Маріупольський навчально-виховний комплекс "гімназія-школа" №27 стилістика української мови збірник-посібник зі спецкурсу (для учнів одинадцятих класів)
| Вид материала | Документы |
- Навчально виховний комплекс «гімназія школа» №27 Цикл уроків з української літератури, 307.09kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа, 479.67kb.
- Програма спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних, 99.62kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1703.1kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1312.68kb.
- Торезький міський відділ освіти, 233.34kb.
- Урочисте дійство відбувається на святково прикрашеному шкільному майданчику, 136.58kb.
- Загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат, 2327.17kb.
- Про проведення Тижня української писемності та мови в закладах освіти міста, 21.41kb.
- Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 31.45kb.
Неозначена форма дієслова.
Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному мовленні, фольклорі й художній літературі:
^ Мені шляху не питать:
Прямо степом мандрувать,
Гей-гей, долю доганять!
(Народна пісня)
Іде гроза дзвінка і кучерява
садам замлілі руки цілувать.
(Л.Костенко)
Деякі дієслова мають паралельні форми на -ти. До стилістично рівнозначних належать: виштовхнути – виштовхати, випхнути – випхати, витягнути – витягти. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува- (-юва-), -а- (-я-): витягувати – витягати, витискувати – витискати, доповнювати – доповняти, випробовувати – випробувати, закруглювати – закругляти. Першим із варіантів віддається перевага в науковому й офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються в розмовному й художньому стилях.
Форми теперішнього часу.
Стилістично розрізняються форми I особи множини (розуміємо – розумієм, бачимо – бачим, радіємо – радієм) і форми III особи однини (виглядає – вигляда, поливає – полива, співає – співа). Перші є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються в розмовному мовленні й художній літературі:
Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ.
(О.Гончар)
Я співаю пісню морю,
І воно мені співа.
(О.Олесь)
Для відтворення просторіччя в художніх творах використовуються ненормативні форми I й III особи однини:
^ Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це він дурить мене, чи що?
(І.Карпенко-Карий)
Петрик заліз на пічку і з пічки визирає, а я сидю на лаві і тремтю вся.
(М.Хвильовий)
Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі української мови відповідає форма хочуть.
Дієслово бути в усіх особах однини та множини вживається в формі є:
Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є у безмежжі, то швидше між мною і вічністю стань в чистішій од неба одежі…
(Т.Осьмачка)
^ Я думаю про Вас.
Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
(Л.Костенко)
У художньому й публіцистичному стилях для створення урочистої мови використовуються архаїчні особові форми від дієслова бути: (я) єсмь, (ти) єси, (ви) єсть,
(ми) єсьмо, (ви) єсте, (вони) суть:
Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була.
(П.Тичина)
Ти щира єсть людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою.
(І.Карпенко-Карий)
Іноді під впливом російської мови замість форми є в ролі зв’язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв’язка, воно вживається із значенням “з’являтися, примарюватися, снитися”:
^ Не раз у сні являється мені,
О люба, образ твій, такий чудовий…
(І.Франко)
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
(І.Франко)
Форми минулого часу.
Частина дієслів із суфіксом -ну- має в минулому часі дублетні форми: зів’яти – зів’яв – зів’янув, щезнути – щез – щезнув. Стилістично паралельні форми не розрізняються, більш вживаними є короткі форми.
Форми майбутнього часу.
Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають просту й складну форми майбутнього часу: буде проводитись – проводитиметься, буде визначати – визначатиме. В офіційно-діловому й науковому стилях вживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим формам дієслова: снідатимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть.
Форми способу.
Певні стилістичні особливості пов’язані зі взаємозаміною способів дієслова. Використання дійсного способу замість наказового пом’якшує категоричність мовлення:
–Взяли, хлопці, ящики – пішли! Нема чого час гаяти: мені ще до міста треба, – сказав вантажник Григорій.
(Ю.Смолич)
Для посилення наказу замість наказового способу вживається форма інфінітива:
^ Разом з населенням рухатись далі на німецькі окопи. Жодного пострілу.
(О.Довженко)
У поєднанні зі службовою групою слів візьми та й форми наказового способу відтворюють раптовість дії:
І тоді Максим здогадався, що Орина таки закохалася в Романа. Про це він наодинці візьми та й ляпни братові, а той цитькнув на нього, витріщив очі і взявся за попругу.
(М.Стельмах)
Для вираження дії, що виконується з примусу, а не з доброї волі, використовується наказовий спосіб замість дійсного:
Другі бігають, кричать, а ти сиди, пряди, ти подай, посуд перемий, та тоді й лягай, а як другі півні прокричали – вставай, світи і знову за гребінь.
(П.Мирний)
Вправа 166. Прочитати текст. Проаналізувати стилістичну роль дісслів. Як дієслівні форми впливають на емоційно-експресивне забарвлення тексту? Які ще частини мови виконують функцію образності в поданому тексті?
Ген там, праворуч, біліють солом’яні брилі, похитуючись над ланом. Валкою ступають, втинаючись косами в пшеницю, косарі. В якому танці є подібні рухи до рухів отих косарів загорілих, закосичених колосом?
“Цвінь-пім, ціп-вінь”, – чути пташенят на лану. Та їх почує один тільки косар – той має добре вухо між змахами коси. Він відкладає косу і бреде, розгортаючи уважно і любовно стебла, щоб не втоптати колос в землю. Десь тут, поблизу, шукає гніздо з пташенятами.
– Ей, тезку, ану іди сюди! Подивися, яка краса завелася на ниві! – кличе другого косаря,
махаючи важкою мозолистою рукою.
Другий іде слідом, прокладеним в пшениці, і собі розгортає колоски, нахиляється додолу, щоб не толочити їх ногами.
– Та то жайворончата! Дивися, просять їсти і пити, – говорить косар, показуючи на вкритих пухом пташенят, що дзьобики роззявляють широко.
– Ану принеси води, щоби-сьмо їх закапали, бо пташок замучила спека.
Косар виходить на стерню, бере джбан й знову іде до гнізда.
А товариш відкусив стебло, тягне ним з джбана воду і по крапельці пускає до дзьобика кожному.
Косарі беруть коси, і на ниву лягає пшениця.
Позаду залишилися дві жмені стебел, серед яких до землі принишкло гніздо з пташенятами.
(І.Чендей)
Вправа 167. Прочитати прислів’я. Яку роль відіграють дієслівні форми? В яких прислів’ях форми одного способу вживаються замість іншого?
Менше говори – більше вчуєш. Пошануй одежину раз – вона тебе десять раз. Яке посієш, таке і звієш. Біда бідному – і вмерти не дають. Книжку читай, розуму набирай. Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи. Посій впору, будеш мати зерна гору. Знаєш – кажи, не знаєш – мовчи. Не цурайся коня, й трактора придбавши. Люди орать, а ви руками махать.
(Народна творчість)
Вправа 168. Прочитати речення. Вказати значеннєво-стилістичні особливості виділених форм дієслова. Добрати можливі синонімічні варіанти. В яких випадках заміна форми часу, способу або особи змінює експресивність речень.
Я – тікати… А за мною – хмари бджіл. Я додому, та у хату, та під стіл. (П.Глазовий) Не устиг я потушити свій сірник, а бджола як шарарахне у язик! (П.Глазовий) Бувало, на поклонах у соборі стоїш, а вже тобі у повітрі паскою пахне. Мрієш і ждеш. (М.Куліш) Понаприймали вас – ні косою, ні вилами, одним язиком плескаєте. А за вас роби, надсаджуйся, рви жили й м’язи. (М.Куліш) Пішов собі геть! Що ти мені молитву прийшов читать? (І.Карпенко-Карий) Маріє Миколаївно, Іване Онуфрійовичу, завтра їду до Вінниці, що вам привезти? (О.Чорногуз) Вивчилися наш двоюрідний брат на критика… (С.Васильченко) А до свят було концерт готуєш. Набігаєшся за тими хористами – ніг під собою не чуєш. Коли ж після урочистих зборів піднімеш завісу перед залою, повною людей, з начальством у першім ряді, де й утома подінеться, бо почот в очах бачиш. (В.Дрозд) А я, діти мої, – захоплено говорив Іван Петрович Конвалія, – воду люблю, Дніпро люблю, човна люблю, весла люблю! Сядеш, махнеш веслами! Летиш голубими хвилями, крутими Дніпровими берегами милуючись. (О.Вишня) Поліцай, нагнати їх геть! (М.Дерлиця) Може, ти хоч трохи пожаліла б мене? (М.Стельмах) Обох вас шеф запрошують до себе… (О.Гончар)
Вправа 169. Дати функціонально-стилістичну характеристику виділених слів. З’ясувати відповідність форм дієслів, дієприкметників, дієприслівників сучасним нормам української мови.
Краще живий хорунжий, ніж умерший сотник. (Б.Лепкий) Крізь серце у віконниці падало проміння сходячого сонця, просто на голови троянд. (Б.Лепкий) Довгенько довелося сторожеві розмовляти з дідом Тимошем, шоки дід Тиміш зрозумів, чого від нього хотять. (О.Вишня) Ходімо, кажу, – пане отамане, подивимось, яка тепер Січ Запорозька та запорожці які такі тепер суть! (О.Вишня) Давно, дуже давно ми з вами не бачились, щиро шануємий Яков Васильович. (Т.Шевченко) Як приємно в самотині Все минуле забувать. (Г.Чупринка) Вона зростала у батька тихо, розвивалась не поспішаючись. Вчучись у гімназії, багато думала, багато читала. (Б.Грінченко) Райдуга впала на землю. Барвами вкрила долину, Плава і в’ється над нею. (О.Олесь) Скільки їх [дітей] тут було та співало, – аж обридло, слухаючи. (П.Мирний) Тихо-тихо, тільки цвітучі липи та акації під вікном шелепотять та зазирають своїми запахущими гілками до кімнати. (І.Франко) Товариші! Зараз почнеться літвечір приїхавших із Києва українських письменників. Дозвольте від імені зібравшогося студентства агротехнікуму вітати завітавших до нас товаришів письменників. (Б.Антоненко-Давидович) Сходю вже, коли таке діло, межи людьми посидю, послухаю, що кажуть. (Г.Шкурупій)
Вправа 170. Відредагувати речення. Пояснити характер помилок (приклади взято з рубрики “Страшне перо не в гусака” журналу “Перець”).
На роботу вийти не могла, бо треба було пастись з коровою. Мається сердечна путівка. Бажаючі поїхати звернутися в завком. (Із оголошення) Батьки повинні приводити дітей в дитсадок чистими й охайними, маючи при собі носову хустку. (Із оголошення) Увага! На період спалаху грипу всі температурячі хворі обслуговуються надому, при зверненні в поліклініку – в першому кабінеті на першому поверсі. (Із оголошення) Всім собакам, котрі знаходяться на пляжі, негайно покинути територію. (Із оголошення) Громадянка Пальцева навмисне знищує деревонасадження, безжалісно об’їдаючи їх своєю козою. (Із листа) Допоможи нашому радгоспові купити ваги. Завскладом не було на чому повішатися, і він мусив вішатися в сусідньому радгоспі. (Із листа) Добре випивші родичі так заховали молоду від молодого, що потім ще троє суток самі не могли знайти. (І листа) Доярки ходили поміж рядами корів, вилискуючи червоними спинами. (Із газети) Микитюк працював у конторі біжучого ремонту. (Із судового документа) На мене “Лісова пісня” вплила, як може впливати тільки пісня. (Із твору абітурієнта) Теплицьке радіоательє зобов’язане було обов’язково обслуговувати ваш апарат по гарантії з витікаючими звідси наслідками. (Із відповіді)
§ 20. Стилістичне використання прислівників
Прислівник – самостійна частина мови, яка виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку іншої ознаки: працював щоденно, спав спокійно, він був дуже збуджений, навіть удвічі багатший не зарадить цьому.
Стилістична функція прислівників доповнювальна, бо вони тільки своєрідно розгортають семантичне значення, виражене найчастіше дієсловом.
Для того щоб стилістично вміло користуватися прислівниками, потрібно знати властиву їм семантико-граматичну сутність, своєрідніть. Визначальне в семантиці прислівників полягає в тому, що їм здебільшого властиве широке, різноаспектне й своєрідне значення ознаки: Вкрай тяжко хворий наприкінці зустрічі ледве заговорив.
Прислівники суттєво розширюють виражальні засоби мови, додають мовленню неповторних значеннєвих елементів і емоційності:
^ На плечах несете мливо? [борошно].
– Тяжко?
– Аби тільки було що нести.
(М.Стельмах)
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
(Т.Шевченко)
Прислівникову функцію можуть виконувати й такі фразеолозми, які не мають прислівника:
^ Пішов я світ за очі.
(Т.Шевченко)
Як люди линуть в ранню рань до Дніпрогесівської греблі.
(М.Рильський)
Отже, прислівники становлять для стилістики багатий, лексично своєрідний, дієвий та ефективний мовний матеріал.
Вправа 171. Прочитати тексти. Проаналізувати стилістичну роль прислівників.
Текст № 1
Місячна ніч
Не хотілося іти додому. Повний, виточений по краях місяць спокійно котився вгорі над майданом. В сріблясто-зеленому потоці, що без угаву лився навскіз згори, потонув майдан, доми, липи. Кость проминув гіллясті липи, що оточили соборний цвинтар, і навмання пішов Старокиївською вулицею.
Була пізня година. Вулиця розляглась перед очима порожня, і тільки десь удалині глухо і ледаче гавкав чийсь собака. Кость хоче спокою. Місяць ллятиме й далі срібну зливу, а знайома порожня вулиця розкаже Костеві багато-багато. Кость слухатиме її простеньке оповідання. Збоку глянути, де смішно, але, кінець кінцем, кожній людині вільно на самоті робити собі те, що дає їй втіху і радість.
(Б.Антоненкро-Давидович)
Текст № 2
Де тополя росте, серед поля стою.
І шумить, і співа жито думку свою…
Жито шепче мені, як привільно навкруг,
і тремтить вдалині, й потопа виднокруг…
Гей, простори які. Любо-мило землі:
де не глянь – колоски, та всі в золоті-сріблі.
Де не глянь – колоски проти сонця
блись-блись… Лиш ген скраю ліски,
ніби дим, простяглись…
Лише скраю ліски, а то все, вже жита,
колоски, колоски…
(П.Тичина)
Текст № 3
Дощ
Благодатний, довгожданий, дивним сяйвом осіянний, золотий вечірній гість впав бадьоро, свіжо, дзвінко на закурені будинки зголоднілих передмість.
(М.Рильський)
Текст № 4
–Зелено, березово ти шуміла вчора листом кучерявая, станом білокора! Хто тобі над коренем підніма пагінці, хто тобі над листям розсипа червінці?
–Ходить осінь долами в золотій обнові, листя мені струшує на мости, кленові.
(А.Малишко)
Текст № 5
А ми з Любою, узявшись за руки, йдемо до школи…
І враз угорі… обізвались бентежні звуки далеких дзвонів. Ми з Любою підіймаємо голови до неба, до святково білих хмар і бачимо, як прямо із них вилітають лебеді і натрушують на хати, на землю і в душу свою лебедину пісню.
І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі…
А лебеді летять, летять, летять…
(М.Стельмах)
Текст № 6
Корені можуть утворюватись по-різному. По-перше, корені розвиваються з корінця зародка насінини. Це головні корені. По-друге, корені відростають від стебла. Це додаткові корені. По-третє, корені відростають і від головного, і від додаткових коренів. Це бічні корені.
(Із підручника)
Вправа 172. Перекласти прислівники українською мовою. Написати твір-мініатюру (10–12 речень) в художньому стилі, використовуючи перекладені прислівники. Порівняти використання в українській і російській мовах прислівників.
Неуклюже, невзначай, неожиданно, несомненно, некогда, нигде, ниоткуда, ничуть, нипочем, издавна, врасплох, изо дня в день, горячо, нерушимо, налегке, понемногу, вброд, активно, сначала, исподлобья, справа, втроем, без удержу, бок о бок, прежде всего, ранним утром, с давних пор, сломя голову, тихо-тихо, много-много, поближе, поудобнее, с глазу на глаз, рука об руку, в охапку, без устали, на ходу, вправо.
Вправа 173. Перекласти текст українською мовою. Порівняти використання в українській і російській мовах прислівників.
Ночью в поле
Я пошел вправо, через кусты. Между тем ночь приближалась и росла, как грозовая туча, казалось, вместе с вечерними парами отовсюду поднималась и даже с вышины лилась темнота. Мне попалась какая-то заросшая дорожка; я отправился по ней, внимательно поглядывая вперед. Все кругом быстро чернело и утихало, одни перепела изредка кричали. Небольшая ночная птица, неслышно и низко мчавшаяся на своих мягких крыльях, почти наткнулась на меня и пугливо нырнула в сторону. Я вышел на опушку кустов и побрел по полю межой. Уже я с трудом различал отдаленные предметы: поле неясно белело вокруг… Глухо отдавались мои шаги в застывающем воздухе.
(І.Тургенєв)
Вправа 174. Згрупувати прислівники за стилями. скласти твір у певному стилі.
Уголос, спершу, стиха, з радості, внічию, набагато, наосліп, день у день, рік у рік, по-латині, куди-небудь, на ходу, анітрохи, усередині, зліва, в основному, з боку на бік, до завтра, щодня, щоранку, до останку, вволю, напоготові, раз у раз, один в один, залюбки, на жаль, навиліт, на мить, на сміх, надалі, спросоння, з боку, обабіч, в обріз, без краю, як слід, з розгону, ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, зроду-віку, тишком-нишком, більш-менш, пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, де-не-де, з діда-прадіда, з давніх-давен, по-перше, по-друге, по-батьківськи, по-вашому, по-вовчи, по-заячи, мовчки, навпомацки, звідки, навшпиньки, наскільки, навіки, пішки, невлад, невдовзі, неодноразово, ненавмисно, незадовго, нізвідки, нітрохи, ні туди ні сюди, ні так ні сяк, ніяково.
§ 21. Синонімія прийменникових конструкцій
Прийменники, що передають відношення мети.
Відношення мети виражають прийменники для, з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім’я, в інтересах. Нейтральний прийменник для є домінантою цього синонімічного ряду, він уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності й використовується в офіційно-діловому й науковому стилях. Для офіційно-ділового мовлення характерний прийменник на предмет. Прийменники задля, ради, заради, в ім’я, в інтересах реалізують відтінок присвяти, на що обов’язково треба зважати при їхньому використанні.
Зі словом заходи на позначення мети вживаються прийменники щодо, до, для. Найширше використовуються конструкції з прийменниками щодо, до: заходи щодо зміцнення дисципліни, заходи до поліпшення умов праці. Сполучення іменника заходи з прийменником по не відповідає літературній нормі: заходи по вихованню, заходи по охороні.
До взаємозамінних належать такі конструкції: берегти на всякий випадок – берегти про всякий випадок, йти по гриби – йти за грибами, склянка для сметани – склянка на сметану.
Прийменники, що виражають часові відношення.
Паралельно вживаються конструкції: на ту пору – в ту пору, за всіх часів – в усі часи, за давніх часів – у давні часи, під час війни – за часів війни, через два дні – за два дні.
Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження – від дня народження, з дня заснування – від дня заснування. Перші з наведених конструкцій є нейтральними, їхнім варіантам із прийменником від властивий відтінок урочистості. Як нейтральна й розмовна розрізняються конструкції: після вечері – по вечері.
Прийменники, що виражають причинові відношення.
Прийменник завдяки містить вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, прийменник через (і його просторічний синонім із-за) вказує на причину, що заважає здійсненню чогось. Отже, слід говорити: виконав завдання завдяки твоїй допомозі, зробив помилку через неуважність.
Для позначення причинових відношень з обмеженим колом іменників вживаються прийменники від, з: кричати від (з) болю, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.
Прийменники, що передають відношення відповідності.
Синонімічний ряд утворюють прийменники: відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з, у світлі, у дусі, у розрізі. Усі наведені прийменники характерні для офіційно-ділового мовлення.
Прийменники, що виражають просторові відношення.
Синонімічними зв’язками об’єднуються такі прийменники цієї групи: біля – коло – поряд (із) – поруч (із), край – кінець, обіч – збоку – побіч (розм.) – обік (розм.), напроти – навпроти – проти – супроти – насупроти (розм.), серед – посеред.
Нормативними є конструкції: їхати в місто – їхати до міста, йти в школу – йти до
школи, завітати в музей – завітати до музею, мешкати по вулиці Франка – мешкати на вулиці Франка, будинок на вулиці Василенка – будинок по вулиці Василенка.
Прийменники, що передають допустові відношення.
Розрізняються сферою вживання синоніми незважаючи на й попри. Прийменник попри використовується тільки в розмовному й художньому стилях. Його стилістично нейтральний синонім не має функціональних обмежень. Не відповідає сучасним нормам української мови вживання в ролі прийменника словосполучення не дивлячись на – результат калькування російського прийменника несмотря на. Слово (не) дивлячись (на) функціонує в сучасній українській мові лише як дієприкметник: учень відповідав, не дивлячись на дошку.
Прийменники, що передають об’єктні відношення.
Синоніми стосовно, стосовно до, щодо мають тотожні значення. В усному мовленні, публіцистиці, художніх творах переважно вживається прийменник щодо. Прийменникам стосовно, стосовно до, що вирізняються відтінком книжності, надається перевага в науковому й офіційно-діловому мовленні.
Вправа 175. Прочитати речення. Визначити функціонально-стилістичну характеристику виділених прийменників. Вказати можливість їхньої заміни синонімічними прийменниками.
^ Попри величезний вибір турецької та китайської дешевої продукції сумнівної якості вітчизняний споживач вже давно скучив за якісним недорогим “своїм”. З метою утримання кваліфікованих кадрів підприємства можуть запроваджувати виплату винагороди за результатами роботи підприємства. Державна кваліфікаційна комісія проводить свої засідання згідно з розкладом державних кваліфікаційних іспитів. Власники підвальних приміщень, у яких або поруч з якими проходять теплові мережі, повинні вжити заходів щодо збереження матеріальних цінностей у разі пошкодження теплових мереж. Аварія сталася через порушення правил техніки безпеки під час ремонтних робіт. Завдяки цьому приладові можна легко визначити, що було написано раніше в документі, якщо слова закреслені. За світовою статистикою, у театр ходять лише п’ять відсотків мешканців планети. Зобов’язання за контрактом виконуються протягом п’яти робочих днів від дати укладення Контракту.
Вправа 176. Прочитати речення. Визначити стилістичні особливості прийменників. Вказати можливість синонімічної заміни виділених прийменників.
Батько попри все своє бажання вже більш нічим не міг допомогти. (В.Врублевська) На протязі цілого літа та осені Ніно частенько доводилося носити листи до Дівочої скелі та в інші гірські закутки. (Н.Кибальчич) Постеливши нову скатертину, вона сіла до столу, а дядька й мене посадовила просто себе. (В.Дрозд) Із-за такої пустої причини годі нам, пане полковнику, своєї товариської приязні псувати. (Б.Лепкий) Грицькові слова зразу звернули на себе увагу всіх школярів, що, не дивлячись на ранній ранок, немало снувало вже їх по шкільному подвір’ї. (С.Васильченко) Та невже ж і ти думаєш, що на брань я ходив заради золота і що заради нього стояв попліч із князем Святославом? (С.Скляренко) Цікаво, чи росла за Овідієвих часів тут виноградна лоза? (О.Гончар) Мені пильно з тобою треба поговорити об нашому ділі. (Г.Квітка-Основ’яненко) Тут він докладно розповів за свої наміри щодо праці на заводі. (В.Підмогильний) Круг його літало безліч бджіл. (Б.Грінченко) Ви, здається, клопотали щодо обміну квартири? (О.Чорногуз) В кімнаті, прикрашеній кретоном і встановленій м’якими будуарними меблями з явною претензією на кокетування, не дивлячись на ясне сонячне сяйво, горить перед овальним люстром на столі лампа. (М.Старицький)
Вправа 177. Скласти речення. З’ясувати всі можливі варіанти конструкцій на позначення часу.
Зараз (700; 930; 1300; 1745; 1955; 2115; 2259).
Зустріч розпочнеться (900; 1030; 1200; 1740; 1245; 1855).
Поїзд прибуває (600; 1105; 1250; 1415; 1800; 2320).
Вправа 178. Прочитати речення. Проаналізувати використання прийменників у часових конструкціях. Які з цих конструкцій можуть бути замінені варіантами, а які з них не вживаються у сучасній українській мові.
Професор глянув на годинника – було початок на восьму. (В.Підмогильний) Була дванадцята за чверть, а о першій починався іспит. (В.Підмогильний) Над ранок виходила [Ольга] на край гори і дивилася звисока вниз. (В.Врублевська) По останнім уроці Ольга так розходилася, що її неможливо було вгамувати. (В.Врублевська) О дванадцятій годині заграно на обід. (Т.Зіньківський) Ось маю розпорядження: завтра на восьму ранку послати десять чоловік на прорив. (В.Резник) Через кілька хвилин дощ перестав, грім покотився все далі і далі, тільки блискавка все ще невпинно краяла темряву. (Н.Кибальчич) Вже три години. В чотири завсігди приходить Гордій. (Б.Грінченко) Стрілки годинника показували чверть на другу, за п’ятнадцять хвилин – дзвінок, і я підстрибом майнув у шкільні ворота. (В.Дрозд) У десять хвилин на восьму мати й син уже вийшли з квартири. (О.Деко) В пару хвилин по одинадцятій в класі було уже тихо. (У.Кравченко) Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню. (М.Коцюбинський) Меле вона, меле; аж в одинадцятій годині приходить якийсь панич у чорнім убранню, в кашкеті та й кличе її в танець. (Н.Кобринська) У тиждень перед весіллям, У неділю (вже і заповіді вийшли, і пиво вже взяли), сидимо ми собі усі три та радимось дещо, а я журюся. (Ю.Федькович) Коло восьмої години ранку почалася спека. (Б.Лепкий)
Вправа 179. Прочитати речення. Визначити функціонально-стилістичні особливості прийменникових конструкцій. Де вживання прийменників не відповідає сучасним нормам української мови?
Єдина, та й то відносна хиба цієї кімнати полягала в тому, що вона була завелика про одну особу… (В.Підмогильний) На четвертий день вранці Марія збиралася йти у фабрику. (І.Нечуй-Левицький) З-за цієї корови колись і виникла суперечка. (М.Хвильовий) Та увага, з якою ми слухали твори наших письменників, свідчить за те, що ми й самі ростемо, щоб зрозуміти ці твори. (Б.Антоненко-Давидович) Мотрона Іванівна, сама з фаху лікар, боялася прикласти трубку до його грудей. (Ю.Яновський) Смієтеся з мене, пане директор! (С.Яричевський) Треба його судові віддати, а не знущатися над чоловіком. (Б.Лепкий) Гетьман по старому звичаєві повертається на всі сторони світу, козаки віддають йому честь. (Б.Лепкий) Ого-го! Вже без п’яти дванадцять! (С.Васильченко) Нагримав [Василь Іванович] на дітей, щоб не пустували, зачепив молодицю, що вийшла до колодязя по воду. (С.Васильченко)
Вправа 180. Відредагувати речення. Пояснити характер помилок.
У Бухаресті завершився чемпіонат по художній гімнастиці. Зустрічаємось завтра без чверті десять. По самим скромним підрахункам пожежа завдала збитків для підприємства на 2 млрд. карбованців. Я дуже хвилююся про брата. По закінченні школи я вступатиму в університет. Він уже давно не живе по цьому адресу. Нарада по цьому питанню почнеться в десять годин. Контракт був розірваний по нашій ініціативі. У скількох діях ця вистава? Можна мені переглянути твій конспект по математиці? Це заняття проведене згідно плану. По неуважності ти робиш багато помилок. Просимо вас повідомити щодо виконання замовлення по факсу. При вашій допомозі ми встигнемо виконати замовлення. Я хочу до вас звернутися по приватній справі.
Вправа 181. Перекласти речення українською мовою.
Международная ярмарка вакансий была организована по инициативе Всеукраинской ассоциации экономического и культурного сотрудничества. По вашему совету мы внесли ряд изменений в проект. Фирма реализует мебель по безналичному расчету. Все студенты уже разъехались по домам. За время болезни она очень отстала по математике. По опыту игроков команда не уступает сопернику. По делам службы я часто бываю во Львове. Милиционер из служби ГАИ передал по рации приметы скрывшихся “Жигулей”. Какие разряды прилагательных по значенню ты знаешь? В магазин поступил справочник по украинскому правописанию. Я очень скучаю по родителям. По возвращении домой обязательно перезвони нам. По требованию одной из сторон договор может быть изменен. У нас вы можете получить консультации по всем вопросам, связанным с эксплуатацией автомобилей. По сведениям Гидрометцентра в выходные дни в Украине сохранится теплая ветреная погода. Сборная Украины по баскетболу находится сейчас в Испании. В Днепропетровске по инициативе местной телевизионной программы “Автостиль” и при поддержке многочисленных спонсоров состоялся большой праздник для автолюбителей – “Пикник-2000”. По прибитии в порт судно подвергли досмотру. Клуб “Ласточка” предлагает педагогам и родителям психологические консультации по использованию школьниками компьютеров. Альфред Нобель, детство и юность которого прошли в России, хорошо разговаривал на русском языке.
§ 22. Стилістичне використання сполучників
Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їхнього функціонування. Більшість із них належить до стилістично нейтральних: і, або, якщо, проте, поки, для того щоб тощо. Переважно в книжному мовленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що, з того часу як. Розмовне забарвлення властиве сполучникам: аби, а що, буцім, буцімто, одначе, отож, покіль, раз, себто тощо. Як засіб стилізації в художніх творах використовуються застарілі сполучники: зики (поки), коби (якби), позаяк (бо), прецінь (але) тощо. Поза художнім мовленням ці слова не вживаються.
Урізноманітнює мовлення вживання синонімічних сполучників: і, та; але, та, проте, однак, одначе (розм.); або, чи; ніби, наче, неначе, як, мов, мовби, немов; коли, якщо, раз (розм.); бо, тому що, через те що; поки, доки; зважаючи на те що, з огляду на те що; щоб, для того щоб, з тим щоб тощо.
Серед синонімічних сполучників який, що, котрий у науковому й офіційно-діловому стилях перевага віддається сполучникам який, що. У складних реченнях із неоднорідними підрядними використовувані сполучні слова слід варіювати:
Зайшов до історичного музею, дивився на речі, що якимсь чином не згоріли в часі, на зброю, що якимсь чином не заржавіла, на книги, які випускалися бозна-як давно і які горталися впродовж сторіч новими й новими людьми, котрі шукали в них загадки вічного.
(В.Шевчук)
У складнопідрядному реченні сполучник чи сполучне слово мають узгоджуватися з головною частиною. Неправильним є таке речення: Водій зупиняє мікроавтобус на обладнаних зупинках і на вимогу пасажирів тільки в місцях, якщо це не заборонено для зупинки дорожніми знаками та правилами дорожнього руху. Від головного речення до підрядного ми ставимо питання в яких?, отже підрядне речення повинно приєднуватися означальним сполучником які або що: Водій зупиняє мікроавтобус на обладнаних зупинках і на вимогу пасажирів тільки в місцях, які не заборонені для зупинки дорожніми знаками та правилами дорожнього руху.
Вправа 182. Прочитати речення. Визначити функціонально-стилістичну характеристику виділених сполучників. Вказати можливість їхньої заміни синонімічними сполучниками.
Культури насильно не пересадиш, її треба виплекати на рідному ґрунті, щоби чужі соки пройшли крізь жили рідної землі. (Б.Лепкий) Заки гетьман виліз, суддя обійшов ридван іззаду і подав йому руку. (Б.Лепкий) Над входовими дверми, як би під дашком, висічена з каменя статуя святого Йосипа, патрона цієї лікарні. (М.Ірчан) Я хотів би, панно Крушельницька, аби ви вчилися в моєму класі. (В.Врублевська) Одначе чи не пора й свічку засвітити, вже зовсім темніє. (М.Кропивницький) Коби хоч Федора тут не було, – думав собі. (О.Маркуш) Коли ви справді вважаєте себе вченим, то для вас найвища інстанція – істина. (П.Загребельний) Як ми з тобою порушуватимемо статут, що скажуть нижчі чини? (В.Дрозд) Од краю стоїть дівчина, струнка, як очеретина, лице біле, мов у паненяти, голова шовком вив’язана. (С.Васильченко) Ой не світи, місяченьку, не світи нікому, тільки світи миленькому, як іде додому. (Народна пісня)
Вправа 183. Відредагувати речення. Пояснити характер помилок.
Зважаючи на те, що сьогодні погана погода, надягни шарф і капелюх. Повідомляємо, що не можемо скористатися Вашою пропозицією, так як зазначена Вами ціна вища, чим у наявних у нас пропозиціях інших фірм. Ринковий збір – це плата за торгові місця, котрий береться з юридичних осіб і громадян, котрі реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Внаслідок того, що ти отримав двійку, гуляти сьогодні не будеш. З усіх інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів, котрі беруть участь у зборах акціонерного товариства. Директор має право приймати будь-які рішення, окрім тих, що належать до виняткової компетенції загальних зборів працівників. Головний бухгалтер зобов’язаний вести бухгалтерський облік у такий спосіб, аби не створювати обмежень для високоприбуткової діяльності підприємства. Стипендія – це грошова допомога, котра виплачується тим, що навчаються на денних відділеннях вузів і технікумів, або особам, котрі проходять підготовку в системі аспірантури. Керівник виконує функції і несе обов’язки, що передбачені законодавством та іншими актами, що поширюються на підприємство.
Вправа 184. Відредагувати речення. Пояснити характер помилок (приклади взято з рубрики “Страшне перо не в гусака” журналу “Перець”).
Подарую свиню тому, хто допоможе знайти мого угнаного автомобіля, так як міліція відмовляється його шукати за відсутністю в неї бензина і патронів. (Із оголошення) Хороша нагорода тому, хто знайшов або поверне права на управління і техпаспорт, які я загубив або витягли в чайній 10, 11 чи 12 травня 1993 р. (Із оголошення) В місцевому комітеті міської лікарні № 21 є путівки на лікування: 1. Курсовка – Моршин (з 10.06 по 28.06) – для захворювання органів травлення; 2. Одеса (з 24.04 по 17.05) – для захворювання органів кровообігу. (Із оголошення) Сьогодні відбудеться засідання колегії по обміну передового досвіду по травматизму і промисловій санітарії. (Із оголошення) Перебив весь посуд на чолі з каструлею. (Із заяви в товариський суд) Як були в гостях, вона мені вчинила конфлікт. Я з-за ввічливості до господарів просто виштовхнув її в коридор. (Із судових документів) Ходив в поліклініку, лікував зуби. Просив довідку. Сказали, що по зубах не дають. (Із пояснення) На екскурсію на Кавказ ми їхали на літніх канікулах. (Із учнівського твору) На фабриці розроблені заходи по затопленню житлових і адміністративних будівель під час зливових дощів. (Із доповіді) Звертаємося до вас про погану, можна сказати, звірячу роботу нашого начальника. (Із листа) Не згасає любов пенсіонерів до рідної землі, бо правління колгоспу постійно просить їх доглядати за городиною, буряками, соняшниками та кукурудзою. (Із багатотиражки) В проекті Закону по аграрному питанню нічого немає про людські ресурси, тобто хто буде працювати в землі. (Із виступу)
§ 23. Стилістичне використання часток
У системі службових слів стилістично особливе й виразне значення мають частки.
Частки – слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смислових, модальних й емоційно-оцінних відтінків або використовуються для утворення форм слова: Що ж Ви прочитали? – частка ж конкретизує запитання, що спонукає до конкретнішої відповіді, передає більшу, ніж звичайно, зацікавленість в одержанні відповіді. Стилістична функція частки ж посилюється за умови її подвійного чи кількаразового використання, особливо разом із повторенням повнозначного слова:
Де ж тії пестощі вітру летючого,
Де ж тії квітоньки гаю пахучого,
Де ж тії ночі сріблясто-блакитні,
Де ж тії ранки рожеві, привітні,
Де ж тії усміхи сонця блискучого?!
(О.Олесь)
Кількаразове повторення частки ж у цьому контексті надає всій строфі милозвучності, змістової й мовленнєвої оригінальності. Відсутність цієї частки в тексті спричинилася б до помітної зміни його значеннєво-емоційної тональності, меншого логічного виділення слів де і тії.
Частки казна-, хтозна- вживаються переважно в розмовно-побутовому мовленні. Вони майже зовсім не характерні для офіційно-ділового мовлення.
Багаторазове повторення часток є однією з типових ознак поетичного мовлення Олександра Олеся. Значною мірою це стосується й художнього мовлення інших письменників.
Отже, кожна стилістично використана частка комунікативно значеннєва, емоційно досить виразна й привносить у висловлювання певний відтінок почуттєвості.
Вправа 185. Прочитати тексти. Визначити стилістичні особливості вживання часток.
Текст № 1
Ліси й ліси… Скільки їх! Ні поглядом не осягнути, ні перейти. Стоять похмурі, розвісивши свої зелені шати, і гомонять… Про віщо? Хто знає. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп’ялися в землю і верхів’ями сягають хмар, сотні літ. То-то звідали на своїм віку! От зрозуміти б їхню мову. А що, як вилізти на дуба і причаїтися? Певно, можна чимало побачити…
Як тут здорово! Тепер можна оглянути все довкола. Досить тільки залізти вище… І як це раніше не приходило на думку? Ото дорога, а там виблискує на сонці річка – спокійна і принадна Случ. Лісами та лугами вона біжить через усе Полісся…
(Б.Олійник)
Текст № 2
Весна у наших краях рання. На початку березня в селі, а відтак і на городах снігу, вважай, немає вже. Ще через тиждень сходить тала вода, а там, дивись, вже й земля парує. Лише на морі довго ще біліє серед поодиноких синіх проталин лід. Рибалки не зважуються в такий час ходити в море. Зовні лід ніби й міцний, та не так, як узимку. Згори що не день, то помітніше дірявить його сонце, знизу підлизує морська течія. Пішому, правда, можна ще йти по такому льоду, і сітку запустити під лід дуже просто. Але як вивезеш потім вилов ? Кіньми на санях не поїдеш і на собі багато не винесеш. Отож: рано чи пізно настає той день, коли кажуть: “Все, тепер ждатимемо, поки розтане”.
Цієї весни ждуть уже місяць і ще ждатимуть.
(І.Міщенко)
Текст № 3
До мене обізвався тато:
–Михайлику, чи не збігаєш до кринички по воду?
–По воду? – спочатку зрадів, а далі здивувався, бо ще хвильку тому було півглека води. – Хіба випили всю?
(М.Стельмах)
Текст № 4
І от з глечиком і хустиною в руках на дорогу вибігує усміхнена Люба. Широка полотняна спідничка дзвоником кружляє навколо її босих ніг, а коси вигойдуються, куди їм хочеться. Захекавшись, вона добігає, знизу вгору дивиться на мене, ще й для чогось питає:
–Ти приїхав?
–А ти не бачиш?
–Авжеж, бачу! – радіють її карі, з краплинками роси очі.
(М.Стельмах)
Текст № 5
Серед саду зупиняємось, серед біло-рожевих, наповнених сонцем та бджолами суцвіть. Не хочеться звідси йти, з усім цим розлучатись. В ім’я чого природа так щедро творить красу? Що за музика всюди бринить? Що за сила тут пробивається крізь саму вічність життя, крізь розмаїття його видозмін?
Бджоли гудуть, гудуть…
Все тут заспокоює душу, пробуджує в ній жагу жити і жити, бути на цьому прекрасному світі завжди.
(О.Гончар)
Текст № 6
–То як, сину? – косує батько на полицю, де лежить пилка і сокира.
–Еге ж! – кажу я весело…
–Хай пила замінить ковзанку?
–Хай! – безтурботно кажу…
–Молодця! – хвалить тато й наводить на мене очі.
(М.Стельмах)
Вправа 186. Прочитати речення. Пояснити стилістичну функцію частки аж.
Сніг наткав полотна аж від лісу до вікна. (П.Воронько) Вітер поміж гілками так завивав, що в Пилипка аж у вухах пищало. (П.Мирний) Прийде вечір – усі вулиці в селі аж гудуть піснями. (С.Васильченко) Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук. (М.Стельмах) І рости, і діяти нам треба так, щоб аж гриміло з краю в край. (П.Тичина) Червоний місяць аж горить, з-за хмари тихо виступає. (Т.Шевченко) А над самою водою верба похилилась: аж по воді розіслала зеленії віти. (Т.Шевченко) Розплелася густа коса аж до пояса. (Т.Шевченко) Золота осінь… Ах, як не хочеться листу з дерева падати, – він аж ніби кров’ю з печалі налився і закривавив ліс. (О.Вишня) Дідусь повів Олю й Толю до грядочки в кутку свого садочка, де серед інших квітів червонів, аж горів, кущ гарячо-червоної
гвоздики. (О.Вишня)
Вправа 187. Прочитати текст. Пояснити стилістичну функцію часток ось, он.
Ось він добіг уже до лісу. Не сніговою горою тепер він здавався Пилипкові, а темним страшидлом з чорними корявими ногами, білими лапатими руками та величезною закутаною снігом головою… Скільки в того страховища ніг та рук? І не перелічити!... Ось воно одну ногу підставило під Пилипкові шкарбуни, мов перечепити збирається. Пилипко ухильнувсь, обминув. Ось другу знову засилає, третя з снігу вилазить. Ось лапата рука зачепила його за голову, й зразу обтрусило всього снігом. Він, як обпечений, одскочив. Щось десь луснуло, посипало, наче горохом. Он друга рука наставляється, третя здалека на нього киває, мов перестерігає: не ходи далі! Пилипкові зробилося страшно.
(П.Мирний)
Вправа 188. Прочитати текст. Пояснити стилістичну роль виділених часток у тексті художнього стилю.
Ось він вибрався на чисту поляну. Кругом ліс обступив її, а вона, чиста та біла, лежить собі, відпочиває під холодним снігом, і тільки зірочки виблискують по ній своїми сизо-жовтуватими іскорками. Де це він? Куди забрів? Скільки разів доводилось літом бродить йому по лісу, а він не пам’ятає такої поляни. Чи не Морозенкова це, бува, горниця? Чи не задля себе він прибрав її так чепурно, чисто? Кругом обставив деревом високим з кучерявими верхів’ями, пообтикав невеличкі полянки поміж деревом кущами тонкої ліщини, від вітру холодного закриває. Певно, це його світлиця. Он під кожною деревиною по пеньку чорніє, то задля гостей, що як найдуть, то було б де перепочити. Чом же тепер нікого немає? Чи були та порозходились, чи ще й не поприходили?
–Сісти лишень тут і собі та перепочити, – промовив голосно Пилипко. – Здорово ухоркався, аж піт проймає, сяду та перепочину. Пилипко вибрав найзручніший пеньок і сів на ньому.
(П.Мирний)
Вправа 189. Перекласти частки українською мовою. Скласти з ними речення. Порівняти використання в українській і російській мовах часток.
Ведь, даже, ли, -либо, кой-, -ка, только, вовсе не, разве, неужели, пусть, вот, бы, именно, как раз, действительно, точно, собственно, хотя бы, аж, хотя бы, потому что, давай, нечего.
Вправа 190. Написати твір-мініатюру (10–12 речень) в художньому стилі, використовуючи подані частки. Визначити стилістичну роль часток.
Авжеж, якраз, тільки, так, хай, справді, нібито, б, ось, не, би, начеб, аж, нехай, що за, ще, й, сь, отож, най, ж, як, хіба, таки, що.
§ 24. Стилістичне використання вигуків
Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови.
Вигуки – особливі, морфологічно незмінні слова, які виражають почуття, емоції, волевиявлення людини. Вигуками виражають задоволення чи невдоволення чимось, заклик тощо:
^ Ах, нікого так я не люблю, як вітра-вітровіння.
(П.Тичина)
Одним вигуком за різних мовленнєвих ситуацій передається неоднакове почуття, душевне переживання, емоційність людини:
- почуття жалю:
…Не жаль мені, що молодою згину,
А жаль – о, лютий жаль, що пропаду даремно.
(Л.Українка)
- здивування:
О, чого це ти такий сердитий?
(Г.Тютюнник)
- вдоволення від того, що очікуване збулося:
Скоро вже має прийти листоноша… О! йде.
(М.Коцюбинський)
- згода з чимось, підтвердження чогось:
А далеко Кривушина? – О, далеченько… більш як сорок верств.
(М.Вовчок)
- вдоволення чи радість за поведінку сина:
О, за це молодець! – похвалить батько.
(А.Головко)
- підсилюється виразність вислову, його патетичність:
О, скільки буде вас…, таких хороших днів, як то було колись.
(В.Сосюра)
Вигуки об’єктивно залежні від інтонації, міміки й жестів, які в свою чергу можуть виявлятися в них багатше й очевидніше, ніж у словах інших частин мови. Коли при читанні не відтворюються природні для вигука інтонації й відповідні жестово-мімічні порухи мовця, то вигук втрачає виразність і функціональність. На експресивно-модальні значення вигуків у їх писемному вияві вказують слова автора, ремарки (в текстах драми), розділові знаки:
– Я льотчиком буду… Як Петро ваш… – Ага! – хихикає Корній.
(О.Гончар)
– О-ох! – з пільгою зітхнув Макар Іванович. Е-е! – скептично протягла Аніка.
(М.Коцюбинський)
– Ой, горенько! Що ж тепер буде?... – питали крізь сльози чоловіків жінки.
(П.Мирний)
Отже, вигуки – це стилістично виразні, оригінальні, різнофункціональні, емоційно активні слова, найбільше залежать від конкретних ситуацій мовлення й контексту, в межах яких вони сприймаються щоразу однозначно. Це функціонально розлогий клас слів, передовсім у розмовно-побутовому мовленні, зокрема в сповнених почуттєвості, емоційності контекстах. Для офіційно-ділових і наукових текстів вигуки не характерні, бо мовлення в цих жанрах найменш почуттєве.
Вправа 191. Прочитати тексти. До якого стилю мовлення вони належать? Визначити стилістичні особливості вживання вигуків.
Текст № 1
–Ой, як твої гладіолуси розпустилися!
Тоня вже біля квітів, над кожною квітою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення.
–Ой, ця яка! А ця! А ось яка ніжно-ніжно рожева! Як небо при сході сонця! Зоря вранішня… Тільки ще ніжніша.
–А ця, перлисто-рожева? – тамує гордість Ліна. – Мені вона чомусь найбільше подобається… “Аріоза” зветься цей сорт. Сніг і вранішня зоря. Хоча й це не точно. Такі тонкі барви, мабуть, тільки музикою можна передати…
(О.Гончар)
Текст № 2
Захеканий, я зупинився посеред біло-рожево-блакитного дня, з яким саме сонце грає в піжмурки: зиркне собі на нього – і сховається за хмару, і знову зирк – ага, не знайшов мене! Стук-стук-стук! Е, це ж не сонце стукає, а дятел у червоній шапочці. Він, трудяга, вчепився ніжками в нашу стару грушу і так вибиває в барабан, мов запрошує всю столярську вулицю до танцю.
(М.Стельмах)
Вправа 192. Прочитати текст. Знайти вигук. Яку художню функцію він виконує? Які почуття героїні твору передає автор цим вигуком? Яку роль у розкритті значення вигука відіграє контекст? Прочитати текст уголос, передаючи інтонацією значення вигука.
Оксані – радість: мати відрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина.
На тину висіла, коли дівчина пригнала з степу на обід, – сохла. А зразу ж за тином буйно цвіли рожі червоними квітками. І от з одної ніби пелюстка зірвалась – упала на тин. Така то хустина!
Дівчина аж усміхнулась, як вгледіла. Швиденько загнала скот у загороду та до хустки мерщій. Лап – вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне. Ось вона скачає її. Рада,
зняла вона хустку з тину: свято ж сьогодні…
–Ой, червона ж яка! Аж не зглянути.
(А.Головко)
Вправа 193. Прочитати речення. Визначити вигуки й звуконаслідувальні слова. Що споріднює вигуки й звуконаслідувальні слова?
Кар! – тривожно заскрипів птах і витягнув посивілу шию. (М.Стельмах) Хрипливий крик “хак” довго не стихає в чутливих сутінках. (М.Стельмах) “Так-так-так”, – бадьоро обізвалася на пісню качка з перебитим крилом та шкутильг-шкутильг… (М.Стельмах) Іду. Коли чую: кулемет як засокоче: со-ко-ко-ко. А потім гармата як ревне: гур-гур! А земля – хилить, хилить. (М.Стельмах) Протягли своє “ку-ку-рі-ку” горлаті півні. (П.Мирний) Брязь!… дзень!… брязь!… дзень!… Валка рушила. (П.Мирний) Гу-гу-гу-у! – застогнав пугач серед лісу. (П.Мирний) “Отже, – думав він, наморщившись по лекції, – поки станеш паном, треба балакати по-пташиному. Кра-кра! – згадав він склади. – Се зовсім як ворона. Або: ку-ку! – наче зозуля кує”. (М.Коцюбинський) Те “хха” зупинило його серед хати. (М.Коцюбинський) Летять у вирій журавлі, прощаючись надовго з нами своїм “кру-кру”. (Б.Лепкий) Дзелень, дзелень!… – забило на вежі, видко, дев’яту годину. (А.Головко) Хтось бив праником по шматтю: апть, апть, апть. (Г.Тютюнник) Я спересердя – пху їй у вічі. (І.Нечуй-Левицький) В лощині не змовкало “ура”, але піхоти не було видно. (О.Гончар)
Вправа 194. Прочитати текст. Пояснити стилістичну мету використання звуконаслідувальних слів і слів, утворених від них.
Горлиці
Ледь світає, а вони вже туркочуть… Горлиці. Щоранку я прокидаюся від ніжного переклику пташиних голосів. Ще до схід сонця тремтливим туркотінням сповнюється зелений гай, і пливе в повітрі таке ніжне і заколисуюче – туррр-туррр-туррр.
Здається, то й не птиці, а якісь дивні лісові музики, наповнивши срібні сурми джерельною водою, виграють просту, але таку дорогу і милу, знайому з дитинства пісню.
Пливе над сонною річкою, зарослою очеретами, над всрібленими росами луками дивовижна луна – турр-туурр-тур…
(І.Цюпа)
Вправа 195. Перекласти речення українською мовою. Порівняти використання в українській і російській мовах вигуків.
– Боже мой! – говорила королева. – Этим ужасным событием ты показываешь рабе Твоей, что есть существа еще несчастнее ее! – Ах, государыня, государыня! – воскликнул Жильбер. – Отчего не могут все французы, подобно мне, видеть ваши слезы, слышать ваши слова! – Ну, так здесь их двое. – О, это немного из числа четырехсот! Жильбер вздрогнул: – О, о! – проговорил он вполголоса. – У нас здесь будущий Брут и будущий Цезарь? – О, апостол с глазами, покрытыми чешуей! – говорил Калиостро. – Ну, ты, миллионер, дай на кусок сахару денег. – Э! – закричал он, – ты знаешь очень хорошо, что вчера я отдал тебе последний мой грош! – Эй, ты! Босир! – Ну, что там еще такое? – восклицает Босир в свою очередь, с видимым неудовольствием. – А, Жильбер сказал тебе это? – Ах! – сказал незнакомец. – Если бы я был Диоген, то потушил бы свой фонарь; мне кажется, я нашел человека. – Ну, господа, – сказал Изидор своим двум товарищам, – бывают минуты, когда человеческой жизни – грош цена; принимайтесь-ка за тех двух молодцов, а я справлюсь с этим, мы сами будем править! – Ах, негодяй, – воскликнул Изидор, скрежеща зубами. – Попадись ты только мне!… – Ах, ваше величество! – говорит Изидор вне себя от гнева. – Умоляю вас всем святым, дайте мне отправить в пекло эту гадину! – Гей! – раздался голос. – Кто там выстрелил?
(Із творів О.Дюма)
Вправа 196. Скласти зв’язні речення, використовуючи подані вигукові фразеологізми. Вказати їх значення.
От тобі й раз, хай йому грець, ось воно що, була не була.
Вправа 197. Добрати текст художнього стилю, в якому були б вигуки. Пояснити їх художню функцію.
Вправа 198. Написати твір-мініатюру, використовуючи вигуки, які мають етикетне значення (привітання, прощання тощо). Визначити стилістичну роль вигуків.
Вправа 199. Скласти зв’язну розповідь про життя лісу восени на основі власних спостережень, використовуючи вигуки та звуконаслідувальні слова. З якою стилістичною метою вони вживаються?