Маріупольський навчально-виховний комплекс "гімназія-школа" №27 стилістика української мови збірник-посібник зі спецкурсу (для учнів одинадцятих класів)

Вид материала

Документы

Содержание Ой, козаки Полечу, каже, зигзицею На синім озері в пустині Прощай, мій спокою! Мій віночку, вишневий батьків садочку!” – подумала Мелашка і пішла селом додому з Лавріном. Уже вночі пізнен Галю, серце, рибко моя Зробилася скрипка гучна і півуча Може, тут позиції були та мою хату снарядом рознесло або спалило? – Та ні, – каже селянин, – такого не було. Правда Яка удача, що у рисах літа Ніч… а човен – як срібний птах!...

Подобный материал:

• Навчально виховний комплекс «гімназія школа» №27 Цикл уроків з української літератури, 307.09kb.
• Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа, 479.67kb.
• Програма спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних, 99.62kb.
• Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1703.1kb.
• Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1312.68kb.
• Торезький міський відділ освіти, 233.34kb.
• Урочисте дійство відбувається на святково прикрашеному шкільному майданчику, 136.58kb.
• Загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат, 2327.17kb.
• Про проведення Тижня української писемності та мови в закладах освіти міста, 21.41kb.
• Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 31.45kb.

§ 28. Стилістичне використання відокремлених членів речення

Відокремлення являє собою виділення тих чи інших членів речення. У стилістичному плані це явище ґрунтується на посиленні ролі другорядних членів речення в певній позиції за допомогою інтонації, наголосу й інших засобів. Відокремленим можуть бути означення,

обставини, дієприкметникові й дієприслівникові звороти:

В долині забурчала машина і, підмиваючи низькі хвилі просвітленого рожевого туману, з натугою піднялась на шлях. Дмитро відняв руку, але шофер тільки головою замахав і поїхав далі.

(М.Стельмах)

У науковому й офіційно-діловому стилях відокремлення майже відсутнє. Тут основна роль належить відокремленню, яке є прийомом увиразнення. У цих стилях відокремлення виступає здебільшого як деталь повідомлення, що пояснює, уточнює, конкретизує зміст інформації: Етимологія макрогідроніма Данапріс не викликає суттєвих заперечень, принаймні в першій частині, пор. осетинське дон (ріка, вода), авестійське дану (ріка), давньоіндійське дану (роса) тощо. (Журнал)

У наукових та офіційно-ділових текстах у відокремленні є набагато менше відомостей, ніж у цілому реченні. Відокремлені компоненти речення в науковому й офіційно-діловому стилях основним завданням мають уточнення, додаткове повідомлення, а в художньому й публіцистичному є засобом образності, оцінності.

Для мови художньої літератури характерне відокремлення. Воно залежить від волі, смаків, уподобань автора, тому набуває часто незвичайних, несподіваних форм. Засобом створення такого відокремлення є не лише інтонація, а й незвичний порядок слів:

Яка широчінь! Який простір! Я сягаю оком по тому просторі на захід сонця, оглядаю його, і перед моїми очима темною смугою ніби вирізується на небі півкруг з гір од Андрієвської гори до Кирилівського монастиря, а далі знов синіють півкругом гори над Оболонню, закручуються в Вишгороді й досягають до Дніпра в сизій далечі. Сонце низько стоїть на заході між білими й сизими хмарками, червоне, як жар, мов розпечене в жару залізо, без проміння, тільки ніби в сяєві од жару. Небо внизу над лісами делікатно блакитне, а подекуди ніби зелене, лиснюче й прозоре, неначе помальоване скло. Над Оболонню висять білі, тонкі, аж прозорі, хмарки, нависли над Оболонню й Подолом. Хмарки жовті, неначе з жовтого скла. Чудовий жовтий колір подекуди на кінцях хмарок лиснить то жовто-гарячим світлом, то рожевим… А на горах вершки наче куряться димом та парою, розбились нарізно й понахиляли вершечки на один бік уперед, неначе голови, на схід сонця.

(І.Нечуй-Левицький)

У розмовній мові відокремлення знаходить вияв здебільшого в розповідях-описах як подробиці, що з’являються в процесі висловлення думки:

–Сьогодні в нас п’ятниця… – почав казати, – так, отже, в понеділок, як сонце зійде, підеш у Чорний яр… Знаєш? Там будуть твої коні стояти, прив’язані до великого дуба, що росте посеред яру, аж на дні.

(Б.Грінченко)

Художнє й розмовне мовлення зближує те, що обидва ці стилі послуговуються емоційно забарвленими відокремленнями. Художня література часто вдається до використання рис розмовного мовлення, коли потрібно створити колорит останнього. А початок свій розмовні типи відокремлень беруть у народній творчості:

^ Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Та не лайте мене, не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,

То буде мені, дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати,

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Всіх вас, бідних невольників, на волю випускати…

(М.Богуславка)

Особливо великі виразові можливості мають відокремлені прикладки. Прикладка – це означення, що виражається іменником і узгоджується з означуваним словом у відмінку.

У нехудожніх стилях відокремлені прикладки вживаються у зв’язку з потребами стислішого й компактнішого висловлення, яке характеризується чітким розмежуванням головних і другорядних думок. Відокремлення дає можливість у лаконічній формі навести додаткові відомості. В офіційно-діловому й науковому стилях, у науково-популярних і науково-навчальних текстах прикладки не мають емоційного забарвлення:

Микола Іванович Костомаров – історик і український письменник, професор Київського університету – був одним з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства – таємної політичної організації, до якої належав і Тарас Шевченко.

(Журнал)

Прикладки, що стосуються до іменника – власної назви, означають професію людини, посаду, національність, звання, вживаються в усіх стилях мовлення:

І.С.Нечуй-Левицький, один із найвидатніших прозаїків-класиків, у своїх критичних виступах закликав наслідувати мову “сільської баби”, але у власній творчості він далеко відійшов від цих, за висловом академіка О.І.Білецького, “декларацій”. Навіть мовна партія баби Параски далека від натуралістичного копіювання народної мови.

(Посібник)

Ознакою відродження рідної мови, історії, культури стало гідне пошанування 125-річчя з дня народження Бориса Дмитровича Грінченка, видатного українського письменника, вченого і громадського діяча.

(Журнал)

Прикладки, що виступають у ролі художнього засобу мови, допомагають виявляти позитивне чи негативне ставлення мовця до висловлюваного. З цією метою застосовується:

• використання лексичного значення слова (піднесеного, урочистого, зниженого, іронічного, глузливого):
  

Горіли свічки, сяяли в рушниках ікони, півча… Але це відійшло, розтануло разом із ладанними димами, зостався для студента тільки оцей довершений архітектурний витвір, оця симфонія пластики.

(О.Гончар)

А ти, задрипанко, шинкарко,

Перекупко п’яна!

Де ти в ката забарилась

З своїми лучами?

(Т.Шевченко)

• вживання суфіксів пестливості або згрубілості:
  

Голубонько-дівчинонько,

Зіронько моя!

Не питайся, моя мила,

Чого смутен я:

Живо, живо того смутку

І ти не минеш…

(С.Руданський)

Якось попалася Лисичка –

Злодюга, Вовчика сестричка, –

Хвостом в капкан.

(П.Мирний)

• звертання до традиційних прикладок-епітетів, з якими пов’язані відтінки ніжності й голубливості:
  

–^ Полечу, каже, зигзицею,

Тією чайкою-вдовицею,

Та понад Доном полечу,

Рукав бобровий омочу

В ріці Каялі.

(Т.Шевченко)

• повторення того самого слова, але з залежним від нього іншим словом:
  

^ На синім озері в пустині

Самотній лебідь білий жив.

Співав і мріяв і тужив…

О співи, співи лебедині!

(О.Олесь)

В усному побутовому мовленні, як і в фольклорі, прикладки виступають у ролі оцінного засобу:

“^ Прощай, мій спокою! Мій віночку, вишневий батьків садочку!” – подумала Мелашка і пішла селом додому з Лавріном. Уже вночі пізненько вони прийшли додому.

(І.Нечуй-Левицький)

^ Галю, серце, рибко моя,

Що мені діяти?

Хотів би я тебе одну

Цілий вік кохати.

(Народна пісня)


Вправа 213. Прочитати текст. Знайти відокремлені означення, які відносяться до означуваного слова, вираженого займенником. Довести, що стилістична функція відокремлених означень у поданих реченнях – увиразнення ознак предмета, на який лише вказує займенник.

Низенька, кругла, вона здавалася не польовою квіткою довгостеблою, а повною городньою маргариткою. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене, убрання, між високими зеленими житами, – вона здавалась русалкою. Сама невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе.

(Із творів П.Мирного)

Вправа 214. Написати твір-опис у художньому стилі “У саду – травень: цвітуть яблуні” (на основі безпосередніх спостережень і вражень), використовуючи відокремлені непоширені узгоджені означення.

Вправа 215. Прочитати текст. Визначити стиль мовлення. Визначити означувані слова й означення. Які з них відокремлені? Пояснити стилістичну функцію невідокремлених і відокремлених означень.

Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка…

Понад самим берегом в’ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садів, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки.

От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходять до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерці розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця…

(І.Нечуй-Левицький)

Вправа 216. Написати твір-опис місцевості “Моє рідне місто”, використовуючи відокремлені непоширені означення.

Вправа 217. Прочитати речення. Пояснити стилістичну роль відокремлених означень, виражених дієприкметниковими зворотами, у науковому мовленні.

Щоб визначити швидкість тіла при рівномірному русі, треба шлях, пройдений тілом за який-небудь проміжок часу, поділити на величину цього проміжку. Щоб визначити шлях, пройдений при рівномірному русі, треба швидкість тіла помножити на час його руху. Шлях, пройдений тілом при нерівномірному русі, дорівнює добутку середньої швидкості на час руху. Учення про рівновагу рідин і газів, а також про рівновагу тіл, занурених у них, називають гідро- і аеростатикою. Пристрої, призначені для перетворення сили, називають механізмами.

Вправа 218. Прочитати речення. Визначити стиль мовлення. Визначити поширені відокремлені прикладки. З якою метою використано слова, що поєднують поширені прикладки з означуваними членами речення?

Пейзаж, тобто опис місцевості, у художньому творі відіграє композиційну роль. Балада, тобто віршований твір на героїчну, легендарну або казкову тему, вперше з’являється в народній творчості. Епілог, або заключна частина твору, робить характеристику персонажів повнішою. Етюд, або твір з натури, широко використовується в живописі, графіці, скульптурі.

Вправа 219. Прочитати текст. Визначити відокремлені та невідокремлеві означення і прикладки. Яка їх роль? Пояснити розділові знаки. Визначити стиль тексту. Довести, що це роздум.

Скільки несподіванок, гідних подиву, сповнених цікавого змісту, захоплюючого матеріалу для роздумів, ховається на кожному кроці і серед усього, створеного силами природи і генієм людини, часом найскладнішими, найтаємнішими бувають звичайні слова – назви. Ми говоримо звичайні, коли це слово може підійти для власних географічних назв, або, як їх ще називають, топонімів.

Хіба найменування славнозвісної Говерли – найвищої точки української землі, окраси карпатської Чорногори є звичайне? А зубчата гора Ай-Петрі, що гордо піднеслася над блакиттю Понту Евксінського? А таємниче слово Бескиди, що вживається для гір – мовчазних свідків народження не тільки українського народу, а можливо, й слов’ян узагалі. А Блакитна і Кришталева печери Тернопільщини? Перлинна Печера – у підземеллях Закарпаття, Червона у нетрях Тавриди? А Нафтуся, що поєднала в одному імені багатства української землі і милозвучність українського слова? Що не назва, то загадка, проблема, розв’язання якої має жагуче пізнавальне значення. Воно й дає ключ до розуміння краси рідного краю, його мови, історії – ключ до відкриття підземних скарбів, нових для сучасників природних ресурсів.

(О.Стрижак)

Вправа 220. Прочитати речення. Визначити відокремлені прикладки. Чи впливають вони на стилістичне забарвлення речень? В якому стилі можуть бути використані ці речення?

На землю впав туман – земна хмара. Вона, як і небесна хмара, складається з міріадів дрібнесеньких кристалів. Ла-Манш, або Англійський канал, – протока, яка відділяє європейський континент від острова Великобританія. Ще в давні часи помітили, що блискавка найчастіше б’є в найвищі предмети, які стоять на землі, – дзвіниці, вежі, опори, дерева. На вікових деревах (особливо дубах) іноді можна побачити свіжі рани чи шрами від удару, завданого вогненною стрілою. Міраж, як і всі інші оптичні явища, люди в минулому тлумачили по-різному. Скількох мандрівників вабило до себе це чудесне видіння, жорстокий оптичний обман. Вогні Ельма, як і блискавки, – продукт грозової діяльності. Це тихі розряди електрики, які виникають звичайно перед початком чи в розпал грози, коли в тому чи іншому місці атмосфера дуже наелектризована.

(Із творів О.Муранова)

Вправа 221. Відредагувати текст. Замінити окремі речення з відокремленими обставинами, вираженими дієприслівниковими зворотами на речення з однорідними присудками. Умотивувати стилістичну доцільність такої заміни.

Пізня осінь. У ясні ночі – заморозки. Подихає холодний вітер, шугаючи між деревами і кущами, шерхочучи опалим листям.

Сонце піднімається, зігріваючи холодний подих осені, змінюючи морозний шерхіт листя на ласкавий шепіт.

З’являється хмарка, пливе по небу, приєднуючи до себе одну, другу, третю. Небо сипле дрібним дощем, домішуючи в нього жмені холодного вітру з снігом. Свище осінній вітер, поскрипуючи сухим галуззям, заганяючи в замети опале листя. Пізня осінь. Холодна осінь.

Вправа 222. Написати твір-розповідь у художньому стилі “Сніжинки падають”, використовуючи речення з відокремленими обставинами, вираженими дієприслівниковими зворотами.

Вправа 223. Прочитати речення. Знайти відокремлені обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами. Довести, що функція їх у художньому стилі зображально-увиразнююча.

Край самої дороги запідпадьомкав перепел, потім чогось злякався і, втікаючи, зашелестів житами. (М.Стельмах) З-під кущика пурхнула довгонога поцябрушка і, погойдуючи сизо-крапчастим тілом, побігла, цінькаючи, по вигнутій оброшеній стежці. (М.Стельмах) Перед вікном розцвіла черемха, і барвистий щиголь, перестрибуючи з гілочки на гілочку, радісно виспівував, зустрічаючи весну. (А.Шиян) Здалека під небом, в вирій летячи, голосно курличуть журавлів ключі. (Я.Щоголів) Помчалися темнії хмари далі, зоставляючи по своєму сліду воду, понеслися вони на другий край, гудючи та блимаючи. (П.Мирний) Ціла хмара чорних ворон злетіла звідкись і позасідала на гіллі довкола хатини, наїживши скучно дрібне пір’я. (О.Кобилянська) Гордо і тільки десь-колись памахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад полонинами в лазуровім океані. (І.Франко)

Вправа 224. Прочитати текст. Визначити стиль мовлення. Виділити відокремлені обставини, виражені дієприслівниковими зворотами. З якою метою використано відокремлені обставини?

Текст № 1

Дівчата рухалися міжряддями, повільно наближаючись до шляху. Там, де вони проходили, з соняшниками творилось щось дивовижне. Втрачаючи свій царський дрімотливий спокій, вони зненацька оживали, золоте тарілля, здавалось, само розігнавшись, летіло стрімголов назустріч одне одному, і, з’єднавшись на мить в поцілункові, знову розліталось врізнобіч, і вже знову вільно сміялося, пустотливо погойдуючись, сяючи розімлілим золотом до сонця.

(О.Гончар)

Текст № 2

Наділений гарячим серцем, що було сповнене любові до людей і болісно стискалось, бачачи людські страждання, Коцюбинський закоханий був у красу життя, красу земного світу, вбачаючи саме у квітах високий прояв цієї краси. Горький згадував: “Він дуже любив квіти і, володіючи солідними знаннями ботаніка, говорив про них, як поет. Було приємно бачити, коли він, тримаючи в руках квітку, пестив її і розповідав про неї:

–Дивіться, ось орхідея прибрала форму бджоли: цим вона хоче сказати, що не потребує відвідування комах. Скільки розуму всюди, скільки краси!”

(М.Рильський)

Текст № 3

Визначивши внутрішню будову тіл, можна пояснити їх властивості. Переміщуючись з однієї точки в іншу, тіло рухається по якійсь лінії. Вимірюючи силу, з якою динамометр діє на тіло під час його рівномірного руху, ми знаходимо силу тертя. Знаючи залежність тиску від висоти, можна за зміною показів барометра визначити висоту підняття над рівнем моря. Вивчаючи будову різних машин, можна побачити, що в них використані прості механізми: важіль, блок, коловорот, похила площина, клин, гвинт. Ознайомившись із фізичними принципами роботи простих механізмів, можна лише розібратися в роботі складних машин. Знаючи густину речовини і масу однієї її молекули, можна визначити число молекул в одному кубічному метрі будь-якої речовини. Вивчаючи будову кореня, можна переконатися, що він складається з тканин різних видів. Проникаючи між частинками ґрунту, кореневі волоски щільно прилягають до них і вбирають з ґрунту воду та інші речовини. Розглядаючи пагони бузку, жасмину, жимолості, можна помітити, що бруньки на них розміщені супротивно. Дістаючи із зовнішнього середовища все потрібне для життя, кріткові рослини ростуть, зацвітають і утворюють плоди з насінням. Перелітаючи в пошуках поживи з однієї квітки на іншу, комахи запилюють їх.

(Із підручника)

Вправа 225. Написати твір-опис у художньому стилі “Надвечір’я”, використовуючи речення з відокремленими обставинами, вираженим одиничними дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами.


§ 29. Стилістичне використання звертань, вставних і вставлених конструкцій

Звертання – це слово або словосполучення, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Основне призначення звертання полягає в тому, щоб спонукати слухача звернути увагу на слова співрозмовника. У ролі звертань найчастіше виступають власні імена, по батькові, прізвища людей, слова – загальні назви людей за їх родинними стосунками, професією, вченим званням тощо. Звертання вживаються в розмовному й офіційно-діловому, публіцистичному, художньому стилях.

У публіцистичному стилі використовуються звертання в формі множини.

В епістолярному стилі тон самого листа сухоофіційний, нейтральний, ніжний, задушевний, інтимний вимагає використання відповідних звертань. Повагу до адресата мовлення передають шанобливими словами високоповажний, вельмишановний, що додаються до власних імен і по батькові. Інтимні, теплі почуття передають словами дорогий, милий, рідний, а власним іменам за допомогою суфіксів надається емоційний відтінок ніжності, голубливості, пестливості, відтінок інтимності посилюють інтимізуючі займенники мій, моя, моє.

У художньому стилі широко вживані риторичні звертання. Вони не розраховані на реакцію об’єкта, до якого звертаються, а призначені для вираження почуттів того, хто говорить. Мета їх використання – це емоційне забарвлення розповіді, створення відповідного ставлення читача або слухача до розповіді. Риторичні звертання – стилістичний засіб образного зображення дійсності. Це звертання до неживих предметів, персоніфікація їх. У ролі таких звертань виступають іменники, що означають явища природи; географічні назви міст, рік, країн, гір, земля; назви тварин, птахів; абстрактні іменники, що позначають почуття, переживання:

Мріє, не зрадь!...

Я так довго до тебе тужила.

(Л.Українка)

Весно, ох, довго ж на тебе чекати!

Весно, голубко, чому не йдеш?

(І.Франко)

Звертання в художньому стилі створюють яскраву забарвленість за рахунок лексичного значення.

У поетичному мовленні найчастіше риторичні звертання виступають у кличній формі, переважно поширені за рахунок образних засобів і засобів увиразнення мови – епітетів, метафор, повторів, перифразів тощо.

Вставні слова – виражають ставлення мовця до висловлюваного, відношення висловлюваного до дійсності, стосунок даної думки до попередньої чи наступної, документують повідомлення. Вставні слова не мають формального зв’язку з реченням чи його складниками.

Для наукового й офіційно-ділового стилів найхарактернішими є вставні слова, що:

• вказують на стосунки між частинами тексту (по-перше, по-друге, отже, таким чином, у такий спосіб, насамперед, передусім, нарешті, насамкінець);
  
• передають ставлення до способів висловлення думки (імовірніше, іншими словами, точніше);
  
• зазначають джерело повідомлення (на думку вченого, за даними досліду, за результатами аналізу);
  
• пом’якшують категоричність висновків і порад (як відомо, припустімо, треба гадати);
  
• дають раціональну або емоційну оцінку інформації (поза сумнівом, напевне, мабуть, можна погодитися, на жаль, на щастя):
  

Офіційно імперією (Всеросійською імперією) держава називалася з XVIII століття. Однак усі істотні риси імперії вона зберігала з часів Московського царства. Це була, по-перше, держава з необмеженою владою монарха над підлеглими, з величезною владою центру над периферією. Це була, по-друге, держава з необмеженою владою над величезними територіями, населеними іншими етнічними масивами. Це була, по-третє, держава, територія якої колонізувалась населенням її етнічного ядра – росіянами.

(М.Попович)

Із такими самими функціями перелічені типи вставних слів вживаються і в публіцистичних і в інших стилях:

Переселенці та милосердна громадськість, сподіваємось, порадять, де краще розташувати людей, у кого ще можна придбати старовинні реліквії цього краю, яке підприємство згодне сприяти благородній справі врятування етносу нащадків деревлян.

(Газета)

Художня література використовує ввесь набір вставних слів, які у взаємодії з лексичними,

граматичними та іншими засобами стилю сприяють відтворенню різноманітних відтінків – припущень, сумнівів, впевненості, ствердження, заперечення тощо:

^ Зробилася скрипка гучна і півуча,

Пішла із майстерні на світ:

Ходила по людях, міцна і живуча,

Либонь, чи не сотнями літ.

(Я.Щоголів)

…Стоять вельможні. Діло затяжне.

Здається, так стоятимуть довіку.

Лесько сміється: – Голод підіжме,

Чкурнуть, як чорт від кукуріку.

(Л.Костенко)

Не знаю, що писати Вам далі. Звісно, я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би, – я і так боюся, що подав Вам багато зайвого і вже, напевно, не цікавого.

(М.Коцюбинський)

Особливо широко вживаються вставні слова в розмовному мовленні, надаючи йому емоційної наснаженості та експресії:

–^ Може, тут позиції були та мою хату снарядом рознесло або спалило? – Та ні, – каже селянин, – такого не було. Правда, проходили якось цигани через село та в Хоми Негуляйвітренка коня вкрали. Ото і вся позиція. А так усе спокійно.

(Гр.Тютюнник)

– А, бач! – думав собі, радіючи, слідчий. – Уже йому ніяково стає від мого погляду, вже почав плутати. Стривай, голубчику, я тебе ще й не так припечу!

(Б.Грінченко)

–Цур вам, пек вам! Поставлю вам хату через сіни та, про мене, там хоч голови собі поскручуйте! – сказав Кайдаш.

(І.Нечуй-Левицький)

Мені, мабуть, довіку буде сниться,

Як я стою, не піднімаю віч.

А ті свати лопочуть про куницю,

А та дурепа колупає піч!

(Л.Костенко)

Вставлені конструкції мають синтаксичний зв’язок із реченням або з одним із його компонентів. Вони не виражають модальних значень, не вказують на джерело повідомлення, тому не можуть бути на початку речення.

У науковому стилі ці конструкції є засобом уточнення й роз’яснення, додаткового повідомлення. Можуть містити побіжні зауваження й коментарі, що з’являються в ході висловлення думки:

Сонце піднімається над горизонтом (“устає”) на сході і пересувається протягом дня зліва направо (для північної півкулі), досягаючи найвищого положення опівдні. Пересуваючись на захід, Сонце надвечір спускається щораз нижче і, нарешті, ховається за горизонтом – так називається лінія, яка розмежовує видимий край Землі і неба.

(В.Бондарчук)

Уточнювальні за формою вставлені конструкції в красному письменстві набувають ознак образності:

^ Яка удача, що у рисах літа

(Провулок, сквер, синиця, водограй)

Усім своїм дитинством нерозлитий

Моя зірка душа впізнала Рай.

(І.Жиленко)

У художньому й публіцистичному мовленні вставлені конструкції сприяють розвиткові другого плану розповіді:

^ Ніч… а човен – як срібний птах!...

(Що слова, коли серце повне!)

…Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи…

І внизу, і вгорі глибини…

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!

(Є.Плужник)


Вправа 226. Прочитати тексти. Пояснити стилістичну мету використання звертань, вставних і вставлених конструкцій.

Текст № 1

На диво, коло цього питання він найбільше морочився. Вивчившись у гімназії, вона мала таку-сяку початкову освіту; щось там читала, переважно белетристику; проте й кілька науково-популярних, поширених тоді серед молодіжі, – от, подруги читали, хвалили, то й вона взяла. Це був її освітній капітал – дуже малий. Горинович дбав, щоб побільшити його, давав їй читати книжки, розмовляв з нею про прочитане. Щоправда, сама вона таких розмов ніколи не знімала, – все він починав.

(Б.Грінченко)

Текст № 2

У сім’ї Грінченків була велика бібліотека, часом збиралось освічене товариство, серед якого бував навіть Петро Гулак-Артемовський. Мабуть, звідси починається побожне ставлення Бориса Грінченка до книжки. Коли він помер, то всю його спадщину складала величезна бібліотека, яку він заповів українському народові і просив не розпорошувати, а тримати у Всенародній бібліотеці як “Бібліотеку Грінченка”. На жаль, цей заповіт письменника ми не виконали.

(В.Яременко)

Текст № 3

Вчитель послав одного хлопця по батюшку. Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли. Маленький школярик, що хотів утікати від пана, ще більше заліз у куток і ввесь зігнувся, неначе якось хотів сховатись. Багатьом перехопило дух… Вони півзлякано, півдивуючись прислухалися до дзвоника, що все голосніше та голосніше видзвонював і, нарешті, востаннє гучно дзенькнувши, замовк біля самої школи. Приїхав! Усі голови повернулися до дверей. Обличчя в багатьох побіліли; деякі злякано шепотіли: “Господи, поможи!…”

(Б.Грінченко)

Текст № 4

Всі козаки знялися з місця й рушили до гетьмана.

–Яке діло маєте, шановне товариство? – спитав гетьман, і Карпо чув, що земля під ним задрижала.

–Хіба ж не бачили, ясновельможний гетьмане? Чоловік прибув до нас з України.

Гетьман тільки тоді кинув оком на Летючого, довго дивився на нього, і дві сльози впало з його очей на землю. На тім місці вже лежали дві рожі.

–Чи ти, хлопче, з України? Як же ти зайшов до нас? Чи не наслав тебе до нас Бог і народ?

–Я розбив байдака на порогах і не знаю й сам, як я зайшов.

–Сину мій любий, сину мій милий! Я б тебе обняв, та боюсь задушити тебе від моєї великої сили, від щирого серця, – промовив гетьман і стиха поцілував Летючого.

(І.Нечуй-Левицький)

Вправа 227. Прочитати вірші. Пояснити стилістичну мету використання звертань, вставних і вставлених конструкцій.

Текст № 1

“Щоб вивчить природу, щоб знати її –

З природою злитися треба”, –

Так сказав мудрий старий Бабуїн,

Морду задерши до неба.

Я хочу у поле, я хочу у ліс,

Та мама мене не пускає.

Дідуню, любенький, ходімо кудись, –

З тобою ж вона дозволяє!

Дійдем до ферми, присядем на тин

(Не бійсь, я тебе підсаджу!),

Кроликів гарних, овечок, телят

Я тобі там покажу.

А потім підемо далі і далі –

У поле, до річки, у гай,

Де травка зелена, де пишні дерева,

Де квітів барвистих розмай!

Ми будем гуляти, природу вивчати,

Аж сутінки поки спадуть!…

Ось твій капелюх, ось черевики…

Чи помогти тобі чоботи взуть?

Бери свій ціпок… Не забудь і про люльку…

Тютюн я в кишеню поклав…

Швидше, дідуню любенький, збирайся!

Глянь-бо, вже ранок настав!

(Р.Кіплінг)

Текст № 2

Від Харкова, десь недалечко, є селище, де я живу.

Воно єдине і рідненьке, я правду, друзі, вам кажу.

Бо селище те є Коротич, де народилась і росту,

Бо тут батьки мої і друзі, і школа, у яку ходжу.

Для мене все тут любе й найдорожче: ставочок, гребля і гора.

І шлях додому по дорозі мені ніяк не набрида.

Ліси, поля, які навколо, – миліш, здається, і нема.

Ярок, болото – все знайоме; і сонце в небі, і хмарки.

Усе, усе, що є навколо, усе, усе, що навкруги.

Та що казати – слів немає, лиш можна висловитись так:

Село моє, мій рідний краю, тебе люблю я і гадаю,

Що в світі кращого немає,

Бо дух землі святий і рідний

Вдихаю я із дня у день.

Село моє, для мене ти єдине,

Я так кажу, бо я люблю тебе.

(М.Жонова)

Вправа 228. Прочитати речення. Як зміниться зміст поданих речень, якщо з них вилучити звертання, вставні і вставлені конструкції?

Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, помер на панщині. (Т.Шевченко) Коли, скажімо, переселявся монастир в укріплену мурами будівлю, хроніст у захваті вигукував: “О щаслива годино! О блага хвиле! О дню вибалення, коли Господь вирішив перенести і винницю свою з Єгипту, виявляючи над слугами своїми милосердя своє в місці обмурованім!” (П.Загребельний) –Юрку! – сказала мати, відвертаючись від вікна. – Вставай! (Ю.Смолич) Ніхто не тікав, не ховався від дощу, а діти підводили до нього свої смагляві мокрі личка й виспівували: “Дощику, дощику, перестань, поїдемо на баштан!…” (О.Довженко) І чув, мабуть, як уже мріє про спочинок город, як тоскно скрикують в охололій вишині запізнілі перелітні птахи. (Є.Гуцало) Вклонімося ж, Україно, пам’яті замучених, полеглих твоїх дітей, їхній жертовності, їхньому героїзму, бо всі вони – співтворці твоєї свободи. (О.Гончар) Начебто все тут не “від лукавого”, навпаки, люди хочуть виявити товариськість, невимушеність у взаємостосунках, певну, якщо хочете, прихильність. (В.Скуратівський) Взяті до неволі місцеві люди провадили монголів рікою Стриєм на Тухольський шлях і вже, як говорили корчинські посланці, їх шатри білілися на рівнині понижче Синевідська. (І.Франко) Вона, певна річ, груш не родить. (В.Супруненко) “Ой, Марусю, сестричко!… Ой, що ж там зробилося – шахту залило!” – ледве поспішилась казати дівчина, бо дух їй від швидкого бігу забивало. (Б.Грінченко)

Вправа 229. Прочитати текст. Визначити стиль мовлення. Вибрати з дужок найбільш вдалі для даного стилю вставні слова та речення.

Учених дуже цікавить, чому немає гранітної оболонки на дні океанів. (Може, можливо, мабуть) вона була розірвана у ті часи, коли величезний праматерик, з якого утворилися всі сучасні материки, розповзався по поверхні Землі?

А (може, можливо, мабуть), (як вважають деякі дослідники, на думку деяких дослідників, як думають деякі дослідники, як здається деяким дослідникам), якимсь небесним тілом, силами тяжіння від Землі було відірвано чималий шмат її поверхні і з нього утворився супутник Землі Місяць? (Можливо, може, мабуть), були й інші якісь причини. (Та так чи інакше, інакше кажучи, іншими словами), гранітної оболонки на дні океанів немає. Тут лежать базальти.

(В.Уткін)

Вправа 230. Прочитати текст. Ввести в текст слова і речення, подані в довідці. Як вони впливають на його зміст? Визначити стиль тексту.

Є у творах Олеся Гончара герої, про яких він пише, … з найбільшою симпатією і теплотою. Це – молодь (…).

“Бригантина” – повість про те, як важливо і як непросто – ще з дитинства не втратити людину, підтримати в ній все найкраще. Інакше – загроза емоційної глухоти, бацили бездуховності, цинізму, поширеність яких, …,. і пояснюється допущуваним легковаженням потребами душі людини. …, в однієї її подруги навіть неприємності свого часу були за те, що дала учням провідміняти слово “душа”: їй нагадали, що душі немає… Це в минулому, хоча, …, і в “наш час душа теж водиться не в кожного”. І особливо, коли нівечиться вона в дитині…

(А.Погрібний)

Довідка: може; на думку завуча Ганни Остапівни; як розповідає вова; запевняє Ганна Остапівна.

Вправа 231. Перекласти речення українською мовою.

Текст № 1

Такою роскошью блистал один из дней жаркого августа тысячу восемьсот… восемьсот… Да, лет тридцать будет назад тому, когда дорога, верст за десять до местечка Сорочинец, кипела народом, поспешавшим со всех окрестных и дальних хуторов на ярмарку. С утра еще тянулись нескончаемою вереницею чумаки с солью и рыбою. Горы горшков, закутанных в сено, медленно двигались, кажется, скучая своим заключением и темнотою; местами только какая-нибудь расписанная ярко миска или макитра хвастливо выказывалась из высоко взгроможденного на возу плетня и привлекала умиленные взгляды поклонников роскоши. “Смотрите, братцы!” – говорил другой, поднимая черепок из горшка.

(М.Гоголь)

Текст № 2

Свежесть утра веяла над пробудившимися Сорочинцами. Клубы дыму со всех труб понеслись навстречу показавшемуся солнцу. Ярмарка зашумела. Овцы заблеяли, лошади заржали; крик гусей и торговок понесся снова по всему табору – и страшные толки про красную свитку, наведшие такую робость на народ в таинственные часы сумерек, исчезли с появлением утра.

Зевая и потягиваясь, дремал Черевик у кума, под крытым соломою сараем, между волов, мешков муки и пшеницы, и, кажется, вовсе не имел желания расстаться со своими грезами, как вдруг услышал голос, так же знакомый, как убежище лени – благословенная печь его хаты не далее десяти шагов от его порога.

(М.Гоголь)

Текст № 3

“Вот это люди!” – подумал я, почтительно рассматривая фигуры своих гостей. Оба они мне понравились, каждый в своем роде. Старший, широколицый, с бледным лицом, строгими серыми глазами и едва заметной улыбкой, должен был, по моему мнению, годиться для роли отважного капитана, у которого есть кое-что на обед матросам, кроме сушеной рыбы. Младший, чей голос казался мне женским, – увы! – имел небольшие усы, темные пренебрежительные глаза и светлые волосы. Он был на вид слабее первого, но хорошо подбоченивался и великолепно смеялся. Оба сидели в дождевых плащах…

(О.Грін)