Маріупольський навчально-виховний комплекс "гімназія-школа" №27 стилістика української мови збірник-посібник зі спецкурсу (для учнів одинадцятих класів)
| Вид материала | Документы |
- Навчально виховний комплекс «гімназія школа» №27 Цикл уроків з української літератури, 307.09kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа, 479.67kb.
- Програма спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних, 99.62kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1703.1kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1312.68kb.
- Торезький міський відділ освіти, 233.34kb.
- Урочисте дійство відбувається на святково прикрашеному шкільному майданчику, 136.58kb.
- Загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат, 2327.17kb.
- Про проведення Тижня української писемності та мови в закладах освіти міста, 21.41kb.
- Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 31.45kb.
Стилістичне використання числівників буває двох видів:
- самостійне, суто кількісне: до дев’яти додати п’ять; від шістнадцяти віднімемо одинадцять;
- значеннєво несамостійне (коли вони поєднуються з іменником): ^ Три обличчя здаються сіро-блідими. (В.Винниченко).
По-особливому стилістично виразні форми числівників у фольклорі:
… у тебе діток так багато: раз четвірко і раз п’ятірко, а всіх разом дев’ятірко.
(Народна творчість)
Лексично обмежений вияв числівників своєрідно важливий стилістично. Форми числівника один (одна, одне, одно, одні) мають немало лексико-семантичних значень. Цей числівник входить до багатьох сполучень слів:
- не один (декілька, багато): Старезний самотній прадуб, що шумів віттям не один рік, похилився над Дніпром вже майже без гілля. (О.Довженко);
- ні один – ніхто, ніщо з усіх, жоден: Роман… дуже несміливий: ніколи він не зачіпав ні однієї дівчини ні словами, ні жартами. (І.Нечуй-Левицький);
- один-два, один-другий – вживаються як назви неточної, приблизної кількості: Все це триває… не більше одної-двох хвилин. (Л.Українка);
- один на один – тобто з кимось на самоті, без свідків, віч-на-віч, сам-на-сам: Так піду я в поля неозорі, Із піснями один на один. (А.Малишко) або без чиєї-небудь участі, допомоги чи втручання: Ото як зчепляться з Павлом. Один на один… (А.Головко).
Широко використовується числівник один також і в складі інших сполучень слів, серед них і фразеологізованих: один одним; один одинцем; один-єдиний; один-однісінький; одним один; в один голос; в одну душу; в одну мить; в одну шкуру; все одно; один і той же; один і той самий; одне і те ж; одне й те саме; одним миром мазані; одна нога тут, а друга там; одним вухом чути; одним духом; одним оком подивитися; стояти однією ногою в могилі; один до одного; одного поля ягода; ставати на одну дошку; стригти всіх під одну гребінку; один з одним; один за одним; один перед одним; одне слово; одне побіля одного; одної весни (зими…); одного разу; що за один тощо.
Типовим (особливо для розмовно-побутового мовлення) є стилістичне вживання числівника один (одна, одно) у значенні слів інших частин мови:
- займенників (переважно вказівного, неозначеного): …Я живу одним [таким] життям, ти – іншим. (П.Загребельний);
- прислівника (весь час, постійно, тільки): ^ Лежить Карпо на лаві плазом, мов зарізаний кабан, і пальцем не ворухне, одно постогнує. (М.Коцюбинський).
Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові й мові художніх творів. Науковому й офіційно-діловому стилям вони не властиві. Кількісні числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються в будь-якому стилі.
З-поміж не дуже численних стилістичних засобів числівника можна виділити емоційно забарвлені форми зі зменшеними суфіксами, які створюють пестливо-співчутливі відтінки, повторення того самого числівника або поєднання двох слів, утворених від однієї
числівникової основи. Такі утворення посилюють семантичну виразність поняття:
^ От десь горе: ми ще самі, двоєчко нас, а то, борони Боже, сім’я велика, діточки дрібні, пищать з голоду, а тут ні крихіточки.
(М.Коцюбинський)
Він як подружку любив Галю, знав, що вона одного-однісінького кохала у цьому світі.
(П.Панч)
Яскравим стилістичним прийомом є використання замість числівників інших частин мови, зокрема іменників, для позначення великої кількості, безлічі:
^ На березі росли кущі срібної лозини, а під деревом тьма-тьменна червоних ягід у травиці.
(П.Козланюк)
Після вступних іспитів у найрізноманітніших інстанціях листів – лопатою не розгребеш.
(Газета)
Вправа 157. Прочитати текст. Визначити його стиль. Виділити словосполучення числівників і слів із числовим значенням з іменниками. Яку стилістичну роль вони виконують?
Беруть кількістю
Більшість риб не турбується про своє потомство, зате вони випускають у море величезну кількість ікринок. Морська камбала викидає до 500 тис. ікринок. Тріска і вугор – до 10 млн. ікринок. Місяць-риба – до 300 млн. Турбуватися про таку кількість, звичайно, неможливо. Та це й не потрібно. Для продовження роду достатньо, якщо з мільйонів ікринок виросте кілька рибин. Вони знову дадуть масу ікринок, що рознесуться морською течією на величезній відстані. Отже, велика плодючість риб є їхнім захистом від винищення виду. Цікаво зазначити, що в багатьох риб ікра плаваюча. Внаслідок того, що течія розносить ікру, різні види риб поширюються на великих просторах.
(Із підручника)
Вправа 158. Скласти речення з фразеологізмами, до складу яких входять числівники. Пояснити смислові й емоційні відтінки цих словосполучень.
Десята вода на киселі; наговорив сорок бочок; перші з перших; п’яте колесо до воза; дев’ятий вал; з п’ятого на десяте; у сотий раз; перша скрипка; один як палець; десяте діло.
Вправа 159. Прочитати тексти, дотримуючись книжних норм відмінювання числівників і сполучення числівників з іменниками.
Текст № 1
Вірте цьому або ж ні, але на Землі живуть тваринки, здатні стерпіти перебування у вакуумі, існувати місяць в атмосфері чистого гелію, успішно витримати охолодження до -456° F. Вони оживають після кількарічного перебування при температурі рідкого азоту -273° С. Та це ще не все – їх навіть не вбиває 10–15 хв. при 150° С або нагрів до 504 F. Але ж відомо: температурна стерилізація відбувається саме тому, що “живі” білки незворотно втрачають свої властивості при 58° С, а молекули ДНК, як носії генів, денатурують при 60° С. Цікаво, що “рекордсмени-багатоборці”, порівняно з людиною, витримують більш ніж у 1000 разів вищі дози випромінювання.
Японські вчені відкрили: такі тваринки здатні терпіти тиск до 6000 атмосфер або 882000 фунтів на квадратний дюйм. Ця величина майже у 6 разів перевищує тиск на океанських глибинах у 32800 футів.
Ці багатоклітинні створіння природи, до речі, за розмірами досить мікроскопічні (до 1,5 мм завдовжки) і мають прозаїчну назву – “тихоходки”, або тардігради. Як і мільйони років тому, вони повільно пересуваються на своїх 8 товстеньких псевдоніжках (звідси і назва тардігради – ті, що повільно рухаються) серед гілочок моху чи поверхнею мулу.
(Газета)
Текст № 2
За попереднього Генерального плану розвитку Києва на період 1986–2005 рр. чисельність населення міста збільшилася на 270 тис.: із 2362 тис. у 1982 р. до 2632 тис. у 1999 р. Згідно з планом, від часу його прийняття було введено в дію 18 млн. м2 житлоплощі. Тож житлова забезпеченість кожного киянина зросла з 15 м2 до 18,6 м2 проти очікуваних 18 м2 (до речі, в середньому по Європі на сьогодні вона становить 35 м2). Одночасно в дію також введено великий обсяг закладів та установ соціальної сфери: дитячих дошкільних закладів на 48,5 тис. місць, лікарень на 6,63 тис. ліжок, поліклінік на 23,7 тис. відвідувань за зміну, підприємств торгівлі на 90,7 тис. м2 корисної площі. Довжина мережі міського транспорту зросла з 652,6 км до 818 км, зокрема метрополітену з 30,6 км до 51,6 км.
Новим генеральним планом розвитку столиці України до 2020 р. і на подальшу перспективу передбачено багато змін. Одна із суттєвих особливостей забудови полягає в тому, що споруджуватимуться переважно 9–12-поверхові будинки. Житлова забезпеченість у 2020 р. сягне 27 м2 на одного жителя. Довжина ліній метрополітену зросте до 90 км, а кількість станцій – до 70. До речі, у Московському метрополітені – 11 ліній із 165 станціями. Святошинсько-Броварську лінію київського метрополітену подовжать на 3,3 км; Сирецько-Печерську – на 5,4 км до проспекту Правди й на 2,4 км до Харківської площі; Куренівсько-Червоноармійську – на 8,6 км. Автобусні маршрути подовжаться в півтора разу й сягнуть 650 км. Суттєво збільшиться й чисельність автомобілів, їх кількість подвоїться з 440 тис. до 900 тис. одиниць. Рівень автомобілізації “підскочить” із 150 до 300 легкових авто на 1000 мешканців. Загальна довжина нових та еконструйованих доріг за 20 років досягне 470 км.
(Газета)
Текст № 3
Швидкості, які ми спостерігаємо у навколишньому світі, надзвичайно різноманітні. Наведемо деякі найцікавіші цифри.
Швидкість розміреного неквапливого кроку людини близько 3,6 км/год. Бігун на короткі дистанції розвиває швидкість 36 км/год, бігун на довгі – 25 км/год, плавець – 7,2 км/год. Досягнення людини виглядають скромно на фоні “рекордів” представників тваринного світу: слон – до 40 км/год, кенгуру – до 50 км/год, заєць-русак – до 60 км/год, страус – до 80 км/год, антилопа гну – до 90 км/год.
Найшвидше по землі рухається гепард. Відомий випадок, коли він покрив відстань близько 650 м за 20 секунд, що відповідає середній швидкості 120 км/год. У здатності прискорюватися гепард перевершує гоночний автомобіль: за 2 секунди нарощує швидкість від 0 до 72 км/год.
У плаванні чудові результати показують кити (до 40 км/год), кальмари (до 55 км/год), дельфіни (до 37 км/год), а також шкіряста черепаха (до 35 км/год), особливо порівняно з її швидкістю на суші (0,8 км/год). Чемпіоном серед риб вважається риба-меч, яка розвиває швидкість до 135 км/год.
Серед жителів повітряного океану рекорд швидкості належить золотавому орлу (до 160 км/год).
Тільки найстрімкіші представники фауни можуть конкурувати у швидкості з неживою природою: хмари (до 72 км/год), лавини (до 108 км/год), вітер (до 252 км/год при урагані).
(Журнал)
Вправа 160. Прочитати речення. Дати функціонально-стилістичну характеристику виділених числівників. В яких випадках уживання числівників не відповідає сучасним нормам української мови?
Мирон дорахував уже до чотириста. (І.Франко) За хвилину було вже їх тут у кімнаті разом зі Степаном вісім, і шістьох з них мали то більшу, то меншу мандоліну, а два мали гітари. (О.Маковей) З рундука знесли легенький, плетений з лози столик, двійко таких самих крісел. (Ю.Хорунжий) Тим часом уже підходять двоє із солдатом до нього. (А.Дрофань) Дванадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка. (Г.Квітка-Основ’яненко) Солов’ї з обох боків ставу по вербах висвистували; озвалася вода стома голосами. (П.Куліш) Коли б дощик пройшов, щоб день через двоє після того вибрати, то саме б ловкі були огірки для соління. (М.Кропивницький) Далі починається моє летюче, невпокійне учителювання, що, бувало, по троє учительських місць мусив міняти на рік. (С.Васильченко) Сотворила та людина ніби одно чудо в галузі харчопрому: вона нагодувала п’ятьма хлібинами й п’ятьма таранями п’ять тисяч чоловіка. (О.Вишня) А вже після цих двох [кабанчиків] прибігло двадцять п’ятеро, чи що, – зав. уже й не рахував. (О.Вишня) Замість шестидесяти карбованців дівчина мала одержувати сімдесят… (В.Підмогильний) Тепер цю житлову площу розподілено між п’ятьма родинами, а що дванадцятеро кімнат були розташовані у іншому плані, то їх довелося геть перепланувати, поробити перетинки… (В.Підмогильний)
Вправа 161. Відредагувати речення. Пояснити характер помилок.
Двадцять двоє учнів отримали на випускному іспиті з математики четвірки. Вітаємо Вас, шановний Андрію Миколайовичу, з семидесятиріччям. Двомстам студентів інституту виплачується підвищена стипендія. Четверо таксі стояло на зупинці. Двоє приятельок гаряче обговорювали останню серію телефільму. Леонардо да Вінчі народився у тисячу чотириста п’ятдесят другому році. На день народження братові подарували троє годинників. Півтора відер я вилив під грушу, а обидва горіхи ще не встиг полити. Криниця розташована в півтораста метрів від хати. Сьогодні Україна – це країна з п’ятидесятидвомільйонним населенням. Статутний капітал підприємства – 73,5 мільярдів карбованців. Троє діб йшов дощ. За сприятливих умов і високої агротехніки слива дає врожаї від сто до сто п’ятидесяти центнери з гектара. 5,7 відсотків землі, яка належить приватному сектору, складає 25 проценти усього врожаю, зібраного в країні. Модрина живе до п’ятсот років. Концертний зал уміщує до 2,5 тисячі чоловіка. Для цієї паски треба взяти 5–6 фунти сиру, протерти через сито, покласти 3–4 склянок цукру, 2 склянки вершкового масла, вбити також 4–5 яйця, покласти ваніль чи корицю, додати 1,5–2 склянок густої сметани, 1–1,5 склянок родзинок і вимішати. Напишіть розписку про одержання триста двадцять чотири тисячі вісімдесят карбованці.
Вправа 162. Розкрити дужки, мотивуючи вибір форми чи варіанта.
Черепаха живе близько (триста) років, кити – (п’ятдесят), слони – (сімдесят). Життя щуки вимірюється (сімдесят–вісімдесят) роками, білуги – (сто), сома – (шістдесят), вугра – (п’ятдесят п’ять), золотої рибки – (тридцять три). Серед птахів найдовговічніший – папуга, він доживає до (сто сорок) років. Наше видавництво планує випускати (три, трьох)мовні словники. Учора було продано (два, двоє; велосипеди) і (шість, шестеро; санчата). Перша поштова марка з’явилась на світ у (тисячу дев’ятсот сороковому, тисяча дев’ятсот сороковому) році. У прес-конференції взяли участь (два, двоє; президенти). Щоб виробити (сто, грами) меду, бджола збирає нектар із (сто дев’яносто тисяч) квітів. Липи можуть досягати (тисяча)літнього віку, ялинки – (тисяча двісті)літнього. Дальтонізм спостерігається у (п’ять десятих, проценти) жінок і у (вісім, проценти) чоловіків. Дунай іноді замерзає на (півтора, місяць). Ми обов’язково повинні сфотографуватись біля цього (двісті п’ятдесят)річного дуба. Перед (півтораста, студенти) виступив ректор. Нещодавно наше місто святкувало (вісімсот п’ятдесят)річчя. Західна вершина Ельбрусу сягає (п’ять тисяч шістсот сорок два) метрів висоти над рівнем океану.
§ 18. Стилістичне використання займенників
Синонімічні заміни особових займенників.
Стилістичний потенціал особових займенників пов’язаний насамперед із різноманітними семантичними переносами.
Переносне вживання займенників I особи.
Займенник я, основною функцією якого є вказівка на мовця, може вживатись із значенням “особистість, індивідуум”:
А втім, грайте собі, грайте. Я – це світ, театр, трагедія, комедія й драма, але ж треба, щоб усе це було – світ, і театр, і драма, а не самі диктові декорації, по яких течуть фольгові ріки.
(В.Дрозд)
У науковому й публіцистичному стилях у значенні “я” використовується займенник ми (так зване “авторське ми”): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі. У художніх творах займенник ми вживається замість я для відтворення особливостей селянського мовлення. У таких випадках він виражає самоприниження, самозневагу мовця, іноді з відтінком іронії:
^ Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні!
(М.Кропивницький)
Займенник ми може заступати займенники II особи однини і множини, створюючи
відтінок співчуття, поблажливості:
^ Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала, – Поліна Іванівна підвела на Настю очі. – Ну, чого мовчите? Погано спали?
(Л.Романчук)
Переносне вживання займенників II особи.
Займенник ти у творах красного письменства часто позначає мовця. Таке використання здебільшого трапляється в описах роздумів, інтимних переживань:
^ Звичка була у старого з самим собою розмовляти, навіть сперечатися. Отож і тепер гомонів:
– Либонь, ночі прибавилось? А ти ж думав, – скоро осінь!
(М.Куліш)
Займенник ти може вживатися в узагальнено-особовому значенні, тобто позначати будь-яку особу, в тому числі й мовця:
Після розповідей Дмитра Івановича кожен із нас ще довго відчуває на собі їхній вплив, від них ти стаєш ніби дужчим, відважнішим, тобі хочеться жити по совісті, по правді.
(О.Гончар)
Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи:
Чого ви, тітко, смієтесь?
(І.Карпенко-Карий)
Паралельне вживання займенників ти й ви стосовно однієї особи розкриває динаміку стосунків героїв, виражає зміну почуттів:
Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
^ Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на “ви”;
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Хай будень серця будемо творити.
Я вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
(Л.Костенко)
Інколи батько закидає на “ви”… Прямо сміх розбирає: “Ви себе вже не трудіть, Єфросинія Петрівна, мужицькою роботою, у нас є кому робить на городі”. А раніш було: “Проклену, одречусь, вижену, щоб і пам’яті твоєї не було у нас”.
(С.Васильченко)
Переносне вживання займенників III особи.
У розмовному мовленні для позначення співрозмовника може використовуватися займенник він, який, як правило, виражає негативне, зневажливе ставлення мовця до адресата:
– Мовчи, Андрію. Мовчи та гинь. – Живий не хоче гинуть. – Тепер він плаче, а перше радів: гуральня!
(М.Коцюбинський)
Яскравим стилістичним засобом є заміна займенника я займенником він, коли мовець розповідає про себе начебто зі сторони (так званий ефект відсторонення):
Ненавиджу слюняві белькотіння про рай у хатах під стріхами. Не було раю! Ось він, той хлопчик, з якого виросту я, – в порожній, холодній хаті, розіп’ятий на рамі вікна. Він ніби примерз обличчям до шибки. І боїться озирнутися назад: з-під печі, з-під полу, од мисника, де нявчить голодне кошеня, повзуть присмерки, вісники ночі, їхні кошлаті лаписька уже торкаються моїх плечей, я ревма реву.
(В.Дрозд)
Займенники III особи однини і множини можуть вказувати на того, хто спеціально не називається, – нечистого, лихого:
^ Хіба, ти думаєш, вона сама топилася? по своїй волі йшла? То він, – не при нас згадуючи! – нею водив; він привід давав!...
(П.Мирний)
Пошанна множина у III особі властива народно-розмовній мові:
^ Вони [батько] інколи бувають таки дуже добрі.
Займенник вони, що вживається стосовно однієї людини, може вказувати на улесливе, догідливе або іронічне ставлення до неї:
^ Та їх благородіє самі прибудуть. Вони такого менту не впустять.
(Ю.Хорунжий)
Займенник воно вживається в значенні займенників він, вона з відтінком пестливості або зневажливості:
Дивилися ми на цього красуня парубчака й думали: “І де воно таке взялося? Хто їх таких родить?” Потоваришували!
(О.Вишня)
Вживання зворотного та присвійних займенників.
Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займенниками їхній, їхня, їхнє, їхні й конструкції, в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони – їх: їхні проблеми – їх проблеми, їхня машина – їх машина. Стилістично нейтральна форма їх вживається в офіційно-діловому, науковому стилях, в інших стилях перевага віддається присвійним займенникам.
Форми родового й давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних, їх літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.
Редагування потребують речення, в яких форми особових займенників їх, його, її в присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виникнення двозначності: Степанець після закінчення консерваторії п’ять років грав у камерному ансамблі. Його виступи завжди проходили з аншлагом.
Часто в реченнях присвійний займенник свій є зайвим: За все своє життя не чув нічого смішного.
Вживання означальних, вказівних, неозначених, відносно-питальних займенників.
Займенники оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних. Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії тощо. Вони вживаються в діалектному мовленні, в усній народній творчості й у художній літературі.
У деяких означальних займенників є повна й коротка форми: кожний – кожен, жодний – жоден, усякий – усяк. Два останніх займенники вживаються в розмовному мовленні, всі інші належать до загальностильових.
Стилістично різняться неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- й займенники з частками -небудь, будь-: перші займенники мають відтінок розмовності, другі вживаються в усіх стилях.
Російські займенники любой, другой мають омонімами в українській мові прикметник любий і числівник другий. Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники в двох мовах:
| Російська мова | Українська мова |
| любой | будь-який (займенник) |
| дорогой, любимий | любий (прикметник) |
| другой | інший (займенник) |
| второй | другий (числівник) |
Запам’ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні яких у результаті калькування російських відповідників іноді трапляються помилки:
| Російська мова | Українська мова |
| в одном и том же (месте) | у тому самому (місці) |
| один и тот же | той самий |
| в подобном случае | у такому разі |
| подобным образом | таким чином |
| и тому подобное | і таке інше |
| ни под каким видом | ні в якому разі |
| в другой раз | іншим разом |
Вправа 163. Прочитати речення. Визначити функціонально-стилістичні особливості виділених займенників і їх відповідність сучасним нормам української мови.
Славний мій побратим Нечай поліг у тім нерівнім бою. (П.Загребельний) Казна-що надумав, у таку даль вириватись проти ночі. (О.Коломієць) Дивляться на їх дівчата. Несподівано одна з їх плеснула в долоні. (С.Васильченко) Ніколи не могла й забути того жарту, тої моторошної мандрівки широким степом. (М.Лазорський) Особливість цієї території в тому, що вона нікому не належить, тобто всіхня, будь-чия коза може собі тут вільно пастись. (О.Гончар) Ач, яка книжка товста та гарна… Скільки в їй того слова божого є… (В.Підмогильний) У часі тої розмови Євгенія положила на стіл книжку, котру держала в руках… (Н.Кобринська) Се лиш один з тих численних доказів, які будуть зібрані у мойому творі. (Б.Лепкий) А скажи ти мені, чи всі княжі люди так гарно озброєні, як отсі? (Б.Лепкий) Поберемося, розживемося, а є на чім, і буде добре. (Б.Лепкий) Кождому з них здається, немов то він у полку свому якийсь суверен незалежний, і нема між ними такого, котрий би й чортові самому не запродався, щоб тільки булаву вашу гетьманську запопасти в руки та ще синові свому її на дальше передати. (Б.Лепкий) У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим. (Т.Шевченко) Отакий-то на чужині Сон мені приснився? (Т.Шевченко)
Вправа 164. Порівняти різні редакції уривків із творів Михайла Коцюбинського. Як у результаті правки вдосконалено текст. (Вилучені або замінені слова подано в дужках, уведені слова виділено курсивом)
Андрій прямував до старого береста, що ріс на вершечку горба. Звідти злазили униз фабричні будинки. ^ Вліво від Андрія [вправо він нього] грав на сонці срібними брижами ставок, немов риби купалися у ньому, а за ним [за ставком], на другому горбі, ховалася поміж деревами церква. Іван не вірив. Се, певно, штуки Гутенюків. Дізнались про їхнє [їх] кохання й сховали Марічку. Кров заливала Сусанні шию, і тільки зморшки на шиї [на ній] біліли, як крейдяні. Проминули гімназіальні літа, збігли непомітно й університетські – прийшла пора здійснити [свої] мрії, знайти ту живу, розумну працю. У волості казали Гнатові почекати; він [Гнат] примостився під частоколом у холодку і закурив цигарку. Одійшовши кілька гонів, Остап зупинився й озирнувся. Невиразною чорною плямою лежало сонне село у видолинку, і тільки в корчмі ясно світилось одиноке віконце й приковувало до себе Остапів [його] погляд. Далекі гори одкривали один за одним [за другим] свої верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. Здавалось, що тихий присмерк вишив злинялим шовком острів на сталевому морі, що острів [він] простелився на морі, як старий гобелен. Я мав фізичну потребу дихнути чистим повітрям. [І я] Дихнув ним на полі, за містом, де земля пила снігові води, м’які і добрі од ласкавості сонця.
Вправа 165. Відредагувати речення. Пояснити характер помилок (приклади взято з рубрики “Страшне перо не в гусака” журналу “Перець”).
Направляю шофера Бірюкова і прошу ще сьогодні заправите його бензином, бо він допізна возив телята по фермі. (Із супровідного листа) Викликають інтерес трофеї Іванчука, зокрема його ікла. (Із листа) Після того, як діти закінчують малювати, збираю їх і вивішую на дошку, приготовлену заздалегідь. (Із конспекту виховательки) На заготівлі хвойної лапки зовсім небагато працює в лісництві людей. Та з початку року їх відправлено на переробні підприємства понад 200 тонн. (Із газети) З нового року у нас до кожної доярки підключена гаряча вода, і вона тепер дає чисте молоко. (Із районної газети) А наші донори в цей день здали всю свою кров безкоштовно. (Зі стінгазети) Довідка видана Черенку А.Г. в тім, що він дійсно здав свою шкуру на вичинку. (Із довідки ательє) Ледь на сінокіс викотилося сонце, а хлопці вже поснідали на ньому й налягли кожний на свій рядок, тільки п’яти прибирай передні. (Зі стінгазети) Порушника трудової дисципліни занесли в протокол для виправлення і до нього прикріпили наставника. (Із виступу на зборах) Віра Яківна та Ольга Михайлівна одержали від своїх груп по 630 поросят. В одному ряду з ними крокує Ніна Боднар. (Із багатотиражки) Всім сотрудницям, які поміняли (у зв’язку з браком) свої прізвища на мужей, мають замінити їх у відділі кадрів протягом місяця. (Із оголошення) Жаби
допомагають людям з’їдати їх шкідників. (Із шкільного твору)