Маріупольський навчально-виховний комплекс "гімназія-школа" №27 стилістика української мови збірник-посібник зі спецкурсу (для учнів одинадцятих класів)
| Вид материала | Документы |
- Навчально виховний комплекс «гімназія школа» №27 Цикл уроків з української літератури, 307.09kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа, 479.67kb.
- Програма спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних, 99.62kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1703.1kb.
- Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат школа, 1312.68kb.
- Торезький міський відділ освіти, 233.34kb.
- Урочисте дійство відбувається на святково прикрашеному шкільному майданчику, 136.58kb.
- Загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат, 2327.17kb.
- Про проведення Тижня української писемності та мови в закладах освіти міста, 21.41kb.
- Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 31.45kb.
§ 15. Стилістичне використання іменників
Різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення. Це залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та їх емоційно-експресивних відтінків. Насамперед частини мови виконують у тексті комунікативну функцію, бо з них будуються речення, що служать для вираження думок і почуттів. Але в текстах різних стилів частини мови, їх форми виконують ще й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови.
Кожна частина мови має свої стилістичні особливості.
Категорія роду іменників.
Стилістичні можливості категорії роду іменників проявляють себе в різних функціональних стилях не однаково. В офіційно-діловому стилі перевага віддається формам чоловічого роду, навіть коли є жіночі відповідники в загальнонародній мові. Адже в офіційно-діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище: слово професор – стилістично нейтральне, означає звання людини й вживається переважно в офіційно-діловому, науковому й публіцистичному стилях, слово професорка означає людину жіночої статі й вживається в художньому й розмовному стилях, а слово професорша має розмовно-просторічний відтінок, іноді з виявом негативного забарвлення й вживається тільки в розмовному стилі. У художній стиль воно потрапляє як розмовний елемент.
У художньому стилі часто використовуються форми середнього роду замість чоловічого й жіночого, що надає висловлюванню емоційно-експресивного забарвлення, особливо негативного:
^ Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате, очі як осокою попрорізувані, а пика та червона, як новий п’ятак, аж блищить.
(О.Стороженко)
^ Я її годую, я зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо, мені робити не хоче.
(М.Вовчок)
Форми середнього роду, як правило, застосовуються при звертанні до дітей. Тому за допомогою їх можна відтворити дитяче сприймання світу на підставі опису поведінки дитини:
Був собі тато, була собі мама, було собі я.
Тато сиділи собі на ослоні,
Тато робили мені вітряка,
А мама кашу мені варили,
А киця Мурка гралась собі з хвостом,
А я собі кричало: “Дайте каші!”
(І.Драч)
Середній рід вживається й тоді, коли невідома стать об’єкта опису чи зображення:
Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний. Щось ішло за мною, якесь пальто. Я завернув. Воно. Пішов тихіше. Так само. Став біля дерева… Здається, стало… Чи озирнутись? Ні. Я пішов швидше. Так наче бігло.
(М.Коцюбинський)
Іменники спільного роду теж виділяються своїми стилістичними ознаками. Частина їх є нейтральними назвами: староста, сирота, листоноша, суддя. Багато цих слів мають позитивне забарвлення: бідолаха, трудяга, сіромаха. Але більшість іменників спільного роду виражають негативні відтінки: зайда, пройда, гуляка, писака, задавака, бродяга, хапуга, злодюга, ненажера, плакса, зануда, рева. Використання їх обмежується розмовним і художнім стилями:
Народ мій є!
Народ мій завжди буде!
^ Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
(В.Симоненко)
У деяких іменників виявляється вагання у вживанні форм роду – вони можуть вживатися й у чоловічому, й у жіночому роді: санаторій – санаторія, зал – зала, рельс – рельса, клавіш – клавіша, жираф – жирафа. Одні з цих форм загальновживані, інші – стилістично обмежені й функціонують у розмовному стилі.
Категорія числа іменників.
Числові форми частин мови теж мають певні стилістичні особливості. Велика кількість іменників, що мають тільки однину, належать до книжних стилів – наукового й офіційно-ділового. Це терміни, речовинні й абстрактні назви. Але іноді ці іменники можуть набувати форм множини: болі й шуми у серці (медицина), довготи (мовознавство), командні висоти (військова справа), мінеральні води, високоякісні сталі, витримані вина (позначення сортів, марок тощо).
Іменники в однині можуть вживатися замість множини у військовому, спортивному мовленні: ^ Кроком руш! На плече! До ноги! Займенник ви вживається як засіб вияву ввічливості у зверненні до однієї особи (пошанна множина): Ви така добра й сердечна. У критичних і наукових статтях й усних виступах вживається так звана авторська форма множини. Цей стилістичний засіб дозволяє авторові не тільки висловлювати свої думки, погляди, висновки з певної проблеми, а й залучати до участі в обговоренні їх читачів і слухачів, якоюсь мірою узагальнювати наукові досягнення:
Отже, як бачимо, лірична стихія пронизує епічні компоненти поеми… Перед нами знову цілком завершений, самодостатній твір… Нам здається, що поетові не вдалося відтворити цілісний, гармонійний характер героїні… А втім, ми й не прагнули дати цілком закінчену картину.
(Критична стаття)
Категорія відмінка іменників.
Граматично й функціонально категорія відмінка іменників розмежовується за морфологічно менш місткими категоріями, які прийнято називати іменниковими граматичними (морфологічними) значеннями. Це значення кожного з відмінків: називний відмінок – прямий, усі інші – непрямі. За кожним із відмінків історично закріпилась певна морфологічна форма, її синтаксичне використання і стилістична функція.
Найхарактерніша функція знахідного відмінка полягає в тому, що іменник у його формах позначає об’єкт, на який дія спрямована прямо (прямий додаток): читаю книгу; орю поле, чекав друга. Непрямий додаток у формі знахідного відмінка часто поширюється прийменником, набуваючи здебільшого значення й функції або об’єктної – піклуюсь про учнів, або обставинної – дивлюсь у вікно.
Досить широко вживаються в українській мові варіантні (паралельні), певною мірою стилістично незамінні й неповторні відмінкові форми: підійшов до стола – підійшов до столу. Вибір кожної з них залежить від конкретного контексту мовлення: перша форма більш офіційна, загальноприйнята, звична, друга – обмежена переважно побутовою сферою.
Іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення в давальному та місцевому відмінках однини: -ові, -еві (-єві) та -у (-ю):
| Давальний відмінок | ||||
| -ові, -у | тверда група | відпочинкові – відпочинку | ||
| -еві, -єві, -ю | м’яка група | ^ Андрієві – Андрію | ||
| -еві, -у | мішана група | каменяреві – каменяру | ||
| Місцевий відмінок | ||||
| -і, -ї | перед прийменниками в, у, на, при | в університеті, у Харкові, на подвір’ї, при комітеті | ||
| -у, -ю | перед прийменником по | по університету, по Харкову, по подвір’ю, по комітету | ||
| -ові, -еві, -єві | незалежно від прийменників | | ||
Паралельне вживання закінчень в іменниках чоловічого роду однини в давальному і місцевому відмінках не вносить будь-яких змін у смисловий відтінок висловлювання.
Вживання закінчень -у (-ю) в іменниках чоловічого роду однини в давальному відмінку – назвах людей і істот – надає висловлюванню відтінку усного розмовного мовлення: Франку належить багато наукових праць про українську та зарубіжну літературу.
Добір одного з двох паралельних закінчень часто зумовлюється метою милозвучності: ^ Вийшов травень з лісу, лугові вклонився. – Вийшов травень з лісу, лугу вклонився.
Присвійність в українській мові може бути виражена:
- формою родового відмінка іменника без прийменника – очі Максима;
- формою родового відмінка іменника з прийменником – очі у Максима;
- присвійним прикметником – очі Максимові;
- особовим займенником – його очі;
- присвійними займенниками – мої очі.
Орудний відмінок іменника означає напрям руху: Подався Семен дорогою ген за село; місцевий відмінок – конкретно вказує на місце руху, на поверхню, де відбувається рух, на означення руху, повторюваного в різних напрямах: Подався Семен по дорозі ген за село.
Одним із стилістичних засобів є форми кличного відмінка, що широко вживаються в розмовному й художньому стилях. Науковому й офіційно-діловому стилям цей відмінок не властивий, окрім звертань. У художньому стилі в формі кличного відмінка можуть вживатися іменники – назви неістот: дубе, гаю, земле, зоре, діброво:
^ Це ти, мій Києве квітчастий.
(М.Рильський)
Ой вербо, вербо, де ти зросла, що твоє листячко вода знесла?
(Народна творчість)
Порушення норм відмінювання іменників у художньому стилі. У художній літературі трапляються відмінкові форми іменників, які не відповідають сучасним нормам української літературної мови:
^ Цього питання вона остаточно розв’язати не змогла, та й рядки одноманітних цифер, які вона звіряла, чимало заважали їй.
(В.Підмогильний)
Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків.
(М.Коцюбинський)
Не чути було ні грохоту підвід комгоспівських биндюжників, ні гулу вантажних авт.
(М.Хвильовий)
А запоріжбудівці якраз і люблять, щоб їм сопраном заспівали.
(О.Вишня)
Стилістичне призначення неправильних форм – відтворення просторічних або діалектних
особливостей мови героїв. У письменників-класиків такі форми не виконують стилістичної функції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору.
Вправа 144. Скласти речення, в яких би подані слова були вжиті в однині й множині. Для яких стилів властиві ці форми?
Хліб, вода, пшениця, сіль, масло, маса.
Вправа 145. Дописати іменники жіночого роду до поданих іменників чоловічого роду. Підкреслити суфікси в дописаних іменниках. В яких стилях можуть вживатися іменники? Скласти п’ять-шість речень.
Фельдшер, ткач, кондуктор, офіціант, сторож, кореспондент, бібліотекар, перукар, слухач, шахіст.
Вправа 146. Розкрити дужки, вибираючи потрібне слово. Записати текст.
Ой ти, (кіт, коточок)!
Не ходи рано в (сад, садочок),
Не полохай (дітей, діточок),
Нехай зов’ють (вінок, віночок)
із (рути, рутоньки), із (м’яти, м’ятоньки),
З запашного (василю, василечку).
Ой спи, дитя, до обіда,
Покіль мати з міста прийде
Да принесе три (квітки, квіточки):
Ой (перву, первую) (зросливу, зросливую)
А (другу, другую) (сонливу, сонливую),
А (третю, третюю) (щасливу, щасливую),
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло,
На (серце, серденько) не квиліло.
(Народна творчість)
Вправа 147. Дати стилістичну характеристику наведеним граматичним варіантам.
Мозоль – мозоля, трафарет – трафаретка, консерви – консерва, купити стіл – купити стола, обідати у вагон-ресторані – обідати у вагоні-ресторані, посуд – посуда, зал – зала, лист сину – лист синові, пасти коні – пасти коней, на літаку – на літакові, великий ґандж – велика ґандж, туфель – туфля, цукерок – цукерка, у крісло-гойдалці – у кріслі-гойдалці, старост – старостів, пане директор – пане директоре, листопада – листопаду, вчителька – вчительша, продаж – продажа, на мосту – на мості, постійна фальш – постійний фальш, білий тюль – біла тюль, спазм – спазма.
Вправа 148. Прочитати речення. Виділити іменникові форми, які мають варіанти. З’ясувати можливість варіантної заміни іменників.
Згідно зі ст. 43 Конституції України держава гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення. І ця пісня, і дві тополі, і веселка над селом, і золотий туман сонця на заход і дощик, що насправді йшов стороною, – перевернули душу парубкові. (М.Стельмах) Коли батько та їх гості, жінки й чоловіки, співали пісень, то їх обличчя ставали якимись особливими, гарними й задушевними, неначе тихий геній добра благословляв білими крилами чудесні душі трударів нашої землі… (В.Сосюра) Коли дядько Євген вийшов з батьком до кабінету, а мати до їдальні, Маруся якийсь час сиділа немов заціпеніла, потім раптом схопилась з місця і перебігла до дядя Сергія, який сидів на коротенькій кушетці, розглядаючи “Крокодила”. (В.Винниченко) Тетяна служила вже десять літ і няньчила всі діти, за що вони любили її дуже і горнулися щиро до неї. (Н.Кобринська) Оркестра шаліла, гупала, дзижчала в шаленому ритмі. (І.Багряний) Зимний дрож перебіг по тілі молодого чоловіка. (Є.Ярошинська) На столі вже стояло кілька склянок чаю, налиті хазяйською рукою Олександри Василівни, і пара від них легко й хутко підіймалася в повітря. (Я.Романович-Ткаченко) Зробивши останнє па, [Ада] вмостилась на ліжкові й почала розповідати. (В.Підмогильний) Тоді Тетяна Ничипорівна сама підвелася, щоб узяти листа. (В.Підмогильний) Гетьман по старому звичаєві повертається на всі сторони світу, козаки віддають йому честь. (Б.Лепкий) Ми вже все це сто разів казали, що, або оборонимо Батурин, або згинемо всі. (Б.Лепкий)
Вправа 149. Перекласти речення українською мовою.
Петр Григорьевич, я могу подвезти вас. Эта шляпа подойдет к моему новому пальто. Начальнику института генерал-майору Ганенко К.К. рекомендовано обратить внимание на вопросы укрепления воинской дисциплины. Выставка-продажа итальянской мебели откроется 5 марта. Мне нужны 5 лампочек по 100 ватт. Прошу Вас, уважаемый коллега, помочь мне в подготовке заседания. После пленарного заседания начнется работа по секциям. Глазго возник около VI века на месте древнего кельтского поселення. Имя Николая Лысенко присвоено Харьковскому театру оперы и балета, Львовской консерватории, струнному квартету, Колонному залу Киевской филармонии. Наша соседка работает врачом в районной больнице. Моему брату Василию вчера присвоено звание старшего лейтенанта. Машинистка закончит печатать документы завтра, и мы вышлем их по вашему адресу. После завтрака мы с гостями два часа гуляли по лесу. Рассказ “Новобранец” – единственное прозаическое произведение И.К.Карпенко-Карого.
Вправа 150. Прочитати речення. Визначити відповідність виділених форм іменників нормам сучасної української мови.
Блискавки бігали по чорному небі, як змії, десь падали з хмари, сипались на землю та на море. (І.Нечуй-Левицький) Узимку, як нема ніякого кіна у телевізорі, сидимо з бабою на печі і читаємо. (В.Дрозд) Не наплутай: я спереді, шимпанза за мною. (П.Глазовий) А знаєте, що я складала вірші тільки раз у свому життю, коли ми були заручені. (Г.Григоренко) Сей купець мав дорослу вже дочку, що цілий день грала на фортеп’яні, читала книжки… (Є.Ярошинська) Я на фоті получився разом з шимпанзою. У четвертому ряді сидів і лікар. (М.Левицький) Пройшло кілька день. (І.Микитенко) Ви помиляєтесь, професоре, – відповів Славенко, – громадські навантаження я теж залічую до великих прикростів нашої доби. (В.Підмогильний) Але челядь все-таки виносила дрібнішу мебель і посуду далеко в сад, на другий бік від пожежі. (Б.Лепкий) Кватира була далеко, на передмістю. (Б.Лепкий) На його обличчю появились знаки великого болю. (Б.Лепкий) Нараз око його звернулося на одно з серць, прорізаних у дерев’яній, густо цвяхованій віконниці. (Б.Лепкий)
Вправа 151. Виправити речення. Пояснити помилки в уживанні форм іменників.
Оля, купи мені, будь ласка, 5 кілограм баклажан і 1 кілограм часника. Передноворічна виставка-продажа проходитиме за адресом: вул. Тарасівська, 60. Сьогодні олімпійському чемпіону з боксу, чемпіону світу, заслуженому майстру спорта, кавалеру ордену “Знак пошани” Віктору Іваненко виповнюється 50 років. По її очам можна було зрозуміти всю біль, всю гіркоту розчарування. Слово надається депутату Зозуля. У кам’янець-подільську школу № 1 з паризького штаба-квартири ЮНЕСКО надійшло дуже важливе повідомлення. Лікар одразу ж видала пацієнтові довідку. Прошу вас, Олександр Петрович, ще попрацювати над цим тезисом. Тбілісі відомий ще з IV століття нашої ери. Механічні годинники не бояться впливів високих температур. Ці два тополі біля криниці завжди нагадували мені суворих вартових. Який же ти забіяка, Андрій. У Марійки знову якийсь недуг, здається, цього разу вона підхопила сильну нежить. ДАІ розшукало кілька викрадених автомобілів.
§ 16. Стилістичне використання прикметників
Повні й короткі форми прикметників.
За типом закінчення в сучасній українській літературній мові розрізняють повні (відмінювані) й короткі (невідмінювані) форми прикметників.
Звичайною для української мови є повна форма прикметників: високий, синій, чудова, зелена, глибоке, чорне, розумні, ясні. Повні прикметники мають два різновиди – стягнений і нестягнений. Нестягнені варіанти можливі тільки в називному й знахідному відмінках однини прикметників жіночого й середнього роду (висока – високая, глибоку – глибокую, ясне – яснеє, далеке – далекеє), а також у називному й знахідному відмінках множини (сильні – сильнії, веселі – веселії).
Повні прикметники в стягненій формі належать до стилістично нейтральних форм, які використовуються без будь-яких функціональних обмежень. Повні прикметники в нестягненій формі використовуються переважно у фольклорі й у поезії:
Сріблясті потоки із місяця ллються,
Сріблястії звуки з-під лютні несуться.
(А.Кримський)
Ой зійди, зійди
Ти, зіронько вечірняя,
Ой вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!
(Народна пісня)
Окремі повні прикметники чоловічого роду в називному й знахідному відмінках однини утворюють короткі форми: винний – винен, дрібний – дрібен, годний – годен, вартий – варт, живий – жив, здоровий – здоров, ладний – ладен, певний – певен, повний – повен, радий – рад, срібний – срібен. Сферою використання коротких форм прикметників є фольклор, розмовний стиль, поезія:
^ Ой славен козак да старший Павло
Хвалився конем перед королем…
(Народна пісня)
Благословен останній альпініст,
Що буде вгору дертися по скелі!
(Л.Костенко)
Варіанти відмінкових форм прикметників.
Прикметники чоловічого й середнього роду в місцевому відмінку однини мають паралельні форми: на нижньому – на нижнім, на останньому – на останнім. Стилістично форми не диференціюються, використовуються в усіх стилях. Частіше вживається форма на -ому. Прикметники із закінченням -ім (-їм) активно функціонують у поетичних творах:
Поїзд мене забере: крізь причинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
(І.Малкович)
Там Сварог схиливсь над стернями,
вкутав голову туманами
і ворушить тихо віями,
як лісами в білім інею.
(Т.Осьмачка)
Ступені порівняння прикметників.
В українській мові розрізняють два ступені порівняння прикметників – вищий і найвищий, які можуть виражатися простими (синтетичними) і складеними (аналітичними) формами.
| Вищий ступінь порівняння прикметників | |
| Проста форма | Складена форма |
| звичайний прикметник + + суфікси -іш-, -ш- | звичайний прикметник + + допоміжні слова більш, менш |
| Найвищий ступінь порівняння прикметників | |
| Проста форма | Складена форма |
| прикметник вищого ступеня + + префікси най-, якнай-, щонай- | звичайний прикметник + + допоміжні слова найбільш, найменш прикметник вищого ступеня + + допоміжні слова за всіх, від усіх, над усе, понад усе |
Наприклад: глибокий – глибший, більш глибокий, найглибший, найбільш глибокий, глибший за всіх.
Проста форма вищого й найвищого ступеня нейтральна, тобто вживається в усіх стилях мовлення. Складена форма вищого й найвищого ступеня має відтінок книжності, тому вживається (паралельно з простою) в офіційно-діловому й науковому стилях.
У розмовному й художньому стилях широко вживані прикметники, ступені порівняння яких творяться особливими способами – префіксами й суфіксами. В офіційно-діловому стилі використовуються прикметники з префіксами архі-, гіпер-, ультра-, над-: архіважливий, гіперінфляційний, ультрамодний, надтвердий. Якщо ці прикметники потрапляють у художні тексти, то набувають різних емоційно-експресивних відтінків:
^ У мами надлюдська сила, надлюдський розум! – з подивом шептав Адась.
(І.Франко)
У розмовному й художньому стилях широко використовуються прикметники з префіксом пре-: прекрасний, пречудовий, пресвітлий; суфіксами -езн-, -елезн-, -енн-, -ісіньк-: величезний, довжелезний, широченний, яснісінький. Перебільшену ознаку виражають і складні прикметники: добрий-добрий, великий-великий, мудрий-премудрий, густочервоний, які теж є ознакою розмовного й художнього стилів.
Вправа 152. Записати текст, вставляючи слова, що в довідці. Як впливають на стилістичне забарвлення прикметники, дієприкметники? Визначити тип мовлення і стиль.
Текст № 1
… сонце почало підніматись десь далеко за лісом, і його … світ слався в лісі по снігу, а на опушених інеєм … гілках стрибало його … проміння, висвічуючи то …, то … іскорками. Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений весь інеєм …, прикритий і пронизаний наскрізь … сяйвом. У ньому було тихо: … повітря від … морозу, здається, загусло, ані ворухнеться – …, …, … .
Хто втерпів би не зостановитись, щоб намилуватись тією … красою?
(П.Мирний)
Довідка: чистий, білий, жовто-зелений, ясний, червоно-синій, високий, червоний, ясний, холодний, сонячний, лютий, спокійний, чарівний, прозорий.
Текст № 2
Це був …, … поранок. Мороз потискав, мов скажений; у повітрі літали … платочки снігу, зовсім …, видні тільки по … блиску, коли в них заломлювався … промінь. Олівець не застряг у замерзлім … снігу, а лежав зовсім наверху. Його … політура поблискувала до сонця… Певно котрийсь школяр, біжучи до школи, загубив його. Він так і лежав, простягнувши свій … загострений носик до стін школи, немов силувався вказати кожному прохожому, що там його … місце; немов просив своїм … поглядом, аби його вийняти з тої хоч …, але дуже … постелі і занести туди, до школи.
(І.Франко)
Довідка: іскристий, срібний, малесенький, діамантовий, чорний, холодний, погідний, чудовий, гарний, належний, прозірчастий, сонячний, жовтий.
Текст № 3
…, … шляхом тихо посувається валка. Немов вуж-велетень плазує серед степу. Голова занурилась у … терни, а хвіст ген-ген зникає в … хмарі куряви. З гори, з … високості упаде на землю сріблом … пісня, долине клекіт …, а … степ відгукнеться на ті звуки … шелестінням тирси. Сайгак … шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між … травами. … сонце висить над степом, … повітря пашить жаром… Душно так, млосно. Коли б хоч … подих … вітру приніс на своїх крилах прохолоду, увілляв струмок життя у сю задуху, у сю … мертвоту! А валка посувається.
(М. Коцюбинський.)
Довідка: одвічний, закурений, придорожній, густий, блакитний, жайворонковий, вірлячий, широкий, тихий, прудконогий, густий, палаючий, нерухомий, легенький, низовий, степовий.
Вправа 153. Порівняти різні редакції уривків із творів Михайла Коцюбинського. Обґрунтувати доцільність авторської правки. (Замінені слова подано в дужках, уведені слова виділено курсивом)
А проте у ^ Настиному серці [в серці Насті], мов павутиння, снувався смуток. Зо всіх звірків, які оточали Раїсу на великому дворі попівської господи, найбільше [самим] жвавим і цікавим була Тася, оцупкувата фігурка якої шмигала поміж телятами або вривалась серед несказанного ґвалту в гусяче стадо. По тих розмовах Підпара ставав ще похмурнішим [більше похмурим]. Погляд її чорних матових очей м’яко поринав у Іванове серце [в серце Івана]. Отся людина, яку вважала найближчою [самою близькою] в світі, сьогодні одійшла од неї далеко. – А таки я голодний [голоден], коли хочете знати! – вибухнув Савченко.
Вправа 154. Прочитати речення. Дати стилістичну характеристику виділених форм
прикметників. Визначити відповідність прикметникових форм сучасним нормам української мови.
Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнайглибш і якнайпрозоріш тоді, коли ще зможеш дивиться в неї, не червоніючи. (М.Кропивницький) Кожен дбає про те, що йому любіш. (М.Кропивницький) У гурті й каша смачніш! (М.Кропивницький) Яку ви з мене хотіли зліпити, такою я і вдалася – ні краща, ні поганша. (М.Кропивницький) На фермі ми організували співочий, танцювальний, музичний гуртки. Незабаром у сільському клубі виступить наша тваринницька самодіяльність. (Лист до редакції) Один тільки князь не мав сили видавити з ока сльозу, яка полегша страждання, лише ставав хмурнішим, чорнішим, а в очах йому займався недобрий огонь. (М.Старицький) Ти певно голоден, а я харчую тебе словами. (Б.Лепкий) Поет, знаєте, вище будь-яких чинів, звань, посад… (А.Дрофань) Знала вона в селі парубків багато. Були між ними і на вид хороші, і на слово дотепні, та не було кращого над Гната. (П.Куліш)
Вправа 155. Прочитати речення. Дати стилістичну характеристику виділених прикметникових форм.
Ой зійди, зійди, ясен місяцю, Як млиновеє коло. Ой вийди, вийди, серце-дівчино Та промов до мене слово. (Народна пісня) Завдяки Дмитру Івановичу по-новому відкривається нам і цей освітлений місяцем, повен сяйва Дніпро-Славутич, що на півсвіту сріблиться своїми степовими берегами. (О.Гончар) Справжній геній той, хто здатен відвернути апокаліпсис, а не той, хто його наближає. (О.Гончар) Ти не божевільна, ти своєвільна, розпещена батьківською рукою, а маминою дратована щоднини. (Б.Лепкий) До душі мені висоти В раннім небі золотім, Бо нема миліш роботи, як новий підводить дім! (С.Олійник) Світ!... В повітрі ллється легко Жайворонків спів натхненний. (Г.Чупринка) Остання молотобійцева фраза була трохи зарізкувата й не прийшлася Степанові Трохимовичу до смаку. (М.Хвильовий) Внизу, над ставом, замислено посхилялися тихії верби і злегка тремтіли, відбиваючись в сріблястих жмурках. (Я.Мамонтов) Тихович неспроможен був відвести очей від того видовища. (М.Коцюбинський) Старий залізничник від того часу став ні старішим, ні молодшим. (О.Маркуш) Усач-вихованець цілував наставничу руку директора, директор ронив батьківську сльозу на голову юнакові. (С.Васильченко)
Вправа 156. Перекласти тексти українською мовою. Порівняти використання в українській і російській мовах повної й короткої форм прикметників, аналітичної й синтетичної форм ступенів порівняння прикметників.
Текст № 1
Для успешного произрастания чайных кустов необходим влажный воздух, но вода под корнями для них губительна. С куста собирают самые нежные, молодые и сочные листочки на кончиках побега – флеши, три первых листочка и почки на вершине.
Маркируют чай по странам и районам, где он произведен (грузинский, индийский, цейлонский и т. д.), по сорту (отборный, экстра, высший, I-ый сорт и т. д.). Иногда к сорту добавлен номер. Чем он выше, тем лучше чай по качеству. Более высокие сорта богаче экстрактивными веществами. Наиболее богат экстрактивными веществами, танинами и кофеином индийский чай. Он дает густой, терпкий настой с вяжущим вкусом. Цейлонский чай отличается терпкостью и тонким ароматом, китайский – мягок и ароматен.
В чае кофейна больше, чем в кофе, однако на организм он оказывает более мягкое действие. Прежде всего происходит это потому, что концентрация кофеина в напитке гораздо меньше, чем в кофе. Чая для заварки берется по весу меньшее количество, чем кофе.
Второе важное обстоятельство – кофеин оказывает биологическое действие в сочетании с катехинами и другими составляющими чая. Кофеин вступает в реакцию с танином, образуя таннат кофеина, воздействующий на организм гораздо слабее, чем кофейный кофеин. Тонизирующий эффект чая не столь резок, как у кофе, где кофеин присутствует в чистом виде.
(Н.Пучеров)
Текст № 2
Сыры относятся к самым питательным продуктам. Например, калорийность 100 г сыра высших сортов составляет 350–400 ккал. Трудно найти человека, который бы не любил этот продукт. Выбор сыров, предлагаемый сегодня нашей и зарубежной промышленностью, огромен. Отдавая предпочтение сырам более острым или более сладким, более мягким, более эластичным, более ароматным, мы и не догадываемся, по скольким еще качествам могут оценить этот замечательнейший продукт специалисты. Настоящих профессионалов собрал международньїй фестиваль сыра, завершившийся недавно в столице Латвии. Этот фестиваль сейчас очень популярен. Три дня самые известные сыроделы из Австрии, Эстонии, Латвии, Литвы и других стран потчевали всех, кто проявил интерес к фестивалю. Кстати, из прибалтов самые большие любители сыра живут в Эстонии. Каждый ее житель съедает в среднем за год 6,7 кг этого вкуснейшего продукта, в Литве – 4,9 кг, а в Латвии – 3,2 кг. Но в Западной Европе эти показатели гораздо выше, чем в Прибалтике, – там каждый в среднем съедает по 10–15 кг сыра в год. Фестиваль выявил и то, что некоторые виды латвийских, литовских и эстонских сыров не хуже австрийских, швейцарских и французских, признанных лучшими в мире.
(Газета)