Geum.ru

Європейський союз

Вид материалаДокументы

Содержание


3.1.1. Аналіз теми тижня: підсумки візиту президента в.януковича до країн південно-східної азії
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ПІДСУМКИ ВІЗИТУ ПРЕЗИДЕНТА В.ЯНУКОВИЧА ДО КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ



Постійний пошук шляхів розширення зовнішньоекономічної діяльності спонукає уряди країн до активних дій щодо зміцнення співробітництва з уже існуючими партнерами та встановлення нових (не менш ефективних) зв’язків для подальшої співпраці. Офіційний Київ теж робить кроки в цьому напрямі з акцентом на пошук свіжих інвестиційних вливань та можливостей реалізації спільних проектів із залученням наукового й технологічного потенціалу України.

Абсолютно природною в цьому контексті виглядає увага українського керівництва до регіону Південно-Східної Азії (ПСА) з його потужними фінансовими центрами й, загалом, державами, що демонструють стабільне зростання економічних показників. Тому, турне Президента України Віктора Януковича до Соціалістичної Республіки В’єтнам (25-26 березня), Республіки Сінгапур (27-29 березня) та Брунею Даруссаламу (30-31 березня), якому передувала активна підготовча робота, мало б стати визначним етапом у цьому процесі. Офіційні візити до країн ПСА були підпорядковані активізації економічних зв’язків та розширення кола інвестиційних партнерів України, не замикаючись виключно на Росії чи Європейському Співтоваристві. Наразі стало зрозуміло, що утворити ЗВТ з ЄС не так-то й просто, а, отже, потрібно користуватися «альтернативними» шляхами покращення економічного становища країни. Саме інвестиційна, енергетична й, мабуть що, оборонна тематики стали ключовими пріоритетами візитів Президента.

Однак активні спроби запевнити східних партнерів у тому, що Україна має більш сприятливий інвестиційний клімат і відверто незаангажовані підходи як до вітчизняного, так і до світового бізнесу, навряд чи переконали в цьому потенційних інвесторів. Не надто переконливо звучало навіть те, що у 2010 році іноземними інвесторами в економіку нашої держави було вкладено близько 6 млрд. дол. США прямих інвестицій, що майже на 7 % більше, ніж у 2009 році. Бо ж, як не рекламуй Україну за кордоном, а масштабність пропонованих планів у будь-якому випадку суттєво стримується внутрішніми умовами країни, включаючи корупційну практику чиновників на місцевому рівні та великі прогалини у податковому законодавстві, котрі суттєво ускладнюють взаємовідносини між владою та бізнесом.

Відповідно, усі, проведені у трьох країнах бізнес-форуми, не завершилися підписанням конкретних домовленостей чи, бодай, якимись обіцянками: єдина надія залишається на Міжнародний інвестиційний форум, проведення якого планується в Україні восени 2011 року. Дійсно, зважаючи на те, що, наприклад, Бруней володіє 17-им за розмірами у світі інвестиційним фондом з обсягом у 30 мільярдів доларів, а експорт Сінгапуру складає 235 мільярдів доларів США, можна було б сподіватися на притік «живих грошей» з Азії. Однак, навіть заклики В. Януковича щодо підтримки таких важливих у країнах ПСА соціальних проектів, як-то «Чисте місто», «Якісна вода», «Нове життя», «Місто майбутнього» підтримки з боку азійського бізнесу не отримали. Суть залишається тією самою: внутрішні негаразди просто придушують потенціал іноземного інвестора в Україні, і він дуже добре про це знає. Тож зрозуміло, що гроші просто так ніхто не подарує.

Не так песимістично можна говорити про підписання угод в оборонній чи, точніше, у військово-технічній сфері. У даному випадку Україна перебуває у виграшному становищі, маючи конкурентноздатні й, до того ж, не досить дорогі зразки військової техніки. Про таку співпрацю, наприклад, з Брунеєм, йшлося ще під час візиту султана до України в 2004 році перед завершенням каденції Леоніда Кучми. Наразі ж українська сторона отримала підтвердження можливих закупівель. В’єтнам, який майже сорок років використовує техніку радянського зразка, також не відмовиться від оновлених українських моделей з радянським підґрунтям. Не виключена й зацікавленість Сінгапуру в українських озброєннях.

Проблематичніше, звичайно ж, зі сферою енергетики. Основна мета президентського візиту – не лише залучити інвестиції у цю сферу в Україні, але й підключити азійських технологів до процесів, які планується запустити найближчим часом. Адже відомо, що саме у Брунеї застосовується найбільш ефективна технологія з виробництва скрапленого газу («BLNG» - найбільше підприємство в регіоні ПСА). Ще у березні 2010 року Уряд України затвердив план заходів з реалізації проекту будівництва терміналу з перевалки скрапленого газу на узбережжі Чорного моря, зазначивши, що розрахункова вартість проекту складає близько одного мільярда доларів. Крім того, в Україні останнім часом розпочалося видобування газу не тільки на суходолі, а й на шельфах Чорного та Азовського морів. Відповідно, для України є цікавим досвід роботи у сфері виробництва скрапленого газу й, звичайно ж, допомога іноземних партнерів у цій сфері. Сенс, певно, у цьому є, адже логічно, що брунейські компанії зацікавляться просуванням своїх технологій на територію України й, по суті, встановленням монополії на них на іноземній території. Проте поки що про якісь позитивні сигнали говорити рано.

У політичній сфері до здобутків азійського візиту В. Януковича варто віднести підписання угоди про безвізовий режим з Брунеєм. Ця угода насамперед буде сприяти співпраці бізнесових кіл. Іншим успіхом візиту можна вважати підписання угоди з Сінгапуром про заснування логістично-інвестиційного центру в Одеській області.

Тож, приходимо до висновку, що сама мета південно-східно-азійського турне Президента України була непоганою: представлення можливостей Української держави у цьому регіоні, внесення конкретних ініціатив щодо розвитку співробітництва та реалізації взаємовигідних проектів. Можна навіть сказати, що це турне стало доказом того, як українська влада планомірно здійснює багатовекторну політику і вибудовує прагматичні взаємовигідні відносини з країнами Південного Сходу і Тихоокеанського басейну. Однак, навіть такі відкриті намагання й докази потреби у співпраці ніколи не досягнуть успіху за відсутності чітко прописаних юридичних норм й стабільного законодавства, а також нормального, некорумпованого суспільства.