Європейський союз
| Вид материала | Документы |
- Роль комерційних банків у зміцненні фінансової стабільності країн Євросоюзу Ключові, 393.52kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Європейський союз, 2290.42kb.
- Європейський союз консолідовані договори, 2403.74kb.
- Європейський союз, 1709.95kb.
- Європейський союз, 1599.85kb.
- Європейський союз, 2539.57kb.
- Європейський союз, 2304.12kb.
- Європейський союз, 1460.93kb.
- Європейський союз, 4830.63kb.
15.08.2011-04.09.2011ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз 1
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Робочий візит Президента України Віктора Януковича до Польщі: очікування та результати 1
1.2. ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ 3
1.3. ЕКОНОМІКА 5
1.4. ІНШІ ПОДІЇ В ЄС 6
УКРАїна - нато 12
2.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Випробування Лівією: концепція «responsibility to protect» в дії 12
2.2. НАТО У ФОКУСІ ТИЖНЯ 15
3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Україна впевнено торує вектор співпраці у сільськогосподарській галузі на Схід 17
3.1.2. ПРЕЗИДЕНТ 18
3.1.3. ВИКОНАВЧА ВЛАДА 20
3.1.4. ПАРЛАМЕНТ 26
3.1.5. ОПОЗИЦІЯ 27
3.1.6. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 29
3.2.1. РОСІЯ 31
3.2.2. США ТА КАНАДА 34
3.2.3. КРАЇНИ ЄВРОПИ 35
3.2.4. ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ 39
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Робочий візит Президента України Віктора Януковича до Польщі: очікування та результати
Робочий візит Віктора Януковича до Польщі бум обумовлений насамперед прагненням залагодити стурбованість європейців судовими процесами над українською опозицією. Адже таке занепокоєння може суттєво зашкодити підписанню з ЄС угод про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та лібералізацію візового режиму. З іншого боку, на тлі загострення відносин з Росіє Києву було важливо заручитись підтримкою свого вірного стратегічного партнера Польщі, яка до того ж зараз головує в ЄС. Предметом переговорів у Варшаві стала також програма Східного партнерства. Офіційний Київ нарешті змінив своє нейтрально-негативне ставлення до цієї ініціативи і вирішив надолужити втрачене лідерство.
Україна, по-перше, прагне отримати своєрідну «прерогативу» у відносинах з офіційним Брюсселем порівняно з іншими країнами-учасницями ініціативи Східного партнерства, по-друге, – здобути жадані результати на майбутньому саміті Україна – ЄС у грудні. Саміт Східного партнерства, що має відбутися 29-30 вересня 2011 року, міг би стати для Києва «додатковим підґрунтям» для просунення у своїх євро інтеграційних прагненнях, і, якщо й не отримати бажаних угод, то, принаймні, не втратити підтримки з боку країн «старої Європи». До того ж, не без підтримки головуючої наразі у Раді ЄС Польщі Україна могла б сподіватися на отримання додаткових коштів у межах оновленої програми фінансування ЄПС та отримання надійних гарантій щодо підписання угод про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та лібералізацію візового режиму з Євросоюзом.
Проте, це можливо за однієї умови: якби влада в Україні дотримувалася ще й критеріїв побудови демократичного суспільства, такого необхідного для вступу до «сім’ї європейських народів». Тож, навряд чи, робочий візит Президента України Віктора Януковича до сусідньої Польщі задля зустрічі з президентом республіки Броніславом Коморовським 30 серпня 2011 року можна розглядати як своєрідну «підсумкову акцію» з узгодження європейських позицій: швидше, враховуючи реакцію європейців на судові розгляди справ членів української опозиції, зокрема, екс-прем’єра країни Юлії Тимошенко, цей візит потрібно розглядати, перш за все, як крок на залагодження проблем та можливого ускладнення у відносинах ЄС, так вкрай небажаного для офіційного Києва.
Сам формат зустрічі «віч-на-віч» у літній резиденції Коморовського без жодних прес-конференцій, прес-релізів чи-то порядку денного одразу ж наводить на думку про конфіденційність питань і… намагання українських очільників отримати від свого найактивнішого європейського «куратора» підтримку, або хоча б пораду щодо ситуації, яка склалася.
Адже сьогодні Україна вже остаточно втратила імідж лідера демократичних перетворень на пострадянському просторі, а затримання Ю. Тимошенко, незалежно від того винна вона чи ні, стало для європейців доказом того, що система правосуддя в Україні однозначно підпорядкована політикам. Відтак, єдине, що Варшава наразі може порадити офіційній українській владі, – довести, що процес над Тимошенко має не політичний, а суто кримінальний характер.
Можливо, у даному ракурсі наразі розглядається і нелегітимність підписаних екс-прем’єркою у 2009 році газових контрактів із РФ, адже ситуація «оскарження» формули визначення ціни на російський газ для України набирає обертів, а визнання документів нормативно невірними не лише дозволяє переглянути існуючі цінові показники, але й, по суті, довести вину Ю. Тимошенко й кримінальну складову її тодішніх дій. Однак тепер уже дуже складно виправити ситуацію. ЄС відтепер не надто впевнений у демократичності українського суспільства. Росія ж має надію на «обхідні» енергетичні шляхи (запустивши «Північний потік») та незмінність харківських угод, щодо перебування на території України Чорноморського флоту РФ.
Відповідно, припущення про те, що на саміті Східного партнерства буде урочисто оголошено про завершення переговорного процесу між Україною та ЄС щодо угоди про асоціацію, навряд чи, є вірним: по-перше, маємо ще низку невирішених питань переговорного процесу між ЄС та Україною, по-друге, – величезний удар, завданий наразі по іміджу як самого Януковича, так і в цілому по іміджу України, не так-то просто буде ліквідувати. Більш того, така ситуація дає країнам «старої Європи», котрі, по суті, завжди були опозиційно налаштовані щодо вступу України до ЄС ще більше козирів, адже той факт, що держави регіону ЦСЄ висловлюють Києву свою підтримку, не дивлячись «ні на що», дає аж занадто мало гарантій позитивного вирішення українських питань у вересні та, мабуть, і у грудні також.
Тож, можливо, питання стану та перспектив розвитку торговельно-економічних відносин, котрі глави держав також обговорили в ході зустрічі, мають більше шансів щодо їх успішного вирішення, адже Польща є найбільшим торговельним партнером України серед країн Центрально-Східної Європи. За результатами І півріччя 2011 року вона займає четверте місце серед країн світу у зовнішньоторговельному обігу з нашою державою із показником в 2,9 млрд. доларів США.
Однак, послуговуючись суто прагматичними припущеннями, можна стверджувати, що обговорення економічної співпраці, швидше, звелося до енергетичного її вектора, адже наразі (поряд із пошуком альтернативних джерел енергії та будівництвом терміналу зі скрапленого газу) найбільші надії щодо допомоги у постачанні «альтернативних» енергоносіїв до Європи Україна покладає саме на Польщу. Переш за все це стосується добудови нафтопроводу «Одеса-Броди» до Плоцька й Гданська. Відповідно, на порозі нового енергетичного конфлікту з РФ питання диверсифікації джерел енергопостачання а, відтак, – і транзиту неросійських енергоносіїв до Європи набирають нової актуальності. Однак самотужки офіційному Києву, навряд чи, вдасться профінансувати такий потужний економічно ємкий проект. Та й разом із Польщею докладених зусиль виявиться замало.
Як наслідок, маємо низку невирішених питань: починаючи з демократичних перетворень та завершуючи проблемами ресурсного забезпечення. І щонайгірше – одне не дозволяє вирішити інше. Адже просту схему «демократія → підтримка європейських інституцій → фінансування нових енергетичних проектів» для України, на жаль, не можна запустити «у реверсному режимі».