Європейський союз
| Вид материала | Документы |
- Роль комерційних банків у зміцненні фінансової стабільності країн Євросоюзу Ключові, 393.52kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Європейський союз, 2290.42kb.
- Європейський союз консолідовані договори, 2403.74kb.
- Європейський союз, 1599.85kb.
- Європейський союз, 2539.57kb.
- Європейський союз, 2304.12kb.
- Європейський союз, 1546.58kb.
- Європейський союз, 1460.93kb.
- Європейський союз, 4830.63kb.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз 1
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: РЕЗОЛЮЦІЯ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ ПО СПРАВІ ТИМОШЕНКО ЯК ЗАКЛИК ДО ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ В УКРАЇНІ 1
1.2. ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ 3
1.3. ЕКОНОМІКА 5
1.4. ГУМАНІТАРНА СФЕРА 6
1.5. ІНШІ ПОДІЇ В ЄС 7
УКРАїна - нато 12
2.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ЗВІТ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ НАТО ПО СИТУАЦІЇ ВУКРАЇНІ 12
2.2. ЄВРОАНТЛАНТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 13
2.3. НАТО У ФОКУСІ ТИЖНЯ 15
3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ПРО ЗУСТРІЧ МІНІСТРІВ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ В ОДЕСІ ТА ДОМОВЛЕНОСТІ ПРО СПІЛЬНИЙ КОМПРОМІС 22
3.1.2. ПРЕЗИДЕНТ 24
3.1.3. ВИКОНАВЧА ВЛАДА 26
3.1.4. ПАРЛАМЕНТ 30
3.1.5. ОПОЗИЦІЯ 35
3.1.6. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 36
3.2.1. РОСІЯ 39
3.2.2. США ТА КАНАДА 42
3.2.3. КРАЇНИ ЄВРОПИ 43
3.2.4. ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ 48
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: РЕЗОЛЮЦІЯ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ ПО СПРАВІ ТИМОШЕНКО ЯК ЗАКЛИК ДО ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ В УКРАЇНІ
9 червня в Європейському парламенті (м.Страсбург, Франція) було обговорено ситуацію щодо порушення кримінальних справ проти лідера партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» Юлії Тимошенко та членів колишнього уряду України. В тексті Резолюції по справі Тимошенко, прийнятої на засіданні, європарламентарі наголошують на необхідності скасування підписки про невиїзд Ю.Тимошенко, а також інших ключових політичних діячів (екс-Міністра внутрішніх справ, лідера політичної партії «Народна самооборона» Юрія Луценка, екс-Міністра юстиції Євгена Корнійчука, екс-Міністра екології Георгія Філіпчука, колишнього в.о.Міністра оборони Валерія Іващенка, а також екс-спікера парламенту АРК Анатолія Гриценка).
ЄС «занепокоєний зростанням вибіркового переслідування діячів політичної опозиції в Україні», наголошуючи, що «принцип колективної відповідальності за рішення уряду не дозволяє переслідування окремих членів уряду за рішення, прийняті колегіально», тим самим підкреслюючи на відсутності механізмів дієвої судової реформи, заходів із впровадження верховенства права, елементів забезпечення прозорості розслідувань, кримінальних справ і діяльності суду. Документ зазначає важливість України в якості партнера ЄС, зауважуючи на необхідності дотримання поваги до прав людини і громадянина, а також інших демократичних цінностей, які, перш за все, необхідні Україні для поглиблення відносин з Європейським Союзом.
Прийнята простою більшістю голосів у рамках пленарного засідання Європарламенту, Резолюція створила негативне підґрунтя для ведення запланованих на 20-24 червня 2011 року переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Крім того, Резолюція була ухвалена одразу ж після офіційного візиту Прем’єр-міністра України М.Азарова до Москви, в ході якого було зазначено про готовність розширення співпраці в рамках Митного союзу Білорусі, Казахстану і Росії. Таким чином, текстом Резолюції ЄС вкотре натякнув на необхідності остаточного визначення яким шляхом буде розбудовуватись Україна: новим європейським чи звиклим, але радянським?
Однак, пояснювати жорстку та рішучу тональність Резолюції Європарламенту виключно економічними складовими, все ж таки не варто. У порівнянні з минулорічною Резолюцією по Україні від 25 листопада 2010 р., яка теж виявилась жорсткою, але носила більш декларативний характер, червнева Резолюція мала на меті не лише прояв занепокоєння станом справ у державі, але й намагання звернути увагу Києва на невідповідність і невиконання взятих на себе зобов’язань на шляху до укладання Угоди про асоціацію з ЄС.
Очевидно, що нещодавня Резолюція по справі Тимошенко мала вкотре наголосити на бажанні ЄС не лише почути, але і побачити обіцяні Києвом реформи не тільки в судоустрої, але і в питаннях виконання соціально-економічних і політичних реформ. У ході зустрічі 31 травня поточного року Першого віце-прем’єр-міністра, Міністра економічного розвитку і торгівлі А.Клюєва з Членом Європейської Комісії з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле було укладено міжурядову Угоду з фінансування проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду – ІІ етап», в рамках якого Україна одержить 17 млн.євро на соціальний розвиток. Під час брифінгу після укладання угоди, Ш.Фюле зазначив, що питання гідного управління громадами стосується не лише втілення реформ на національному рівні, але і забезпечення прав громадян щодо залучення до управління державою.
Таким чином, Європейський Союз, втомившись від тривалих внутрішньополітичних суперечок в Україні, вирішив вдатись до більш жорстких формулювань, адже саме нинішня українська влада звітуватиме перед ЄС щодо готовності і якості виконання реформ наприкінці 2011 року, коли заплановано проведення саміту «Україна-ЄС». Справді, офіційному Києву поки що нема чим особливо хизуватись перед єврокомісарами, та й перед власними громадянами теж.
Питанням згортання демократії, свободи слова та відходу від прозорого проведення реформ неодноразово було присвячено оцінки високих посадовців та міжнародних неурядових організацій як ЄС, так і США. Зовнішньополітичний курс, обраний Києвом після президентських виборів 2010 року, а також зволікання і небажання політичного істеблішменту вдало проводити реформи, призводить саме до таких зауважень і рекомендацій Європарламенту.
Хочеться вірити, що українська влада дослухається до порад єврокомісарів, зважаючи на задекларовану стратегічну важливість участі України в європейських об’єднаннях, використанні механізму «Східного партнерства» як елементу наближення держави до європейських норм і стандартів.
ЄС вже втомився не помічати політику «двох Україн», і мова жодним чином не йдеться про східну чи західну Україну, а про Україну з чітко встановленим європейським курсом і практичним втіленням задекларованих реформ, і про Україну, яка є насправді. Держава має неодмінно відходити від виправдань на кшталт відомого «маємо те, що маємо», адже міжнародна політика не так вже й відрізняється від футболу, де за карткою попередження може бути використана наступна – про виведення гравця за поле гри.
Проведення реформ згідно вимог ЄС не має виконуватись швидкоруч, поспіху в питаннях стратегічного характеру ніхто не сприйматиме і Україна вкотре може опинитись в ситуації, коли «двері ЄС відчинені, але держава все ще не відповідає усім висунутим вимогам».
Саме тому Резолюція по справі Тимошенко має заздалегідь пробудити Україну, поки ще є час привести до ладу внутрішні перетворення, тому що другого шансу виправитись може не бути.