Європейський союз
| Вид материала | Документы |
- Роль комерційних банків у зміцненні фінансової стабільності країн Євросоюзу Ключові, 393.52kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Європейський союз, 2290.42kb.
- Європейський союз консолідовані договори, 2403.74kb.
- Європейський союз, 1709.95kb.
- Європейський союз, 1599.85kb.
- Європейський союз, 2304.12kb.
- Європейський союз, 1546.58kb.
- Європейський союз, 1460.93kb.
- Європейський союз, 4830.63kb.
04.07.2011-17.07.2011ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз 1
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Що може очікувати Україна від головування Польщі в ЄС? 1
1.2. ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ 3
1.3. ЕКОНОМІКА 6
1.4. ЕНЕРГЕТИКА 8
1.5. ВІЗОВА ПОЛІТИКА ТА ПРИКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 9
1.6. ГУМАНІТАРНА СФЕРА 10
1.7. ІНШІ ПОДІЇ В ЄС 11
УКРАїна - нато 21
2.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Про межі «конструктивного» і суто «прагматичного» партнерства України з НАТО 21
2.2. ЄВРОАНТЛАНТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 22
2.3. НАТО У ФОКУСІ ТИЖНЯ 27
3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Результати візиту Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка до Молдови в контексті прагматизації української зовнішньої політики 30
3.1.2. ПРЕЗИДЕНТ 31
3.1.3. ВИКОНАВЧА ВЛАДА 35
3.1.4. ПАРЛАМЕНТ 38
3.1.5. ОПОЗИЦІЯ 43
3.1.6. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 46
3.2.1. РОСІЯ 52
3.2.2. США ТА КАНАДА 55
3.2.3. КРАЇНИ ЄВРОПИ 57
3.2.4. ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ 62
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Що може очікувати Україна від головування Польщі в ЄС?
Після не надто плідного для України піврічного головування Угорщини в Раді Європейського Союзу, щораз інтенсивніше проводячи черговий раунд переговорів про лібералізацію візового режиму й умови майбутньої Угоди про асоціацію з ЄС, офіційний Київ увесь час сподівався на зміну головуючої в організації країни, і, нарешті, 1 липня 2011 року ця почесна роль дісталося Польщі. Повсякчасне лобіювання інтересів України Польщею в Євросоюзі дало українським високопосадовцям повне право говорити про можливість вирішення всіх суперечливих питань, пов’язаних із майбутнім вступом України до Євросоюзу, саме під час головування Варшави.
Зі свого боку, намагаючись довести Брюсселю відданість євроінтеграційному вибору 27 депутатів – представників усіх основних парламентських груп (у тому числі партій влади та основних опозиційних сил) створили у Верховній Раді України міжфракційне об’єднання «Європейський вибір». Це об’єднання покликане підтримувати впровадження європейських стандартів в Україні. Співголовами об’єднання стали член фракції Партії регіонів Анатолій Кінах і депутат групи «Реформи заради майбутнього» Іван Плющ. Активно просуваючи ідею об’єднання ініціатив заради європейського майбутнього України, ці ж депутати стали ініціаторами створення 5 липня 2011 року так званої Групи депутатів Європейського парламенту на підтримку євроінтеграційних зусиль України. Не дивно, що разом із Анатолієм Кінахом цією групою керуватиме депутат Європарламенту саме від Польщі Павел Залевські.
Пріоритетами співпраці цієї групи депутатів мають стати адаптація українського законодавства до європейських стандартів, об’єднання зусиль із завершення переговорів щодо угод про асоціацію і зону вільної торгівлі, створення спільних експертних груп із розробки і реалізації національної програми з адаптації України до асоціації з ЄС у сфері економіки, права, формування умов свободи слова, захисту прав людини, відповідності стандартам ЄС. Нібито, працюючи спільно, залучивши депутатів Європейського парламенту та поглибивши таким чином наявний рівень представництва України в ЄС, українська сторона очікує на підтримку з боку громадських організацій та суспільства у питаннях європейської інтеграції. Проте, дещо дивною видається участь у цьому «підрозділі» лише незначної кількості депутатів Європарламенту й, до того ж, відсутність бажання ключових гравців ЄС (як-то Франція чи Німеччина) бачити Україну у його лавах.
Звичайно, виконання завдань, яке має проходити у межах міжпарламентського співробітництва українських та європейських депутатів, мало б допомогти Україні реалізувати поставлену мету й гідно підготуватися до саміту Україна – ЄС у грудні 2011 року. Більш того, Київ, певно що, й сподівається на отримання якихось пільг на саміті країн-учасниць «Східного партнерства», котрий пройде під патронатом тієї ж таки Польщі у Варшаві (вересень 2011 року). Однак, ані ЄС, ані поляки, ані українські високопосадовці не озвучують наявність так званого оновленого концепту співпраці з країнами-учасницями ЄПС – «Нової відповіді сусідству, що змінюється», представленої 25 травня 2011 року в Брюсселі, яка першочергово спрямована на налагодження політичного діалогу з країнами-сусідами згідно з рівнем так званої «диференціації» партнерських зв’язків, яка апріорі визначила, що ЄК у ході співпраці надаватиме більшу підтримку тим країнам, котрі у своїх зовнішніх зносинах дотримуються «європейських» принципів співробітництва. Тобто, по суті, Україна не отримає нічого, навіть зважаючи на головування Польщі в ЄС, адже, згідно з висновками тієї ж таки Європейської комісії, ситуація в Україні аж надто далека від заявлених «європейських принципів». Більше того, Польща, головуючи в організації, спочатку зосередиться на внутрішньополітичних та економічних проблемах ЄС, а лише потім почне вирішувати проблеми співпраці зі східними сусідами, зокрема – й «українське питання»...
Тож швидше за все, таке собі парламентське лобі необхідне Україні в умовах посилення тиску з боку Росії, яка не схвалює зближення і сигналізує готовність до дій. Хоча, поряд з цим, попри гучні заяви українських чиновників, Уряд не демонструє справжньої політичної волі завершити переговори про підписання з ЄС угоди про асоціацію, намагаючись в той же час декларувати мультивекторну зовнішню політику. Тому й не дивно, що найбільш делікатне питання – прописати в документі перспективу членства у ЄС – сторони домовились вирішувати у фінальній стадії переговорного процесу, тобто у другій половині цього року. І якщо до цього 99 % змісту документу українська сторона узгоджувала у Брюсселі, то у даному випадку Києву треба говорити з усіма столицями ЄС. Тому завдання, що стоїть перед Києвом і Варшавою – вмовити європейців хоча б на балканський варіант, тобто прописати в Угоді положення про те, що коли цей документ буде виконаний на 100 %, країна матиме право на членство.
Однак, ні для кого не є таємницею, що більшість країн ЄС побоюються будь-якого розширення, адже головна увага їх урядів сконцентрована на внутрішніх проблемах ЄС. Тому закріплення перспективи українського членства для Європейського Союзу не може «нічого не коштувати». Якщо ЄС скаже «так», він автоматично зобов’язується інвестувати в Україну більше ресурсів, чого на разі, зважаючи на світову фінансово-економічну кризу й ситуацію в Греції, годі й очікувати. Тому дива від перебування Польщі на чолі ЄС чекати не слід, адже домогтися чіткої перспективи членства України в ЄС Польща не зможе. Можливо, Варшава посприяє, аби Україна в односторонньому порядку записала в Угоду про асоціацію з ЄС свої прагнення бути членом Союзу, як свого часу зробила це Польща, але не більше. Й тому думати, що підвищена інституалізація українсько-польського парламентського співробітництва на цьому напрямі, хоча й на рівні ЄС, інтенсифікує процес євроінтеграції України, передчасно.