Про навчальну, наукову та методичну діяльність Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в контексті Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) та Національної доктрини розвитку освіти Марія Барна, Наталія Пастушенко
| Вид материала | Диплом |
СодержаниеОлег Гірний |
- Програма розвитку профільного навчання шепетівської сзош № 2, 198.77kb.
- Інститут педагогіки апн україни концепція профільного навчання в старшій школі, 197.18kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів художньо-естетичного напряму, 648.21kb.
- Постанови Кабінету Міністрів України від 16,11, 52.42kb.
- План роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, 2066.32kb.
- Програма враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку, 170.35kb.
- Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
- Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
- Воснову програми покладені принципи: єдності загальнолюдського та національного змісту, 294.82kb.
- Воснову програми покладені принципи: єдності загальнолюдського та національного змісту, 166.54kb.
Олег Гірний
1. Розглядаємо проблему оцінювання аналітично, виходячи із класичного наукового її розуміння: спочатку задаються певною, чітко окресленою (інтерсуб’єктивно) конкретною якістю (показником), потім - одиницею вимірювання цієї якості, а відтак - проводять саме вимірювання, в результаті чого отримують кількісну величину якості.
З такої точки зору, найзручнішим і найбільш інтерсуб’єктивним (зрозумілим) є часовий критерій оцінювання якості знань (навченості, навчальних досягнень, освіти тощо), легко вимірюваний в одиницях часу - годинах, тижнях, місяцях, роках - календарних і академічних. Принагідно зауважимо також, що саме часовий показник є базовим у головному документі школи - навчальному плані і йому, у зв’язку з переходом на 12-річний термін загальної середньої освіти приділяється особлива увага - див., зокрема [4]).
2. Критерії оцінювання пропонується також розглянути з точки зору европейської інтеграції та відповідного інтегрування в Европу освітніх структур України. З цього погляду часовий критерій на даний момент є одним із небагатьох оформленим міжнародними угодами стандартом, що має вирішальне значення при конвертуванні дипломів (атестатів) про освіту, в т.ч. - загальну середню (див., напр., [5, 7]).
Цей критерій виражається двома основними показниками: 12-річним терміном повної загальної середньої освіти та 9000 годин загального навантаження учнів. Нагадаємо, що перехід системи загальної середньої освіти України на 12-річний термін, визначений саме за цим міжнародним критерієм якості освіти, незважаючи на всі недоліки останнього як критерію.
У найзагальнішому вираженні часовий критерій оцінювання знань (навченості, навчальних досягнень) перетворюється у критерій освіти, що трактується приблизно так: селективно - “повну загальну середню освіту має учень, що вчився 12 років (приблизно 9000 год)”, або порівняльно - “учень, який вчився 12 років (9000 год), має повнішу (кращу) загальну середню освіту, ніж учень, який вчився 10(11) років”.
Аналогічне розуміння можна застосувати і більш аналітично - до освіти в тій чи іншій освітній галузі чи предмета з числа традиційних для европейської культури: математики, мови, біології, географії, історії тощо. Тут уже він стає порівняльним (за офіційними документами про освіту) критерієм знань, умінь і навичок, навченості чи навчальних досягнень - з даної галузі.
Саме розуміння часового критерію в освітній галузі можна сформулювати приблизно так: “учень, що пройшов курс, наприклад, математики, обсягом 1500 годин має кращу математичну освіту (знання, навченість, навчальні досягнення, тощо), ніж учень, що пройшов 1400 годинний курс”. Автору відомо, що при зарахуванні абітурієнта до зарубіжних університетів за цим критерієм визначають т. зв. “кредити” (в годинах), які йому слід ще додатково “пройти”, щоб потрапити на курс навчання відповідного ступеня (бакалаврату, магістерки, докторату), причому - безвідносно до формальної відмітки про успішність з даного предмета (оцінки), проставленої у китайському, німецькому, українському (радянському) чи югославському документі (дипломі/атестаті) про освіту.
Саме використання часового критерію для порівняння освіти, здобутої у школах різних країн, можливе, звичайно, за умови сумісності змісту цієї освіти у цих країнах, що виражається подібністю (на предметному рівні) їхніх навчальних планів. Це ситуація, що якраз і склалася в Европі, внаслідок спільного історичного розвитку европейської культури, зокрема її науки та філософії. Останнє, у свою чергу, служить і цивілізаційним підгрунтям вищезазначеної інтеграції. Крім того, його використання зумовлюється роллю часового показника як еквівалента економічних відносин у суспільстві взагалі та в оплаті праці, ефективності підприємництва (“час - то гроші”), рівня споживання (скільки яких речей заробляють за годину праці в тій чи іншій країні) тощо.
4. У зв’язку з вищенаведеною тезою про змістову сумісність навчальних планів, слід взагалі підкреслити відірваність часового критерію від змісту конкретних навчальних програм, який може бути різним. Сумісність тут стосується, на нашу думку, більше обсягу навчальних програм. Тому ми пропонуємо ввести розрізнення: змістовий обсяг курсу (навчальної програми) предмета і часовий обсяг курсу (навчальної програми) предмета. Це розрізнення є важливим з огляду на зміни, які пропонуються у змісті 12-річної загальної середньої освіти і які пов’язуються, перш за все, з бюджетом часу. Іншими словами у нас чомусь прийнято, говорячи наприклад, про скорочення програм у зв’язку з перевантаженням учнів, мати на увазі скорочення годин викладання, а не сам зміст.
Отож, з точки зору вищевикладеного розрізнення, зміна змістового обсягу програми не веде до зміни якості освіти, а зміна часового обсягу (кількості годин на вивчення) - веде. Це означає, що коли ми розвантажимо програми предметів, що вивчаються зараз у школах, вилучивши з них якісь змісти (тексти, тези, положення, закони, факти тощо), тобто - змістовий обсяг, і залишимо незмінною кількість годин - часовий обсяг, то діти матимуть можливість краще засвоїти запропонований їм матеріал, хоча його стане, вочевидь, менше. При цьому освіта учнів не погіршиться, а, згідно сучасною критичною теорією навчання-учіння-виховання, навпаки - покращиться, оскільки головним показником освіченості в цій теорії є не кількість знань, а їх глибина, міцність і застосовуваність у практиці [6]. Але, коли ми зменшимо кількість годин на вивчення якогось предмета (часовий обсяг), то освіта дітей погіршиться в будь-якому випадку: скорочуватимемо ми змістовий обсяг програм, чи не скорочуватимемо. Отож, учень, що потратив на математику 1400 годин у школі, має таки гіршу математичну освіту, ніж учень, що вчив її 1500 годин. Якщо цю тезу й можна дискутувати стосовно кожної окремої особистості, заперечуючи її тим, що, мовляв, треба знати, що конкретно вчили з математики, бо добрий учень може за 1000 годин вивчити більше, ніж слабкий за 2000, то відносно всієї маси учнів або до “середньостатистичного” учня - навряд, бо за наявності часу й слабкого можна навчити елементарних речей, до того ж - добре.
5. Під часовим критерієм оцінювання знань, навченості та навчальних досягнень з погляду критичної теорії навчання-учіння-виховання (відповідно до всіх трьох складових), розумітимемо кількість годин:
а) затрачених учителем на навчання учня даному предмету (у взаємодії з учнем та у самостійному викладі) - часовий критерій викладання;
б) затрачених учнем на вивчення даного предмета (разом з учителем та самостійним учінням) - часовий критерій учіння.
Кількість годин а) становить часовий критерій викладання, кількість годин б) - часовий критерій учіння. Щодо часового критерію виховання, то його визначення, на відміну від двох попередніх, – утруднене, оскільки виховання присутнє в усіх складових процесу навчання (навчально-виховного процесу). Якщо додатково прийняти в дусі критичної теорії навчання-учіння-виховання, що найголовнішою ознакою освіченості є вміння включатись і сама включеність у процес здобування знань, найголовнішою ознакою якого, у свою чергу, є публічна взаємодія вчителя і учня (спілкування, діалог), то час цієї взаємодії можна (звичайно, спрощено) прийняти за часовий критерій виховання, оскільки з педагогіки добре відомо, що саме спілкування - діалог учня з учителем має найбільший виховний ефект. Таким чином отримуємо кількість годин в) затрачених учнем і вчителем на спільну працю, спрямовану на засвоєння учнем знань, покращення його навченості, збільшенню його навчальних досягнень і, звичайно, на саме виховання. Це і є часовий критерій виховання.
Сказане можна проілюструвати такою схемою
а) б) в)
У найзагальнішому розумінні, часові критерії а), б), в) трактуємо так:
а) “вчитель, який потратив на навчання учня математики 1500 годин, дав йому кращі математичні знання (краще їх виклав), ніж учитель, який навчав учня математиці 1400 годин”;
б) “учень, що потратив на вивчення, наприклад, математики, 1500 годин (у школі і вдома), взяв кращі математичні знання (навченість, навчальні досягнення, підготовку тощо), ніж учень, що вчив її 1400 годин”.
в) “учень, який при вивченні математики спілкувався з учителем математики (як член класу та індивідуально) 2000 годин, отримав від нього краще виховання, ніж учень, який спілкувався з учителем 1500 годин”.
Поєднання (чи, висловлюючись модним терміном - синергетичний ефект) цих трьох часових критеріїв, дають загальний часовий критерій знань, умінь і навичок, навченості тощо.
7. Вищевикладене вимагає доповнення часового критерію ще одним, що його ми назвемо “енергетичним”. Під ним, згідно з наступним положенням критичної теорії навчання-учіння-виховання: пріоритетності учіння перед навчанням та практичних умінь перед знаннями,- ми розуміємо роботу, виконану учнем в рамках навчальної програми (курсу). Основною одиницею вимірювання цієї роботи, а відтак - якості знань (навченості, навчальних досягнень) за цим критерієм, ми беремо кількість завдань, опрацьованих учнем (самостійно або разом з учителем) за час, відведений на проходження курсу.
Співвіднесення числових показників за цими критеріями (кількість виконаних завдань до кількості годин) за аналогією до фізики дає показник інтенсивності навчання або учіння - залежно від того, до якого часу ми приводимо кількість виконаних завдань - а) чи б).
Підсумовуючи все сказане у пп. 1-7, зазначимо, що часовий критерій:
- є на сьогодні основним (принаймні, одним із основних) справді інтерсуб’єктивним і найзручнішим інструментально критерієм оцінювання навченості (знань, умінь і навичок, навчальних досягнень, освіти тощо);
- його можна більш аналітично застосовувати до окремих складових процесу навчання: навчання, учіння, виховання - що разом із доповнюючим енергетичним критерієм, на мою думку, дозволяє використати його досі непомічений, зокрема моніторинговий, потенціал, докладніше обговорення соціологічних, аксіологічних, управлінських, психологічних, педагогічних та інших аспектів якого виходить за часові рамки цієї доповіді.
1. Гірний О.І. Державний стандарт загальної середньої освіти: термінологія і методологія //Педагогіка і психологія. – N 4(25) 1999. – К.: Педагогічна думка, 2000. – С. 33-40.
2. Корсак К. Освіта в Україні й світові стандарти //Світло. – N 3 (17). 2000. – C. 26-30.
3. Корсак К Школа і шкала оцінок. Із світового досвіду //Управління освітою. – К.: Шкільний світ. N1. – 2001. – С. 3-4, 8.
4. Оржехівський В.М. Про оптимізацію розподілу бюджету навчального часу //Педагогіка і психологія. – N 4 (25)’99, К.: Педагогічна думка, 2000, C. 65-70.
5. Education at a Glance (OECD indicators). Paris. 1992. 224р.
6. Richard V. Paul. Dwie alternatywne teorie wiedzy, uczenia sie, і wychowania: dydaktyczna i krytyczna //Artykuy wybrane w: Filozofia dla dzieci. Materiay pomocnicze dla nauczyciela. W. 1998. 44 s.
7. Structure of Education and initial training systems in the member states of the European Community //EURYDICE, CEDEFOP, Brussels, 1990, 181 p.