Про навчальну, наукову та методичну діяльність Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в контексті Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) та Національної доктрини розвитку освіти Марія Барна, Наталія Пастушенко
| Вид материала | Диплом |
СодержаниеСергій Пазюк Зміст заходу Зміст заходу Зміст заходу Зміст заходу |
- Програма розвитку профільного навчання шепетівської сзош № 2, 198.77kb.
- Інститут педагогіки апн україни концепція профільного навчання в старшій школі, 197.18kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів художньо-естетичного напряму, 648.21kb.
- Постанови Кабінету Міністрів України від 16,11, 52.42kb.
- План роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, 2066.32kb.
- Програма враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку, 170.35kb.
- Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
- Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
- Воснову програми покладені принципи: єдності загальнолюдського та національного змісту, 294.82kb.
- Воснову програми покладені принципи: єдності загальнолюдського та національного змісту, 166.54kb.
Сергій Пазюк
Коли говорити про проблеми інформатизації районних освітніх закладів, то перш за все на думку приходять такі речі: недостатня забезпеченість шкіл сучасною комп’ютерною технікою, відсутність кваліфікованих кадрів, які з однаковим успіхом володіли б комп’ютером та методикою викладання інформатики, недостатня кількість підручників, що відповідали б вимогам програми вивчення предмету “Інформатика” .
Забезпечення шкіл комп’ютерною технікою – необхідний і дуже важливий крок у здійсненні процесів інформатизації освіти. Але володіння сучасною технікою ще не означає її ефективне використання. Коли проблемам техніки не надають належного значення, перед багатьма керівниками освітніх закладів та вчителями інформатики гостро постає питання “Що робити далі?”. Добре, коли у школі є фахівець, який все знає і вміє, і одночасно є великим ентузіастом. Добре, коли у школі є також керівник, який володіє комп’ютером і уявляє собі ті завдання, які повинні стояти перед кабінетом комп’ютерної техніки і перед кожним вчителем.
Але, на жаль, більшість вчителів і керівників мають уявлення про комп’ютер лише як про засіб навчання та друкарську машинку. При наявності у школі комп’ютерного класу з принтером та сканером, великим недоліком було б зациклитися лише на навчальній сфері використання техніки, адже існує ще управлінська сфера, виховна і навіть комерційна.
Результатом вивчення передової наукової думки та потреб шкільного життя стало створення перспективної цільової програми відпрацювання та впровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес школи.
Основна мета даної програми – це забезпечення найбільш повного впровадження та використання НІТН на базі комп’ютерного класу. Термін даної цільової програми розрахований на 3 роки.
Підхід до розробки даної програми ґрунтується на тому, що всю освітню діяльність школи можна розглядати в трьох площинах: навчальна, позакласно-виховна та управлінська діяльність. Розглянувши та проаналізувавши можливі шляхи використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій в цих площинах, ми створили модель комп’ютеризації та інформатизації школи.
1. В сучасних умовах основним осередком інформатизації навчального процесу, впровадження і поширення нових інформаційних технологій навчання різних предметів, підготовки учнів до життя і праці в сучасному інформатизованому суспільстві, залишається і повинен залишитися шкільний предмет “Основи інформатики” та кабінет комп’ютерної техніки. На основі цього для забезпечення інформатизації навчального процесу заплановано такі кроки:
| № п/п | Зміст заходу |
| 1 | Вивчення предмету “Основи інформатики” за існуючою державною програмою в 10-11 класах (1.5 год. в тиждень, курс -102 год.) |
| 2 | Підготовка спеціалістів з курсу профільного навчання “Оператор з введення та обробки даних на ПК” 10-11 клас(4 год. в тиждень, курс - 272 год.) |
| 3 | Введення у 8-9 класах пропедевтичних факультативних курсів вивчення “Основ інформатики” (1 год. в тиждень, курс -68 год.) |
| 4 | Розпочати використання комп’ютерної техніки з 2 класу при вивченні інших предметів |
| 5. | З метою використання контролюючих можливостей ПК, запровадити машинне тестування учнів з різних предметів на основі програм “Тести” та розроблених ІМЦО електронних тестових документів. Дані програми дозволяють учителям самостійно складати і редагувати завдання для тестувань. |
| 6. | Вивчати різні предмети на базі кабінету комп’ютерної техніки (програми “Фізика”, “Древній Рим”, “Анатомія” та ін.) |
| 7. | Використовувати комп’ютер як дидактичний технічний засіб навчання при поясненні навчального матеріалу, демонстрації дослідів, моделюванні явищ та процесів. |
| 8. | Залучати до навчання на базі ККТ сусідні навчальні заклади |
| 9. | Розробляти у співробітництві з ІМЦО завдання для тематичних атестацій, контрольних робіт та навчальні програми. |
| 10 | Запроваджувати нові інформаційні технології при вивченні різних предметів, користуватись інформацією з Інтернету. |
| 11 | Здійснювати інтеграцію різних предметів з курсом інформатики та обчислювальної техніки |
2.Для зацікавлення учнів предметом “Основи інформатики”, формування гармонійно розвинутої особистості і виховання основ інформаційної культури учнів, які повинні вміти зважено приймати рішення та відповідати, необхідно в площині позакласно-виховної діяльності здійснити такі кроки:
| № п/п | Зміст заходу |
| 1 | Організувати в школі гуртки для учнів 6-7 класів на базі кабінету комп’ютерної техніки |
| 2 | Регулярно проводити в школі такі заходи:
|
| 3 | Організувати діяльність дитячого клубу “Інформатизація суспільства” |
| 4 | Створити редакційну колегію і налагодити випуск стінної газети |
| 5 | Здійснювати профорієнтаційне навчання:
|
3. Комп’ютер – це потужний засіб для ведення ділової документації та забезпечення організаційно-управлінської діяльності школи. Також слід пам’ятати, що повноцінне використання комп’ютерної техніки неможливе без кваліфікованих користувачів, якими повинні стати всі вчителі-предметники. Перед дирекцією школи ставиться завдання налагодити використання комп’ютерної техніки в управлінський діяльності школи, а саме :
| № п/п | Зміст заходу |
| 1 | Організувати навчання вчителів на базі комп’ютерного класу |
| 2 | Забезпечити збір, введення та обробку інформації про вчителів, учнів, результати тестувань за допомогою СУБД “Школа”, розробленою ІМЦО |
| 3 | Вести шкільну ділову документацію: підготовка і видача наказів, рекомендацій та ін. |
| 4 | Систематизувати бібліотечні дані, створити базу даних по бібліотеці, яка забезпечувала би пошук літератури на задану тематику чи за прізвищем автора. |
| 5 | Забезпечити умови для ведення видавничої діяльності в школі : методичні розробки, рекомендації, підготовка курсових робіт та ін. |
| 6 | Проводити семінари по НІТН з вчителями-предметниками |
| 7 | Забезпечити можливість розробки методичних матеріалів вчителями-предметниками, оформлення стендів, кутків. |
| 8 | Вести бухгалтерсько-фінансові розрахунки за допомогою EXCEL (тарифікація, кошторис, навантаження та ін.) |
ККТ повинен забезпечувати надходження коштів на обслуговування, ремонт, закупівлю витратних матеріалів та ін.
| № п/п | Зміст заходу |
| 1 | Розглянути можливі шляхи використання ККТ для надання послуг населенню |
| 2 | Ознайомитись із нормами і правовими документами з ведення підприємницької діяльності |
| 3 | При можливості використовувати ККТ для надання послуг населенню, розробити і оформити необхідні документи |
Треба зауважити, що накреслена мною програма інформатизації навчально-виховного процесу поступово реалізується у школах Самбірського району. Відділ освіти та інформаційно-методичний центр рекомендували дану програму як базову для шкіл із сучасною комп’ютерною технікою з 2001-2002 н.р. Зараз вивчення інформатики ведеться з 8 класу, у трьох школах запроваджено профільне навчання з використанням комп’ютерної техніки, поступово накопичується банк даних про програмні засоби, проводиться вивчення інших предметів на базі ККТ, розроблено управлінську програму “Школа” (під ACCESS), йде робота над інноваційними технологіями навчання (групові мережеві форми роботи ) .
На мою думку, дана перспективна програма дозволить як керівникам шкіл, так і вчителям уявити можливу сферу використання техніки, а також поступово розширювати і вдосконалювати її.
ПСИХОЛОГІЧНА Наука - вчителю
Самопізнання та самовдосконалення як важлива умова
професійного зростання вчителя
Стефанія Макаренко
У вітчизняній психології розроблені різні концепції діяльності, формування ціннісних орієнтацій і методичні підходи до їх вивчення. Дослідження загальнотеоретичного плану подані у працях С.Л.Рубінштейна, О.М.Леонтьєва, Б.Н.Теплова.
Розглядаючи предмет психологічного вивчення діяльності, С.Л.Рубінштейн писав: “Аналіз психічних механізмів діяльності приводить до функцій і процесів, що вже були предметом нашого вивчення“[1]. Проте це не означає, що психологічний аналіз діяльності зводиться до вивчення функцій і процесів і повністю вичерпується ними. Діяльність виражає конкретне ставлення людини до дійсності, у якому реально виявляються властивості особистості, що мають більш комплексний характер, ніж функції й аналітично виділені процеси. Найкраще це проглядається в ціннісних орієнтаціях педагогів.
Ціннісні орієнтації – це система, що утворює змістовну сторону спрямованості особистості й виражає внутрішню основу її ставлення до дійсності у процесі спільної діяльності, що визначає стосунки людей в групах, де формуються ціннісні орієнтації [4].
У зв’язку із загостренням проблеми самоусвідомлення та самовдосконалення сучасного педагога на кафедрі психології та педагогіки була створена проблемна група, яка зайнялася вивченням даного питання. Спостереження за студентами педагогічних факультетів і наш власний досвід практичної роботи з слухачами КПК показали, що слабкою ланкою в їхній професійній підготовці є інтелектуальний аспект. Це виявляється в розмитості професійних цілей, які не охоплюють усі базові напрями роботи педагога та недостатній теоретичній підготовці. Це означає, що в них не сформовані базові технології діяльності, тому на вирішення кожної професійної задачі затрачається багато часу, що передовсім пов’язано з пошуками адекватних засобів для досягнення професійних цілей [7]. Наші спостереження підтвердило дослідження, головною метою якого було виявити, що важливою умовою професійного зростання вчителя є самопізнання та самовдосконалення. Дослідження проводилося за питальником Шострома, який дозволив виявити особливості усвідомлення ціннісних орієнтацій вчителів, що проходили курси підвищення кваліфікації при Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (ЛОІППО) і студентів педагогічних факультетів Львівського Національного університету ім.І.Франка.
У дослідженні взяли участь 183 респонденти, з них – 50 студентів, а решта – слухачі КПК. У результаті тестування студентів педагогічних факультетів для виявлення особливостей самоусвідомлення та динаміки значущих цінностей ми отримали такі результати. Для них найбільшою цінністю є бажання досконало оволодіти майбутньою професією. На відміну від студентів, у вчителів домінує така цінність як “пізнавальна активність”. Це свідчить про те, що вчителі вже свідомо, з глибоким розумінням підходять до питання свого життєвого та професійного самовизначення і бачать реальні шляхи досягнення конкретної мети.
Пізнавальна активність спрямована на оволодіння методиками викладання, вивчення психолого–педагогічних аспектів роботи. Говорячи про пізнавальну активність студентів, слід звернути увагу на те, що вона спрямована більше на себе самого, ніж на свої ціннісні орієнтації.
Важливе місце в ієрархії цінностей, як студенти, так і вчителі відводять постійному самовдосконаленню, пошукові шляхів підвищення ефективності своєї праці та її результатів, творчому підходові до вирішення навчально-виховних завдань [8].
На третьому місці в ієрархії цінностей стоїть “фізична досконалість” – у студентів і “здоров’я” – у вчителів. Усвідомлення важливості цієї цінності є необхідною умовою для успішної роботи. Наступний щабель в ієрархії цінностей посідає “комунікативна компетентність”, але для студентів це лише засіб спілкування, тоді як вчителі усвідомлюють, що комунікативні здібності є одним з компонентів професійної майстерності педагога, тому вміння спілкуватися для них – це доступно викласти свої вимоги, донести знання до учня, усунути непорозуміння і встановити належний контакт.
Для вивчення рефлексивних аспектів професійного цілеутворення нами використані: орієнтаційна анкета для визначення спрямованості особистості, анкета “Професійні цілі майбутнього педагога”, укладені викладачами кафедри педагогіки та психології, тест-питальник “Мотивації досягнення” у модифікації М.Могамед-Емінова, тест М.Рокіча “Ціннісні орієнтації”.
На запитання анкети про те, чи самопізнання і самоусвідомлення є важливою умовою професійного зростання вчителя, студенти і вчителі відповіли так:
- 75,7% - позитивно;
- 8,1% - негативно;
- 6,2% - важко відповісти.
На нашу думку, отримані результати вимагають подальшого уточнення для встановлення адекватності оцінки.
Серед якостей, які допомагають досягнути успіхів у професійній діяльності, як слухачі КПК, так і майбутні вчителі насамперед виділяють комунікативні (уміння слухати, емпатію, толерантність), та організаційно-вольові здібності (працездатність, цілеспрямованість, організованість, самоконтроль).
Цікаво, що розумові здібності (вміння виділити головне, узагальнювати, порівнювати, конкретизувати) майже не вказуються ні вчителями, ні студентами.
Для перевірки й уточнення схильності вчителів до настанови на спілкування, а не на власне “Я” була проведена орієнтаційна анкета для визначення спрямованості особистості. Результати проведеної анкети відображено в таблиці:
Результати опитування за анкетою.
-
№ з/п
Спрямування на:
Викла-дачі
Студе-нти
1.
Себе ”я”
33%
38%
2.
Спілкування
57%
41%
3.
Справу
15%
28%
Таким чином, дослідження підтвердило наше припущення про недостатню професійну спрямованість вчителів і студентів.
При цьому у викладачів значно переважає спрямованість на спілкування (57%), що свідчить про бажання за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми та про орієнтацію на сумісну діяльність, на соціальне схвалення. У майбутніх вчителів спрямованість на спілкування є нижчою (41%), але причиною цього є мабуть те, що вони ще не мають досвіду в роботі.
Однак у порівнянні з вчителями, слухачами курсів, у майбутніх вчителів дещо виражена спрямованість на власне “Я”, у зв’язку з тим, що професійна діяльність не підкріплена практичним досвідом, який зумовлює використання власного “Я” як своєрідного ”технологічного елементу” при майбутній роботі з учнями.
Цілеутворення у професійній та навчальній діяльності тісно пов’язане з мотивацією досягнення, що проявляється у прагненні до успіху в професійній діяльності, на реалізацію поставленої мети.
Слід зазначити, що “суспільна робота” в ієрархії цінностей ближча до вчителів, ніж до студентів. Це означає, що в трудовій діяльності вчителів підвищується суспільна спрямованість особистості, поглиблюється усвідомлення потреби принести користь суспільству, іншим людям.
Дослідження самоактуалізації особистості студента і вчителя показали, що високі показники блоку самопізнання співвідносяться, як правило, з такими ж блоками ціннісних орієнтацій морального і духовного зростання, що є важливою умовою їх професійного удосконалення.
Наші спостереження та припущення підтвердило дослідження, головною метою якого було виявити особливості формування ціннісних орієнтацій вчителів та майбутніх вчителів.
У дослідженні взяли участь 150 респондентів, з них 50 осіб – студенти Львівського університету ім. І. Франка, 100 осіб – вчителі, що проходили КПК при ЛОІППО.
Дослідження особливостей формування ціннісних орієнтацій тісно пов’язане з мотиваціями досягнення. Мотив досягнення включає в себе дві протилежні мотиваційні тенденції – прагнення до успіху та уникнення невдачі. Поєднання цих мотиваційних тенденцій в людини визначає певний тип особистості та передбачає особисту поведінку.
Для глибшого вивчення формування ціннісних орієнтацій використано методику ціннісних орієнтацій М.Рокіча, яка базується на прийомі рангування двох списків цінностей (термінальних та інструментальних).
Поділ цінностей на термінальні та інструментальні відтворює традиційний поділ на цінності – цілі і цінності – засоби. Перевагою методики є її гнучкість – із допомогою списку цінностей як стимульного матеріалу надається можливість вирішувати певні задачі та отримувати при цьому додаткову інформацію. Аналізуючи індивідуальну ієрархію ціннісних орієнтацій, ми звернули увагу на те, що цінності групуються досліджуваними в окремі блоки. Для нас виявилися цікавими такі блоки термінальних цінностей: цінності професійної самореалізації (“цікава робота”, “продуктивне життя”, “творчість”, “активне діяльне життя”) і цінності особистого життя (“здоров’я, “любов”, “наявність друзів”, “розваги”, “щасливе сімейне життя”) . Серед інструментальних цінностей: цінності професійної самореалізації (“відповідальність”, “комунікативність”, “тверда воля”), цінності самоствердження (“високі запити”, “незалежність”, “непримиренність”, “сміливість”, “тверда воля”), цінності сприймання інших (“терпимість”, “чуйність”), а також інтелектуальні цінності (“освіченість”, “раціоналізм”, “самоконтроль”).
Дослідження ціннісних орієнтацій показало, що як для вчителів, так і для студентів найважливіша передовсім така цінність як “здоров’я”. Вчителі віддають перевагу цінностям особистого життя (“любов”, “щасливе сімейне життя”). Цінності професійної самореалізації (“цікава робота”, “продуктивне життя”, “активне діяльне життя”) для студентів виявилися важливішими за особисті цінності.
Серед термінальних цінностей для вчителів найменш привабливими виявилися “краса природи і мистецтва” та “розваги”. Цікаво, що середній ранговий показник для цінності “матеріально забезпечене життя” для всі респондентів зміщений в бік менш важливих.
Серед інструментальних цінностей вчителі, як і студенти, надають перевагу цінностям міжособистісного спілкування, особливостями якого є “вихованість”, “терпимість”, “чуйність”, “життєрадісність”. Система інструментальних цінностей студентів відрізняється тим, що вони надають перевагу (порівнянно з вчителями) інтелектуальним цінностям (“освіченість, “самоконтроль”) і цінностям самоствердження (“незалежність”).
Із цього випливає, що пріоритетом педагогічної діяльності в обох групах досліджуваних слід вважати саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення. Вчителям, на відміну від студентів, потрібен метод виховання не прямий, а опосередкований, тобто вчителеві потрібно передавати ті психологічні знання, які дозволять йому працювати над собою самостійно.
Логічно, що описані сучасні основи психологічної освіти вчителів, вимагають розвитку особистісної та педагогічної рефлексії. Досвід індивідуальних та групових консультацій, лекційних і практичних занять, розроблених на підставі співпраці із слухачами КПК ЛОІППО, показує, що успішне оволодіння вправами особистісної та педагогічної рефлексії відбувається на матеріалі етики християнського виховання. Слід підкреслити, що названа практика включає не просто психотехнічний вплив, а контекст духовного досвіду і розвитку людини.
В сучасних умовах зростає потреба посилити гуманістичну спрямованість професійної діяльності вчителя. Незаслужене і несправедливе ставлення до нього з боку суспільства привело до падіння соціального престижу учительської професії, брак педагогічних кадрів, часткової втрати вчительством відчуття своєї культурно-просвітницької місії, ролі духовного, мудрого наставника молоді.
Проведена діагностична робота дозволяє не лише діагностувати, але і формувати ціннісні орієнтації у вчителів, а також робити певні прогнози щодо професійного становлення фахівців.
На наш погляд, матеріал дослідження може бути використаний для саморозвитку та самокорекції як студентів, так і вчителів.
Цьому може сприяти рефлексивний тренінг професійного формування ціннісних орієнтацій, за допомогою якого вчителі можуть аналізувати себе як професіонала, ставити продуктивні професійні цілі та досягати їх. Зміст і методика цього тренінгу дозволить забезпечити позитивну “Я – концепцію”, підвищити рівень сприйняття себе як особистості і професіонала та буде сприяти розвитку у них комунікативної компетентності.
На основі проведеного дослідження – самопізнання та самоусвідомлення власних цінностей – можна стверджувати, що важливим фактором професійного становлення вчителя є практичний досвід, який формується в процесі педагогічної діяльності, як студента, так і професіонала. При цьому формується стійкий інтерес і любов до своєї професії, виникає потреба в самоосвіті і самовдосконаленні.
На наш погляд, матеріал дослідження, проведеного на кафедрі педагогіки і психології при ЛІОППО із самопізнання та самовдосконалення як важливої умови професійного зростання вчителя, може бути використаний для проведення корекційної роботи, яка дозволить формувати умову професійного зростання вчителя – самовдосконалення через самопізнання.
Студентам для підвищення своєї професійної майстерності можна рекомендувати взяти участь в таких семінарах, як “Основи психодіагностики”, “Психологія та психогігієна педагогічного спілкування”, “Основи самоуправління власними психоемоційними станами”.
- Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности / Психология индивидуальных различий. Тесты. – М., 1982. – С. 82.
- Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. – М., 1994. – 460 с.
- Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. – М., 1959. – 275с.
- Фромм Э. Душа человека. – М.: Республика, 1992. – 410 с.
- Щокін Г. В. Психологічні методи роботи з кадрами. – К., 1989. – С. 56-59.
- Юнг Г. Г. Аналитическая психология. – М.: Мартис, 1997. – 267с.
- Яремчук С. В., Долинська Л. В. Самопізнання як засіб активізації інтересу до психологічних знань у студентів – педагогів // Вісник Харківського університету, №452, серія «Психологія». – Харків, 1999. – С. 20.
- Яремчук С. В. Формування професійно–психологічної спрямованості особистості майбутнього вчителя. – К., 1999. – С. 20.
Ставлення учнівської молоді до проявів девіантної поведінки в суспільстві
Ігор Корнієнко
Особливість сьогоднішньої ситуації, в якій здійснюється формування учнівської молоді, полягає у тому, що цей процес відбувається в умовах послаблення політичного й ідеологічного пресингу, розширення соціальної самостійності та ініціативи молоді. Він супроводжується переоцінкою цінностей, критичним осмисленням досвіду попередніх поколінь, новими уявленнями про своє професійне майбутнє і майбутнє суспільство. Молоді громадяни України поставлені подвійно в екстремальні умови: переворот в соціально-економічному укладі супроводжується обвальною кризою цінностей свідомості; на відміну від старшого покоління сьогоднішній молоді нічого втрачати, але й сподіватися реальної підтримки теж не доводиться, адже старші люди не жили в капіталістичному суспільстві і нічим не можуть їм допомогти. Тому молодим доводиться самим вирішувати, що в нинішніх умовах є цінним. І від того, яка шалька терезів переважить у системі їхніх цінностей, значною мірою залежатиме майбутнє України.
У нашій країні створено багато ілюзорних міфів про молодь. Одні з них ідеалізують молодих людей, інші негативно оцінюють життя і поведінку молодого покоління. Але для прогнозування сучасних і майбутніх процесів необхідне знання реальної картини, вивчення інтересів та життєвих планів, ціннісних орієнтацій і поведінки молоді з урахуванням конкретних умов, в яких вона формується. Молоде покління опинилося в ситуації, коли воно, логікою історії покликане продовжувати розвиток на базі успадкованих матеріальних і духовних цінностей, вимушене, перебуваючи на стадії становлення, брати участь у процесі вироблення цих цінностей.
З проблемою цінностей тісно корелює проблема антисоціальної поведінки, яка спостерігається у молоді частіше, ніж в інших вікових групах. Розрізняють два види антисоціальної поведінки: злочинну або делінквентну – вчинки, що підлягають покаранню в кримінальному порядку і девіантну, під якою розуміють ланцюг провин, дрібних правопорушень, які відрізняються від кримінальних тим, що вони порівняно незначні.
У сучасних умовах відхилення поведінки молоді пояснюється багатьма причинами: низьким інтелектом, несформованістю особистості, внутрішньоособистісними конфліктами підлітків, впливом груп однолітків та їх ціннісних орієнтацій. Девіантна поведінка часто здійснюється як засіб самоствердження, як протест проти реальної або уявної несправедливості, як звичка поводити себе всупереч моральним нормам.
Девіантна поведінка поділяється на дві категорії:
- Поведінка як відхилення від норм психічного здоров’я (де є наявна або латентна психопатологія);
- Асоціальна поведінка – злочинна і протиправна.
Підліткова делінквентність у більшості випадків має чисто соціальні причини. За даними досліджень різних авторів від 30% до 85% делінквентних підлітків виростають у неповних сім’ях або не мають батьків взагалі. За іншими даними криміногенні і слабкі сім’ї дають 30-40% злочинності. Характерні риси таких підлітків – хронічне невстигання, відокремленість від шкільного колективу, погані стосунки з вчителями. Але однозначного зв’язку між делінквентністю і певним стилем сімейного виховання не виявлено.
У 15-18 річних причиною відхилень у поведінці стає неусвідомлюваний занижений рівень самоповаги. Найважливішими індивідуально-особистісними факторами такої поведінки є локус контролю і рівень самоповаги. Низька самоповага статично пов’язана з усіма видами девіантної поведінки. Таке явище пояснюють чотирма причинами.
- Девіантна поведінка сприяє зниженню самоповаги, оскільки втягнутий у неї індивід мимоволі засвоює негативне ставлення до своїх вчинків, а тим самим і до самого себе.
- Низька самооцінка сприяє зростанню антинормальної поведінки: беручи участь у антисоціальних групах і їх діях, підліток прагне самоствердитись способами, яких у нього не було в сім’ї та школі.
- При низькій початковій самоповазі девіантна поведінка сприяє її підвищенню.
- Крім девіантності, важливий вплив на самоповагу мають інші форми поведінки, значення яких з часом змінюється.
Порівнюючи довгострокову динаміку самоповаги підлітків з їх причетністю до відхилюючої поведінки, психологи надають перевагу третій і четвертій причинам. Виявляється, що у більшості делінквентних підлітків позитивна самооцінка переважає над негативною, до того ж з віком ця тенденція посилюється. Отже, підліткове самоприниження знімається девіантною поведінкою, оскільки така поведінка прийнята в молодіжній субкультурі. Знімається субкультура і девіація втрачає свій сенс. Девіантна поведінка спочатку завжди немотивована. Підліток, як правило, хоче відповідати вимогам суспільства, але з різних причин (соціальні умови, невміння правильно визначити соціальні ідентичності і ролі, матеріальний фактор, невміле володіння засобами соціальної адаптації тощо) не може цього досягти. Це відбивається в його свідомості і проявляється в девіаціях.
В дослідженнях всіх вікових категорій найбільше занепокоєння викликають масштаби розповсюдження негативних явищ серед молоді.
Молодість – це початок трудової діяльності, необхідність вибору професії, початок самостійного життя. Це вже до певної міри сформовані особистості. Саме тому об’єктами дослідження обласного центру практичної психології і соціальної роботи вже декілька років є учні 10-х та 11-х класів середніх шкіл м.Львова. Молоді люди цього віку привабливі в якості об’єкта дослідження тому, що вони не здатні самостійно адекватно оцінити всі позитивні і негативні явища сучасності, кожному з них притаманна певна система ціннісних пріоритетів. Вони вступають у нове життя і незабаром перед кожним із них постануть проблеми сучасності : проблеми способу життя, праці, суспільно-політичного життя і культури, включаючи освіту, а також формування і закріплення молодої сім”ї, дозвілля і т.д.
Предметом наших досліджень є ставлення учнівської молоді до різних проявів девіантності в українському суспільстві.
З метою отримання якісної інформації було опитано за останні 3 роки 1500 осіб. З них 55% дівчат і 45% хлопців – учні середніх шкіл. Для роботи був використаний тип гніздової вибірки. Гніздова вибірка має суттєві організаційні переваги як перед імовірнісним, так і перед районованим відбором, оскільки легше провести відбір і вивчення декількох колективів, груп і т.д., які перебувають в одному місці, ніж мати кілька сотень просторово-розкиданих респондентів. Оскільки досліджувані респонденти не відриваються від свого соціального оточення, з’являється можливість проаналізувати середовище, в якому вони існують, факторів, що впливають на умови їхньої діяльності.
Методом збору інформації було обране опитування. Суть цього методу полягає в тому, що інформація отримується шляхом усного чи письмового звернення до досліджуваної сукупності людей з питаннями, аналіз відповідей на які розкриває проблему дослідження. Отримані дані були оброблені на комп”ютері за допомогою пакету прикладних програм для обробки соціальної інформації “ОСА”.
У даний час однією з найактуальніших проблем є ставлення молоді до девіантної поведінки та її проявів. Ці тенденції представлені у таблиці 1.
Табл. 1 Ставлення молоді до основних проявів девіацій (%)
| Прояви | Схвалюють | Не схвалюють | Допускають в окремих випадках |
| Крадіжки | 0.00 | 74.00 | 26.00 |
| Застосування фізичної сили до іншої особи | 5.00 | 49.00 | 46.00 |
| Вживання спиртних напоїв | 14.00 | 20.00 | 66.00 |
| Вживання наркотичних речовин | 1.00 | 90.00 | 9.00 |
| Вживання токсичних речовин | 1.00 | 98.00 | 1.00 |
| Азартних ігор | 35.00 | 29.00 | 36.00 |
| Проституції | 9.00 | 75.00 | 16.00 |
| Застосування зброї щодо іншої особи | 5.00 | 80.00 | 15.00 |
| Згвалтувань | 3.00 | 94.00 | 3.00 |
| Гомосексуалі-зму | 6.00 | 87.00 | 7.00 |
| Вандалізму | 1.00 | 97.00 | 2.00 |
| Самогубства | 2.00 | 93.00 | 5.00 |
Як видно з таблиці, найбільш є прийнятними для молоді є азартні ігри (35% від числа опитаних схвалюють), а також вживання спиртних напоїв (66% допускає їх вживання в окремих випадках). Респонденти повністю не схвалили крадіжки, хоча 26% з числа опитаних допускає їх в окремих випадках. Крім того, молоді люди не схвалюють такі негативні явища, як згвалтування (94%), вандалізм (97%), самогубства (93%), а також вживання токсичних речовин (98%).
Важливе значення має визначення причин, які є першопоштовхом до вживання молоддю алкоголю або подібних стимулюючих речовин. Розподіл тенденцій з даного питання можна побачити в таблиці 2.
Табл. 2 Причини, що спонукають молодь вживати алкоголь або подібні стимулюючі речовини (%).
| Можливість зняти нервове напруження (стрес) | 17.00 |
| Цікавість | 15.00 |
| Можливість відчути гостроту вражень | 8.00 |
| Заради “приколу” | 19.00 |
| Це підвищує авторитет серед друзів | 8.00 |
| Це допомагає забути проблеми | 10.00 |
| Передчуття задоволення | 3.00 |
| Це дозволяє позбутися комплексів, наприклад, у стосунках з особами протилежної статі | 8.00 |
| Покращення настрою | 12.00 |
Як показують дані таблиці 2, на думку молоді, першопоштовхом до вживання спиртних напоїв або подібних стимулюючих речовин є: “заради приколу” (19% від числа опитаних); можливість зняти нервове напруження (17%), а також цікавість. Менший вплив мають: покращення настрою (що підтвердило 12% опитаних), бажання забути проблеми (10%), а також підвищення авторитету серед друзів і можливість позбутись комплексів (ці позиції обрало по 8% від числа опитаних).
Табл. 3 Хто здатен реально запобігти алкоголізму в молодіжному середовищі (%).
-
Релігія, церква
19.00
Сім’я, родичі
39.00
Друзі
25.00
Школа
4.00
Громадські об’єднання
2.00
Лікарі
2.00
Держава
1.00
Допомога психолога
8.00
При вивченні проявів девіантної поведінки серед молоді слід звернути увагу на те, що спонукає молодь до такого прояву девіацій, як вживання наркотичних речовин.
Табл. 4 Що спонукає молодь до вживання наркотичних речовин (%).
| Відчуття самотності і непотрібності | 37.37 |
| Проблеми з коханою людиною | 18.18 |
| Конфлікти з батьками | 16.16 |
| Проблеми у навчанні | 8.08 |
| Приклад авторитетної для Вас людини | 11.11 |
| Відсутність взаємопорозуміння з оточенням | 9.09 |
| Непорозуміння з однолітками | 3.03 |
| Незадоволеність собою | 10.10 |
| Пошук сенсу життя | 19.19 |
| Неможливість знайти вихід з певної життєвої ситуації | 24.24 |
| Переконання, що все в житті необхідно спробувати | 44.44 |
| Спілкування з особами, що вживають наркотики | 25.25 |
| Бажання сподобатися людині, думку якої Ви цінуєте | 5.05 |
| Бажання не відрізнятися від поведінки ровесників | 26.26 |
*Кількість відповідей не обмежувалась
Дані таблиці 4 показують, що на думку молоді, найбільше в змозі спонукати її до вживання наркотиків це: переконання, що все в житті необхідно спробувати (відповіло 44,44% опитаних) та відчуття самотності і непотрібності. Майже третина опитаних виділила наступне: бажання не відрізнятись від поведінки ровесників (26,26%); спілкування з особами, які вживають наркотики (25,25%), а також неможливість знайти вихід із певної життєвої ситуації (24,24%). Найменше спонукає молодь до вживання наркотичних речовин (табл.4), непорозуміння з однолітками (3,03%).
Також важливо виявити основні причини, що спонукають молодь до протиправних дій. Розподіл відповідей респондентів представлений у таблиці 5.
Табл. 5 Основні причини, що спонукають молодь до протиправних дій (%).
| Вплив алкоголю та наркотиків | 71.00 |
| Низький рівень доходів сім”ї | 51.00 |
| Захист себе і близьких | 15.00 |
| Впевненість у безкарності | 17.00 |
| Прояви агресивної поведінки з боку дорослих | 25.00 |
| Заради розваги і задоволення | 38.00 |
| Задля необхідності здобути гроші | 46.00 |
| Падіння моральності в суспільстві | 18.00 |
| Вплив засобів масової інформації (кіно, телебачення, відеопродукція тощо) | 34.00 |
| Наслідування зразків поведінки інших | 29.00 |
| Послаблення виховного впливу школи | 8.00 |
| Низька культура поведінки | 39.00 |
| Конфлікти з батьками | 22.00 |
*Кількість відповідей не обмежувалась
Як видно з таблиці 5, опитані вказали, що основними спонуканнями до протиправних дій є: вплив алкоголю та наркотиків (71% відповідей); низький рівень доходів сім’ї (51%) та необхідність здобути гроші (46%). Третина опитаних також вважають такими причинами: вплив засобів масової інформації (34% респондентів); наслідування зразків поведінки інших (29%) і прояви агресивної поведінки з боку дорослих.
У констекті даного дослідження важливо також виявити, молодих дівчат до проституції спонукає низький рівень доходів сім’ї. Характерні тенденції відображені у таблиці .
Табл. 6 Що спонукає молодих дівчат до проституції (%).
| Низький рівень доходів сім”ї | 47.00 |
| Цікавість | 3.00 |
| Бажання відчути себе дорослою | 31.00 |
| Вплив алкоголю та наркотиків | 31.00 |
| Розвага | 12.00 |
| Необхідність здобути власні гроші | 39.00 |
| Примус зі сторони інших осіб | 37.00 |
*Кількість відповідей не обмежувалась
Як показують дані таблиці 6, майже половина (47%) усіх респондентів вказали, що низький рівень доходів сім”ї спонукає молодих дівчат до проституції. Третина опитаних також ствердила, що спонукати молодих дівчат до проституції може: необхідність здобути власні гроші (39% опитаних), примус зі сторони інших осіб (37%) і бажання відчути себе дорослою (31% опитаних).
- Таке явище суспільства, як девіантна поведінка вимагає всебічного вивчення, тому що зумовлена рядом причин: економічного, соціального та психологічного характеру.
- Особлива роль у профілактиці девіантної поведінки в системі національної освіти повинна належати психологічній службі і зокрема психологу. Саме психологи-фахівці, працюючи безпосереньо з дітьми, повинні здійснювати первинну корекцію девіантної поведінки учнів.
- Як показали результати конкретно-соціологічного дослідження ставлення молоді до негативних явищ в суспільстві, основною причиною, що спонукає молодь до протиправних дій є вплив алкоголю та наркотиків. Серед інших причин респонденти (учні 10-11 класів) виділяють низький рівень доходів сім”ї, необхідність здобути гроші, низьку культуру поведінки, а також заради розваги, задоволення.
- У переважній більшості учнівська молодь не схвалює вживання наркотичних та токсичних речовин. Більше половини опитаних допускає в окремих випадках вживання спиртних напоїв. Реально за оцінками учнів 28 відсотків мають контакт із спиртними напоями і 49 відсотків вживають тютюнові вироби.
- У молодіжному середовищі спостерігаються ознаки толерантного ставлення до таких явищ як азартні ігри, застосування фізичної сили щодо інших осіб, а також проституції.
- Абрамова Г. Введение в практическую психологию. – М., Просвещение, 1994.
- Бодалёв А.А. Психология личности. – М: МГУ, 1988.
- Кон И.С. Психология ранней юности. – М: Просвещение, 1989.
- Піча В.М. Соціологя вільного часу. – Львів, 1994.
- Тарновська О.С. Девіантна поведінка. Чернівці-Київ, 1995