Про навчальну, наукову та методичну діяльність Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в контексті Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) та Національної доктрини розвитку освіти Марія Барна, Наталія Пастушенко
| Вид материала | Диплом |
- Програма розвитку профільного навчання шепетівської сзош № 2, 198.77kb.
- Інститут педагогіки апн україни концепція профільного навчання в старшій школі, 197.18kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів художньо-естетичного напряму, 648.21kb.
- Постанови Кабінету Міністрів України від 16,11, 52.42kb.
- План роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, 2066.32kb.
- Програма враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку, 170.35kb.
- Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
- Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
- Воснову програми покладені принципи: єдності загальнолюдського та національного змісту, 294.82kb.
- Воснову програми покладені принципи: єдності загальнолюдського та національного змісту, 166.54kb.
Таким чином, національна школа назагал перетворилась у гігантський механізм нищення здоров’я, і коли до оцінки ефективности її роботи підійти не з інтелектуальними, а з етичними критеріями, то виявиться, що вона є аморальною, і в такому вигляді права на існування не має. Ми повинні знайти у собі духовні сили, аби у цьому зізнатися. Зізнатися, щоби покаятися, адже життя нам дається від Бога, покаятися, щоб заспокоїти розтривожені знаннями душі, заспокоїтися і почати жити. Заспокоєння – ось чого ми сьогодні понад усе потребуємо, воно є передумовою нормального життя. Спокій розуму – то є вершина мудрості, а мудре влаштування життя є запорукою здоров’я, бо “мудрість життя зберігає тому, хто її має”(Екл. 7, 12).
Як вже було сказано, у розвитку людства склалася чітка ієрархія цінностей за їх вагомістю для його виживання. Життя і здоров’я знаходяться в ній значно вище, ніж знання і наука. “Повинно панувати життя над пізнанням, над наукою, чи пізнання над життям? – риторично запитував Фрідріх Ніцше. – Яка з двох сил є вищою і вирішальною? Ніхто не засумнівається: життя є вищою, панівною силою, бо пізнання, яке знищило би життя, знищило би разом з ним і само себе. Пізнання передбачає життя і тому настільки ж є зацікавленим у збереженні життя, наскільки кожна істота є зацікавленою у продовженні свого власного існування. Тому наука потребує вищого нагляду і контролю; поряд з наукою виникає вчення про гігієну життя…”(Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни //Ницше Ф. Соч. В 2-х томах. Т.1. М.,1990. С.227-228).
Ця особлива гігієна повинна увійти у плоть і кров вітчизняної освітньої системи. Але цього замало. Зважаючи на те, що з часу, у якому жив і творив Ніцше, пройшла ціла епоха, і що рухались ми в ній “не туди”, можна було б запропонувати нашій школі не “гігієну життя”, а своєрідну “санацію науки”. Це мало б означати, що кожна з наук шкільного циклу мала б проти тестування на предмет того, що вона дає людині, і особливо в плані формування у неї волі до життя, глибокої мотивації до збереження здоров’я. І якщо цей, назвемо його просто, “гуманітарний”, аспект у шкільній науці не виявляється і не проглядається, то вона повинна підлягати вилученню з навчальних планів.
Такий підхід до шкільної науки означав би не приниження її статусу у житті суспільства, а підвищення, бо свідчив би про її особливу роль у національному відродженні. Адже всі наші соціальні проблеми – це на 99 відсотків проблеми нашої школи, і всі соціальні хвороби пояснюються тим, що школа – як особливий соціальний інститут поки що “хвора реальність”. Бо вчить вона не тому, що реально потрібно у плані підготовки людей до життя. І хто його знає (ніхто ж не рахував!), скільки розірваних шлюбів і, відповідно, ненароджених, або народжених поза шлюбом і тому часто нещасливих, дітей стали наслідком того, що, скажімо, вчитель біології, не переконав дитину, що навіть тоді, коли вона стане дорослою і перебуватиме у шлюбі, вона, однак, повинна буде хоч інколи чистити зуби чи мити ноги. Не кажучи вже про те, щоб дати їй зрозуміти, яку роль у збереженні статевого здоров’я мають помірковані але регулярні заняття фізичною культурою.
Однак, якщо сьогодні ми ставимо проблему оздоровлення національної школи, то не повинні обмежувати її здоров’ям виключно її суб’єктів, тобто вчителів і школярів. Чому б, скажімо, не зачепити питання про здоров’я батьків, від яких (через генетику) на 20 відсотків залежить, якою дитина взагалі приходить у цей світ? Чи не подумати про здоров’я всього суспільства? Наскільки воно є морально здоровим, щоби створити соціальне замовлення на здорову і сильну особистість? Адже такою індивідуальністю значно важче “керувати” і маніпулювати її свідомістю. То кому ж вона у нас потрібна?
І все ж, незважаючи на множинність кутів зору на цю проблему у центрі її виявляється вчитель. Це від нього, від його ставлення до здоров’я взагалі, і свого власного – зокрема, залежить осмислення всіх аспектів цієї проблеми. “Якщо ми підберемо людей, здорових тілом і духом, і виховаємо їх на звеличених знаннях і посилених вправах, то самій справедливості ні в чому буде нас дорікнути і ми збережемо в цілісності і державу, і її устрій”(Платон. Государство //Платон. Соч. В 3-х томах. Т.3. Ч.І. М.,1971. С.348).
Отже, саме вчитель як публічна особа, повинен пропагувати власним прикладом здоровий спосіб життя. Своєю гордою поставою і впевненою ходою він мав би засвідчити, що бути здоровим – це прекрасно, що поняття здоров’я і щастя є фактично тотожними. Бо коли про здоров’я і необхідність його збереження починає говорити вчитель, що сам страждає задишкою і ожирінням (при всій нашій скруті буває й таке), коли він агітує за здоровий спосіб життя, зловживаючи тютюнопалінням і алкоголем, і діти про це знають, то слова його закономірно сприймаються з точністю до навпаки.
Якщо виходити з того, що освіта є cultura animae (культура душі), то вчитель повинен би був уподібнитися лікарю, лікарю, що зцілює душу. Але тоді ми повертаємося до моральної максими: “лікарю, зцілися спочатку сам”(Лк.4; 23).
Методика і практика
Краєзнавча робота у Миколаївському районі Львівської області
Мирослав Зінкевич
Краєзнавство виконує важливі науково-пізнавальні та виховні функції. Шкільне краєзнавство має на меті пізнання довкілля, яке близьке і тому зрозуміліше, ніж чуже і далеке. Йому належить особлива роль у національному та культурному відродженні та становленні державності. Сучасне шкільне краєзнавство має широке поле діяльності — дослідження «білих плям» в історії краю, відродження забутих імен, виховання патріота-націоналіста на прикладах найближчого оточення, виховання екологічно грамотного господаря свого краю.
У Миколаївському районі є великий творчий потенціал — вчителі-краєзнавці. У школах району створено краєзнавчі музеї або кутки. Учні-краєзнавці району є переможцями обласних заходів на краєзнавчу тематику. З року в рік вони готують наукові роботи на краєзнавчі теми для участі в конкурсах, конференціях. На території району проводяться обласні туристсько-краєзнавчі змагання.
Коротка характеристика Миколаївського району
Миколаївський район розташований у південно-східній частині Львівщини. Займає площу 697 кв. км. Тут проживає майже 100 тисяч осіб. Щільність населення в районі перевищує середню по області. На території району є 59 населених пунктів, у тому числі два міста і одне селище міського типу. За спеціалізацією господарства район — промислово-аграрний.
Миколаївщина розташована у трьох природних районах: горбогірне Опілля та рівнинне Дрогобицьке та Стрийсько-Жидачівське передгір'я. Річка Дністер протікає через центральну частину району і розділяє його на північну горбогірну та південну рівнинну частини. Значна частина території позбавлена природної рослинності. На північному сході є великі лісові масиви, а на півдні та в центрі – заболочені землі.
Територія району вважається зоною екологічної кризи. Природохоронні території та об'єкти займають незначну частину району.
Район багатий на пам'ятки історії та культури, яких є близько 60.
Багата і різноманітна природа краю, цікаве і насичене подіями минуле, традиції та видатні люди краю, сучасний екологічний стан створюють умови для всестороннього розвитку краєзнавства.
Організація краєзнавчої роботи в районі
Методичне об'єднання вчителів географії (керівник — вчитель-методист Івашків Я.М.) є головною творчою лабораторією краєзнавства в районі. У 23-х із 38 шкіл району вчителі географії працюють над проблемами, пов'язаними з краєзнавством. Зусиллями вчителів методоб'єднання створено навчальний краєзнавчий посібник «Миколаївське Подністров'я» та збірку картосхем «Миколаївський район. Природа та господарство». Ці краєзнавчі матеріали були першими в області та, ймовірно, і в Україні шкільними районними посібниками. Сьогодні готуються методичні матеріали для використання на уроках географії та в позакласній роботі. Отже, для шкільного навчального краєзнавства в районі зроблено найголовніше — є якісні, змістовні посібники та узагальнено досвід роботи з ними. В планах методичного об'єднання вчителів географії передбачено напрями наступних краєзнавчих досліджень.
Методичні об'єднання вчителів історії та біології району співпрацюють з краєзнавцями-географами, доповнюючи їхні комплексні дослідження природи і господарства вивченням історії населених пунктів, національно-визвольної боротьби на Миколаївщині, екологічної ситуації в районі.
Краєзнавчий матеріал використовується при вивченні майже всіх шкільних предметів інваріативної частини навчального плану. В більшості шкіл варіативна частина використовується для поглибленого вивчення свого краю. Так, у 14 школах викладається «Народознавство», «Історія і культура рідного краю» — в 11 школах.
У позаурочній та позакласній роботі району значне місце займає вивчення рідного краю. Про вагомість цієї роботи можна судити із здобутків вчителів-краєзнавців та їхніх вихованців. В обласному конкурсі на кращу заочну туристсько-краєзнавчу подорож перше місце здобули учні СШ №2 м.Миколаєва під керівництвом вчителя Івашківа Я.М. Учні Рудниківської СШ (вч. Гриник Г.М.) вибороли друге місце на обласному зльоті юних краєзнавців. Команда Вербізької СШ (керівник Галапач С.М.) зайняла друге місце з техніки туризму на обласному туристичному зльоті. За підсумками обласного зльоту Миколаївський район посів п'яте місце. Призовими місцями в обласних краєзнавчих акціях відзначені учні таких вчителів: Гусак Л.А. (Тростянецька НСШ), Костюк І.А. (Новороздільська СШ №2), Сколоздра Р.В. (Крупська НСШ), Рибак О.Д. (Горішненська НСШ), Почапська М.В. (Гірська СШ), Цюра М.С. (Дороговизька СШ) та ін.
Значну частину краєзнавчих знань учні району здобувають завдяки активній туристсько-екскурсійній роботі. Найбільш відвідуваними є такі краєзнавчі об'єкти:
1. Музеї міста Львова.
2. Львівський історико-архітектурний заповідник.
3. Личаківський цвинтар.
4. Урочище Барбара.
5. Столиця України – Київ.
6. Карстові печери Поділля.
7. Замки Львівщини.
8. Княжий Звенигород.
9. Крехівський монастир.
10. Олеський замок.
11. Почаївська Лавра.
12. Козацькі могили під Берестечком.
13. Скелі біля села Урич.
14. Скелі Довбуша.
Учні району часто відвідують краєзнавчі об'єкти в Карпатах. Це, в першу чергу, Могили УСС на горі Ключ та горі Маківці, водоспад на річці Кам'янка та водоспад Гуркало, Мертве озеро, Бескидські вершини — Лопата, Високий Верх, Парашка, Зелемін, Кичера (гора Захара Беркута), Стій та інші. Майже з кожної школи хоча б один клас побував у Карпатах. Більшість маршрутів одноденні. Майже 80% екскурсій проводиться в квітні-травні та вересні-жовтні. Багатоденні подорожі здійснюються в канікулярний час. Це, як правило, подорожі в Карпати — в район Сколього, Тухлі чи Славського. Маршрути подорожей та походів на кілька днів пов'язуються з турбазами та базами відпочинку промислових підприємств. Багатоденні походи та поїздки організовує один із п'яти-шести класів.
Вчителями району розроблені місцеві туристсько-краєзнавчі маршрути, якими пройшли багато учнів шкіл. Найбільш відвідуваними серед них є:
1. «Стариці Дністра»: Миколаїв — Розвадів — Верин — Крупсько — Березина.
2. До урочища «Бандерівські Скелі»: Миколаїв — Велика Воля.
3. До виходів тортонських пісковиків. Миколаїв — Тростянець.
4. До городища в селі Стільсько.
5. «Криївки воїнів УПА»: Миколаїв — Ілів — Ілівські печери.
Здійснення краєзнавчого принципу у навчально-виховній роботі можливе лише за умови систематичного накопичення в школі місцевого краєзнавчого матеріалу. У більшості шкіл Миколаївщини є краєзнавчі збірки, але вони не оформлені у краєзнавчі кутки чи музеї через брак коштів. Все ж частина шкіл зуміла систематизувати матеріали та створити краєзнавчі експозиції. Так, у Київецькій, Устянській, Дороговизькій школах краєзнавчий матеріал представлено у шкільних світлицях, у школах Раделич, Малої Горожанни, Стільського, Криниці, Верин, Гірського та Миколаєва — у краєзнавчих музеях та кутках.
Краєзнавча робота в кожній із шкіл району має багато спільного та все ж окремі школи вирізняються своєрідною «спеціалізацією».
Прикладом такої роботи є Миколаївські СЗШ №1 та СЗШ №2 (вчителі Івашків Катерина Василівна та Івашків Ярослав Михайлович). Розповідає Івашків Ярослав Михайлович:
«Навчання географії має розвивати пізнавальний інтерес учнів, сприяти створенню цілісних географічних образів окремих об’єктів, територій, природних явищ. Воно повинно допомогти зрозуміти проблеми сучасного суспільства, їх причинний характер, формувати ставлення до нашої планети як до спільного дому, почуття громадянина, господаря, патріота.
При викладанні курсу географії звертаю увагу на формування в учнів наукового світогляду, вміння вивчати окремі географічні об’єкти та території за чітко визначеним планом, використовуючи різні джерела географічних знань, передусім картографічні. Особливу увагу приділяю аналізу причинно-наслідкових зв’язків, які впливають на зміни у природному середовищі та суспільстві. Краєзнавчий принцип викладання залишається одним із найважливіших у вивченні географії.
Понад 20 років працюю над проблемою «Використання краєзнавчого матеріалу на уроках географії». Зібрано достатню кількість краєзнавчого матеріалу, випущено посібник «Миколаївське Придністров’я» (Львів: Основа 1993), географічний атлас «Миколаївський район Львівської області. Природа і господарство». (Львів: ВНТЛ,1999).
На основі власного досвіду переконався в тому, що краєзнавчий підхід у викладанні географії в загальноосвітній школі забезпечує краще сприйняття учнями основних понять, термінів, природних явищ та процесів. Найважливіше значення при цьому має краєзнавчий матеріал найближчого для школярів довкілля (села, міста, району).
Вивчення учнями рідного краю сприяє міцнішому засвоєнню знань, оскільки дає змогу розглядати факти і явища, від конкретного до загального. Результати проведеного аналізу з працевлаштування і подальшого навчання випускників школи свідчать про те, що більша частина з них залишається жити і працювати у межах міста, району, області. Знання природних умов і ресурсів свого краю, уміння раціонально використовувати їх допоможе майбутнім трудівникам у практичній діяльності. Вивчаючи рідний край, учні набувають нових умінь і навичок. Цьому сприяють передбачені програмою практичні роботи в класі і на місцевості: метеорологічні і гідрологічні спостереження, економічно-географічні дослідження місцевих підприємств, вивчення топоніміки рідного краю тощо.
Ознайомлення учнів з природою своєї місцевості починається на уроках природознавства у початкових класах.
У курсі «Географія рідного краю» (5-й клас) закладаються основи для наступного вивчення географії в школі. Він є своєрідною перехідною ланкою між початковою природничо-науковою освітою учнів, де дитина переважно нагромаджує відомості про навколишній світ, і подальшою природничо-науковою освітою, що полягає у пізнанні явищ та властивостей географічних об’єктів. Тому під час вивчення курсу постійно застосовую міжпредметні зв’язки.
Реалізуючи концепцію національної школи, поглиблюю знання учнів про історичне минуле своєї Батьківщини, Львівської області, Миколаївського району, народні традиції, розкриваю в доступній формі зв’язки між природою і трудовою діяльністю людей нашого краю.
Курс «Географія рідного краю» (5 клас) має багатий матеріал для естетичного виховання учнів. Організовуючи туристсько-краєзнавчі походи, маю можливість разом з вихованцями спостерігати за картинами живої природи — весняним чи зимовим, літнім чи осіннім лісом, садом, луками, рослинністю. Невмирущі краєвиди рідної місцевості не залишають їх байдужими. Хочу зазначити, що мені вдалося разом з моїми колегами здійснити ряд екскурсій за такими маршрутами: Миколаїв — Радів — Прийма, Миколаїв — Дуброва — Стільсько, Миколаїв — Тростянець, Миколаїв — В.Воля, Миколаїв — Ілів, Миколаїв — Н.Розділ .
У процесі навчання використовую наочні засоби унаочнення: схеми, таблиці, картосхеми, карти області і України, зокрема, атлас «Миколаївський район. Природа і господарство». У процесі порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення і конкретизації осмислюється фактичний матеріал, формується почуттєве сприйняття. Для активізації навчальної діяльності та формування і розвитку пізнавальних інтересів учнів можливістю до кожної з тем підбираю прислів’я, приказки, загадки, цікаві запитання, дидактичні ігри. У цій роботі значну допомогу надають мої колеги, учителі-словесники Л.Федунь, Л.Корчинська, Т.Пришляк..
Починаючи вивчати «Географію рідного краю» у 5 класі, у «Вступі» після розповіді про зміст курсу повідомляю про джерела, які допоможуть повніше засвоїти матеріал. Потім працюємо над такими проблемними запитаннями: «Що ви розумієте під висловом «рідний край»?», «Що вам відомо про природу нашої місцевості?», «Чи знаєте ви звідки походить назва нашого міста?» тощо.
Розглядаючи з учнями тему «Пізнай свій край», розповідаю про історію Миколаївщини, географічне положення нашої місцевості, показую на карті України Львівську область, а на карті Львівської області — Миколаївський район, у якому живуть учні, називаю сусідні райони, пояснюю дітям зміст поняття «рідний край».
На другому уроці ознайомлюю учнів з джерелами знань про рідний край: географічними картами району, області, публікаціями в районній газеті, довідниками, фотоілюстраціями. Зачитую з посібника «Миколаївське Придніпров’я» історичні відомості про місто Миколаїв.
На третьому уроці розглядаю природу нашого району. До даної теми підбираю такий матеріал, який зміг би зацікавити учнів. Свою бесіду підкріплюю використанням карти району, фотографії й про природу, зачитую вірші місцевих поетів, зокрема С.Іваха — про місто Миколаїв та Б.Михайличенка — про місто Н.Розділ.
Для кращого засвоєння теми «Твоя місцевість» використовую матеріали осінньої екскурсії, ознайомлюю учнів з мінералами та корисними копалинами своєї місцевості, потім робимо опис побаченого на екскурсіях в історико-краєзнавчий музей.
Велике пізнавальне значення має для дітей тема «Погода». Тут організовую з учнями фенологічні і метеорологічні спостереження. Основним завданням є навчити учнів вести спостереження за погодою на географічних майданчиках, зокрема, виміряти температуру повітря, перевіряти наявність і напрям вітру, хмарність, опади тощо і записувати свої спостереження спеціальними умовними знаками у щоденники спостережень за погодою. Навчаю учнів записувати у календарі відомості фенологічного характеру: початок сівби ярих культур, льодохід на річці, появу пролісків, перший заморозок, перший сніг та ін.
Теми «Водні багатства», «Грунти», «Рослинність і тваринний світ» намагаюся подати у вигляді емоційної розповіді, бесіди. Вивчаючи ці теми, учні виконують практичні роботи на контурній карті Миколаївського району та Львівської області. Вони надписують назви річок, наносять в кольорі грунти. Зачитую з посібника дані про найбільшу річку району та області — Дністер. Під час вивчення теми «Населення, освіта, наука, культура” учні визначають типи населених пунктів району. Ознайомлюю їх з історією м.Миколаєва, розповідаю учням про довкілля, про побут, звичаї, мову населення, про славетних людей свого краю. Усе це підпорядковую головній меті: усвідомлення дітьми, що природа — необхідна умова життя і праці, вона впливає на працю і відпочинок населення; разом з тим людина своєю діяльністю змінює природу, тому слід стежити, щоб ці зміни їй не шкодили. Під час вивчення теми використовую знання учнів з історії.
Освоюючи тему «Господарська діяльність людини», ознайомлюю учнів з основними галузями господарства району, використовуючи при цьому свої публікації (посібник «Миколаївське Придністров’я», стор.105-136; посібник «Миколаївський район Львівської області. Природа і господарство», стор.17-20), а також екскурсії на підприємства, залізничну станцію, в історико-краєзнавчий музей.
До теми «Охорона природи рідного краю» готую учнів протягом усього навчального року. На уроці підсумовую знання, вміння і навички. Звертаю увагу дітей на необхідність збереження і примноження природних багатств району, розповідаю про рідкісні рослини і тварини. За картою «Природоохоронні об’єкти району» учні вивчають заказники, садово-паркові пам’ятники своєї місцевості.
Вивчаючи з учнями курс фізичної географії України у 8-ому класі та економічної географії України у 9 класі, приділяю більше уваги вивченню краєзнавчого матеріалу.
Так, опрацьовуючи тему «Географічне положення України» (8 клас), учні визначають крайні точки Львівської області, нашого району та Миколаєва, які наносять на контурну карту.
При вивченні тем «Рельєф», «Тектонічна будова», «Геологічна будова», «Геоморфологічна будова», «Корисні копалини і ресурси надр», «Кліматичні умови та ресурси», «Внутрішні води», «Грунти», «Рослинний покрив», «Тваринний світ», «Природоохоронні території України» (8 клас) з навчального посібника «Миколаївський район. Природа і господарство» учні ознайомлюються з рельєфом, гіпсометричним профілем місцевості, тектонічною та геологічною будовами, кліматичними умовами, внутрішніми водами, рослинним покривом, тваринним світом, грунтами, природоохоронними об’єктами (заказниками, садово-парковими, геологічними та археологічними пам’ятками а також з пам’ятками історії та культури).
Вивчаючи тему «Лісостепова зона України» (8 клас, тип уроку — ділова гра з елементами інтегрованих уроків), я розробив опорно-інформаційну схему, за якою, згідно з планом, діти продовжували знайомитися з краєзнавчими матеріалами. Учні мали можливість поглибити свої знання з історії, культурних традицій, природи рідної місцевості.
На мою думку, велику допомогу у збиранні краєзнавчого матеріалу мають туристсько-краєзнавчі походи. Мною розроблено лекцію «Туристсько-краєзнавча робота в школі», а також «Інструктивні вказівки до записування матеріалів».
Для організації контролю знань учнів я підготував «Тести з краєзнавства (Львівська область, Миколаївський район)» і краєзнавчо-туристську вікторину «Чи знаєш ти свій рідний край?».
Результатом моєї багаторічної роботи є, в першу чергу, міцні знання учнів. Яскравим свідченням цього є те, що кожного навчального року мої вихованці стають призерами географічних районної та обласної олімпіад. Учень Щупаківський Ярослав у 1997-1998 н.р. брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з географії, посівши шосте місце.
Отже, працюючи над проблемою «Вивчення краєзнавчого матеріалу на уроках географії в 5-их — 8-их класах», намагався використовувати різноманітні методи, форми роботи, що сприяло патріотичному, естетичному, екологічному та фізичному вихованню учнів.»
У Гірській СШ створено систему туристсько-краєзнавчої роботи, що передбачає участь школярів у заочних подорожах та експедиціях, роботу туристського гуртка, гуртка юних географів-краєзнавців, гуртка істориків-краєзнавців, гуртка записувачів фольклору. Здійсненню завдань цього напряму виховання підпорядкована значна частина роботи вчителів-предметників та класних керівників, діяльність учнівської козацько-стрілецької республіки «Козачата». В плани роботи школи включаються питання туристсько-краєзнавчої роботи, серед яких є такі: організація роботи гуртків; організація подорожі місцями пам'яті Івана Франка, мандрівок стежками воїнів УПА в околицях рідного села та Колодрубського лісу; вивчення спадщини земляка-поета Олександра Козловського, у т.ч. листування з представниками української діаспори та українськими митцями; запис різних жанрів фольклору рідного села та його систематизація; вивчення мікротопонімів села та його околиць; організація загальношкільного походу до джерела-каплиці в с.Криниця, дво-триденного походу Сколівськими Бескидами; вивчення історії рідної школи; поповнення експозиції з історії рідного села; вивчення релігійних пам'яток галицького краю.
Члени географічного гуртка під керівництвом вчителя-методиста Почапської Марії Василівни проводять вивчення мікротопонімів рідного краю. За свою роботу вони отримали лист-подяку від Національної ради з географічних назв, Грамоту Міністерства освіти України та Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. Український державний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді і Українське аерогеодезичне підприємство нагородило кількох учнів за їх дослідження грамотами.
Юні записувачі фольклору зібрали у рідному селі та систематизували такі матеріали: весільні пісні й обряди; дитячі й колискові пісні; гаївки та ігри; повстанські пісні, пісні воєнних часів; жартівливі й соціально-побутові пісні; легенди, казки, жарти села. За участь в обласному конкурсі, який проводив Львівський національний університет імені І.Франка, учні були нагороджені грамотами і запрошені до подальшої співпраці. Після успішного виконання нових завдань науковців кілька учнів-випускників школи будуть запрошені на навчання до університету.
У школі вже багато років діє гурток «Ґердан» (керівник Вірт Анастасія Петрівна), члени якого відроджують давнє українське ремесло – виготовлення чоловічих та жіночих прикрас з бісеру, коралів та іншого матеріалу. Учениця школи Вірт Мар’яна брала участь у Всеукраїнському конкурсі створення ґерданів і посіла третє місце, нагороджена грамотою та путівкою Шевченківськими місцями.
Краєзнавчий матеріал про поета-земляка Олександра Козловського експонується в кабінеті літератури школи (завідувач кабінетом Марків Любов Гнатівна). Літературний вечір «Олександр Козловський — учень Великого Каменяра» показано не лише жителям рідного села, але й учням інших шкіл району та міста Дрогобича. У дні святкування 100-річчя з дня смерті поета до школи на літературний вечір приїхали гості з Канади та Польщі. З цієї нагоди школу відвідали знані митці Львівщини — Роман Лубківський, Роман Горак, Петро Дзиндра, Олесь Ярема, Мар’ян Шуневич, Михайло Баран, Михайло Максимчук.
Юні біологи-краєзнавці (керівник Лучечко Дарія Миколаївна) проводять дослідження за завданнями Київського національного університету імені Т.Шевченка. Вони створили й описали екологічну стежку, ведуть спостереження за перелітними птахами, складають картотеки гнізд журавлів, сірих чапель, лебедів, збирають гербарії лікарських рослин села та околиць.
Юні краєзнавці-історики збирають матеріали для поповнення експозиції краєзнавчого музею з історії рідного села. За участь у Всеукраїнському конкурсі «Історія рідної школи» учні відзначені грамотою.
Щороку учні школи здійснюють туристичні походи, екскурсії околицями села, районом та областю. Організовує цю позакласну роботу заступник директора з виховної роботи Андрійчик Галина Андріївна.
У Рудниківській середній школі вчителі-краєзнавці (педагог-організатор Яцишин О.Г., вчителі географії Гриник Г.М., Герасимів Л.Є. та вчитель біології Сороченко Л.М.) надають великого значення екологічному вихованню, використовуючи місцевий матеріал. Поряд із комплексними природоохоронними заходами, такими як збереження первісного стану місцевих урочищ «Іванкове», «Під горою», «Селищі», берегів річки Нежухівки, учні школи проводять посильну роботу з охорони і відновлення рослинного і тваринного світу, ґрунтів в околицях села, організовують роз’яснювальну роботу щодо їх охорони.
Дроговизька середня школа вирізняється серед інших шкіл району своєю методикою проведення краєзнавчої роботи, яку розробила заступник директора Цюра М.С., в якій перевага надається історичному краєзнавству. Краєзнавчий принцип навчання і виховання застосовується на уроках та в позаурочний час. Уже кілька років у школі запроваджено для учнів 5-х класів курс «Народознавство» (вч. Чупик М.М.), для 6-х класів — «Українознавство» (вч. Вентик Г.Я.), 7-х — «Історія рідного краю» (вч. Пристай М.М.), на яких учні знайомляться з традиціями та обрядами свого села. Вивченню історії свого краю сприяють уроки Християнської етики (вч. Грица Г.С.). Учні зібрали цікавий матеріал про історію церкви села та описи святкувань релігійних свят, який використовується на уроках історії України, географії та української літератури.
У школі діє суспільно-політичний клуб «Дзвін» (керівник Свистун В.А.) та краєзнавчий гурток (керівник Цюра М.С.). За декілька років участі в районних та обласних турах конкурсу «Пізнай свій рідний край» були відзначені такі учнівські роботи: «Історія Дроговижа: легенди, перекази, спогади» (1997 р.), «Історія хору с. Дроговиж» (1998 р.), «Історія сільської церкви» (1999 р.), «Біль наших сердець» (2000 р.). Учні зібрали багато матеріалів про відомих людей села, події 1939-1941 рр., пам’ятники села. У школі проводиться конкурс родоводів. Влітку 1998 та 1999 років учні школи були учасниками з’їзду учнівської молоді «Пам’ять поколінь», де отримали нагороди за знання історії національно-визвольних змагань та рідного краю.
Привертають увагу до історії рідного краю зустрічі з цікавими людьми: доктором історичних наук Л.Войтовичем (екскурсія на городище «Друга Вежа», «Наш край в роки першої світової війни»), лауреатом Шевченківської премії фотомитцем В. Пилип’юком, поетами О.Дяком, З. Филипчуком, письменником Д. Герасимчуком.
Учні школи відвідують могилу Уляни Кравченко у м. Перемишлі, побували на козацьких могилах під Берестечком, в Олеському замку, у Гошівському монастирі, на скелях Довбуша та біля с. Урич. Часто години класного керівника проходять у вигляді екскурсій на Миколаївський цвинтар, до пам’ятного знаку в с. Верин та ін. Старшокласники школи доглядають могилу Січових Стрільців, пам’ятник загиблим у таборі Талергоф та пам’ятник Волі, збирають спогади про учасників національно-визвольних змагань, які проживали в селі, про історію сільської «Просвіти» та рідної школи.
Краєзнавчу роботу у Крупській неповній середній школі організовує вчитель-краєзнавець, директор школи Сколоздра Роман Васильович. Під його керівництвом учні підготували роботи про участь жителів Крупська та Розвадова у національно-визвольній боротьбі 30-их — 50-их років, одна з цих робіт зайняла друге місце на обласному конкурсі «Пізнай свій рідний край». Значна і ретельна пошукова робота учнів школи зібрана у альбоми: «Політв’язні с.Крупсько», «Вони полягли за волю України», «Повстання у вересні 1939 року на Миколаївщині» та збірники матеріалів «Спогади учасників національно-визвольної боротьби на Миколаївщині», «Документи до історії національно-визвольної боротьби», «Українські січові стрільці на Миколаївщині», «Список полеглих за волю України на Миколаївщині (1300 чол.)».
Краєзнавча діяльність в районі характеризується великою різноманітністю організаційних форм. Найпоширенішою серед них є гуртова робота. У більшості шкіл створені туристсько-краєзнавчі гуртки. Це основна форма науково-дослідної позакласної роботи. Головне завдання гуртка — створити історико-географічний літопис району, міста, села, селища або школи.
Діяльність гуртка з вивчення рідного краю складається з трьох основних видів роботи:
1. Стаціонарні дослідження (вивчення літературних джерел — книжок, журналів, газет; підготовка доповідей, рефератів, виготовлення картосхем).
2. Польові дослідження (екскурсії, туристські походи досліджуваною територією з метою ознайомлення та вивчення природи, промислових підприємств, станом культури та побуту населення, робота в архівах, музеях). Ведуться також власні метеорологічні та фенологічні спостереження, вивчення екологічного стану.
3. Організація в школі краєзнавчих вечорів, вікторин, зустрічей з відомими людьми, випуск бюлетенів, стінних газет, оформлення краєзнавчих експозицій.
План роботи туристсько-краєзнавчого гуртка “Соколи” Миколаївської СШ № 2
(керівник — вчитель-методист, вчитель географії Івашків Я.М.)
Тема № 1. У похід рідним краєм.
Загальне поняття про масовий туризм як важливу форму національно-патріотичного виховання, підвищення культурного рівня відпочинку. Види, нормативи підготовки і проведення туристських подорожей нашою країною.
Тема № 2. Туристсько-краєзнавчі можливості краю.
Адміністративний поділ, фізико-географічна характеристика, зв’язок між природним середовищем, промисловістю і сільським господарством. Історичне минуле свого краю.
Тема № 3. Досягнення нашої області, району, міста.
Видатні люди району. Загальна економіко-географічна характеристика району. Господарські зв’язки. Спеціалізація і трудові ресурси.
Тема № 4. Пам’ятки рідного краю.
Історичні пам’ятки.
Пам’ятки природи, мистецтва. Їх охорона. Правова охорона природи в Україні. Форми і методи вивчення рідного краю.
Тема № 5. Культура туризму.
Ставлення туристів до природи, пам’ятників історії і культури. Етика взаємостосунків у групі та ставлення до інших туристських груп.
Тема № 6. Топографія для туриста.
Поняття про науки: топографію, геодезію, їхнє значення. Топографічна підготовка туриста. Місцевість, її топографічні елементи. Різновиди місцевості. Способи вивчення місцевості. Зображення місцевості на картах і планах. Загальне поняття про топографічну карту. Топографічна карта сіл Прийма і Радів. Туристські карти, схеми їхні особливості.
Тема № 7. Масштаби карт.
Загальне поняття про масштаби карт, числовий і лінійний масштаби, користування ними. Побудова лінійного масштабу. Вимірювання і відкладання віддалей на карті.
Тема № 8. Умовні знаки топографічних карт.
Види умовних знаків, масштабні, позамасштабні і пояснювальні. Зображення місцевих предметів на топографічних картах за їх основними видами. Креслення умовних топографічних знаків. Умовні знаки туристських об’єктів на туристських картах і схемах.
Тема № 9. Рельєф місцевості і зображення його на картах. Типові форми рельєфу: гори, котловини, хребет, сідловини. Характерні лінії і точки рельєфу: вододіл вершина гори, дно, сідловина, котловина. Спосіб зображення рельєфу горизонталями. Приклади зображення рельєфу горизонталями.
Тема № 10. Висота перерізу, види горизонталей.
Відмітки висот. Абсолютна і відносна висота точок місцевості. Способи визначення напрямів схилів. Форми схилів. Поняття про крутизну схилів. Умовні знаки деталей рельєфу не зображених горизонталями на картах. Вправи з читання рельєфу по карті.
Тема № 11. Орієнтування на місцевості без карти.
Загальне поняття про орієнтування. Способи орієнтування на місцевості за компасом, за небесними світилами, за ознаками місцевих предметів. Орієнтири та їх використання при вивченні і запам’ятовуванні незнайомої місцевості.
Тема № 12. Магнітні і дійсні азимути.
Магнітне схилення. Компас, його будова, перевірка і зберігання. Визначення сторін горизонту і азимуту за компасом. Рух за азимуту.
Тема № 13. Орієнтування на місцевості за допомогою карти. Основні правила роботи з картою на місцевості, приблизне орієнтування карти за лініями і напрямами на місцевості, орієнтування карти за компасом.
Тема № 14. Визначення на карті точки свого стояння. Порівняння карти з місцевістю, знаходження на місцевості предмета позначеного на карті, знаходження на карті предмета, видимого на місцевості.
Тема № 15. Переміщення на місцевості з орієнтуванням за карті.
Тема № 16. Азимут. Рух за азимутом. Азимут і рух у заданому напрямі. Приблизне вивчення азимута на місцевості і без компасу. Підготовка даних для руху за азимутами.
Тема № 17. Організація і порядок руху за азимутами. Точність руху за азимутами. Практичне заняття на місцевості. Рух за азимутним маршрутом.
Тема № 18. Підсумкове заняття.
Про роботу гуртка розповідає керівник:
«Народна мудрість стверджує, що любов до всього живого на землі починається з раннього дитинства чутливим сприйманням великої таємниці флори і фауни рідного краю, пізнанням «душі» природи, її одухотворення.
Туристсько-краєзнавча робота в Миколаївській СШ №2 проводиться більше 20 років. За цей гуртківці проводили пізнавальну та дослідницьку роботу.
Вся туристсько-краєзнавча робота гуртка ведеться за напрямами руху учнівської молоді України «Моя земля — земля моїх батьків». Протягом останніх років члени гуртка здійснили походи на скелі Довбуша, водоспад Шипіт, гору Ключ, гору Парашку. Ознайомилися з археологічними розкопками та музеєм в с. Звенигород, курортами Східниця, Моршин. У Львові відвідали Шевченківський гай, історичний музей, музей зброї «Арсенал», атеку-музей та етнографічний музей.
Навесні 1992 р. піднялися на найвищу вершину українських Карпат — Говерлу. Провели багато походів нашим районом за такими маршрутами: Миколаїв — Стільсько (відвідали археологічні розкопки Стільського городища ІХ століття), Миколаїв — Ілів (побували в Ілівських печерах), Миколаїв — Дуброва (відвідали скелю Дірявець), Миколаїв — Тростянець (вивчали виходи тортонських пісковиків). Члени гуртка брали участь в обласній конференції юних краєзнавців, де звітувались за проведену туристсько-краєзнавчу роботу. Також підготували та здали матеріали на огляд-конкурс “Краса і біль України”. Відвідали м.Київ, де ознайомились з Печерською Лаврою, Софіївським та Володимирським соборами, Хрещатиком.
Одночасно члени нашого гурту займалися дослідницькою роботою. Багато матеріалів зібрали для підручника «Миколаївське Придністров’я», а також для атласу “Миколаївський район. Природа і господарство». Здійснили похід за маршрутом Миколаїв — Велика Воля — Стільсько — Ілів, який був присвячений 55-річчю УПА — «Бойовими стежками Полідовича Карпатського та його побратимів». Розробили і провели похід за маршрутом Миколаїв — «Бандерівські Скелі», плануємо відвідати криївки УПА даного масиву, а також розробляємо інші маршрути, щоб продовжити вивчення життя і діяльності воїнів УПА сіл Велика Воля, Стільська, Дуброви, Ілова, відвідати їхні могили, зробити картосхему криївок даного регіону. Разом з тим плануємо дослідити річку Іловець від витоку до гирла і знайти джерела забруднення річки».
Одним із напрямів розвитку
краєзнавчої роботи в районі могла б стати організація шкільного екологічного моніторингу. Виконання цієї науково-методичної та практичної роботи поліпшило б екологічну ситуацію в районі, надало змогу учням взяти безпосередню участь в оцінці екологічної ситуації і в її оздоровленні, поглибило екологічні знання і практичні навички учнів у вивченні та охороні природи своєї місцевості.
Поряд з екологічним моніторингом – перспективним напрямом є організація екологічних стежок та екологічного виховання з використанням краєзнавчого матеріалу. У планах розвитку краєзнавства в районі є ще й такі напрями, як дослідження народних промислів та ремесел, вивчення промислових підприємств та транспортної мережі району, продовження опису мікротопонімів.
Проблеми впровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес і шляхи їх вирішення