Geum.ru

Східноукраїнський національний університет

Вид материалаКонспект

Содержание


Контрольні питання
Тема 3. класична школа політичної економії
П.Буагільбера (1646-1714)
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Контрольні питання:

1. У чому полягають особливості економічної думки стародавньо­го світу?

2. Порівняйте економічні вчення Платона та Арістотеля.

3. Чим відрізнялись економічні погляди давньогрецьких і давньо­римських авторів?

4. Охарактеризуйте розвиток економічної думки середньовіччя.

5. Економічна концепція раннього меркантилізму та її особливості.

6. Риси, що відрізняють економічне вчення пізнього меркантилізму.
  1. Меркантилізм як економічна політика європейських країн.


Література: 1. 9-30; 9. 9-29; 11. 33-143.

ТЕМА 3. КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ




  1. Становлення англійської класичної політекономії.
  2. Економічні погляди представників класичної політекономії у Франції.


Формування класичної політекономії в Англії пов’язане з теорією трудової вартості, засновником якої був В. Петті (1621-1687) з роботами "Трактат про податки і збори" (1676 р.) та "Політична арифметика" (1682 р.).

В теорії трудової вартості В. Петті зазначено, що:
  • праця - батько багатства, земля - його мати (це основні чинники багатства);
  • багатство нації розуміється як сукупність товарів;
  • товар має декілька властивостей: вартість і споживчу вартість;
  • вартість – це “природна ціна” або міра товару (кількість часу, витраченого на виготовлення золотих або срібних грошей);
  • споживча вартість визначається як результат сполучення конкретної праці і природи, що втілені в товарі.

На основі природної ціни на ринку формується реальна ціна.

Поряд з теорією вартості Петті були викладені також основи теорії заробітної плати та прибутку:
  • заробітна плата - це мінімальні засоби існування робітника. Фонд зарплати - частина загального прибутку підприємця, і є відрахуванням з цього прибутку;
  • вперше в історії економічної думки була визначена від'ємна залежність між прибутком і заробітною платою;
  • основним видом прибутку підприємця є земельна рента. Тут вперше було визначене існування диференціальної ренти, що різнилася в залежності від місця розташування ділянок, їхньої родючості і різноманітної продуктивності праці працюючих. Крім цього, Петті вважає, що позичковий відсоток, який сплачує земельний власник - це відрахування з земельної ренти. Цей позичковий відсоток повинна регламентувати держава.

- чинником приросту національного багатства є певний національний доход, причому національний доход зводиться тільки до суми споживчих витрат населення;

- кількість грошей (металевих), за Петті, залежить від стану торгівельного балансу країни. У грошах матеріалізується вартість, витрачена на видобуток дорогоцінних металів, отже, у грошей є трудова основа.

Детальне викладення основ економічної концепції В.Петті дозволяє зробити наступні висновки:
  • перші концепції англійської класичної політекономії ототожнювали поняття вартості й мінової вартості;
  • послідовно застосовували економіко–статистичні методи досліджень.

Формування класичної школи у Франції пов'язано з ім'ям П.Буагільбера (1646-1714) з роботою "Докладний опис становища Франції, причини падіння її добробуту, прості засоби відновлення, або як за один місяць доставити королю всі гроші, які він потребує, і збагатити все населення" (1695-1696 рр.).

Буагільбер аналізує причини економічної кризи Франції, які полягають у відсталості сільського господарства. Отже, необхідні реформи буржуазно-демократичного характеру, що передбачали б удосконалення правового законодавства та проведення економічних перетворень.

П.Буагільбер як родоначальник французької класичної політекономії визначив, що:
  • реальне багатство - це маса товарів, потрібних населенню, а гроші - штучне багатство;
  • реальне багатство повинно накопичуватися за допомогою встановлення систем так званих “пропорційних” цін, що забезпечують “справедливий", еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них робочого часу та укладаються у ході вільної конкуренції.

Отже, П.Буагільбер першим найбільш повно сформулював ідею вільного підприємництва (конкуренції). Держава в моделі вільного підприємництва повинна здійснювати тільки податкову політику з метою регулювання рівня виробництва і споживання в країні.

Крім того, вперше в історії економічної думки Буагільбер виклав ідею кризового розвитку капіталізму. Причина економічної кризи - це надлишок товарних благ, коли споживчі витрати відстають від розмірів виробництва в наслідок “непропорційного” розподілення багатства.

Розглядаючи основні положення кризової теорії розвитку, Буагільбер запропонував систему практичних заходів, що повинна здійснювати держава. Це, передусім, проведення податкової реформи з метою перегляду процентних ставок оподатковування; здійснення переходу від політики протекціонізму (як основного інструмента практичного меркантилізму) до фритредерської зовнішньої і внутрішньої торгівлі, вільної від обмежень; гарантування свободи підприємництва представникам національного капіталу завдяки прийняттям відповідних законів, а також скасування політики штучної підтримки низьких цін на товари.

Найважливішою подією політичного, економічного і соціального життя Франції стала поява фізіократичної школи, засновником якої є Ф.Кєне (1694-1774).