Колесник Олег Николаевич генеральный директор ООО "Венчурные инвестиционные проекты", непосредственный разработчик закон

Вид материала

Закон

Содержание Житловий кодекс ДПА у м.Києві ЗаступникГолови В.В. Лайтарнюк Державний комітет україни з будівництва та архітектури Заступник Голови Комітету Державний комітет україни з  будівництва та архітектури До загальновиробничих витрат Стосовно пункту 5.9 частини 5 Додатка 1 до Методичних рекомендацій Стосовно пункту 19 частини 4 "Інші загальновиробничі витрати" Додатка 2 до Методичних рекомендацій Державний комітет україни з  будівництва та архітектури Претензія за будівельним контрактом Перший заступник Методичні рекомендації Державний комітет україни з будівництва та архітектури

Подобный материал:

• Сибельдина Лиля Аркадьевна Генеральный директор ООО «Орион-Си» Мой доклад, 46.16kb.
• Пояснительная записка Разработчик: ОАО градъ, г. Тюмень Генеральный директор, 305.96kb.
• Первая российская штукатурная станция: от замысла до серийного выпуска, 49.98kb.
• «Инновации и венчурное инвестирование», 293.08kb.
• Утверждаю: Генеральный директор ООО «Таволожская керамика», 96.49kb.
• «курс молодого бойца для инновационного предпринимателя», 56.58kb.
• «Генеральный Директор», 58.72kb.
• Занятости актера, консультации по заключению договоров на участие в проектах, продвижение, 61.04kb.
• Генеральный план пышминского городского округа свердловской области применительно, 2664.85kb.
• Инструкция по применению дезинфицирующего средства «оекорон- 12», 593.49kb.

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС


Стаття 27. Розподіл жилої площі в будинках, споруджених за рахунок коштів, переданих у порядку пайової участі


Жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.


ДПА у м.Києві

Лист від 19.07.04 р. № 422/К/31-112

Щодо валових витрат страхувальника

Державна податкова адміністрації в м. Києві розглянула лист <…> щодо віднесення до складу валових витрат платежів за договорами обов'язкового страхування і повідомляє

Страховик (перестраховик) України відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності", затверджених розпорядженням Державної комісією з регулювання ринків фінансових послуг від 28 серпня 2003 року № 40 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 805/8126, має право приймати ризики в перестрахування лише з тих видів добровільного і обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію. Ліцензія видається на здійснення окремого виду страхування, визначеного статтями 6, 7 Закону України "Про страхування" та дає одночасно право на проведення перестрахування за цим видом страхування.

Повний перелік видів обов'язкового страхування визначено у ст. 7 Закону України "Про страхування". Зокрема, в перелік обов'язкового страхування включені:

-страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

- страхування відповідальності забудовника перед третіми особами відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його, проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків. , .

Ст. 9 Закону України від 19.06.2003 р. № 978-ІУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який визначає загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового будівництва житла та особливості управління цими коштами, передбачено, що обов'язковою умовою укладання угоди між управителем фонду та забудовником має бути укладання забудовником з визначеним управителем страховиком договорів обов'язкового страхування:

будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ - на користь управителя як довірчого власника;

відповідальності перед третіми особами - установниками фонду при проведенні будівельно-монтажних робіт від ризиків порушення термінів будівництва та завдання моральної і матеріальної шкоди третім особам внаслідок неякісного виконання будівельно-монтажних робіт - на користь установників фонду.

Усі види як добровільного, так і обов'язкового страхування відповідно до Закону України "Про страхування"» поділяються на три групи:

1) особисте страхування - це страхування, яке пов'язане з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

2) майнове - страхування, яке пов'язане з володінням, користуванням і розпорядженням майном; .

3) страхування відповідальності - страхування, яке пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

До валових витрат страхувальника відповідно до пп. 5.4.6 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" /із змінами та доповненнями/ підлягають включенню будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Загалом зазначені витрати відносяться до валових витрат подвійного призначення, тобто таких, які приймаються в рахунок зменшення податкової бази у разі, якщо вони пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю платника, а також при умові наявності у страховика ліцензії на такі види обов'язкового страхування та встановлених правил їх проведення.

За роз'ясненнями ДПА України, наданих у листі від 20.10.03 р. №16281/7/15-1317, від 22.12.03 р. №19895/7/23-4317 та на сторінках журналу "Вісник податкової служби України"№24 за 2003 рік, підпункт 5.4.6 Закону передбачає можливість віднесення до валових витрат платника податку сум у вигляді страхових платежів зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, розмір яких затверджено постановою КМ України від 26.09.01 р. №1228. За всіма іншими видами страхування відповідальності перед третіми особами, страхові платежі до валових витрат страхувальника не включаються.

Тобто, сума платежів за договором обов'язкового страхування відповідальності перед третіми особами - установниками фонду при проведенні будівельно-монтажних робіт від ризиків порушення термінів будівництва та завдання моральної і матеріальної шкоди третім особам внаслідок неякісного виконання будівельно-монтажних робіт - на користь установників фонду, - не підлягає включенню до валових витрат страхувальника.

Що стосується включення до складу валових витрат страхувальника - забудовника платежу за договором обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ - на користь управителя як довірчого власника, то їх включення стане можливим за умови наявності у страховика ліцензії на такій вид обов'язкового страхування, а також встановлених КМ України правил їх проведення та розміру страхових сум.

ЗаступникГолови В.В. Лайтарнюк









ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

ЛИСТ

від 27.11.2003 р. N 8/8-997


Держбуд України розглянув лист Державного науково-виробничого підприємства "Будінвест" (від 21.10.2003 р. N 232-03) щодо надання роз'яснень до Закону України від 19.06.2003 р. N 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон) і повідомляє:


1. Щодо засновника фонду фінансування будівництва:


- згідно зі статтею 11, фінансова установа, яка відповідає вимогам цього Закону, може за власною ініціативою створити фонд фінансування будівництва (ФФБ). ФФБ не є юридичною особою;


- у статті 1 Закону наведено тлумачення поняття "Фонд фінансування будівництва".


2. Щодо кількості фондів:

- статтею 11 Закону визначено, що фонд фінансування будівництва може бути двох видів - ФФБ виду А та ФФБ виду Б і надані відповідні роз'яснення.

3. Щодо Правил фонду та типових угод, що укладаються в процесі його фінансування:

- згідно зі статтею 12 Закону керівник (фінансова установа), що приймає рішення про створення ФФБ, самостійно розробляє та затверджує Правила ФФБ та інші необхідні внутрішні документи, що регламентують функціонування цього ФФБ.

4. Щодо функцій, які виконує забудовник:

- згідно зі статтями 4 та 9 Закону забудовником може бути особа, яка у встановленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об'єктів будівництва, фінансова установа (керівник) укладає з забудовником угоду, за якою замовляє забудовнику звести об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду в установлені в угоді строки та на умовах, визначених Законом України та Правилами фонду.


Зважаючи на вищевикладене, забудовник може поєднувати функції замовника, генпідрядника та інвестора, або залучати для їх виконання спеціалізовані організації.

Заступник Голови Комітету з будівництва та архітектури

В. Гречок

 


























































ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З  БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ


ЛИСТ


від 25.10.2004 р. N 8/1-1052


Щодо деяких питань, пов'язаних з використанням Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт


Держбуд України розглянув <...> лист щодо питань, пов'язаних з використанням Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт (далі - Методичні рекомендації), що затверджені наказом Держбуду України від 16.02.2004 р. N 30, і роз'яснює в межах компетенції.


Методичні рекомендації розроблені на основі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), затверджених наказами Міністерства фінансів України і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України.


Зазначений документ як рекомендації щодо основних методичних засад формування собівартості будівельно-монтажних робіт, які відповідають вимогам відповідних П(С)БО, може застосовуватися для цілей планування, бухгалтерського обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт будівельними підприємствами та їх структурними підрозділами.


При цьому відображення в бухгалтерському обліку суми визнаних доходу і витрат за договором підряду або витрат на будівельно-монтажні роботи здійснюється відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. N 291.


Разом із тим з метою раціональної організації планування, бухгалтерського обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт пунктом 1.4 розділу II Методичних рекомендацій передбачено, що за способами включення до собівартості будівельно-монтажних робіт витрати можуть класифікуватись як прямі та загальновиробничі. Прямі - це витрати, що пов'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт і можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Загальновиробничі витрати - це витрати, що пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва, але не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.


Згідно з пунктом 14 розділу VII Методичних рекомендацій прямі та загальновиробничі витрати включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт того звітного періоду, в якому вони були здійснені.


До загальновиробничих витрат належать також забезпечення (пункт 4 частини 4 Переліку загальновиробничих витрат будівельної організації (додаток 2 до Методичних рекомендацій), передбачені пунктом 13 П(С)БО 11 "Зобов'язання" (зокрема, сума відрахувань на оплату відпусток), призначені для працівників будівельної організації, які належать до персоналу, зазначеного в пунктах 1, 8 частини 1 зазначеного Переліку, тобто загальновиробничого персоналу. Операція по створенню таких забезпечень обліковується за дебетом рахунка 91 "Загальновиробничі витрати" - кредитом субрахунку 471. Одночасно сума створеного резерву щомісяця відноситься на витрати виробництва (дебет рахунка 23 "Виробництво" - кредит рахунка 91). Рахунки 23, 92, 93, 94 використовуються для відображення операції по створенню забезпечень на оплату відпусток для інших категорій працівників будівельних підприємств.


Стосовно пункту 5.9 частини 5 Додатка 1 до Методичних рекомендацій


Групування витрат операційної діяльності будівельної організації за елементами використовується нею під час складання Звіту про фінансові результати (форма N 2). Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в П(С)БО 16 "Витрати". Відповідно до пункту 26 цього П(С)БО до складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених у пунктах 22 - 25 Положення (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація). Якщо послуга (робота) з управління виробництвом вже виконана відповідною функціональною службою самого підприємства, то витрати на її виконання знайшли своє відображення у складі відповідних елементів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи тощо). Отже, оплата послуг, робіт з управління виробництвом, що надаються сторонніми організаціями, включається до складу елемента "Інші операційні витрати".


Стосовно пункту 19 частини 4 "Інші загальновиробничі витрати" Додатка 2 до Методичних рекомендацій


У зазначеному пункті йдеться про інші загальновиробничі витрати, які може бути віднесено до собівартості будівельно-монтажних робіт (під час її формування, а також визначення кошторисної вартості будівництва об'єкта). Зазначені загальновиробничі витрати відшкодовуються замовником. Про відшкодування як про умову віднесення їх до переліку витрат не йдеться.


Разом із тим у разі сумніву щодо окремих норм Методичних рекомендацій будівельні підприємства мають керуватися нормами Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.


 

Перший заступник Голови Комітету

А. Беркута

  ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З  БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ


ЛИСТ


від 25.10.2004 р. N 8/1-1053


Щодо використання Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт


Держбуд України розглянув <...> лист щодо питань, пов'язаних з використанням Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт (далі - Методичні рекомендації), затверджених наказом Держбуду України від 16.02.2004 N 30, і роз'яснює в межах компетенції.


Методичні рекомендації розроблені на основі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), затверджених наказами Міністерства фінансів України і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, і містять рекомендації щодо основних методичних засад формування собівартості будівельно-монтажних робіт і можуть застосовуватися для цілей планування, бухгалтерського обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт.


Витрати відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.


Разом з тим П(С)БО 18 "Будівельні контракти" визначено, що дохід за будівельним контрактом (договором про будівництво) включає передбачену будівельним контрактом ціну, а також суму відхилень, претензій та заохочувальних виплат за будівельним контрактом.


Дохід за будівельним контрактом оцінюється за справедливою вартістю активів, які вже отримані або підлягають отриманню. Оцінка доходу протягом виконання будівельного контракту переглядається у разі погодження із замовником відхилень та (або) претензій, які змінюють ціну будівельного контракту в періоди після його укладання.


Претензія за будівельним контрактом - сума майнової відповідальності замовника чи іншої сторони, яку вимагає відшкодувати підрядник понад ціну контракту.


Сума визнаних доходу і витрат за будівельним контрактом або витрат на будівельно-монтажні роботи відображається відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. N 291 (далі - Інструкція). Згідно з Інструкцією рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності" (клас 9 Витрати діяльності) застосовується для узагальнення інформації про витрати операційної діяльності. За дебетом субрахунку 948 "Визнані штрафі, пені, неустойки" рахунку 94 ведеться облік витрат - визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".


Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон). Відповідно до статті 6 Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку здійснюється Міністерством фінансів України.


Організація бухгалтерського обліку на підприємстві обумовлена статтею 8 Закону, нормами якої визначено організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, а також відповідальність за неї як компетенцію його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Згідно із зазначеною статтею підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених цим Законом, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку тощо. Про це зазначено також у пункті 2 розділу VII Методичних рекомендацій.


Зважаючи на викладене, рішення щодо застосування типових форм первинних облікових документів та кодування первинної документації знаходиться у межах компетенції підприємства.


Разом з тим повідомляємо, що в разі сумнівів щодо застосування окремих положень Методичних рекомендацій, зокрема, стосовно організації та ведення бухгалтерського обліку, будівельні підприємства повинні керуватися нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.


 

Перший заступник Голови Комітету

А. Беркута

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури

від 16 лютого 2004 р. N 30 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з формування собівартості будівельно-монтажних робіт


VII. Бухгалтерський облік витрат у будівельній організації


3. Об'єктом бухгалтерського обліку витрат можуть бути окремі види будівельно-монтажних робіт, окрема будівля і споруда, декілька будівель і споруд, договір підряду в цілому, відокремлений виробничий підрозділ, будівельна організація в цілому.


Бухгалтерський облік витрат на виконання будівельно-монтажних робіт в залежності від видів об'єктів обліку може бути організовано за замовленнями або за методом накопичення витрат за певний період часу із застосуванням елементів нормативного методу обліку та контролю за економним і раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.


Основним методом обліку витрат на виконання будівельно-монтажних робіт є облік за замовленнями відповідно до договорів підряду. Облік витрат за замовленнями ведеться наростаючим підсумком до закінчення виконання договору.


























ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ