Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Відповідь: Підпунктом 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надано можливість платнику податку - продавцю товарів (робіт, послуг) збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).
Водночас пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону встановлено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.
Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), а відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Враховуючи вищевикладене, платники податку на прибуток - продавці згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону збільшують валові витрати у рядку 05.3 Декларації на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), тобто без урахування податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару (роботи, послуги).
При цьому платники податку - покупці відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону збільшують валові доходи у рядку 02.3 Декларації на всю суму непогашеної заборгованості, тобто включаючи суми податку на додану вартість.
Роз’яснення із зазначеного питання надані листами ДПА України від 02.12.2004 р. № 23642/7/15-1117 та від 18.05.2006 р. № 9425/7/15-0317.
Питання: Згідно з договором оренди платник податку на прибуток орендує складське приміщення для зберігання терміном на 1 рік і сплатив орендну плату одноразово за весь рік.
Чи можна включити до валових витрат загальну суму орендної плати?
Відповідь: Ні, не можна.
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) визначено пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), згідно з яким такі операції відносяться до операцій особливого виду. Тому у разі здійснення таких операцій при визначенні валових доходів та валових витрат застосовується порядок, встановлений цим підпунктом для оподаткування операцій особливого виду, а не загальні правила.
Зокрема, зазначеним підпунктом встановлено, що орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
З урахуванням викладеного, платник податку-орендар не має підстав віднести до складу валових витрат поточного податкового періоду загальну суму орендної плати за складське приміщення, сплачену орендодавцю за рік. При цьому до валових витрат звітного періоду включається частина сплаченої орендної плати, пропорційна розміру лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється нарахування такого лізингового платежу.
Питання: Для перевезення товарів підприємство орендує вантажний автомобіль. Перевізник надає акти виконаних робіт, в яких зазначає маршрут перевезення.
Чи достатньо актів виконаних робіт для включення послуг з автоперевезення до складу валових витрат?
Відповідь: Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
При цьому відповідно до норм пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.
Слід зазначити, що згідно п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН), фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка, подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2) тощо. Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - документ, який підтверджує право власності на вантаж (наприклад, накладна), подорожній лист з відмітками тощо.
Застосування зазначених форм первинного обліку суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Підприємство, що сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.
При цьому акт виконаних робіт є загальним документом, який доводить факт виконання робіт (послуг).
Роз’яснення із зазначеного питання надані в журналі «Вісник податкової служби України» № 48 за 2009 рік.
Питання: У грудні 2009 року платник податку на прибуток-емітент корпоративних прав нарахував дивіденди засновникам та сплатив авансовий внесок з податку на прибуток у вигляді податку на дивіденди, але дивіденди засновникам були виплачені у січні 2010 року.
За який звітний період зменшується податок на прибуток на суму сплаченого авансового внеску: за 2009 рік чи за 1 квартал 2010 року?
Відповідь: Згідно з п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.
Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.
Таким чином, на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом даного звітного періоду, емітент корпоративних прав має право зменшити суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду. Зокрема, якщо такий емітент сплатив авансовий внесок у грудні 2009 року, то він має право зменшити податок на прибуток за 2009 рік.
Питання: Чи включаються до валового доходу надлишки товарів, виявлені внаслідок інвентаризації?
Відповідь: Так, включаються.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включається, зокрема, вартість безоплатно отриманих товарів.
При цьому згідно із п. 1.23 ст. 1 зазначеного Закону безоплатно надані товари – це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Таким чином, вартість надлишкових товарів, виявлених в результаті інвентаризації, включається до складу валового доходу платника податку на прибуток.
Роз’яснення із зазначеного питання надані в журналі «Вісник податкової служби України» № 45 за 2009 рік.
За грудень 2009 р.
Питання: Платник податку на прибуток передає неприбутковій організації товари як благодійну допомогу.
Як в податковому обліку платника відобразити таку операцію?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або органу місцевого самоврядування, неприбуткової організації, визначені в п. 7.11 ст. 7 цього Закону, в розмірі, що перевищує 2 %, але не більше ніж 5 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік, за винятком внесків, передбачених пп. 5.6.2 п. 5.6 і пп. 5.2.17 п. 5.2 ст. 5 Закону.
Згідно з Положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом ДПА України від 11.07.97 р. № 232 (зареєстровано в Мін'юсті України 06.08.97 р. за № 291/2095, зі змінами та доповненнями), підтвердженням статусу організації (установи) – одержувача благодійної допомоги як неприбуткової є копія рішення органу ДПС про внесення цієї організації (установи) до Реєстру неприбуткових організацій та установ.
У декларації з податку на прибуток підприємства (далі – декларація), форма та порядок складання якої затверджені наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, вартість переданих як благодійна допомога товарів (робіт, послуг), а також суми перерахованих коштів відображаються в рядку 04.8 «Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг)».
Якщо товари, які передаються як благодійна допомога, були придбані раніше, у попередніх звітних періодах, для використання у звичайній господарській діяльності, то цьому випадку вартість таких товарів уже було відображено в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларації та враховано в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товару (табл. 1 додатка К1/1 до декларації) в тому звітному періоді, на який припадає перша подія, встановлена п. 11.2 ст. 11 Закону. Для коректного відображення в декларації вартості товарів, переданих як благодійна допомога, у цьому випадку слід:
- відобразити вартість таких товарів у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» табл. 1 додатка К1/1 до декларації;
- відобразити вартість таких товарів у рядку 04.8.
Роз’яснення із зазначеного питання були надані в журналі "Вісник податкової служби України" від 07.08.2009 р. № 29 с. 21.
Питання: Чи включаються до валових витрат витрати на проведення щеплень проти грипу працівників підприємства?
Відповідь: Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
На виконання норм статті 19 Закону України "Про охорону праці" постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 994 затверджено Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат.
Оскільки вказаний Перелік є вичерпним, при цьому в ньому не передбачено такі заходи, як проведення профілактичних щеплень проти грипу, то витрати на зазначені заходи не підлягають включенню до складу валових витрат платників податку на прибуток.
Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 15.02.2008 р. N 2434/с/15-0314.
Питання: З 1 січня 2009 року підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування, а з 1 жовтня того ж року перейшло на загальну систему оподаткування у зв’язку із перевищенням встановленої граничної межі виручки.
Як визначити балансову вартість основних фондів в податковому обліку на дату переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну?
Відповідь: Порядок нарахування амортизації в податковому обліку з податку на прибуток регламентується статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон). Так, згідно із пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).
Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
При цьому балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою, встановленою пп. 8.3.2 зазначеного пункту.
Під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності податкова амортизація основних фондів не нараховується.
Враховуючи зазначене, з метою оподаткування податком на прибуток нарахування амортизації при переході на загальну систему оподаткування поновлюється, а балансова вартість основних фондів визначається як залишкова балансова вартість на момент повернення на загальну систему оподаткування за даними бухгалтерського обліку підприємства у разі, якщо витрати на придбання основних фондів було понесено платником податку і ці фонди використовуються у його господарській діяльності.
Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 07.09.2006 р. N 16636/7/31-3017 у брошурі «Амортизація в податковому обліку платника податку на прибуток».
Питання: Підприємство отримує послуги від нерезидента з місцем поставки на території України. Такі послуги використовуються в неоподатковуваних ПДВ операціях.
Чи можна включити суму сплаченого з таких послуг ПДВ до складу валових витрат?
Відповідь: Згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
При цьому відповідно до абзацу третього пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включаються до складу валових витрат. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.
Таким чином, оскільки при придбанні послуг від нерезидента з місцем поставки на території України покупець послуг несе витрати на сплату ПДВ і при цьому такі суми ПДВ не включаються до складу його податкового кредиту, то за умови використання таких послуг в господарській діяльності такого платника ці суми включаються до складу валових витрат.
Питання: Підприємство придбало об’єкт нерухомості для використання його у господарській діяльності та проводить реконструкцію цього об’єкта.
У зв’язку із відсутністю необхідної суми коштів для проведення реконструкції підприємство отримало фінансовий кредит під заставу такого об’єкта нерухомості. При цьому обов’язковою умовою видачі такого кредиту було страхування об’єкта застави.
Чи включаються до валових витрат витрати на страхування заставленого майна?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.
Згідно зі ст. 8 і 10 Закону України від 02.10.92 р. N 2654-XII "Про заставу" (зі змінами та доповненнями) ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму, але не більшу за його ринкову вартість.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону визначено, що "господарська діяльність" - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Виходячи з наведеного, у разі якщо підприємство отримує фінансовий кредит для використання його у власній господарській діяльності, то витрати у вигляді страхових платежів на страхування власного заставленого майна включаються заставодавцем до валових витрат такого платника податку з урахуванням обмеження, розмір якого встановлено абзацом третім пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 23.07.2008 р. № 14730/7/15-0517.
Питання: Представництво нерезидента, яке знаходиться на обліку в податковому органі як платник податку на прибуток, протягом кількох звітних податкових періодів не подавало декларацію з податку на прибуток.
Чи застосовуються штрафні санкції за несвоєчасне подання декларації?
Відповідь: Так, застосовуються.
Пунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181- ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181) встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до п. 16.11 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нерезиденти, що проводять діяльність на території України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.
Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом (далі - Розрахунок), форма якого визначена у додатку 2 до Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво (затвердженого наказом ДПА України від 31.07.97 р. N 274 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.97 р. за N 352/2156), відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 є податковою декларацією, тобто документом, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином, в разі порушення представництвом нерезидента законодавчо встановлених термінів подання Розрахунку до такого нерезидента застосовуються штрафні санкції, передбачені Законом № 2181.
Питання: Платник податку на прибуток відвантажив товари, але не отримав від покупця оплату за відвантажені товари в установлений термін і направив претензію такому покупцю згідно із нормою п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В якому звітному періоді платник податку на прибуток може збільшити валові витрати на суму сумнівної заборгованості?
Відповідь: Згідно із абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат у разі направленні покупцю претензії виникає, якщо протягом такого звітного періоду зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством.
При цьому відповідно до Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затвердженого наказом ДПА України від 11.07.2003 р. № 346, якщо платник податку здійснює урегулювання сумнівної заборгованості на підставі абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону, то в цьому випадку право на збільшення валових витрат виникає тільки за умови обов'язкового надсилання претензії до покупця. У цьому разі право на збільшення валових витрат виникає у податковому періоді, на який припадає остання з таких подій:
а) закінчення дев'яностого календарного дня з моменту граничного строку погашення заборгованості, передбаченого договором;
б) отримання від покупця згоди про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або неотримання відповіді на претензію протягом строків, які встановлені розділом II "Досудове врегулювання господарських спорів" Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 р. N 1798-XII.
За листопад 2009 р.
Питання: Чи передбачено законодавчо подання декларації з податку на прибуток за результатами господарської діяльності за 11 місяців 2009 року?
Відповідь: Ні, не передбачено.
Пунктом 11.1 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Відповідно до норм пункту 16.4 платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
Зважаючи на те, що на 2009 рік податковим та бюджетним законодавством України не передбачено подання декларації за результатами одинадцяти місяців поточного року, звітність з податку на прибуток, подана платниками за вказаний період, приймається органами державної податкової служби з грифом „До відома” і відповідно не вноситься до особових рахунків платників податку на прибуток.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 02.12.2009 № 26806/7/15-0217.
Питання: Чи можуть промислові підприємства нараховувати прискорену амортизацію в податковому обліку в 2009 році?
Відповідь: Ні, не можуть.
Законом України від 18.12.2008 N 694-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" (далі - Закон N 694) були внесені зміни до пп. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надано право промисловим підприємствам застосовувати щорічну 25-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3.
Конституційний Суд України прийняв Рішення N 18-рп/2009 від 14.07.2009, що Закон N 694 не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, враховуючи те, що Закон N 694 втратив чинність з 14 липня 2009 року, то з цієї дати промислові підприємства не можуть застосовувати прискорену амортизацію основних фондів групи 3.
Питання: В якому порядку видавництва можуть застосовувати пільговий порядок оподаткування, встановлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"?
Відповідь: Відповідно до пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» тимчасово, до 1 січня 2015 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.
Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.10. 2009 року N 1143 відновлено на період до 1 січня 2015 року дію постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 1643, якою затверджено Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції.
Питання: Підприємство-імпортер має кредиторську заборгованість в іноземній валюті перед постачальником-нерезидентом за товари.
Чи необхідно в податковому обліку проводити перерахунок сум такої кредиторської заборгованості за товари?
Відповідь: Ні, не потрібно.
Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:
- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);
- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;
- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;
- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;
- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
Враховуючи те, що кредиторська заборгованість в іноземній валюті перед постачальником-нерезидентом за товари не входить до зазначеного переліку, то в податковому обліку не проводиться перерахунок балансової вартості такої заборгованості.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листами ДПА України від 31.01.2004 р. N 1557/7/15-1117 та від 06.08.2005 р. № 7497/6/15-2315.
Питання: Підприємство-експортер отримало від нерезидента-покупця попередню оплату в іноземній валюті, яку було зараховано у банку спочатку на розподільчий рахунок, а потім на поточний рахунок.
Як визначити розмір доходу від експортної операції з метою включення до валового доходу: за курсом Національного банку України на дату зарахування на розподільчий рахунок чи за курсом НБУ на дату зарахування на розрахунковий рахунок?
Відповідь: При віднесенні сум отриманої валютної виручки до валових доходів підприємства необхідно керуватися пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР), а саме: датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Законом України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні) та поточні рахунки (п. 7.1 ст. 7 цього Закону).
Крім того, п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.
При цьому порядок відкриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (зі змінами та доповненнями, далі – Інструкція № 492).
Зокрема, згідно з п. 5.2 цієї Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання коштів і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Нацбанку України на здійснення валютних операцій.
При цьому в п. 5.3 Інструкції № 492 наведено вичерпний перелік коштів, які повинні зараховуватися в обов'язковому порядку через розподільні рахунки, та перелік коштів, які можуть безпосередньо зараховуватися на поточні рахунки юридичних осіб – резидентів.
Зокрема, цією Інструкцією передбачено, що кошти, перераховані із-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), повинні бути зараховані на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий суб'єкту господарювання через розподільні рахунки банку.
Таким чином, суб'єкт господарювання є власником лише поточного рахунку в іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку.
Враховуючи викладене, датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.
Роз’яснення із зазначеного питання надане в журналі "Вісник податкової служби України" № 25 за липень 2009 року.
Питання: Підприємство, яке розташоване в передмісті, організувало доставку своїх працівників на роботу службовим автобусом.
Чи включаються до валових витрат витрати на перевезення працівників службовим автобусом до місця роботи?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено віднесення до складу валових лише тих витрат, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, витрати на перевезення до місця роботи працівників службовим автобусом можуть включатися до складу валових витрат за наявності документів (відповідний наказ керівництва підприємства, подорожні листи тощо), які підтверджують зв’язок такого перевезення працівників з господарською діяльністю підприємства.
Роз’яснення із зазначеного питання надане в журналі "Вісник податкової служби України" № 25 за червень 2008 року.
Питання: Які штрафні санкції застосовуються до підприємства-емітента корпоративних прав у разі несплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів?
Відповідь: Порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, встановлено Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 2181-III).
Зокрема, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Отже, якщо підприємство-емітент здійснило виплату дивідендів власникам корпоративних прав, але при цьому не сплатило авансового внеску з податку на прибуток, до нього на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III застосовується штрафна санкція.
Крім того слід зазначити, що відповідно до пп. 6.1.10 п. 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. № 110 (зареєстровано в Мін'юсті України 23.03.2001 р. за № 268/5459, зі змінами та доповненнями) зазначена штрафна санкція застосовується незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Роз’яснення із зазначеного питання опубліковано у журналі «Вісник податкової служби України» за листопад 2006 р., № 44.
Питання: Підприємство придбало право на укладання договору оренди в майбутніх періодах.
Чи підлягають вказані витрати включенню до складу валових витрат?
Відповідь: У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" право на оренду приміщень є нематеріальним активом.
Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 07.09.2006 р. N 16636/7/31-3017 (брошура "Амортизація у податковому обліку платника податку на прибуток").
За жовтень 2009 р.
Питання: Підприємство отримало з бюджету кошти за кодом бюджетної класифікації 2410 на придбання обладнання.
Чи включається сума отриманих коштів до валового доходу підприємства?
Відповідь: Ні, не включається.
Відповідно до розділу II "Класифікація видатків та кредитування бюджету" додатка 1 наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. N 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження", затвердженого згідно з Постановою Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12.07.96 р. N 327 (далі - Постанова N 327), визначено, що субсидії та поточні трансферти відображаються по коду 1300, а капітальні видатки, до яких відносяться капітальні трансферти, по коду 2000 Державного бюджету України (далі - Наказ N 604). При цьому субсидії та поточні трансферти визначено пунктом 3 розділу III "Поточні видатки" розділу II "Видатки бюджету" додатка 5 Постанови N 327, а капітальні трансферти - пунктом 7 розділу "Капітальні видатки" розділу II "Видатки бюджету" додатка 5 Постанови N 327.
При цьому згідно із підрозділом «Економічна класифікація видатків бюджету» розділу II «Класифікація видатків та кредитування бюджету» додатку 1 «Бюджетна класифікація» до Наказу N 604 за кодом видатків 2410 відображаються капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) бюджетні кошти, одержані платником податку у вигляді дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, включаються до складу валових доходів такого платника податку.
Норми Закону не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальні трансферти.
Капітальні трансферти мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів соціально-культурного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо, відповідно кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 25.09.2009 р. № 20957/7/16-1517.
Питання: Чи включаються до валових витрат витрати на сертифікацію продукції, яку реалізує платник податку на прибуток?
Відповідь: Згідно із пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності".
Відповідно до Закону України від 17.05.2001 р. № 2406-III "Про підтвердження відповідності" сертифікація продукції - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.
При цьому процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені вимоги у відповідних технічних регламентах чи стандартах. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання.
Результат оцінки відповідності засвідчується сертифікатом відповідності, який є документом, підтверджуючим, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Таким чином, якщо сертифікація продукції проводиться відповідно до вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", то витрати на проведення такої сертифікації включаються до складу валових витрат.
Питання: Згідно із пп. 12.1.1 ст.12 Закону платник податку-продавець має право збільшити валові витрати за умови подачі позову до суду про порушення справи про банкрутство покупця.
В той же час суд відмовив у прийнятті такої заяви у зв’язку із тим, що вже порушено справу про банкрутство іншим кредитором.
Чи може за таких умов продавець збільшити валові витрати?
Відповідь: Відповідно до пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
При цьому відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон № 2343) суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо, зокрема, стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство.
Згідно зі статтею 14 Закону № 2343 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Таким чином, якщо платник податку подав заяву про порушення справи про банкрутство боржника на момент, коли справу про банкрутство вже порушено, і з цієї причини суддя відмовив у прийнятті такої заяви, то платник має право включити до валових витрат суми відповідної заборгованості за умови, якщо виконано процесуальні дії, передбачені статтею 14 Закону № 2343.
Роз’яснення із зазначеного питання було опубліковане в газеті «Податковий, банківський, митний консультант» (№ 32 за 2009 рік, с. 9).
Питання: Підприємство придбало формений одяг для працівників.
Чи включаються до валових витрат витрати на придбання форменого одягу для працівників підприємства?
Відповідь: Ні, не включаються.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) чітко визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Зокрема, підпунктом 5.4.1 п. 5.4 зазначеної статті передбачено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому згідно із п. 5 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 994, встановлено можливість включення до валових витрат витрат на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм.
Поряд з цим згідно із підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Враховуючи те, що формений одяг не включено до переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого Кабінетом Міністрів України, то витрати на придбання такого одягу не включаються до валових витрат.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 05.12.2005 р. № 24181/7/22-1017.
Питання: Щомісяця згідно умов контракту наше підприємство отримує премії (бонуси) на свій розрахунковий рахунок.
Чи включаються такі суми до валового доходу підприємства?
Відповідь: Згідно із п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств ” (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
У відповідності із пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами.
Отже, кошти у вигляді винагороди, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства у вигляді премії (бонусу) є доходом та включаються до складу валового доходу у повному обсязі.
Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 18.08.2008 р. № 7925/6/16-1515-04.
Питання: Товариство-платник податку на прибуток проводить реорганізацію шляхом виділення нового підприємства.