Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Відповідь: Підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" врегульовано питання щодо проставлення залежно від країни відрядження відміток на посвідченні про відрядження або паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
Зокрема встановлено, що сума добових визначається:
- у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом;
- у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.
За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.
Відповідно до цієї норми зазначеного Закону підпунктом 1.5 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.1998 р. N 59, визначено, що фактичний час перебування у відрядженні до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль, визначається відповідно до відміток контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.
Фактичний час перебування у відрядженні до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, визначається відповідно до відміток з печатками сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, у посвідченні про відрядження.
Водночас встановлено, що у разі відсутності вищезазначених відміток добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.
Пунктом 1.15 розділу II вказаної Інструкції Міністерства фінансів передбачено, що після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати авансовий звіт разом із документами (в оригіналі), що підтверджують витрати, та ксерокопією відміток у закордонному паспорті, яка завірена відділом кадрів або керівником підприємства.
Пунктом 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.95 р. № 57 (далі – Правила № 57), визначено, що після закінчення перевірки службовою особою КПП у поданому громадянином паспорті або іншому документі проставляється позначка “Виїзд” (“В'їзд”) і паспорт або інший документ повертається громадянину.
Позначка “В'їзд” також проставляється у посвідченні особи на повернення в Україну.
На підставі особистого звернення громадянина в пункті пропуску позначка “Виїзд” (“В'їзд”) в паспорті не проставляється або проставляється в іншому документі.
Таким чином, згідно з Правилами № 57 відмітки контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України у закордонному паспорті відрядженого працівника в загальному випадку мають бути проставлені.
Питання: Платник податку на прибуток продає основні фонди групи 1 за ціною, нижчою від залишкової вартості. Вартість продажу визначена на підставі довідки сертифікованого оцінювача.
Як оподатковується податком на прибуток такий продаж?
Відповідь: Підпунктом 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі – Закон) передбачено, що у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.
Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
При цьому відповідно до пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
Таким чином, у разі продажу об’єкта основних фондів групи 1 підприємство має право застосувати ціну вказану в довідці сертифікованого оцінювача і у випадку, коли ціна продажу є нижчою за балансову вартість, платник податку включає до валових витрат суму перевищення балансової вартості такого об’єкта над виручкою від його продажу.
Питання: Платник податку на прибуток здійснює озеленення своєї території (висадка дерев на нових територіях; підсадка дерев, що загинули; висівання трави).
Чи включаються до валових витрат понесені витрати на озеленення?
Відповідь: Умови включення будь-яких витрат до складу валових витрат платника податку на прибуток встановлені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 334/94-ВР).
Зокрема, згідно із п. 5.1 зазначеної статті під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому відповідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Одночасно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Зокрема, на підставі пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено обов'язок документального підтвердження зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю покладається на підприємство.
Статтею 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV передбачено, що за рахунок коштів підприємств, установ та організацій здійснюється фінансування заходів, спрямованих на благоустрій, виконання робіт з ремонту і реконструкції доріг внутрішньогосподарського користування, озеленення, утримання в належному стані території, яка їм належить на праві власності або праві користування, а також на усунення на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) пошкодження інженерних мереж, елементів благоустрою та наслідків аварій, що сталися з їх вини.
Що стосується відображення в податковому обліку витрат на озеленення території платника податку, то ДПА України, зокрема, на сторінках журналу «Вісник податкової служби України» (№ 36 за вересень 2006 р.) було роз’яснено, що оскільки витрати на утримання підприємством прилеглої до виробничих будівель території не пов'язані з веденням ним господарської діяльності, зазначені витрати не включаються до складу валових витрат.
Крім того, якщо підприємство здійснює витрати на благоустрій, елементи якого не є структурним компонентом об'єкта основних фондів, то в більшості випадків такі витрати здійснюються за рахунок власних коштів підприємства. Винятком можуть бути витрати на благоустрій, які понесені у зв'язку з проведенням власної господарської діяльності підприємством або є необхідною умовою її проведення, що підтверджено відповідними документами (висновки експерта, технічна документація тощо).
Разом з цим, ДПА України на сторінках журналу «Вісник податкової служби України» (№ 30 за серпень 2008 р.). звертає увагу, що витрати на благоустрій території навколо офісу (устрій газонів, тротуарів, зовнішнього освітлення) у виробничого підприємства не відображаються в податковому обліку відповідно до вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Одночасно витрати на озеленення території платника податку на прибуток (висадка дерев на нових територіях; підсадка дерев, що загинули; висівання трави) не підлягають амортизації в податковому обліку, оскільки вони не пов’язані із веденням господарської діяльності, про що також зазначалось у цих двох випусках.
Питання: Підприємство, яке зареєстроване у м. Києві, на початку звітного року відкрило на території України відокремлені структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та розташовані на території інших територіальних громад. Для переходу на консолідовану сплату податку на прибуток головне підприємство у червні подало заяву до податкового органу за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Чи може головне підприємство до переходу на консолідовану сплату сплачувати податок на прибуток до податкового органу за своїм місцезнаходженням?
Відповідь: Ні, не може.
Згідно з нормами пп. 2.1.3. п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334/94-ВР) платниками податку на прибуток є, зокрема, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. При цьому платник податку, який має філії та перейшов на консолідовану сплату податку, несе відповідальність щодо сплати податку на прибуток до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням своїх філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.
Філії є платником податку на прибуток за своїм місцезнаходженням незалежно від того, сплачує така філія податок на прибуток самостійно, чи сплачується цей податок консолідовано.
Враховуючи вищевикладене, до переходу на консолідовану сплату податок на прибуток сплачується:
- головним підприємством за своїм місцезнаходженням;
- філіями (відокремленими підрозділами) до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням таких філій (відокремлених підрозділів).
За травень 2010 р.
Питання: Який коефіцієнт індексації основних фондів застосовувався станом на 1 січня 2010 року за результатами 2009 року?
Відповідь: Відповідно до пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334/94-ВР) визначено, що платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації. Індексація може проводитися лише щодо тих основних засобів, вартість яких підлягає амортизації відповідно до ст. 8 Закону № 334/94-ВР.
При цьому коефіцієнт індексації визначається за формулою:
Кі = [I(а-1) - 10]:100 , де
І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.
Враховуючи те, що індекс інфляції за 2009 рік – 112, 3 %, то коефіцієнт індексації основних фондів за результатами зазначеного року станом на 1 січня 2010 року – 1,023 ((112,3 -10) : 100).
Питання: Чи є Державний класифікатор основних фондів від 19.08.1997 р. документом при розрахунку амортизаційних відрахувань в податковому обліку?
Відповідь: В податковому обліку відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі-Закон № 334) основні фонди розподілено за групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
В бухгалтерському обліку класифікація основних фондів здійснюється згідно з Державним класифікатором України «Класифікація основних фондів ДК 013-97» (далі-Державний класифікатор), що затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, від 19.08.1997 р. № 507, і є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації.
Відповідно до Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зміни, що стосуються визначення груп основних фондів були внесені лише в Закон №334, та не були враховані у Державному класифікаторі.
Тому згідно роз’яснення, що надане листом ДПА України від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116 "Про визначення груп основних фондів" з 1 січня 2003 року Державний класифікатор у податковому обліку може застосовуватись в частині, що не суперечить нормі пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334.
Питання: До якої групи основних фондів відносяться: холодильник побутовий, прилавок вітринний, прилавок касовий та шафа металева (сейф), що використовуються в торговому залі аптеки для зберігання медичних препаратів?
Відповідь: Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі-Закон № 334) основні фонди розподілено за групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Таким чином, враховуючи те, що прилавок вітринний, прилавок касовий не передбачено в переліку основних фондів груп 1, 2 та 4 пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334, їх необхідно віднести до групи 3 основних фондів.
Що стосується холодильника побутового та шафи металевої (сейфу), то згідно обох норм, як Закону № 334, так і згідно Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів ДК 013-97», що затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, від 19.08.1997 р. № 507, вони підлягають віднесенню до 2 групи основних фондів.
Питання: Чи включаються до валових доходів доходи від реалізації матеріальних цінностей, отриманих після демонтажу основних фондів?
Відповідь: Матеріали, отримані від демонтажу основних фондів і розбирання будівель та споруд, є матеріальними активами і підпадають під визначення товару згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон).
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) включаються до валового доходу.
Таким чином, виручка від реалізації матеріальних цінностей, отриманих від демонтажу основних фондів, враховується у складі валових доходів підприємства як складова загальних доходів від продажу товарів і зазначається в рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток, що затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143.
Питання: Який порядок утримання податку з доходу нерезидента, що виплачений не у грошовій формі?
Відповідь: Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі мінами та доповненнями, далі-Закон № 334) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Отже, у пункті 13.2 ст. 13 Закону № 334 визначений порядок оподаткування доходів із джерелом їх походження з України безвідносно до форми виплати нерезидентам таких доходів. Тому при отриманні нерезидентами доходів не у грошовій формі з таких доходів утримується податок за ставкою у розмірі 15 %.
Водночас слід враховувати, що згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 22.02.2010 р. №1824/5/15-0516.
Питання: Чи може підприємство, що має філії та сплачує консолідований податок на прибуток, включити показники новоствореної філії до Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств?
Відповідь: Якщо підприємство, що має філії та сплачує консолідований податок на прибуток, створює у своєму складі нові філії, то відповідно до абзацу другого п. 8 наказу ДПА України від 10.02.2003 р. № 68 "Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства" (зі змінами та доповненнями) дані обліку новостворених філій враховуються при розрахунку консолідованого податку починаючи з того звітного (податкового) періоду, коли вони були створені.
Питання: Чи повинні платники єдиного податку утримувати податок з доходів із джерелом його походження з України при виплаті такого доходу нерезиденту за кордон?
Відповідь: Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі мінами та доповненнями, далі - Закон № 334) платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Резиденти – це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території (п. 1.15 ст. 1 Закону № 334).
Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону № 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених, зокрема, у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати (п. 16.13 ст. 16 Закону № 334).
Враховуючи вищевикладене, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які згідно з Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" знаходяться на спрощеній системі оподаткування і виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону № 334.