Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Питання: Підприємство безкоштовно отримало основні фонди.
Чи має право підприємство віднести до складу валових витрат суму витрат, понесених на монтаж та дообладнання таких основних фондів?
Відповідь: Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, враховуючи те, що у випадку витрати на придбання безкоштовно отриманих основних фондів відсутні, то витрати, понесені на монтаж та дообладнання таких основних фондів, не змінюють балансову вартість відповідної групи основних фондів підприємства, не відносяться до складу валових витрат і не підлягають амортизації у податковому обліку платника податку.
Роз’яснення з даного питання було надано листом ДПА України від 24.09.2003 р. № 8032/6/15-1116.
За вересень 2010
Питання: У зв’язку з ринковими цінами підприємство не має можливості розвантажити склади. Чи можна провести уцінку товарів?
Відповідь: Відповідно до наказу Мінекономіки України та Мінфіну України від 10.09.1996 р. № 120/190 "Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення" (зі змінами та доповненнями) уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей проводиться на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях усіх форм власності, які виробляють продукцію, продають (постачають) товари, у міру потреби за рішенням керівника (власника) підприємства (організації).
Таким чином, підприємство маєте право провести уцінку запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, але така уцінка з метою податкового обліку відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
Питання: Якими нормативними документами необхідно керуватись підчас проведення уцінки (дооцінки) товарів (запасів) та як документально оформлюється така операція? Чи є обмеження щодо товарів, які можна уцінювати?
Відповідь: Порядок проведення уцінки продукції затверджено наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 10.09.1996 р. № 120/190 "Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення" (зі змінами та доповненнями, далі-Положення), відповідно до якого уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення проводиться до товарів, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).
При цьому розміри уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей має визначати комісія на підставі експертних оцінок з урахування ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями.
Товари, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності, які раніше було уцінено, але не реалізовано, можуть уцінюватися повторно до рівня цін можливої реалізації.
Технічно складні товари, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності, які мають виробничі паспорти (радіоприймачі, прилади, годинники, верстати та ін.), уціняються тільки за наявності паспорта. Дані товари і продукція повинні бути справними і придатними до експлуатації.
Дані про уцінені товари, продукцію та надлишкові товарно-матеріальні цінності записують в опис-акт. Опис-акт складається на виробничих підприємствах і підприємствах оптової торгівлі та постачання у кожному складі товарів, продукції, надлишкових товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі - у кожному відділі (секції), магазині чи іншій торговій одиниці у двох примірниках і підписується членами комісії, що проводила уцінку, а також матеріально відповідальними особами.
Матеріали на уцінку товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що залежалися та частково втратили свою первісну якість (у необхідних випадках разом з письмовими поясненнями матеріально відповідальних осіб) повинні бути розглянуті і затверджені керівником (власником) підприємства у дводенний термін після їх отримання.
Затверджені описи-акти передаються: перший примірник - бухгалтерській службі; другий примірник - матеріально відповідальній особі.
Після затвердження описів-актів усі уцінені товари, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності, які перемарковано в порядку, установленому в пунктах 21 - 24 цього Положення, на підприємствах торгівлі негайно передаються для реалізації за накладною, у якій вказуються роздрібні ціни до і після уцінки, а виробничі підприємства уцінену продукцію і товарно-матеріальні цінності передають для реалізації у першу чергу своїм фірмовим магазинам, а також вживають заходів щодо реалізації цих запасів іншим підприємствам.
Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки.
Сума уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей відображається у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246.
Обов’язковою умовою при проведенні уцінки товарів (продукції) є пере маркування цін.
Перемаркування цін на самих товарах, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностях або фабричних ярликах, технічних паспортах та інших видах позначення цін виконується комісією, яка проводить уцінку товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, шляхом закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на кожній одиниці товару з підтвердженням її підписом голови комісії. Якщо закреслити стару ціну практично неможливо, то нові ціни позначаються шляхом наклеювання або навішування ярликів. На дрібних виробах, на які неможливо наклеїти або повісити ярлик, нові ціни зазначаються на упаковці, а в торговельному залі підприємства торгівлі вивішуються оголошення про нові ціни, які зберігаються до остаточного продажу цих товарів. Якщо товар, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності при уцінці розпакуванню не підлягають, то нові ціни вказуються на упаковці з наступним унесенням змін у маркування цін кожного виробу негайно після розпакування.
Щодо обмеження товарів, на які можна знижувати ціну, то відповідно до п. 5 Положення не підлягають уцінці товари, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності із запасів товарно-матеріальних цінностей, які оформлено в заставу, перебувають у резерві або на відповідальному зберіганні.
Роз’яснення з даного питання було надано у журналі «Вісник податкової служби України», вересень 2010 р., № 34.
Питання: Підприємство планує зареєструватися в податковій інспекції, як платник окремих податків. Який порядок взяття на облік платника податків зарахованого до категорії окремих платників?
Відповідь: Пунктом 7.11 наказу ДПА України від 19.02.1998 р. № 80 "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)" (зі змінами та доповненнями, далі – Порядок) передбачено, якщо відповідно до законодавства в платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів, інших обов'язкових платежів на території територіальної громади за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої територіальної громади, то в органі державної податкової служби, відповідному цій території, такий платник податків зараховується до категорії платників окремих податків.
Відповідно до пп. 7.11.1 вищевказаного пункту зарахування платника податків до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів чи об'єктів платника податків, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, здійснюється у порядку, визначеному розділом 9* цього Порядку, про що вносяться відомості до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб.
Уся облікова справа платника окремих податків зберігається у відповідному галузевому підрозділі того органу державної податкової служби, у якому такий платник включений до категорії платників окремих податків.
___________
*Як платники того чи іншого виду податку, юридичні особи (відокремлені підрозділи), фізичні особи (в тому числі підприємці) ставляться на облік органами державної податкової служби з урахуванням рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників відповідних податків, які розробляються галузевими управліннями Державної податкової адміністрації України та затверджуються її Головою.
Платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків (п. 9.1 Порядку).
Згідно з підпунктом 7.11.2 п. 7.11 Порядку при надходженні (наявності) відповідних підтвердних документів або по закінченні бюджетного року платники окремих податків, у яких відсутні об'єкти, ліквідовані (закриті, реорганізовані) підрозділи, у зв'язку з чим такий платник податків був зарахований до категорії платників окремих податків, за умови своєчасності і повноти сплати податків на відповідній території до Державного бюджету України та місцевого бюджету, на підставі службових документів відповідних галузевих підрозділів податкового органу виключаються з категорії платників окремих податків відповідного органу державної податкової служби, про що вносяться відомості до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб.
Органом державної податкової служби, яким платника податків зараховано до категорії платників окремих податків, такому платнику податків може бути видане Повідомлення про включення платника податків до категорії платників окремих податків за формою № 16-ОПП, строк дії якого обмежується бюджетним роком та яке є доповненням до довідки про взяття на облік за формою № 4-ОПП і дійсне тільки разом із такою довідкою.
Видачу такого повідомлення відповідний підрозділ органу державної податкової служби здійснює на письмовий запит платника окремих податків протягом двох робочих днів після надходження звернення від платника податків. Про його видачу робиться запис у журналі реєстрації довідок про взяття на облік платників податків за формою № 14-ОПП, а відповідний запит зберігається в обліковій справі платника окремих податків. Повідомлення не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органу державної податкової служби ( пп. 7.11.3 п. 7.11 Порядку).
Підпунктом 7.11.4 п. 7.11 Порядку передбачено, що у разі зняття з обліку платника податків та переведення його на обслуговування до іншого органу державної податкової служби у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання), пов'язаного із зміною адміністративного району чи зарахуванням/виключенням платника податків до/з категорії великих платників тощо, за наявності підстав для зарахування такого платника податків до категорії платників окремих податків органу державної податкової служби за попереднім місцем обліку одночасно із зняттям з обліку такого платника податків згідно з цим Порядком платник податків зараховується до категорії платників окремих податків такого органу державної податкової служби.
Питання: Для сплати яких податків і зборів платники можуть бути зараховані до категорії окремих платників податків?
Відповідь: Відповідно до пункту 2 наказу ДПА України від 19.12.2008 р. №784 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків" є наступні види податків і зборів (обов'язкових платежів), для сплати яких юридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб та фізичні особи - підприємці можуть бути зараховані до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням їх підрозділів та об'єктів, це зокрема:
– податок з доходів фізичних осіб;
– плата за торговий патент;
– місцеві податки і збори;
– податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
– збір за спеціальне водокористування у частині використання води.
А видами податків і зборів (обов'язкових платежів), для сплати яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці можуть бути зараховувані до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів та об'єктів передбачені наступні:
– плата за землю (земельний податок та орендна плата за землі державної і комунальної власності);
– збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
– фіксований сільськогосподарський податок (ФСП);
– збір за проведення гастрольних заходів;
– плата за користування радіочастотним ресурсом України;
– рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат;
– платежі за користування надрами для видобування корисних копалин;
– збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (п. 3 наказу № 784).
Питання: Як у податковому обліку відображається вартість іноземної валюти за операціями з експорту товарів, якщо валютні кошти надійшли в одному звітному періоді, а їх продаж відбувся в наступному?
Відповідь: Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”/ (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334) доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.
Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334 датою збільшення валового доходу вважається дата, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця, або дата відвантаження товарів платником податку.
Крім того, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів особам, що не є платниками податку на прибуток, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу (згідно з пп.7.4.3 та 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 334).
Підпунктом 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату її оприбуткування.
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним курсом НБУ, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
В такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка, яка обліковується на рахунках платника податку на дату закінчення звітного періоду.
У разі продажу іноземної валюти за гривні відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв’язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.
Платник податку має відобразити прибуток або збиток, отриманий у разі зміни офіційного курсу НБУ на останній день звітного періоду порівняно з відповідним курсом, що виник на дату відображення доходів від операції з продажу товарів нерезиденту у складі валового доходу.
Таким чином, в наступному звітному періоді у момент продажу таких валютних коштів у складі валових доходів відображається сума гривень, отримана у зв’язку з таким продажем, а валові витрати збільшуються на суму балансової вартості проданої іноземної валюти.
Питання: Чи підлягає оподаткуванню податком на прибуток операція з безоплатного отримання права користування торгівельною маркою?
Відповідь: Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями та доповненнями, далі-Закон) роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Пунктом 1.23 ст. 1 Закону безоплатно надані роботи, послуги – це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.
Водночас будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) є продажем результатів робіт (послуг) згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону.
Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Крім того, згідно з пп. 7.4.3 та 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, що не є платниками податку на прибуток, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.
Таким чином, платник податку на прибуток повинен збільшити валовий дохід на вартість безоплатно отриманих прав користування торгівельною маркою у сумі, яка не менше звичайної ціни, що діяла на дату отримання.
Питання: Яку довідку нерезидент повинен надати українському підприємству, що буде здійснювати на користь такого нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, щоб застосувати норми міжнародної угоди?
Відповідь: Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 (зі змінами та доповненнями, далі-Порядок) підставою для звільнення (зменшення) від опокування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:
– повну назву або прізвище нерезидента;
– підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;
– назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;
– дату видачі.
Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.