Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Питання: Чи має право юридична особа-нерезидент повернути собі суму надміру сплаченого податку, що утриманий з його доходу українським підприємством, на іншу дату, що передує даті виплати таких доходів?
Відповідь: Згідно з п. 9 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 (зі змінами та доповненнями, далі-Порядок) у разі коли нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує належну до сплати відповідно до норм міжнародного договору, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України, складеної, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що орган державної податкової служби перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.
У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку орган державної податкової служби приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу Державного казначейства.
У разі відмови в поверненні суми податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.
Відповідно до п. 11 Порядку орган Державного казначейства на підставі висновку органу державної податкової служби перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента.
Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до умов міжнародного договору, після отримання копії рішення органу державної податкової служби про повернення суми надміру сплаченого податку або після зарахування коштів від відповідного органу Державного казначейства (п. 11 Порядку).
Крім того, кошти, які за рішенням органу державної податкової служби, повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу Державного казначейства не надсилається.
Питання: Чи оподатковується податком на прибуток сума штрафу, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі неналежного виконання ним зобов’язань?
Відповідь: Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями) до складу валового доходу включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду.
Одночасно статтею 179 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Таким чином, до складу валового доходу включається сума штрафу, яка отримана ним від боржника в разі неналежного виконання ним зобов’язань.
За серпень 2010
Питання: Підприємство-платник податку на прибуток має філії та сплачує податок на прибуток консолідовано.
Які форми звітності з податку на прибуток подаються до податкового органу за місцем реєстрації головного підприємства, а які за місцем реєстрації філій?
Відповідь: До складу податкової звітності з податку на прибуток включаються, зокрема:
- декларація з податку на прибуток підприємств, форма та порядок її складання затверджено наказом ДПА України від 29.03.2003 N 143 (далі – Наказ N 143);
- розрахунок сплати консолідованого податку на прибуток та повідомлення про прийняте рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток, затверджений наказом ДПА України від 10.02.2003 N 68 (далі – Наказ N 68).
При здійсненні консолідованої сплати податку на прибуток філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням Розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затверджений Наказом N 68.
У свою чергу за результатами звітного (податкового) періоду за місцезнаходженням головного підприємства мають подаватися: декларація з податку на прибуток підприємства та додаток до декларації з податку на прибуток підприємства «Розрахунок податкових зобов'язань щодо консолідованої сплати податку», форми яких затверджені Наказом N 143.
Питання: Платник податку на прибуток застрахував найманих працівників- членів добровільної пожежної дружини.
Чи включаються витрати на страхування членів добровільної пожежної дружини до валових витрат?
Відповідь: Так, включаються.
Згідно із пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
При цьому віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.
Відповідно до статті 30 Закону України від 17.12.1993 р. № 3745-XII "Про пожежну безпеку" працівники відомчої і місцевої пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд) підлягають обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі (смерті) або поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків аварії, у розмірі десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займали (займають).
При цьому страхування працівників відомчої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) здійснюється відповідно до Положення про порядок і умови обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1995 р. № 232.
Таким чином, враховуючи те, що страхування членів добровільної пожежної дружини (команди) є обов'язковим видом страхування, то витрати на таке страхування включаються до валових витрат платника податку на прибуток.
Питання: У звітному періоді платник податку на прибуток виплатив працівнику одноразове грошове заохочення до ювілейної дати.
Чи можна включити до валових витрат суму такого заохочення?
Відповідь: Відповідно із пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
Таким чином, сума заохочення до ювілейної дати працівника включається до валових витрат працедавця за умови, якщо така виплата передбачена в індивідуальному трудовому договорі, укладеному між найманим працівником та працедавцем, або в колективному договорі, укладеному між працедавцем та колективом найманих працівників.
Питання: Підприємство було створене 22 лютого 2010 року. 30 березня отримало поворотну фінансову допомогу від засновника, яку повернуло 30 червня 2010 року.
Який буде перший звітний податковий період подання звітності з податку на прибуток та чи виникають у підприємства валові доходи в цьому випадку?
Відповідь: Відповідно до п 11.1 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон) встановлені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.
Таким чином, перший звітний періодом, у даному випадку, буде період з 22.02.2010 року по 30.06.2010 року.
Дотримуючись норми пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) декларацію з податку на прибуток необхідно подати протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Тобто, підприємство повинно подавати дану декларацію за ІІ квартал не пізніше 9 серпня поточного року.
Отже, у разі отримання і повернення поворотної фінансової допомоги у одному звітному періоді валові доходи у підприємства не виникають.
Питання: Платник податку на прибуток поніс витрати на придбання маршрутизаторів для використання у власній господарській діяльності.
На збільшення балансової вартості якої групи основних фондів в податковому обліку відносяться витрати на придбання таких маршрутизаторів?
Відповідь: Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) установлено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з пп. 8.2.2 вищезазначеної статті основні фонди розподілено за групами. До складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. N 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Таким чином, витрати на маршрутизатори, та їх підключення до телекомунікаційної мережі в податковому обліку відображаються як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої) за умови їх використання в господарській діяльності платника податку.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517.
Питання: За кредитною угодою з нерезидентом підприємство-платник податку на прибуток сплатило такому нерезиденту відсотки за користування кредитом.
Чи може сума сплачених відсотків в повному розмірі включатися до складу валових витрат?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.
При цьому підпунктом 5.5.2 зазначеного пункту передбачено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.
Згідно з пп. 5.5.4 п. 5.5 ст. 5 Закону для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий дохід звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов’язаних із виплатою процентів.
Тобто платник податку, що здійснює виплату процентів на користь вищезазначених осіб, може віднести до складу валових витрат частину суми таких процентів, яка не перевищує розрахункової величини, обчисленої за формулою:
ЧВ% = Д% + [(ВД – Д%) – (ВВ – В%)] / 2, де
ЧВ% – частина суми процентів, сплачена вищевказаним особам, яка відноситься до складу валових витрат у звітному періоді;
Д% – сума доходів платника податку, отримана протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів;
ВД – скоригований валовий дохід звітного періоду;
ВВ – сума валових витрат звітного періоду;
В% – валові витрати звітного періоду, пов’язані з виплатою процентів.
Таким чином, якщо нерезидент, відповідає критеріям, що визначені нормою пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону, то відсотки, сплачені йому за користування кредитом, включаються до валових витрат у межах граничної суми, визначеної згідно вищезазначеної формули.
Питання: Підприємство понесло витрати на придбання ліцензії.
Чи має воно право віднести такі витрати до складу валових витрат? Якщо так, то як правильно відобразити їх в декларації з податку на прибиток підприємства?
Відповідь: У разі коли термін дії ліцензії менше року, застосовується підпункт 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі-Закон), в якому зазначено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.
У декларації з податок на прибуток підприємства, що затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 (далі - Декларація), витрати на придбання ліценції, терміном дії менше року, відображаються у рядку 04.13 «інші витрати крім визначених у 04.1-04.11».
Якщо платник податку придбав ліцензію терміном більше, ніж на один рік, витрати на її придбання відображаються наступним чином.
Оскільки право на здійснення діяльності, що ліцензується відповідає критеріям для визнання його нематеріальним активом згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону, тому витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням нематеріального активу, до валових витрат не включаються (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону) і підлягають амортизації відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону як витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Для розрахунку амортизації нематеріальних активів передбачено додаток К1/1 до Декларації, таблиця 2.
Таким чином, витрати на придбання ліцензії, термін дії якої більше року, відображаються в податковому обліку як витрати на придбання нематеріальних активів, а на придбання короткотермінової ліцензії - у складі валових витрат звітного періоду.
Роз’яснення з даного питання було надано листом ДПА України від 17.09.2008 р. № 18813/7/15-0217.
Питання: Який порядок виключення з Реєстру постійних представництв постійного представництва як платника податку на прибуток?
Відповідь: Відповідно до п. 6.1 наказу ДПА України від 12.08.1997 р. № 293 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток" (зі змінами та доповненнями, далі - Положення) нерезидент, у разі прийняття рішення про зупинення господарської діяльності через постійне представництво, письмово у довільній формі повідомляє про це податковий орган, де зареєстроване його постійне представництво як платник податку, із зазначенням дати зупинення такої діяльності та повертає свідоцтво про таку реєстрацію.
Податковий орган за місцезнаходженням постійного представництва приймає рішення про виключення з Реєстру постійних представництв такого постійного представництва у 10-денний термін після подання декларації про прибуток разом з розрахунком нарахованого податку на прибуток та повного розрахунку з бюджетом (п. 6.2 Положення).
Згідно з п. 6.3 Положення після виключення з Реєстру постійного представництва нерезидента орган державної податкової служби видає довідку про зняття з обліку платника податків за формою, установленою Порядком обліку, яку постійне представництво нерезидента подає до відповідного органу державної статистики для виключення з ЄДРПОУ. Засвідчена копія такої довідки направляється органом державної податкової служби до відповідного органу державної статистики.
Питання: Чи вважатиметься доходом безоплатна передача основного фонду з балансу одного державного підприємства на баланс іншого?
Відповідь: Відповідно до п.1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів підпадають під продаж товарів.
Згідно норми пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) включаються до складу валових доходів.
Оскільки Законом не надано термін "дохід" (від продажу), то, враховуючи положення пункту 1.43 ст. 1 Закону, застосовується термін, визначений пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.99 р. за № 860/4153.
Так, відповідно до цього пункту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Отже, при безоплатній передачі основних фондів відсутня грошова або інша компенсація вартості таких фондів та не виникає дохід, оскільки відсутні критерії його визнання.
Для відображення операції з безоплатного надання основних фондів в податковому обліку платник податку - передавач має керуватися положеннями підпунктів 8.4.3, 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону.
Так, згідно з підпунктом 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду (підпункт 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону).
Водночас підпунктом 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону передбачено, що не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:
- якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;
- у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;
- у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.
Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.
Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У всіх інших випадках вартість безоплатно отриманих основних фондів розглядається як валовий дохід платника податку згідно з нормою пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону.
Крім того, необхідно врахувати, що в будь-якому із зазначених випадків відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону амортизації підлягають не основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення. При безоплатному отриманні основних фондів платником податку-одержувачем не було понесено зазначених витрат, тому такий платник не має права на амортизацію балансової вартості безоплатно отриманих основних фондів.
Роз’яснення із цього питання було повідомлено листом ДПА України від 26.05.2006 р. № 5907/6/15-0316|10022/7/15-0316.