Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон

Вид материала

Содержание

Про надання роз’яснення
Щодо особливостей оформлення фінансової звітності
Щодо способу подання фінансової звітності державному реєстратору.

Подобный материал:

Діяльність на підставі модельного статуту

Шановні державні реєстратори!

Верховною Радою України 21.04.2011 за № 3262 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту" (далі - Закон).

На виконання вищезазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182 "Про затвердження модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю" (далі - Постанова) затверджено модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю.

Звертаємо увагу, що здійснювати діяльність на підставі модельного статуту можуть на даний

час тільки товариства з обмеженою відповідальністю.

Проекти модельних статутів інших організаційно-правих форм суб'єктів господарювання розробляються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Укрдержреєстром вимоги Закону реалізовані шляхом внесення відповідних відомостей у реєстраційні картки, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 № 3178/5 "Про затвердження форм реєстраційних карток", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 № 1207/1994.

На реєстраційних картках юридичної особи передбачена можливість зазначення відомостей про те, що юридична особа діє на підставі модельного статуту, затвердженого Постановою.

Програмне забезпечення "АІС-ЄДР-М" доопрацьовано в частині внесених змін, відповідно до вимог Закону.

Про надання роз’яснення

До Представництва надходять численні звернення від державних реєстраторів щодо прийняття державними реєстраторами фінансової звітності від суб’єктів господарювання та застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання ( та/чи їх службових осіб), які не надали державному реєстратору в установлений Законом термін фінансову звітність.

Відповідно до частини 3 ст.14 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємства ( крім бюджетних установ) зобов’язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року , що настає за звітним періодом , фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

Частиною 2 ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – ЄДР), містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема фінансова звітність про господарську діяльність юридичної особи ( крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

Отже, Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язує суб’єктів господарювання надавати державному реєстратору фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати, що є підставою для внесення відповідних записів до ЄДР .

Проте, вищезазначеними Законами не встановлено спеціальної відповідальності за несвоєчасне надання чи ненадання фінансової звітності, а Закон України „ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” не визначає підстав для відмови у прийнятті фінансової звітності , якщо вона подана несвоєчасно.

Отже, якщо державному реєстратору суб’єктом господарювання подається фінансова звітність після терміну встановленого частиною 3 ст.14 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, державний реєстратор повинен її прийняти та внести відповідний запис до ЄДР.

Щодо особливостей оформлення фінансової звітності.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Зазначеним Законом, а також Законом про реєстрацію не встановлено будь –яких особливостей щодо оформлення фінансової звітності, що подається державному реєстратору. Тому , державному реєстратору фінансова звітність повинна подаватися за підписом посадових осіб юридичної особи в одному примірнику, завіреної печаткою підприємства. При цьому, якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, нотаріального посвідчення підписів, як це передбачено частиною другою статті 8 Закону про реєстрацію ( для реєстраційної картки, заяви, повідомлення) не вимагається.

Щодо способу подання фінансової звітності державному реєстратору.

Юридичні особи (крім бюджетних установ) можуть подавати фінансову звітність державному реєстратору особисто або надсилати рекомендованим листом. При надсиланні звітності рекомендованим листом доцільно оформити опис вкладення.

Фінансова звітність може подаватися як на паперових носіях так і в електронному вигляді.

Додатково повідомляємо, що ст.. 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі –КпАП) передбачено, що зокрема внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, - тягнуть за собою накладання штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 234¹ КпАП справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства з фінансових питань ( ст..164²) розглядають органи державної контрольно –ревізійної служби в Україні.

Крім цього, відповідно до статті 13 Закону України „Про державну статистику” органи статистики мають право розглядати справу про адміністративні правопорушення і накладати відповідно до законів штрафи.

Положенням про Державний комітет статистики України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 924, передбачено , що Держкомстат погоджує за поданням органів державної влади методологію та звітну документацію, пов’язані із збиранням та використанням адміністративних даних, даних банківської , митної, фінансової статистики, статистики платіжного балансу тощо; розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, та накладає адміністративні стягнення.

Отже, Закон України „Про державну статистику” та Положення про Державний комітет статистики надає право Держкомстату розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати штрафи, зокрема, за ненадання фінансової звітності.

Додаток 1

до листа Держкомпідприємництва

. від «__25.08._2010

№ 10809

Рекомендації

щодо виконання державними реєстраторами абзацу шостого статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

18 травня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (далі – Закон № 2258-VI ), дія якого поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 2258-VI внесено зміни до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі – Закон про реєстрацію), які набирають чинності 21 серпня 2010 року.

У зв’язку із зазначеним вище надаємо роз’яснення по окремим нормам Закону № 2258-VI та їх виконання в межах повноважень державними реєстраторами.

1). Пунктом п’ятим частини першої статті 1 цього Закону встановлено значення терміну «фінансовий моніторинг»:

фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2258-VI суб'єктами первинного фінансового моніторингу є:

1) банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

2) платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

3) товарні, фондові та інші біржі;

4) професійні учасники ринку цінних паперів;

5) компанії з управління активами;

6) оператори поштового зв'язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

7) філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

8) спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;

б) суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону;

в) суб'єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;

г) нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону;

ґ) фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону;

9) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 2258-VI суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції, України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство економіки України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; Спеціально уповноважений орган.

Статтею 6 Закону № 2258-VI визначено завдання, обов'язки та права суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Так, для проведення оцінки ризиків та з метою запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму суб'єктами первинного фінансового моніторингу здійснюються сукупність заходів, спрямованих на виконання вимог Закону № 2258-VI, які включають проведення обов'язкового та внутрішнього фінансового моніторингу (відповідно до статей 15 та 16 цього Закону), що пов’язані з виявленням фінансових операцій, ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності, ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників, обов'язкового звітування про них Уповноваженому органу, а також подання додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Уповноваженого органу.

Для забезпечення належної реалізації функцій установи, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до Закону № 2258-VI, наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 31 жовтня 2006 року № 217 затверджено Примірні правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу небанківськими установами.

2) Одночасно повідомляємо про те, що з огляду на актуальність питання, що передбачає виконання державними реєстраторами статті 24 Закону про реєстрацію, на базі Держкомпідприємництва проведено робочу нараду по їх обговоренню за участі представників Держфінмоніторингу, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Під час наради з’ясовано те, що дія зазначеної норми на даний час може бути практично реалізована через отримання заявником витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – ЄДР), де мають відображатися відомості, які підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб.

Крім того, у зв’язку із відсутністю фінансування перенесено на невизначений термін розроблення відповідного програмного забезпечення АІС «ЄДР-М», пов’язаного із впровадженням зазначених змін до Закону про реєстрацію.

За позицією Держфінмоніторингу, відомості, зазначені у документах, що підтверджують структуру власності засновників-юридичних осіб, повинні включатися до ЄДР.

Учасниками наради прийнято рішення щодо необхідності внесення змін до статті 17 Закону про реєстрацію, якими доповнити відомості про юридичну особу, які містяться в ЄДР, новими відомостями, що підтверджують структуру власності засновників-юридичних осіб, та рекомендувати Держфінмоніторингу у встановленому порядку внести зміни до Прикінцевих положень Закону № 2258-VI в частині переносу строків запровадження вказаної вище норми на два роки з метою вирішення питання фінансування робіт, пов’язаних із доопрацюванням програмного забезпечення ЄДР.

3) Пунктом 12 Примітки Закону № 2258-VI внесено зміни до частини першої статті 24 Закону про реєстрацію, яка доповнюється абзацом шостим такого змісту:

"інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб";

При виконанні зазначеної норми слід враховувати нижченаведене.

Відповідно до визначень термінів, встановлених статтею 1 Закону № 2258:

пунктом двадцятим – контроль юридичної особи – пряме або опосередковане володіння фізичною особою самостійно чи спільно з близькими родичами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 та більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної особи, або незалежна від формального володіння можливість здійснювати будь-яким чином вирішальний вплив на управління чи на діяльність юридичної особи;

пунктом двадцять третім – істотна участь – пряме або опосередковане володіння часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу (фонду), 10 і більше відсотків акцій або прав голосу в юридичній особі, прямий або опосередкований вплив на неї;

У разі встановлення ділових відносин, які виникають між клієнтом та суб'єктом первинного фінансового моніторингу на підставі договору про надання фінансових або інших послуг, здійснюються ідентифікація та вивчення фінансової діяльності клієнта.

Так, відповідно до частини п’ятої статті 9 Закону № 2258-VI, у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний вжити заходів для перевірки та уточнення інформації стосовно ідентифікації такого клієнта (особи).

З цією метою та на виконання вимог частини сьомої статті 9 Закону № 2258-VI суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а державні органи зобов'язані протягом десяти робочих днів надати відповідно до законодавства інформацію стосовно ідентифікації клієнта. Зазначена інформація надається безоплатно. Перелік таких органів та порядок надання інформації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Звертаємо вашу увагу на те, що на сьогодні не затверджено вищезазначений перелік органів державної влади та порядок надання інформації стосовно ідентифікації клієнта на безоплатній основі.

Згідно із листом Держфінмоніторингу від 16.07.2010 № 3469/0800-4 з метою більш ретельного вивчення юридичних осіб та встановлення прозорості відомостей про них, проводиться ідентифікація фізичних осіб - засновників для наступних юридичних осіб: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства» в установчих документах юридичної особи містяться відомості про склад засновників (учасників), розмір статутного (складеного) капіталу; для акціонерних товариств – відомості щодо номінальної вартості акцій, що випускаються, про кількість акцій, що купуються засновниками; для товариств з обмеженою відповідальністю та повних товариств – розмір часток кожного з учасників, розмір та склад вкладів учасників; для товариств з додатковою відповідальністю – розмір часток статутного капіталу; для командитних товариств – розмір часток кожного з учасників.

Інформація щодо структури власності засновників-юридичних осіб може бути підтверджена установчими документами юридичної особи, за допомогою якої можна встановити фізичних осіб – власників істотної участі зазначених юридичних осіб.

Так, у разі, коли засновником юридичної особи (1) є інша юридична особа (2), у якої, в свою чергу засновник – інша юридична особа (3), необхідно мати інформацію про структуру власності всіх учасників цього ланцюга до встановлення конкретної фізичної особи – власника істотної участі юридичної особи (тобто власника 10 та більше відсотків) та його частки статутного фонду у відповідній юридичній особі.

Враховуючи вищезазначене, Держкомпідприємництво вважає, що документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб, може бути:

1) витяг з ЄДР про юридичну особу, що містить відомості про склад засновників (учасників) та розмір статутного (складеного) капіталу, на дату подання документів, сформований автоматизованою системою ведення ЄДР відповідно до Порядку надання інформації з ЄДР та форм запиту затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 жовтня 2005 року № 97 «Щодо затвердження деяких нормативно-правових актів про надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 28 жовтня 2005 року за № 1294/11574;

2) витяг з оригіналів установчих документів відповідно до наказу Державного комітету фінансового моніторингу України від 31 жовтня 2006 року № 217 в частині відомостей про склад засновників (учасників), розмір статутного (складеного) капіталу та розмір часток кожного з учасників, засвідчений нотаріально.

У разі, якщо одним із засновником юридичної особи є акціонерне товариство, державному реєстратору подається витяг з реєстру власників іменних цінних паперів.

Особливу увагу звертаємо на те, що, з метою уникнення зайвих витрат юридичними особами, державному реєстратору для проведення процедури державної реєстрації новоутвореної юридичної особи доцільно спочатку ретельно перевірити документи, що подаються заявником на відповідність їх вимогам чинного законодавства, і тільки після цього формувати, у разі потреби, витяг з ЄДР, що є документом, передбаченим Законом № 2258.

Держкомпідприємництво рекомендує державним реєстраторам розмістити у приміщеннях, де проводиться прийом відвідувачів до відома представників юридичних осіб вищезазначені рекомендації стосовно проведення процедури державної реєстрації новоутвореної юридичної особи відповідно до вимог статті 24 із урахуванням особливостей вищезазначених спеціальних законів.

Рекомендації

щодо виконання державними реєстраторами абзацу шостого частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі – Закон № 755)

Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 24 Закону № 755 для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору інформацію з документами що підтверджують структуру власності засновників – юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.

Зазначена норма не містить винятків, і таким чином, поширюється на суб’єкти господарювання, де засновниками виступають юридичні особи-нерезиденти. При цьому, не встановлено вимоги щодо змісту та оформлення документу, який підтверджує структуру власності засновників – юридичних осіб-нерезидентів.

За результатами обговорення Робочої групи з питань корпоративного управління Європейської Бізнес Асоціації за участю Держкомпідприємництва -документами, що підтверджують структуру власності засновників – юридичних осіб - нерезидентів, яка дає змогу встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб можуть бути:

- витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, які мають бути легалізовані в установленому порядку та підтверджують структуру власності засновників – юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб;

- письмова заява засновника юридичної особи – нерезидента, складена у довільній формі із зазначенням інформації про фізичних осіб – власників істотної участі у цій юридичній особі. Така письмова заява має бути підписана уповноваженою особою, скріплена печаткою засновника юридичної особи-нерезидента (за наявності);

- у випадках, коли встановлення фізичних осіб-власників істотної участі є неможливим подається письмова заява (запевнення) засновника юридичної особи – нерезидента, складена у довільній формі із зазначенням причин неможливості подання інформації про фізичних осіб – власників істотної участі (зокрема, відсутність у законодавстві країни його походження можливості отримання такого документу). Така письмова заява повинна бути підписана уповноваженою особою, скріплена печаткою засновника – юридичної особи (за наявності).

Blog

Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон

Содержание