Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Податок на прибуток
За грудень 2010
Питання: Представництво нерезидента в Україні отримує від нерезидента кошти на фінансування видатків в іноземній валюті.
Чи включаються у валові доходи представництва отримані кошти з метою оподаткування податком на прибуток?
Відповідь: гідно п. 2.1.4 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94, зі змінами та доповненнями (далі - Закон), платником податку на прибуток є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 2 міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (надалі - міжнародний договір) визначено, що в Україні податками, на які поширюються такі міжнародні договори, є податок на доходи підприємств та прибутковий податок з громадян.
Визначення терміна "постійне представництво" наведено у п. 17.1 ст. 17 Закону та ст. 5 міжнародного договору.
Так, відповідно до ст. 5 міжнародного договору "постійне представництво" означає постійне місце комерційної діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.
Пунктом 4 ст. 5 міжнародного договору зазначено, що незалежно від попередніх положень цієї статті термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає, зокрема, утримання постійного місця комерційної діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має допоміжний або підготовчий характер.
Порядок складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затверджено наказом ДПА України від 31.07.1997 р. N 274 (надалі - Наказ).
Згідно п. 4.1 ст. 4 Наказу нерезиденти, які мають право на переваги відповідно до міжнародного договору щодо звільнення (або зменшення) від оподаткування окремих видів доходів, разом з декларацією про прибуток підприємства або з розрахунками визначення оподатковуваного прибутку та податку на прибуток заповнюють і подають до державного податкового органу відомості про доходи, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за спеціальними ставками на підставі міжнародних договорів України, за формою, що додається (додаток N 3).
Розділом 1 додатка N 3 зазначено, що якщо види діяльності, які здійснює представництво, носять підготовчий або допоміжний характер, їх здійснення не утворює постійного представництва. В розумінні міжнародного договору доходи від такої діяльності не підлягають оподаткуванню.
Таким чином, доходи представництва, отриманні від допоміжної або підготовчої діяльності (відсотки банку, курсові різниці, різниці між сумою гривень, отриманими від продажу іноземної валюти та балансовою вартістю такої іноземної валюти тощо), не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.
При цьому п. 4.2 ст. 4 Наказу право на використання переваг договору надається за умови подання письмового підтвердження, виданого компетентним органом відповідної країни, яке підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. Таке письмове підтвердження повинно відповідати вимогам, викладеним у Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року N 470.
Письмове підтвердження подається не рідше, ніж один раз на звітний (податковий) рік одночасно з поданням першої декларації або розрахунку у поточному році (п. 4.4 ст. 4 Наказу).
Якщо діяльність нерезидента на території України утворює постійне місце діяльності, то суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку.
Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 25.12.2009 р. N 22853/7/22-5017.
Питання: Внаслідок реорганізації одного товариства створено нове товариство, на баланс якого згідно із розподільчим актом передані активи товариства, яке припинило діяльність.
Як у податковому обліку з податку на прибуток новоствореного товариства відображаються отримані за роздільним актом активи?
Відповідь: Статтею 59 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями) визначено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання може здійснюватися шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). При цьому:
- у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, утвореного внаслідок злиття;
- у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання;
- у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, утворених внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта;
- у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Документом, що підтверджує право правонаступника на майнові права та обов'язки підприємства, при реорганізації є роздільний (передавальний) акт, складений у порядку, передбаченому законодавством. Правонаступник набуває право власності на майно з моменту нотаріального посвідчення.
Тобто якщо в результаті реорганізації майнові права та обов'язки підприємства у певній частині переходять до його правонаступника, активи та пасиви балансу такого підприємства в такій самій частині приєднуються до активів та пасивів цього правонаступника і враховуються правонаступником при визначенні об'єкта оподаткування.
Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Таким чином, реорганізація не може розглядатися як операція з купівлі-продажу або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки вона полягає у переході за роздільним актом у відповідних частинах майнових прав і обов'язків до правонаступника.
Виходячи з вищевикладеного, вартість активів за передавальним актом, у тому числі вартість основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та інших активів, не включається до складу валового доходу платника податку – правонаступника і не є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств. Тобто внаслідок реорганізації підприємства зобов'язань з податку на прибуток не виникає.
Роз’яснення із зазначеного питання було надано також у журналі «Вісник податкової служби України» 2009 р., № 32.
Питання: Підприємство направляє працівника у відрядження у вихідний день.
Чи відносяться на валові витрати добові, виплачені за такий вихідний день?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) до валових витрат відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, установлюваних постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".
Одночасно зазначеним підпунктом встановлено, що будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
При цьому згідно із п. 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59, за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663.
Питання: У вересні 2010 року було зареєстровано підприємство поліграфії.
Який порядок оподаткування підприємства такого виду діяльності?
На які цілі мають бути спрямовані кошти, вивільнені у зв'язку з наданням податкових пільг?
Відповідь: Пунктом 7.20 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон) передбачено, що платники податку, зазначені у пунктах 7.11, 7.13, 7.21 цієї статті, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених пунктів.
При цьому:
до складу валових витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких звільнених доходів;
балансова вартість покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для одержання таких звільнених доходів, не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону;
сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у зменшенні скоригованого валового доходу згідно із пунктом 3.1 статті 3 цього Закону. У разі коли основні фонди використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу валових доходів згідно з цим Законом на загальних підставах, скоригований валовий дохід платника податку підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу валових доходів згідно з цим Законом на загальних підставах, відноситься до загальної суми валових доходів з урахуванням звільнених.
Відповідно до пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону тимчасово, до 1 січня 2015 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.
Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України.
Питання: Банк-заставодержатель набув у власність об'єкт основних фондів - будівлю, яка була предметом застави під забезпечення зобов’язань по кредитному договору, заборгованість за яким позичальником-заставодавцем не погашена.
Як в податковому обліку банку має відображатися операція з прийняття у власність заставленого майна?
Відповідь: Відповідно до пп. 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), є ціною придбання такої застави.
Питання: Платником податку на прибуток були надміру перераховані кошти на сплату податку на прибуток за попередній звітний період.
Яким чином повернути надміру сплачені суми податку на прибуток з бюджету у зв’язку з тим, що виникла переплата?
Відповідь: Відповідно до п. 16.16 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.
Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів) та порядок продовження граничних строків встановлено п. 15.3 та 15.4 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2181).
Зокрема, пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закон № 2181 передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання правд на таке відшкодування.
Отже, питання повернення сум переплати вирішується органами державної податкової служби на місцях згідно з чинним законодавством та Порядком взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платниками податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів та Державного казначейства України від 03.02.2005 р. № 58/78/22, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 р. за № 247/10527.
За листопад 2010
Питання: Чи подається декларація з податку на прибуток за результатами одинадцяти місяців 2010 року?
Відповідь: Ні, не подається.
Пунктом 11.1 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/ВР-94 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі-Закон) встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Відповідно до норм пункту 16.4 ст. 16 Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
Зважаючи на те, що на 2010 рік податковим та бюджетним законодавством України не передбачено подання декларації за результатами одинадцяти місяців поточного року, звітність з податку на прибуток за вказаний період не подається.
Питання: Підприємство має на балансі окрему будівлю, яка використовується для організації харчування працівників. Чи має право підприємство віднести до складу валових витрат витрати на експлуатацію та утримання їдальні?
У III кварталі 2010 року у приміщенні даної будівлі було зроблено капітальний ремонт із заміною даху та підлоги. Після проведення ремонту у вихідні дні приміщення здається в оренду як банкетний зал.
Чи можна включити витрати на капітальний ремонт приміщення до складу валових витрат підприємства? Чи має підприємство право амортизувати в податковому обліку понесені витрати?
Відповідь: Відповідно до норм пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334) до складу валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), у тому числі приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку.
Тобто право на віднесення витрат на утримання та забезпечення основної діяльності такого об'єкта набувається у разі, якщо така будівля перебувала на балансі підприємства та утримувалася за рахунок такого платника податку станом на 01.07.97 р. У разі якщо такі об'єкти зараховано на баланс після зазначеної дати, права на збільшення валових витрат на суму будь-яких витрат, понесених щодо таких об'єктів, підприємство не має.
Водночас пунктом 5 розділу II «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 01.07.2004 р. № 1957-IV запроваджено обмеження щодо віднесення на валові витрати у розмірі 50 % від суми понесених витрат, пов'язаних із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334, до моменту передачі таких об'єктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із законом.
У випадку, коли об'єкти соціальної інфраструктури є капітальними активами, і не використовуються в господарській діяльності платника податку, тобто їх використання не спрямовано на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, вони є невиробничими, тому відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334 витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення цих невиробничих фондів не підлягають амортизації і на валові витрати не відносяться.
У разі якщо підприємство здає такі приміщення в оренду та одержує доходи від експлуатації об'єктів соціальної інфраструктури і така діяльність передбачена статутом цього підприємства, то такі об'єкти стають виробничими, а підприємство отримує можливість нарахування амортизації та право відображення в податковому обліку витрат на їх ремонт, реконструкцію, поліпшення тощо згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334.
При цьому відповідно до вищезазначеної норми платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Щодо здачі в оренду банкетного залу слід врахувати, що згідно пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334 передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Тобто будь-які доходи, отримані від здачі в оренду об'єктів соціальної інфраструктури, з метою оподаткування відповідно до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334 включаються до складу валових доходів підприємства звітного (податкового) періоду.
Роз’яснення з даного питання було надано у журналі «Вісник податкової служби України», січень 2010 р., № 3.
Питання: У листопаді 2010 року підприємство-платник єдиного податку придбало нематеріальний актив. З 1 січня 2011 року підприємство переходить зі спрощеної системи оподаткування на загальну.
Чи можна амортизувати в податковому обліку витрати, понесені на придбання такого нематеріального активу? Якщо так, то як визначити його балансову вартість в податковому обліку?
Відповідь: Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями (далі - Закон) встановлено, що для цілей оподаткування під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.
З метою оподаткування нарахування амортизації при переході на загальну систему оподаткування поновлюється, а балансова вартість нематеріальних активів визначається як залишкова балансова вартість на момент повернення на загальну систему оподаткування за даними бухгалтерського обліку підприємства у разі, якщо витрати на придбання нематеріальних активів було понесено платником податку і ці нематеріальні активи використовуються у його господарській діяльності.
У бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" до нематеріальних активів відносяться активи, що не мають матеріальної форми, що можуть бути ідентифіковані й утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду понад один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам. У податковому обліку під терміном "Нематеріальний актив" маються на увазі об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права власності платника податку.
У податковому обліку для нематеріальних активів передбачено лінійний метод амортизації, відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону, згідно з яким для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Роз’яснення з цього питання надано у листі ДПА України від 07.09.2006 р.№ 16636/7/31- 3017.