Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Відповідь: Перш за все необхідно врахувати, що чинним законодавством з питань оподаткування не визначено термін «веб-сайт», тому з метою оподаткування використовується аналогічний термін, визначений згідно з листом Державного казначейства України від 19.05.2004 р. N 07-04/1005-4111 веб-сторінки, веб-сайти, веб-портали (сервери) – це сукупність апаратних і програмних засобів разом з інформаційними ресурсами, що мають унікальну адресу в мережі Інтернет і призначені для надання інформаційних послуг юридичним та фізичним особам.
Враховуючи положення частини першої статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України від 23.12.1993 року N 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт відноситься до об’єктів права інтелектуальної власності (авторського права).
Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон) нематеріальними активами визнаються об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.
При цьому згідно з підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання підлягають амортизації, яка здійснюється відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону.
Отже, якщо договір на створення веб-сайту передбачає перехід до платника податку – замовника права інтелектуальної власності (авторського права) на цей веб-сайт, то витрати, понесені таким платником згідно з цим договором, підлягають амортизації на підставі підпункту. 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону.
Роз’яснення із зазначеного питання були повідомлені листом ДПА України від 12.12.2006 р. № 385/2/15-0310.
Питання: Підприємство застрахувало працівників за договорами довгострокового страхування життя та сплачує страхові платежі за власний рахунок.
В якому розмірі можна включити ці платежі до валових витрат?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, далі – Закон № 334), якщо згідно з договором довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди. При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі - Закон № 889), протягом такого податкового періоду.
Підпунктом 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.
Крім того, відповідно до абзацу "в" пп. 4.2.4 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються суми пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачені будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків від нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.
Таким чином, тільки при дотриманні вищевказаних вимог пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334 та пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889 сума страхових внесків на довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення найманих працівників може бути віднесена до складу валових витрат платника податку.
Роз'яснення стосовно податкового обліку витрат на довгострокове страхування життя та недержавне пенсійне забезпечення надане листом ДПА України від 20.05.2005 р. N 9875/7/15-1317 та фахівцями ДПА України на сторінках журналу «Вісник податкової служби України» (№ 16 від 25.04.2006).
Питання: Підприємство-платник податку на прибуток, незареєстрований платником податку нас додану вартість, придбав імпортні товари, під час розмитнення яких сплатив податку на додану вартість.
Як відобразити в податковому обліку суму ПДВ, сплачену під час розмитнення імпортних товарів неплатником ПДВ?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В той же час п. 5.9 зазначеної статті встановлено, що
Листом ДПА України від 29.01.2007 р. N 1564/7/15-0217 було роз’яснено, що балансова вартість запасів у податковому обліку визначається відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. N 246 та зареєстрованого в Мінюсті України 02.11.1999 р. за N 751/4044 (за текстом - П(С)БО 9), придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
У пункті 9 П(С)БО 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати;
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Таким чином, якщо придбані платником податку на прибуток-неплатником ПДВ імпортні товари, під час розмитнення яких був сплачений податок на додану вартість, використовуються в господарській діяльності такого платника, то вартість таких імпортних товарів разом з податком на додану вартість, сплаченим під час розмитнення, включається до валових витрат.
За серпень 2008 р.
Питання: Підприємство-покупець списує кредиторську заборгованість за товари, за якою минув термін позовної давності.
Як у декларації з податку на прибуток за той звітний період, в якому минув термін позовної давності, відобразити таку кредиторську заборгованість?
Відповідь: Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою.
Згідно із пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону передбачено, що безповоротна фінансова допомога є доходом з інших джерел та має включатися до валового доходу підприємства-боржника.
З урахуванням зазначеного, якщо після закінчення терміну позовної давності підприємство-боржник (у даному випадку – покупець) не розрахувався за отримані раніше товари, то сума його кредиторської заборгованості за цими товарами з урахуванням податку на додану вартість набуває статусу безповоротної фінансової допомоги і підлягає оподаткуванню шляхом включення до валового доходу в тому звітному податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності.
При цьому відповідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України 16.01.2003 р. № 435-IV загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 та зареєстрованим в Мін’юсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592 (далі – Порядок № 143), підприємство-боржник має відобразити суму такої безповоротної фінансової допомоги в рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» декларації з податку на прибуток підприємств.
Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 03.05.2006 р. N 4939/6/15-0316.
Питання: У поточному році підприємство перерахувало благодійній організації 9 тис. гривень. За минулий рік оподатковуваний прибуток підприємства складав 300 тис. гривень.
В якому розмірі кошти на благодійництво включаються до валових витрат?
Відповідь: Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку відносять до складу валових витрат суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перерахованих (переданих) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у п. 7.11 ст. 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям – засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених пп. 5.6.2 п. 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених пп. 5.2.17 цього пункту.
При цьому наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143 (зареєстровано в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, зі змінами та доповненнями) передбачено заповнення додатку Р2 «Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)» до декларації з податку на прибуток (далі - додаток Р2) підприємства, згідно з яким розраховуються граничні норми валових витрат.
Згідно із Узагальнюючим податковим роз'ясненням щодо відображення в декларації з податку на прибуток підприємства витрат на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг), які включаються до валових витрат, затвердженим наказом ДПА України від 27.08.2008 № 552, в рядку 1 додатка Р2 до рядка 04.8 декларації з податку на прибуток підприємства відображається частина суми, зазначеної у рядку В, що перевищує суму (А х 0,02), але не більше суми (А х 0,05).
Зокрема, в рядку А додатка Р2 відображається оподатковуваний прибуток платника податку попереднього звітного періоду – 300 тис. грн.
При цьому межі віднесення до складу валових витрат відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР становлять:
- (р. А х 0,02) - 6 тис. грн. = 300 тис. грн. х 0,02 (2 % від оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду);
- (р. А х 0,05) - 15 тис. грн. = 300 тис. грн. х 0,05 (5 % від оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).
Враховуючи те, що сума благодійної допомоги, фактично наданої платником податку в поточному році (код рядка В), становить 9 тис. грн., та не виходить за межі розрахованих сум (не менше 6 тис. грн., але не більше 15 тис. грн.), то така сума в повному розмірі включається до складу валових витрат.
Питання: Підприємство отримало виручку від продажу товарів за іноземну валюту та здійснює продаж отриманої іноземної валюти.
Як в податковій декларації з податку на прибуток відобразити результат такого продажу: у вигляді різниці чи окремо сум доходів і витрат?
Відповідь: Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.
При цьому згідно із пп. 7.3.1 зазначеного пункту доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.
Згідно із Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 та зареєстрованим в Мін’юсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592, балансова вартість іноземної валюти відображається у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1- 04.12» декларації з податку на прибуток підприємств, а сума гривень, отриманих у зв'язку з продажем такої іноземної валюти - у рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1- 01.5» декларації.
Питання: Згідно із договором купівлі-продажу підприємство-продавець відвантажило товари, за які не отримало оплати від постачальника протягом терміну позовної давності.
Як у декларації з податку на прибуток за той звітний період, в якому минув термін позовної давності, відобразити таку дебіторську заборгованість?
Відповідь: Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) на дату відвантаження товарів ним було збільшено валові доходи та згідно із Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 та зареєстрованим в Мін’юсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592 (далі – Порядок № 143), вартість таких відвантажених товарів відображено в рядку 01.1 «валовий дохід від усіх видів діяльності» декларації з податку на прибуток підприємств (далі – декларація).
Згідно із п. 1.25 ст. 1 зазначеного Закону заборгованість, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності в його податковому обліку вважається безнадійною заборгованістю.
Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, включаються до валових витрат.
Згідно із Порядком № 143 такі суми відображаються у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1- 04.12» декларації.
Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 03.05.2006 р. N 4939/6/15-0316.
Питання: Підприємство-платник єдиного податку виплатило дивіденди своїм учасникам.
Чи потрібно при виплаті таких дивідендів сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток?
Відповідь: Так, потрібно.
Згідно із пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою (25 відсотків до об'єкта оподаткування) покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами.
При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.
Таким чином, платники єдиного податку, які виплачують своїм акціонерам дивіденди, зобов'язані нараховувати та сплачувати авансові внески за правилами, встановленими вищевказаною нормою Закону.
Роз’яснення із зазначеного питання було повідомлено, зокрема, листом ДПА України від 24.01.2006 р. № 529/6/15-0116.
Питання: Працівник підприємства перебував у відрядженні на власному легковому автомобілі.
Чи можна віднести до валових витрат суму відшкодування витрат на пально-мастильні матеріали, надані працівнику підприємством після відрядження?
Відповідь: Ні, не можна.
Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.7 розділу I Інструкції про порядок відряджень за кордон і в межах України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. N 59, до документів, що підтверджують фактичні витрати відрядженої особи на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, відносяться документи у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій). До витрат на проїзд зазначених осіб відносяться:
- витрати на проїзд до місця відрядження і назад у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті;
- витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні;
- витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами) відповідно до маршруту, погодженого керівником.
Таким чином, законодавством України передбачено включення до валових витрат виробництва й обігу витрат відрядженого працівника на проїзд лише транспортом загального користування (згідно з підтвердними документами у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій)). Тому витрати на придбання пально-мастильних матеріалів під час відрядження, не включаються до валових витрат платника податку.
Питання: Згідно із договором купівлі-продажу підприємство-покупець отримало товари, за які не розрахувалось з постачальником протягом терміну позовної давності.
Як у декларації з податку на прибуток за той звітний період, в якому минув термін позовної давності, відобразити таку кредиторську заборгованість?
Відповідь: Враховуючи норму п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон), згідно з якою продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, якщо договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими товарами (роботами, послугами). При цьому п. 1.23 ст. 1 Закону безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) вважаються товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Одночасно підприємству-покупцю необхідно врахувати, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В той же час у зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.
Таким чином, в податковому обліку підприємства-покупця сума заборгованості за отримані, але не оплачені товари, яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, включається до валового доходу.
Згідно із Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 та зареєстрованим в Мін’юсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592 (далі – Порядок № 143), така сума відображається в рядку 01.6 «Інші доходи».
При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону, про що повідомлялось листом ДПА України від 07.06.2006 р. № 10751/7/15-0317.
Згідно із Порядком № 143 підприємство - боржник має відобразити суму неоплачених товарів зі знаком «-» у рядку 05.1 «зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток підприємств, зменшивши таким чином валові витрати в тому звітному податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності.