Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Питання: У ІV кварталі 2007 р. підприємство, перебуваючи на єдиному податку, придбало запаси. У І кварталі 2008 р. – перейшло на загальну систему оподаткування.
Чи враховується вартість таких запасів при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»?
Відповідь: Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Тобто відповідно до Закону в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат.
Таким чином, якщо в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по п. 5.9 ст. 5 Закону.
Роз’яснення із зазначеного питання було повідомлено, зокрема, листом ДПА України від 06.02.2007 р. № 2169/7/15-0217.
Питання: Підприємство-платник податку на прибуток отримало від нерезидента фінансовий кредит.
Як відображаються ці кошти у податковому обліку підприємства?
Відповідь: Відповідно до пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.
Кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із отриманням таким платником фінансових кредитів від осіб-кредиторів, перелічених у пп. 1.11.1 ст. 1 Закону, відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону не включаються до складу валового доходу, а кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту згідно з пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 не включаються до складу валових витрат.
Питання: Підприємство-платник податку на прибуток орендує квартиру у фізичної особи. Основний фонд належить до жилого приміщення. Чи включаються витрати, понесені на сплату орендної плати, до складу валових витрат?
Відповідь: Відповідно до пп. 1.18.5 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) оренда жилих приміщень – господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк, для цільового використання та за орендну плату.
Величина орендної плати, яка сплачується юридичними особами, регулюванню не підлягає.
Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
При цьому листом ДПА України від 23.11.2004 р. N 22914/7/15-1117 враховуючи те, що фізичні особи є платниками податку з доходів фізичних осіб у відповідності до абзацу першого п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 N 889 та не є особами, що сплачують податок на прибуток підприємств у відповідності до Закону, то на операції платника податку на прибуток з фізичними особами поширюється дія підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону.
Підпунктом 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону встановлено особливості оподаткування операцій лізингу (оренди), а саме: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Водночас, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті) (пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону).
Таким чином, лише у випадку коли квартира, яка перебуває у житловому фонді буде переведена у нежитловий фонд, підприємство має право скористатися пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону та віднести витрати на оренду такої квартири до складу валових витрат.
Питання: Підприємство-орендар понесло витрати на поліпшення орендованих основних фондів групи 1. На балансі власних основних фондів не має.
Як в податковому обліку орендар має право відобразити витрати після закінчення терміну договору оперативної оренди?
Відповідь: Відповідно до пп. 1.18.1 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) оперативний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Підпунктом 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону передбачено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:
відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);
створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).
При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.
У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів.
При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта (пп. 8.8.2 п. 8.8 ст. 8 Закону).
Підпунктом 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.
Таким чином, після закінчення терміну договору оперативної оренди орендар має право збільшити валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.
Питання: Підприємство-платник податку на прибуток самостійно виготовило основний фонд для використання у господарській діяльності.
Чи можна амортизувати такі витрати у податковому обліку?
Відповідь: Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону).
Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.
Норми амортизації передбачені п. 8.6 ст. 8 Закону.
Підпунктом 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону визначено, що у разі понесення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого ПДВ у разі, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований як платник ПДВ.
Таким чином, на суму витрат, пов'язаних із створенням основного фонду та введенням його в експлуатацію, платник податку на прибуток збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів та нараховує амортизацію з кварталу, наступного за кварталом в якому такий об’єкт було введено в експлуатацію.
Питання: Підприємство виплачує нерезидентам доходи з джерелом походження з України.
Чи можна з метою оподаткування таких доходів застосовувати замість ставки 15 відсотків, встановленої ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ставки, встановлені міжнародними договорами? Якщо так, то з якими саме?
Відповідь: Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Перелік країн, з якими укладені міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування станом на 1 січня 2008 року, було повідомлено листом ДПА України від 09.01.2008 р. N 93/7/12-0117 «Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування».
Зокрема, станом на 1 січня 2008 року набули чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з Австрією (20.05.99), Азербайджаном (03.07.2000), Алжиром (01.07.2004), Бельгією (25.02.99), Білорусією (30.01.95), Болгарією (03.10.97), Бразилією (26.04.2006), Великою Британією (11.08.93), В’єтнамом (19.11.96), Вірменією (19.11.96), Грецією (26.09.2003), Грузією (01.04.99), Данією (21.08.96), Єгиптом (27.02.2002), Естонією (24.12.96), Ізраїлем (20.04.2006), Індією (31.10.2001), Індонезією (09.11.98), Іраном (21.07.2001), Італією (25.02.2003), Казахстаном (14.04.97), Канадою (22.08.96), Киргизстаном (01.05.99), Китаєм (18.10.96), Республікою Корея (19.03.2002), Кувейтом (22.02.2004), Латвією (21.11.96), Ліваном (06.09.2003), Литвою (25.12.97), Македонією (23.11.98), Молдовою (27.05.96), Нідерландами (02.11.96), Норвегією (18.09.96), Об’єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004), Польщею (11.03.94), Португалією (11.03.2002), Російською Федерацією (03.08.99), Румунією (17.11.97), Сирією (04.05.2004), Словаччиною (22.11.96), Словенією (25.04.2007), США (05.06.2000), Таджикистаном (01.06.2003), Таїландом (24.11.2004), Туреччиною (29.04.98), Туркменістаном (21.10.99), Угорщиною (24.06.96), Узбекистаном (25.07.95), Фінляндією (14.02.98), Францією (01.11.99), ФРН (04.10.96), Хорватією (01.06.99), Чехією (20.04.99), Швейцарією (26.02.2002), Швецією (04.06.96).
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал, яка була підписана 22 березня 2001 р. та набула чинності 29.11.2001, застосовується у відносинах України з Республікою Сербія та з Республікою Чорногорія.
Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про правонаступництво України» Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією, Монголією, Японією.
Питання: Підприємство виплачує дохід фізичній особі-приватному підприємцю та утримує податок з доходів фізичних осіб з доходу, виплаченого цьому підприємцю.
Чи включаються до складу валових витрат підприємства витрати, пов'язаних із сплатою податку з доходів фізичних осіб?
Відповідь: Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Крім того, до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті (пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону).
Водночас, абзацом першим підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат не включається, зокрема, сплата податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Разом з цим, відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, платник податку має право включити до складу валових витрат у повному обсязі вартість оплачених послуг, зокрема, сплачених фізичній особі, за умови належного документального оформлення таких витрат, зв'язку цих витрат із його господарською діяльністю, а також з урахуванням листа ДПА України 23.11.2004 N 22914/7/15-1117. При цьому витрати платника податку на сплату податку з доходів фізичних осіб при здійсненні оплати послуг відповідно до Закону повторно не відносяться до складу його валових витрат.
Роз’яснення із зазначеного питання було повідомлено листом ДПА України 28.12.2006 р. N 24725/7/15-0317.
Питання: Підприємство-платник податку на прибуток має філії в різних містах України та податок консолідовано.
У квітні поточного року зареєстрована ще одна філія.
Чи може нова філія перейти на консолідовану сплату податку на прибуток з початку реєстрації?
Відповідь: Якщо підприємство, яке має філії та сплачує податок на прибуток консолідовано створює у своєму складі нові філії, то відповідно до другого абзацу п. 8 Порядку складання розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.2003 N 68, дані обліку новостворених філій враховуються при розрахунку консолідованого податку, починаючи з того звітного (податкового) періоду, коли вони були створені.
За березень 2008 р.
Питання: Відповідно до п. 5.4.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено обмеження щодо включення до складу валових витрат витрат на страхування за добровільними видами страхування.
На підставі якого саме нормативного документу визначається перелік видів добровільного страхування?
Відповідь: Відносини у сфері страхування регулюються Законом України від 07.03.96 № 85/96-ВР «Про страхування».
Зокрема, ст. 6 зазначеного Закону визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Всі види добровільного страхування перелічені в зазначеній статті.
В той же час види обов’язкового страхування перелічені у ст. 7 вказаного Закону.
Питання: В якому розмірі включаються до валових витрат витрати на страхування основних фондів платника податку: повністю чи в межах 5 відсотків від валових витрат?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.4.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування основних фондів платника податку не відноситься до обов’язкових видів страхування, витрати, понесені платником податку на таке страхування, включаються до складу валових витрат в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.
Питання: Підприємство понесло витрати на добровільне медичне страхування найманих працівників.
Чи включаються ці витрати до складу валових витрат підприємства?
Відповідь: Ні, не включаються.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
При цьому згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 зазначеної статті не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Одночасно пп. 5.4.6 цієї статті встановлено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» медичне страхування відноситься до видів добровільного страхування, витрати на таке страхування не включаються до валових витрат.