Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 28

За липень 2008 р.

Питання: Підприємство придбало запасні частини для проведення ремонтів.

Чи включається вартість придбаних запчастин до валових витрат та чи враховується при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів?

Відповідь: Згідно із пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8 Закону.

Відповідно до пп. 5.9 ст. 5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Одночасно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Таким чином, вартість запасних частин, придбаних для ремонтів, не включається до складу валових витрат за нормами, встановленими ст. 5 Закону, та не враховується при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів згідно із п. 5.9 зазначеної статті.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 06.07.2006 р. N 3721/Ж/15-0314.

Питання: В якому розмірі до складу валових витрат включаються добові по відрядженнях в межах України?

Відповідь: Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року N 209 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663" було встановлено, що для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів) у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування для відряджень у межах України граничні норми добових витрат складають 30 гривень.

Зазначена постанова була опублікована у газеті "Урядовий кур'єр" від 29 березня 2008 року N 59, інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 4 квітня 2008 року N 23.

При цьому листом Мін’юсту України від 23.04.2008 р. N 34-3020-0-33-08 «Про набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року N 209» було роз’яснено, що відповідно до статті 5 Указу Президента України від 10 червня 1997 року N 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

На підставі зазначеного та враховуючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року N 209 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663" визначає права і обов'язки громадян, вона набрала чинності з дня опублікування - 29 березня 2008 року.

Питання: Чи включаються до складу валових витрат підприємства витрати, пов’язані з пошуком кваліфікованого персоналу?

Відповідь: Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон) під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5, включаються до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрачені платником податку кошти, пов’язані з пошуком персоналу, підтверджені відповідними документами згідно з вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, включаються до складу валових витрат.

Питання: Підприємство придбало легковий автомобіль для використання у власній господарській діяльності як об’єкт основних фондів.

Чи можна включити суму податку на додану вартість, сплачену у зв’язку із придбанням такого автомобіля до складу валових витрат, як передбачено п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»?

Відповідь: Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

У зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а до нього не внесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листами ДПА України від 27.07.2005 р. № 14787/7/15-1117, 13.09.2005 р. № 10803/5/15-2416, 01.12.2006 р. № 22466/7/31-0017 та 30.01.2007 р. № 42/2/15-0210.

В той же час платники податків можуть скористатися п. 4.4 ст. 4 від 21.12.2000 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Щодо практичного застосування зазначеної норми листом Комітету ВР України з питань фінансів та банківської діяльності від 02.03.2007 р. № 06-10/10-199 було роз’яснено, що виходячи із вищенаведеного правила конфлікту інтересів, а також враховуючи судову практику, яка свідчить про те, що рішення судів з цього питання приймались на користь платників податку з урахуванням наявності конфлікту інтересів, вважаємо за можливе до законодавчого врегулювання питання щодо відображення у податковому обліку податку на додану вартість, що не підлягає включенню до податкового кредиту, який сплачено при придбанні легкових автомобілів (крім таксомоторів), здійснювати відповідно до норм підпункту 7.4.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Питання: Підприємство уклало з банком кредитну угоду, за умовами якої передбачено сплата комісій за організацію кредиту та комісійних за адміністрування кредиту. Чи можуть ці витрати включатися до складу валових витрат?

Відповідь: Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі – Закон) валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.

Виходячи з викладеного, якщо платник податку бере фінансовий кредит для здійснення господарської діяльності, то здійснені ним витрати на залучення та оформлення такого кредиту включаються до складу валових витрат. Таку позицію викладено в публікації в журналі «Вісник податкової служби України» № 42 (листопад 2005 р.).

Враховуючи зазначене, витрати платника податку у вигляді комісій за організацію кредиту та комісійних за адміністрування кредиту можуть бути включені до складу валових витрат за умови доведення того, що банківський кредит отримано на цілі, пов'язані із здійсненням господарської діяльності платника податку.

Питання: Підприємство отримало з регіонального відділення Фонду соціального страхування суми коштів на оплату тимчасової непрацездатності працівників. На отримані кошти нараховуються відрахування до Пенсійного фонду.

Як відобразити ці кошти у податковому обліку?

Відповідь: Згідно із Законом України від 11.01.2001 N 2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5, допомога по тимчасовій непрацездатності до фонду оплати праці не відноситься.

Підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом).

При цьому статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, оплата перших п'яти днів непрацездатності проводиться за рахунок коштів підприємства та відноситься на валові витрати відповідно до підпункту 5.6.2 пункту 5.6 статті 5 Закону, а починаючи з шостого дня непрацездатності, допомога по тимчасовій непрацездатності, виплачується платником податків за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та не включається до складу валових витрат.

Що стосується внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму оплати тимчасової непрацездатності, то їх сума відноситься на валові витрати підприємства відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані листом ДПА України від 11.05.2004 р. N 8365/7/15-1117.

За червень 2008 р.

Питання: Підприємство-платник податку на прибуток планує направити свого працівника на курси підвищення кваліфікації.

Чи відносяться дані витрати до складу валових витрат?

Відповідь: Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

При цьому обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені зазначеним підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку. У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

Крім того, згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підприємство має право віднести до складу валових витрат витрати, пов’язані з підвищенням кваліфікації працівника, лише в у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду за умови, що такі витрати пов’язані із господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними документами..

Питання: Чи має право підприємство віднести до складу валових витрат витрати на придбання питної води для своїх працівників?

Відповідь: Ні, не має.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону передбачено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за Переліком заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат (далі-Перелік), який встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 994.

Згідно п. 6 Переліку лише витрати з надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води включаються до валових витрат.

Так, як у вищезгаданому переліку не передбачено звичайної питної води для працівників, то витрати на її придбання підприємство не має права віднести до складу валових витрат.

Питання: Чи включаються до валового доходу підприємства кошти та основні фонди, отримані від співвласника-юридичної особи, на поповнення статутного фонду понад зареєстрований розмір?

Відповідь: Відповідно до пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою є прямою інвестицією.

Корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону) .

Підпунктом 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закон передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу.

Таким чином, за умови внесення до установчих документів підприємства змін щодо збільшення розміру статутного фонду, сума коштів та вартість майна, внесених до статутного фонду юридичної особи, не включатиметься до складу валового доходу.

Питання: Підприємство, яке займається продажем товарів, розмістило рекламу в газеті про продаж, де зазначило їх номенклатуру, умови доставки та вартість, за якою здійснюється продаж. Чи вважається ціна зазначена в прилюдному оголошенні – звичайною ціною?

Відповідь: Згідно зі ст. 1 Закону України від 03. 07.1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Термін «звичайна ціна» та методи її визначення наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 1.20.3 п. 1.20 ст. 1 Закону для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Визначення «прилюдного оголошення умов продажу» в чинному законодавстві не передбачено. Проте, є близьке за суттю поняття «публічний договір», що наведено у ст. 633 Цивільного кодексу від 16.01.2003 р. № 435-IV, а саме публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Отже, можна дійти висновку, що публічне оголошення умов продажу – це оголошення щодо продажу товарів (робіт, послуг) призначене для невизначеного кола осіб на однакових умовах.

Таким чином, якщо ціна товару, зазначена в такому оголошенні, є однаковою для кожного із споживачів, а також відповідає рівню ціни, що склалася на ринку ідентичних товарів, вона вважається звичайною для цілей оподаткування.

Blog

Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон