Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Питання: Чи може підприємство-платник податку на прибуток надавати податковому органу декларацію з податку на прибуток з від’ємним значенням об’єкта оподаткування?
Відповідь: Статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.
У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки.
Разом з цим, п. 22.13 ст. 22 зазначеного Закону встановлено, що у 2007 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не погашена протягом 2006 року, не підлягає протягом 2007 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.
Згідно із формою податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженою наказом ДПА України від 29.03. 2003 року N 143 та зареєстрованою в Мінюсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592 (із змінами і доповненнями) від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток відображається у рядку 08 декларації.
Таким чином, з метою відображення в декларації з податку на прибуток у 2007 році від’ємного значенням об’єкта оподаткування слід врахувати, що балансові збитки підприємства, які значилися станом на 1 січня 2006 року, відображались у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік Отже, у рядку 04.9 декларації за звітні періоди 2007 року відображається зі знаком «+» від'ємне значення суми рядків 08 та 04.9 декларації за 2006 рік.
Питання: До доходів нерезидентів яких країн можуть застосовуватися ставки оподаткування, встановлені міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування, укладеними Україною станом на 2007 рік?
Відповідь: Перелік міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, укладеними Україною станом на 1 січня 2007 року був повідомлений листом ДПА України від 20.01.2007 р. N 961/7/12-0117 „Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування”.
Згідно із зазначеним переліком станом на 01.01.2007 набули чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з Австрією (20.05.99), Азербайджаном (03.07.2000), Алжиром (01.07.04), Бельгією (25.02.99), Білорусією (30.01.95), Болгарією (03.10.97), Бразилією (26.04.06), Великою Британією (11.08.93), В'єтнамом (19.11.96), Вірменією (19.11.96), Грецією (26.09.2003), Грузією (01.04.99), Данією (21.08.96), Єгиптом (27.02.2002), Естонією (24.12.96), Ізраїлем (20.04.2006), Індією (31.10.2001), Індонезією (09.11.98), Іраном (21.07.2001), Італією (25.02.2003), Казахстаном (14.04.97), Канадою (22.08.96), Киргизстаном (01.05.99), Китаєм (18.10.96), Республікою Корея (19.03.2002), Кувейтом (22.02.2004), Латвією (21.11.96), Ліваном (06.09.2003), Литвою (25.12.97), Македонією (23.11.98), Молдовою (27.05.96), Нідерландами (02.11.96), Норвегією (18.09.96), Об'єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004), Польщею (11.03.94), Португалією (11.03.2002), Російською Федерацією (03.08.99), Румунією (17.11.97), Сербією і Чорногорією (29.11.01), Сирією (04.05.2004), Словаччиною (22.11.96), США (05.06.2000), Таджикистаном (01.06.2003), Таїландом (24.11.2004), Туреччиною (29.04.98), Туркменістаном (21.10.99), Угорщиною (24.06.96), Узбекистаном (25.07.95), Фінляндією (14.02.98), Францією (01.11.99), ФРН (04.10.96), Хорватією (01.06.99), Чехією (20.04.99), Швейцарією (26.02.2002), Швецією (04.06.96).
Крім того, відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією, Монголією, Японією.
За липень 2007 року
Питання: Підприємство придбало іноземну валюту за комерційним курсом, який перевищує курс НБУ на дату придбання.
Чи включається до складу валових витрат різниця, яка виникає між курсом НБУ та комерційним курсом придбання іноземної валюти?
Відповідь: Ні, не включається.
Підпунктом 7.3.4 ст. 7 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями) передбачено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.
Питання: За договором фінансового лізингу підприємство отримало вантажний автомобіль.
Як відображається в податковому обліку лізингоотримувача вартість такого автомобіля, отриманого за договором фінансового лізингу як об’єкт основних фондів?
Відповідь: Підпунктом 1.18.2 ст. 1 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон)Закону визначено, що основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.
Підпунктом 8.5.2 ст. 8 Закону встановлено, що лізингоодержувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.
Таким чином, підприємство, що одержало у фінансовий лізинг основні фонди, збільшує балансову вартість основних фондів відповідної групи на балансову вартість отриманих основних фондів і нараховує амортизацію на всю балансову вартість групи, тобто з урахуванням балансової вартості об'єктів фінансового лізингу.
Питання: У 2-му кварталі 2007 року платник податку на прибуток виплачував доходи юридичним особам-нерезидентам та утримував з їх доходів податок.
Як відобразити у звітності зазначені виплати та утримання: за загальною сумою чи окремо по кожному нерезиденту?
Відповідь: Пунктом 1.4 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженому наказом ДПА України від 16.01.1998 року N 28 та зареєстрованого в Мінюсті України 30.01.1998 р. за N 56/2496 (із змінами і доповненнями), встановлено, що звіти подаються окремо про кожного нерезидента, якому було виплачено дохід. У разі відсутності у звітному кварталі виплат доходів нерезидентам звіт не подається.
Питання: Підприємство придбало картки мобільного зв’язку та передало їх для використання у мобільних телефонах, які належать працівникам цього підприємства. Чи включаються до валових витрат витрати на придбання цих карток?
Відповідь: Ні, не включаються.
У пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 334/94-ВР) зазначено, що до складу валових витрат платника податку не включаються витрати на потреби, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
При цьому пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Статтею 316 глави 23 Цивільного кодексу визначено, що право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи те, що мобільні телефони є особистою власністю працівників підприємства та використовуються для задоволення особистих потреб цих працівників, а не у господарській діяльності підприємства, то немає підстав для включення до складу валових витрат вартості придбаних карток мобільного зв’язку.
Питання: Підприємство отримало в банку кредит та згідно із умовами кредитного договору застрахувало ризик неповернення цього кредиту.
Чи включаються до валових витрат підприємства витрати зі сплати страхових внесків зі страхування ризиків неповернення кредиту, якщо страхувальник не є вигодонабувачем ?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про страхування" в редакції від 04.10.2001 р. N 2745-III (далі - Закон N 2745) одним із видів добровільного страхування є страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
Статтею 3 Закону N 2745 встановлено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.
Виходячи з наведених норм пп. 5.4.6 Закону, на включення страхових платежів за переліченими вище ризиками, зокрема кредитними, до валових витрат платника податку не впливають положення договору страхування, згідно з якими страхувальник не є вигодонабувачем.
Таким чином, суми страхових платежів, сплачених страхувальником (позичальником) за договором страхування кредиту, за яким вигодонабувачем є кредитор, а не страхувальник, включаються до складу валових витрат в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.
За червень 2007 року
Питання: Підприємство встановило в офісі внутрішню міні АТС. До якого групи основних фондів в податковому обліку відноситься ця міні АТС, та за якою ставкою амортизується?
Відповідь: Розподіл основних фондів за відповідними групами встановлений пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), згідно з яким основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Враховуючи те, що перераховані в групах 1, 2 та 4 види основних фондів за технічними характеристиками не включають внутрішню міні-АТС, та така внутрішня міні-АТС має відноситися до групи 3 основних фондів.
Питання: Як відобразити в податковому обліку витрати на придбання нематеріального активу?
Відповідь: Відповідно до п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) амортизації підлягають витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.
При цьому згідно із пп.. 8.3.9 зазначеної статті для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Одночасно пп. 5.4.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Разом з цим, пп.. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., призначених для використання в господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат виробництва та обігу включається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Із зазначеного питання листом ДПА України від 23.03.2005 р. N 2418/6/11-1116 „Щодо відображення в податковому обліку операцій з придбання та поновлення програмного забезпечення” було роз’яснено, що витрати на придбання програмного забезпечення, яке використовується у господарській діяльності платника і вартість якого менше 1000 гривень, та поновлення цього програмного забезпечення включаються до складу валових витрат такого платника.
Питання: Підприємство понесло витрати у зв’язку з придбанням замовлених візитних карток, на яких зазначається назва та адреса платника податку, а також контактні телефони посадової особи платника податку. Чи можна зазначені витрати відносити до валових витрат підприємства?
Відповідь: Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 ст. 1 Закону).
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Також абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, якщо придбання замовлених візитних карток (на яких зазначається назва та адреса платника податку, а також контактні телефони посадової особи платника податку) для фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, має безпосереднє відношення до організації та ведення господарської діяльності цього платника, то витрати платника на зазначені цілі відносяться до складу його валових витрат за умови дотримання абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону (Лист ДПА України від 19.12.2006 р. N 23881/7/15-0317).
За травень 2007 року
Питання: Підприємство отримало банківський кредит і на вимогу банку застрахувало ризик неповернення цього кредиту. Чи можна страхові платежі включити до валових витрат підприємства-позичальника?
Відповідь: Ні, не можна.
Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Враховуючи те, що зазначеним Законом не визначено термін „кредитний ризик”, то згідно із п. 1.43 ст.1 цього Закону вказаний термін слід використовувати у значенні, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
При цьому відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженому наказом Мінфіну України від 30.11.2001 N 55 та зареєстрованому в Мінюсті України 19.12.2001 р. за N 1050/6241, кредитний ризик - імовірність втрат однієї зі сторін - укладачів контракту про придбання фінансового інструмента внаслідок невиконання зобов'язання іншою стороною.
Згідно із зазначеним Положенням (стандартом) до фінансових зобов'язань відноситься, зокрема, контрактне зобов'язання передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству.
Одночасно п. 1.11 ст.1 Закону визначено, що кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.
Таким чином, враховуючи те, що фінансові зобов’язання виникають у підприємства, яке виступає позичальником за кредитним договором, а ризики їх непогашення у позикодавця (у даному випадку – банку), то витрати на страхування таких ризиків не можуть включатися до складу валових витрат платника податку – позичальника.