Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Питання: Підприємство за неприйняття на роботу громадян із соціально незахищених верств населення відповідно до законодавства сплатило кошти до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів. Чи відносяться такі витрати підприємства до валових витрат?

Відповідь: Ні, не відносяться.

Згідно із підпунктом 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) передбачено норму, відповідно до якої не включаються до складу валових витрат затрати платника податку на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 р. №875-XII „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами і доповненнями) у випадку непрацевлаштування інвалідів у належній, установленій нормативом кількості підприємство щороку сплачує відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір санкцій за відповідне робоче місце визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві). Зазначимо, що дані положення не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Одночасно у зазначеній статті відмічається, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, законодавством у сфері зайнятості установлено обов’язковість прийняття на роботу в межах визначеної квоти громадян, які потребують соціального захисту та не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідів, які не досягли пенсійного віку. Сплата підприємством грошових коштів згідно із Законами України „Про зайнятість населення” та „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” до відповідних фондів – Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів – у разі незарахування на робочі місця у певній кількості зазначеної категорії громадян є санкцією за порушення встановлених нормативів.

У зв’язку з цим суми таких понесених підприємством відповідно до законодавства витрат не відносяться до складу валових витрат на підставі підпункту 5.3.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Питання: В якому розмірі включаються до валових витрат представницькі витрати? Чи можна збільшити валові витрати у випадку придбання представницьких витрат за готівку?

Відповідь: Згідно із підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон №334) до валових витрат включаються витрати платника податку на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Разом з цим, відповідно до підпункту 5.4.8 зазначеної статті не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Одночасно згідно із пп. 5.3.1 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Таким чином, у разі здійснення представницьких витрат за готівковий розрахунок, такі витрати не включаються до складу валових витрат.

За серпень 2007 року

Питання: Чи включається до складу валових витрат сума коштів, сплачена за участь у тендері?

Відповідь: Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон) валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому під господарською діяльністю згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат платника податку згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, платник податку зможе включити до валових витрат суму коштів, сплачену за участь у тендері, лише у разі його виграшу, адже тільки в такому разі здійснені витрати будуть мати подальше використання у його господарській діяльності, тобто, будуть вважатись такими, що сплачені у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та направлені на отримання доходу.

Питання: Підприємство має дебіторську заборгованість за відвантажену продукцію. Чи включатиметься до складу валових витрат сума коштів, сплачена фінансовій установі за факторингові послуги щодо такого боргу?

Відповідь: Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон) до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проте оскільки участь фінансової установи не є обов’язковою у врегулюванні розрахункових відносин між підприємством та його боржником, тобто погашення такої заборгованості не потребує укладення факторингової угоди, то оплата відповідних факторингових послуг не має прямого зв’язку зі здійсненням таким платником податку операції з продажу продукції.

Також зазначимо, що пунктом 3 листа ДПА України від 28.08.2000 р. №11709/7/15-1117 „Про оподаткування деяких операцій, пов'язаних із переведенням боргу бюджетних установ, та факторингових операцій з цим боргом” щодо віднесення до складу валових витрат платника податку оплати операційних послуг у зв'язку з переуступкою прав вимоги боргу повідомлялось, що оплата операційних послуг оператора системи електронних платежів не збільшує валових витрат платника податку - первісного кредитора, оскільки такі витрати не мають безпосереднього відношення до підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) і охорони праці вказаної особи згідно з підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону.

Таким чином, сума коштів, сплачена підприємством фінансовій установі за надані факторингові послуги щодо заборгованості перед даним підприємством за відвантажену продукцію, не включатиметься до складу його валових витрат.

Питання: Чи можна віднести до складу валових витрат премії, які надаються працівникам до ювілейних дат?

Відповідь: В податковому обліку порядок віднесення основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат до валових витрат підприємства регламентовано пп. 5.6.1 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі – Закон про податок на прибуток). Даним підпунктом встановлено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Статтею 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. зі змінами та доповненнями, а також статтею 15 Закону України від 24.03.1995 року N 108/95-ВР „Про оплату праці” зі змінами та доповненнями (далі – Закон про оплату працю) встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою вищезазначеної статті.

Крім того, у даному випадку повинна дотримуватися вимога щодо віднесення будь-яких витрат до складу валових витрат, передбачена пп. 5.3.9 Закону про податок на прибуток. А саме, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку таким документом може бути, наприклад, "Розрахунково-платіжна відомість" (форма П-49), затверджена наказом Мінстату від 22.05.1996 року № 144 „Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі”.

Крім цього, виплату премії має бути оформлено наказом по підприємству. Якщо її конкретний розмір у трудовому чи колективному договорі або Положенні про преміювання не встановлено, то це має бути зазначено в наказі.

Відповідно до положень Закону про оплату працю заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці (Наказ Державного комітету статистики України від 13.01. 2004 року N 5 „Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати” – далі Інструкція №5).

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

- фонду основної заробітної плати (п. 2.1 Інструкції №5);

- фонду додаткової заробітної плати (п. 2.2 Інструкції №5);

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п. 2.3 Інструкції №5).

У нашому випадку премії, які надають працівникам до ювілейних дат включаються до фонду оплати праці підприємства як інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у переліку п. 2.3 Інструкції №5 їх визначено так „одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі)).

Таким чином, премії до ювілейних дат може бути включено до складу валових витрат як витрати на оплату праці згідно з пп. 5.6.1 Закону про податок на прибуток за умов наявності підстав для такої виплати у трудовому чи колективному договорі (у Положенні про преміювання), а також документів, які підтверджують таку виплату.

Питання: Чи може в декларації з податку на прибуток підприємства рядок 20 відрізнятися за величиною від рядка 13.5 таблиці 1 додатка К6 до рядка 13 декларації?

Відповідь: Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон) нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки 25%, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Це правило поширюється і на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів (частину прибутку / доходу) у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

У разі виплати дивідендів платником єдиного податку (спеціального торгового патенту) також здійснюється нарахування та сплата авансового внеску у вищезазначеному порядку до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту).

І взагалі, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з вказаними вище нормами, незалежно від того, чи є така особа платником податку на прибуток підприємства.

При цьому для платників податку на прибуток – емітентів корпоративних прав, державних некорпоратизованих, казенних чи комунальних підприємств підпунктом 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону передбачено зменшення суми нарахованого за ставкою 25% податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 Закону якщо за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. А у разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства за податком на прибуток відповідного звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Відображення таких операцій на підставі вищезазначених норм Закону в декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 (зі змінами і доповненнями), (далі – декларація) відбувається у рядку 20 „Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів” та рядку 13 „Зменшення нарахованої суми податку”.

Зокрема, у таблиці 1 „Зменшення нарахованої суми податку” додатку К6 до рядка 13 декларації передбачено рядок 13.5 „сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) та перевищення суми таких внесків над нарахованою сумою податку минулих податкових періодів”, у який заноситься вся сума сплаченого у звітному періоді авансового внеску. При цьому у рядку 13.5.1 відображається сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку у звітному періоді, а в рядку 13.5.2 залишок суми, що підлягає перенесенню на наступні звітні періоди.

Згідно з Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 (зі змінами і доповненнями), (далі – Порядок) до рядка 13 декларації (та відповідних рядків таблиці 1 додатку К6) заносяться суми, розраховані на підставі підпунктів 7.8.3 – 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 Закону.

Стосовно рядка 20 декларації відмітимо, що при його заповненні відповідно до Порядку керуються, зокрема, нормами підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону.

Нагадаємо, що згідно з підпунктом 7.8.2 емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів, нараховує та вносить до бюджету до/або одночасно із їх виплатою авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Тобто нарахування та внесення до бюджету авансового внеску фактично відбувається одночасно – або до, або під час виплати дивідендів. І лише у разі здійснення такої сплати авансового внеску у звітному періоді (незалежно від того, чи проводиться вона у тому ж звітному періоді, що й виплата дивідендів (до/або одночасно), чи у будь-якому з періодів, що передують періоду виплати дивідендів (до виплати), – на вибір такого емітента), у декларації за звітний період відповідна сума відображається у рядку 20.

Аналогічний підхід до заповнення рядка 20 декларації також знаходимо в листі ДПА України від 23.05.2005 р. №10017/7/15-1117 „Щодо порядку розрахунку частини прибутку (доходу)” (при виплаті якої також, як було зазначено вище, сплачується авансовий внесок з податку на прибуток згідно з підпунктом 7.8.2). Так, у листі надається роз’яснення, що поряд зі сплатою частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України „підприємствами сплачується авансовий внесок з податку на прибуток з подальшим його відображенням у рядку 20 декларації” та у відповідному рядку таблиці 1 додатку К6 до декларації. А також далі за текстом: „авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів та відображається у рядку 20 декларації” та відповідному рядку додатку К6 до рядка 13 декларації. Тобто лише про нарахування авансового внеску (без його сплати до бюджету) та відображення в рядку 20 декларації ні у нормі Закону, ні у роз’ясненні ДПА України мова не йде.

Таким чином, у рядку 20 декларації за звітний період показується тільки сума нарахованого та сплаченого у такому звітному періоді авансового внеску з податку на прибуток. Така ж сума одночасно заноситься до рядка 13.5 таблиці 1 додатку К6 до декларації, загального для відображення суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів та прирівняних до них платежів (як суми, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку у звітному періоді, так і суми, що підлягає перенесенню на наступні звітні періоди).

Питання: Як відображаються в податковому обліку платника податку на прибуток-позичальника проценти по товарному кредиту, наданому підприємству-покупцю товарів: включаються до валових витрат чи до балансової вартості придбаних товарів?

Відповідь: Згідно з пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що товарним кредитом є товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.32 вказаної статті під терміном «господарська діяльність» слід розуміти будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, платник податку на прибуток має право на віднесення витрат на сплату процентів за товарним кредитом до складу валових витрат без включення суми таких процентів до балансової вартості придбаних товарів за умови, що придбання цих товарів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності платника податку.

Blog

Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон