Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Питання: Підприємство направило працівника у відрядження в інше місто. У відрядженні працівникові довелося оплатити двомісний номер у готелі (оскільки вільних одномісних номерів на той час не було). Після повернення з відрядження згідно з наказом керівника працівникові були компенсовані додаткові витрати на оплату двомісного номеру. Чи можна віднести до складу валових витрат додаткові витрати на оплату двомісного номеру?

Відповідь: Ні, не можна.

Згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) (далі – Закон) до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема: на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни).

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) тощо (підпункт 5.4.8 пункт 5.4 статті 5 Закону).

Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 пункту 5.3 та 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

При цьому листом ДПА України від 08.12.2005 р. N 9146/н/15-0314 було роз’яснено, що при визначенні розміру валових витрат необхідно керуватися Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 N 59 (далі - Інструкція).

Наказом Мінфіну України від 05.07.2007 року N 791 були внесені зміни до п. 1.6 Інструкції, згідно з якими підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Питання: Чи можна віднести до валових витрат витрати на вакцинацію працівників від грипу?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Переліком заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженим постановою КМ України від 27.06.2003 року N 994 установлено, які заходи та засоби охорони праці відносяться до складу валових витрат.

Вказаним Переліком такі заходи, як проведення профілактичних щеплень проти грипу, не передбачено і тому витрати на такі заходи не відносяться до складу валових витрат.

Зазначене питання розглядалось ДПА України у листі від 16.02.2004 р. № 2444/7/15-1117.

Питання: Нерезидент надав в безоплатне користування власне нежиле приміщення. Чи буде у нас виникати валовий дохід за такою операцією?

Відповідь: Так, буде.

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України договір позички передбачає, що одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

При цьому відповідно до Цивільного кодексу користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.

Статтею 827 Цивільного кодексу передбачено, що за договором позички застосовуються положення, визначені главою 58 цього Кодексу, які застосовуються для договору найму (оренди).

Зокрема, ст. 759 глави 58 Цивільного кодексу визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В той же час згідно з п. 4 ст. 632 Цивільного кодексу якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Щодо зобов’язань підприємства перед бюджетом при проведенні такої операції, то відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий дохід платника податку включає доходи з інших джерел, у тому числі отримані у вигляді безоплатно наданих платнику податку послуг у звітному періоді.

Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону № 334 безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Враховуючи зазначене, при передачі майна у безоплатне користування юридичній особі у юридичної особи збільшуються валові доходи виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Питання: Для оформлення землі в довгострокове використання підприємство змушене замовити проект землеустрою та понести витрати. Як обліковувати ці витрати у податковому обліку?

Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови i терміни розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та терміни розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. № 266 затверджено Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, предметом якого є зобов'язання виконавця у виконанні з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання замовника у прийнятті та оплаті виконаних робіт.

Ст. 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам i юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Таким чином, якщо придбання земельної ділянки у довгострокове користування пов’язане з господарською діяльністю платника податку, то виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачене нормами Земельного кодексу, включається до складу валових витрат.

За вересень 2007 року

Питання: Підприємство передплатило періодичні видання на податкову та бухгалтерську тематику („Вісник податкової служби України”, «Все про бухгалтерський облік», «Баланс» та інші аналогічні видання). Чи включається до валових витрат така передплата? Якщо включається, то в якому звітному періоді?

Відповідь: Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, i передплату спеціалізованих періодичних видань.

Виходячи з цього, затрати на передплату видань для інформаційного забезпечення виробничої діяльності («Все про бухгалтерський облік», «Баланс» та інші аналогічні видання) включаються до складу валових витрат.

Відповідно до правил ведення податкового обліку, встановлених ст. 11 зазначеного Закону, датою збільшення валових витрат вважається дата списання коштів з банківських рахунків платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівку – день їхньої видачі з каси платника податку.

Питання: Підприємство направило у відрядження фізичну особу-засновника. Чи включаються до валових витрат витрати на відрядження засновника підприємства?

Відповідь: Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) на валові витрати відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження i назад, так i за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори й податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Виходячи з викладеного, підприємство не може відносити на валові витрати витрати на відрядження фізичної особи-засновника, якщо така фізична особа не перебувають у трудових відносинах з підприємством або не є членом виконавчого органу такого підприємства.

Роз’яснення із зазначеного питання були надані в журналі «Вісник податкової служби України» (березень 2005 р., № 11 (341), с. 14).

Питання: Працівник, направлений у відрядження за кордон, придбав авіаквиток через Інтернет-сайт та отримав роздруковані копії таких документів. Чи можна включати до складу валових витрат витрати на придбання авіаквитка, підтверджені такими документами?

Відповідь: Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) на валові витрати відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження i назад, так i за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори й податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Згідно із п. 1.4 р. 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження. Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.0.2006 року N 187 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.06.2006 р. за N 706/12580 (далі – Правила N 187), квиток - документ, що має назву "Пасажирський квиток та багажна квитанція", у тому числі електронний квиток, виданий перевізником (його агентом), який включає умови договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирським купонами.

Пасажирський купон (або пасажирська квитанція) - частина пасажирського квитка, яка складає письмове повідомлення стосовно умов перевезення пасажира.

Польотний купон - частина пасажирського квитка або, у разі електронного квитка, електронний купон, у якому визначені відповідні пункти, між якими купон є дійсним для перевезення пасажира і багажу.

В разі придбання квитка через Інтернет на пасажира реєструється електронний квиток, який представляє собою електронний документ, що включає роздрук маршруту, електронний купон, а в разі використання, документ для посадки.

Для перевезення по відповідному маршруту використовується електронний купон, який представляє собою частину електронного білета і який зберігається в базі данних перевізника.

Відповідно до Правил N 187 роздрук маршруту - документ (документи), який перевізник видає пасажиру, що подорожує за електронним квитком, і в якому містяться прізвище пасажира, інформація щодо рейсу та повідомлення.

Враховуючи зазначене, при відсутності підтверджуючих документів в оригіналі електронна форма документа, в тому числі електронного авіабілета, не може бути підставою для включення до складу валових витрат. Тому документами, що підтверджують право на валові витрати при придбанні такого авіабілета в електронній формі, буде роздрук маршруту та документ на посадку.

Питання: Підприємство отримало дохід за межами митної території України, з якого сплатило в країні отримання доходу податок з доходу (прибутку). Документ, що підтверджує факт сплати даного податку, одержали у цьому ж звітному податковому періоді. Чи можливо на основі отриманого підтверджуючого документу зарахувати суму сплаченого за кордоном податку на прибуток у зменшення нарахованої суми податку на прибуток за звітний період? Чи потрібно отриманий і оподаткований за кордоном дохід включати до валового доходу?

Відповідь: Стаття 19 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон №334) визначає порядок усунення подвійного оподаткування прибутку підприємств.

Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим Законом (п. 19.1 ст. 19 Закону №334).

Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду (п. 19.2 ст. 19 Закону №334).

Проте не всі податки, сплачені в інших країнах, підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань. Перелік таких податків визначено п. 19.3 ст. 19 Закону № 334, зокрема, це: суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів, процентів, страхування, роялті); податок на капітал (майно) та приріст капіталу; поштові податки; податки на реалізацію (продаж); інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Згідно з п. 19.4 ст. 19 Закону зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку на прибуток проводиться за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України.

Перелік країн, з якими Україна уклала договір про уникнення подвійного оподаткування (станом на 1 січня 2007 року), було наведено в листі ДПАУ від 20.01.2007 р. №961/7/12-0117.

Що стосується письмового підтвердження, то така довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно із законодавством такої країни. Довідка повинна бути належним чином легалізована та перекладена.

Якщо виконуються всі вищезазначені ст. 19 Закону №334 умови (наявність міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів з країною в якій отримано доходи, наявність письмового підтвердження про сплату податку за митним кордоном України, сплачений податок не зазначено в п. 19.3 ст. 19 Закону № 334), то відповідно до наказу ДПА України від 29.03.2003 р. №143 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” суми податку на прибуток, сплаченого за межами митної території України, потрібно відобразити у рядку 13.2 „податок, сплачений з прибутку (крім пасивного), отриманого за кордоном (не більший за визначений граничний розмір заліку)” таблиці 1 додатку К6 до рядка 13 декларації з податку на прибуток для здійснення зарахування суми податку на прибуток у розмірі, що не перевищує „українського” податку з такого закордонного прибутку, визначеного за даними окремого внутрішнього обліку.

Стосовно оподаткування в Україні доходу, одержаного за кордоном, слід зазначити, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону про податок на прибуток):

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, підприємство має віднести отриманий за кордоном дохід до складу валового доходу на загальних підставах відповідно до норм Закону № 334. При цьому до валового доходу необхідно включити всю суму доходу, отриманого за кордоном згідно договору (тобто без зменшення такого доходу на суму утриманого за кордоном податку на прибуток), оскільки суми утриманого за межами митної території України податку на прибуток будуть враховані при визначенні податкових зобов’язань в Україні згідно порядку визначеного ст. 19 Закону № 334.

Питання: Чи потрібно відображати в податковому обліку заборгованість по заробітній платі?

Відповідь: Ні, не потрібно.

Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94 „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97) під терміном "безнадійна заборгованість" розуміють, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Нормами ст. 233 Кодексу законів про працю України визначено, що до заробітної плати не застосовується строк позовної давності.

Оскільки до заробітної плати, нарахованої до виплати у грошовій, не застосовується термін "позовна давність", а заборгованість по заробітній платі не підпадає під визначення "безнадійна", то норми ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо порядку врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості по заробітній платі, яка нарахована та віднесена до складу валових витрат платника податку, не застосовуються.

Слід зазначити, роз’яснення з цього питання також були надані листом ДПА України від 02.09.2004 р. № 16873/7/15-1117.

Blog

Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон