Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон
| Вид материала | Закон |
- Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим закон, 163.33kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 248.04kb.
- Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені закон, 235.54kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 58.94kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 631.58kb.
- Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим закон, 599.79kb.
- Верховною Радою України 23 жовтня 2008 року закон, 1367.11kb.
Питання: Наше підприємство купує у нерезидента товари, які потім розповсюджує на території України. Як оподатковуються податком на прибуток операції з імпорту товарів?
Відповідь: Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті передбачено п. 7.3 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334).
Відповідно до пп. 7.3.2. п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 статті 7, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв
на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана (пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334).
Згідно з пп.7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.
Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами відповідно до пп. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таким чином, коли першою подією є перерахування попередньої оплати за імпортним контрактом, то підприємство збільшує валові витрати на суму балансової вартості перерахованої валюти після фактичного оприбуткування товару. Якщо ж спочатку оприбутковано товар (підписано акт виконаних робіт або наданих послуг), то до складу валових витрат необхідно віднести його вартість (вартість робіт, послуг), розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару (або підписання відповідного акта).
При перерахуванні коштів в оплату за отримані товари (роботи, послуги) перерахунок валових витрат підприємства не відбувається, оскільки заборгованість в іноземній валюті відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334 не виникає.
Роз'яснення із зазначеного питання було надані в листах ДПА України від 31.01.2004 р. № 1557/7/15-1117 та від 06.08.2005 р. № 7497/6/15-2315.
Питання: Громадська організація, яка включена до Реєстру неприбуткових установ і організацій за ознакою "0006", безоплатно отримала послугу.
Чи підлягає оподаткуванню податком на прибуток вартість даної послуги?
Відповідь: Порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій встановлено п. 7.11 ст. 7 Закону України 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 334).
Абзацом "б" пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334 передбачено можливість включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій громадських організацій, створених з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності за ознакою неприбутковості "0006".
Згідно з пп. 7.11.3 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334 від оподаткування звільняються доходи неприбуткової організації, отримані у вигляді:
- коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фін допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів;
- коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень пп. 7.11.11 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334;
- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги чи техдопомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.
Визначення терміна "безоплатно надані товари (роботи, послуги)" наведено у п. 1.23 ст. 1 Закону № 334, а саме: це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 до валового доходу платника податку включаються доходи у вигляді сум безповоротної фін допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 Закону № 334.
При цьому доходи у вигляді вартості безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) звільняються від оподаткування податком на прибуток лише у разі одержання їх неприбутковими організаціями, що перебувають в Реєстрі неприбуткових установ і організацій згідно з абзацами "а", "б" і "е" пп. 7.11.1 ст. 7 Закону № 334.
Враховуючи викладене, у разі отримання громадською організацією, що включена до Реєстру неприбуткових установ і організацій, послуг без вимоги про компенсацію їх вартості, тобто безоплатно, вважаємо за можливе для таких операцій застосовувати пільговий режим оподаткування, передбачений п. 7.11 ст. 7 Закону № 334.
Роз’яснення із зазначеного питання було надане листом ДПА України від 02.12.2004 р. № 10997/6/15-1316.
Питання: Чи підлягає амортизації вартість придбаної у 2009 році земельної ділянки під виробничими об’єктами, які було приватизовано у 2002 році?
Відповідь: Підпунктом 8.9.3 п. 8.9 ст. 8 Закону України 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі – Закон) встановлено, що у разі коли об'єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі за нормами, визначеними цією статтею для основних фондів групи 1.
Тобто платник податку має право включати до складу балансової вартості об’єкта нерухомого майна вартість землі, яка знаходиться під таким об’єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання об’єкта нерухомості, лише у випадку придбання землі з таким об’єктом.
Отже, у разі якщо земля придбавається не разом із виробничими об’єктами, то платник податку не має права застосувати пп. 8.9.3 п. 8.9 ст. 8 Закону, а повинен керуватися пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону, яким встановлено, що платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.
Питання: Підприємство в судовому порядку визнано банкрутом. На ньому розпочато ліквідаційну процедуру, а керівництво звільнено.
Чи повинно таке підприємство подавати до податкового органу декларацію з податку на прибуток?
Відповідь: Пунктом 5 ст. 91 Господарського кодексу від 16.01.2003 р. № 436-IV визначено, що ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.
Порядок зняття з обліку платників податків передбачений наказом ДПА України від 19.02.1998 р. № 80 "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі-Порядок № 80).
Відповідно до п. 8.1 п. 8 Порядку № 80 з метою оподаткування ліквідацією платника податків або його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як підприємця, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, унаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Щодо визначення останнього звітного періоду, за яким платник податку, що ліквідується, повинен проводити розрахунки податкових зобов’язань і сплачувати їх до бюджету, то у п. 11. 1 ст. 11 Закону України 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) зазначено, що у разі якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.
Згідно із наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» (далі-Порядок № 143) до втрати статусу платника податку підприємство-банкрут повинно подати декларацію з податку на прибуток, в якому перебуває на обліку.
Декларація з податку на прибуток підприємства (далі-декларація) подається платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні (пп. 1.3 п. 1 Порядку № 143).
При цьому, відповідно до ст. 25 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зі змінами та доповненнями) повноваження керівника підприємства-банкрута покладається на ліквідатора, якому протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Таким чином, підприємство, на якому розпочато ліквідаційну процедуру, повинно подати до податкового органу за місцем реєстрації декларацію з податку на прибуток за період до дня внесення запису про ліквідацію до державного реєстру за підписом ліквідатора, на якого покладено повноваження керівника підприємства-банкрута.
За травень 2009 р.
Питання: В яких випадках валові доходи та валові витрати платника податку на прибуток мають визначатися за звичайними цінами?
Відповідь: Згідно із Законом України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств. До таких випадків відносяться:
1. Визначення доходів та витрат від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій. Такі доходи та витрати слід визначати виходячи з договірної ціни товарообмінної (бартерної) операції, але не нижчої за звичайні ціни (пп. 7.1.1 ст. 7 Закону).
2. Віднесення до складу валових витрат сум винагород або інших видів заохочень, які фактично виплачені пов'язаним з платником податку фізичним чи юридичним особам. Такі суми включаються до складу валових витрат за наявності документальних доказів, що вказану виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час), в межах сум, розрахованих за звичайними цінами (пп. 5.3.9 ст. 5 Закону).
3. Віднесення до складу валових витрат сум збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), пов'язаним з таким платником податку особам. Такі суми збитків не включаються до складу валових витрат у разі продажу (обміну) товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам за цінами, що нижчі за звичайні (пп. 5.3.9 ст. 5 Закону).
4. Визначення доходу, отриманого платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, особам, які не є платниками податку на прибуток підприємств, або сплачують цей податок за іншими, ніж платник податку, ставками. Такий дохід визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на зазначені товари (роботи, послуги), що діяли на дату продажу (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).
5. Визначення витрат, понесених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, особи, яка не є платником податку на прибуток підприємств, або сплачує цей податок за іншими, ніж платник податку, ставками. Такі витрати визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату придбання (пп. 7.4.2, 7.4.3 ст. 7 Закону).
6. Визначення витрат платника податку на сплату процентів за депозитами, орендними платежами, цивільно-правовими договорами пов'язаним з таким платником особам. Такі витрати визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит) (пп. 7.4.4 ст. 7 Закону).
7. Визначення бази для нарахування авансового внеску з податку на прибуток у разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової. Базою для такого нарахування є вартість відповідної виплати, розрахована за звичайними цінами (п.п. 7.8.2 ст. 7 Закону).
8. Визначення вартості майна, яке отримує власник корпоративних прав під час розподілу ліквідаційною комісією майна платника податку, що ліквідується (п.п. 7.8.9 ст. 7 Закону).
9. Відображення у податковому обліку операцій з повернення орендарем об'єкта фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність. Таке повернення прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем об'єкта фінансового лізингу орендодавцю за звичайною ціною, що діє на момент такого зворотного продажу (пп. 7.9.6 ст. 7 Закону).
10. Віднесення до основної діяльності неприбуткової організації продажу товарів (послуг), які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов'язаними з її основною діяльністю. Такий продаж вважається основною діяльністю неприбуткової організації, якщо він здійснюється за цінами, нижчими за звичайні (пп. 7.11.13 ст. 7 Закону).
Роз’яснення із зазначеного питання було надане листом ДПА України від 18.07.2007 № 8838/5/15-0316.
Питання: В якому порядку промислові підприємства з 1 січня 2009 року нараховують в податковому обліку прискорену амортизацію?
Відповідь: Підпунктом 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.12.2008 № 694-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості") надано право промисловим підприємствам застосовувати щорічну 25-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3.
При цьому амортизація основних фондів групи 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
Щодо застосування зазначеної норми листом ДПА України від 17.04.2009 № 8167/7/15-0217 роз’яснено, що оскільки у Законі відсутня норма, яка б встановлювала розмір прискореної амортизації для промислових підприємств в розрахунку на податковий квартал, та не передбачено інших особливостей її нарахування, то промислові підприємства, які використовують вказаний підпункт, повинні застосовувати зазначену норму прискореної амортизації до сукупної балансової вартості основних фондів групи 3 за підсумками року у розмірі 25 відсотків до балансової вартості основних фондів групи 3 на початок такого року та відображати амортизаційні відрахування з використанням такої норми лише у декларації з податку на прибуток підприємства за звітний рік.
При цьому за результатами звітних періодів: квартал, півріччя та три квартали амортизаційні відрахування на будь-які основні фонди групи 3 не нараховуються та, відповідно, не відображаються у складі рядка 06 декларації з податку на прибуток підприємства.
Зазначена прискорена амортизація може застосовуватись платниками податку починаючи з 2009 року. При цьому вибір порядку нарахування амортизації може бути прийнято платником податку протягом звітного року лише один раз.
Питання: На підставі направлення державної служби зайнятості на підприємство працевлаштувалася фізична особа, на виплату заробітної плати якої підприємство отримує дотацію із бюджету.
Чи оподатковується податком на прибуток сума отриманої дотації?
Відповідь: Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Виходячи із викладеного вище, без врахування компенсацій (дотацій), наданих суб’єктам господарської діяльності на покриття витрат на заробітну плату осіб, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості, у зв’язку зі створенням додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, неможливе правильне визначення прибутку-об’єкта оподаткування підприємств (платників податку).
Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, зокрема, визначено, що до складу валового доходу платника податку включаються доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
Таким чином, дохід платника податку, одержаний ним з бюджету у вигляді дотацій для покриття витрат на заробітну плату осіб, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості, у зв’язку зі створенням додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, вважається доходом з інших джерел і включається з метою оподаткування до складу його валового доходу.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 17.09.2004 № 8217/6/15-1116.
Питання: У 4-му кварталі 2008 року підприємство-постачальник отримало від покупця попередню оплату (аванс) за договором купівлі-продажу товару.
У 1-му кварталі 2009 року договір було розірвано, а кошти повернено покупцю.
Яким чином підприємство-постачальник має відобразити в декларації з податку на прибуток повернення покупцю попередньої оплати, отриманої від останнього?
Відповідь: Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг), здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Згідно з Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 N 143 та зареєстрованим у Мінюсті України 08.04.2003 за N 271/7592, таке коригування слід проводити продавцю в рядку 02.1, а покупцю - в рядку 05.1 з відповідним знаком (при поверненні - з мінусом).
Оскільки повернення сум попередніх оплат (авансів) при розірванні договору купівлі-продажу товару є поверненням (зміною) прав власності, то постачальнику у разі розірвання договору купівлі-продажу товару повернуту суму передоплати, отриманої в попередньому податковому році, слід відобразити в рядку 02.1 декларації з податку на прибуток.
Роз’яснення із зазначеного питання було надане листом ДПА України від 28.07.2008 № 349/4/15-0214.
Питання: У першому кварталі 2009 року державне підприємство отримало з бюджету капітальний трансферт на придбання основних фондів, сума якого не була включена до валового доходу за перший квартал.
У квітні поточного року листом ДПА України від 03.04.2009 було повідомлено про внесення змін щодо податкового обліку капітальних трансфертів.
З якого звітного періоду застосовуються зазначені зміни? Чи поширюються ці зміни на операції з отримання капітальних трансфертів до дати реєстрації листа?
Відповідь: Листом ДПА України від 03.04.2009 № 7013/7/15-0217 "Щодо податкового обліку трансфертів" (далі – Лист № 7013) був відкликаний лист ДПА України від 11.05.2005 р. N 8978/7/15-1117, згідно з яким: «кошти (вартість майна) платника податку, одержані ним з бюджету у вигляді капітальних трансфертів з метою оподаткування, не включалися до складу його валових доходів. У податковому обліку вищевказані кошти (вартість майна) відображаються в рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 р. N 143, зареєстрованим у Мінюсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592 (далі - Декларація), у тому звітному (податковому) періоді, коли відбулася така операція. При використанні платником податку коштів (майна), одержаних ним з бюджету у вигляді капітальних трансфертів, за цільовим призначенням слід здійснити коригування валових доходів шляхом відображення витрачених сум (зі знаком "-") у рядку 02 Декларації у тому звітному (податковому) періоді, коли відбулася така операція. Таким чином, при одержанні платником податку вищезазначених коштів (майна) з бюджету та використанні їх за цільовим призначенням його скоригований валовий дохід не збільшувався.»
Згідно із роз’ясненнями, наданими Листом № 7013, дохід платника податку, одержаний ним з бюджету у вигляді дотацій, субсидій та трансфертів (у т. ч. капітальних), незалежно від цілей використання, вважається доходом з інших джерел і включається з метою оподаткування до складу його валових доходів.
Враховуючи те, що Лист № 7013 видано 03.04.2009 року, тобто у другому кварталі 2009 року, то вказане роз'яснення застосовується платниками податків при складанні декларації з податку на прибуток, починаючи з ІI кварталу 2009 року, а до попередніх звітних періодів, в тому числі до 1 кварталу поточного року, не застосовується.
Питання: Головне підприємство придбало товарно-матеріальні цінності та основні фонди для використання в господарській діяльності філій та здійснило їх передачу філіям, які зареєстровані як окремі платники податку на прибуток.
Чи виникають в податковому обліку сторін (головного підприємства та філій) податкові наслідки за результатами безоплатної передачі (отримання) товарно-матеріальних цінностей та основних фондів?
Відповідь: Ні, не виникають.
Відповідно до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу не включаються суми безповоротної фінансової допомоги та вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Отже, оскільки філії не є юридичними особами і при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) від головного підприємства філії або від філії головному підприємству власником цих товарів (робіт, послуг) залишається юридична особа - головне підприємство, то вказана операція не призводить до виникнення валових доходів та валових витрат ні у головного підприємства, ні у філії.
Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 17.04.2009 № 8166/7/15-0217.
За квітень 2009 р.
Питання: У лютому 2009 року платник податку на прибуток, який є клієнтом банку "Надра", надав банку платіжне доручення на перерахування до бюджету податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року, але кошти так і не надійшли до бюджету.
Чи несе відповідальність платник податку за неперерахування (несвоєчасне перерахування) податку у випадку, якщо банк перебуває під тимчасовою адміністрацією НБУ?
Відповідь: Так, несе.
Національний банк України призначив процедуру тимчасової адміністрації ряду українських банків, зокрема: АКБ "Національний кредит", ТОВ "Український промисловий банк", ВАТ "Комерційний банк "Причорномор'я", Акціонерному комерційному банку "Київ", ВАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Комерційний банк "Західінкомбанк".
Статтею 85 Закону України від 07.12.2000 р. N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон N 2121) передбачено, що Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації.
Однак відповідно до цієї статті мораторій поширюється лише на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, та не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Тобто, введення мораторію не є перешкодою для проведення установами банків поточних операцій по перерахуванню до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) клієнтів Банку.
У зв'язку із зазначеним ДПА України листом від 26.02.2009 № 3894/7/24-0117 зобов'язує провести відповідну роз'яснювальну роботу з платниками податків - клієнтами банків стосовно необхідності і обов'язковості своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Питання: Податковий орган відмовив платнику податку у прийманні податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року у зв’язку з тим, що згідно із показниками цієї декларації податкове навантаження виявилось менше 1 %.
Чи правомірні дії податкового органу щодо відмови у прийнятті декларації? Яким чином можна подати декларацію в такому випадку?
Відповідь: Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.11 ст. 1 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями), податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Підпунктом 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181-III зазначено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, мають відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Якщо податкову декларацію заповнено платником податку всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення (наприклад, не зазначено обов'язкових реквізитів, не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків), таку декларацію може бути не визнано органом ДПС. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Крім того, пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї самої статті зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу за відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Одночасно слід врахувати, що пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III встановлено обов'язок платника податку незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених п. 5.3 ст. 5 цього Закону.
Роз’яснення із зазначеного питання було надане у журналі «Вісник податкової служби України», лютий 2009 р., № 6.
Питання: У звітному періоді підприємство придбало торговий патент для здійснення діяльності в наступному звітному періоді.
Чи зменшується сума податку на прибуток звітного періоду на вартість торгових патентів, придбаних у звітному періоді?
Відповідь: Відповідно до п. 16.3 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями; далі - Закон N 334) платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:
- валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;
- валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності;
- балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі - запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення об'єкта оподаткування від іншої діяльності;
- амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.
У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу. Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю.
Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності.
При цьому у зменшення податкових зобов'язань платника від усіх видів діяльності за відповідний звітний період враховується вартість придбаних торгових патентів на цей звітний період у сумі, яка не перевищує суму податку на прибуток, обчислену окремо щодо діяльності, на здійснення якої придбано такі патенти.
Роз’яснення із зазначеного питання було затверджене наказом ДПА України від 05.12.2008 № 761 "Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток".
Питання: Підприємство отримало фінансовий кредит на придбання основних фондів, за яким сплачуються відсотки банку-кредитору.
Як в податковому обліку відобразити ці відсотки: включити до валових витрат чи до балансової вартості основних фондів?
Відповідь: Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
При цьому, якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону, то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша - отримання кредиту, а друга - придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.
Виплата (нарахування) відсотків за кредитом пов'язана безпосередньо із залученням кредитних коштів і не має відношення до операції з придбання, ремонту основних фондів.
Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 N 92, зареєстрованого в Мінюсті України 18.05.2000 за N 288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
При цьому фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").
Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.
Відповідно до Загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 28.04.2006 N 415, зареєстрованого в Мінюсті України 26.05.2006 за N 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.
Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.
При обліковій політиці підприємства, яка передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, до собівартості кваліфікаційного активу відносяться ті фінансові витрати, які безпосередньо пов'язані зі створенням такого активу.
При цьому, витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків.
У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).
Отже, якщо облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів включається до їх балансової вартості.
У інших випадках, виплата процентів за кредитами, які пов'язані зі створенням (ремонтом) основних фондів, відображається в складі валових витрат на підставі пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону.
Роз’яснення із зазначеного питання було надане листом ДПА України від 10.11.2008 № 22025/7/15-0217.
Питання: Чи змінився порядок оподаткування сум отриманої поворотної фінансової допомоги у 2009 році?
Відповідь: Згідно із пп. 1.22.2 п. 1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк суми коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Наказом ДПА України від 24.01.2003 року N 26 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики)» роз’яснено особливості відображення в податковому обліку суми (частки суми) поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу.
Зокрема, платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку з прибутку підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу не зменшується (не коригується), при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді.
Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що не є платником податку на прибуток підприємств (у тому числі нерезидента), або особи, яка згідно із законодавством має пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону, включає до валових доходів звітного періоду суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.
У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає зазначену вище суму поворотної фінансової допомоги (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує валові витрати на суму такого повернення за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому у випадку, коли поворотна фінансова допомога отримана від особи, що не є платником податку на прибуток підприємств, умовне нарахування процентів на неповернену суму поворотної фінансової допомоги не здійснюється та їх сума не включається до складу валових доходів.
Питання: Як правильно нарахувати умовні відсотки за користування поворотною фінансовою допомогою та відобразити їх у декларації з податку на прибуток підприємства?
Відповідь: Згідно з визначенням, наведеним у пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 334/94-ВР), сума відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Нацбанку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, є безповоротною фінансовою допомогою.
Суми умовно нарахованих відсотків включаються до валового доходу платника податку на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.
Нараховуються ці відсотки таким чином:
суму неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги помножити на кількість днів користування та на облікову ставку Нацбанку України і поділити на 365 днів.
Нараховані суми відсотків відображаються у рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143.
Роз’яснення із зазначеного питання було надане у журналі «Вісник податкової служби України» (червень 2006 р., № 24).
За березень 2009 р.
Питання: У березні 2009 року підприємство самостійно виявило помилку, допущену в декларації з податку на прибуток за 2008 рік, яка призвела до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2008 рік.
В якому звітному документі краще відобразити результати самостійного виправлення помилки: в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року чи в уточнюючому розрахунку?
Відповідь: Платник податку, який самостійно виявляє помилку в показниках раніше поданої податкової декларації, має право виправити її одним зі способів:
- або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний звітний період, у якому помилку було самостійно виявлено;
- або надати уточнюючий розрахунок показників до податкової декларації, у якій було припущено помилку.
Таке право платників податку передбачено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 2181-III) та п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143 (зареєстровано в Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, зі змінами та доповненнями).
Скористатися ним платник податку може протягом строку давності, визначеного ст. 15 Закону № 2181-III, тобто протягом 1095 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, у якій було припущено помилку.
Таким чином, підприємство за власним рішенням може відобразити результати самостійного виправлення помилки, допущеної в декларації з податку на прибуток за 2008 рік, або в декларації з податку на прибуток за поточний звітний період або в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Питання: Підприємство придбало мобільні телефони для працівників, вартість кожного з яких не перевищує 1000 гривень без податку на додану вартість.
Як в податковому обліку відобразити витрати на придбання таких телефонів?
Відповідь: Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 334/94-ВР) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. i поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Зокрема, згідно із зазначеним пунктом платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (за текстом – запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із Законом № 334/94-ВР (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Отже, вартість придбаних мобільних телефонів необхідно включити до складу валових витрат платника податку та врахувати у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР. Виключення витрат на придбання мобільних телефонів із залишків запасів здійснюється на момент введення їх в експлуатацію.