Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції 21-22 травня 2008 року
| Вид материала | Диплом |
- З апрошує взяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Управлінські, 65.17kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Гнибіденко І. Ф., Жуков В.І., Лукашевич М. П., Маршавін Ю. М., Туленков, 1563.21kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- Телефони оргкомітету: 38 061 7698254, факс (0612) 642141, 264.58kb.
- Сумського державного університету 22 24 квітня 2008 року частина ІІ суми Вид-во Сумду, 2428.66kb.
- -, 1842.33kb.
ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНОГО АСПЕКТУ СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ З УЧНЯМИ.
На сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україні збільшується потреба у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів, покращенні їх психологічної підготовки до реалізації навчально-виховних цілей в умовах шкільного навчання.
Однією з важливих педагогічних завдань вузівської підготовки є формування соціально-перцептивного аспекту спілкування майбутніх учителів: вміння розуміти особистість учня, виходячи з соціально-перцептивних здібностей. Соціально-перцептивні здібності займають провідну роль в комплексі професійно важливих якостей вчителя. Забезпечуючи адекватне відображення особистості школяра, вони дозволяють здійснити правильний вибір способів взаємодії з ним, підвищують виховний і навчальний потенціал педагогічних впливів.
Пошук найбільш актуальних шляхів і засобів формування у майбутніх учителів соціально-перцептивних здібностей і умінь визначає актуальність дослідження даної проблеми.
Проблемні питання соціальної перцепції досліджувалися зарубіжними (Дж. Бруннер, К. Девіс, Т.Д. Джонсон, Е.Р. Перрі) та вітчизняними (Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, А.Г. Ковальов, С.В. Кондратьєва, Н.В. Кузьміна, В.М. Куніцина, Є.В. Рощина та іншими) дослідниками.
Термін „соціальна перцепція” („соціальне сприймання”) був уперше запропонований Дж. Бруннером в рамках розробленого ним „New Look” у 1947 році, і в цьому розумінні так визначалася соціальна детермінація перцептивного процесу. Через деякий час у соціальній психології цей термін отримав інше значення: ним стали позначати сприймання соціальних об’єктів, до того ж коло їх було строго визначене. Соціальними об’єктами були названі: інша людина, соціальна група, більш широкі соціальні спільноти [5, 255-256].
В соціальній психології зміст поняття «сприймання» не всіма дослідниками розкривається однаково. Одні цим терміном визначають лише відображення партнером зовнішнього вигляду та картини поведінки іншої людини. У даному випадку термін «сприймання» використовується в його загальнопсихологічному значенні. Так, О.О. Бодальов розрізняє сприймання і розуміння одне одного як два нерозривно поєднані процеси. Інші під сприйманням розуміють сукупність зовнішнього вигляду партнера і його поведінки і у зовнішній (те, що ми бачимо) і у внутрішній (психічній) частинах. В акт сприймання вкладають інтерпретацію сприйнятого на рівні мислення. Ця точка зору формулюється Г.М. Андрєєвою. Вона пише: „Можна сказати, що сприймання іншої людини – це сприймання її зовнішніх ознак, співвідношення їх з особливостями індивіда, якого сприймають, і інтерпретація на цій основі її вчинків” [7, 70].
Сприймання людьми одне одного у процесі спілкування, формування враження є вихідною передумовою їх пізнання. Таке сприймання – набагато активніший процес, ніж сприймання людиною інших об’єктів світу, оскільки воно особливо активізує розумові, вольові, емоційні процеси, частіше спонукає до дії, осмислення себе та інших, нових знань.
Безпосередньо цей процес починається із відображення зовнішності. Спостерігач оцінює зовнішні ознаки і робить умовиводи про внутрішні психічні властивості партнера по взаємодії. За даними ознаками робиться висновок про расову і національну належність людини, за іншими – про стать, вік, соціальну належність, рівень культурного розвитку, ще за іншими – про характерологічні особливості, здібності, спроможності до конкретної справи. Взаємне сприймання ставить до учасників взаємодії високі вимоги, пов’язані з глибоким інтелектуальним аналізом. За дефіциту часу та інтенсивного розвитку комунікативної інформації партнери по спілкуванню змушені поповнювати нестачу даних і знань про іншого інформацією, почерпнутою разом із першим враженням. Проте воно може частково й цілком не збігатися з подальшими уявленнями про людину. Перше враження є складним психологічним феноменом, в якому поєднуються чуттєвий, логічний та емоційний компоненти. Залежить воно від досвіду спілкування; зовнішнього вигляду, поведінки людини, за якою спостерігають; ситуації, в якій відбувається її пізнання; особистісних якостей того, хто спостерігає, та інше [5, 256-259].
Ефект першого враження полягає у тому факті, що перший контакт істотно впливає на наступне формування образу партнера. Деякі з психологів (В.Ясвін, С.Дерябо) навіть говорять про „правило 15 секунд”, відповідно до якого головне і доволі стійке уявлення про людину складається у нас саме за таку кількість часу з початку спілкування.
Разом з тим глибина орієнтувального рефлексу по відношенню до партнера постійно збільшується в період дев’яти тижнів спілкування. На думку О.О. Бодальова, більш правильне розуміння людини виникає у партнерів по спілкуванню при не дуже тривалому і, головне, не дуже тісному знайомстві [3, 6].
Формування неправильного враження про іншу людину, а тому утруднення під час спілкування можуть викликати і стереотипи. Стереотипізація (грец. stereos – твердий і typos - відбиток) – процес формування враження про людину на основі вироблених стереотипів; віднесення соціальних об’єктів або форм взаємодії до відомих чи таких, що здаються відомими, явищ, приписування їм знайомих рис з метою прискорення чи полегшення міжособистісного спілкування.
Сукупність якостей, котрі людина приписує іншій людині, називають оцінними стереотипами. Найчастіше формування стійких образів відбувається непомітно для індивіда. Можливо, у зв’язку з недостатньою усвідомленістю стереотипи утверджуються як стійкі еталони. Формуються вони як наслідок недостатньої поінформованості, результат узагальнення особистістю власного досвіду, доповненого відомостями, отриманими з книг, кінофільмів, висловлюваннями інших людей. Стереотип допомагає швидко і досить надійно спрощувати, оформлювати у певні категорії та еталони соціальне оточення людини, легше його розуміти і прогнозувати [1, 7-8]. Але він може виконувати консервативну, іноді реакційну роль, формуючи неправильні уявлення про людей, деформуючи процес міжособистісного розуміння і взаємодії. Нерідко стереотипізація породжує упередження у сприйманні іншої людини. Якщо судження про іншу людину вибудовується на основі попереднього негативного досвіду, то нове сприймання представника тієї самої групи буде також неприязним. Перевірити істинність чи хибність стереотипу можна лише в процесі аналізу конкретної ситуації [5, 262-264], [7, 71].
В кінці ХХ століття вітчизняними науковцями активно розглядалися психолого-педагогічні аспекти соціально-перцептивної проблематики (Б.Г. Ананьєвим, О.О. Бодальовим, Я.Л. Коломинським, С.В. Кондратьєвою, Н.В. Кузьміною). Розуміння вчителем особистості учня, сформованість у майбутнього вчителя соціально-перцептивних здібностей і вмінь розглядається як важлива умова підвищення ефективності навчально-виховного процесу, як суттєвий фактор управління розвитком особистості учня.
Я.Л. Коломинський, Л.Д. Єршова доводять, що спостережливість учителів-жінок вища, більша точність вчителя-чоловіка в описі характеристик школярів своєї статі. Як зазначають О.Г. Кукосян та Б.А. Єремєєв, викладачі академічних дисциплін краще орієнтуються в особистості учня, ніж учителі образотворчого мистецтва, праці, фізичної культури. С.В. Кондратьєва стверджує, що зниження точності сприймання і розуміння вчителем учнів залежить від стажу роботи: чим більший стаж педагогічної діяльності, тим зростає вплив професійних стереотипів [4, 10-11].
Варто зазначити, що у більшості досліджень Я.І. Українського, О.О. Бодальова, А.Г. Ковальова, Л.І. Марісової сприймання вчителем учнів неодноразово відмічався порівняно низький рівень успішності у розумінні школярів, обмеженість перцептивних умінь і мала усвідомленість помилок міжособистісного сприймання у вчителів [4, 11].
У зв’язку з цим починають з’являтися праці, метою яких є визначення шляхів підвищення успішності пізнання і розуміння вчителем школярів у навчально-виховному процесі. Як такі виділяють: соціально-психологічний тренінг, в якому поєднуються використання сюжетно-рольових ігор, педагогічних етюдів, колективних дискусій, психогімнастичних вправ; лекційне навчання соціально-перцептивним вмінням.
Найефективніше перцептивну компетентність можна оптимізувати за рахунок включення майбутніх вчителів до тренінгових груп, які сприяють розвитку уміння сприймати, розуміти й оцінювати інших людей, самих себе, свою групу; набуття навичок глибокої рефлексії, емпатії, змістовної та оцінкової інтерпретації об’єкта сприйняття.
Соціально-психологічний тренінг – це форма активного навчання, яка дозволяє людині самоформувати навички й уміння в побудові продуктивних міжособистісних відносин, аналізувати ситуації зі своєї точки зору і позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування (за І.В. Вачковим) [2].
Психолого-педагогічний тренінг передбачає групову форму роботи. За К.Рудестамом, перевагами групової форми роботи є те, що:
1. Груповий досвід|дослід| протидіє відчуженню, допомагає вирішенню|розв'язанню,вирішенню,розв'язуванню| міжособистісних проблем.
2. В групі моделюється |система взаємин|взаємостосунків| і взаємозв'язків, характерна|вдача| для реального життя учасників, це дає їм можливість|спроможність| побачити і проаналізувати в умовах психологічної безпеки закономірності спілкування і поведінки інших людей і самих себе, не очевидні в життєвих ситуаціях.
3. Можливість|спроможність| отримання|здобуття| зворотного зв'язку і підтримки від людей зі|із| схожими проблемами.
4. У групі людина може навчатися|виучуватися| новим умінням, експериментувати з|із| різними стилями відносин серед рівних партнерів; якщо в реальному житті подібне експериментування завжди пов'язане з ризиком нерозуміння, неприйняття і навіть покарання|наказання|, то тренінгові| групи виступають|вирушають| як своєрідний "психологічний полігон", де можна спробувати поводитися інакше, ніж звичайно, "приміряти" нові моделі поведінки, навчитися по-новому відноситися до себе і до людей – і все це в атмосфері доброзичливості|прийняття,приймання| і підтримки.
5. У групі учасники можуть ідентифікувати себе з|із| іншими, "зіграти" роль іншої людини для кращого розуміння його і себе і для знайомства з|із| новими ефективними способами поведінки, вживаними кимось; в результаті|унаслідок,внаслідок| цього виникає емоційний|емоціональний| зв'язок, співпереживання, емпатія, які| сприяють особистому зростанню|зросту| і розвитку самосвідомості.
6. Взаємодія в групі створює напругу|напруження|, яка допомагає прояснити|проясняти| психологічні проблеми кожного.
7. Група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження і самопізнання [2].
Метою соціально-психологічного тренінгу є навчання майбутніх учителів знанням, умінням і навичкам ефективної взаємодії з дитиною на основі інтенсифікації соціально-перцептивних здібностей адекватного відображення її особистості.
Тренінг містить ряд послідовних, взаємодоповнюваних вправ і завдань, які можна реалізувати на різних етапах спілкування. Тренінгові заняття пропонують проводити з майбутніми вчителями на заняттях, до або після занять, у вихідні дні, під час проходження практики в групах з 8-10 осіб. Саме така кількість учасників забезпечує їх емоційну близькість та створює між ними зворотній зв’язок. Кількість занять може варіюватися, але оптимальна їх кількість – 10-12 по 1,5-2 години. Особливо слід наголосити на способі розташування робочих місць у приміщенні, що впливає на рівень включення учасників тренінгу у процес навчання. Так, розташування стільців напівколом або колом найбільше сприяє створенню неформального середовища та активізації майбутніх учителів у перебігу навчальних подій.
В арсенал методологічних прийомів тренінгових занять входять міні-лекції, моделювання соціально-перцептивних ситуацій, дискусії, рольові ігри, елементи малювання та психогімнастики. На заняттях з майбутніми вчителями можуть використовуватися такі вправи: «Стара/молода жінка», «Асоціації», «Перші враження», «Журналіст», «Емоційний стан без слів», «Рефлексивне дзеркало», «Каузальна атрибуція», «Емпатія», «Ілюзії соціальної перцепції», «Зберемо|повизбируємо| валізу «Соціальна перцепція», фоторепортаж «Вплив першого враження» та інші.
Наприклад, вправа „Стара / молода жінка”.Мета: обговорення факторів, що впливають на оцінювання партнера по спілкуванню.
Матеріали та обладнання: малюнок жінки, тексти.
Хід виконання вправи. Учасники групи поділяються на 2 команди. Одній команді дається тема „А” для обговорення, а іншій тема „Б”. На обговорення тем і питань дається 5 хвилин. Після цього викладач показує всім учасникам подвійне зображення „стара/молода жінка” і просить кожного без коментаря вголос записати те, що вони побачили. Ведучий підраховує кількість учасників, що побачили молоду жінку, і кількість учасників, що побачили стару. Обговорюються запитання:
- Чому різні люди сприймають один і той самий малюнок по-різному?
- Як вплинула на сприймання дискусія на задану тему?
- Які події реального життя нагадують цю вправу?
Інструкція для обговорення „А”. Тема: «Мода молодих жінок». Нерідко стверджують, що в наш час молоді жінки не надто турбуються про те, щоб виглядати модно. Вони віддають перевагу потертим джинсам і майці, а не хутру та шовку. Що ви думаєте з цього приводу? Обговоріть це між собою.
Інструкція для обговорення „Б”. Тема: «Будинки для людей похилого віку». На Заході багато людей похилого віку живуть у спеціальних будинках, де за ними доглядають. В цих будинках дуже гарні умови, там є можливість спілкуватися з людьми свого віку. Але вони нерідко сумують за своїми дітьми та онуками. Уявіть себе на місці людини похилого віку. Що б ви обрали? Обговоріть це питання між собою [6].
„Помилкове сприйняття”
Мета: усвідомлення інтерпретаційних спотворень при сприйнятті якостей і відносин інших людей (знайомство з ефектами першого враження).
Хід виконання вправи. Учасники групи розділяються на підгрупи по 4-5 чоловік. Зачитується інструкція: „Зараз кожний з вас повинен пригадати ситуацію, в якій ваше уявлення про людину або її рису, ставлення|ставленні| до вас або до інших людей виявилося помилковим. По черзі максимально детально опишіть цю ситуацію і намагайтеся сформулювати причину вашої помилки. Коли всі розкажуть |розкажу про свої ситуації, узагальніть виявлені вами помилки і будьте готові до того, щоб повідомити всім нам зроблені висновки|виведення|”.
У процесі обговорення можливим є звернення до таких феноменів міжособистісного сприймання, як ефект ореолу, новизни|новинки|, стереотипизації та ін.
Фоторепортаж „Вплив першого враження”
Мета: аналіз ефекту першого враження, його ролі у сприйманні іншої людини.
Матеріали та обладнання: ватман, кольорові олівці, яскраво ілюстровані газети та журнали, ножиці, клей.
Хід виконання вправи:
1. Група ділиться на дві команди по п’ять| учасників в кожній.
2. Кожна команда зображає вплив першого враження на подальший процес спілкування. Членам команд належить створити дві «фотографії» (позитивний та негативний вплив на спілкування першого враження). Для цього командам видаються ватман, кольорові олівці, яскраво ілюстровані газети та журнали, ножиці, клей. У|в,біля| кожної команди є 10 хвилин на підготовку.
3. Всі гравці збираються разом, і кожна команда показує та коментує обидва свої «фото». Далі учасники аналізують «фотографії», визначають який «знімок» їм більше сподобався [8].
„Зберемо|повизбируємо| валізу „Соціальна перцепція”
Мета: з’ясувати, що допомагає і що заважає пізнати і зрозуміти інших людей.
Хід виконання вправи. Всі учасники сідають у коло. „Наша робота добігає кінця. Ми розлучаємося. Проте|однак| перш ніж роз’їхатися, зберемо|повизбируємо| валізу. Ми працювали разом, тому і збирати валізу будемо разом. Вміст валізи буде особливим. Оскільки|тому що| ми займалися проблемою соціальної перцепції, туди ми „покладемо” те, що кожному з нас допомагає правильно пізнати і зрозуміти партнера по спілкуванню, і те, що заважає|мішає|”.
Як зазначає Коняєва А.П., провівши численні дослідження, використання соціально-психологічного тренінгу дійсно дозволяє майбутнім вчителям змінити форми і способи категоризації інших людей, коригувати зміст системи знань і ціннісної структури студентів за рахунок підвищення значимості «спілкування з дитиною на основі адекватного відображення її особистості». Алла Петрівна зауважує, що тренінг сприяє корекції взаємодій майбутніх вчителів з вихованцями за рахунок суб’єктивної значимості вдумливого, доброзичливого ставлення до школярів і вибору відповідних їх форм взаємодії [4, 23].
Отже, формування соціально-перцептивних здібностей забезпечує цілісне сприймання партнерів по спілкуванню, що дає змогу надійніше визначити успішність і перспективи подальшої міжособистісної взаємодії; відбувається формування у майбутніх учителів потреби у співчутті, співпереживанні іншим людям, вибір та реалізація у своїй поведінці способів спілкування, заснованих на глибокому розумінні особистості школяра, здібностей пізнання, розуміння станів, особистісних рис і якостей іншої людини, ціннісного відношення до учня як особистості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Битянова М.Р. Познание и понимание людьми друг друга в процессе общения // Школьный психолог. – 2000. - №27. – Вкладка.
2. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. – М.: Ось-89, 1999. – С.5-245.
3. Вачков И.В. Схема „общение” // Школьный психолог. – 2003. – №16. – С.6-7.
4. Коняева А.П. Психологические особенности формирования социальной перцепции у будущих учителей. / Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата психологических наук. 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – К.: НИИП УССР, 1986. – С.1-3, 9-11, 23.
5. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – С.255-270.
6. Пономаренко Л.И. Тренинг развития рефлексивности у подростков // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - №3. – С.8-17.
7. Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1990. – С.68-81.
8. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. Психологические игры и упражнения. Пер. с нем. – М.: Генезис, 2002. – 336с.
Кайдановська Олена
м. Київ
НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ АРХІТЕКТУРНОЇ ОСВІТИ
У сучасних динамічних суспільних умовах архітектурна освіта допомагає вирішувати економічні, соціальні, національні проблеми держави підготовкою високопрофесійних кадрів архітекторів і дизайнерів, потреба в яких стає дедалі актуальнішою. Стратегічним напрямком розвитку триступеневої вищої архітектурної освіти є формування цілісної неперервної відкритої системи, універсальної і демократичної у своїй основі, здатної гнучко реагувати на зміну зовнішніх умов, трансформуватись і розвиватись.
Проблемами підготовки архітектурних кадрів на Україні займались державні діячі, педагоги і науковці: А.Кащенко, Н.Кондель-Пермінова, С.Нікуленко, І.Фомін, А.Чебикін, Б.Черкес, І.Шпара, зокрема теорією і методикою дизайнерської освіти – Є.Антонович, О.Боднар, О.Бойчук, Г.Гребенюк, С.Рибін.
Система архітектурної освіти у контексті входження України у світовий освітній простір модернізується і розвивається відповідно до загальнодержавних тенденцій розвитку вищої освіти:
- трансформація мережі вищих навчальних закладів для задоволення потреб особистості і регіонів відповідно до вимог ринкової економіки;
- реалізація принципів універсального підходу до розвитку вищої освіти, забезпечення відповідності змісту вищої освіти сучасним суспільним вимогам;
- поліпшення системи ступеневої вищої освіти, сприяння розвиткові інтеграційних процесів;
- формування демократичних стосунків між викладачами і студентами;
- диверсифікація структури й обсягів підготовки, навчальних планів і програм [2, 221].
Виходячи з цих принципів, можливо окреслити три основних вектора, що визначатимуть позитивний розвиток архітектурної освіти у майбутньому: традиція, інтеграція і інновація.
Традиційний шлях розвитку визначає фундамент всього, що потрібно зберегти, відновити і розвинути у професійній підготовці архітектора та дизайнера. Педагогічна політика більшості західних шкіл, які втратили повноцінні курси художніх дисциплін, замінив їх універсальними комп’ютерними імітаторами, призводить до збіднення архітектурної творчості. Традиційна методика архітектурної підготовки довела свою ефективність у формуванні просторового мислення та професійних здібностей студентів. Цільова установка навчання у провідних архітектурних школах завжди полягала у розумінні архітектури як складного соціально-культурного явища, одночасному опануванні професії та формуванні архітектурного способу мислення.
Успішність підготовки у найстаріших архітектурних школах України (Київ, Львів, Харків) значною мірою визначається спадкоємністю педагогічних традицій. Висока освіченість, ерудиція, професійна майстерність і творча обдарованість провідних педагогів підтримує традиційну академічну лінію освіти.
Інтеграційний напрям розвитку визначає посилення системи освіти за рахунок її диверсифікації і реорганізації на основі існуючого кадрового і методичного потенціалу. Інтеграція передбачає сумісний з основною освітою розвиток довузівського і післявузівського секторів освіти на комерційних засадах. Як шлях інтеграції освіти і виробництва, можна визначити участь у педагогічному процесі архітекторів-практиків, контакти з зарубіжними архітектурними школами, розширення програм співробітництва.
Б.Бархін, спираючись на історичний досвід навчання архітекторів у виробничих майстернях під керівництвом майстра-архітектора, доводить необхідність того, щоб провідні педагоги мали можливість поєднувати творчу і педагогічну діяльність і залучати до цього студентів. Хоча мова йде перш за все, про архітектурне проектування, можливо розглядати цей принцип і у відношенні до образотворчих дисциплін. Таку тенденцію розвитку архітектурної освіти умовно визначимо як