Робоча навчальна програма з курсу «Податкове право» Модуль Загальні положення податкового права. Тема 1
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма дисципліни "Податковий менеджмент" для студентів наступних, 224.17kb.
- Робоча навчальна програма для студентів 3-го курсу спеціальності 030400 „Міжнародне, 456.43kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 944.73kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 639.47kb.
- Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 190.33kb.
- Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 204.71kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності "060101 Правознавство" Затверджено, 408.94kb.
- Робоча навчальна програма для студентів 1 курсу геологічного факультету напрямку 040103, 383.55kb.
- Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 152.19kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 797.55kb.
законодавства.
- Відповідальність за порушення податкового законодавства, її види та
підстави для застосування.
- Поняття, ознаки та види податкових правопорушень.
- Підстави притягнення платників податків до фінансово-економічної відповідальності.
- Адміністративна відповідальність. Повноваження органів ДПС щодо розгляду справ по адмінправопорушеннях.
- Кримінальна відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
1. Відповідальність за порушення податкового законодавства, її види та підстави для застосування.
За порушення податкового законодавства застосовується фінансові санкції у вигляді пені і штрафу.
Відповідно до ЗУ № 2181 штрафна санкція (штраф) – це плата у фіксованій сумі або у вигляді від суми податкового зобов’язання (без урахування пені і штрафних санкцій ), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування. Нараховується згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001року №110²³.
Види податкових правопорушень та відповідний розмір штрафу наведено у таблиці.
| Податкове правопорушення | Розмір штрафу |
| 1 | 2 |
| несвоєчасне подання податкової декларації | 10 НМДГ |
| суб’єкт правопорушення – фізична особа, яка займає посади, що підпадають під визначення суб’єктів корупційних діянь | 30 НМДГ |
| неподання у встановлені терміни податковоїдекларації (контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків, у тому числі за даними документальних перевірок) | додатково штраф у розмірі 10% від суми податкового зобов’язання за кожний повний (неповний) місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від відсотків суми нарахованогоподаткового зобов’язання та не менше 10 НМДГ |
| заниження суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях (виявлені за даними документальних перевірок) | штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, але не більше 50% такої суми недоплати та не менше 10 НМДГ загалом за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули |
| арифметичні або методологічні помилки в податній декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов’язання (виявлені під час проведення камеральної перевірки) | штраф у розмірі 5% від сум донарахованого податкового зобов’язання, але не менше 1 НМДГ |
| декларування переоцінених (завищених) або недооцінених (занижених) об’єктів оподаткування – заниження податкового зобов’язання у великих розмірах | додатково штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше 100 НМДГ |
| несплата (непогашення) узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків - при затримці:
| 10% від погашеної суми податкового боргу 20% від такої суми 50% від такої суми |
| відчуження платником податків активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу | додатково штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами |
| продаж (відчуження) платником податків товарів (продукції) або здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати обов’язкового платежу | штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого обов’язкового платежу |
Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно – каральний характер . Зміст цього полягає в необхідності відшкодовувати збитки державі та органам місцевого самоврядування внаслідок недоотримання надходжень до бюджетів і фондів, а також застосовувати в разі потреби покарання конкретного правопорушника.
Отже, відповідальність за порушення податкового законодавства поєднує різні моделі юридичної відповідальності:
а) правовідновлювальну (компенсаційну);
б) штрафну (каральну).
Категорія «відповідальність за порушення податкового законодавства» є комплексною , оскільки підставою такої відповідальності може виступати дія або бездіяльність, передбачена нормами податкового, адміністративного та кримінального права.
Податкова відповідальність має низку специфічних ознак:
- Підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки податкового правопорушення.
- Настання відповідальності врегульовано нормами податкового права.
- Відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника податкових санкцій фінансового характеру (штраф).
- Законодавство передбачає особливий порядок притягнення до відповідальності.
- Суб’єктами цієї відповідальності є платники податків та інші фіскально – зобов’язані особи.
Відповідальність за порушення податкового законодавства як комплексна категорія включає :
а) адміністративну;
б) фінансову;
в) кримінальну відповідальність.
Підставою юридичної відповідальності вважається вчинення правопорушення.
- нормативні підстави;
- фактичні підстави.
Нормативною є порушення податкових норм – що передбачає застосування санкцій.
Фактичною - вважається лише діяння (дія або бездіяльність), передбачене (заборонено законом).
Проблеми відповідальності за податкове правопорушення є однією з найбільш дискусійних сфер податкового права. Адже санкції за податкові проступки та злочини додатково до фінансового регулюються і адміністративним, і трудовим, і кримінальним правом.
Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що характерні відповідними ознаками. Докладно зупинятися не будемо, так як вони є однакові для будь – якого правопорушення.
Класифікація податкових правопорушень може здійснюватись за різними критеріями:
а) Залежно від об’єкта: приховування доходу; заниження доходу; відсутність обліку об’єкта оподаткування чи проведення його обліку з порушенням встановленого порядку; несвоєчасна сплата податку; неподання документів та іншої інформації.
б) Залежно від направленості дій: правопорушення проти системи податків; проти прав і свобод платників податків; проти порядку проведення бухгалтерського обліку та звітності; проти контрольних функцій податкових органів і т.д.
в) Залежно від характеру санкцій і галузей права, що їх регулюють: фінансова, адміністративна, кримінальна, дисциплінарна.
г) Залежно від міри суспільної небезпеки: податкові злочини; податкові правопорушення.
Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно – каральний характер.
Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків державі та органів місцевого самоврядування.
Отже, відповідальність за порушення податкового законодавства поєднує різні моделі юридичної відповідальності: право відновлювальну
(компенсаційну) та штрафну (каральну).
2. Поняття, ознаки та види податкових правопорушень.
Ознаки податкових правопорушень:
Суспільна небезпека:
а) протиправність – порушення певних податкових норм;
б) караність;
в) винність (в формі дії чи бездіяльності);
г) причинний зв'язок між протиправною дією і від’ємними наслідками, що наступили в результаті цього.
Податкове правопорушення - протиправний , винний вчинок (дія чи бездіяльність ) особи, пов'язаний з невиконанням чи неналежним виконанням обов’язків по сплаті податку, за що встановлена юридична відповідальність.
Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов’язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб’єктами податкових правовідносин.
Суб’єктом правопорушення виступає особа (фізична, юридична), яка відповідно до закону зобов’язана сплачувати податки у відповідному розмірі і у встановлений час.
В більшості випадків суб’єктом податкового правопорушення виступає платник, але тільки в тому випадку, коли на ньому лежить обов’язок обчислювати і сплачувати його. Коли ж ці обов’язки лежать на підприємстві, що виплачує доход, суб’єктом відповідальності є саме підприємство.
Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.
Залежно від характеру поведінки і діяльності суб’єктів податкових правовідносин можна виділити:
а) правомірний обхід податку – правомірне уникнення сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством;
б) ухилення від сплати податку – правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов’язків по сплаті податку;
в) стягнення надлишкових сум податків – умисні дії робітників податкових органів по необґрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників.
Види податкових правопорушень:
а) правопорушення, що посягають на податкові відносини пов’язані з безпосереднім здійсненням податкових стягнень і безпосередньо спричиняють фінансові втрати держави;
б) правопорушення, що посягають на відносини, які забезпечують додержання встановленого порядку управління у сфері оподаткування.
Така класифікація має практичне підґрунтя: у разі неподання платником податків податкової декларації у визначений законодавством строк, він сплачує штраф незалежно від фактичної сплати податку або збору.
Види:
- За характером впливу:
- безпосереднє покарання (позбавлення волі, штраф, конфіскація об’єктів оподаткування тощо);
- опосередковане покарання (арешт рахунку, припинення діяльності підприємства тощо), тобто безпосередньо не завдають майнових втрат платнику, але зменшують доходи чи обмежують діяльність;
- За галузевим характером:
- кримінальна відповідальність;
- адміністративна;
- фінансові санкції;
- дисциплінарні санкції.
3. Підстави притягнення платників податків до фінансово-економічної відповідальності.
Фінансова відповідальність є формою реалізації державно – владного примусу, що виникає у разі порушення приписів фінансово – правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. Визначаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і правовідновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними та юридичними особами обов’язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки.
До порушників податкового законодавства застосовують штрафні (фінансові) санкції та пеню. Відповідно до п.1.5 ст.1 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ».
Штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового забов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій) яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування. Їх накладають контролюючі органи, а в окремих випадках самостійно нараховує і сплачує платник податків.
Все це відображено і деталізовано в Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових санкцій) органами ДПС затверджений наказом ДПА від 17.03.2001 № 110. Поряд зі штрафом , сплату пені розглядають як захід фінансової відповідальності , а саме – як , плату у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання .
Згідно п.1.4 ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язання платниками перед бюджетами та державними цільовими фондами », а також Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюється органами ДПС, затвердженою наказом ДПА України від 11 червня 2003 р. №290.
У податковому праві пеня має подвійну природу.
По-перше, вона є способом забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів. При цьому вона виконує стимулюючу функцію.
По-друге, пеня є санкцією за порушення встановленого законодавством терміну сплати суми податкового зобов’язання, а тому виступає заходом правовідновлювальної відповідальності.
Пеня нараховується із розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного Банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу. Пеня не нараховується на пеню, на штрафи. Що накладаються за адміністративні правопорушення, на суми фінансових санкцій.
До фінансової відповідальності також відносять - стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет у формі податку.
4. Адміністративна відповідальність. Повноваження органів ДПС щодо розгляду справ по адмінпорушеннях.
Підставою адмінвідповідальності за порушення податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення.
- вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняються законом, за що законом передбачена адмінвідповідальність .
КпАП закріплює низку складів порушень податкового законодавства :
а) Ст.164¹ «Ухилення від подання декларації про доходи», Ст.164² «Порушення законодавства з фінансових питань», Ст.165¹ «Ухилення від реєстрація в органах Пенсійного фонду, фонду соціального страхування України платників обов’язкових страхових внесків та порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування »;
б) Низку складів адмінправопорушень закріплено у п.11 ч.1 ст.11 ЗУ «Про ДПС в Україні » за вчинення яких передбачено накладання адміністративних штрафів.
До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи , винні в порушенні податкового законодавства.
Адмінвідповідальності підлягають особи, що досягли на час вчинення правопорушення 16 річного віку, осудні.
Із всіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах , кратних певному показнику (неоподаткованому мінімуму заробітної плати).
Адмінправопорушення:
- Ухилення від подання декларації про доходи або несвоєчасне подання чи включення до неї перекручених даних (6-8 неоподаткованих мін.);
- Приховування в обліку валютних та інших доходів, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації, порушення правил касових операцій;
- Перешкоджання працівникам ДПС та ДКРС у проведенні ревізій та перевірок (якщо 2 протягом року 10-20 неоподатков. мін.);
- Порушення митних правил, контрабанда;
- Ухилення громадян – підприємців від реєстрації в органах Пенсійного фонду, фонду соціального страхування ( 8 – 15 неоподат. мін.).
5. Кримінальна відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння , яке містить склад злочину , передбаченого цим кодексом.
Ст.212 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Ч.1 цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вчинене службовою особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи , чи будь – якою іншою особою , яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Значним розміром є сума яка в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Ч.2 ст.212 ККУ- вчинення ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або цільових фондів у великих розмірах , тобто в три тисячі і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів.
Ч.3 ст.212 ККУ – відповідальність за діяння передбачені ч.1 або ч.2 ст.212 ККУ, вчиненні особою раніше судимою за ухилення від сплати, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або фондів, в особливо великих розмірах, тобто у 5 тисяч і більше перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Ч.4 ст.212 ККУ : особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч.1 і ч.2 ст.212, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі (фінансові санкції, пеня). Особу, яка не мала наміру ухилятися від сплати, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з обчислення і сплатою цих платежів.
Здійснюється тільки в судовому порядку, характеризується певними процесуальними особливостями.
Тема 1.8. Способи забезпечення виконання платниками
податкового законодавства.
1. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань по сплаті податків та
зборів.
- Податкова застава, її зміст та підстави виникнення.
- Адміністративний арешт активів платника та його види.
1. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань по сплаті податків та
зборів.
Виконання обов’язку зі сплати податків і зборів ґрунтується на кількох факторах, серед яких слід виділити:
а) Рівень правової культури та податкової дисципліни платника податків;
б) Потенційна можливість застосування державного примусу в разі порушення норм податкового законодавства.
Встановлення відповідальності за податкові правопорушення не може забезпечити певної і своєчасної сплати податків і зборів, а тому виникає необхідність у запровадженні спеціальних забезпечувальних заходів:
У податковому праві забезпечувальні заходи спрямовані на виконання конституційного обов’язку платників податків.
1) Механізм забезпечення виконання податкового обов’язку спрямований винятково на сплату податків і зборів.
2) У системі гарантій, що забезпечують надходження податків і зборів до бюджетів виняткове місце відведено уповноваженій стороні – державі як власнику надходжень, що забезпечує підстави належного й безумовного виконання певних дій зобов’язаною стороною – платником податків.
3) Забезпечення виконання обов’язку зі сплати можливо за рахунок коштів і майна платника податків.
4) Способи передбачають сплату податків і зборів як суми безпосередньо податкових платежів, так і компенсацію втрат бюджетів від несвоєчасної сплати, а також витрат на примусове виконання податкового обов’язку .
З урахуванням ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід виділити такі способи забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів :
- податкова застава;
- податкова порука;
- пеня;
- адміністративний арешт активів платника.
2. Податкова застава, її зміст та підстави виникнення.
Податкова застава – один з найефективніших способів забезпечення виконання обов’язку, адже при її застосуванні обмежується права платника податків щодо розпорядження власним майном, а це, у свою чергу, негативно впливає на здійсненні ним подальшої фінансово – господарської діяльності.
Право податкової застави виникає у разі:
- неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації – з першого робочого дня наступного за останнім днем строку, встановленого законом про певний податок;
- несплати у встановлені строки суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником у податковій декларації – з дня наступного за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у встановлені строки суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом – з дня наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Механізм використання податкової застави як способу забезпечення податкового обов’язку органами податкової служби деталізований у порядку застосування податкової застави органами ДПС, затвердженому наказом ДПА України від 28 серпня 2001 р. № 338.
Податкова застава є тимчасовим примусовим заходом, спрямованим на забезпечення належного виконання податкового обов’язку зі сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів.
Активи платника звільняються з податкової застави з дня:
- отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов’язання;
- визнання податкового боргу недійсним;
- отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи;
- закінчення термінів позовної давності щодо такого податкового боргу;
- отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;
- прийняття рішення про арешт активів платника податків;
- отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень;
- прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов’язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі, коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;
- прийняття відповідного рішення судом.
3. Адміністративний арешт активів платника та його види.
Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій , що підлягають письмовому узгодженню з ДПА, а саме :
- купівля чи продаж, інші види відчуження чи оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком , що використовується у його діяльності;
- використання вищенаведеного для здійснення прямих або «портфельних» інвестицій, цінних паперів;
- ліквідація об’єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком (форс –мажорних обставин) або відповідно до рішень державного управління.
Процедура застосування адмінарешту активів платника податків як способу забезпечення податкового обов’язку регулюється ст.9 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком застосування адмінарешту активів платника податків, затверджений наказом ДПА України від 25 вересня 2001 року № 386.
Адмінарешт активів є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Арешт може бути накладений на будь – які активи юридичної особи, а щодо фізичної – на будь – які активи, крім тих, що не підлягають арешту відповідно до чинного законодавства.
Рішення про застосування арешту активів платника приймає керівник податкового органу (його заступник) за поданням відповідного підрозділу податкової міліції за наявності таких підстав:
а) платник порушує правила відчуження активів;
б) фізична особа, яка має податковий борг виїжджає закордон;
в) платника податків визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями , крім окремих випадків;
г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для цього або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень;
д) немає свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів і т.д.;
е) особа не зареєстрована як платник податку в органах ДПС.
Арешт активів може здійснюватись у двох формах:
- повним арештом
- умовний арешт.
Арешт може бути накладено на активи терміном до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Цей термін може бути продовжено в адмінпорядку.
Арешт активів полягає в забороні платнику здійснювати будь-які дії щодо своїх активів, крім дій щодо їх охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному і якісному стані.
Платник податків має право на відшкодування збитків і немайнової шкоди, заподіяних податковим органом у результаті неправомірного застосування арешту його активів, за рахунок коштів відповідного бюджету. Рішенння про таке відшкодування приймається арбітражним судом.
Модуль 2.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА.