Робоча навчальна програма з курсу «Податкове право» Модуль Загальні положення податкового права. Тема 1

Вид материала

Документы

Содержание З 1 липня 1997р Скоригований валовий дохід → ОО – об’єкт оподаткування Спп 3. Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами. 5. Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання. 3. Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС. 4. Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Порядок обчислення та сплати ПДВ. Акцизний збір Для імпортних товарів - митна вартість А – сума акцизного збору ; С Акцизний збір обчислюється Ставки акцизного збору Об’єктом оподаткування є

Подобный материал:

• Робоча навчальна програма дисципліни "Податковий менеджмент" для студентів наступних, 224.17kb.
• Робоча навчальна програма для студентів 3-го курсу спеціальності 030400 „Міжнародне, 456.43kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 944.73kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 639.47kb.
• Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 190.33kb.
• Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 204.71kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності "060101 Правознавство" Затверджено, 408.94kb.
• Робоча навчальна програма для студентів 1 курсу геологічного факультету напрямку 040103, 383.55kb.
• Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 152.19kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 797.55kb.

Тема2.1. Оподаткування прибутків підприємств.

1. Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств.

2. Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення.

3. Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами.
   
4. Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку.
   
5. Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання.
   

1. Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств.

Прибуткове оподаткування підприємств та організацій, законодавці неодноразово вдосконалювали. Зміни об’єкта оподаткування, ставок податку, податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів.

Тільки за період з 1991 – 1998 рр. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів.

1991 р. діяв закон СРСР « Про податок з підприємств і організацій ».

Класичний варіант прямого податку. Оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється в Україні на підставі ЗУ «Про оподаткування прибутків підприємств » від 28.12.1994р. №334/ 94 – ВР (В редакції закону № 283 /97 від 22.05.2007р.).

З 1.01.1992р. був введений в дію ЗУ «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». ставка податку складала 18 % доходу. Були понижені ставки, відповідно 15 і 9 %.

З 1.01.1995р. даний закон був замінений ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Базова ставка складала 30%, агропромисловості – 15%, посередницькі операції – 45%, лотереї, ігровий бізнес – 60%.

З 1 липня 1997р. був введений в дію ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»», згідно з яким, суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають введення спеціального податкового обліку. Він носить назву «сальдового» - основою є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за реалізовану продукцію, а за певний період.

З 1.01.2003р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»» (№ 349 від 24.12.2002р.). Він вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток. Закони 1990 – 1996 рр. виявились недостатньо розробленими і перевірені практикою (зокрема вважалось, що чим вищі штрафи, тим буде більше наповнений бюджет, тобто фіскальна функція була домінуючою).

22 травня 1997р. був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»», що діє і сьогодні.

2. Прибуток, як об’єкт оподаткування, порядок його визначення.

Об’єктом оподаткування , відповідно до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» , є прибуток який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Див. схему:

Скоригований валовий дохід → одна із складових при

визначені об’єкта

оподаткування

мінус

Валові витрати виробництва і обігу ± убиток ( приріст ) балансової вартості запасів на складах, в незавершеному виробництві і залишках готової продукції

мінус

Амортизаційні відрахування


а) Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами;

б) Валові витрати виробництва та обігу - сума будь – яких витрат у грошовій, матеріальній, нематеріальній та інших формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності);

в) Амортизація – це поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Податок , що підлягає сплаті до бюджету, визначається формулою:


∑ ПП = ОО * Спп - Пп ,

де ∑ПП – сума податку з прибутку, яка підлягає сплаті

ОО – об’єкт оподаткування

Спп – ставка податку з прибутку

Пп - плата за патент (якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності ).

3. Платники податку на прибуток. Порядок сплати філіями та структурними підрозділами.

Платниками податку з прибутку є :

1. резиденти України – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність , спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
   
2. нерезиденти України – фізичні та юридичні особи, створені у будь – якій організаційно – правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет, згідно з міжнародними договорами України або законом;
   
3. філії, відокремлені підрозділи платників податків із числа резидентів, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої , ніж платник податку, територіальної громади;
   
4. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерелом їх походження з України або виконують представницькі функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
   

Платник податку, що має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами зазначеного закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

4. Ставки податку на прибуток підприємств. Порядок нарахування та сплати податку.

З 1.01.2004р. прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 25 % до об’єкта оподаткування.

- 15% від суми прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах.

- платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розиграшів, зобов’язаний утримувати та вносити до бюджету 30% суми таких виграшів.

- страхова діяльність (крім страхування життя) оподатковується за ставкою 3% від суми валового доходу, і не підлягає оподаткуванню за базовою ставкою.

- 6% від суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплат вартості фрахту транспортних засобів.

- 3% від суми валового доходу , отриманого від страхової діяльності (крім доходів від операцій, здійснених за договорами довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%).

Облік отриманих одходів і здійснюваних видатків ведеться платником податків самостійно за допомогою податкового обліку винятково з метою оподаткування. Платник вправі обрати й використати один із двох методів: метод нарахувань (рахунків) або касовий метод ведення податкового обліку. Про це інформується податковий орган.

Метод нарахувань проводиться із часу придбання платником правана ці доходи або визнання за ним цих видатків, незалежно від часу фактичного одержання доходів або здійснення платежів.

Касовий метод припускає облік платником податків доходів і видатків, починаючи із часу вступу платника у права власника цих доходів або визнання за ним цих видатків.

Відповідно до п.п.16.4. ЗУ від 1 липня 1997р. податок за звітній період сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені закономдля квартального податкового періоду.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Щодо податку з прибутку використовують такі податкові періоди:

- Календарний квартал - Календарне півріччя

- Календарні ІІІ квартали - Календарний рік


За звітні квартал, півріччя та ІІІ квартали платники подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну. Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від господарської діяльності, щоквартально за наростаючим підсумком звітного податкового року.

Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності на загальних підставах.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

5. Поняття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання.

Під терміном безнадійної заборгованості слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені через недостатність активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи яка :

- визнана в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути спрямоване стягнення відповідно до законодавства;

- понад 720 днів перебуває у розшуку;

в) податковий борг юридичних і фізичних осіб, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс – мажорних обставин);

г) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону. Якщо фізичну особу, яку визнано в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, розшукано, або фізичну особу, що перебувала в розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню і стягненню в загальному порядку, без дотримання строків позовної давності. Обов’язок здійснювати щоквартальне списання безнадійного податкового боргу покладається на податкові органи.

Списання і розстрочення податкового боргу регулюється ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 – ІІІ. Цей закон закріпив особливості погашення податкового боргу і сум податку в цілому (ст. 11- 13, 18 ), а також визначив поняття податкового боргу.


Тема 2.2. Непрямі податки.

1. Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання.

2. Податок на додану вартість, його характеристика.

3. Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС.

4. Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Порядок обчислення та сплати ПДВ.

5. Ставки ПДВ. Порядок застосування «0» ставки.

6. Акцизний збір.
   

1. Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання.

Непрямі податки закладаються в ціні реалізованого товару або наданої послуги. Розмір непрямого податку не залежить від матеріального стану платника, тому державі зручно його справляти. Введення непрямих податків дозволяє носію податка перекладати податковий тягар на плечі споживачів товару, послуг, робіт, якими можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

На сучасному етапі ПДВ є однією з найважливіших складових податкової системи, так в 2002р. його питома вага в доходах державного бюджету України становила 30,6% - це найвищий показник серед податкових надходжень.

На сьогодні ставка ПДВ = 20%, а була 28%. На підставі ЗУ « Про податок на додану вартість » від 03.04.1997р., який вступив в дію з 1.10.1997р. Окрім 20% є ще 0 ставка.

При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного та фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі та непрямі.

При прямому оподаткуванні – юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому – ні.

ПДВ було введено в Україні ЗУ «Про податок на добавлену вартість» 20.12.1991р. № 2007- ХІІ, пізніше декретом КМУ № 14-92. Зараз чинним є ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., який вступив в дію з 1.10.1997р Базовим поняттям податку є поставка товарів (послуг).

2. Податок на додану вартість, його характеристика.

ПДВ є непрямий податок, який включають у ціну товару й становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, й внесений до Державного бюджету. Механізм ПДВ закріплено ЗУ «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р.

ПЕРЕВАГИ:

а) відсутність подвійного оподаткування;

б) рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями;

в) ритмічне надходження коштів до бюджету;

г) регулює розмір заробітної плати і ціни;

д) стримує кризу перевиробництва і прискорює витіснення з ринку слабких підприємств;

е) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань;

є) дає можливість стримувати невиправданий ріст цін.

НЕДОЛІКИ:

а) складний механізм нарахування і сплати;

б) можливість ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку;

в) регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення;

г) потребує затрат на підготовку персоналу податкової служби.

Роль ПДВ проявляється через його фіскальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових ресурсів до бюджету України.

ПДВ – один з деяких податків, що повністю надходить до Держбюджету. Надходження здійснюється за допомогою чітких імперативних наказів.Майже всі деталі застосування ПДВ закріпленя законом України.

До впровадження ПДВ (ЗУ «Про податок на додану вартість» 20 грудня 1991р.) діяло два непрямі податки: податок з обігу і податок із продажів.

3. Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС.

Платник податку – особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Головною особливістю платника ПДВ є розрив між реальним і формальним платником. Реальним є особа, яка купує товари (роботи, послуги), фактично покупець (споживач), тому що саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку.

Формальними є фактично збирач податків – особа, яка реалізує товари (роботи, послуги) та отримує кошти від їх покупця. Вона і перераховує кошти до бюджету.

Всю систему платників можна розділити на 2 групи: юридичні та фізичні особи:

1. Особа, обсяг оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь – якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (61200 грн.), зараз 300 тис. грн..
   
2. Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платник податку.
   
3. Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб. Що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.
   
4. Особа, що на митній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
   
5. Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету з об’єктів оподаткування на залізничному транспорті.
   
6. Особа, яка надає послуги зв’язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов’язаних з наданням таких послуг та отриманих іншим способом, які знаходяться у підпорядкуванні такої особи.
   

Наказом ДПА України від 1 березня 2000р. було затверджено Положення про реєстр платників ПДВ. В ньому зазначено, що юридичні особи можуть зареєструватись за місцем заходження , а фізичні – за місцем проживання.

Реєстр платників ПДВ – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які зобов’язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Реєстрація осіб платників ПДВ як в обов’язковому, так і в добровільному порядку здійснюється у відповідності зі ст.9 ЗУ «Про ПДВ». Порядок такої реєстрації деталізований Положенням про реєстрацію платників ПДВ (Наказ ДПА України №79).

4. Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Порядок обчислення та сплати ПДВ.

1. продаж товарі (робіт, послуг), в т.ч. операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції застави позичальнику (кредиту) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
   
2. ввезення (пересилання товарів на митну територію України);
   
3. вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України.
   

З першого виду операцій з реалізації здійснюється основне надходження коштів.

1.1. До складу обороту його входять основні найбільш важливі елементи доданої вартості – амортизаційні відрахування, елементи прибутку і заробітної платні.

2.1.підставою для нарахування виступає сукупність митної вартості, акцизного збору і ввізного мита.

3.1. За двома методами здійснюється обчислення розмірів ПДВ: 1) метод додавання заробітної платні та прибутку; 2) метод за якого від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

Найпоширеніший в Україні є другий метод, що має назву « сальдовий » , або залишковий.

Найбільш загальними і принциповими є наступні способи визначення суми ПДВ:

1. ставка х ( зарплата + прибуток);
   
2. (ставка х зарплата) + (ставка х прибуток);
   
3. ставка х (виторг - витрати);
   
4. (ставка х виторг) – (ставка х витрати).
   

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуваннюз бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт,послуг) визначається з їх договірної (контрактної вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів) за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг).

Звільненні від оподаткування:

• поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами за переліком продуктів, установлених КМУ;
  
• поставки періодичних видань (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників, навчальних посібників українського виробництва, словників;
  
• поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами мистецтв, будинками культури, послуг з дошкільного виховання, середньої, професійної та вищої освіти закладами, які мають ліцензію, належно від їх організаційно – правового статусу та форми власності, а також послуги з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках;
  
• поставки товарів спеціального призначення для інвалідів; доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;
  
• з 1 січня 2006 року поставки послуг з охорони здоров’я закладами , які мають ліцензію на надання таких послуг;
  
• поставки путівок на санаторно – курортне лікування осіб віком до 18 років;
  
• утримання дітей у дошкільних закладах, школах – інтернатах та їх харчування;
  
• харчування та облаштування на бідних осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;
  
• надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів в межах населених пунктів);
  
• поставки культових послуг та предметів культового призначення релігійними організаціями;
  
• передача державі конфіскованого, безгосподарного майна, скарбів;
  
• не підлягають оподаткуванню поставки товарів (крім підакцизних) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там місце постійної роботи, становить не менше 50% від загальної чисельності працівників і за умови , що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% від суми загальних витрат на оплату праці та відноситься до складу валових витрат виробництва.
  

Ставка податку для всіх операцій, крім операцій, звільнених від оподаткування , та операцій, що оподатковуються 0 ставкою становить 20% (ст. 6 ЗУ ).

За нульовою ставкою оподаткування операції з продажу товарів, робіт, послуг, що експортуються за межі кордону України.

Податкова накладна:

Для правильного визначення, а також документального підтвердження операцій щодо ПДВ – виписується податкова накладна. В ній крім реквізитів покупця і продавця вказуються суми оборотів з продажу без ПДВ і обороти з продажу разом з ПДВ. Всі податкові накладні, які отримані платником реєструються в книзі обліку придбаних товарів та продукції. Згідно з даними книги визначається сума податкового кредиту за звітній період. Сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом за даними Книг обліку. Понад 20 грн. потрібно , не чек , а накладна.

5. Ставки ПДВ. Порядок застосування «0» ставки.

ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:

1. Базова ставка – 20% бази оподаткування. Податок додається до ціни товарів (робіт, послуг);
   
2. Нульова ставка, звільнення від сплати. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з :
   

• продажу товарів , що були вивезені за межі митної території України;
  
• продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України;
  
• продажу товарів (робіт, послуг) підприємств роздрібної торгівлі , які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);
  
• надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митної території України;
  
• продажу переробним підприємствам молока та мяса (живою вагою) сільськогосподарським товаровиробникам всіх форм власності і господарювання;
  
• щодо операцій ввезення і продажу газу безпосередньо споживачам, крім бюджетних організацій і населення;
  
• продажу товарів (робіт, послуг) за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.
  

Платники податку на додану вартість, реалізовуючи товар, роботи чи послуги, зобов’язані надати податкову накладну, яка є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як виняток є товарний чек, інший платіжний або розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів.

Підставою є також: транспортний квиток, рахунок за послуги зв’язку, касові чеки (але не більше 200 грн. на день) без урахування ПДВ. У разі імпорту – документом є митна вантажна декларація, яка стверджує сплату ПДВ або погашений податковий вексель.

6. Акцизний збір.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992р. Декретом КМУ від 26.12.1992р. № 18-92 із змінами Декрету №43-93 від 30.04.1993р. та закону № 1243 від 18.11.1999р. і разом з ПДВ замінив податок з обороту і реалізації.

Це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені ЗУ як підакцизні , який включається до ціни товарів (продукції) . Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі споживачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери .

Сьогодні в Україні підакцизними товарами є:

• алкогольні напої;
  
• тютюнові вироби;
  
• пиво солодове;
  
• спирт етиловий, коньячний, плодовий;
  
• транспортні засоби ;
  
• бензин, паливо, дистиляти.
  

Перелік таких товарів і ставки збору встановлені ВРУ і КМУ. Акциз виконує роль функції наповнення державного бюджету грошовими засобами, займаючи одне із важливих місць у системі держаних податкових доходів .

На сьогодні за рахунок акцизу формується близько п’ятої частини податкових доходів. Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має і регулююче значення . акциз дозволяє через цінові механізми непрямо впливати на обсяги виробництва та реалізації товарів на митній території України і ЗЕД.


Акцизний збір

Платники Об’єкт оподаткування Ставки

↓ ↓ ↓ ↓


Юридичні і фізичні особи, які виготовляють і імпортують підакцизні товари

Для вітчизняних товарів - оборот по реалізації

Для імпортних товарів - митна вартість

Диференціюється в залежності від товарної групи і походження товару(вітчизн. чи

імпортний)

імпортний)




У світовій практиці акцизного оподаткування для визначення сум податку застосовують 3 види ставок :

а) специфічна – податок встановлюється у твердих сумах з одиниці товару;

б) адвалерна – ставка податку встановлюється у відсотках до вартості підакцизного товару ;

в
А = С×К
) змішана – поєднання двох попередніх .

Розрахунок

А – сума акцизного збору ; С- ставка; К – кількість товару .

Застосування ставок від 10% до 300% чітко вказує на інтереси держави у виробництві або ж імпортуванні тих чи інших товарів.

З 1996р. в Україні застосовуються специфічний засіб сплати податку, який має назву «бандерольного» - наклеювання акцизних марок.

Продаж марок проводять ДПА областях, РА, м. Києві та Севастополі.

Акцизний збір обчислюється :

5. За ставками у % до обороту з продажу ;
   

2) У твердих сумах з одиниці реалізованого товару(продукції);

3) Одночасно за ставками у % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару ;

4) Комбіновано.

Ставки акцизного збору єдині на всій території України і встановлюються ВРУ.

Сума акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховується до Державного бюджету, а товарів вироблених в Україні до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношенні установлених ВРУ.

Об’єктом оподаткування є:

1. Обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів в т.ч. з давальницькою сировиною, шляхом їх продажу, обміну та інші товари;
   
2. Обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки;
   
3. Вартість товарів, які імпортуються на митну територію України.
   

Платники ( суб’єкти ) акцизного збору:

1. Суб’єкти підприємницької діяльності (СПД), а також їх філії, відділення – виробники підакцизних товарів на митній території України;
   
2. Нерезиденти , які виготовляють товари на митній території України безпосередньо або через представництва;
   
3. Фізичні особи, які ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України;
   
4. СПД, створені у формі підприємства з іноземною інвестицією, дочірні підприємства, філії, відділення.