Geum.ru

Методико-бібліографічний покажчик, який містить хронологічний перелік знаменних І пам’ятних дат минулого Дніпропетровщини, до багатьох дат дано текстові довідки

Вид материалаДокументы

Содержание


Федір Ісаєв
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Література:


У краю Придніпровськім, Утверджуючи моральні ідеали // Клевцова Л.Д. Вогні рампи.– К.: Реклама, 1977.– С.71-74.

Давидова И. В созвездии братских культур: Русские театры на Украине 1917-1982. Очерки.– К.: Мистецтво, 1983.– 173 с.

Театр им. Горького – С. 21, 23, 27, 34, 40-42, 46, 48, 56-58, 61, 63, 67, 68, 75, 78, 80, 82, 86, 91, 101, 102, 103, 109, 110, 111, 115, 135, 136, 138, 140, 147, 148, 153.

Шпаковская Т.А. Днепропетровский русский драматический театр имени М.Горького: 70 лет в пути.– Днепропетровск: Пороги, 1997.– 58 с.

Голуб І. Дніпропетровський театр імені М.Горького // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2002 рік: бібліогр. покажчик / Упоряд. І.Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2001.– С. 96-98.

Тулянцев А. Жан Мельников.– Дніпропетровськ, 2002.– 334 с.

Шпаковська Т. Пленительная игра в жизнь.– Днепропетровск, 2002.– 180 с.

Шпаковська Т. Судьба и мечта – сцена: Размышления о жизни и творчестве народной артистки Украины Л. Вершининой.– Днепропетровск, 2003.– 125 с.

* * *

Русский драматический театр имени А.М.Горького // Ватченко А.Ф., Шевченко Г.И. Днепропетровск: Справ.-путеводитель.– Днепропетровск: Промінь, 1979.– С. 181-183.

Дніпропетровський російський драматичний театр ім. О.М.Горького // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1986.– Т. 1.– С. 532.


16 березня 1937 р. – народився Василь Митрофанович Ковалюк, журналіст, письменник.

Він народився і виріс на Хмельниччині, закінчив Хмельницький педагогічний технікум, відслужив в армії. Після закінчення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету працював секретарем Синельниківського райкому комсомолу, завідувачем відділу обласної молодіжної газети „Прапор юності”, кореспондентом газети „Зоря”, редактором газети Придніпровської залізниці „Придніпровська магістраль”.

Активно друкувався в журналах „Дніпро”, „Україна”, „Прапор”, в обласних та загальноукраїнських періодичних виданнях.

1972 року побачила світ його перша книга новел „Спалахи”, 1977 – повість „Дума про трьох братів”, через рік, 1978-го, він став членом Дніпропетровської обласної організації Спілки письменників України. Широко відомі романи Василя Ковалюка „Крута верста”, „Розп’яття”, „Престол”. Письменник був нагороджений обласною премією ім. Олександра Стовби. Помер Василь Митрофанович 14 січня 2000 року. (70 років від дня народження).


Література:

Ковалюк В. Сплахи: Новели.– Дніпропетровськ: Промінь, 1972.– 103 с.

Ковалюк В. Дума про трьох братів: Повість.– Дніпропетровськ: Промінь, 1977.– 164 с.

Ковалюк В. Передзвін: Повість.– Дніпропетровськ: Промінь, 1981.– 174 с.

Ковалюк В. Дерево твоєї весни: Повість.– Дніпропетровськ: Промінь, 1981.– 174 с.

Ковалюк В. Горобина ніч: Повість.– Дніпропетровськ: Промінь, 1981.– 174 с.


Ковалюк В. Крута верста: Роман.– Дніпропетровськ: Промінь, 1990.– 270 с.

Ковалюк В. Розп’яття: Роман.– Дніпропетровськ: Січ, 1995.– 285 с.

Ковалюк В. Престол: Роман.– Дніпропетровськ: УкО ІМА-пресс, 1999.– 336 с.

* * *

Ковалюк В.М. [Про нього] // Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник.– К., 1981.– С. 118.

Писатели Днепропетровщины: Биобиблиографический указатель.– Днепропетровск, 1987.– С. 53 –54.

Письменники України: Довідник.– Дніпропетровськ: ВПОП „Дніпро”, 1996.– С. 128.


17 березня 1912 р. – народився Олексій Ілліч Семиволос, заслужений шахтар УРСР, почесний громадянин м. Кривого Рогу. Помер на початку 1986 року (95 років від дня народження).


Література:

Варгатюк П., Дольчук А.Рудна скарбниця Півдня.– Дніпропетровськ: Промінь, 1966.– С. 92-93.


18 березня 1937 р. – народився Геннадій Дмитрович Дубцов, художник, член Спілки художників України. Працює в галузі станкової графіки. Персональна виставка творів – у 1984 р., м. Дніпропетровськ (70 років від дня народження).


Література:

Художники Днепропетровщины: Биобиблиографический справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 238.


25 березня 1922 р. – у с. Петриківці на Катеринославщині народилась Марфа Ксенофонтівна Тимченко, майстриня декоративного розпису, заслужений майстер народної творчості. (85 років від дня народження).


Після закінчення в 1936 році петриківської семирічки вчилась у щойно заснованій у рідному селі школі декоративного малювання. Її вчителем була Тетяна Пата. Через два роки Марфа Тимченко вступила до Київської школи майстрів народної творчості, де вчилась вишиванню під керівництвом досвідченої наставниці О.Кулик. Виявила великі успіхи в цій справі, але тільки вишивання її не задовольняло, тому у травні 1941 року перейшла працювати на Коростенський порцеляновий завод.

З 1944 по 1947 рік вона працювала в Інституті художньої промисловості Академії архітектури УРСР, потім в галузі альфрейних оформлювальних робіт і по художньому розпису тканини. З 1953 року почала працювати на Київському експериментальному заводі, розписувала сервізи, декоративні вази. Виконувала й закордонні замовлення. Двічі була занесена до Книги пошани заводу. З 1956 року почала працювати в галузі підлакового розпису по дереву, виявила свою особливу виконавську манеру. Декоративні панно, виконані нею в цій манері, експонувались у Державному музеї українського мистецтва. Марфа Ксенофонтівна не раз була учасницею республіканських та міжнародних виставок. Вона заслужений майстер народної творчості України, член Спілки художників України. Нагороджена орденом "Знак пошани".


Література:

Марфа Тимченко. Альбом / Авт. вступ, статті та упорядник Б.С.Бутник-Сіверський.– К.: Мистецтво, 1974.– 29 с.: 52 іл.

* * *

Глухенька Н. Петриківські майстри декоративного розпису.– К.: Держ. вид-во образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959.– 23 с.: іл.

Про Тимченко М.К. – С. 15, 16-17, 18 19, 20.

Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи.– К.: Мистецтво, 1965.–41 с.: 23 іл.

Про Тимченко М.К. – С. 14, 20, 22, 24-26, 28-29, 34, 39.

Петриківські розписи: Альбом / Автор вступ, статті та упорядник Н.О.Глухенька.– К.: Мистецтво, 1973

Про Тимченко М.К. – С. 4, 12, 13, 14; іл. – 33-36.

* * *

Українські радянські художники.– К., 1972.

Тимченко М.К. – С. 455.

Словник художників України.– К.: Голов, ред. УРЕ, 1973.

Тимченко М.К. – С. 226.

Тимченко Марфа Ксенофонтівна // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– Т. 3.– С. 386.

Тимченко Марфа Ксенофонтівна // УРЕ.– К., Т. ХІУ.– С. 402.

Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Митці України: Енцикл. довід. Упоряд: М.Г.Лабінський, B.C.Мурза. За ред. А.В.Кудрицького.– К.: УЕ, 1992.–С. 575.


27 березня 1787 р. – у м. Катеринославі відбулось відкриття новоствореної Міської думи у складі дев’ятьох гласних: Афанасія Горяїнова, Івана Перекрестова, Якова Неродіна, Степана Сребрянського, Григорія Хижку, Данила Мовчана, Тихона Іванова, Степана Руденка, Олексія Неліна. Тоді ж до складу думи додався 10-й член – ним став міський голова, купець Іван Шевельов. На засіданні обговорено поточні справи, затверджено міське положення. А з підписанням протоколу трапився казус – усі члени думи, й навіть голова, були неписьменними, замість них розписався реєстратор Василь Фесунов.

Перша дума мала назву "Загальна міська Дума", а її виконавчим органом був магістрат. (220 років з дня події).


Література:

Лазебник В.І. Як працювала Катеринославська міська Дума // Абросимова С.В., Бекетова В.М., Стежар А.Н. та ін. З минувшини Придніпров’я.– Дніпропетровськ: ВПОП “Дніпро”, 1995.– С. 100-107.


27 березня 1922 р. – у с. Петриківці на Катеринославщині народилась Надія Митрофанівна Шулик, художниця, учениця Т.Пати, заслужений майстер народної творчості України, член Спілки художників України. (85 років від дня народження).


Напередодні війни вона закінчила школу декоративного розпису, її вчителем, як і багатьох художників-петриківців, була Тетяна Пата. Ще навчаючись у школі декоративного розпису, одночасно працювала вишивальницею в артілі "Вільна селянка". Працювала також у галузях альфрейного розпису та декоративного розпису на папері.

1958 року при артілі вишивальниць відкрився цех підлакового розпису. Надія Шулик найбільше полюбляла малювати на шкатулках жоржини та айстри. Використовуючи у своїх роботах традиційні для петриківських майстрів мотиви цибульки, кучерявки, ягід полуниці, художниця постійно вносила щось своє.

1960 року художниця нагороджена Почесною грамотою за участь у Дніпропетровській обласній виставці-конкурсі робіт самодіяльних художників і народних майстрів. Після того її роботи побували ще на багатьох виставках. 1965 року Надія Митрофанівна стала членом Спілки художників України, 1984 року вона отримала звання заслуженого майстра народної творчості.

Найбільш відомі її роботи: панно "Букет", "І на оновленій землі", "Жоржини", "Килимок", "Квіти мирного неба" та інші.


Література;

Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи.– К.: Мистецтво, 1965.–41 с.: іл.

Шулик Н.М.– С. 18, 39.

* * *

Шулик Надія Митрофанівна // Українські радянські художники: Довідник.– К., 1972.– С. 533.

Шулик Надія Митрофанівна // Словник художників України.– К., 1973.–С. 261.

Шулик Надія Митрофанівна // УРЕС, 2-е вид.– К., 1987.– Т. 3.– С. 693.

Художники Днепропетровщины: Биобиблиографический справочник.–Днепропетровск: Редотдел обл. управления по печати, 1991.– 240с.

Шулик Н.М. – С. 216-217.

* * *

Петриківські народні умільці. Каталог виставки декоративного розпису.–Дніпропетровськ, 1969.– 25с.

Шулик Н.М.– С. 5, 9, 25.

Художники Днепропетровщины: Биобиблиографический справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 216-217.


29 березня 1952 р. – народився Володимир Олексійович Черненко, художник, член Спілки художників України. Працює в галузі станкової і монументальної скульптури (55 років від дня народження).


Література:

Художники Днепропетровщины: Биобиблиографический справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 202-203.


Березень 1942 р. – в м. Нікополі почала діяти підпільна комсомольська організація “За Радянську Батьківщину”, яка проіснувала по січень 1943 року (65 років від дня заснування).


Література:

Меньшиков Г.И., Позняков К.И., Пятигорец А.И. Никополю 200.–Днепропетровск: Промінь, 1980.– С. 78.


КВІТЕНЬ


Розквітлість

І знову квітня трепетне розбудження!..

Сніги й дощі. Клейкий зелений лист.

У зяблів і дроздів – осель спорудження,

Мостіння гнізд.


Ходімо, та поглянем, та почуємо

Всі арії крилатих цих митців!..

Шпаки й сороки: – Ми тепер паруємось! –

З усіх кінців.


– Літаємо! – крильми кричать метелики.

– Працюємо! – бджілок, мурах рої.

Несуть спізнілі журавлі-веселики

„Кру-кру” свої.


Ось-ось рожевим квітом абрикосовим,

Вишневими гірляндами навкруг

Сипне, нависне біло, срібноросяно...

Взеленить луг.


Не марно кажуть: степ увесь остеблився!

Відкриє чола сизохмарий світ.

Бо не розтанув сніг – він перетеплився

У білоцвіт!..

Федір Ісаєв


2 квітня 1917 р. – вийшов перший номер газети “Нікопольська правда”. З 1991 року виходить також російською мовою ( 90 років від дня заснування).


Література:

Омельянович В. В строчках – целая эпоха // Нікопол. правда.– 1997.– 1 квіт.


5 квітня 1922 р. – у м. Катеринославі засновано швейну фабрику, згодом Дніпропетровське швейне об’єднання імені Володарського. Нині – фірма “Мрія” (85 років від дня заснування).


Цього дня наказом Катеринославської губернської ради народного господарства було створено об'єднання "Губернське управління швейної промисловості і торгівлі". На фабриці цього управління працювало на той час 12 чоловік, але поступово підприємство розширювалось і 1928 року було побудовано новий корпус, через дев'ять років відкрився другий.

У серпні 1941 року підприємство було демонтовано і вивезено в місто Андіжан в Узбекистані, там же і працювало протягом усієї війни, виготовляючи обмундирування для армії. Після визволення Дніпропетровська, у грудні 1945 року, фабрику було відбудовано і вона знов запрацювала. 1976 року фабрика стала головним підприємством Дніпропетровського виробничого швейного об'єднання імені М.Володарського.

Наприкінці 80-х років керівництво об'єднання встановило тісні зв'язки з іноземними партнерами. За участю фахівців французької фірми "Клюнкер ИНА" проведено реконструкцію. Німецька фірма "Дюркопф-Адлер" надала 400 одиниць устаткування та технічний центр для його обслуговування.

Змінився і внутрішній статус підприємства. Тепер це – фірма "Мрія". Нині тут виконуються замовлення для Франції, Німеччини, Канади.

Фірма "Мрія" підтримує ділові стосунки з Канадською фірмою "Глоба", німецькою "Хукс", відомою в Європі фірмою "Штальман".

Останнім часом створено мережу фірмових магазинів, при фірмі діє оригінальний "Театр моди", тут відкрито кімнату-музей підприємства.


Література:

Люди, мода, роки: Нариси історії Дніпропетровської фірми “Мрія” / Під заг. ред. Ю.І.Скірка.– Дніпропетровськ: Пороги, 1998.– 187 с.

* * *

Швейна фабрика ім. Володарського // Дніпропетровськ: Довідник-путівник.– Дніпропетровськ: Кн. вид., 1959.– С. 109-111.

Производственное швейное объединение имени М.М.Володарского // Ватченко А.Ф., ШевченкоГ.И, Днепропетровск: Справочник-путеводитель.–Днепропетровск 1979.– С. 86-87.

Дніпропетровська фірма „Мрія” // Катеринослав-Дніпропетровськ – 225: Видатні особистості та обличчя міста. Вид.2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 96-97.


6 квітня 1977 р. – Указом Президії ВР УРСР у Дніпропетровську утворено восьмий міський район – Самарський. Для цього було виділено частину території Індустріального району та приєднано до неї селище міського типу Чаплі а також Ігрень і Придніпровськ, які до цього мали статус окремих міст.

Територія нового району склала понад 64-х тисяч квадратних кілометрів з населенням 72 тисячі жителів. Тут розміщувалось 14 підприємств, в тому числі Придніпровська ДРЕС, великий залізничний вузол, виробниче об'єднання "Вторчормет", 12 навчальних закладів, 6 медичних. (30 років від часу утворення).


Література:

Климов О. Самарский район – гордость Днепропетровска, но и проблем у него много // Наше місто.– 2002.– 18 трав.

Из молодых, да ранних // Проспект Правды.– 2002.– 24 мая.


8 квітня 1882 р. – народився Дмитро Іванович Дорошенко, визначний український вчений, громадський та політичний діяч. Довгий час працював у Катеринославі, був членом “Просвіти”. Помер у 1951 році в еміграції. (125 років від дня народження).