Исследование влияния социо-психологической составляющей на результаты деятельности субъектов внутреннего контроля

Вид материала

Исследование

Содержание Усова Ю.О. Особливості прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності

Подобный материал:

• Я, внутреннего аудита в органах Федерального казначейства, считаю необходимым представить, 155.94kb.
• Президенте Российской Федерации, в части, не противоречащей федеральным правилам (стандартам), 437.75kb.
• Введение в курс. Цели и задачи семинара 15-10. 50 Тема №1 «Организация системы внутреннего, 55.66kb.
• Доклад об осуществлении государственного контроля (надзора), муниципального контроля, 101.16kb.
• Правила внутреннего контроля по противодействию легализации доходов, полученных, 485.6kb.
• Правила внутреннего контроля по противодействию легализации доходов, полученных, 474.98kb.
• Правила внутреннего документооборота и контроля в системе ведения реестра владельцев, 276.4kb.
• Исследование психологической атмосферы в семье, диагностическое исследование психологической, 99.8kb.
• Темы курсовых работ по дисциплине «Аудит» База практики промышленное (производственное), 35.12kb.
• Программа спецкурса «Менеджмент в социо-культурной деятельности» Составитель, 750.15kb.

Внутрішній аудит - це система подальшого контролю, яку здійснює служба внутрішнього аудиту над діяльністю посадових осіб в інтересах власника, а внутрішній контроль – це система поточного контролю, яку виконують керівники структурних підрозділів для задоволення потреб керівника, з метою прийняття управлінських рішень.

Слід підкреслити, що внутрішній аудит орієнтований на інтереси власників, тобто на забезпечення власників достовірною інформацією щодо фінансово-майнового стану підприємства. Окрім того, якщо здійснення внутрішнього аудиту регламентоване внутрішніми документами (положення про службу внутрішнього аудиту, посадова інструкція внутрішнього аудитора тощо), здійснення внутрішнього контролю є частиною посадових обов’язків керівників структурних підрозділів. Також на етапі узагальнення контрольної інформації, внутрішньогосподарський контроль представляє відомості контролю окремих об’єктів (сполошного чи вибіркового), контрольні розрахунки, акти перевірок та обстежень, а внутрішній аудит представляє контрольну інформацію у аудиторському висновку та акту аудиювання.

Разом з тим слід зазначити, що внутрішній аудит та внутрішній контроль є пов’язаними між собою, оскільки від ефективності проведення внутрішнього контролю на підприємстві залежить рівень показників, які надає служба внутрішнього аудиту: якщо на підприємстві внутрішній контроль поставлений на високому рівні, то при здійснення перевірок службою внутрішнього аудиту буде знайдено менше помилок та недоліків у діяльності підприємства, що прямо пропорційно впливає на подальше функціонування підприємства.

Таким чином, ми можемо зробити наступні висновки:

Сьогодні внутрішній аудит є системою з оцінки стану бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві. Внутрішній аудит є елементом системи внутрішнього контролю вищого рівня, який захищає інтереси власників (акціонерів), тому що дає незалежну інформацію для підвищення ефективності та покращення діяльності підприємства.

Під внутрішнім контролем слід розуміти систему діяльності окремих працівників підприємства, спрямовану на забезпечення збереженості його активів та майна. Внутрішній бухгалтерський контроль являє собою свідомий, обґрунтований вплив фахівців бухгалтерії на об'єкти контролю з метою забезпечення ланки, що управляє, достатньою і надійною контрольною інформацією для ухвалення рішень про внесення корективів до стану контрольованих об'єктів. Інакше кажучи, бухгалтерський контроль являє собою систему контрольних дій бухгалтерського персоналу з метою запобігання і профілактики конфліктних ситуацій, які ведуть до порушення законодавчих і нормативних актів в процесі фінансово-господарської діяльності.

Ототожнення понять внутрішній аудит та внутрішній контроль є абсолютно невірним, оскільки у них різна сфера діяльності, а у працівників, зайнятих у внутрішньому аудиту і внутрішньому контролі – різні повноваження та компетенція.


Література:

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: [підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів, 2-е вид., перероб. та доп.] / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 672 с.
   
2. Бычкова С.М. Аудит для руководителей и бухгалтеров [Електронный ресурс] ссылка скрыта.
   
3. Внутренний финансовый контроль: история исследования, состояние и перспективы / Л.А. Сухарева, И.Н. Дмитренко, М.В. Борисенко[монография].
   
4. Гончар В.П. Внутрішній контроль суб’єктів господарювання: проблеми трактування і термінологія // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит», 2010 №2.
   
5. Дорош Н.І. Сутність та призначення внутрішнього аудиту / Н.І. Дорош // Вісник ЖДТУ. – 2006. – № 1(35). – С. 41-46.
   
6. Максімова В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства – системний відхід до розвитку. – К.: АВРІО, 2005 – 264 с.
   
7. Пантелєєв В.П. Аудит. Конспект лекцій. – К.: Наша справа, № 4, 2005, – 436 стор.
   
8. Сухарева Л.А. Внутренний аудит международного департамента банка: методология, организация и методика: [монография] / Л.А. Сухарева,
   

Е.Б. Ретюнских. – Донецк: ДонГУЭТ, 2005. – 196 с.


Усова Ю.О.

Керівник: к.е.н., доцент Закалінська К.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського


ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ РИЗИКУ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ


Проблеми оптимізації рішення в унікальних ситуаціях, характерних для управлінської діяльності (визначення напрямів розвитку, обсягів та джерел інвестицій, об’єктів наукових досліджень і розробок номенклатури та обсягів виробництва продукції, методи мотивації та інше)- завжди в центрі уваги керівників. Проблеми пошуку раціонального рішення в нестандартних ситуаціях мали місце завжди, але в останні десятиріччя роль їх значно зросла, адже зріс динамізм довкілля і скоротилася тривалість, коли раніше прийняті рішення залишаються ефективними.

Проблемам, пов’язаним з прийняттям управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності ситуацій присвятили свої роботи такі вчені, як Василенко В.О., Литвак Б.Г., Федулова Л.І., Шумпетер І., Доусон Р., Юкаєва В.С., Рємєнніков В.В., Смірнов Е.А., Фатхутдінов Р.А. та інші.

Метою роботи є вивчення та систематизація осних методів і техніки управління в ситуаціях ризику та невизначеності та пропозиції застосування системи контролю, яка б відповідала стратегії управління ризиками.

В господарських організаціях керівникам різних рівнів часто доводиться розробляти управлінські рішення в умовах недостатньої або ненадійної інформації, а результати не завжди збігаються із запланованими. В таких випадках посилаються на непередбачувані невизначеності або ризики, які стають постійними супутниками керівників і спеціалістів більшості компаній [4].

Невизначеність – це не зовсім чітка, неточна, неясна або ухильна інформація. Невизначеність пов’язують з розробкою управлінських рішень, а ризик – з реалізацією управлінського рішення.

Дослідження показують, що невизначенності при реалізації управлінських рішень виникають, в основному, через наступні причини (таблиця 1):

• відсутність повної, достовірної інформації;
  
• складність обробки інформації;
  
• монополізація необхідних повідомлень зовнішніми органами управління [1].
  

Для того, щоб використовувати суттєві фактори ситуації, необхідно

гнучко використовувати різні стилі управління. Основними вимірювачами стилів управління, зазвичай, залишаються авторитарність (демократичність, спрямована на встановлення добрих відносин між працівниками й на виконання поставленого завдання).


Таблиця 1 - Причини виникнення невизначеності при реалізації управлінських рішень

№ п/п	Причини виникнення невизначенності	Характеристика причин виникнення невизначенності
1	Обмеження на ресурси (матеріальні, інтелек-туальні), необхідні для виконання рішення	Враховуються при реалізації управлінських рішень, але в реальному процесі реалізації управлінських рішень можуть виникнути небажані сполучення таких обмежень на ресурси, які заважатимуть виконанню рішення.
2	Вплив обставин непередбачуваної сили («форс-мажор»)	Ці обставини в міжнародній практиці визначаються як надзвичайні, не існуючі під час розробки чи реалізації управлінських рішень, і які виникли попри волю його учасників.
3	Наявність суб’єктив-ного фактора при делегуванні рішення або його частин великій кількості виконавців	Погіршується координація (управління) в процесі розробки і реалізації управлінського рішення.
4	Недостатня професій-на підготовка керівни-ків і спеціалістів апарату управління	Сприяє переводу багатьох детермінірованих ситуацій і процесів в розряд невизначених.
5	Невідповідність рі-шення об’єктивному очікуванню об’єкта управління	Проявляється в ігноруванні системи норм, цінностей організації і колективу.

В управлінні, орієнтованому на результат, повинна досягатись рівновага між індивідуальністю керівника, вимогами завдань, підлеглими й оточенням.

До основних методів і техніки управління, які повинен застосовувати менеджер в поточній роботі, необхідно віднести:

• вдосконалення планування своєї роботи;
  
• бесіди щодо результатів з підлеглими;
  
• техніку прийняття рішень;
  
• засоби заохочень;
  
• консультування підлеглих щодо питань їх роботи;
  
• техніку впливу («заохочення й покарання», «участь і довіра»);
  
• способи підбору й оцінки персоналу;
  
• делегування відповідальності й влади;
  
• фактори, які полегшують управлінську поведінку керівника тощо.
  

Управлінські ризики складають частину загальних ризиків компанії. Вони являють собою набір бажаних або небажаних, викликаних управлінськими рішеннями ситуацій, які можуть виникнути або при реалізації рішень, або через деякий час [3].


Таблиця 2 – Види управлінських ризиків

№ п/п	Види управлінських ризиків	Характеристика управлінських ризиків
1	Організаційні ризики	Пов’язані з рішенням по вибору форми і місця розташування організації при її реєстрації, побудові структури організації, розподілі прав, обов’язків і відповідальності серед персоналу.
2	Економічні ризики	Пов’язані з вибором методик розрахунків і обгрунтуванням бізнес-плану та звітності.
3	Технологічні ризики	Пов’язані з вибором і реалізацією технологій управління (управління за цілями, за результатами, шляхом постійних перевірок і вказівок, у виключних випадках), а також організаційно-інформаційної техніки.
4	Соціальні ризики	Пов’язані з вибором і реалізацією методик впливу на персонал при індивідуальному і колективному підході.
5	Правові ризики	Пов’язані з вибором і реалізацією базових для фірми законодавчих актів і положень, форм контрактів і співробітництва, закордонних партнерів.

Управлінські ризики призводять до оперативних і стратегічних надбань або втрат в діяльності організації. Позитивна дія управлінських ризиків усіма працівниками сприймається належно, а негативна – викликає роздратування у керівників і бажання не припуститися цих ризиків в майбутньому.

Важливим кроком в процесі управління ризиками має бути розроблення та впровадження системи контролю, яка б відповідала стратегії управління ризиками. Дана система має таку структуру (рис. 1).

Висновок. В ситуаціях прийняття нестандартних рішень завжди відчувається нестача релевантної інформації. Прийняття складних, унікальних рішень вимагає творчого підходу, тому це особливе мистецтво, яке тим більше важливе, якщо враховувати, що робити це доводиться в умовах швидко зростаючого інформаційного потоку, який не завжди сприяє виробленню своєчасного та точного рішення. Тому запрпоновані організаційно-методичні підходи до практичної реалізації управлінських рішень з позицій ситуаційного менеджменту, серед яких організаційна структура управління ризиками, як набором, викликаних управлінськими рішеннями ситуацій, алгоритм контролінгу інформаційної системи підприємства, ефективне управління персоналом в кінцевому підсумку сприятимуть формуванню результативної системи ситуаційного менеджменту як мистецтва керівників зрозуміти ситуацію, що склалася під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, розкрити їх характеристики і вибрати відповідний тип управління та адекватні управлінські рішення.





Рис.1. Система контролю за ризиками


Література:

1. Доусон Р. Уверенно принимать решение/ Пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – 272 с.
   
2. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учебник – М.:Дело, 2000. – 392 с.
   
3. Федулова Л.І. Інформаційне та програмне забезпечення функціонування системи стратегічного менеджменту «АДІС»(Адміністративна Інформаційна Система). – Донецьк, 2003. – 32 с.
   
4. Шумпетер И. Теория экономического развития/ Пер.с нем. В.С. Автономова. – М.:Прогресс,2002. – 458 с.
   

Фролова А.О.

Керівник: к.е.н, доцент Ластовенко А.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського


Проблемы улучшения механизма налогооблагаемой деятельности страховых компаний


Важным фактором для рынка является привлечение новых инвесторов, как резидентов, так и не резидентов. Инвестиции содействуют капитализации рынка, внедрению новых технологий, развитию сети продаж страховых продуктов и созданию новых рабочих мест. Принимая во внимание важность страхования, как составляющей макроэкономики возникает необходимость создания благоприятных экономических условий для ведения страхового бизнеса, что является одной из самых важных предпосылок роста доли страхования в ВВП Украины.

Наряду с этим, еще одним не менее важным фактором эффективного функционирования экономики остается обеспечение добросовестной уплаты страховыми организациями налогов в государственный бюджет. К сожалению, приходится констатировать, что налоговое законодательство в Украине не может полностью обеспечить последнего. Возникает необходимость исследования и усовершенствования механизма налогообложения страховых организаций.

Согласно Закону Украины «О страховании» предметом деятельности страховщика может быть: страхование и перестрахование; финансовая деятельность, связанная с формированием, размещением страховых резервов и их управлением, а также любые операции для обеспечения собственных хозяйственных нужд страховщика.[1]

Главная особенность деятельности страховой компании заключается в том, что страховщик сначала аккумулирует средства, которые поступают от страхователя, создавая необходимый страховой фонд, а лишь после этого несет расходы, связанные с компенсацией убытков за заключенными страховыми соглашениями.

Предприятия других областей экономики имеют незаурядный интерес в перерасчете части своей прибыли страховым компаниям в форме премий за страхование маловероятных рисков. Главной целью этого является уменьшения прибыли, которая облагается налогами по ставке 25% и «переведение» ее в страховые премии, которые облагаются налогами альтернативным страховым налогом по ставке 3%. Кроме того, есть возможность уменьшения налоговой базы путем перестрахования у других страховщиков.[3]

Таким образом, в законодательстве Украины можно выделить три наиболее проблемных фактора, которые открывают широкие возможности для так называемой «оптимизации налогообложения»:

• способность страховых компаний списывать объемы перестраховых выплат, то есть выводить денежные средства за границы налоговой системы Украины;
  
• уровень ставки налога и база, к которой она применяется;
  
• возможности уменьшения субъектами хозяйствования объема налогооблагаемой прибыли за счет уплаченных платежей страховым компаниям.
  

Исследовав механизм налогообложения деятельности страховых компаний можно определить следующие варианты решения указанных выше проблем:

1. Прямое налогообложение прибыли страховых организаций. В основе метода прямого налогообложения страхового бизнеса лежит взыскание налога непосредственно с прибыли страховой компании. Данный метод предложен в Налоговом Кодексе. Такая система сровняет условия функционирования страховых компаний с другими предпринимательскими структурами и не создает экономических стимулов к налоговому планированию. Прямое налогообложение страховых организаций ставит цель максимально точно сопоставить валовые доходы и расходы для правильного определения чистой прибыли.[2]

2.Усовершенствование действующих ставок налогообложения. Усовершенствованию может подлежать обоснованное установление уровня налоговой ставки путем специальных расчетов, призванных гармонизировать его со ставкой обычного налога на прибыль с целью достижения адекватного экономического эффекта простым в администрировании методом налогообложения.

3. Внедрение 3-ох процентной ставки налогообложения на операции по перестрахованию, что сделает невозможным уменьшение страховой базы за счет перестрахования.

Но внедрение этих альтернатив предполагает возникновение определенных проблем:

• специфика страховой деятельности создает ряд проблем, которое значительно усложняют прямое налогообложение прибылей, хотя оно все же остается возможным и употребляемым во многих странах. Введение для страховщиков общего порядка налогообложения прибыли обусловит необходимость страховым компаниям искать и найти пути минимизации прибыли.[4] Прямое налогообложение может привести к оттоку иностранных инвесторов.
  
• Использование не аргументированной низкой ставки налога означает официальное создание условий для псевдо-страхования, а следовательно, для вывода прибыли из секторов с высшей налоговой нагрузкой и уменьшением бюджетных платежей.
  

Значит, что эффективными методами улучшения механизма налогооблагаемой деятельности страховых компаний можно назвать: усовершенствование действующего метода налогообложения страховых компаний при условиях экономически обоснованного поднятия ставки налогообложения; запрет предприятиям включать в валовые расходы любые суммы страховых премий по добровольным видам рискового страхования, которое платятся страховым компаниям. Эти меры максимально будут содействовать развитию реального сектора страхования и остановят использования страховыми компаниями схем минимизации налоговых платежей.


Литература:

1. Налоговый Кодекс Украины.

2. Коровкин В.В, Кузнецова Г.В. Налоговая проверка предприятия / М: “ПРИОР”, 2004 г.

3. Налоговый портфель / М: “СОМИНТЕК”, 2010 г.

4.Налогообложение: Учебное пособие / М: ТОО Иннжиринго-Консалтнговая Компания “Дека”, 2007 г.

5.Рыночная экономика. Учебник. В 3 т., Т.1 - Теория рыночной экономики. Часть 2. Максимова В.Ф., Шишов А.Л. Макроэкономика / М: “СОМИНТЕК”, 1992 г.

6. Финансы / Журнал, 2011 г.

7. Закон Украины «О страховании».

8. Ластовенко А.В., Финансы страховых организаций, 2010г.


Nguyen thi thu trang

Керівник: к.е.н., доцент Иванина Е.А.

Вьетнамская народная республіка


Luat quan ly hoat dong kiem toan cua Viet nam


Luật này quy định nguyên tắc, điều kiện, phạm vi, hình thức hoạt động kiểm toán độc lập; quyền, nghĩa vụ của kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam và đơn vị được kiểm toán.

Đối tượng áp dụng. Luật này áp dụng đối với kiểm toán viên, kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam, đơn vị được kiểm toán, tổ chức nghề nghiệp về kiểm toán và tổ chức, cá nhân khác có liên quan đến hoạt động kiểm toán độc lập.

Áp dụng Luật kiểm toán độc lập, điều ước quốc tế và các luật có liên quan

1. Tổ chức, cá nhân trong nước và tổ chức, cá nhân nước ngoài tham gia hoạt động kiểm toán độc lập trên lãnh thổ Việt Nam phải tuân theo Luật này và các quy định khác của pháp luật có liên quan.

2. Trường hợp điều ước quốc tế mà Cộng hòa xã hội chủ nghĩa Việt Nam là thành viên có quy định khác với quy định của Luật này thì áp dụng quy định của điều ước quốc tế đó.

Mục đích của kiểm toán độc lập

Hoạt động kiểm toán độc lập nhằm góp phần công khai, minh bạch thông tin kinh tế, tài chính của đơn vị được kiểm toán và doanh nghiệp, tổ chức khác; làm lành mạnh môi trường đầu tư; thực hành tiết kiệm, chống lãng phí, phòng, chống tham nhũng; phát hiện và ngăn chặn vi phạm pháp luật; nâng cao hiệu lực, hiệu quả quản lý, điều hành kinh tế, tài chính của Nhà nước và hoạt động kinh doanh của doanh nghiệp.

Giải thích từ ngữ

Trong Luật này, các từ ngữ dưới đây được hiểu như sau:

Kiểm toán độc lập là việc kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam kiểm tra, đưa ra ý kiến độc lập của mình về báo cáo tài chính và công việc kiểm toán khác theo hợp đồng kiểm toán.

Kiểm toán viên là người được cấp chứng chỉ kiểm toán viên theo quy định của pháp luật hoặc người có chứng chỉ của nước ngoài được Bộ Tài chính công nhận và đạt kỳ thi sát hạch về pháp luật Việt Nam.

Kiểm toán viên hành nghề là kiểm toán viên đã được cấp Giấy chứng nhận đăng ký hành nghề kiểm toán.

Thành viên tham gia cuộc kiểm toán bao gồm kiểm toán viên hành nghề, kiểm toán viên và các thành viên khác.

Doanh nghiệp kiểm toán là doanh nghiệp có đủ điều kiện để kinh doanh dịch vụ kiểm toán theo quy định của Luật này và các quy định khác của pháp luật có liên quan.

Đơn vị được kiểm toán là doanh nghiệp, tổ chức được doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam thực hiện kiểm toán theo hợp đồng kiểm toán.

Đơn vị có lợi ích công chúng là doanh nghiệp, tổ chức mà tính chất và quy mô hoạt động có liên quan nhiều đến lợi ích của công chúng.

Hành nghề kiểm toán là hoạt động kinh doanh dịch vụ kiểm toán của kiểm toán viên hành nghề và doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam.

Kiểm toán báo cáo tài chính là việc kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam kiểm tra, đưa ra ý kiến về tính trung thực và hợp lý trên các khía cạnh trọng yếu của báo cáo tài chính của đơn vị được kiểm toán theo quy định của chuẩn mực kiểm toán.

Kiểm toán tuân thủ là việc kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam kiểm tra, đưa ra ý kiến về việc tuân thủ pháp luật, quy chế, quy định mà đơn vị được kiểm toán phải thực hiện.

Kiểm toán hoạt động là việc kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam kiểm tra, đưa ra ý kiến về tính kinh tế, hiệu lực và hiệu quả hoạt động của một bộ phận hoặc toàn bộ đơn vị được kiểm toán.

Báo cáo kiểm toán là văn bản do kiểm toán viên hành nghề, doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam lập sau khi kết thúc việc kiểm toán, đưa ra ý kiến về báo cáo tài chính và những nội dung khác đã được kiểm toán theo hợp đồng kiểm toán.

Chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam là đơn vị phụ thuộc của doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài, không có tư cách pháp nhân, được doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài bảo đảm chịu trách nhiệm về mọi nghĩa vụ, cam kết của chi nhánh tại Việt Nam.

Chuẩn mực kiểm toán và chuẩn mực đạo đức nghề nghiệp kế toán, kiểm toán

Chuẩn mực kiểm toán là những quy định và hướng dẫn về yêu cầu, nguyên tắc, thủ tục kiểm toán và xử lý các mối quan hệ phát sinh trong hoạt động kiểm toán mà thành viên tham gia cuộc kiểm toán và doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam phải tuân thủ.

Chuẩn mực đạo đức nghề nghiệp kế toán, kiểm toán là những quy định và hướng dẫn về nguyên tắc, nội dung áp dụng các tiêu chuẩn đạo đức nghề nghiệp đối với thành viên tham gia cuộc kiểm toán và doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam.

Chuẩn mực kiểm toán và chuẩn mực đạo đức nghề nghiệp kế toán, kiểm toán là cơ sở để kiểm tra, đánh giá chất lượng kiểm toán và đạo đức nghề nghiệp của thành viên tham gia cuộc kiểm toán và doanh nghiệp kiểm toán, chi nhánh doanh nghiệp kiểm toán nước ngoài tại Việt Nam.

Bộ Tài chính quy định chuẩn mực kiểm toán và chuẩn mực đạo đức nghề nghiệp kế toán, kiểm toán trên cơ sở chuẩn mực quốc tế.