Исследование влияния социо-психологической составляющей на результаты деятельности субъектов внутреннего контроля
| Вид материала | Исследование |
- Я, внутреннего аудита в органах Федерального казначейства, считаю необходимым представить, 155.94kb.
- Президенте Российской Федерации, в части, не противоречащей федеральным правилам (стандартам), 437.75kb.
- Введение в курс. Цели и задачи семинара 15-10. 50 Тема №1 «Организация системы внутреннего, 55.66kb.
- Доклад об осуществлении государственного контроля (надзора), муниципального контроля, 101.16kb.
- Правила внутреннего контроля по противодействию легализации доходов, полученных, 485.6kb.
- Правила внутреннего контроля по противодействию легализации доходов, полученных, 474.98kb.
- Правила внутреннего документооборота и контроля в системе ведения реестра владельцев, 276.4kb.
- Исследование психологической атмосферы в семье, диагностическое исследование психологической, 99.8kb.
- Темы курсовых работ по дисциплине «Аудит» База практики промышленное (производственное), 35.12kb.
- Программа спецкурса «Менеджмент в социо-культурной деятельности» Составитель, 750.15kb.
Бевза Н.С.,
Керівник: к.е.н, професор Сухарева Л.О.
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Внутрішній аудит: напрями адаптації к умовам розвитку бізнесу
Сучасний етап розвитку ринкових відносин припускає реалізацію цілісної концепції реагування управлінського персоналу на умови як зовнішнього, так і внутрішнього характеру, які постійно змінюються. Це обумовлюється появою підприємств зі складною організаційною структурою, географічною віддаленістю філій від головного офісу.
Передумовою появи нового витка в складній спіралі управління є створення і розвиток транснаціональних корпорацій в Україні. Саме в цій складній організаційній структурі управління контролінг може найбільше повно розкрити і реалізувати свої можливості. Корпоративна форма підприємницької діяльності в даний час стала все більше превалювати на світовому ринку.[1]
Питанням функціонування і удосконалення управління транснаціональними корпораціями, особливостям їх впливу на економіку і політику присвятили сої роботи такі вчені: Л.А. Сухарева, С.М. Петренко, Н.Г. Данилочкина, Д. Миддлтон, С.А. Стуков, А. Файоль.
Специфічною рисою транснаціональних (мультинаціональних) корпорацій є те, що вони національні по капіталу і контролю, але міжнародні за своєю діяльністю. Нинішні транснаціональні (мультинаціональних) корпорації виявляють якісно нові характеристики по багатьом напрямкам своєї діяльності.[4]
Таким чином, складнощі урегулювання об’єктивно існуючого протиріччя потребують розвитку усіх функцій управління, в тому числі і контролю.
Особливості управління корпоративними об’єднаннями у міжнародному бізнесі передумовлені якісно новими характеристиками багатьох напрямків їх діяльності, а саме:
- поширення діяльності на усіх стадіях кругообігу капіталу;
- зміна структури капіталу, який спостерігається: різкий перехід до переваги прямих інвестицій і зменшення долі «портфельних»;
- зміна внутрішньоотраслевої структури сучасних корпорацій;
- зміна внутрішньої техніко-організаційної і правової форм транснаціональних корпорацій.
Особливості корпоративного управління полягають у реалізації основних принципів управління і розмежуванні рівнів керівництва. Принципи управління є основою формування внутрішньої політики транснаціональних корпорацій і дозволяють послідовно і планомірно здійснювати реалізацію намічених цілей.[1]
До важливіших принципів управління транснаціональної корпорації треба віднести:
- урахування фактору людини, як основи менеджменту;
- підпорядкування інтересів корпорації інтересам покупців, як основа маркетингу;
- формування внутрішньої філософії корпорації (мікрокультури фірми), яка повинна відбивати єдність дій персоналу з одночасним прийняттям на себе частини контролюючих і стимулюючих функцій.
Оцінка і регулювання процесу досягнення поставлених перед корпорацією цілей здійснюється за допомогою системи внутрішнього (управлінського) контролю, одним із блоків якого повинен бути внутрішній аудит.
Міжнародний досвід формування концептуальних засад внутрішнього аудиту в корпоративному управлінні відображено в науково-практичних розробках фахівців англо-американської школи: Р.Адамс, Е.А.Аренс, Ф.Л.Дефлиз, Г.Р.Дженик, Дж.Робертсон.
Таблиця 1 - Систематизація суджень відносно сутності поняття «внутрішній аудит»
| Джерело інформації | Сутність судження |
| Адамс Р., Основы аудита: Пер. с англ./ Под ред. Я.В.Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398 с. | Внутренний аудит – независимая оценка деятельности, которая осуществляется внутри организации в качестве предоставления ей услуги. Это контроль, который осуществляется путем проверки и оценки адекватности и эффективности прочих видов деятельности (с. 26). |
| Арэнс Е.А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ. М.: Фин. и стат., 1995. – 560 с. | «Внутрихозяйственный аудит» и «операционный аудит» понятия не аудентичные. «Операционный аудит обычно выполняют специалисты одной из трех групп: внутрихозяйственные аудиторы, правительственные аудиторы или присяжные бухгалтеры из аудиторской фирмы» (с. 540). «Внутрихозяйственный аудитор (ревизор) подотчетен непосредственно Президенту или Совету директоров» (с. 269). |
| Робертсон Дж. Аудит, Пер. с англ. М.: КРМС, АФ. «Контакт», 1993. – 496 с. | «…внутренние аудиторы – это внутренние аудиторы, работающие в крупных корпорациях и занимающиеся проверкой их деятельности и отчетности внутри. Цель их деятельности – не только и не сколько поиск ошибок в учете и отчетности, сколько поиск путей повышения эффективности деятельности корпорации в целом и ее структурных подразделений» (с. 1) |
| Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – Київ: Ділова Україна, 1996. – 374 с. | «Внутренний аудит есть независимая деятельность в организации (на предприятии) по проверке и оценке ее работы в ее интересах. Цель внутреннего аудита – помочь членам организации эффективно выполнять свои функции…» |
Зробимо додатковий аналіз об’єктивної передумови формування такого явища, як – внутрішній аудит. Треба одразу ж замітити, що внутрішній аудит як явище виникло у специфічних умовах системоорієнтованого підходу до аудиту взагалі. У центрі філософії аудиту, який засновано на системоорієнтованому підході покладено принцип довіри до контрольної інформації по результатах функціонування системи внутрішньогосподарського контролю (адміністративного і економічного, в тому числі і фінансового). Ступінь довіри до інформації про стан внутрішнього контролю, одним із важливіших блоків якого є підсистема бухгалтерського контролю вивчається за результатами проведення внутрішнього аудиту.
В умовах системоорієнтованного аудиту аудиторі-професіонали взагалі почали акцентувати увагу на взаємовідносинах між організаторами і виконавцями бізнесу своїх клієнтів; фахівцями, які складають бухгалтерську звітність і користувачами інформації, яка в неї відображена. А головне, чиї інтереси повинні захищати аудитори, в тому числі і внутрішні.
Якщо перед внутрішніми аудиторами визначена ціль надати допомогу усій господарській системі вийти на більш вищій рівень ефективності і здійснити для цього оцінку обґрунтованості управлінських рішень відносно витрат, обсягів виробництва, прибутку, то в даному разі вони надають виконавчій дирекції консалтингові послуги по оцінці підсистеми «контролінг», так званий «операційний аудит».
Ціль функціонування системи контролінгу складається в забезпеченні прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-слідчих зв’язків при зіставленні виторгу від реалізації продукції і витрат, а також прийняття заходів по урегулюванню відхилень, які виникли.
Таким чином, операційний аудит це умовне позначення низки робіт, які здійснюються внутрішніми аудиторами відносно окремих ланок господарської діяльності, підсистем. Ефективність і результативність останніх пов’язана з перспективами подальшого господарювання.
Внутрішній аудит, ціллю якого визначається як експертна оцінка дотримання обліково-економічної політики підприємства і оцінка функціонування внутрішньогосподарського контролю, з одного боку, повинен обслуговувати запити різних користувачів його інформації, але захищати інтереси тільки власників підприємства.
Професійний склад суб’єктів служби внутрішнього аудиту визначається напрямками аудиторської діяльності, які в свою чергу залежать від цілей бізнесу і вимог власників, рівень організації планування, обліку і внутрішнього контролю на рівні виконавчої дирекції. Отже, служба внутрішнього аудиту холдингової компанії посідає важливе місце в загальній системі внутрішнього контролю корпорації.
Таким чином, внутрішній аудит представляє собою систему спостереження і експертної оцінки господарсько-фінансової діяльності корпорації і її структурних підрозділів (філій) результатом якої можливо рахувати обґрунтування прийняття оптимальних тактичних і стратегічних рішень. Виходячи з цього, об'єкти внутрішнього аудиту корпорації визначаються за принципом значущості у процесі управління підприємством (корпорацією) і можуть бути класифіковані у такі групи:
- об'єкти організаційного напрямку;
- об'єкти тактичної і стратегічної значущості.
Метою внутрішнього аудиту є забезпечення корпоративних прав акціонерів, тобто захист інтересів власників корпорації по забезпеченню та ефективному використанню капіталу та інших ресурсів.
Завдання внутрішнього аудиту, які визначають основною метою доцільно систематизувати відповідно до розподілу їх на завдання адміністративного і економічного (фінансового) контролю.
До завдань адміністративного контролю можливо віднести:
- оцінку правового, інформаційного та організаційного захисту інтересів товариства, його акціонерів (засновників);
- контроль за дисципліною виконання управлінських рішень, завдань керівництва вищого рівня (власників).
До завдань економічного (фінансового) контролю слід віднести:
- експертну оцінку економічної політики корпорації за допомогою проведення аналітичного тестування і застосування тестів контролю;
- контроль за ефективністю використання капіталу та активів товариства;
- прогнозування та попередження втрат капіталу та активів;
- забезпечення економічної та фінансової безпеки товариства;
- контроль за збереженням активів.
Таким чином, внутрішній аудит може розглядатись як невід'ємна частина загальної системи внутрішнього управлінського контролю, метою якої є надання відповідним користувачам інформації про ступінь реальності майнового і фінансового стану корпорації.
Література:
- Облік, контроль і аналіз у міжнародному бізнесі: управлінський аспект: Монографія / Під заг. ред. проф. Л.О. Сухаревої. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 213 с.
- Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – Київ: Ділова Україна, 1996. – 374 с.
- Робертсон Дж. Аудит, Пер. с англ. М.: КРМС, АФ. «Контакт», 1993. – 496 с.
- Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента: Пер. с англ. – М.: Журнал «Контролинг», 1991. – 104 с.
- Адамс Р., Основы аудита: Пер. с англ./ Под ред. Я.В.Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398 с.
- Арэнс Е.А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ. М.: Фин. и стат., 1995. – 560 с
Босик Т. Л.
Керівникк. к.е. н., доцент Беренда Н.І.
Національний університет харчових технологій
ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ДОВГОСТРОКОВИХ ФІІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ У КОНТЕКСТІ МИСЛЕННЯ СУЧАСНОГО ВЛАСНИКА
Більшість підприємств має у своєму розпорядженні тимчасово вільні грошові кошти, окрім необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об’єкти різних галузей економічної діяльності.
Питання обліку та аудиту операцій з довгостроковими фінансовими інвестиціями є досить актуальним в наш час. У сучасних умовах нагальною є проблема удосконалення методики обліку операцій з інвестиціями в цінні папери. Це має значення, як в масштабі всієї держави так і в масштабах кожного окремого підприємства, зокрема користувачів інформацією про фінансові інвестиції, оскільки методика обліку повинна забезпечити єдину схему відображення господарських операцій в обліку і дати можливість здійснювати постійний контроль за даними активами.
Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [1].
Не існує однозначної класифікації інвестицій через різноманітність їх форм та видів. Найчастіше інвестиції класифікуються за: об’єктами вкладень (реальні інвестиції, фінансові інвестиції), за характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі), за періодами інвестування (короткострокові, довгострокові), за рівнем інвестиційного розвитку (низькоризикові, середньоризикові, високоризикові, спекулятивні), за формами власності капіталу, що інвестується (приватні, державні), за регіональною належністю (національні (внутрішні), іноземні).
На сучасному етапі обґрунтована класифікація фінансових інвестицій є досить необхідною для обліку даних активів підприємства, так як залежно від певної кваліфікаційної групи фінансових інвестицій буде обиратися певний метод оцінки на дату балансу, а також будуть визначатися певні рахунки бухгалтерського обліку, на яких будуть відображатися операції з фінансовими інвестиціями.
У бухгалтерському обліку фінансові інвестиції поділяються за періодом інвестування на: довгострокові та поточні.
У бухгалтерскому облікувизначеннятерміну«Фінансові інвестиції» та їхкласифікація наведена в П(С)БО 2. Відповідно до п.4 П(С)БО 2 фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів, тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права [2].
Для цілей фінансової звітності розрізняють:
- довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;
- поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
В свою чергу довгострокові фінансові інвестиції поділяються на:
- інвестиціїпов’язаним сторонам за методом участі в капіталі;
- інші інвестиціїпов’язаним сторонам;
- інвестиціїнепов’язаним сторонам.
До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:
- інвестиції в асоційовані підприємства;
- вкладення у дочірні підприємства;
- вкладення в спільну діяльність.
До інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об’єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.
Згідно Податкового кодексу, інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.Інвестиції поділяються на:
а) капітальні інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;
б) фінансові інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:
- прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;
- портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;
в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій [3].
Питаннями формування взаємовідносин у сфері фінансового інвестування, їх обліку і контролю в Україні займаються такі вчені як Бланк І. О., Голов С.Ф., Добровський В., Задорожний З. В., Крупка Я. Д., Литвин Б. М., Пересада А. А. та інші.
Оцінка і облік фінансових інвестицій в Україні здійснюється згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» [4].
При відображенні довгострокових фінансових інвестицій в балансі виникає деяка розбіжність. У Плані рахунків одним з критеріїв розподілу рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» на субрахунки є пов’язаність сторін, іншим - метод обліку. За Планом рахунків рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» має такі субрахунки:
- «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;
- «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;
- «Інвестиції непов’язаним сторонам» [5].
Під час відображення в балансі довгострокових фінансових інвестицій використовується лишеодин критерій - метод обліку. У балансі, в статті «Довгострокові фінансові інвестиції» окремо відображаються довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств;
- інші фінансові інвестиції.
Як видно, при відображенні довгострокових фінансових інвестицій в балансі про пов’язаність сторін мова не йде. Разом з тим, П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» допускає облік інвестицій пов’язаним сторонам як за методом участі в капіталі, так і за іншими методами. Тому слід звернути увагу, що рядок балансу 045 містить як інвестиції непов’язаним сторонам, так й інвестиції пов’язаним сторонам, що враховуються не за методом участі в капіталі [6].
Отже, існують деякі розбіжності в обліку і як наслідок контролі фінансових інвестицій, які потребують вирішення.
Згідно рекомендацій фахівців, у бухгалтерському обліку повинні розрізнятися як окремі об’єкти фінансові інвестиції, що утримуються для одержання прибутку, здійснення контролю та отримання інших вигод, і активи, що придбані з метою подальшого продажу.
Пропонується при відображенні довгострокових фінансових інвестицій керуватись поділом їх на боргові і корпоративні. Для цього ввести в форми звітності Баланс і Примітки до річної звітності необхідні рядки і звичайно ж у план рахунків. Також класифікація фінансових інвестицій в бухгалтерському і податковому обліках повинна бути однаковою.
Запропоновані нововведення до обліку та відображення звітності довгострокових фінансових інвестицій дозволять всім користувачам проводити значно глибший аналіз доцільності вкладення коштів в об’єкти інвестування. На основі поданої інформації можуть прийматись необхідні економічні рішення, спрямовані на підвищення ефективності інвестиційних проектів.
Література:
- Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 8-ме вид., доп. і перероб. -Житомир: ПП "Рута", 2009.
- П(С)БО 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р. зі змінами та доповненнями.
- Податковий кодекс від 20.09.2011р.
- П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджений наказом Міністерства фінансів України №91 від 26.04.2000р. зі змінами та доповненнями.
- План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р.
- Беренда Н. І., Чернелевський Л. М. Аудит. Навчальний посібник. – К.: Пектораль, 2005.
Велетик А.М.
Керівник: к.е.н., доц. Беренда Н.І.
Національний університет харчових технологій
ПРОБЛЕМИ КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ ДОХОДІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В КОНТЕКСТІ МИСЛЕННЯ СУЧАСНОГО ВЛАСНИКА
В умовах ринкової економіки велику частину фінансових результатів на підприємствах харчової промисловості займають прибутки від фінансової діяльності.
З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств харчової промисловості. Для фінансових служб підприємствважливого значення набуває пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності.
Під фінансовою розуміють діяльність, яка полягає у здійсненні операцій, які призводять до змін розміру та складу власного та залученого капіталу підприємства. Необхідність аналізу фінансових результатів від фінансової діяльності зумовлена тим, що його результати визначають фінансову стратегію підприємства. Зокрема це стосується емітентів цінних паперів, які виплачують відповідні дивіденди (відсотки) власникам цінних паперів.
Важливий напрямок фінансової діяльності сучасного підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів та пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юнктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.
Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку. Купуючи акції, облігації інших підприємств, сучасному підприємцю необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).
Про актуальність тематики бухгалтерськогооблікудоходів і фінансовихрезультатівсвідчитьрівеньїїрозгляду внауковихпрацях. Середвидатнихвчених, якіздійсниливагомийвнесок у розвитоктематики доходів і результатівдіяльності в бухгалтерськомуобліку на різних історичнихетапах, слідвідзначитиЛ. Флорі, Д. Манчіні, Ф. Ескобара,Ф. Марчі, Д. Чербоні, Ф. Беста, А. Гільбо, Е. Леоте, І.Ф. Шера, Г. Сімона, Е. Шмаленбаха, Л.I. Гомберга, Є.Є. Сіверса, О.М. Галагана, A.Л. Бикова, В.Г. Макарова, В.Ф. Палія, Я.В. Соколова.
Значний внесок зробили також провідні українські вчені О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, A.M. Герасимович, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, П.П. Німчинов, Ю.І. Осадчий, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, М.Г. Чумаченко.
Для сучасного власника основною проблемою обліку, аналізу та аудиту фінансових доходів є недосконалість та суперечність нормативної та законодавчої бази України, що стосується даного виду економічної діяльності.Крім того у діючій нормативно-правовій базі є багато неточностей та протиріч. Наведемо декілька прикладів виявлених недосконалостей.
У П(С)БО 15 «Дохід» з поняттям доходу пов’язаний термін «ймовірність». Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:
- імовірне надходження економічних вигід, пов’язаних з такою операцією;
- дохід може бути достовірно оцінений.
Однак П(С)БО 15 «Дохід» не наводять жодних рекомендацій щодо кількісного визначення ступеня ймовірності. За оцінками зарубіжних фахівців ймовірною може вважатися подія зі ступенем вірогідності не менше, ніж 50%. Тому доцільним буде все ж таки зазначити кількісний критерій для даного поняття.
Також існують протиріччя щодо розмежування доходів за видами діяльності. Зокрема, це стосується доходів від фінансової та інвестиційної діяльності.
Так, наприклад, згідно з «Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» рахунки 72 «Дохід від участі в капіталі» і 73 «Інші фінансові доходи» кореспондують з субрахунком 792 «Результат фінансових операцій», тобто на цих рахунках ведеться облік результатів фінансової діяльності. Проте, відповідно до пункту 4 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»,метод участі в капіталі є методом обліку інвестицій. Відповідно цього методу балансова вартість інвестицій відповідно збільшується чи зменшується на суму збільшення чи зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування. Таке визначення підтверджує приналежність зазначених операцій до інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання.
Отже, метод участі в капіталі і рахунки 72 «Дохід від участі в капіталі» і 73 «Інші фінансові доходи» у різних законодавчих документах відносяться до різних видів діяльності – фінансової або інвестиційної.
У процесі дослідження нормативно-правової бази обліку фінансових доходів була виявлена інша неточність. Вона полягає у тому, що отримані дивіденди, відсотки, фінансові результати від інвестицій у П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» віднесені до інвестиційної діяльності, а в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» і Плані рахунків - до фінансової.
Оскільки, інвестиційна діяльність являє собою придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, доходи від реалізації фінансових інвестицій належать до інвестиційної діяльності.
Отже, оскільки кінцевою метою діяльності кожного підприємства є отримання прибутку, джерелом якого виступають різні види доходів, в тому числі і фінансові, тому для формування достовірної суми прибутку необхідним є правильне відображення цих доходів в обліку та звітності. Однак, сучасна нормативна база України, що стосується обліку доходів, є досить неоднозначною і містить неточності та протиріччя, які дають можливість бухгалтерам представляти інформацію про доходи підприємства в різних варіантах, залежно від потреб підприємства.
Тож, гнучкість наявних бухгалтерських норм, самостійність у професійних думках і відсутність відповідних офіційних коментарів можуть створювати передумови для невірного відображення доходів підприємства та спотворень звітності. Тому нормативні документи потребують подальшого доопрацювання та узгодження, або хоча б надання їх змістовних роз’яснень.