України Проект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"
| Вид материала | Документы |
- Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.
- План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 2010, n 40, ст. 527 ) Цим закон, 231.17kb.
- Херсонське регіональне відділення Асоціації міжнародного співробітництва „Атлантична, 1430.73kb.
- Політична культура особистості, 199.67kb.
- "Бібліотека громадянського суспільства", 213.74kb.
- Виконання Регіональної програми духовного розвитку Черкащини, 407.59kb.
- Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
- Навчально виховний процес у загальноосвітніх школах забезпечується рядом важливих нормативних, 107.05kb.
- Програма економічного І соціального розвитку миколаївської області на 2011-2014 роки, 2341.29kb.
Д. МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ
1. Коли і як використовувати метод?
Якщо ти хочеш, щоб учасники…
- Познайомились один з одним
- Втягнулися в роботу групи
- Вільно ділилися ідеями і досвідом
- ВИКОРИСТОВУЙ ТЕХНІКУ “СТВОРЕННЯ” ГРУПИ:
- ламання криги
- робота в невеликих групах
- дискусії, гуторення
Але… інструктор повинен напряму сказати, яку цінність має для спільної роботи той факт, що учасники знають один одного і спільно діють.
Якщо ти хочеш, щоб учасники…
- ознайомилися з новими фактами (відомостями)
- отримали загальну точку зору на яке-небудь питання
- взнали логічну точку зору…
ВИКОРИСТОВУЙ ДЕМОНСТРАТИВНІ ТЕХНІКИ:
- доклад
- дискусія
- фільм
- лекція
Але… після використання демонстративних технік повинні наступати активізуючі методи
Якщо ти хочеш, щоб учасники…
- розвивали здібності
- прививали навички до того чому навчилися
- користувались новим досвідом…
ВИКОРИСТОВУЙ ТЕХНІКУ ДІЇ:
- практика
- вправа
- реєстрація і відновлювання занять
- використовування ролі
Але…інструктор повинен дати докладну інструкцію і постійно слідкувати за роботою групи (учасників)
Якщо ти хочеш, щоб учасники…
- продукували нові ідеї (рішення)
- співвідносили їх з власним досвідом або ситуацією
- одобрювали спірні ідеї…
ВИКОРИСТОВУЙ МОЖЛИВОСТІ УЧАСНИКІВ:
- групові дискусії
- праця в малих групах
- дослідження індивідуальних можливостей
- опитники
2. Мозковий штурм
- Брейнстормінг - це технічний прийом, що дає змогу занотувати максимальну кількість відповідей на запитання або максимальне число розв'язань для якоїсь однієї проблеми. Цей технічний прийом чудово годиться для:
- • активного залучення всієї групи, оскільки записуються всі
- відповіді та реакції
- • розв'язання важких проблем
- • фіксування знань та досвіду всієї групи
- • процесу ухвалення рішень, у якому брак часу є визначальним
- фактором.
-
Роль викладача
- • оголошує проблему або тему віч-на-віч із групою
- • призначає секретаря-записувача
- • повідомляє основні правила (наприклад, нікого не урізаємо, всі ідеї приймаються)
- • починає висувати пропозиції (якщо потрібно)
- • уникає оціночних індивідуальних коментарів
- • встановлює часовий ліміт
- • допомагає групі розширити діапазон відповідей
- • вирішує, яка система найкраща для оцінки пропонованих відповідей.
-
Роль учнів
- • творчо думають
- • висувають усі можливі ідеї
- • утримуються висловлюватися на адресу розв’язань проблеми, запропонованих іншими
- • допомагають давати оцінку розв'язанням, коли мозковий штурм стихає
- • визначають, як найкраще використати інформацію
- • оцінюють навчальний досвід.
3. Ситуаційна вправа (кейс – стаді)
Ситуаційна вправа - це ситуація з реального життя, яка подасться студентам, що аналізують аспекти проблеми к пропонують розв'язання.. Ситуаційні вправи можуть аналізуватися індивідам» або групами. Відтворює реальні життєві ситуації, які, у більшості випадків, опираються на справжні події; представляє реалістичні дані, описи; містить конкретну проблему, яку необхідно вирішити.
Роль викладача :
- готує ситуаційну вправу, занотовуючи фактологічну інформацію
• залучених людей
• історичне тло
взаємини між людьми
• соціологічні фактори
• економічні фактори
• освітню підготовку людей
• етнічне поводження
• момент» напруги, які спричиняють проблеми
-допомагає групі в аналізі та розв'язанні проблеми
-підбиває підсумки здобуткам
• пропонує, як застосовувати інформацію
-оцінює навчальний досвід групи.
Роль учнів:
-допомагають у підготовці ситуаційної вправи
-аналітичне вчитуються і вслуховуються в текст ситуаційної вправи
-визначають реальні проблеми
-визначають внесок кожної особи в проблему
-визначають, чому проблема існує
-визначають, які принципи можуть допомогти у зрозумінні ситуації-пропонують розв'язання.
-обмірковують найкраще розв'язання проблеми, даючи адекватне обґрунтування зробленого вибору
-допомагають оцінити навчальний досвід групи.
Кейс-стаді як метод навчання. є тим методом навчання, який можна використати як:
• дискусія в класі;
• домашнє завдання (індивідуальне чи колективне);
• засіб оцінювання дають студентам можливість розвинути наступні навики:
• окреслення проблеми;
• аналіз даних та оцінювання інформації;
• оцінка та прийняття рішень.
Може бути використане в якості:
• ілюстрації теоретичної концепції чи моделі;
• обмеження концепції чи моделі;
• суттєві питання, які потребують подальшого розгляду
Структура розробки
1. Визначіть навчальну мету. Що, на Вашу думку, повинні вивчити студенти? Дайте собі відповідь чи є оптимальним варіантом для поставленої мети.
2. Виберіть одну проблему (питання) для одного.
- Зберіть документальну інформацію по мусить містити точну і детальну інформацію щодо
дійових осіб (ДО), часу, місця ситуції та міжособистісних відносин. Сюди необхідно додати ті актуальні для проблеми документи, до яких студентам прийдеться звернутись при розгляді.
4. Зробіть короткий виклад. Опишіть основні факти. Виберіть ту ситуацію, час та місце, що відомі студентам або викличуть в них зацікавлення. Подайте події в логічній послідовності. Відкиньте непотрібні деталі.
5. Опишіть КС. Пишіть просто і зрозуміло. З самого початку введіть головні ДО. Де можна, введіть діалог для зацікавлення. Дозвольте самим ДО висловити їх точку зору. Чітко опишіть зв"язок між головними ДО та проблемою. В кінці подайте студентам завдання:
• визначити проблему;
• окреслити необхідні заходи для її розв'язання.
6. Виберіть назву. Назва повинна стосуватись конкретного елементу, бути короткою та неупередженою. Не варто уживати назви: "Негативні аспекти позичання грошей другу" і т.д.
Кейс-стаді. Презентація та оцінювання.
Результатом КС-аналізу є презентація результатів - одного з найбільш виграшних аспектів курсу. КС можуть презентуватись індивідуально чи в групі, в усній чи письмовій формі. Письмові та групові усні презентації мають тенденцію бути більш структурованим ніж відкрита класна дискусія, у якій кожен повинен висловлювати свої зауваження під час ходу дискусії.
Пам "ятайте. Усне обговорення КС, -коли кожен студент привносить своє розуміння питань, що виникли і одержує зауваження від інших - може як стимулювати, так і відлякувати.
Е. ДОПОМІЖНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАСОБИ (ДНЗ)
Головні вимоги для ДНЗ
Допоміжні навчальні засоби повинні підсилити ваше заняття. Подаємо головні вимоги для (ДНЗ). Вони повинні:
- бут достатньо великими, щоб кожен міг їх бачити;
- пояснювати основну чи абстрактну ідею, демонструвати послідовність чи процедуру;
- бути компактними і легко зрозумілими;
- розумно використовувати колір;
- точно відображати відношення, робити акценти, наголошувати, привертати увагу;
- бути портативним, якщо їх доводиться переносити з місця на місце
- мати добру конструкцію і якість
| НАВЧАЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ | ПОЗИТИВИ | НЕГАТИВИ | ЗРОБІТЬ | НЕ РОБІТЬ |
| Шкільна дошка |
|
|
|
|
| Папір (ватман, рулонний) |
|
|
користуйтеся великими друкованими літерами;
|
|
| Проектор, слайди |
|
|
|
|
| Відео, кінофільм |
|
|
|
|
| Фотографії |
|
зображення; |
змісту заняття;
|
|
| роздруковані копії учбових матеріалів |
|
|
( якщо матеріали залишаються учням) |
|
Ефективне використання паперу ( ватману):
- подбайте про розміщення паперу так, щоб усі учасники могли його бачити;
- літери і цифри повинні бути принаймні 4 см заввишки, залишайте по 5 см між рядками;
- Друк завжди повинен легко читатися - ніколи не пишіть від руки ( курсивом, рукописним шрифтом);
- спитайте учасників чи вони можуть легко читати написане. Намагайтесь обмежуватися використанням небагатьох слів.
- Користуйтесь кольоровими помітками, такими, що їх легко було видно з дальніх місць ( чорний, темно - синій, коричневий; червоний, зелений - придатні для відтінювання);
- Стійте з одного боку, не затуляйте написаного.
- Попросіть когось з інструкторів, щоб допомагали вам у технічних справах (писати, відривати та приклеювати папір, роздавати матеріал)
Мнемічні засоби
- Однією з цілей навчання є те, що викладається, засвоюється або запам’ятовується і застосовується. Мнемічні засоби або стратегії пам’яті допомагають у цьому. Це наступні:
- Використання прикладів при ілюструванні певних пунктів;
- Використання анекдотів або гумору при ілюструванні пунктів;
- Використання особистих історій, щоб проілюструвати пункт;
- Використання візуальних зображень, щоб показати “велику картину”( порівняння, метафори, аналогії)
- Візуальне представлення змісту ( графічні організатори)
2. Основні правила критики
Не слід критикувати людей, особистостей. Критикуйте помилкові вчинки.
- Починайте з похвали, з правдивого визнання переваг цієї людини і лише після цього переходьте до предмету критики. Розмова - критика повинна складатися з трьох рівних по часу частин.
1. Перша частина розмови створює гарний настрій на сприйняття критики. Якщо ви — керівник і викликали підлеглого на розмову, то незалежно від свого емоційного стану, повинні подружньому привітатися і почати розмову про позитивні особисті і ділові якості цієї людини, наскільки вам приємно, що саме ця людина працює у вашому колективі.
- Переходьте до аналізу суті допущеної помилки, прорахунків і робіть певні висновки, застосовуйте необхідні санкції.
- Знову говоріть про переваги цієї людини, показуючи їй, що вона має все для того, щоб не допусти подібного в майбутньому. Ця третя частина формує відношення до розмови. По психологічному закону власне перша і остання фрази залишаються в пам’яті і формують мотивацію.
Не заперечуйте відразу думку з якою не згідні. Не говоріть, що людина не права. Кожен бачить цей світ по своєму і має право на особисту думку.
Готуючись критикувати вчинки іншого, згадайте і скажіть про свої недоліки, якщо ви неправі -зразу визнайте це. Така позиція пом’якшить сприйняття критики, робить непотрібним захист опонента, зближує з цією людиною, оскільки показує, що кожен здатен помилитися.
Користуйтеся технікою критики - «рикошет»:
- не критикуйте прямо, посилайтеся на вигаданих осіб;
- критикуйте не особистість, а вчинок;
- дайте можливість людині врятувати свій престиж;
- дайте зрозуміти, що помилка, яку ви хочете бачити виправленою, досить легко виправляється.
Домагайтеся, щоб люди хотіли зробити то, що ви пропонуєте.
Робіть акцент на головному, не прискіплюйтесь до дрібниць.
Не накопичуйте свої образи або невдачі опонента, щоб потім “виприснути” все разом. Не згадуйте минулих гріхів. Критикуйте лише по цьому конкретному питанню.
Намагайтеся викинути взагалі або звести до мінімуму обвинувачення і зробити акцент на конструктивні пропозиції.
Не надійтеся на логіку, якщо ваш опонент знаходиться в стані емоційного збудження: він вас не чує. Робіть психологічні паузи, щоб знизити “температуру спілкування”.
Пам’ятайте, що у вас є лише хвилина, щоб бути почутим, оскільки потім опонент переключається на пошук аргументів, які б заперечували ваші критичні зауваження. Намагайтеся в цю хвилину сказати найголовніше.
Не вимагайте негайного визнання помилок і щоб погодилися з вашою думкою. Потрібний час, щоб людина стала психологічно готова це зробити.
По можливості не критикуйте привселюдно, щоб не задіти гордості вашого опонента.
Намагайтеся попередити критику:
— зробіть людині гарну репутацію, хваліть будь-який нехай навіть незначний успіх в тій сфері, де його можуть критикувати;
— перед тим як критикувати, спитайте себе, що ви цим досягнете;
— перед тим як критикувати, подумайте про дві-три позитивні якості цієї людини;
— оволодійте мистецтвом замінювати критику позитивними мотиваціями.
Намагайтеся використовувати різні форми критики в залежності від індивідуальності людини, яку ви критикуєте, і обставин. Критика може бути висловлена як докір, співчуття, стурбованість, здивування, іронія, натяк, вимагання, зауваження, виклик, побоювання, надія, аналогія, похвала, безособиста і т.п.
Тим, кого критикують, варто пам’ятати наступне:
1. Критикують тільки того, в чиї здібності виправити положення вірять.
2. Якщо вас критикують, це означає, що вірять у вашу порядність, і ви не станете переслідувати за критику.
3. Якщо я стримано, по-діловому, відношуся до критики, виходить я - сильна особистість.
Перший крок правильного сприйняття критики — її фіксація, другий — осмислення з ціллю витягнути користь, третій — виправлення недоліків, четвертий — створення умов, які виключають її повторення. Визнаючи критику, я беру на себе відповідальність за виправлення відмічених недоліків. Найбільш сприятливе враження зробить така відповідь на критику, яка складається з конкретних зобов’язань відносно того, що буде зроблено для покращання справи з конкретним зазначенням термінів і реальних можливостей.
4. Будь-яка критика корисна:
- це резерв мого вдосконалення (критика допомагає побачити ті проблеми, сфери діяльності, які опинилися поза межами мого поля діяльності, допомагає своєчасно прийняти необхідне рішення, яке попереджає збої в роботі;
- критика вимагає роздумів мінімум про те, чим вона викликана, максимум - про те, як виправити положення; вона виявляє відношення людини, яка вас критикує до вас;
- велика кількість несправедливих критичних зауважень - показник поганого психологічного клімату в колективі, що само по собі вимагає критичного осмислення;
- відмова від критики “вганяє хворобу всередину” і тим самим утруднює подолання недоліків. Тому не потрібно давати відсіч людині, яка вас критикує, нехай в обговорення проблеми залучаться інші. Якщо вас не критикують, то критику потрібно спровокувати.
Ділове сприйняття критики не повинно залежати від того, хто і з якими цілями говорить критичні зауваження
3. Конфлікти, способи розв’язання
В більшості рішень немає остаточних відповідей щодо вважливих питань - виникають конфліктні думки про ці та інші запитання. Конфлікт є невід’ємною частиною у процесі досягнення рішення. Не можна добре розробляти рішення без вміння конструктивно керувати конфліктом, якщо йдеться про керування процесом групового рішення. Хоч особиста розробка рішення - приваблива тим, що запобігає взаємним конфліктам, реальність
вимушує нас залучати до співпраці інших людей. Конфліктні ситуації виникають, коли двоє чи більше людей мають розбіжності в поглядах. Для більшості саме поняття конфлікту є неприємним ( синоніми: боротьба, битва, колізія, незгода), тому люди бояться і уникають конфлікту.
Проте сам конфлікт не мусить бути негативним чинником, особливо процесі прийняття рішень. Ефективно керований конфлікт може виявити важливі моменти і допомогти в пошуку конструктивного розв’язку. Так сталь не може бути зроблена без жару і вогню, так само і найкращі рішення часто не можуть сформуватися без конфлікту.
Джерела конфлікту
- розбіжності індивідуальних позицій;
- недостатність інформації;
- розбіжності в світогляді;
- несумісність ролей;
- стрес середовища;
Ефективне полагодження конфлікту:
ДЕСТРУКТИВНИЙ
- відвертає енергію від більш важливої діяльності та проблем
- руйнує мораль чи підписує негативну самооцінку;
- поляризує групи;
- поглиблює різницю у відношенні до цінностей;
- стимулює безвідповідальну і непривабливу поведінку ( образи, бійки)
КОНСТРУКТИВНИЙ
- розкриває важливі проблеми, які в результаті стають більш ясними;
- спричиняє вирішення проблем;
- заохочує окремих осіб до участі в розв’язання важливих для них проблем;
- стимулює до виникнення правдивої комунікації;
- сприяє виходу стримуваних емоцій, напруги, стресу;
- допомагає створенню тіснішого контакту між людьми;
Стратегія вирішення конфлікту
Існує 5 основних стилів вирішення конфлікту. Опис стилів був розроблений Кеннером У. Томасом і Ральфом Х. Кільменном у 1972 році, а метод визначення вибору поведінки отримав назву метода Томаса-Кільменна.
Ваш силь поведінки в конкретному конфлікті визначається тим, наскільки Ви хочете задовольнити особисті інтереси (діючи пасивно або активно) та інтереси іншої сторони (діючи спільно або індивідуально). Якщо представити це у графічній формі, то отримаємо
сітку Томаса-Кільменна, яка дозволяє визначити місце і назву для кожного із 5 основних стилів вирішення конфлікту.
| Стилі вирішення конфліктів | |
| Характеристика стилю | Приклади застосування |
| | |
|
|
| Стиль уникнення | |
|
|
| |
|
|
| Стиль співпраці | |
|
|
| Стиль компромісу | |
|
|
А. ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХОМ УЧАСТІ (ДШУ)
1. Що таке Дослідження Шляхом Участі
Дослідження шляхом участі (ДШУ) – це спосіб ставити запитання про важливі проблеми в житті групи чи громади. Це спосіб знайти і сформулювати нові відповіді на ці запитання, а далі розпочинати спільні дії. ДШУ поєднує в собі дослідження, навчання і дії громади, спрямовані на створення можливостей для індивідуальної та соціальної трансформації.
Часто разом із дослідником зі сторони члени групи чи громади розвивають у собі здатність спільно формулювати й аналізувати свої проблеми, вивчаючи альтернативні розв’язання, створюючи живий масив знань і відкриваючи в собі колективні зусилля для змін і розвитку. Колективними діями ці люди покращують своє життя. ДШУ – це обраний групою шлях, на якому її члени поглиблюють своє розуміння ситуації, в якій вони опинилися, свою свідомість і здатність трансформувати своє життя і громаду, до якої вони належать.
Тлумачення ДШУ не завжди зрозумілі, зокрема тому, що воно включає в себе не одну ідею та дію. Цим терміном користуються для характеристик складних процесів дослідження і колективних дій, що, відбуваючись одночасно, взаємно перетинаються. ДШУ – це один із способів пояснити, як ці процеси пов’язані між собою і як їх комплексно використати для задоволення людських потреб. Говорячи про ДШУ, важливо пам’ятати, що це те, що люди роблять. Це більше схоже на обраний шлях, аніж на збірник інструкцій.
ДШУ нагадує річку. Уявіть, що ви намагаєтеся описати річку тому, хто не має про неї жодного уявлення. Вона починається, скажімо, з льодової бурульки, з якої крапля по краплі стікає тепла вода, а закінчується розлогим гирлом, через яке впадає в океан. А вподовж її течії трапляються бистрини, пороги, водоспади, болота й широкі плеса. І всі ці утворення існують одночасно. Якщо ми опишемо одне з них, не згадавши про інші, то картина річки вийде неповна.
Те саме стосується ДШУ. Характеристика, в якій бракуватиме хоча б однієї з його особливостей, буде неповною. А повна картина включає в себе процес колективного дослідження, навчання і дію, свідомо спрямовані на трансформування повсякденного життя. Учасники ДШУ розрізняють у ньому такі характерні риси:
- ДШУ відбувається в умовах громади. Це те, що люди роблять разом. Якщо немає справжньої громади, то першим кроком у ДШУ є налагодження зв’язків на основі взаємної, тобто колективної любові, поваги, спільної мети. Відданості своїй справі і спільному почутті солідарності. Без цього існування громади неможливе.
- Учасники ДШУ спрямовують свої зусилля на задоволення потреб, що виникають у повсякденному житті громади. Ці потреби, разом зі спільним бажанням задовольнити їх, становлять вихідний пункт ДШУ. ДШУ не є езотеричним чи таємничим процесом. Воно пов’язане з реаліями життя і спрямоване на створення сталого, значимого майбутнього, вільного від гніту, бідності і відчаю.
- Щоб почати діяти учасники ДШУ нагромаджують знання і поглиблюють своє розуміння ситуації, що склалася. Нагромадження знань у процесі ДШУ включає в себе збирання і підтвердження інформації різних джерел, таких як перекази, попередні дослідження, індивідуальний досвід. Тут віддається належне різним видам знань. Іноді це називають “демократизацією знань”. Громада визначає спосіб їх нагромадження і використання. Дослідження шляхом участі полягає в тому, щоб з’ясувати, що лежить в основі даної ситуації, що є першопричиною існуючих проблем і до яких наслідків приведуть нинішні зусилля, спрямовані на те, щоб змінити стан речей. Матеріал для самодослідження здебільшого проходить із вивченням можливостей і набутого людьми досвіду, їхньої історії і попередніх дій.
- ДШУ завжди веде до дії або випливає з неї. Люди діють, щоб змінити ситуацію, в якій вони опинилися. Вони разом обмірковують зроблене, а потім діють далі. Без дії саме дослідження було б відірване від дійсності.
- Учасники ДШУ створюють організаційну основу для зміни ситуації в громаді. Члени громади постійно діють і обговорюють те, що відбулося. Свідомо поєднавши дію з обговоренням, можна створити основу для майбутніх змін. Процеси ДШУ є циклами дій, діалогу і навчання, що будуючись один на одному, чітко спрямовані на зміну ситуації. За допомогою згаданих циклів громада поглиблює своє розуміння того, які соціальні сили випливають на її ситуацію, набирає сили завдяки своїм діям і знаходить способи розв’язання своїх проблем.
- Учасники ДШУ створюють нові можливості для своєї громади. Громада розвиває в собі такі здатності до самодослідження, як аналіз першопричин ситуації, що склалася, і розробка методики, що відповідає місцевим умовам. У процесі здійснення циклу ДШУ можна досягти початкових цілей задоволення конкретної потреби. Задовольнивши цю потребу, учасники ДШУ стають на шлях, що дозволяє їм набути впевненості в собі, поглибити свою здатність до колективної дії, наблизити мету до бачення майбутнього, отримати широкий доступ до ресурсів, стати дієвішими, свідомішими, розкутішими, зайняти позиції здоровішої, конструктивнішої самокритики.
- ДШУ – це органічний процес, що відбувається в одному ритмі з життям громади. Йому притаманні злети і падіння. У ньому можливі періоди глибокого ентузіазму й стрімкого динамізму, розчарування і стагнації. Через свою ретельність він часто уповільнюється, та оскільки він органічний, його не можливо скоротити. ДШУ не вкладається в жодну схему. Щоб домогтися справжньої трансформації, потрібно, пустивши корінь у життя своєї громади, черпати сили з її сталих цінностей, культурних засад і традицій.
- ДШУ часто набуває форми зовнішнього втручання. Процес ДШУ може започаткувати людина зі сторони, скажімо член громади, який колись залишив її, а потім повернувся, агенція розвитку чи будь – яка інша організація або стороння особа. Така організація чи група за визначенням має власну програму, але бажає увійти в рівноправні партнерські стосунки з громадою, створюючи можливості для розвитку, створюючи можливості і збагачення кожного партнера. Проте засади ДШУ вимагають, щоб цей процес був прозорим і сприяв гармонійному поєднанню інтересів стороннього ініціатора з цілями і ритмом життя громади.
Процес ДШУ по справжньому починається лише тоді, коли люди об’єднуються й перетворюються на дослідників свого власного життя. Сторонні дослідники самі не в змозі цього зробити, хоча вони можуть відіграти в цьому суттєву роль у створенні умов для ДШУ. Постійною умовою для ДШУ є дія, що її виконують члени громади з метою певного трансформування свого життя. ДШУ включає в себе колективне обговорення цієї дії, що веде до наступної дії та її обговорення.
Ми поєднуємо досвід, розуміння суті речей, історію і погляди багатьох людей з різними традиціями, щоб набути багатих знань, які живитимуть розвиток і відновлення наших громад.
2. Чотири грані ДШУ
На ДШУ можна дивитися по різному. Жодного разу ми не матимемо цілісної картини, хоча кожен погляд буде по своєму корисний. Отож ДШУ можна розуміти:
Як філософію
ДШУ можна розглядати як еволюціонуючу філософію людського розвитку і визволення, що базується на поєднанні таких головних ідей: усі люди здатні вчитися, вдосконалюватися й належним чином керувати своїми справами; у складі громади люди здатні досягнути високого рівня добробуту й високого ступеня свободи; громада в змозі породити силу, необхідну для того, щоб через процес навчання і дії подолати перешкоди на шляху до визволення ( такі як бідність, голод, роз’єднаність, погані звички, залежності ізоляція). В основі ДШУ безсумнівно лежать соціальна справедливість і рівноправ’я. Невід’ємною частиною ДШУ є поєднання чесності, скромності й ніжного співчуття.
Як метод
ДШУ – це спосіб дії. Щодня ми діємо та обговорюємо зроблене. Часто це нічого не змінює, і наступного дня ми робимо те саме. ДШУ – це інструмент для зміни, для об’єднання наших хаотичних думок і дій в цілісну й корисну для нас картину. Для її створення існує безліч методів, які допомагають нам краще навчатися, здійснювати оцінювання, робити критичні аналізи, спілкуватися, будувати громаду, досліджувати. В такий спосіб ми накопичуємо знання, необхідні для того, щоб робити зміни. Дослідники, що користуються цим методом, підкреслюють також, що при цьому важливо знати самого себе – наші мотивації, почуття та моджливості.
Як соціальний рух
Люди здійснюють ДШУ, щоб покращити своє життя. З часом вони набирають сили, поглиблюючи свою віру в процес накопичення знань, дії та обдумування зробленого. Одна зміна веде до іншої. Інші люди бачать, що відбувається, і в них виникає бажання зробити те саме. В деяких частинах світу ДШУ, поширившись від громади до громади, сприяє боротьбі за підвищення життєвого рівня і соціальну справедливість, прихильність до сомодослідження об’єднує людей.
Як спосіб життя
Для деяких людей ДШУ стало способом життя, що проголошує солідарність і взаємодію. Це не релігія і не організація, це бажання жити і працювати, шануючи людей і наш світ. ДШУ не обмежується однією темою: привабливість і складність ДШУ полягає в тому, що через пошук і розвиток воно охоплює всі сфери нашого життя.
3. Процес проведення ДШУ
То ви хочете робити ДШУ? Зробити ДШУ для громади неможливо, але можна створити умови для вкорінення й визрівання цього процесу в групі чи громаді. Свідомо сприяти розвиткові громади – це щось складніше, ніж просто засвоїти технічні навички. Це також мистецтво, в основі якого лежить як характер координатора, так і його знання технічного боку справи. Обізнаність з прийомами роботи важить тут стільки ж, скільки такі людські якості, як любов, наполегливість, уразливість.
Люди, які сприяють ДШУ, у різні часи відіграють різні ролі – координатора, документаліста, тренера, технічного працівника, консультанта, дослідника, - а можуть просто бути членами даної групи. Іноді вони явно керують процесом ДШУ, а часто користуючись можливістю, наданою роботою в проекті чи оцінюванням, запроваджують елементи ДШУ. Організація чи громада можуть прохати допомоги в проведенні дослідження, але при цьому зберегти контроль над самим процесом, аби мати певність того, що він задовольнить ширшу мету їхнього розвитку. Тут немає заздалегідь визначеної чи стандартної схеми. Іноді координатори ДШУ приходять зі сторони, іноді ними стають самі члени громади.
- Координатори допомагають групі чи громаді у здійснені практичних дій.
Процес залучення до активності – це процес спільної дії і обговорення задля поліпшення соціальних умов. Разом працювати та разом обговорювати зроблене. Це починається з усвідомлення потреби у змінах. Напруженість, породжена цією потребою, створює потенціал для дії, принцип пружини. Все починається з усвідомлення потреби чи з питання, на яке не отримано відповіді. Процес дослідження характеризується тим, що справа визначення на потребу стає спільною. “Ми разом шукаємо і разом переконуємося, що відповідь прихована в нас самих.. Дослідження:
- Налагоджують постійні довірливі стосунки з групою чи громадою
- Працюють з групою над формулюванням її питань, проблем і визначенням методів дослідження;
Дослідження здійснюється групою спільно, не окремо чи маленькими дослідницькими командами. Це не означає, що всі роблять все, але громада залишає за собою контроль за розгортанням процесу, і за самим процесом.
Коли групи людей, пов’язані спільними потребами, збираються разом, вислуховують одне одного, мають можливість розповісти своє, об’єднані спільною метою, то тим самим вони об’єднують міцніші зв’язки, досягають вищого рівня взаємостосунків, громада в цілому піднімається на вищий рівень існування. У процесі дослідження долаються властиві багатьом дослідженням бар’єри між “ми” і “вони”.
Відчуття свого місця: я і громада. Збираючись люди повинні з’ясувати, сформулювати потребу власними словами, глибше пізнати її. Ми починаємо викривати, чому власне у нас виникла така потреба, як наше минуле сформувало її. Діючи в такий спосіб ми починаємо бачити, що можна зробити аби змінити нашу теперішню ситуацію і вдаємося до дій. Наші дії не конче мають бути велетенськими. Вони можуть бути маленькими чи великими, сміливими чи обережними, але головне – це наші дії. Роблячи щось для нашого буття, ми змінюємося самі. Ми самі собі ставимо запитання. Що відбулося? Чи отримали ми сподівані результати від наших дій? Як ми почуваємося? Які наші наступні дії? Такий процес обговорення не закінчується тим, що викладене на папері потім стає на полиці. Він веде до наступної дії.
Хто здійснює дослідження? Особа може започаткувати процес і сприяти його розвиткові всередині громади. Та якщо на якомусь етапі діяльності громада не вирішує взяти участь і перебрати процес на тебе, то він далі не йде. Наслідки розвитку процесу належать громаді; вона це “робить”.
Розвиток та зміцнення взаємостосунків всередині групи чи громади.
- Поглиблювати своє розуміння громади, її потреб, культурних традицій. Важливо по справжньому знати людей, з якими працюєш, їх культуру, історію, політичну ситуацію, родинне життя, рушійну силу громади і почуття гумору.
- Поважати власність громади. Фасилітатор надає інформацію, робить внесок у процес прийняття рішення, але не приймає і не спрямовує рішення. Фасилітатори дозволяють громаді брати на себе відповідальність за свої рішення.
- Бути досяжним. Професійні бар’єри можуть створювати дистанцію і заважати бути людьми на одному рівні.
- Працювати над потребами групи, а не за визначеною програмою. Потрібен гнучкий підхід. Ви маєте бути готові відкласти власні інтереси, щоб допомогти групі оформити її програму.
Працюйте з групою, щоб сформулювати її питання, турботи і методи для дослідження. На цій стадії фасилітатори можуть відігравати різні ролі. Вони можуть бути задіяні непрямо, можливо тренувати і допомагати дослідникам з іншої громади.
- Поясніть мету дослідження. Що група хоче здійснити? може бути кілька цілей, скажімо, зорганізувати допомогу громаді.
- Сформулюйте запитання дослідження. Які ключові запитання у громади? Процес дослідження часто починається із сильного але не сформульованого почуття потреби.. важливий перший крок – визначити потребу і сформулювати її як запитання для дослідження. Важливо, щоб група могла висловити свої запитання у спосіб, який генерував би корисні запитання. ”Корисне” запитання – це таке, яке допомагає громаді/групі вдатись до практичної дії у місцевому масштабі. З часом, коли люди вичерпніше розкриють і зрозуміють сили, які оформляють їхнє життя, зміняться і їхні запитання.
- Сприяйте участі – означає створення можливостей і місця для всіх членів групи бути безпосередньо задіяними у процес. це більше ніж технічна здатність.
- Допомагайте спілкуванню. Допомога спілкуванню часто починається із створення безпечного місця для людей, де вони можуть висловитися, а надто для тих, хто зазвичай мовчазний. Сприяти спілкуванню означає працювати на те, аби гарантувати, що розуміння, досвід і сприйняття кожного причетного до процесу будуть сформульовані, почуті і поєднані у спосіб, який спричинить дію.
- Забезпечуйте технічну допомогу. Це може включати, наприклад, доведення до кінця певного дослідження, переговори зі сторонніми організаціями , документування, проведення зустрічей та допомогу співдослідникам.
Підтримуйте організацію, коли вона прагне діяти.
- Сприяння навчанню – допомагати людям навчитися і відповідно діяти. Найефективніше – співнавчання, для тих хто щиро вважає роботу процесом навчання.
- Створення можливостей для навчання. Ключем є навчання у роботі ( спільна праця)
- Сприятливість. Означає дозволяти людям відповідати за процес свого власного розвитку.
Засоби оцінювання потреб:
- Бесіди (формальні і неформальні)
- Опитування та опитувальники
- Зустрічі фокусних груп
- Формальні зустічі та слухання
- Засоби комунікації
- Агенції та послуги
- Історія громади