України Проект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"

Вид материала

Документы

Содержание Люди негативно відкликаються про інших за їхніми спинами. Відсутність передбачення Відсутність навчання Коло, що говорить Є. розбудова Число учасників Правила гри Закупівельні ціни на столи за якість виробу 1) урядові організації Уряд Бізнес Громадське суспільство Слабкі сторони Ж. планування діяльності, її виконання та оцінювання з 1) формулювання бачення 2) формулювання прагнення 3) завдання Формулювання бачення ДОДАТКИКруглий акваріум Другий приклад - Залагодження конфліктів А. лідерство 5. Створення духу команди ... Полное содержание

Подобный материал:

• Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.
• План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 2010, n 40, ст. 527 ) Цим закон, 231.17kb.
• Херсонське регіональне відділення Асоціації міжнародного співробітництва „Атлантична, 1430.73kb.
• Політична культура особистості, 199.67kb.
• "Бібліотека громадянського суспільства", 213.74kb.
• Виконання Регіональної програми духовного розвитку Черкащини, 407.59kb.
• Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
• Навчально виховний процес у загальноосвітніх школах забезпечується рядом важливих нормативних, 107.05kb.
• Програма економічного І соціального розвитку миколаївської області на 2011-2014 роки, 2341.29kb.

Люди негативно відкликаються про інших за їхніми спинами.

3. Роз'єднаність
   

Утворення кліків та угрупувань всередині групи.

4. Відсутність передбачення
   

Кожен у групі надто заклопотаний своєю роботою, так що забуває про провідні принципи.

5. Багато балачок – і жодних дій
   

Група багато планує, але ніколи навіть не намагається виконати ці плани.

6. Персональна неспроможність служити цілям групи
   

Низька мораль, абсентеїзм та недотримання обіцянок панують у групі.

7. Підрив процесу прийняття рішень
   

Приховування інформації, таємні зустрічі, невідповідне використання посади для впливу на прийняття рішення.

8. Невміння дивитись у вічі реальності
   

Група не в змозі відрізнити напад або атаку від конструктивної критики.

9. Перевага функції над почуттям
   

Група забуває, що кожен окремий її член має певні почуття тя потреби.

10. Особисті конфлікти впливають на групу
    

Руйнівні особисті конфлікти невпинно продовжуються.

11. Відсутність бачення усієї картини
    

Члени групи не знають, чим займаються інші члени групи. Всезагальна мета втрачається в той час, як людипочинають працювати автономно.

12. Невідповідність слів діям
    

Група більше не діє відповідно до своїх власних цінностей та принципів.

13. Брак місця для духовності
    

Група не визнає її важливості та й не приділяє часу для роздумів над цим.

14. Відсутність навчання
    

Група не вчиться на своїх вже допущених помилках у минулому та знову повторює їх.


Існування цих знаків тривоги у групі означає, що шкідлива особиста поведінка стала дисфункціональністю групи. Дисфункціональна громадська група не надасть значного внеску у розвиток більшої громади. Отже, яким чином можна уникнути цих знаків тривоги, або хоча б послабити їх вплив? Як можна позбавитися шкідливої поведінки та посприяти розвитку корисної поведінки у громадській групі?

Коло, що говорить

Дивлячись на вищенаведені пункти корисної поведінки, то побачимо, що кожен з них передбачає роботу та спільну діяльність з людьми шляхом цінування їх знань, навиків та внесків. Такий засіб як коло, що говорить може бути використаний для сприяння поведінці, що включає в себе цінування знань, навиків та внесків інших (Бопп і Бопп 1998). Коло, що говорить, є засобом для розбудови єдності всередині групи. Метою кола, що говорить, є створення безпечного середовища для людей, які розділяють свої точки зору, таким чином створюючи довіру та цінування різноманітності.

Основним правилом кола, що говорить, є те, що група сідає в коло, де кожна особа говорить те, що хоче, при цьому не зазнаючи ніякої критики інших. Камінець або щось подібне передається від одної особи до іншої по колу. Той, хто тримає камінь, говорить в той час, як інші слухають. Коли людина, що тримала камінь, закінчить говорити, то він передається до іншої людини, що має говорити, по колу. Необхідно дотримуватись декількох змістовних правил для того, щоб коло, що говорить, було ефективним:

1. Всі коментарі мають бути спрямовані тільки на саме питання або проблему, але ні в якому разі на коментарі, зроблені іншими учасниками. Необхідно уникати позитивних чи негативних коментарів до того, що сказав інший учасник. Кожен учасник повинен висловлювати свої ідеї чи точки зору чітко і впевнено.


2. Тільки одна особа говорить в один час. Всі інші слухають.


3. Мовчанка є також задовільною відповіддю. Ніхто не повинен зазнавати тиску через надання переваги мовчанці.


4. Недопустимими є коментарі, що принижують інших або самого себе. Потрібно встановити якісь попередньо узгоджені сигнали для того, хто говорить, якщо таке трапляється.


5. Учасники повинні почуватися вільними, виражаючи свою думку так, як вважають за потрібне – розповідаючи свої особисті історії, використовуючи метафори, аналітичні твердження та ін.


Необхідно мати фасилітатора для проведення кола, що говорить. Роль фасилітатора полягає у нагляді за тим, що дотримуються всі основні правила, визнанні внесків кожного учасника шляхом неосудження, та заохочення всіх до участі.

Хоча й коло, що говорить, не може гарантувати здорового клімату в громадській групі, однак воне є засобом, який ефективно використовується для сприяння творення такої поведінки в окремих осіб, що цінить внесок та знання кожного, та породжує довіру поміж членами групи. Встановлення здорової поведінки окремих осіб сприятиме творенню здорової та функціональної грмадської групи.


4. Техніки прийняття рішень у групі

Ми вияснили, що є різні типи поведінки у групі та потреба у створенні середовища, яке сприяє корисному типу поведінки. Громадська група також потребує процес , що переводить цю корисну поведінку у процес фактичного прийняття рішень. Дотримання наступних пунктів запроваджує поступовий шлях до ефективного прийняття рішень у групі (Центр Чотирьох Світів для Навчання з Розвитку):


1) Оберіть одного члена групи за фасилітатора процесу.


2) Чітко окресліть проблему або питання, над яким будете працювати. Впевніться, що всі розуміють, що буде обговорюватися. Можу бути корисним написати дане питання та повісити так, щоб всі бачили.


3) Визначіть загальнолюдські цінності, пов’язані з цим питанням. Корисно було б подумати над цінностями, що можуть бути частиною вирішення проблеми, а також над тими цінностями, недотримання яких і могло призвести до даної проблеми чи питання в першу чергу.


4) Зберіть всю необхідну інформацію, яка може згодитися при прийнятті доброго рішення. Цією інформацією вже можуть володіти члени групи, або вам потрібно буде звернутися до письмових джерел і зробити евне дослідження, або ж отримати консультацію від інших людей, які не є членами групи.


5) Впевніться, що всі члени групи розуміють всю зібрану інформацію.


6) Дозволте кожному члену групи висловити свою думку стосовно того, що потрібно зробити. Кожен повинен мати можливість висловитися хоча б один раз до того часу, як хтось буде говорити вже вдруге.


7) Висловлюючи свою думку, повинен уникати такої промови, що може бути образливою для інших. В той самий час кожен член не повинен ображати думку, висловлену кимось іншим. Часто стикання протилежних думок є найбільш ефективним шляхом до розробки дієвого рішення.


8) Не притримуйтеся постійно власної думки. Оскільки ви вже її один раз висловили, ви не повинні продовжувати настійливо відстоювати її.


9) Після того, як усі члени групи внесли свої точки зору, співпомічник (фасилітатор) повинен підсумувати те , що було сказано, та синтезувати це в напрям діяльності, з яким кожен міг би погодитися.


10) Будь-який член групи, який відчуває, що якесь питання не прийнялося до уваги у цьому синтезі, повинен мати шанс висловитися знову.


11) Кроки 6-10 можуть бути повторені, доки не буди досягнуто консенсусу. Якщо ж стане очевидним у даному процесі, що бракує важливої частини інформації, будьте певні в отриманні тієї інформації до розгладу питання.


12) Використайте більшість визначену голосуванням, як останній фактор, якщо група не може досягти консенсусу.


13) Коли вже рішення було прийняте, важливо, щоб усі члени групи його підтримували, навіть якщо не цілком погоджуються з ним. Через такий процес спільної дії будь-які напрямки у рішенні будуть відомими і очевидними та можуть бути змінені без вдавання до неприємних почуттів та конфліктів.


Є. РОЗБУДОВА ЗОВНІШНЬОГО ПАРТНЕРСТВА


Гра на розбудову партнерських взаємостосунків


Пояснюючи правила гри варто прив’язати її до теми викладу


Час

10хвилин: 5хвилин на пояснення та 5 хвилин на розподіл по групах і вибір лідерів

30 хвилин на три раунди по 10 хвилин

25-30 хвилин на обговорення перебігу гри для всіх груп


Число учасників від 3-5 для кожної групи, груп може бути від 3 і більше в залежності від кількості учасників


Матеріали

Пачка паперу формату А4

Коробка скріпок канцелярських

Нитки(котушка або відрізки по 10 см довжини )

Олівці 2 шт. На три групи

Лінійка 1 на три групи

Ножиці пара на три групи

Клей канцелярський 1 баночка на три групи

Циркуль один на три групи

Мішечок із квасолинами, бобами чи іншими предметами які виконуватимуть роль грошей


Підготовка

Попередньо слід виготовити взірець столу готовий та в частинах з двох аркушів паперу А4 (квадратний низ і круглий верх), а також написати таблицю закупівельних цін на інструменти, столи, та оподаткування. (табл.. див. нижче)

Поділіть учасників семінару на групи розрахувавши їх до 3. Перші три номери стають керівниками й до них приєднуються всі хто має числа 1, 2 чи 3. Завдання групам впродовж хвилини вибрати з поміж себе лідера який має право контактувати з іншими лідерами груп, крамницею та податківцями.Роль податківців і крамарів виконують інструктори, а також можуть деякі учасники семінару (залежить від кількості учасників)


Правила гри: кожна група є підприємством із виробництва меблів, та отримує замовлення на виробництво столів (стандарт столу й заготовки підготовлені заздалегідь інструктором і пропонуються групам).


У крамниці не повинно бути достатньої кількості матеріалів, а також гроші (кредити) для початку виробництва столів мають бути розподілені нерівномірно поміж групами. У крамниці оцінку виробленим столам дають дві особи з якими не можна вступати в суперечки або ж торгуватися (вони представляють модель державної системи). Гра від бувається в три-п”ять раундів під час яких ходять податківці для збору податку. Кожний раунд збільшує суму податку. З податківцями вступати в суперечку не варто вони виконавці.


По закінченні трьох раундів лідери груп (яких вибрали) представляють по черзі свої результати праці (розповідають про шлях своєї групи) по кожному з представлень відбуваються обговорення всіма учасниками семінару.

Наприкінці обговорень фасилітатор задає питання:” Що було не етичного в процесі виготовлення столів?” (знову обговорення всіма учасниками семінару)


Ситуація вирішень групами може бути найрізноманітнішою. Гра гарно демонструє людські взаємостосунки коли правила гри нав”язані згори. В ній можна побачити прояви як гарних рис так і негативів, що дає можливість учасникам семінару осмислити процеси взаємостосунків і партнерства між громадами з середини.

Закупівельні ціни на інструменти	Закупівельні ціни на столи за якість виробу	Раунди	Податок із громади	Податок від кооперативу
Папір – 1 од	Відмінна – 25	1	5	12
Скріпка 5шт-1	Добра – 15	2	6	15
Нитка – 1	Низька – 5	3	8	20
Олівець – 5	Неприйн. - 0	4	10	27
Лінійка – 5		5	12	30
Ножиці –10
Клей –10
Циркуль - 15

1. 
   Навіщо розбудовувати партнерство?
   

У попередній частині ми вже побачили, що створення та підтримка громадської групи є важливими для діяльності в напрямку розвитку громад. Такі групи є своєрідним колесом постійної участі громади у процесі розвитку. В той же час громадським групам перешкоджають такі проблеми, як нестача ресурсів та впливу. В результаті часто необхідно шукати зовнішніх партнерів, що можуть бути джерелом грошей, ідей та знань.

Партнерство було визначене як угода співпраці, спрямованої на спільні цілі. Воно передбачає спільний ризик та нагороди, але той же час залишаючи учасників окремими одиницями (Франк 1999). Ідея спільної праці та поділу ризику і нагород є дуже корисною.


Корисні сторони партнерства полягають у наступному:

1. 
   партнери мають спільно проаналізувати проблеми громад.
   
2. партнерство поєднує людські та фінансові ресурси.
   
3. партнерство забезпечує більшу законність та ймовірність.
   
4. партнерство дає почуття спільної мети.
   

Хоча партнерство й несе багато користі, вищезгадане визначення партнерства також наголошує на збереженні членів-учасників як окремих одиниць. Це є дуже важливим для діяльності з розвитку громад. В той час як зовнішні партнери вносять додаткові ресурси і можливості для громад, дуже важливо впевнитися, що участь та контроль громад залишаються кореневими принципами у процесі розвитку громад. Зовнішній партнер може легко перебрати контроль над усім процесом та громадською групою взагалі, особливо у випадку, коли партнер надає фінансову підтримку. Тому дуже важливим є підтримувати окремі одиниці, забезпечуючи постійну участь громади як автономної громадської групи.

2. 
   Потенційні партнери
   

Отже, хто може бути потенційним партнером для громадської групи, що залучена до роботи з розвитку громад? В загальному, потенційні партнери поділяються на три категорії:


1) урядові організації,

2. бізнесові структури,
   
3. інші громадські волонтерські організації, знані в загальному як громадське суспільство.
   

Організації з даних категорій мають притаманні їм сильні та слабкі сторони, тому їхнє партнерство є взаємовигідним. Ці сильні і слабкі сторони можна побачити у наступній таблиці (адаптовано з Водделл Ср., 1999):


Уряд Бізнес Громадське суспільство


Сильні сторони


- сила робити та змінювати громадську політику

- можливість набуття коштів через сплату податків

- доступ до мережі громадських структур

- репутація уряду

- володіє та оперує капіталом (грошима)

- володіє спеціальними діловими знаннями

- доступ до мережі бізнесових структур

- ділова репутація

- можливість провадити добровільну діяльність

- найглибше розуміння громадських проблем

- доступ до мережі громад

- громадська репутаія


Слабкі сторони

- відсутність гнучкості

- повільний процес прийнятття рішень

- залежність від юрисдикції/структури

- тенденція до монополізації

- відсутність відповідальності за неекономічні наслідки

- породжує економічних переможців та переможених

- аматорство

- вузька напрямленість на специфічні проблеми

- нестача фінансових ресурсів


Враховуючи ці слабкі і сильні сторони кожної категорії організацій, працюючи разом у партнерстві, можна поєднати колективну силу та зменшити до мінімуму індивідуальні слабкі сторони кожної категорії.

3. 
   Розбудова партнерства через мережу
   

Працюючи постійно через мережу потенційних партнерів всіх трьох категорій організацій (урядові, бізнесові та громадські) - це є найкращий шлях для покладення фундаменту партнерства. Наступні пункти окреслюють стратегію партнерської праці через мережу (адаптовано з Бопп і Бопп 1998):

1. 
   В межах вашої громадської групи методом мозкового штурму окресліть список організацій вашої місцевості, включаючи урядові, бізнесові та громадські, які мають той самий напрям в роботі або інтерес, що і ваша громадська група.
   

2. Зробіть таблицю, яка описує кожну визначену вами організацію. Для кожної організації, випишіть, чим вона займається та ключових осіб, з якими можна сконтактувати.
   

3. Зробіть ряд візитів до організацій, вписаних вами у таблицю. На кожному з цих візитів обговоріть наступне:
   

- опишіть свою громадську групу та її напрям роботи

- запитайте, що робить їхня організація та що вони вважають за потреби громад

- попросіть у них поради. Які, на їхню думку, кроки необхідно здійснити вашій громадській групі

- обсудіть, в яких сферах можливе партнерство між вашими організаціями, яке було б корисним як для обох організацій, так і для громад в цілому.

- запитайте, з ким іще вам потрібно поговорити для розширення вашого розуміння ситуації в громаді.

4. 
   Відштовхуючись від інформації, отриманої з цих візитів, додайте до таблиці потенційні сфери партнерства з кожною організацією.
   

4. Підтримуйте постійний контакт з кожною організацією, яка є реальним партнером.
   

Вищенаведена стратегія допоможе громадській групі знайти союзників, вияснити потенційні сфери взаємовигідного партнерства, та забезпечити шлях для реалізації цього партнерства, коли виникне взаємна потреба в ньому.


Ж. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ЇЇ ВИКОНАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ З

ГРОМАДСЬКИМИ ГРУПАМИ

Хоча й зміцнення міжособистісних відносин у громадській групі та розбудова зовнішнього партнерства з іншими організаціями є постійними видами діяльності на початку процесу розвитку громад, на якомусь етапі, однак, громадська група повинна перейти до дії, спрямованої на забезппечення потреб громади. Цей перехід до діяльності також вимагає від громадської групи виконання ще ряду дій: роздуми над результатами визначення потреб (та, можливо, проведення подальшого визначення потреб більшої громади), планування діяльності, виконання планів, а також оцінювання процесу та його висновки. Знову ж таки, важливо підкреслити, що існує думка, що ці види діяльності є індивідуальними кроками в лінійному процесі, але в реальності ці кроки є непослідовними та нероздільними. Наприклад, ефективне виконання проекту з розвитку громад повинно постійно попвнюватися свіжою інформацією про потреби та реалії громади. Так само планування діяльності потребує періодичної та регулярної оцінки її ефективності. Тому замість того, щоб розуміти процес діяльності як ряд окремих кроків, краще розглядати його як єдиний регулярний процес.

1. Роздуми над результатами визначення потреб

У частині Д даного підручника обговорювалося розумінняпотреб громад через використання визначення потреб. Ці визначені громадою потреби є фундаментом для дії. Певним чином всі планування та виконання повинні бути спрямовані на ці потреби. Тому дуже важливим є те, щоб інформація з визначення потреб була правильно зафіксована.Це дасть змогу громадській групі присвятити певний час міркуванню над інформацією, отриманою з визчачення потреб, а також подумати над плануванням вирішення тих потреб.

Громадська група повинна проаналізувати результати визначення потреб, щоб мати чітке поняття про точну природу визначених громадою потреб. В результаті цього процесу група може відчути, що деяка інформація не є вичерпною, чогось бракує, або необхідно отримати ще додаткову інформацію для ефективного планування. Можливо, доведеться проводити ще одне визначення потреб. Але це не повинно розглядатися як крок назад у процесі. Це, радше, є природною частиною кола роздумів і діяльності у процесі розвитку громад.

2. Планування діяльності

Планування шляхів вирішення потреб громади, виділених під час визначення потреб, є центровим у плануванні всієї діяльності. Як участь громади у визначенні потреб є основною складовою, то так і ця участь повинна бути центровою і у плануванні діяльності. Кожен, хто є залучений у виконання плану діяльності, повинен бути залученим і у розробку плану діяльності


«Невід'ємною метою особливої діяльності шляхом


участі є те, що люди розробляють свій власний


план.»

Б. Міккелсен (1995)

Розробка плану вирішення потреб громади вимагає написання структурного плану діяльності членами громади. Планування діяльності, як правило, передбачає декілька складових, включаючи наступне (адаптовано з Крістенсоната Робінсона 1989 та Бопп і Бопп 1998):

1) формулювання бачення - планування діяльності повинно включати твердження бачення, написаного громадською групою, коли вона сформувалася (частина Е підручника), окреслюючи бажаний стан громади у майбутньому. Прагнення цього стану є причиною існування громадської групи. Оскільки це твердження бачення викриває основну мету групи, то воно і відповідає на запитання чому? - чому існує група?

2) формулювання прагнення - мета окреслює в загальному.що має бути зроблено. Вона описує те, що потрібно виконати для реалізації твердження про бачення. Тому твердження мети відповідає на питання що?

3) завдання - кроки забезпечують наступні особливі дії, необхідні для досягнення мети. Це є подальше розкриття питяння що?

4) методи - метод відноситься до питання як? Він окреслює особливі завдання, які необхідно виконати, час, коли вони мають бути виконані, хто буде працювати над кожним завданням та ресурси, необхідні для виконання кожного окремого завдання.

Ці компоненти включаються в план дій. При необхідності також корисно включити навчальний план як частину плану діяльності. Навчальний план визначає, хто і яких знань потребує для виконання закріплених за ними завдань.

План діяльності діє як провідник у виконанні. Можливо, найкращим способом проілюструвати план діяльності буде наведення простого прикладу. Приклад на наступній сторінці адаптований з Крістенсона та Робінсона (1989). В ньому показано, як Твердження Бачення було перетворене у план діяльності з визначеними метою, кроками та методами:

ФОРМУЛЮВАННЯ БАЧЕННЯ: Наша громада активно бере участь у власному соціальному та економічному розвитку, очолюваному фасилітативним лідерством громадських організацій, які працюють із членами громади для розбудови здорової та гнучкої громади, що опиратиметься на цінності командної роботи, толерантності та єдності.

участь тренерів, лідерів ГО та їх членів, для яких буде проводитися тренінг, а також участь інших членів громад, які не входять до ГО, але на яких неодмінно відіб'ється вплив роботи поведеної ГО після того, як вони пройдуть тренінг.


3. Виконання

Виконання - це є втілення в життя плану діяльності. План діяльності є тою мапою, що веде процес виконання: він говорить громадській групі, що має бути зроблено, коли та ким. Це не означає, що виконання є жорсткою процедурою. Хоча й план діяльності є провідною мапою, потрібні ще постійні і регулярні роздуми залучених членів громади над процесом виконання. Це дасть можливість постійно здобувати знання для застосування їх для більш ефективного виконання. Тому виконання є живим процесом, що проводиться згідно плану діяльності, але також проходить через коло роздумів-діяльності. Працівник з розвитку громад може зіграти тут ключову роль у цьому процесі, діючи як каталізатор для громадської групи, що регулярно аналізує процес виконання, вчиться з нього, та робить певні зміни, відштовхуючись від набутих знань.

4. Оцінювання: роздуми над процесом та висновки

Ми вже підкреслювали, що роздуми над виконанням проекту, як і над будь-якою іншою діяльністю в процесі розвитку громад, є дуже важливими для ефективного розвитку. Роздуми над проведеною діяльністю та визначення її ефективності називається оцінюванням. Оцінювання - це засіб, що дає змогу громадській групі постійно регулювати процес розвитку громад.

Загальноприйнята версія оцінювання базується на концепції об'єктивністю. Аутсайдер, який не є залучений до проекту або процесу, запрошується для оцінки ефективності проекту, базуючись на своїй об'єктивності як аутсайдера. Хоча цей вид оцінювання і відіграє певну роль у розвитку громад, але до практики з розвитку громад було додано ще один альтернативний напрям оцінювання. Цей альтернативний напрям має назву отінювання шляхом участі. Цей тип оцінювання не потребує оцінюввача ззовні. Він, радше, залучає громадську групу та саму громаду до оцінювання власної власного проекту розвитку громад бо процесу. Саме члени громади та громадської групи, а не оцінювач ззовні, повинні вирішувати, що повинно оцінюватися, збирати необхідну інформацію, та оцінити дану інформацію. Оцінюючи свою власну роботу, громадська група та більша громада стають учасниками процесу навчання спрямоване на постійне покращення проекту. Більш того, крім навчального процесу, принцип участі в оцінюванні шляхом участі стверджує, що громада володіє контролем над процесом розвитку, який в свою чергу базується на особистих знаннях цієї громади.

Ефективний механізм оцінювання шляхом участі включає в себе наступні складові (Бопп і Бопп 1998):

1) Укладення плану проведення регулярних зборів для оцінювання з участю громадської групи або більшої громади. Ці зустрічі повинні відбуватися з самого початку пректу розвитку громад.

2) Створення координаційної групи оцінки. Ця група координує процес оцінювання шляхом пильного спостереження, таким чином забезпечуючи механізм зворотного зв'язку та пропозиції щодо корегування проекту, відштовхуючись від процесу оцінки.

3) Залучення всіх, хто зацікавлений в успішному застосуванні програми, праця з координаційною групою оцінки та розробка робочого плану оцінювання. Це також передбачає вироблення питань оцінювання та визначення факторів прогресу.

4) Залучення всіх, хто зацікавлений в успішному застосуванні програми, в сам процес оцінювання - забезпечення інформацією для відповіді на питання, що були вироблені попередньо.

5) Система документації процесу оцінювання. Документація повинна подавати записи інформації з оцінювання. Що було сказано? Наскільки ситуація змінилася? Що працює добре? Що не працює? Що потрібно змінити? Чи веде загальна робота проекту до бачення або мети, встановлених громадою для себе?

6) Регулярні зустрічі для розміркування після кожного семінару оцінювання. Ця зустріч дасть можливість координаційній групі оцінки та громадській групі проаналізувати результати кожної зустрічі з оцінювання. Результати цього аналізу використовуються для внесення поправок та виправленьдо проекту, де це необхідно.

Важливим є також, щоб зміст оцінювання концентрувався на всіх компонентах Плану Діяльності, який виконується - сформульоване бачення, мету, завдання та методи. Чи проект передбачає виконання кожного з них? Оцінювання повинно також акцентувати на обов'язковому залученні прогресу участі. Що відчувають люди під час процесу виконання бачення, мети, завдань та методів? Розуміння та оцінювання процесу є настільки ж важливим, як і оцінювання наслідків процесу.

Загалом, сила оцінювання шляхом участі є в тому, що проект розвитку громад може бути відкоректований у процесі дії. Так само важливим є те, що процес, що використовується при внесенні поправок, залучає участь та контроль громади.


ДОДАТКИ


Круглий акваріум

Викори стовується:

Для залагодження конфліктів та розкриття проблем, які ховаються в людських стосунках, у процесах зцілення родини або групи.

Потрібні:

відкритий простір, стільці, розставлені в два кола, причому в першому має бути їх рівно стільки, скільки треба, щоб розсадити головних зацікавлених осіб або представників, а стільців у зовнішньому колі має вистачити для решти учасників сесії. Одна або дві години часу.

Вказівки:

1. Заздалегідь обміркуйте, якою має бути мета зустрічі. Будьте готові відразу сформулювати її в чітких термінах.

2. Поясніть учасникам суть процесу в таких словах:

Частина перша - Усі, хто сидить у внутрішньому колі по черзі говорять. Протягом цього часу ті, хто сидить у зовнішньому колі, мовчать; їхня робота - спостерігати за процесом і бути готовими прокоментувати те, що вони почули.

Частина друга - Ті, хто сидить у зовнішньому колі обмінюються думками, а люди внутрішнього кола лише слухають.


Перший приклад - Проблеми комунікації між статями

а. У внутрішньому колі сидять четверо жінок; добираються вони так, що кожна репрезентує окремий тип з огляду на життєвий досвід і ставлення до життя, персональні якості та спроможність чітко висловлювати свої думки й почуття. Кожна жінка ділиться своїм досвідом на тему комунікації з чоловіками десь упродовж п'яти хвилин. Поки жінки говорять, ті, хто сидить у зовнішньому колі, слухають. Коли всі чотири виговоряться, тоді тим, хто сидить у зовнішньому колі, пропонують висловитися на цю тему.

б. Потім утворюється інше внутрішнє коло, цього разу з чотирьох чоловіків, підібраних за тим самим принципом, за яким добиралися жінки. Це внутрішнє коло обмінюється думками та почуттями, після чого до обговорення підключається зовнішнє коло.

Другий приклад - Залагодження конфліктів

а. Проблема: двоє людей, які належать до однієї організації, виявилися неспроможними залагодити свій довготривалий конфлікт. Схоже, що вони неспроможні говорити одне з одним без того, щоб тільки ускладнити ситуацію.

б. Переконайтеся, що обидві сторони конфлікту бажають, щоб група допомогла їм у їхніх спробах усунути конфлікт. Якщо немає чітко вираженого спільного прагнення розв'язати проблему, не беріться за цю справу!

в. Посадіть двох суперечників у внутрішнє коло. Запропонуйте, щоб кожен із них обрав собі союзника - когось такого, кому він або вона довіряє і хто сидітиме з ним або нею в колі. Посадіть союзників так, щоб вони були трохи позаду втягнених у конфлікт сторін.

г. Попросіть кожного з двох учасників конфлікту викласти своє розуміння того, як виник конфлікт і в чому полягає проблема (ліміт часу - 5-10 хвилин). Після того, як ця особа виговориться, попросіть другого учасника конфлікту повторити (без редакторських коментарів) те, що він почув від свого супротивника. Потім попросіть першого мовця підтвердити, що слухач виклав його версію правильно, або внести уточнення. (На цьому етапі не передбачається дискусія про розв'язання проблеми, йдеться тільки про виклад суті конфлікту кожною зі сторін. Звернення до слухача з проханням повторити почуте має на меті відкрити канали активного слухання, часто блоковані емоційним осадом від конфлікту.)

д. Якщо, після кількох спроб, слухач усе ще неспроможний переказати (не викликавши заперечень мовця) те, що він почув, тоді попросіть того, хто слухав, та його (або її) союзника спокійно поговорити між собою. Завдання союзника полягає в тому, щоб переповісти слухачеві те, що він (або вона) почув від мовця. Після цієї короткої наради слухач знову спробує повторити сказане з урахуванням того, що він пропустив повз увагу або недочув.

е. Мовець і слухач міняються ролями, й процес повторюється.

є. Тих, хто сидить у зовнішньому колі, просять поділитися своїми думками (вони мають говорити тільки те, що стосується викладення змісту проблеми, тлумачення не дозволяються).

ж. Дотримуючись запропонованої вище схеми, мовці обмінюються поглядами нате, що треба зробити, аби відновити між ними гармонію та взаємоповагу. Вони повинні також сказати, що вони збираються робити або спробують змінити, аби знайти розв'язання. Зовнішнє коло обмінюється зауваженнями та висуває позитивні пропозиції, спрямовані на залагодження конфлікту.

4. Роль організатора - Роль організатора полягає в тому, щоб переконатися, чи кожен учасник процесу розуміє, про що, власне, йдеться, грає свою роль як треба та дотримується правил. Організатор також стежить за дотриманням часового ліміту, а в разі потреби бере на себе й роль рефері. Якщо процес не має успіху (тобто коли сторони конфлікту втягуються в моделі конфліктної поведінки), оголосіть п'тнадцятихвилинну перерву. Протягом перерви переговоріть із кожною стороною або з її союзником і попросіть їх спробувати знову. Якщо вони згодні дотримуватися правил процесу, тоді продовжуйте. Якщо ні, оголосіть, що на сьогодні процес завершено і що наступну зутріч буде проведено, коли обидві сторони будуть знову готові спробувати.

Зовнішнє коло може подати дуже корисні зауваження та ідеї в тому випадку, якщо ті, хто в ньому сидить, шануватимуть поетапну структуру процесу й обмежуватимуть свої ремарки позитивними пропозиціями, спрямованими на поліпшення ситуації.

Обговорення:

Іноді буває доцільно організувати додаткову дискусію, щоб дати учасникам змогу висловити свої почуття стосовно обговорюваного конфлікту. Чималу користь може також принести більш загальна розмова про те, як усій групі слід навчитися запобігати виникненню таких конфліктів у майбутньому.


А. ЛІДЕРСТВО


1. П’ять вимірів лідерства


5 вимірів лідерства за Джеймсом М. Коузесом і Беррі 3. Поснером:


1. Пошук викликів

2. Натхнення баченням

3. Надання можливості діяти іншим

4. Показ шляху

5. Створення духу команди