України Проект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"
| Вид материала | Документы |
- Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.
- План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 2010, n 40, ст. 527 ) Цим закон, 231.17kb.
- Херсонське регіональне відділення Асоціації міжнародного співробітництва „Атлантична, 1430.73kb.
- Політична культура особистості, 199.67kb.
- "Бібліотека громадянського суспільства", 213.74kb.
- Виконання Регіональної програми духовного розвитку Черкащини, 407.59kb.
- Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
- Навчально виховний процес у загальноосвітніх школах забезпечується рядом важливих нормативних, 107.05kb.
- Програма економічного І соціального розвитку миколаївської області на 2011-2014 роки, 2341.29kb.
А. ПОНЯТТЯ КОНЦЕПЦІЇ «ГРОМАДА»
“І сказав Бог: ”Сотворімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує на землі”. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!” (Книга Буття 1, 26-28)
Людина є істотою суспільною. Від самого початку на неї було покладено велику відповідальність Творцем. Людина відповідальна за всі процеси, що відбуваються на землі. Яким буде наше суспільство, якою буде наша екологія залежить від людських спільнот які ми називаємо громадами.Розвиток громади це зміна зміна на краще. Це є розбудова потенціалу громад для їхнього ведення громадської зміни відповідно до їхніх потреб. Це є створення повних енергії та ентузіазму, здорових та успішних спільнот.Але перед тим, як приступити до аналізу розвитку громад, потрібно зробити крок назад і чітко визначити, з чим ми маємо справу. Що таке громада?
СЛОВНИК
1.Гурт — означає скупчення неорганізоване, людське і тваринне («гурт людей», «гурт худоби»). Щодо тварин, то є ще такі означення: череда (худоби), табун (коней і птахів), отара (овець), тічка (собак, вовків).
2. Скупчення або скупина — проста група.
3. Громада — вживається для означення агрегатів — села і міста, але українська інтелігенція в XIX ст. почала безкритично прикладати термін «громада» до студентських товариств, до товариств клубного та просвітного характеру або колоній, напр., «українські громади» по містах, партійні громади і т. п. За останніх часів уживається «громадський» в розумінні «суспільний», навіть зроблено юридичний термін «громадянство», що означає належність до держави. Треба повернути слову «громада» його первісний зміст — назву сільського чи міського агрегату.
4. Товариство — організована група з підкресленням характеру професійно-корпоративної солідарності. Напр., Товариство Низове Запорізьке, товариство-кооператив, товариство наукове, театральне, мистецьке. Характерна риса товариства — рівність прав і обов'язків членства та культурна і соціальна рівновартність членів.
5. Спілка — організована група з певною матеріальною та професійною метою.
6. Верства — складна, кумулятивна група.
7. Шари — частини скупчення або верстви, розміщені одна над іншою у сенсі підпорядкування.
8. Земляцтво — територіальна або крайова група.
9. Парубоцтво, дівоцтво — вікові групи.
10. Братство, сестринство — організовані солідаристичні групи на ґрунті релігійному, але з метою добродійною чи просвітною. (Кирило-Мефодіївське Братство — перша політично-ідеологічна група українського відродження).
11. Стовпище, юрба, маса — означення неорганізованих груп.
12. Парафія — прищепилася ця назва для означення товариства віруючих біля однієї церкви.
13. Рада — вищий розпорядчий орган у товариствах, громадах, державі, іноді — контрольний. Цей термін вимагає усталення, бо вживають його у різних розуміннях.
14. Нарада — правильніше «порада» — засідання, збори групи чи її органів.
15. Співпомічник (фасилітатор) – лідер або людина яка допомагає громаді визначити її потреби, розв’язати конфлікти, перевести оцінку реального становища в житті громади та визначити шляхи покращення життя.
Збирання українських соціологічних виразів і слів — чергове завдання, якого вирішення потрібне, щоб усталити і розвинути добру українську політичну і
взагалі суспільницьку, термінологію.
1. Визначення громади
В перекладі з грецької громада означає товариство. Це є слово щоденного вжитку. Наше звичне вживання цього слова навряд чи робить його значення важким для порозуміння. Громада, здається, звучить чітко і ясно. Однак, якщо взяти глибше значення, то слово громада може бути складнішим. Це видно з наступних описів та визначень поняття громада взятих від різних філософів, фахівців з розвитку громад та ін.
“З Української минувшини”:
Громада(община) – самоврядний виробничий і соціально-побутовий колектив. Виділяються дві основні форми общин – первісна та селянська (останню звичайно ще називають сусідською, сільською, землеробською). Українцям була відома саме селянська, переважно землеробська община. У часи Київської Руси вона згадується під назвами верв, мир, село.В українських письмових джерелах XIV-XV ст.. селянська община вже відома як громада, общество. Подальша доля селянської громади на Україні складалася в тих чи інших реґіонах дещо по-різному, але в основних своїх рисах вона зберігалася майже до кінця XVIII ст.. Громади мали власні органи самоврядування – громадський сход, виборну сільську старшину отамана, пізніше війта. У всіх ділянках свого життя громада спиралася на звичаєве право з його традиційними формами судочинства та общинну мораль з її опорою та звичаї предків.Громада продовжувала посідати головне місце у формуванні морально-етичного клімату в селі, у дотримуванні традиційних звичаїв та обрядів, за допомогою яких контролювалася поведінка кожного односельця.
Братства – національно-релігійні громадські організації міщан та селян України. Найбільшого поширення набули в містах, а згодом і в селах. Основна мета на демократичному устрою – сприяти народній освіті, відновленню чистоти національної (християнської) релігії, проповідь тверезого способу життя та милосердя.
Молодіжні громади – традиційні об’єднання молоді, що організовувалися за статево-віковою ознакою і діяли на засадах етико-правових звичаїв та норм громадського життя. Молодіжні громади виступали в ролі посередників між сім’єю та сільською громадою. Водночас мали власні права та інтереси, які визнавалися громадськістю. М.г. регулювали стосунки між сільською молоддю, захищали інтереси та честь своїх членів, виступали організаторами власного дозвілля, так і загальгосільських урочистостей.Парубки та дівчата проводили колядування, а на отримані грші оздоблювали церкву, з цією ж метою наймали для обробітку поле, мали власні центри спілкування і самостійні свята: Катерини(парубоцьке) та Андрія (дівоче).
Молодші (молодечі)братства – вікові об”єднання неодруженої молоді, що мали багато спільного з парубочими та дівочими громадами на селі.
Взаємодопомога – одна з характерних рис громадського побуту українського народу. Заснована на відповідальності членів громади один за одного, ця соціальна функція була обов”язком кожного з них. В. проявлялася у численних формах та обрядах життєвого циклу від народження людини до її похорону, у спільному захисті її честі й власності.
Толока (клака, поміч) – одна з найдавніших форм колективної взаємодопомоги при виконанні нагальних і трудомістких робіт.Народна толока ґрунтувалася переважно на етичних засадах. Основним її моральним принципом було добровільне надання безкоштовної допомоги односельцям, а на знак вдячності господар толоки щедро пригощав її учасників (толочан)
Куток (магала, кінець) – певна, значною мірою самостійна частина села. Іноді мав свою церкву, кладовище, але обов”язково власну назву, яка зберігала пам”ять про минулі події на цьому місці.. Кутки були осередками сусідської єдності, навколо них формувалися молодіжні громади. Скільки було в селі кутків, стільки було в ньому й співочих гуртів дівчат (вечорниць). Мешканці кутка становили основний склад сябринних, толочних, супряжних та інших спілок, виступали учасниками та свідками всіх життєвих подій, що траплялися у сусідів.
Система Звичаєвого Права – історично сформована сукупність правових традицій і звичаїв, яким регулювалися стосунки і поведінка людей у різних сферах їхнього життя. Підґрунтя звичаєвого права українців складали правові традиції та звичаї часів “Руської Правди”. Характерною особливістю звичаєвого права українців була його різноманітна й своєрідна обрядовість: майже кожний процесуальний акт чи інститут мав свої обряди-символи. У звичаєвому праві яскраво проявлялося начало колективності, публічності – усі правові акти здійснювалися привселюдно.
Жіноче Право – умовна сукупність звичаїв, норм та уявлень, що регулювали і забезпечували певні громадські та господарські права жінок. (В.Сироткін 1993).
Грецький філософ Арістотель описав громаду як групу людей, що збираються разом, щоб насолодитися спілкуванням одне з одним, задовольнити основні потреби і знайти сенс життя (Крістенсон і Робінсон 1989).
Томас Гоббс, англійський філософ 1600-их, мав дещо інше розуміння поняття громади. Він вірив, що формування громади - це є природній наслідок того, що люди збираються разом, щоб реалізувати свої особисті інтереси. Такий особистий інтерес може найкраще бути реалізований в групі. Тому Гоббс робив акцент на особистому інтересі як протилежному до інтересу великої групи (Крістенсон і Робінсон 1989).
Дж. Бернард, активний діяч розвитку громад, описує громаду як географічно окреслену соціальну систему або набір інтегрованих функціональних підсистем (Гоман 1999).
Д. Мінар та С. Грін, дослідники розвитку громад, акцентують на відносинах, що описують громаду як єдність з оточуючими, розширення зв’язків з родиною та друзями на тих, хто розділяє з нами спільну долю (Поплін 1979).
Нарешті, Словник Фанка і Вагнеля дає визначення громаді як групі людей, що живуть разом в одній місцевості та підлягають однаковим законам, мають спільні інтереси, риси та ін.
Більшість із цих визначень мають дещо спільне одне з одним, але акцентують на різних речах. У деяких наголос робиться на спільних інтересах між людьми, інші ж підкреслюють життя у визначеній географічній місцевості, деякі сфокусовані на зв’язки між людьми однієї спільноти.
ГРУПИ ОРГАНІЗОВАНІ І НЕОРГАНІЗОВАНІ
Коли ми приглянемось до реальних скупчень, то знайдемо, що вони дуже неоднакові між собою. Ми відрізняємо в першу чергу скупчення організовані і неорганізовані. Організовані скупчення мають такі дві головні прикмети: а) вони складаються з двох частин: керуючої (провід) і підлеглої, якою керують; б) в обох частинах є розподіл обов'язків, ролей чи, як кажуть, функції. Неорганізоване скупчення не має в собі ані проводу, ані поділу функцій. Такі скупчення називаються гуртами, стовпищами, юрбами. Партія, родина, кооператив, клуб, наукове товариство, парламент, церква і т. д. — це скупчення організовані, а стать (чоловік і жінка), вік (діти, молоді, дорослі, старі), національні або точніше — лінгвістичні скупчення, класові, всякі короткотривалі скупчення (на пожежі, на вулиці, на видовищах усяких — у театрі, концертах, лекціях і т. і.) — це скупчення неорганізовані або маси, їх іноді називають ще аморфними (безформними) тому, що вони не мають керівництва і розподілу функцій.
СКУПЧЕННЯ ЗАКРИТІ, ВІДКРИТІ
Цей поділ скупчень також дуже важливий в соціології. Скупчення, в які людина може увійти членом чи вийти по своїй волі, є відкриті. Прикладом відкритого скупчення є партія. Закритими скупченнями є такі, де людина є членом не по своїй волі і не може до смерті вийти з них. Прикладом закритого скупчення є біологічні скупчення, як статеве, вікове і таке соціально-історичне, як каста ( Індія). Проміжним скупченням є, напр., родина: шлюбна пара складається більш-менш добровільно, але вже діти, народжені в ній, є членами даної родини опріч волі і ніколи не перестануть бути її членами, хоч би одійшли і свої окремі родини заклали. Держава, церква, професія і багато інших — це все скупчення проміжні, які стоять ближче до закритих чи відкритих скупчень, але все таки поміж ними.
СКУПЧЕННЯ ПРОСТІ І СКЛАДНІ
Візьмемо для прикладу партію — це сполучення людей для досягнення однієї мети — політичної влади. Спортивне товариство, наукове, кооператив, земляцтво, професійна спілка (напр., учительська, шахтарська, машиністів, співаків і т. д.) — це все також прості скупчення або елементарні. Характерною рисою для них є те, що вони об'єднані однією прикметою.
А коли візьмемо, наприклад, таке скупчення (о’бєднання: «Союз українок», то тут об'єднання сталося по двох лініях: жінки (статева група), що розмовляють українською мовою (лінгвістична група). Отже маємо дві прикмети об'єднання. А коли цей союз оповістить, що його членами можуть бути лише православні українки, то вже об'єднання буде по трьох лініях — статевій, лінгвістичній, релігійній, та державній приналежності і т. д.
Поведінка соціальної верстви буде солідарною при умові, коли лінії об'єднання закумульовані: напр., капіталісти, об'єднані по трьох згаданих лініях, а мовою відрізняються — це вже буде дві антагоністичних верстви.
Національність це злите територіальне скупчення (земляцтво), лінгвістичне скупчення і державне. (або прагне стати державним); отже національність — складне скупчення (верства).
Від соціальних верств треба відрізняти прошарки. Верствами є окремі складні скупчення в суспільстві, а шари — це частини окремих організованих скупчень: шари можна бачити, коли уявити собі будову скупчення. Наприклад, візьмемо партію і уявимо її собі як піраміду: на горі — центральний комітет (ще вище його президія), потім крайові комітети, потім районні, потім комітети місцевих скупчень, потім рядові члени партії, потім співчуваючі, потім попутники (симпатики). Це все прошарки одного скупчення, що рухається в суспільстві. З цього ясно видно, що прошарки є лише у скупчень організованих. Ці шари у головному такі: всі особи, що керують діяльністю інших членів скупчення творять шар керуючий в протилежність до шару підлеглих. Але й ці два головні шари поділяються своєю чергою на певні частини: представництво (найбільш авторитетна частина проводу) і розпорядний орган (уряд), який має ще при собі технічний апарат (урядовці-виконавці). Цьому шарові підлягає шар підлеглий, який складається з керуючих органів 2-го, 3-го і т. д. ступеня (підпорядковано-керуюча частина) та з виконавчо-підлеглої частини (рядові члени). До цього скупчення треба ще додавати маси попутників, що йдуть разом зі скупченням, не будучи його членами, та співчуваючих, що також до певної міри тягнуться в «хвості» скупчення, будучи власне «суспільним матеріалом», з якого виростає організоване скупчення. Попутників і співчуваючих загалом треба зарахувати до підлеглого шару скупчення, бо ці категорії не мають впливу на керівництво скупчення, за яким ідуть.
Коли ми зробимо аналіз держави, церкви, громади, партії і взагалі будь-якого організованого скупчення, то розміщення шарів і підшарків буде різна в деталях, та в основному буде така, як вище вказано. В практичному житті аналіз шарів грає важливу роль якраз при оцінці соціальної ваги скупчень.
СУСПІЛЬНІ АГРЕГАТИ І ГРОМАДИ
Ми розглядали прості скупчення в яких індивіди (особи) сполучені якоюсь однією ознакою: або однією мовою, або однією релігією, або сусідством, або расою, або статтю, або однаковим рівнем заможності, прав, підданством, професією, політичною метою і т. д. Потім розглянули складні скупчення (верстви), в яких люди сполучені двома чи більше ознаками, напр., мовою, релігією, расою і однаковим обсягом прав, (подвійна акумуляція) професією, маєтністю і обсягом прав; або мовою + територією + політично-державною метою (потрійна акумуляція), мовою + професією + релігією + обсягом прав + маєтністю (поп'ятірна кумуляція) і навіть окремо розглянули типові для нашого часу верстви (в Індії — касту, в Європі — націю і клас).
Це все так. Але ж суспільство є якоюсь вищою єдністю цих різних скупчень? Очевидно, так. Погляньмо глибше. І прості, і складні скупчення творяться в тому ж населенні. Очевидно, і прості, і складні скупчення сполучаються у вищу форму? Так, сполучаються., cкажім, університет. Що це таке? Це є школа. Але чи школа є простим скупченням чи складним? В ній є прості скупчення: мовні, релігійні, расові, статеві, вікові, професійні і т. д. Є складні скупчення: жіноче товариство студенток медицини (статева + професійна верства), є кооператив студентів українців-правників (мовно +професійно + маєткова група), є нарешті сполучення всіх студентів у «студентську громаду», а професорів у факультетські ради,а на чолі університету (цебто професорів, студентів, різних технічних службовців і робітників) стоїть заряд, ректорат із ректором та президентом.. Що університет є системою взаємочинності і простих, і складних скупчень — це очевидний факт. Але як називається таке сполучення простих + складних скупчень в одну систему? Це є суспільний агрегат, в якому об'єднані спільністю мети різні прості і складні скупчення.
А військо хіба не те саме? Тут є і прості скупчення (мовні, ..релігійні, професійні і т. д.), також і складні. Всі вони об'єднані єдністю проводу, імені, хоч самі розбиті за характером зброї (піхота, авіація, інженерні війська) цебто за військово-професійною ознакою. Характерна ознака: в цім агрегаті немає двох скупчень — жіночого і партійного. Правда, бувають жінки і партії, але нишком чи приватно. Військо передусім статеве (чоловіче) скупчення, яке в собі має багато різних простих і складних скупчень.
Те саме — військовий флот. Зробивши аналіз побачимо, що й фабрика чи завод, виробництво, залізнично-транспортне «населення», монастир, є суспільні агрегати. Агрегатами є й такі явища, як «населення» залізничного потяга, лікарні, санаторія, газети, театру, установ і т.п.
Вищою формою суспільних скупчень є громади, що включають в себе і прості скупчення, і складні скупчення, і суспільні агрегати. (Пр. Скуп.+ Верстви + Агрегати).
Основних громад є три: село, місто, держава.
1. СЕЛО
Село є первісною територіальною хліборобською громадою, яка об'єднує родини, професійні скупчення, мовні, релігійні і інш. як прості, так і їх кумулятивні сполучення і агрегати в одну цілість, яку ми називаємо громадою.
Громада є територіальною і публічно-правною одиницею, що в певних межах самоуправляється, має примусову владу над своїми членами.
2. МІСТО
Місто є також територіальною і публічно-правною одиницею, що об'єднує в собі і прості скупчення, і складні верстви, і суспільні агрегати. Місто від села дуже різниться тим, що в своїй діяльності відірване від прямого зв'язку з природою і виконує вищі соціальні функції — промисловість, обмін, транспорт, публічна адміністрація, наука і мистецтво, а на долю села залишається сільське господарство.
3. ДЕРЖАВА
Володіє територією і захищає її перед міжнародним правом, має всю повноту між селом і містом є головним змістом суспільного життя. Таким чином громадська організація в селі і місті є передусім організація для розподілу осельної землі, охорони порядку, регуляції основних потреб, що виникають внаслідок співжиття певного числа людей у даному місті. Функції громад подібні, хоч і різняться в кількості, а не якості публічної влади, дає санкцію публічних прав села і міста. Економічна функція: організує засіб і мірило обміну — гроші і веде своє господарство у межах відчуженої в своє користування господарської землі і частини засобів із господарства громадян.
В ряді громад держава є верховною громадою, оскільки над нею жодної вищої організації немає. Публічно-правове коло діяльності громад обмежується в простороні територією, в межах якої діє громадська організація. З того випливає і обсяг функцій кожної громади (так звана «компетенція»), але він міняється в історичному процесі: то держава перебирає на себе багато функцій, то місто відвойовує собі більше прав. Сільська громада завжди мала небагато прав, бо її обмежує держава, місто і крайова громада.В суті речі беручи — всі крайові громади і держава зводяться до основних громад: село і місто. Коли б всі села і всі міста звести до купи, то ми мали б лише дві громади: село і місто. Район, область, держава — це лише різні назви організацій, витворених містом на певній території. Можна б далі вести порівняння устрою, органів і функцій, які виконує держава, місто і село, але й цього досить, щоб ясно побачити, що між селом, містом і державою так багато спільного, що можна б сказати: село є зародком міста, місто є прообразом держави (іноді й державою).
І село, і місто, і держава є справді громадами, лишень та є різниця, що держава є формою зв'язку між містами та селами і що над державою немає вищого органу. (В тих випадках, коли держава є складною, прим., конфедерація, то сама держава розкладається на кілька організацій — вищих громад, над якими стоїть верховна громада, а під якими стоять крайові громади, що в свою чергу об'єднують міські і сільські громади).
Коли сільська і міська громади є на певній території сполученням простих і складних скупчень та агрегатів, то що таке держава, як громада? Це є форма координації міських і сільських громад в простороні; всі громади виростають із сіл мають все ширше територіальне охоплення і ширшу компетенцію в правах і функціях.
Громади є формою правно-політичної організації населення, а партії є приватно-політичними організаціями, що борються за владу чи в сільській, чи міській, чи крайовій, чи державній громадах (Микита Шаповал Загальна соціологія 1996)
Отже, як же тоді ми дамо чітке визначення громаді? Не дивлячись на відмінності, що існують у різних визначеннях, пропонуються чотири спільні теми, що пронизують більшість визначень поняття громади. Вони були названі чотирма компонентами громади (Крістенсон і Робінсон 1989).
2. Чотири компоненти громади