України Проект "Пласт для розвитку громадянського суспільства"

Вид материалаДокументы

Содержание


Б. оцінювання шляхом участі
Можливі проблеми
Загальні запитання
Додаткові матеріали
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Б. ОЦІНЮВАННЯ ШЛЯХОМ УЧАСТІ





  1. Усвідомлення суті цього методу оцінювання


Суть

Це нетрадиційний спосіб оцінювання.

Це не кінцеве а, в більшості випадків, проміжне оцінювання.

Члени громади самі оцінюють той чи інший проект.

Це потрібно перш за все самій громаді, а також донорам та партнерам.

Це поєднання оцінювання, навчання і, частково, планування.


Можливі проблеми

Підходи в розробці запитань.

Шкала оцінювання (наприклад: -провал, -незадовільно, -добре, -відмінно).

Структура організації самого процесу оцінювання.

2. Розробка запитань для оцінювання шляхом участі

Однією з найскладніших складових в діяльності з оцінювання шляхом участі є вибір адекватних запитань, які ставитимуться респондентам. В процесі розробки нашого підходу до постановки запитань в рамках ОШУ ми проходимо через низку етапів. Ми вчимося розрізняти загальні запитання та спеціальні запитання, які стосуються конкретної складової або сектора.


Загальні запитання

Можна дійти згоди, що основними запитаннями ми називатимемо ті, що можуть застосовуватися до всіх складових або секторів проекту. Це запитання загального характеру. Окремі групи можуть розглядати ці основні запитання з погляду можливості їх застосування до своєї конкретної сфери. Основні запитання, які група вважає корисними, можуть відбиратися самою групою. Ті ж запитання, які група вважає непридатними до використання у своїй сфері, вона може просто знехтувати.

Розробка зразків запитань спершу здійснюється комітетом (групою) з менеджменту ОШУ методом мозкового штурму. Запитання, розроблені в процесі цього мозкового штурму, представляють далі іншим учасникам. Згадані приклади можуть бути корисними. Для зручності конкрктної групи, що займається розробкою запитань для обговорення в процесі оцінювання, це може відбуватися в кілька етапів. Запитання об'єднують в блоки, для кожного з яких подано рекомендації стосовно їх можливого застосування, у зв'язку з виконанням того чи іншого завдання.


ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ


1. Ситуативна модель


БУТИ ДОБРИМ СКАУТОМ: СКАУТИНҐ ТА РОЗВИТОК ГРОМАДИ


Укладено ДТВ Даніелем Макайзеком (Київ, Україна)

ВВЕДЕННЯ



Дана ситуативна модель аж ніяк не є стомлюючим описом ситуації. В дійсності, ця “модель” діє і розвивається. Цей випадок, мав би бути коротким підсумком, який може й спрощує, але не відходить від реального сценарію – і можливо, стане певною поживу для роздумів.

ВСТУП



“Гетьманці” – це національна скаутська організація України. Хоча організація стала відомою після розвалу СРСР та зародження незалежної України у 1991 році, вона має, окрім того, свою легендарну історію. Вона була заснована на Західній Україні перед початком Першої Світової Війни, зазнала утисків після більшовицької революції. Потім був короткий злет під час періоду незалежності перед Другою Світовою Війною, а після того організація знову зникла з української арени.

Звичайно, пам’ять про “Гетьманців” та деякі традиції все одно зберігалися протягом усього часу. Особливо відчутно це було на свободолюбивій Західній Україні, а також серед української діаспори, що осіла в усьому світі в таких країнах як Сполучені Штати, Канада, Австралія та Аргентина, а також у Великій Британії, Польщі та Чехословаччині. Названа ім’ям виборних керівників українського козацтва – суміш селянина попередніх століть та солдата-повстанця проти Російського, Польського та Оттоманського панування – організація “Гетьманці” намагалася зберегти дух повстання, який створював сприятливі умови для української мови, культури релігії – навіть серед діаспори.

З 1991 року, організація мала перемінні результати, але й досягла успіху. З приходом довгоочікуваної та омріяної незалежності, українська культура отримала простір для процвітання – що й сталося, особливо, знову ж таки, на Заході та у столиці регіону Львові. “Гетьман” отримував моральну та фінансову підтримку від різних груп діаспори – і за 10 років спромігся досягнути позначки 10.000 членів. “Гетьман” поширився від національного офісу у Львові у напрямок Центру та Сходу України і має декілька осередків у Криму, та областях, що переважно населяють етнічні росіяни і мають декілька чисельних меншин, включаючи татар, греків та болгар.

Основна діяльність “Гетьманців” – це зустрічі у групах – що поділені на чотири вікові категорії, починаючи від дітей семи років, інструкторів та “сеньйорів” гетьманців, які не мають вікових обмежень. Зустрічі складаються з простих ігор, впоряду, релігійних занять (Греко-Католицька та Українська Православна Церква) та занять з української історії та традицій. “Гетьманці” виховують також любов до природи та вміння жити у природі. Вони проводять табори як влітку, так і зимою – деякі пов’язані зі спортивною тематикою, а інші, як вишколи для інструкторів молодших членів. При можливості, “Гетьманці” займаються безпосередньо громадською роботою, як у випадку з Різдвяною кампанією для студентів-сиріт та безкоштовного розповсюдження підручників, що надходять у вигляді пожертв від місцевих видань. Нарешті, “Гетьманці” також заохочують членів організовувати та брати участь у відзначенні основних українських свят, включно з відзначенням днів декількох святих та святкуванням перемог та невдач. Гетьманці самі описують свою діяльність як виховання хороших громадян для України.


“Гетьманці” пройшли також низку випробувань. Як і для кожної організації, жалюгідний стан перехідної економіки означає те, що шанси на отримання державної фінансової підтримки дуже малі. Більше того, існують десятки (деколи вороже налаштованих) молодіжних та скаутських організацій, що змагаються за ті ж самі, обмежені ресурси – а до числа цих груп входять спадкоємці піонерів та комсомольців, що підтримувалися радянською владою і яким певним чином вдалося зберегти зв’язки з державою. Крім того, як на політичній, так і на географічній основі всередині “Гетьманців” з’явилися фракції, зокрема довкола питання наскільки націоналістичними треба бути.