Матеріали круглого столу київ, 12 грудня 2007 року київ 2008

Вид материала

Документы

Содержание Досвід проведення профінформаційного семінару Актуальні проблеми професійної самореалізації осіб

Подобный материал:

• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Постанова від 5 листопада 2008 р. N 974 Київ, 584.74kb.
• Україна, 01025, Київ, вул, 3574.24kb.
• Україна, 01025, Київ, вул, 4122.06kb.
• Нестора Махна "Гуляй-Поле", 982.4kb.
• У м. Києві Податковий кредит на навчання актуальні питання для студентів 2008 року, 48.13kb.
• М. Сімферополь м. Ялта Проблеми та перспективи формування гуманітарної політики в Україні, 2269.36kb.
• Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року n 10-рп/2008, від, 622.11kb.
• В. Д. Косенко © Авторські права, 5389.02kb.
• Аходів з підготовки Жовтневої районної ланки Миколаївської територіальної підсистеми, 481.95kb.

Выводы.

Для того, чтобы оказывать помощь, необходимо ответить на следующие вопросы:

1. 
   Кому помогать?
   
2. Что он может?
   
3. Что он хочет?
   

Вот как раз на эти вопросы и отвечает наше исследование.

Мы считаем, что было бы очень полезно провести такое исследование в масштабах всей Украины с соблюдением требований репрезентативности, однородности, валидности с анализом корреляции по различным факторам.

Методика такого исследования нами отработана и опробована на имеющихся у нас реальных статистических данных за последние 12 лет (с 1995 по 2006 гг.). Для решения этой задачи имеются высококвалифицированные научные кадры преподавателей, сотрудников, студентов, достаточное количество вычислительной техники и программного обеспечения. Необходимо только желание в проведении такой работы и её финансирование.

Иллюстрацией нашей работы могут служить приведенные ниже результаты исследования, полученные студенткой 4-го курса Я. Маренюк (специальность «социальная работа»).








У.П. Півторанюк, Надвірнянський районний центр зайнятості

ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІНФОРМАЦІЙНОГО СЕМІНАРУ

ДЛЯ ОСІБ З ОБМЕЖЕНОЮ ПРАЦЕЗДАТНІСТЮ


Від правильного вибору професії залежить успішність як професійної самореалізації людини, так і всього її життя. Однак самостійно правильно зорієнтуватися, зробити належний вибір з урахуванням потреб ринку праці вдається далеко не всім. Особливо потребують профінформаційних послуг особи з обмеженою працездатністю, яким треба підібрати професію у відповідності до їх працеспроможності.

Служба зайнятості і до внесення змін у законодавство про зайнятість населення надавала свої послуги інвалідам. Ця співпраця мала консультаційно-інформаційний характер. 18 березня цього року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність”. У зв’язку з цим зміни торкнулися статті другої Закону України “Про зайнятість населення”. Згідно з нею, інвалідів можна визнавати безробітними, але лише тих, які не досягли пенсійного віку. У разі відсутності підходящої роботи за особистою заявою інваліда спеціалісти центрів зайнятості надають йому статус безробітного, починаючи з восьмого дня після реєстрації як таких, що шукають роботу, без призначення допомоги по безробіттю та інших видів матеріального забезпечення на випадок безробіття. Зміни торкнулися і статті п’ятої цього Закону.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, на підприємствах, в установах, організаціях встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

При підборі підходящої роботи, окрім побажань самого інваліда, обов’язково враховуються висновки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Щодо призначення матеріального забезпечення інвалідам, певні зміни, які передбачені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.10.2006 р. № 398, яким внесено зміни до Порядку надання допомоги з безробіття, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307. Починаючи з 1 січня 2007 року, інвалідам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю призначатиметься залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю не призначатиметься інвалідам з числа осіб, які визнані в установленому порядку безробітними та які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України. Але норма чинного законодавства щодо оплати навчання інвалідів на курсах служби зайнятості залишається незмінною, тобто навчання здійснюється за кошти Фонду соціального захисту інвалідів. На осіб з обмеженими фізичними можливостями поширюються всі рекомендації спеціалістів служби зайнятості. Спеціалісти центру зайнятості надають інвалідам, які шукають роботу, необхідну інформацію про:

• стан ринку праці;
  
• потребу підприємств, установ і організацій у кваліфікованих кадрах;
  
• перспективи розвитку ринку професій;
  
• можливості професійного росту і самовдосконалення в процесі трудової діяльності;
  
• можливості відкриття власної справи.
  

Вибір підходящої роботи для осіб з обмеженими можливостями спирається на оцінку особистого досвіду практичної роботи, наявних професійних навичок та вмінь. Послідовність пошуку роботи передбачає відповідь на такі основні запитання:

1. Які вміння та професійні навички я маю?
   
2. Для виконання яких робіт вони потрібні ?
   
3. Яку з них я бажав би виконувати ?
   
4. Чи є у мене можливість виконувати цю роботу (відповідно до медичних показань та протипоказань)?
   
5. Де і як працевлаштуватись за обраною професією ?
   

Служба зайнятості допомогає знайти особам з обмеженими можливостями шлях до самореалізації. Семінари з профінформації допомагають зорієнтувати безробітних інвалідів на активний пошук роботи методом дієвих заходів (навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації), визначити тип професії з урахуванням індивідуальних особливостей, а також ознайомлюють з оформленням резюме, листів до роботодавця


О.А. Цицюрська, методист вищої

категорії навчально-методичного

відділу ІПК ДСЗУ


Роль механізмів психологічного захисту

в соціально-психологічній реабілітації людей

з особливими Потребами


Проблема реабілітації людей з особливими потребами з кожним роком стає все більш актуальною, адже в Україні за останній період поряд із тенденцією загального зменшення населення спостерігається проблема швидкого зростання кількості інвалідів (динаміка: 1990-ті рр. – загальна чисельність інвалідів дорівнювала близько 3% від чисельності усього населення України, 2005 р. – зростання цього показника до 5,3 %).

При цьому, одним з головних завдань у Державній програмі системи реабілітації інвалідів, метою якої є «створення умов для реалізації державної політики стосовно інвалідів, спрямованої на інтеграцію інвалідів в суспільство», задекларовано ефективну психологічну реабілітацію людей з особливими потребами. Такий вид реабілітації є неможливим без аналізу взаємозв’язків особистості інваліда з його культурно-соціальним середовищем (як відомо, саме такі взаємозв’язки і є підґрунтям для створення Я-концепції особистості). Зазначимо, що структурні компоненти Я-концепції особистості людей з особливими потребами часто зазнають змін у різних ступенях вираженості. Це має місце тому, що такі компоненти, як Я-фізичне, Я-психічне, є базовими для створення цілісного Я-образу. Найменші зміни даного базису ведуть до порушень як у самому Я-образі, так і в самооцінці, самовизначенні, а згодом – і самоактуалізації.

Механізми емоційно-оцінної складової «Я-концепції» є основою для створення такого важливого компонента «Я-концепції», як самоповага, що визначається як співвідношення реальних досягнень особистості та її домагань. Для збереження самоповаги індивіду потрібно досягати успіхів в обраних галузях, знижувати рівень домагань або застосовувати пасивний психологічний захист «Я-образу»   це складна регулятивна система для зняття конфлікту, що загрожує «Я-образу», та збереження внутрішньої рівноваги особистості. Дана система функціонує завдяки різноманітним механізмам, які, відіграючи роль своєрідного «буферу» (термін Ч. Тарта) між «Я-образом» і негативними переживаннями та тривогою індивіда, допомагають усунути психологічний дискомфорт.

У даному дослідженні інвалідність розглядається як внутрішній загрозливий чинник, що веде до травмуючих емоційних переживань людини (наприклад, тривоги), внутрішніх конфліктів, сприяє поглибленості дезадаптації людини в суспільстві. Для людини інвалідність часто стає причиною втрати або необґрунтованості (по суті, руйнування) самооцінки, дезорієнтації в навколишньому оточенні, в порушеннях адекватності уявлень особистості про навколишній світ і своє місце у нім, зниженні самоповаги або відчутті невпевненості, втраті цілісності Я, краху планів, намірів, виборі неадекватних цілей і способів поведінки, психологічній залежності від інших суб'єктів дії, духовній деградації, порушенні психічного здоров'я аж до необоротних патологічних змін психіки.

На основі даних, зібраних при дослідженні психологічного стану людей з особливими потребами, які втратили зір, було встановлено, що для багатьох з них в перші роки інвалідності характерними були емоційна нестабільність, тривожність високого рівня, підвищена втомлюваність, порушення в пізнавальній сфері. Це пов’язано з недостатньою сформованістю психологічних механізмів унаслідок недавніх термінів втрати зору. У інвалідів, що втратили зір від 5 до 10 років тому, ознаки психологічного неблагополуччя виражені у меншій мірі, що обумовлено стабілізацією адаптивних механізмів.

У осіб з психічними розладами невротичного характеру спостерігаються такі особливості психологічного статусу, як підвищена тривожність, психоемоційна напруга, неспокій, дратівливість, песимістична оцінка перспектив, психологічний дискомфорт. Це виражається в скаргах на загальну слабкість, виснажливість, погане самопочуття, зниження працездатності, поганий сон.

Ознаками психологічного стану інвалідів з невротичними розладами були соромливість, недовірливість, помітна тенденція до перебільшення важливості проблем, що веде до формування психічної патології. Таких осіб вирізняє висока чутливість до психотравмуючих дій, вразливість, образливість, хворобливе переживання невдачі, легко виникаюче відчуття провини, фіксація уваги на своїх невдачах, відчуття переваги інших над собою, прагнення до уникнення можливої невдачі, складність прийняття рішень, низька здатність відстоювати свої інтереси, залежність. При цьому, більш, ніж у 34% проаналізованих випадків появи інвалідності спостерігалися прояви ворожості, особливо при виникненні фрустраційних ситуацій, злопам'ятність, конфліктність по відношенню до найближчого оточення. Це веде до акцентуацій у поведінці вказаного типу людей таких захисних механізмів, як агресія (імпульс якої спрямований на джерело фрустрації особистості інваліда), що може виражатися в прямій агресії (найчастіше направлена на оточуюче середовище або аутоагресія, спрямована на себе); у непрямій (зміщена) агресії   спрямована не безпосередньо на небажаний або неприємний об'єкт, а на доступний об'єкт, який може бути пов'язаний з джерелом фрустрації (або з бар'єрами), але може і не мати до них ніякого відношення, зігнання злості - захисний механізм, що спрямовує негативну емоційну реакцію не на психотравмуючу ситуацію, а на об'єкт, що не має до неї відношення. Можливий варіант впливу мартиризації (психологічний механізм, за допомогою якого особа поглиблює конфлікт шляхом драматизації ситуації: за допомогою сліз, стогонів, розчулення оточуючих, "працюючи на публіку". Одним з прикладів крайніх випадків проявів мартиризації є так званий „помилковий суїцид”), а також утворення симптомів (своєрідний психологічний захист особи, що характеризується виникненням різних симптомів психосоматичних розладів, що активуються під час дії психотравмуючих чинників). Може розвиватися й такий тип захисних реакцій, як десакралізація, при якому в поведінці з’являються ознаки зневіри в загальнолюдських цінностях і моралі. Акцентуація даного типу захисної поведінки характеризується появою відчуття „обдуреності”, при цьому інвалідам з вказаним типом поведінки здається, що їх життя і життя оточуючих іде за іншими законами. Не виключена і поява у поведінці осіб, що порівняно нещодавно стали інвалідами, такого захисного механізму, як аскетизм (заперечення і придушення всіх інстинктивних спонук).

Аналіз отриманих даних показав, що у інвалідів зору з психосоматичними захворюваннями, провідним захисним механізмом є заперечення, часто за наявності серйозного захворювання або проблем, що носять психотравмуючий характер. Прояви ситуативної тривоги мають місце при «зривах» в роботі механізмів психологічного захисту і обумовлені недостатністю компенсаторних можливостей інваліда. У структурі особистості може акцентуватися ригідність, для якої характерна стійкість афектних реакцій, особливо у відповідь на значущі стимули (образа особистої гідності, ситуації, що розцінюються незрячими людьми як удар по їх престижу, соціальному статусу і т.д.). Крім того, в структурі особистості можуть з’являтися елементи підозрілості і недовір'я.

Якщо оточення не звертає увагу на вказані прояви захисної поведінки, це може привести до маргиналізації людей з особливими потребами в навколишньому середовищі. Вихід з такої ситуації інваліди часто знаходять в застосуванні таких поведінкових захисних механізмів, як відхід у віртуальну реальність/віртуальність. При цьому, особи з вказаним типом акцентуацій живуть у віртуальному світі (наприклад, комп’ютерній віртуальності або світі вигадки чи образів фантазії), що сприймаються ними як об’єктивний світ.

Можливий також прояв у поведінці людей з особливими потребами регресивних типів поведінки (специфіка регресивних захисних механізмів полягає в пасивній позиції суб’єкта і свідчить про невпевненість в ухваленні власних рішень. У цьому випадку регресує саме Я особистості, демонструючи її слабкість і прихід до спрощення (інфантилізації) або дезадаптації поведінкової структури).

Невчасна психологічна допомога, нерозуміння оточуючими проблем людей з особливими потребами може привести до поглиблення деструктивних поведінкових моделей, а це іноді змушує таких людей звертатися до захисного механізму оглушення, коли алкоголь або наркотики вживаються для розрядки емоційної напруги, позбавлення від неприємних переживань, підвищення настрою, відвернення від конфліктних ситуацій, вирішення важких проблем і т.п.

Та все ж не всі захисні механізми можна ототожнювати з негативними наслідками для особистості інваліда. Іноді саме застосування того чи іншого механізму захисту в поведінці дозволяє усунути негативні впливи, пов’язані з інвалідністю, та відчути себе повноцінним членом оточуючого середовища. Серед таких допоміжних механізмів захисту виділяються компенсація – механізм, при якому замість розвитку тої якості, якої бракує, людина починає інтенсивно розвивати ту ознаку, що у неї і так добре розвинена, компенсуючи тим самим свій недолік. Люди часто прагнуть не тільки компенсувати недостатність органу, але й суб'єктивне відчуття неповноцінності, яке розвивається з відчуття власного психологічного або соціального безсилля. Відчуття неповноцінності з різних причин може стати надмірним. Це може стати причиною появи двох форм захисних механізмів: компенсації і гіперкомпенсації. Гіперкомпенсація виявляється в тому, що людина прагне розвинути ті дані, які у неї слабо розвинені.

Дуже важливим у конструктивній поведінці людей з особливими потребами є гумор як один із способів розрядки - перетворення негативних відчуттів в щось прямо протилежне - в джерело сміху. Роль гумору в цьому випадку зводиться до захисту людського Я, оскільки дозволяє зберегти самовладання, гідність і самоконтроль у виняткових (екстремальних) умовах. Саме гумор може відігравати роль ауторегулятора власних негативних почуттів за рахунок двох основних функцій: підбадьорювання: гумор регулює рівень напруги, спонукаючи суб'єкта до діяльності, до подолання або певного усунення перешкоди. Це може досягатися за рахунок висміювання (знецінення) перешкоди або власного неадекватного способу дії; відступу (поразковий гумор)   зняття напруги ціною відмови від потреби.

При правильному ставленні до проблем людей з особливими потребами з боку їх власного Я та оточуючого середовища спостерігається позитивна оцінка ними свого психологічного стану, адекватне відношення до свого дефекту і наявного захворювання. Такі люди усвідомлюють своє становище і можливості, їх відрізняє упевненість в собі, гнучкість поведінки, невимушеність в спілкуванні, оптимістичність, підвищена психічна і поведінкова активність.

У результаті аналізу всіх досліджених показників психологічного статусу інвалідів були виділені основні психологічні захисні механізми, які в першу чергу потребують глибокого розуміння та аналізу, адже вони здійснюють великий вплив на стан психічної сфери людини з особливими потребами. Звичайно, дія цих механізмів є не обов’язковою, має різний ступінь вираженості, потребує суб’єктивного аналізу кожного окремого випадку в цілях класифікації, використання для диференційованої оцінки, а при потребі – й подальшої корекції.


Список використаної літератури:

1. Демина Л.Д., Ральникова И.А. Психическое здоровье и защитные механизмы личности.   Изд-во Алтайского государственного университета, 2000. – 123 с.
   
2. Момот В.А. Особенности личности и социально-психологического статуса инвалидов по зрению с психическими расстройствами // Психотерапия. – 2006.   № 2. – С. 36-39.
   
3. Терюханова І. Занятість інвалідів: реалії та перспективи // Україна: аспекти праці. – 2007.   №1. – С. 3-9.
   
4. Терюханова І. Професійна реабілітація інвалідів // Демографія та соціальна економіка. – 2007.   №1. – С. 142-150.
   

РЕКОМЕНДАЦІЇ

круглого столу "Актуальні проблеми професійної самореалізації осіб з особливими потребами на ринку праці"

Учасники круглого столу відзначають актуальність проблеми професійної самореалізації осіб з особливими потребами на ринку праці України, а також опрацювання сучасних технологій професійної орієнтації, професійного навчання та працевлаштування інвалідів.

Ефективна інтеграція осіб з особливими потребами в систему соціально-трудових відносин, як засвідчують проведені дослідження, можлива лише за умови створення інноваційного, освітньо-реабілітаційного й корекційно-розвиваючого соціального середовища для цієї найбільш уразливої категорії громадян, яке системно поєднує в собі юридичні, медичні, психологічні, педагогічні й соціально-трудові аспекти, а також сприяє їхній соціальній реадаптації та професійній самореалізації в суспільстві.

Учасники круглого столу відмічають, що на сучасному етапі суспільного розвитку державна соціальна політика має бути більше орієнтована на створення роботодавцями належних умов на підприємствах для прийому на роботу осіб з особливими потребами, відновлення у них соціально-трудових умінь і навичок шляхом професійного навчання, забезпечення можливості працевлаштування через створення спеціальних робочих місць для інвалідів з урахуванням їх функціональних і фізичних можливостей. Це дозволить більшою мірою реалізувати конституційні права інвалідів на трудову діяльність, а також сприяти їх професійній самореалізації та інтеграції в систему суспільних відносин.

Всебічно обговоривши актуальні проблеми професійної самореалізації осіб з особливими потребами на ринку праці України, учасники круглого столу вважають за доцільне:

1. Вдосконалення нормативно-правової бази, забезпечення конкретних механізмів працевлаштування, розробку державної програми сприяння професійній самореалізації осіб з особливими потребами на ринку праці.

2. Навчально-науковим установам спільно з центрами зайнятості та центрами професійної адаптації інвалідів передбачити в своїх планах на 2008 рік продовження дослідження з проблем реалізації прав інвалідів на гідну працю у різноманітних сферах професійної діяльності, розробку інноваційних соціальних технологій професійної підготовки та працевлаштування інвалідів.

3. Посилення координації науково-дослідницької діяльності з напрямку професійної самореалізації інвалідів, видання науково-методичної літератури, спрямованої на допомогу Державній службі зайнятості в розробці та запровадженні в її діяльність індивідуальних програм працевлаштування осіб з особливими потребами, адаптацію до сучасних умов технологій професійної орієнтації та програм професійного навчання інвалідів з урахуванням їх індивідуальних особливостей, потреб та інтересів.

4. Удосконалення системи професійного відбору осіб з особливими потребами відповідно до переліку показань та протипоказань стосовно роботи інвалідів за конкретними професіями, узгодженими з класифікатором професій.

5. Вдосконалення статистичної звітності про працевлаштування та зайнятість інвалідів, інформаційно-консультативного забезпечення процесу надання соціальних послуг інвалідам в службі зайнятості.

6. Налагодження дієвого соціального партнерства Державної служби зайнятості, роботодавців, профспілок, навчально-наукових установ різних відомств, об’єднань інвалідів, спрямованого на розв’язання проблем професійної орієнтації, професійного навчання і працевлаштування інвалідів.

Наукове видання

Актуальні проблеми професійної самореалізації осіб

з особливими потребами на ринку праці


Матеріали круглого столу

Київ, 12 грудня 2007 року


Упорядники: М.П. Лукашевич

Н.В. Коляденко

В.І. Жуков

О.М. Ковбаско


Відповідальний за випуск Н.І. Курбанова

Комп’ютерний набір О.М. Ніколаєва

Матеріали друкуються в редакції авторів

Підписано до друку__________. Формат 60 х 84 ^1/16

Папір офсетний. Друк ротаційний трафаретний.

Ум. друк. арк.______. Наклад 100 прим. Зам. №

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

(ІПК ДСЗУ)


03038 м.Київ-38, вул. Нововокзальна, 17