Матеріали круглого столу київ, 12 грудня 2007 року київ 2008
| Вид материала | Документы |
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Постанова від 5 листопада 2008 р. N 974 Київ, 584.74kb.
- Україна, 01025, Київ, вул, 3574.24kb.
- Україна, 01025, Київ, вул, 4122.06kb.
- Нестора Махна "Гуляй-Поле", 982.4kb.
- У м. Києві Податковий кредит на навчання актуальні питання для студентів 2008 року, 48.13kb.
- М. Сімферополь м. Ялта Проблеми та перспективи формування гуманітарної політики в Україні, 2269.36kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року n 10-рп/2008, від, 622.11kb.
- В. Д. Косенко © Авторські права, 5389.02kb.
- Аходів з підготовки Жовтневої районної ланки Миколаївської територіальної підсистеми, 481.95kb.
Деякі питання удосконалення єдиного інформаційного поля між Держслужбою зайнятості та соціальними партнерами щодо
працевлаштування інвалідів
Існує нагальна необхідність вирішування усім суспільством проблеми включення в активне соціальне життя такої складної категорії громадян, як інваліди. Згідно ст.8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, тобто Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я та органами місцевого самоврядування.
Прийняття у 2006 році Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права та трудову діяльність” розширило обов’язки державних органів управління, в першу чергу, управлінь праці держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, а також структур Державної служби зайнятості.
Не буде відкриттям той факт, що управління будь-яким соціальним процесом неможливе без обміну інформацією між усіма учасниками цього процесу. Узгодженості дій щодо державного регулювання процесом працевлаштування інвалідів сприяло видання наказу Міністерством праці та соціальної політики України від 03.05.2007 № 201 “Про затвердження Порядку взаємодії органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості, відділень Фонду соціального захисту інвалідів України, центрів професійної реабілітації інвалідів і навчальних закладів системи Міністерством праці та соціальної політики щодо працевлаштування інвалідів”. Цим наказом визначені основні завдання перерахованих вище установ Міністерства праці та соціальної політики, терміни обміну інформацією між ними щодо стану працевлаштування інвалідів. Разом з тим, слід зауважити, що деякі позиції цього наказу мають недостатньо чітке тлумачення, що може привести до неповного або неоднозначного їх виконання на місцях. Так, п.6 забезпечення функціонування банку даних з проблем інвалідності покладається на органи праці та соціального захисту, а банку даних про інвалідів - на центри зайнятості. Однак, за визначенням, інформаційний банк здійснює процедури збору структурованої вхідної інформації, її обробки, накопичення, оновлення за певними алгоритмами, а також надання відповідним користувачам вихідної інформації. Як правило, він створюється для того, щоб можна було в будь-який час одержати потрібну інформацію за окремими ознакам кожного об’єкту, що є складовою цього банку. Не можна вважати, що список інвалідів, які стоять на обліку в управлінні праці або у центрі зайнятості, являє собою інформаційний банк, тому що для його створення потрібне точне визначення усіх ознак і чинників об’єкта, який включається до банку, порядку введення вхідної інформації, математичне забезпечення. Отже, має бути створена комп’ютерна програма обробки всього масиву інформації, система підготовки та передавання даних іншим користувачам комп’ютерними системами. Саме тому з наказу не зовсім ясно, які дані з індивідуальної програми реабілітації інваліда, окрім освітнього і професійного рівня, повинні включатися в централізований банк даних органу праці та соціального захисту, яким чином треба оформлювати в цьому банку таку ознаку, як потреба інваліда у працевлаштуванні.
У службі зайнятості засобами ЄІАС інваліди вже були визначені як окрема категорія, тому в цьому питанні не буде виникати складнощів. Але до 2007 року державна служба зайнятості надавала інвалідам консультативні послуги, а з цього року зобов’язана здійснювати усі соціальні послуги, в тому числі й з працевлаштування. Це питання накладає необхідність більш досконалого вивчення ситуації на ринку праці щодо наявності та створення робочих місць, які можуть бути зайняті безробітними інвалідами.
Згідно статистичної форми 3-ПН, роботодавець інформує центр зайнятості про вільне робоче місце (вакансію), його характеристику, а також визначає вимоги до претендента на це робоче місце (вакансію). Додатково він вказує, що вільне робоче місце (вакансія) може бути зайняте такою категорією громадян, як інваліди. Але така інформація є недостатньою для служби зайнятості при вирішенні питання працевлаштування конкретного інваліда з урахуванням його можливостей, потреб і побажань. Тому спеціалістам центрів зайнятості доводиться майже по кожній такій вакансії в телефонному режимі з’ясовувати додаткові дані про неї. Якщо кількість таких вакансій не перебільшує декілька десятків, то цей обсяг роботи може бути виконаний. Але є центри зайнятості, де таких вакансій декілька сотень, наприклад, у Києво-Святошинському районі Київської області. Тому вбачається доцільним у таких випадках в системі ЄІАС створити окремий реєстр вакансій для інвалідів. Це надасть змогу більш економно витрачати робочий час спеціалістів центрів зайнятості.
Ще одна проблема виходить з того, що вже згаданим наказом на базові центри зайнятості покладені завдання щодо інформування в електронному вигляді відділення Фонду соціального захисту інвалідів про підприємства, у яких за основним місцем роботи працюють вісім і більше осіб. Однак, по-перше, для цього треба мати систему електронного обміну між базовими центрами зайнятості і обласними відділеннями Фонду. По-друге, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 (остання редакція Постанова Кабінету Міністрів України № 1602 від 15.11.2006, п.4) визначено, що відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів забезпечується реєстрація підприємств, на яких працює вісім і більше осіб, та одержується від них звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також здійснюється контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тому не зовсім ясно, чому прямі функції, покладені постановою Кабінету Міністрів України на Фонд соціального захисту інвалідів, мають виконуватися, згідно вказаного наказу, базовими центрами зайнятості.
Подальше удосконалення інформаційного поля між усіма структурами та інституціями, які опікуються проблемою працевлаштування інвалідів, має бути спрямоване на створення чітко сформованого інформаційного банку даних, за допомогою якого усі учасники процесу працевлаштування інвалідів, і в першу чергу самі інваліди, могли б одержати конкретну, коректну, точну і достатню інформацію. А це, в свою чергу, забезпечить прискорення самого процесу працевлаштування інвалідів.
Л.І. Сіманчук, заступник директора Київського обласного центру зайнятості
ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ В УМОВАХ СУЧАСНОГО РИНКУ ПРАЦІ
Сучасна соціальна політика щодо інвалідів має ґрунтуватися на комплексному підході: професійна орієнтація, професійне навчання і наступне - працевлаштування. Саме такий підхід може забезпечити покращення зайнятості вказаної категорії населення.
Так, для держави професійна реабілітація людей з інвалідністю – це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв’язання соціальних проблем цієї категорії населення. Для людей з інвалідністю – це їх інтеграція у суспільство, підвищення їх конкурентоспроможності на сучасному ринку праці через перенавчання професіям, які користуються попитом, що дозволяє значно підвищувати працевлаштування за набутою професією та адаптуватися цим особам до потреб ринку праці, відчути себе потрібними і рівноправними громадянами в сучасному світі.
Проте, у практичній площині розвиток сучасного інституту соціальної реабілітації людей з інвалідністю вимагає реформування своєї найважливішої складової – професійної реабілітації. Почати варто з філософії професійної реабілітації: людина з інвалідністю повинна розглядатися не як об’єкт соціальної роботи, а її активний суб’єкт, здатний приймати власні рішення і нести за них відповідальність.
Організація професійної орієнтації осіб з обмеженою працездатністю ґрунтується саме на таких засадах, проте слід визнати наявність реальних труднощів:
- на сьогодні відсутні обґрунтовані переліки найбільш підходящих для професійної реабілітації інвалідів галузей народного господарства та професій, за якими можна здійснювати професійне навчання цієї категорії громадян. Така інформація є необхідною, оскільки спеціаліст з професійної орієнтації служби зайнятості намагається максимально узгодити потреби, інтереси, здібності, нахили, і найважливіше стан здоров’я та медичні протипоказання до праці (за висновком МСЕК) громадянина з інвалідністю із реальною ситуацією на ринку праці, потребою галузей народного господарства у професійних кадрах;
- відсутні професіограми, професіокарти та психограми, які враховували б особливості показань і протипоказань до праці інвалідів з різними захворюваннями за найбільш придатними для професійної реабілітації даної категорії осіб професіями;
- для надання якісних, адресних послуг з професійної консультації та професійної діагностики інвалідам необхідні надійні психодіагностичні методики, які враховували б проблеми зі здоров’ям.
Відсутність адаптованих професіограм, професіокарт, психограм і надійних методик зумовлює труднощі в забезпеченні права інвалідів на свідомий вибір або зміну професії відповідно до стану його здоров’я. Професійна орієнтація інвалідів не носить на сьогодні системного характеру, особливо серед молоді. Досвід роботи свідчить, що професійною орієнтацією дітей-інвалідів, вихованців спеціалізованих навчальних закладів освітяни практично не займаються. Не можна даній категорії населення надати якісні послуги з професійної орієнтації за відсутності індивідуальної реабілітаційної програми і чітких рекомендацій МСЕК щодо працездатності і профпридатності. Особливо болючим дане питання є у професійній орієнтації дітей-інвалідів, дітей-сиріт-інвалідів віком до 18 років, яким не видається реабілітаційна програма на руки (медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років направляється в орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків). Саме тому на державному рівні необхідно чітко визначити, яким повинен бути механізм співпраці служби зайнятості та органів соціального захисту населення у напрямку професійної та соціальної реабілітації інвалідів, особливо дітей-інвалідів. Потребує реформування стан взаємодії соціальних служб, зобов’язаних займатися професійною, медичною і соціальною реабілітацією інвалідів. Зокрема, у програмі реабілітації інваліда повинні бути чітко вказані всі відповідальні соціальні установи за реалізацію напрямків програми.
Протягом поточного періоду 2007 року в Київській області навчалось 19 осіб з обмеженими фізичними можливостями (2006 рік – 1особа). З них 16 вже закінчили навчання. Професійне навчання проводилось за такими спеціальностями: «Підготовка безробітних до організації підприємницької діяльності з використанням ІК-технологій та Інтернету», «Секретар-керівника», «Продавець продовольчих товарів», «Комп’ютерні мережі та технології», «Обліковець (реєстрація бухгалтерських даних)», «Самоменеджмент в забезпеченні конкурентноздатності безробітних на сучасному ринку праці», «Організація власного бізнесу» тощо.
Служба зайнятості надає послуги з професійного навчання особам з обмеженими фізичними можливостями, з урахуванням рекомендацій МСЕК, але за рахунок коштів Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття такі послуги оплачуються тільки застрахованим особам, незастрахованим особам такі послуги оплачуються за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.
Для ефективної роботи та співпраці необхідно створити дієвий банк даних Фонду інвалідів про незастрахованих осіб (з відміткою групи), особливо тієї групи інвалідів, яка по рекомендації МСЕК може навчатись у масових навчальних закладах, а не тільки в спеціалізованих.
Основними причинами, які стримують зайнятість інвалідів після проходження ними навчання, є:
- недостатній рівень підтримки інвалідів – випускників навчальних закладів;
- відсутність механізму заохочення роботодавців до працевлаштування інвалідів;
- недостатня кількість спеціалізованих робочих місць для інвалідів;
- низька мотивація до праці у самих інвалідів та в більшій частині відсутність бажання працевлаштування.
З метою підвищення рівня зайнятості інвалідів необхідно розробити та запровадити податково-кредитний механізм, спрямований на стимулювання створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, у тому числі додаткових, понад установлений норматив. Необхідно зобов’язати роботодавців при подачі до центрів зайнятості вакансій для інвалідів визначати категорії інвалідів, для яких це вільне робоче місце підходяще.
При наявності великої кількості вільних робочих місць для інвалідів спеціалісти служби зайнятості разом з представниками фонду інвалідів та управління праці та соціального захисту населення обстежують ці робочі місця і при виявленні неможливості працевлаштування інвалідів на такі вільні робочі місця повинні ініціювати перед Фондом соціального захисту інвалідів зняття з цих вакансій визначення «вакансія для інвалідів». Сьогодні з вакансій, які вказані в звітах форми 3-ПН підприємствами, установами та організаціями, основна кількість вільних робочих місць надається для робітничих професій, що, як відомо, потребує гарного фізичного здоров’я: це підсобні працівники, вантажники, охоронники, двірники, клеїльники, пакувальники, сортувальники яєць, прибиральники територій, сторожі, продавці продовольчих товарів. Крім того, заробітна плата цих вакансій мінімальна.
Пропонується ініціювати введення до бази даних ЄІАС фільтру, за яким можна вибрати підприємства з чисельністю осіб більше 8 чоловік. Це дасть можливість оперативного обміну інформацією з Фондом соціального захисту інвалідів для виявлення підприємств-порушників законодавства про працевлаштування інвалідів.
Кожного місяця Київським обласним центром зайнятості вакансії базових центрів для інвалідів подаються до обласної облдержадміністрації для розміщення в Інтернеті. За станом на 1 листопада в банку вакансій для інвалідів було більше 1000 вакансії, в тому числі 740 вакансій для молоді. Але, в основному, ці вакансії не привабливі для працевлаштування через низьку заробітну плату, неналежні умови праці та невідповідність стану здоров’я інвалідів вимогам вакантних місць.
Зрозуміло, що усунення вказаних труднощів в роботі з роботодавцями, організації професійної орієнтації та професійного навчання осіб з інвалідністю в кінцевому результаті позитивно позначиться на реформуванні всієї системи професійної і соціальної реабілітації інвалідів, що дає змогу для розв’язання проблеми працевлаштування та гідної зайнятості інвалідів.
Список використаної літератури:
Мостіпан О. Державна політика щодо інвалідів: перспективи та пріоритети // Соціальний захист. – 2002. - № 11. – С. 13-16
- Шевцов А.Г. Открытая модель социальной реабилитации людей с инвалидностью и современный мир // Практична філософія. – 2003. - № 1. - С. 127-137
- Зайнятість молоді з функціональними обмеженнями / О.О. Яременко, К.П. Бондарчук, Н.М. Комарова. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 139 с.
- Методологія системного наукового підходу щодо реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями / Г. Галиць, Ю. Куліков – К.: НДІ праці і зайнятості населення, 2006. – 138 с.
Л.Г. Колєшня, завідувач відділу робочих
місць, профорієнтації та підготовки
кадрів Науково-дослідного інституту
праці та зайнятості населення,
кандидат економічних наук
Н.К. Стульпінас, науковий співро-
бітник Науково-дослідного інституту
праці та зайнятості населення
Професійна орієнтаціЯ осіб з особливими Потребами
як засіб підвищення їх конкурентоспроможності
на сучасному ринку праці
Професійна орієнтація відіграє важливу роль у процесі вирішення питань, пов’язаних із пошуком підходящої роботи серед тимчасово незайнятого населення, яка націлює безробітних на максимальне врахування як власних особистісних та професійних можливостей. так і потреб роботодавців у певному конкретному регіоні при виборі майбутньої роботи чи професії для подальшого працевлаштування або професійного навчання. Це створює сприятливі можливості для зростання рівня працевлаштування безробітних громадян, покращує їх конкурентоспроможність та сприяє вирішенню кадрового дисбалансу на сучасному ринку праці. Особливе значення це має для інвалідів, які відносяться до категорії обмежено конкурентоспроможних верств населення та потребують особливої уваги з боку служби зайнятості, враховуючи, що рівень працевлаштування серед інвалідів, бажаючих працювати, за 2006 рік становив лише 26,6%.
Більшість інвалідів не вміє виявляти й адекватно оцінювати власні обдарування, здібності, індивідуально-психологічні якості, можливості здобуття професії та реальні шанси майбутнього працевлаштування за вибраною професією, спеціальністю. При цьому вони не враховують кон’юктуру професій на ринку праці, перспективні потреби в робочій силі за професіями, спеціальностями, реальні можливості працевлаштування. В результаті професійний вибір здійснюється необгрунтовано, нерідко – стихійно, під впливом випадкових чинників, оточення, престижних на даний момент професій.
Тому актуальними проблемами для інвалідів є обгрунтованість вибору підходящої професії. Успішне здобуття професії залежить від рівня відповідності індивідуальних властивостей інвалідів (фізичного, психічного стану здоров’я, обдарувань, здібностей, психологічних, психофізичних якостей тощо) вимогам професії, тому важливо забезпечити таку відповідність, адже чим вищий її рівень, тим успішніше інвалід зможе опанувати обрану професію, здобуде кваліфікаційний рівень і стане компетентним, високопродуктивним працівником. Важливо допомогти, посприяти кожному інваліду виявити і розвивати його обдарування, здібності, а відтак своєчасно обрати підходящу професію.
З огляду на це, зростає роль, значення профорієнтації, яка покликана розв’язувати саме ці завдання: сприяти інвалідам у виборі підходящої (відповідно до стану фізичного, психічного здоров’я, обдарувань, здібностей, інтересів, бажань, потреб тощо) професії з урахуванням попиту ринку праці на робочу силу.
Професійна орієнтація інвалідів здійснюється з метою сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності інвалідів на ринку праці та досягнення їх ефективної зайнятості .
Основними завданнями професійної орієнтації визначено:
- забезпечення соціально-економічних гарантій в сфері вільного вибору чи зміни виду трудової діяльності, професії, спеціальності, форми зайнятості та шляхів самореалізації кожного інваліда в умовах ринкових відносин;
- досягнення збалансованості між професійно-кваліфікаційним, освітнім рівнем, інтересами, здібностями й психофізіологічними особливостями, станом здоров’я інваліда та професійно-кваліфікаційною структурою попиту на ринку праці.
Основними принципами професійної орієнтації та психологічної підтримки інвалідів є:
- забезпечення рівних можливостей осіб з інвалідністю;
- об’єктивності, що передбачає врахування стану здоров’я, психологічного стану, рівня освіти, кваліфікації, сімейного становища, соціально-побутових, економічних та інших чинників;
- узгодженості інтересів, можливостей особистості та потреб ринку праці;
- пріоритет інтеграції у суспільне виробництво й соціальне середовище перед деінтеграцією або ізоляцією;
Сучасний стан професійної орієнтації інвалідів не повною мірою відповідає тим процесам, що відбуваються в соціально-економічній сфері країни. Профорієнтаційна робота не носить системного характеру, не розроблена методологія, слабо забезпечена навчально-методичними ресурсами, відсутні програми профорієнтаційного обслуговування інвалідів. Наукові дослідження з проблем профорієнтації здебільшого не супроводжуються широким впровадженням їх результатів у масову практику і недостатньо зорієнтовані на розв’язання актуальних проблем формування трудового потенціалу держави, не сформована система підготовки кадрів для проведення профорієнтаційної роботи на професійній основі. Нагальною є потреба у впровадженні професії профорієнтолога. Ефективність профорієнтації інвалідів знижується також внаслідок відсутності повної, достовірної і своєчасної інформації щодо структурних та професійно-кваліфікаційних змін, що відбуваються в окремих сферах економічної діяльності, на конкретних підприємствах, в установах та організаціях. Все визначене негативно впливає на забезпечення конкурентоспроможності інвалідів при переході до етапу інноваційного розвитку держави і зумовлює необхідність модернізації професійної орієнтації інвалідів та побудови її цілісної системи.
У державній політиці у сфері реабілітації інвалідів пріоритетним напрямом стає створення правових, соціально-економічних та організаційних умов для підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у широкій інтеграції у суспільство, досягненні соціальної та матеріальної незалежності. Це передбачає, зокрема, їх професійну реабілітацію, відновлення або здобуття трудових навичок, отримання освіти, професійної перепідготовки і працевлаштування з урахуванням функціональних можливостей на основі експертизи професійної придатності та індивідуальної програми реабілітації, невід’ємною складовою якої є профорієнтація.
З метою удосконалення профорієнтаційної роботи населення в даний час розробляється проект нової редакції Концепції державної системи професійної орієнтації населення. При розробці Концепції мають бути враховані зазначені вище завдання, принципи, проблеми та особливості проведення профорієнтаційної роботи серед інвалідів. У проекті Концепції державної системи професійної орієнтації населення потрібно зафіксувати необхідність проведення практичної роботи з профорієнтації інвалідів на основі індивідуальної карти професійної реабілітації інвалідів, розробленої МСЕК, котрою передбачати умови, форми реабілітаційних заходів, терміни їх проведення та виконавців. Для забезпечення зв’язків між усіма структурами, які задіяні у профорієнтації інвалідів, у проекті необхідно створити чи визначити головну організацію, яка б координувала роботу з професійної орієнтації та психологічної підтримки інвалідів у навчальних закладах, центрах професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, підрозділах державної служби зайнятості.
В цілому, на нашу думку, покращенню профорієнтаційної роботи серед інвалідів сприятимуть наступні заходи:
- створення спеціалізованих центрів, відділів професійної орієнтації, психологічної підтримки і професійного навчання інвалідів у державній службі зайнятості, що забезпечують органічну єдність психолого-педагогічних, медико-соціальних консультацій, професійного відбору під час вибору професії та вступу на навчання в професійно-технічні, вищі навчальні заклади;
- організація кабінетів професійної орієнтації та психологічної підтримки інвалідів, методичних кабінетів, кабінетів інформатики;
- введення посад працівників, які відповідають за професійну орієнтацію й психологічну підтримку інвалідів: практичних психологів, професійних консультантів, психофізіологів, реабілітологів й інших фахівців;
- розроблення відповідних науково-методичних матеріалів для профорієнтаційної роботи з інвалідами (методик, рекомендацій, підручників професіографічного і психологічного характеру);
- розроблення навчальних планів та програм підготовки педагогічних працівників та інших фахівців у сфері професійної орієнтації інвалідів;
- внесення доповнення до державної статистичної звітності форми №2-ПН «Звіт про працевлаштування і зайнятість населення» - у розділ 11 поряд з такими категоріями, як жінки та молодь до 35 років, внести категорію – інваліди, в тому числі за групами: І, ІІ, ІІІ.
Вказані заходи з професійної орієнтації інвалідів сприятимуть скоординованій та цілеспрямованій діяльності всіх суб’єктів системи професійної орієнтації та психологічної підтримки інвалідів, підвищення соціально-економічної ефективності управління й організації даної роботи, стимулюванню розвитку соціальної й економічної активності інвалідів, підприємницької ініціативи та зростанню рівня працевлаштування інвалідів.
Т.В. Семигіна, керівник Школи соціаль-ної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філософії в галузі політології