Л. М. Олійник доцент кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної освіти Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, кандидат педагогічних наук

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 7. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН 1. Принципи функціонування групи АСПН Наведемо в скороченому виглядi стенограму першого заняття групи. 2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників АСПН Зворотній зв’язок. Умiння ставити запитання. Умiння надавати пiдтримку Пiзнавальна обробка досвiду, набутого в групi АСПН. Вмiння сприймати людину такою, якою вона є.

Подобный материал:

• План роботи, 1824.62kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 667.89kb.
• Проект Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», 923.18kb.
• Програми з російської мови загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих, 2117.07kb.
• План роботи кафедри педагогіки І психології на 2012 рік ухвалено, 1468.56kb.
• Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2022.42kb.
• Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2145.15kb.
• Попова Ольга Іванівна, доцент кафедри української мови Інституту філології Бердянського, 70.97kb.
• Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
• Протокол засідання журі III етапу Всеукраїнської олімпіади з педагогіки І психології, 40.39kb.

7. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН

Вся психокорекцiина робота АСПН спрямовується на поглиблення й розширення соцiальної компетентностi учасникiв навчання, дослiдження детермінованості їхнiх особистiсних проблем попереднiм життєвим досвiдом, що в кожного суб'єкта залишив свiй слiд, вiдбиток на несвiдомiй сферi. До загальних змiн належать:

• розвиток здатностей до аутопсихотерапiї й сензитивних здiбностей сприймання iнформацiї, важливої для розумiння себе та iнших (iдеться про вмiння видiляти "фiгуру" i "тло" в соцiально-перцептивному матерiалi);
  
• засвоєння оптимальних умiнь спiлкування, а саме - вмiння приймати людину (й себе) такою, якою вона є, розумiти когнiтивнi передумови виникнення рiзних емоцiйних станiв, корегувати їх iз базовими формами захисту, адекватно визначати свiй внесок у виникнення непорозумiнь з iншими людьми, бачити стереотипно-деструктивнi тенденцiї поведiнки, якi не є продуктивними для спiлкування, i зясовувати для себе причини "збоїв", звязанi з тим, що було закладене в дитинствi, особливостями процесу соцiалiзацiї;
  
• набуття лабiльностi нервових процесiв та гнучкостi поведiнки;
  
• вмiння адекватно поцiновувати ситуацiю спiлкування, прогнозувати тенденцiї її розвитку та управляти нею;
  
• розвиток психологiчної вiдповiдальностi за свою поведiнку;
  
• вiдмова вiд "пiдпiрок" - психологiчних "милиць", вироблення здатностi психологiчної захищеностi, що базується на глибинному розумiннi своїх захисних (автоматизованих) тенденцiй, нейтралізації їхнього iмперативного впливу на поведiнку;
  
• розвиток умiння перетворити себе на об’єкт дослiдження та психологiчних умiнь вiдчуття й аналiзу значущої для себе ситуацiї спiлкування, здатностi до глибинної рефлексiї iнфантильних витокiв особистiсної проблематики, вмiння ретроспективного аналiзу iсторiї власного життя та минулого досвiду спiлкування з людьми;
  
• вмiння об'єктивувати "запрограмованiсть" власної психiки;
  
• розумiння власного (неусвiдомлюваного до АСПН) "життєвого плану" й разом iз тим - виховання здатностi втримувати себе вiд рабського слiдування "програмам дитинства".
  

Все це сприяє розвитковi можливостей у розумiннi себе та взаємин з людьми.

Психокорекцiйний процес у групi АСПН має свою суттєву специфiку, яка виражаються в цiлiсностi та єдностi всiх методичних прийомiв, в пiзнаннi цiлiсних проявiв психiки учасникiв навчання своєю емоцiйною, когнiтивною та бiхевiоральною сферами. Оскiльки АСПН орiунтується на глибиннi аспекти психiки людини, її несвiдомi прояви, особливої цiнностi набуває спонтаннiсть i невимушенiсть поведiнки, коли пiзнається внутрiшня детермiнованiсть учинкiв. Тому в групi АСПН мiнiмiзується формальна структурованiсть усiх процедур, прийомiв та пропозицiй керiвника. Учасник такого навчання дiстає можливiсть вивчення когнiтивно-семантичних передумов власної особистiсної проблеми й розвиває вмiння скористатися набутими рефлексивними знаннями для самопiзнання в реальнiй дiйсностi та внесення бажаних корективiв у власну поведiнку.

Процес АСПН допомагає суб'єктовi рефлексувати iлюзорнi потреби власного "Я" та засоби їх досягнення, а також спробувати новi форми поведiнки на завершальному етапi роботи групи у вiдповiдностi з набутими знаннями. Таке навчання пiдвищує психологiчну культуру суб'єкта, психологiчну захищенiсть i психологiчну силу. Проходження тренiнгової групи суб'єктом загалом сприяє збагаченню соцiально-перцептивного iнтелекту, розширює компетентнiсть у галузi спiлкування, розвиває емпатiю та сензитивнiсть, група ж АСПН iще навчає способам психоаналiзу та глибинного пiзнання психiки - власної та iншої людини.

Контрольні питання:

1. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН

2. Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН

3. Поняття особистісної проблеми суб’єкта та ґенеза

4. Поняття психічного захисту. Його різновиди й функції

5. Особливості вивчення "психічних захистів"

6. Групова динаміка як фактор психокорекції

7. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН

8. Специфіка психокорекційного процесу у групі АСПН


Тема 15


Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання

План

1. Принципи функціонування групи АСПН

2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників АСПН

3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи АСПН

4. Чинники, що сприяють інтеграції групи

5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН

1. Принципи функціонування групи АСПН

Групова психокорекцiя iстотно вiдрiзняуться вiд занять з академiчної психологiї не лише методичною своєрiднiстю, а й специфiчною органiзацiєю. Всi види групової корекції найбiльш єднає пiдготовча, органiзацiйна частина. В АСПН, як i в будь-якому рiзновидi тренiнгу, звичним у розмiщення членiв групи по колу. Кiмната має бути затишною, iзольованою вiд стороннiх шумiв.

Практично-навчальна робота груп дiстала найбiльш поширену назву − соцiально-психологiчний тренiнг (СПТ). Л.А. Петровська витлумачує цей термiн як своєрiдну форму впливу, спрямованого на пiдвищення психологiчної компетенцiї учасникiв спiлкування. Проте Г.О. Ковальов називає цю роботу колективом активного соцiального навчання (КАСН), а Ю М. Тмельянов - активним соцiальним навчанням.

Малу групу, в якiй запроваджуються цi методи навчання, вони називають навчально-тренiнговою групою (НТГ). В її завдання входить забезпечення спецiального пiзнання психологiї спiлкування, яка поєднується з активним його застосуванням i розвитком можливостей прогнозувати наслiдки комунiкативних подiй.

Тренiнгова практика має кiлька рiзновидiв, зокрема вiдеотренiнг (X. Мiккiн або Балiнтовськi групи (С. Петербург, Б. А. Бараш).

Особливої уваги заслуговує тренiнг, розроблений В. А. Кан-Калiком з використанням системи К. С. Станiславського. Характерною рисою АСПН у тім, що воно не спрямоване на тренаж комунiкативних умiнь i навичок чи на психотерапiю, а є способом навчання.

Передбачаються, що керiвник АСПН чiтко зна основнi напрями, якими має реалiзуватися розвиток групи й самопiзнання кожного її учасника, вiдкриття ними важливих, але несповна усвiдомлених аспектiв своєї особистостi.

Методична органiзацiя АСПН вiдповiдає прогресивним вимогам:

• керiвництво даним процесом має демократичний (недирективний) характер;
  
• атмосфера взаємин у групi пройнята прагненням довiри, взаємопiдтримки, взаємоприйняття, щиростi й відкритості;
  
• самодiяльнiсть учасникiв навчання заохочується можливостями спiвпрацi, об’єктом уваги присутнiх є не лише результати певного процесу, а й його динамiка;
  
• ефективнiсть навчання досягаються не простим засвоєнням готових знань, а передбачає оволодiння процесом пiзнання нового, не усвiдомлюваного ранiше, значущого для особистостi матерiалу;
  
• вiдпрацювання (тренаж) умiнь i навичок.
  

Заняття в групi АСПН органiзовують з урахуванням їхньої тривалостi в належно обладнанiй аудиторiї, що сприяє налагодженню зворотного зв’язку мiж учасниками навчання. При доборi в групу учасникiв слiд дотримуватися певних принципiв:

• добровiльнiсть;
  
• вiдсутнiсть занадто стереотипних форм поведiнки;
  
• наявнiсть бажання самовдосконалити вмiння й набути навички спiлкування.
  

Перед початком занять бажано прочитати лекцiю про основнi теоретичнi моменти й особливостi функцiювання психококорекцiйної групи, а також про тi результати, яких можна досягти. Добiр має бути двостороннiм. Готовнiсть до навчання можна вважати первинним критерiєм залучення в групу. Якщо бажаючих набереться бiльше, варто провести повторинний етап - випробування на визначення стiйкостi мотивацiї до такого навчання. Наприклад, пропонується висловитися на тему: "Що я очiкую вiд навчання в групi АСПН" або "Якi проблеми збираюся вирiшувати", виконати малюнок на тему: "Я-реальне", "Я-iдеальне". Ефективнiсть виконання цих завдань багато в чому засвiдчить рiвень мотивацiї до такого навчання.

Доцiльно (хоча й не обовязково), щоб психокорекцiйна група була гетерогенною щодо статi й закритою. Загальна кiлькiсть годин 100-120. Заняття можна проводити або протягом навчального року (по 3,5-4 години) раз на тиждень, або протягом 10-12 днiв, працюючи по 8-12 годин на добу. Оптимальна кiлькiсть учасникiв - 12-14 осiб.

У вступнiй бесiдi керiвник має повiдомити про основнi принципи роботи й форми поведiнки учасникiв групи. Прийняття членами групи принципiв її роботи - надзвичайно важлива умова створення належного психологiчного мiкроклiмату, важливого для самопiзнання й пiзнання iншої людини. Засвоєння цих принципiв та особливостей навчання здiйснюуться на перших двох-трьох заняттях, на яких керiвник наголошує на звертаннi одного до одного та "ти" й по iменi, щоб забезпечити спiлкування на рiвнi "людина-людина"; вiдвертiсть; правило "тут i" тепер"; добровiльнiсть: сприймання себе й iнших такими, якими вони є.

Власнi якостi мають оцiнюватися самостiйно на основi одержаної в групi iнформацiї. Керiвник застерiгає учасникiв вiд скороспiлих, необгрунтованих висновкiв, рекомендує уникати застосування оцiнних суджень з використанням моральних i соцiальних критерiєв. Розмова в групi АСПН ведеться лише в планi дослiдження психологiчних явищ. Керiвник пояснюу психологiчнi термiни, якi використовуються в АСПН; пропонує максимально об'єктивувати в групi власнi емоцiйнi стани, не критикувати свої почуття, заохочує виявлення почуттiв.

Висувається також вимога не обговорювати групової подiї поза заняттями. Визнавати й запроваджувати в групi АСПН щирiсть i чуйнiсть у взаєминах. Виключати мiркування фiлософського, полiтичного й суто теоретичного плану. Критика не допускаються, хоча конфронтацiя можлива. Кожен учасник АСПН має право вiдмовитися вiд тiєї чи iншої пропозицiї до дiї в групi. Цiнується невимушена поведiнка. Небажана категоризацiя групового матерiалу за принципом "добре-погано". Вiдсутнi також загальноприйнятi при навчаннi заохочення й покарання. Ситуацiї з минулого життя бажано "змальовувати" не лише усно, а й моделювати за допомогою учасникiв АСПН, оскiльки найбiльш цiнним для аналiзу матерiалом у дiї, вчинки, якi щойно вiдбулися в ситуацiї "тут i тепер". Навчання пов’язане з певними емоцiйними навантаженнями, про що керiвник попереджає заздалегiдь.

Члени групи дiзнаються про особливостi групового процесу АСПН як цiлiсної системи психолого-педагогiчного впливу на особистiсть, що розвиваються спонтанно, вiльно, проте повязується з регламентацiєю емоцiйних навантажень. Учасникiв повiдомляють також про нетрадицiйний характер керiвництва групою АСПН, за якого вiдсутня жорстка регламентацiя поведiнки та формальне управлiння.

Керiвник бере участь в усiх процедурах АСПН.

Незважаючи на вказанi принципи функцiонування групи АСПН, учасники навчання мають право поводитися вiльно, не боячись покарання за порушення принципiв. Керiвник нацiлює членiв групи на засвоєння певних форм поводження при такому навчаннi.

Наведемо в скороченому виглядi стенограму першого заняття групи.

Керiвник проводить iнструктаж. Пропонує, як i наголошувалося ранiше, звертатися один до одного на "ти" й за ім’ям, пiдкреслюючи небажанiсть оцiнних суджень, моральних i соцiальних оцiнок. Далi вiн говорить: "Ви, мабуть, самi вiдчуваєте, що деякi труднощi в спiлкуваннi вiдбиваються в першу чергу в емоцiйнiй сферi. Тому в психокорекцiинiй групi бажано все переводити на мову почуттiв замiсть того, щоб давати оцiнку вчинкам. Стверджувати, що хтось iз присутнiх егоїст, не є груповою формою взаємодiє. Краще сказати про почуття, якi викликає поведiнка цiєї особи, наприклад: "Мене дратує (або радує); що ти..." (й назвати вчинок).

При груповiй психокорекцiї не повинно бути критики як такої. Близькою до критики є така зворотна форма звязку, як конфронтацiя. Йти на конфронтацiю з iншим членом групи - означає вiдкрито сказати йому щось дуже важливе для нього в планi особистого самопiзнання, хоч, можливо, й не зовсiм йому приємне. Цим ми будемо суттєво допомагати одне одному в пошуках чогось важливого. Щира, безпосередня реакцiя може бути не зовсiм приємною iншiй людинi. А щоб не скривдити одне одного, необхiдно знаходити вiдповiднi форми викладу iнформацiї, без знецiнення змiсту. Така практика є одночасно корисним елементом тренажу. Якщо навчитися знаходити найкращу форму вираження своїх думок i почуттiв, навiть неприємних, у тактовний спосiб, то це вже хист спiлкування.

Найважливiша запорука успiшного навчання в груповiй психокорекцiї у сфера вiдвертостi. Але не в звичному її розумiннi, коли розкриваються всi таємницi (за бажанням - iнтимнi аспекти), а вiдвертого висловлення власної реакцiї на ситуацiю "тут i тепер". Якщо хтось вiдчує необхiднiсть навести iнтимний матерiал у групi, щоб вона допомогла розiбратися в переживаннях, то недопустимо. Проте, згiдно з принципами АСПН, цього не вимагається. Важливiшою є вiдверта реакцiя на те, що вiдбувається в групi в ситуацiї "тут i тепер". Особливо бажаним є висловлення почуттiв учасником навчання, власного сприйняття ситуацiї, без турботи про те, "який матиму вигляд". В життi така турбота виправдана, в психокорекцiйнiй групi - нi. Поведiнка в групi має бути щирою.

В роботi групи виключаються категоризацiя вражень за двома полярними ознаками: "добре-погано". Не оцiнювати те, що вiдбуваються, важливо не лише з морально-соцiальної точки зору, а й iз дидактичної (до чого ми так звикли в школi). Отже, заохочення й покарання вiдсутнi, так само як i оцiнки "погано", "добре", "краще", "гiрше".

Треба навчитися в процесi занять дивитися одне на одного й на самих себе нiби збоку, набути "об'єктивного" погляду на тi психологiчнi якостi, якi є насправдi в нас, а якi - "в iншому", без кваліфікації їх на поганi та хорошi. Пiзнання глибинної психологiчної сутi людини - першочергове завдання групи АСПН.

У групi спершу з’ясовується той арсенал психологiчних засобiв, яким кожний з учасникiв навчання володiє в спiлкуваннi, i те як вiн сприймається iншими людьми. Завдяки зворотньому зв’язку (на емоцiино-почуттувому рiвнi) вiдкривається можливiсть кожному учасниковi групи оцiнити свої якостi й потенцiйнi можливостi в спiлкуваннi. Інформацiю, одержану в групi, важливо осмислювати, аби дiйти висновку, на якi якостi в процесi спiлкування бажано спиратися як на сильнi, а яких позбутися.

Якостi, вiднесенi до небажаних, не варто витiсняти зi свiдомостi, краще їх опрацювати в процесi самовдосконалення.

В групi постiйно моделюються рiзнi ситуацiї й випробовуються новi форми поведiнки. В життi вони можуть бути досить ризикованими, в групi ризик знiмається тим, що суб'єкт сприймається таким, яким є, без оцiнок поведiнки в категорiях "добре-погано".

Наступний дуже важливий принцип: сприймання iншого таким, яким вiн є, вiдсутнiсть чорно-бiлих категорiй. Спочатку взаємне сприйняття один одного може бути нелегким для окремих членiв групи. Не слiд цього боятися. Такi труднощi важливо проговорити на заняттi. Чим бiльше буде висловлювань, тим краше для процесу навчання. В кожнiй ситуацiї учасникам доцiльно бути емоцiйно розкутими й вiдкритими, позбутися того напруження, яке може гальмувати активнiсть "тут i тепер".

Говорити "про групу пiсля групи" є небажаним. Адже в цьому разi втрачаються інтерес повернутися до питання, яке когось непокоїть на заняттi, бо вже вiдбудеться звiльнення вiд певної напруженостi. Якщо таке трапляється, це треба проаналiзувати на заняттi в групi.

Дотриманням цих правил група iнтегрується, стає одним цiлим, а кожен з учасникiв вносить у її роботу щось своє.

Спочатку процес групового навчання може розвиватися не досить iнтенсивно. Це не повинно викликати хвилювання, штучно стимулювати активнiсть не варто. Груповий процес має свою власну динамiку.

Керiвник групи бере участь разом з усiма учасниками в усiх процедурах як рiвноправний член групи. Керiвниковi надається зворотна iнформацiя, як й iншим учасникам. У ходi роботи групи керiвництво може на себе перейняти будь-хто iнший. Хтось iз членiв групи може спробувати проводити заняття. Керiвниковi приємно спiвпрацювати з психологiчно обдарованими учасниками АСПН.

Згiдно з принципами групової роботи кожний може вiдмовитися вiд якоїсь вправи, якщо вiдчує, що йому важко її виконати. В той же час треба пам’ятати, що бар’єри - це ознака опорiв, якi слiд долати. Тому членам групи пропонується переборювати власнi опори й бути активними.

В групi тренiнгу часто попереджають людей, що вони можуть попросити допомоги у товаришiв. Важливо запобiгати виникненню такої необхiдностi. Проголошуючи принцип щиростi, потрiбно бути ще й чуйними, намагатися не доводити людину до стану, коли вона змушена просити допомоги. Переживаючи певний тяжкий стан, не кожен вiдважиться зробити подiбну заяву.

В групi АСПН, як уже було сказано, принцип "тут i тепер", а це означає, що найважливiший дослiдницький матерiал - це той, що є в даний момент. Усе, що людина може бачити, чути, має величезне значення в процесi навчання. Дiї людини, вчинки говорять набагато бiльше, нiж слова. Тому основою пiзнання є поведiнка, а не розповiдь про неї. Тут необхiдно включатися в ситуацiю всiм своїм єством, щоб набути не тiльки новi знання, а й новий досвiд. Можна уявити рiзнi ситуацiї з педагогiчної, особистої й побутової сфер. Треба довести до вiдома членiв групи, що чим бiльше задiяно рiзних аспектiв життя, тим легше й чiткiше видiлятимуть якiсь усталенi особистiснi характеристики, якi впливають на стосунки i в професiйнiй, i в побутовiй сферах.

Керiвник групової психокорекцiї не повинен жорстко регламентувати процес групового навчання. Стандартний стиль керiвництва тут неприйнятний. Хоч подiбнi очiкування учасникiв навчання природнi, але найкращим пiзнавальним матерiалом є невимушена, спонтанна поведiнка. Небажано розповiдати про явища, якi виходять за рамки групової роботи (кiно, побутовi iсторiє, сни), бо це може бути своєрiдним "виходом iз групи". Важливо всiм разом у групi вчитися довiряти собi, власнiй спонтанностi й набувати свободи поведiнки.

2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників АСПН

Враховуючи, що керiвник групи АСПН є водночас i її членом (принцип рiвностi), на нього поширюються основнi груповi норми взаємодiї. Керiвник повинен своєю поведiнкою в групi представляти iдеальну модель члена групи, тобто вiн має пiдкорятися певним спiльним з членами групи вимогам. Спинимося на таких вимогах докладнiше.

Зворотній зв’язок. Бажано говорити iншому членовi групи про те, як емоцiйно сприймається контакт iз ним, якi почуття викликає його поведiнка. Зворотний звязок має стосуватися тих властивостей особистостi суб'єкта, якi вiн спроможний змiнити; буде досягнуто великого навчального ефекту, якщо висловлення стосуватимуться тих почуттiв, якi викликає поведiнка iншого. Зворотний зв’язок прийнятний тiльки за вiдсутностi оцiнок, порад.

Учасникiв АСПН необхiдно навчати розумiнню того, що вiдбуваються не лише в групi, а й у них самих у процесi навчання. Це сприяє глибокому самодослiдженню. Важливо, щоб учасники зрозумiли: групова психокорекцiя -це не мiсце приємного, бездумного проведення часу, а лабораторiя, яку можна використати для самодослiдження, й головним у роботi групи є оптимiзацiя загальних та професiйних здiбностей спiлкування. Якщо керiвник не придiлятиме увагу цим питанням, члени групи можуть працювати без ентузiазму над особистими змiнами, i їм важко буде визначити потрiбний напрям, вони обмежуватимуться ситуативним почуттям емоцiйного пiднесення.

Прийоми ефективної поведiнки в групi демонструються поведiнкою керiвника.

Це пiдтримка, блокування (конфронтацiя), постановка питань, активне слухання, оцiнювання, спiвпереживання.

Необхiдно привчати членiв групи бути активними учасниками групового процесу, а не його спостерiгачами. Активно слухати - означає бути уважним до iнших людей у процесi спiлкування, а це бiльше, нiж просто прислуховуватися до слiв того, хто говорить. Це не лише "слухання", а й "бачення", це врахування жестiв, мiмiки, змiн iнтойацiй голосу, виразу обличчя, вловлювання психологiчного (й семантичного) пiдтексту, iнтуїтивне вiдчуття того, про що людина не може або не хоче сказати. Бажано прояснити кожному учасниковi причини, якi заважають йому придiляти певну увагу iншiй людинi.

Ось деякi з таких причин: неповне слухання, заглиблення в обдумування вiдповiдi, надмiрна заклопотанiсть собою або тим, яке треба справити враження в данiй ситуацiї, оцiнка спiвбесiдника, невмiння поставити себе на його мiсце, вiдсутнiсть здатностi до спiвпереживання та iн.

Належить також знати, що може гальмувати активну участь у роботi групи АСПН. Передусiм це побоювання вiдкрити перед iншими свої негативнi сторони. Тому надзвичайно важливо допомогти учасникам АСПН вiдiйти вiд оцiнки категорiй i вiдкрити в собi новi позитивнi сторони, що стимулюватиме їхнє саморозкриття. Характерною особливiстю групової психокорекцiї є те, що робота проходить в умовах концентрацiї уваги на позитивному потенцiалi особистостi. Поряд iз цим ставиться й така вимога до поведiнки членiв групи, як здатнiсть iти на конфронтацiю.

Конфронтацiя - важливий момент у роботi групи. Практика показує, що необхiдно навчати вмiнню йти на зiткнення, але зi збереженням взаємоповаги. В групi часто з осторогою йдуть на конфронтацiю, боячися скривдити когось, наштовхнутися на негативний зворотний зв’язок (це стосується як членiв групи, так i деяких, особливо починаючих, керiвникiв груп). Трапляється, що окремi учасники АСПН намагаються атакувати чи критикувати iнших. Таку поведiнку зобов’язаний блокувати керiвник Конфронтацiя - один iз найважливiших специфiчних факторiв процесу спiлкування й розвитку як окремих учасникiв, так i групи в цiлому. Завдання керiвника - навчити своїм прикладом iти на конфронтацiю. Звичайно, це вимагає певного стилю поведiнки, iстинної доброзичливостi, чуйностi, уважностi й майстерностi.

Конфронтацiя доцiльна в тому випадку, коли поведiнка суб'єкта порушує принципи функцiонування групи або є демонстративною. Керiвник має враховувати, що мотивом конфронтацiї в групi не завжди виступає бажання надати допомогу. Приводом може стати нудьга, прагнення домiнувати, бажання помститися комусь або вихiд з обговорення власної проблематики.

Керiвник може блокувати занадто частi питання зондуючого характеру, "плiтки", рiзке, безцеремонне втручання в iнтимний свiт iншої людини. Розголошення таємницi групи - порушення принципу конфiденцiйностi - та окремих її членiв. При цьому, одначе, необхiдно зберiгати загальне позитивне ставлення до особистостi. Треба пам’ятати, що метою конфронтацiї є розвиток суб'єкта, а не об'єктивування його недолiкiв.

Умiння ставити запитання. Запитання часто бувають формою вiдвертання вiд власних переживань i можуть заважати роботi iнших членiв групи. Це слiд попередити, бо саме безосiбний спосiб звертання може виступати своєрiдним захисним щитом своєї безпеки й проявом непродуктивної форми поведiнки. Питання можуть заважати процесовi групового навчання, якщо їх ставлять у невiдповiдний момент, аби з’ясувати подробицi чи причини того, чому людина переживає те чи iнше почуття. Таку поведiнку бажано дослiдити в групi й дати зрозумiти людинi, що її стиль може бути продиктований бажанням заховатися, залишитися для групи непiзнаним i бути "в безпецi". Члени групи повиннi зрозумiти, що тi, кому адресуються запитання, можуть через них утратити гостроту емоцiйних переживань, оскiльки запитання стимулюють до роздумiв.

Умiння надавати пiдтримку полягає, передусiм, у визначеннi моменту її доречностi. Лише за цiєї умови вона може мати навчальний ефект. Загальною помилкою може бути поспiшнiсть надання пiдтримки, перш нiж учасник АСПН встигне пережити внутрiшнiй конфлiкт, або якусь емоцiю. Така пiдтримка, породжена добрими мотивами, може завалити регулюванню емоцiй за якими мають постати певнi висновки. Друга небезпека полягає в закрiпленнi демонстративно-iгрової поведiнки, яка може закрiпити деякi непродуктивнi тенденцiї в групi. Пiдтримка доцiльна у випадку кризового стану або коли учасники навчальної групи вiдважуються на психологiчно ризикований для них крок. Невиправдана пiдтримка закрiплює iнфантильнiсть, нездатнiсть до самостiйностi.

Встановлення взаємного звязку. В групi АСПН заохочується звязок мiж членами групи, а не мiж ними і керiвником. При цьому учасники АСПН розвивають у собi здатнiсть спiввiдносити дiї одного члена групи з реакцiями (турботами, хвилюваннями) iншого. Розумiння того, що в учасникiв АСПН є спiльнi турботи й хвилювання, змiцнює зв’язок мiж учасниками й тим самим сприяє згуртованостi групи.

Спiвпереживання. Розвиток цiєї якостi полягає в умiннi вiдчувати й розумiти свiт iншого, значною мiрою сприяє процесовi групового навчання. Для цього членiв групи слiд активно слухати, виявляти взаємну увагу й турботу, повагу один до одного, а також дешифрувати як невербальнi безсловеснi сигнали, так i вербальнi повiдомлення.

Керiвник групи повинен остерiгатися "розчинення" своєї особистостi в групових проблемах, а також обтяження групи своїми власними проблемами. Мистецтво спiвпереживання полягає в той же час у здiбностi зберiгати власну iндивiдуальнiсть. Вiльна емоцiйна експресiя як форма емоцiйного реагування не є самоцiллю. Варто назвати деякi основнi ознаки згуртованостi в групi АСПН: високий рiвень довiри, регулярнi вiдвідування занять, пунктуальнiсть, ступiнь емоцiйної пiдтримки, пiдбадьорювання й пiклування про iнших в процесi взаємодiї, iнiцiатива в поведiнцi, широта спiвробiтництва мiж членами групи та iнше.

Пiзнавальна обробка досвiду, набутого в групi АСПН. Важливо, щоб члени групи усвiдомлювали необхiднiсть iнтегрування функцiй мислення й почуттiв у процесi групового пiзнання. Останнє вiдрiзняуться вiд традицiйного насамперед своїм емоцiйним аспектом, i деякi керiвники занадто пiдкреслюють цю специфiку. В результатi можуть залишитися в тiнi пiзнавальнi аспекти, забезпечити якi можна лише через мислення й розвиток здiбностей до аналiзу, синтезу й прийняття рiшення. Розгляд цього питання доцiльно проводити в групі. Бажано, щоб у процесi навчання учасники АСПН оволодiли новими пiзнавальними поняттями, якi б допомогли їм проникнути в глибиннi аспекти психiки.

У груповiй психокорекцiї важливо, щоб учасники не лише переживали та вiдчували емоцiї, а й розумiли причини їх виникнення. Цьому сприяє такий прийом, як iнтерпретацiя, тобто пояснення поведiнки. Якщо знайти розяснення, адекватнi проблемам, котрi переживають члени групи, це може виявитися дуже корисним для них. Крiм того, свої припущення керiвник може висловити у виглядi передчуття, припущення, яке надалi (якщо воно правильне) обовязково спонукатиме членiв групи до роздумiв.

Близьким до iнтерпретацiї у вмiння пiдводити пiдсумок групового процесу навчання. Складнiсть, багатограннiсть i багатозначнiсть потребують перiодичного пiдведення пiдсумкiв, узагальнення, що сприяє визначенню напрямiв подальшої роботи.

Навчившися розумiти психологiчну суть того, що вiдбувауться в групi, учасники вмiтимуть бачити ситуацiю спiлкування й у життi. Оцiнюючи свої рацiональнi висновки, досягнення, члени групи зможуть визначити змiни, якi мають бути здiйсненi надалi в їхнiй психiцi, зрозумiти, наскiльки вони необхiднi. В цьому надає їм допомогу керiвник, його приклад теж має значення. Важливо, щоб вiн пiсля кожного заняття аналiзував "для себе" результати навчання, фiксував змiни в особистiсному "портретi" окремих членiв групи,їхнiх стосунках, змiни в динамiцi групи в цiлому, визначав, що необхiдно зробити на наступному заняттi або в перспективi роботи.

Групова психокорекцiя буде успiшною лише за умови аналiзу того, що вiдбувається, аналiзу, який би оптимально iнтегрувався з почуттями. Коли член групи аналiзує, виходячи лише з iнтелектуальної зацiкавленостi, виникау небезпека "гри в iнтелектуальнiсть". Важливо, щоб учасники АСПН усвiдомили те, чим вони займаються. Тут керiвник повинен виявити велику компетенцiю, щоб не переплутати "гру в iнтелектуальнiсть" з феноменом iнтелектуального розвитку, корисного для навчання. Початкуючий керiвник, звiсно, не завжди має повну модель групового процесу АСПН, тому обмежується простим, прямолiнiйним, "луноподiбним" вiдображенням. У своуму крайньому виявленнi вiдображення може обернутися на позбавлений усякого змiсту дзвiн. Професiйне "вiдлуння" допомагау людинi по-новому поглянути на деякi сторони своєї поведiнки завдяки тому, що була звернута увага на якийсь важливий, але мало усвiдомлюваний нею змiст її власного висловлювання.

Участь у заняттях i водночас спостереження за тим, що вiдбуваються довкола - одне з найтяжчих i найважливiших для керiвника завдань у групi АСПН. На початкових етапах роботи члени групи або здатнi брати участь в ситуацiях, або заглиблюються в себе ("вiдхiд вiд групи"). В процесi ж навчання вони поступово набувають умiння бути активними учасниками процесу групового навчання АСПН i заразом спостерiгачами своєї поведiнки й поведiнки iнших людей. Складнiсть набуття такого вмiння повязана з тим, що в повсякденних мiжособових стосунках "свiт дiй" i "свiт пiзнання" для суб'єкта, як правило, роздiленi. В групi АСПН виникає симультаннiсть цих процесiв, завдяки постiйному аналiзовi безпосереднiх актiв повсякчасного спiлкування. Це розвиває спостережливiсть, оскiльки перед членом групи постiйно виникає проблема висловлення своїх вражень i почуттiв, викликаних тим, що вiдбуваються.

Члени групи повиннi навчитися брати на себе вiдповiдальнiсть за самостiйне вирiшення своїх ускладнень, проблем, а також за використання досвiду, набутого на заняттях у групi. Це значною мiрою сприяє зростанню соцiальної зрiлостi iндивiда.

Вмiння сприймати людину такою, якою вона є. Керiвник зобов’язаний (передусiм на прикладi власної поведiнки) встановити безумовне позитивне ставлення до особистостi учасника АСПН у цiлому, навiть при конфронтацiї з окремими проявами його поведiнки, якi пiдлягають змiнi; орiєнтуватися на те, якою людина може стати, незалежно вiд того, з якими проблемами вона сьогоднi стикається. Оскiльки самооцiнка (й ставлення до себе) є залежними вiд одержаних оцiнок, безпосереднiм наслiдком прийняття людини групою стане пiдвищення ступеня адекватностi її самооцiнки, що, в свою чергу, зумовлює змiну її ставлення до решти членiв групи, готовнiсть до взаєморозумiння, спiвпрацi та взаємодопомоги. Одночасно починають формуватися тенденцiї згуртованостi на основi почуття єдностi з групою, а спiвпереживання наповнюються бiльш глибоким змiстом.