Л. М. Олійник доцент кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної освіти Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, кандидат педагогічних наук

Вид материала

Содержание

1. Группова дискусія
3. Рольова гра
5. Методи невербальної взаємодії
6. Використання вправ у АСПН
Оцiнка своєї участi в психокорекцiйнiй групi.
Режим мовчання.

Подобный материал:

1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 24

Контрольні питання:

1. Принципи функціонування групи АСПН

2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників АСПН

3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи АСПН

4. Чинники, що сприяють інтеграції групи

5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН

6. Етичнi вимоги до керiвника АСПН

7. Чинники, що сприяють інтеграції групи

8. Що являє собою конфронтація?

Тема 16

Методи активного соціально-психологічного навчання

План

1. Групова дискусія

2. Психомалюкок

3. Рольова гра

4. Психодрама

5. Методи невербальної взаємодії

6. Використання вправ у АСПН.

Оволодiння методами групової психокорекцiї краще за все здiйснювати в самому процесi психокорекцiйної роботи. Та й то не в першiй психокорекцiйнiй групi, яку майбутнiй керiвник проходить з метою власної психокорекцiї, а вже пiсля неї. Тобто треба володiти iнструментарiєм психологiчного впливу на людину з метою психокорекцiї, можливо, лише за умови власної вiдкоригованостi того, хто прагне набути професiоналiзму в цiй галузi. Звичайно, матерiал даного посiбника сприяє методичнiй та теоретичнiй орiунтацiї в питаннях групової корекцiї. Але потрiбно памятати, що той чи iнший прийом чи iнструмент набуде дiєвостi та психокорекцiйної сили лише в руках майстра, який умiє гармонiйно єднати власне емоцiйне чуття з розумiнням проблем iншого, вдало знаходити ту хвилину, коли найсприятливiшою буде взаємодiя з цим iншим.

Спинимося на основних методах групової корекцiї.

1. Группова дискусія

Цьому методовi придiляли увагу багато дослiдникiв. Можливостi групової дискусiї в процесi СПТ частково розкритi в працях Г.О. Ковальова, Л.А. Петровської, Ю. М. Тмельянова, Г.Л. Ісурiної, А.С. Золотнякової. Існують деякi розбiжностi в назвах цього методу: "колективна дискусiя", "некерована розмова", "оперування плинним матерiалом у групi" тощо. Проте бiльшiсть авторiв користується назвою "групова дискусiя". Групова дискусiя є провiдним методом активного соцiально-психологiчного навчання. Це пояснюється абсолютизацiєю тенденцiй спонтанностi й невимушеностi поведiнки. В результатi складаються можливiсть вивчати базовi психологiчнi "захисти", логiку несвiдомого й характер внутрiшньої програмованостi поведiнки. В основi методу спонтанної дискусiї лежить безпосередня, нерегламентована вербальна iнтеракцiя (взаємодiя) мiж членами групи АСПН, завдяки чому навчання неповторно сповнюється змiстовним матерiалом, який пiддається осмисленню. Специфiка використання даного методу в АСПН проявляється в одночасному забезпеченнi спонтанностi поведiнки в групi, інтеграції взаємин мiж її членами та глибинно-психологiчним аналiзом результатiв. В АСПН рiдше, нiж в iнших групах корекцiї, використовуються такi види групової дискусiє, як тематична, обговорення загальних питань, бiографiчна (обговорення iндивiдуального минулого досвiду окремих учасникiв навчання), а бiльше практикується загальна спонтанна дискусiя. Тематична дискусiя заздалегiдь не планується й визначається ситуацiєю в даний момент. Робота психокорекцiйної групи зорiєнтовується на пiзнання передумов виникнення особистiсних проблем учасникiв навчання.

Для АСПН не характерне взаємне пропонування порад чи рекомендацiй. У той же час максимально стимулюється прояв безпосереднiх емоцiйних реакцiй, особистого ставлення до iнших. Вiдсутнiсть формального планування зобовязує мати чiтку стратегiю й тактику управлiння груповою особистiсною динамiкою. При цьому, якщо стратегiя дiй вiдома керiвниковi до початку роботи групи АСПН, то тактичнi цiлi визначаються ним поступово (багаторiвнево) в ходi формування й уточнення психодiагностичних гiпотез на основi поведiнки учасникiв групи.

На першому етапi роботи групи керiвник звертає увагу на типовi форми поведiнки учасникiв навчання, хоч для кожного вони iндивiдуальнi, неповторнi. Це стає первинним пiдгрунтям для формування гiпотез про структурнi особливостi "Я" та iнфантильнi передумови труднощiв спiлкування. Змiстова сторона динамiки групового процесу визначаються, з одного боку, характером проблем учасникiв навчання, а з iншого - результатами психодiагностики, яка структурує прийоми та реакцiї керiвника. Його завдання полягає в тому, щоб каталiзувати продуктивну активнiсть, акцентувати увагу учасникiв навчання на матерiалi, що має психокорекцiйне значення. Таким чином, спонтанна, безпосередня дискусiя в групi АСПН є керованим процесом, у якому вирiшуються загальногруповi, iндивiдуальнi та псикорекцiйнi цiлi.

Допомiжними методами АСПН у психомалюнок, програвання рольових ситуацiй, психодрама, психогiмнастика. Термiни "проективний малюнок" та "психомалюнок" вживаються нами як синонiми. Вiн вiдрiзняється вiд просто малюнка тим, що тут задається з самого початку тема вираження психологiчного змiсту.

2. Психомалюкок

Теми малюнкiв переважно добираються у двох напрямах - або для пiзнання групових феноменiв, динамiки групи, або ж для висвiтлення почуттiв членiв групи, історії їхнього життя та характеру ставлення до минулого. Цi теми можуть збiгатися з темами малюнкiв, до яких є тестовi iнтерпретацiї. В контекстi методики АСПН дуже важливим у цiлiсний аналiз продукцiї учасникiв навчання, тому малюнок для нас вагомий у контекстi iншого поведiнкового матерiалу. Вже сам собою процес зображення несе в собi психотерапевтичний ефект. Мова кольорiв i форм стає зрозумiлою кожнiй людинi, якщо та дозволить собi скористатися власним досвідом їх розумiння, який вона набула ще в дитинствi. Казки, розповiдi, байки, мiфи та загальноприйнятi символи, з якими ми стикаємося на кожному кроцi, формують нашу здатнiсть розумiти психомалюнок i передавати в ньому психологiчний змiст. Якщо до цього ж згадати про роль колективного несвiдомого та архетипiв, то можна дiйти висновку, що потенцiйна здатнiсть до роботи з психомалюнком у у кожної людини, i спадковiсть тут вiдiграє не останню роль.

Психомалюнок може використовуватися як у психодiагностичних, так i в навчальних цiлях. У першому випадку його iнтерпретацiя в групi не обовязкова, в другому ж вiн може сприяти

створенню позитивної емоцiйної атмосфери. Члени групи вчаться бачити глибокий психологiчний змiст у "художнiх дрiбницях", а потiм у поведiнцi (й навпаки). Згодом це призводить до суттувих змiн у ставленнi до занять, до iнших людей i самого себе. Це сприяє оволодiнню аналiзом групового матерiалу, що є дуже важливою умовою ефективностi навчання в групi АСПН.

Вербальний (словесний) спосiб ознайомлення з особистiсною проблематикою на початкових етапах буває досить складним. Окремi члени групи взагалi, буває, не вiдчувають у собi спроможностей на щиру, вiдкриту поведiнку. Тут на допомогу приходить малюнок, здатний глибинно виражати психологiчний змiст, адекватний психiцi суб'єкта, й одночасно забезпечувати його захищенiсть.

Психомалюнок захищає суб'єкта вiд "ризикованої" для нього iнтерпретацiї членами групи психологiчного змiсту. Малюнок завжди дає можливiсть поглибити пiзнання не лише того, хто малював, а й тих, хто iнтерпретує. В процесi роботи психокорекцiйної групи учасники групи АСПН iстотно розвивають свої можливостi читати психологiчний змiст психомалюнкiв i знаходити спiльне мiж ними, що виводить на пiзнання логiки несвiдомого.

Психомалюнок може використовуватися керiвником з метою контролю за груповим процесом та особистiсними змiнами учасникiв. Цьому сприяє повсякденне виконання малюнка учасниками навчання на тему: "Наша група", "Я сьогоднi", "Я в групi".

Повсякденнi малюнки вiдображують результативнiсть навчання й тi емоцiйнi навантаження, яких зазнають учасники АСПН. Малюнки залишаються цiкавими й пiсля закiнчення повного

курсу групової корекцiї. Це такi теми: "Результати, якi я одержав у групi", "Що дала група менi, а я - групi", "Розвиток групи й мiй особисто", "Що я очiкував, а що отримав у групi", "Я до навчання - я пiсля навчання" та iн.

Ефективним є також узагальнений малюнок, який би вiдображав сприймання всiма учасниками навчання актуальних подiй у групi. Колективний малюнок може використовуватися й iз метою вiдображення психологiчного портрета когось iз членiв групи. Бажано, щоб на заняттях кожен розширював свiй фрагмент малюнка. Можна також запропонувати внести змiни в малюнки у вiдповiдь на запитання: "Якою хотiлося б бачити цю людину", "Що хотiлось би змiнити в портретi", "Чим бажано доповнити малюнок", "Що пiдкреслити в ньому"

Цiнним, на наш погляд, є прийом перехресного малюнка, наприклад, на тему: "Моя участь у груповому процесi психокорекцiї" й "Дорога мого життя". Можна побачити значущiсть АСПН для психологiчного усвiдомлення життувого досвiду. Виконання психомалюнкiв на однi й тi ж теми в рiзний час також дає психологiчно цiкавий матерiал. Необхiдно враховувати, що проективний малюнок завжди неявно мiстить бiльше суттєвої iнформацiї, нiж автор здатний її бачити без сторонньої допомоги, тому що малюнок цiлiсно вiдображає психiку в її свiдомих i несвiдомих проявах. Тому важливо придiляти достатньо часу для аналiзу малюнка всiма членами групи.

Психомалюнок може виконуватися як удома, так i пiд час заняття або пiсля його закiнчення - в залежностi вiд цiлей i теми. Наприклад, малюнок на тему: "Наша група сьогоднi" здебiльшого виконується або одразу ж пiсля заняття, або вдома. Малюнки на тему "Я" - реальне", "Я" - iдеальне", як правило, виконують до початку занять у групi. Такi малюнки сприяють доборовi претендентiв у групу АСПН, якщо є така потреба.

Важливо пiдкреслити, що при аналiзi малюнка можна виключати "iнтелектуалiзацiю" зображуваного, натомiсть треба представляти своє чуттєве, емоцiйне сприйняття. При цьому не береться до уваги рiвень художньої технiки зображення, бо психомалюнок -це не перевiрка художнiх здiбностей.

Крiм описаних, у багато iнших методичних прийомiв, наприклад:

а) малювання на вiльну тему;

б) розмовне малювання: члени групи працюють з обраними партнерами в парах, у кожної з них один аркуш паперу, й пари спiлкуються за допомогою образiв, лiнiй, фарб;

в) спiльне малювання: кiлька осiб чи вся група малюють на одному аркушi, наприклад, групу, її розвиток, настрiй, атмосферу в групi та iн.;

г) додаткове малювання: малюнок передаються по колу, один починає малювати, другий продовжує, третiй щось доповнює i так далi.

Інколи перед малюванням застосовується прийом вiльних уявлень: члени групи розповiдають, якi образи у них виникають у контекстi тiєї чи iншої теми.

Теми можуть багато в чому збiгатися з темами психогiмнастики та пантомiми.

Проективний малюнок можна виконувати кольоровою крейдою, олiвцем чи фломаєтерами.

Е два способи роботи з готовими проективними малюнками:

а) показ усiх малюнкiв одразу, їх перегляд, порiвняння, виявлення спiльними зусиллями схожого та вiдмiнного в їхньому змiстi;

б) розгляд кожного малюнка окремо - вiн переходить iз рук у руки, й учасники АСПН висловлюються про його психологiчний змiст.

Керiвник теж дає iнтерпретацiю малюнка, висловлюуться потiм i автор.

При обговореннi небажано використовувати iнформацiю про автора, вiдому поза малюнками, а виходити лише з намальованого. В такий спосiб аналiзується тiльки те, що людина хотiла б повiдомити групi, але "захиснi" тенденцiє завадили їй зробити це вербальне. Тобто малюнок виражау те, про що важко говорити. Якщо ж робити такi "здогадки" без наявностi вiдповiдних "пiдстав" у малюнку, це може рiзко активiзувати "захиснi" реакцiї, що ускладнить процес навчання.

На початковому етапi роботи з малюнком можуть виникати труднощi як у його виконаннi, так i в iнтерпретацiє. Згодом, поступово, цi утруднення будуть подоланi, коли група буде змушена вiдкинути марнi сподiвання на "всезнайство" керiвника. Учасники занять починають усвiдомлювати, що всi присутнi здатнi розумiти психологiчний змiст малюнка, символiв i використаних кольорiв, i найголовнiше - перейти на дослiдницьку позицiю - навчатись аналiзувати. Ось приклад таких символiв:

сонце, гроза, прiрва, птах у небi, одинока квiтка в пустельнiй мiсцевостi, або ж - у квiтнику; зламане бурею дерево, вулкан, штормове море; закрита корком пробiрка; пiщинка серед купи

пiску; повiтряна кулька; дерево, яке вiтер пригинау до землi i зриває листя... Змiст цих зображень стає зрозумiлим пiд впливом нашого досвiду i в контекстi теми малюнка, контролю за груповим процесом та особистiсними змiнами учасникiв. Цьому сприяє повсякденне виконання малюнка учасниками навчання на тему: "Наша група", "Я сьогоднi", "Я в групi".

3. Рольова гра

Рольова гра вiдрiзняуться вiд психодрами соцiальним спрямуванням сюжету. Дана методика в групi АСПН має ту специфiчну особливiсть, що вона розгортаються в дiї, без належних попереднiх сюжетних вiдпрацювань. Мiнiмiзацiя iнформацiє про те, "що робити", дає змогу учасникам гри набувати творчої самодiяльностi, управлiння якою вiдбуваються внутрiшнiми програмами їхньої психiки.

Гра проходить спонтанно. Наприклад, педагог має право закiнчити урок вчасно або нi - цi похибки теж у цiкавими, iнформативними,їхнi причини аналiзуються. Інколи розiгрування рольових ситуацiй вiдбуваються в умовах штучно створених труднощiв. Наприклад, керiвник-"учень" пропонує "учням" - членам групи передати вчителевi записки про те, як вони його сприймають. Можна також запропонувати членам групи спробувати виступити в ролi вчителя вже на стадiї вiдповiдей на записки.

Метод розiгрування рольових ситуацiй дає можливiсть побачити членiв групи не лише в мiжособистiснихвзаєминах, а й у процесi виконання певної соцiальної ролi. Матерiал про поведiнку суб'єкта в рольовiй ситуацiє у надiйною основою перевiрки гiпотез стосовно його особистiсної проблеми. Особливо переконливим у те, як саме в умовах повної свободи суб'єкт структурує рольову ситуацiю.

Наприклад, один iз учасникiв АСПН окреслив умови проведення занять таким чином: "У нас перший урок. Звичайно, вас цiкавить моя особистiсть, тому ставте менi запитання". Якби предметний змiст уроку був строго наперед заданий, ми б не змогли побачити прояв егоцентричних тенденцiй цього "вчителя".

Поведiнка в рольовiй грi дає можливiсть уточнити психодiагностичнi передбачення й з’ясувати, як особистiсна проблема деструктує службовi стосунки, робить їх неефективними.

Будь-якi форми використання в активному соцiально-психологiчному навчаннi iгрових методiв закiнчуються аналiзом "напрацьованого" матерiалу. Аналiз слiд робити цiлiсно, з урахуванням iншого поведiнкового матерiалу в групi (поза групою) про учасникiв рольової гри.

4. Психодрама

При нашому пiдходi до групової психокорекцiє абсолютизується спонтаннiсть i невимушенiсть поведiнки учасникiв групової психокорекцiї, шо зумовлює вiдхiд вiд класичної психодрами. Це стосується деяких притаманних їй формалiзованих моментiв, як от: попереднє визначення сюжету, продумування ролей, їх розподiл мiж учасниками та використання у психодрамi професiйного актора-психолога.

При орiєнтацiї групової психокорекцiї на глибинне самопiзнання (та пiзнання iнших) найцiннiшим є матерiал, що виникає спонтанно в ситуацiї "тут i тепер". Ця спонтаннiсть каталiзується, задається й змiстово детермiнується тенденцiями несвiдомого, що забезпечує активнiсть i неповторнiсть поведiнки учасникiв пснходрами. Сюжет психодрами, як правило, пов’язується з певними внутрiшнiми переживаннями суб'єкта, його минулим досвiдом або сподiваннями на майбутнє.

Спiльним для рольової гри та психодрами у те, що в обох випадках цiнується спонтаннiсть, безпосереднiсть i мимовiльнiсть дiй учасникiв. Визначення сюжету як рольової гри, так i психодрами зводиться до мiнiмуму. В процесi психодрами кожний член групи має можливiсть вставити (в потрiбний момент) реплiку за iншого з метою загострення проблеми або внесення коректив у спрямованiсть взаємодiї. При рольовiй грi в центрi уваги - мiжособистiсна проблема, при психодрамi - особиста. При рольовiй грi на авансценi постають професiйний чи соцiальний аспекти, при психодрамi - глибинно особистiсний. Тому весь її процес слугує проникненню в суть особистiсної проблеми суб'єкта, вияву її внутрiшнiх передумов, звязкiв з минулим, зокрема з дитинством. Рольова гра народилася в практицi пiдготовки людей до професiйної дiяльностi, психодрама - в психотерапiї. При цьому психодрама вiдрiзняуться вiд психоаналiтичного методу тим, що актуалiзує емоцiє й передбачає як вербальний, так i невербальний аспекти дiй, психоаналiз -це вербальна метода.

Роль керiвника як у класичнiй психодрамi, так i в груповiй корекцiї полягає в наданнi допомоги суб'єктовi не лише шляхом катарсису, а, головне, завдяки розумiнню змiсту й причин своїх почуттiв i вчинкiв. При цьому керiвник повинен адекватно вiдчувати емоцiйний свiт iншої людини, яка виражає себе через невербальну та вербальну взаємодiю з учасниками психодрами.

В її ходi керiвниковi АСПН важливо стримуватися вiд прямого вираження власного емоцiйного стану, аби вiн не вплинув на гру й на поведiнку учасникiв.

Керiвниковi важливо вживати засоби зняття опорiв i каталiзувати процес психодрами, а також сприяти об'єктивуванню справжнiх емоцiйних переживань її учасникiв. Отже, якщо для учасникiв важливим у повне входження в iгрову ситуацiю, то вiд керiвника АСПН вимагаються здатнiсть не концентруватися на власних емоцiях i розумiти їхнi психологiчнi витоки.

Важливо прояснити з допомогою гри проблеми протагонiста, який опиняється в центрi уваги й задає сюжет психодрами. Протагонiст, завдяки "програванню" його власних проблем, виносить багато вражень "на поверхню", що сприяє аналiзовi та розширенню його поля свiдомостi. Протагонiст повинен зрозумiти, що не обовязково репродукувати ситуацiю саме так, як вона складалася в життi, вiн може програвати її так, як складається в ситуацiї "тут i тепер". Багато хто вiдчуває труднощi в програваннi, а тому прийоми психодрами спрямованi на те, щоб полегшити вияв внутрiшнiх бар’єрiв, зробити їх доступними для дослiдження й нейтралiзацiї. Це може виражатися в пiдбадьорюваннях, пiдтримуючих реплiках, якi б вiдповiдали "захисним" тенденцiям або їм суперечили.

Особливим питанням є поняття "другого "Я" в психодрамi, й керiвник може звернутися будь до кого з присутнiх з проханням бути "другим "Я", тобто актором, який об'єктивує в поведiнцi прихованi позицiї та переживання протагонiста. Хтось може зiграти роль самого протагонiста - його вiдображення в процесi психодрами. Також можна в психодрамi використати "альтер Его", так званого двiйника ("другого "Я"). Двiйник - це внутрiшня, схована часто навiть вiд самого протагонiста, особистiсть. Інколи учасниковi гри важко висловити свої думки й почуття, зате двiйник, який звичайно розташовується позаду, iмiтує його дiє, висловлюючи вголос думки, котрi, з його точки зору, приховує в данiй ситуацiє протагонiст. В АСПН прийом "другого"Я" використовується лише пiсля того, як груповий процес уже перебуває в розвитку, а у членiв групи присутну глибинне розумiння психiки один одного. А тому "друге "Я" важливо застосовувати до тих членiв групи, чия проблематика, хоч i гiпотетично, вже представлена в груповому матерiалi.

Змiст "другого "Я" тим повнiше об'єктивуватиметься в групi, чим точнiшою буде психодiагностика. Тому каталiзатором виконання цього фрагмента психодрами виступау керiвник. Користуючись роллю "другого "Я", ми намагаумось розкрити причинно-наслiдковi залежностi мiж окремими усвiдомлюваними протагонiстом аспектами особистостi, аргументуючи їх матерiалом його поведiнки в групi АСПН. У звязку з цим використання ролi "другого "Я" в АСПН завжди має складний (узагальнюючий) характер. Змiст "другого "Я", який об'єктивує неусвiдомлюванi аспекти психiки з наступним її аналiзом, є цiкавим матерiалом для навчання всiєї групи. Хоч це й складний за своєю психологiчною суттю прийом, але нам його вдається ефективно застосовувати вже на другому заняттi. Наприклад, керiвник пропонує звертатися до "порожнього стiльця" з висловлюванням, адресованим групi в цiлому (або комусь iз членiв групи), не називаючи iмен. Бiльшiсть висловiв, як правило, впiзнаються тими, кому вони були адресованi.

Це оптимізує взаємини в групi завдяки об’єктивуванню прихованих емоцiй (особливо негативних), якi гальмували iнтеграцiйнi процеси. Психодрама сприяє розвитковi спонтанностi вiдносин, i кожен набуває здатностi "взути чужi чоботи" й таким чином зрозумiти почуття, переживання й думки iнших.

Психодрама сприяє також розвитковi iнтєїцiї й творчих здiбностей у розумiннi внутрiшнього свiту iншої людини. Протагонiст i група починають усвiдомлювати, що у них багато спiльних проблем, а це спонукає до глибшого саморозкриття й аналiзу їхнiх витокiв i знаходження рiзноманiтних шляхів їх вирiшення.

Навчальний ефект залежить вiд атмосфери згуртованостi, емоцiйної близькостi та психологiчної захищеностi в групi. Психологiчна безпека, взаємопiдтримка уможливлюють вiдвертий прояв почуттiв, якi звичайно ховаються вiд оточення зi страху перед покаранням.

Зворотний звязок - вiд членiв групи - може допомогти протагонiстовi заглянути в середину себе, зрозумiти суть проблеми, яка була в центрi уваги, проникнути в сутнiсть своєї поведiнки та в характер стосункiв з оточенням. При цьому учасники навчання засвоюють принципи дзеркального вiдображення iншої людини, її прихованих неусвiдомлених мотивiв.

Важливою є емоцiйна включснiсть у програвання.

Особливо важливо практикувати змiну ролей, повторне їх програвання, яке дає можливiсть глибше зрозумiти внутрiшню запрограмованiсть поведiнки. Розумiння самого себе та iнших, що у результатом психодраматичного досвiду, може бути безцiнним для будь-якої людини.

Особистий досвiд переживання в процесi психодрами може дати людинi поштовх для ретроспективного аналiзу свого життя.

Спинимося коротко на методичних питаннях:

Перед початком психодрами необхiдно пояснити її основнi положення членам групи, а також запропонувати їм уявити ситуації їхнiх власних переживань, якi можна було б програти. В класичному варiантi Морено все починаються iз запитання:

"Хто хотiв би запропонувати неприємний момент (травмуючий випадок) або ж проблему, яку варто програти з метою подальшого психологiчного аналiзу"

1. Форма iлюстрацiї (суб'єкт програє ситуацiю, про яку розповiдав).

2. Схематизована форма (саму сцену по черзi програє вся група).

3. Мимовiльна форма (гра практикується вiд випадку до випадку згiдно з планом керiвника).

Інодi психодрама поєднується не тiльки з рольовою грою, а й з невербальними вправами i вправами взагалi. Тому розглянемо кiлька структурованих драматичних прийомiв.

1. Програвання самого себе. Член групи грає самого себе в iнтеракцiї з ким-небудь iншим (чи iншими). Протагонiст обирає собi партнерiв для гри, якi, на його думку, близькi партнерам iз ситуацiє "там i колись". Далi вiн моделює ту ситуацiю, яку хотiв би пiддати аналiзовi в групi.

2. Монолог. Член групи розповiдає свою проблему. Говорить немовби сам iз собою, група не втручаються в цей процес. На вiдмiну вiд програвання ролi самого себе, протагонiст намагається не обмежуватися акцентуванням уваги на своїх зовнiшнiх реакцiях, а швидше прагне проаналiзувати мотиви й iнфантильнi витоки поведiнки, внутрiшнi почуття.

3. Обмiн ролями. В ситуацiї моделювання та програвання конфлiкту протагонiста його оточенням використовується обмiн ролями: вiн бере на себе роль тiєї особистостi, з якою конфлiктує, а iнший член групи виконує його роль. Обмiн ролями може вiдбутися в процесi психодрами в будь-який момент, важливий для пiзнання сутi проблеми. Такий обмiн ролями вiдбувається за знаком, що його подає керiвник. Обмiн ролями сприяє проникненню в почуття та спосiб мислення iншого, а також бачення себе нiби зi сторони його очима.

4. Дзеркало. Член групи грає протагонiста, який сидить у групi й спостерiгає за собою наче в дзеркалi. Навiть просте вiдтворення його конфлiкту може пiдвести його до усвiдомлення проблемностi деяких своїх реакцiй. У "дзеркало" можна помiстити i "альтер Его", котре виявлятиме те, що протагонiст думає, а також внутрiшнi тенденцiє, якi протиборствують.

5. Ідеальний партнер. Члени групи (по черзi) зображають протагонiстовi його партнерiв, якими вiн хотiв биїх бачити в iдеалi.

6. Чарiвний магазин. Цей прийом допомагає протагонiстовi зрозумiти його справжнi прагнення в життi. Вiн зустрiчається з "чарiвником", який пропонує йому все, що тiльки вiн мiг би собi побажати, наприклад, здоровя, успiх, щастя, генiальнiсть, любов, але вимагає, щоб той заплатив за це тим, що цiнує в життi. Цим загострюється внутрiшнiй конфлiкт протагонiста.

7. Версiї. Члени групи повторюють програвання ситуацiй у рiзноманiтних версiях i варiантах, якi самi ж придумують, вiдтiняючи протагонiстовi той внесок, який, на їхню думку, він робить своєю поведiнкою у взаєминах з оточуючими людьми, й у ту ситуацiю, яка розглядається.

8. Двiйник (совiсть). Один з членiв групи виступау в ролi "альтер Его" протагонiста, показує його внутрiшнi переживання, стурбованiсть, тривогу, доброзичливi чи агресивнi тенденцiї, якi вiн сам не завжди в змозi усвiдомити й проявити. Висловлює певнi гiпотези вiдносно сутi його особистiсних проблем. У ролi двiйника може виступати сам психолог, який сiдає за протагонiстом i вiзуально показує "друге "Я" як його "совiсть", що супроводжує його дiї. "Совiсть" говорить вiд першої особи. Така технiка може бути використана й в iнших варiантах психодрами, наприклад, при програваннi самого себе, а також при використаннi прийому, який викладено нижче.

9. "Порожнiй стiлець". Ця гра як психодраматичний прийом використовується з рiзною метою. Робота з "порожнiм стiльцем" може бути iндивiдуальна, а може бути групова. iндивiдуальна часто переростає в групову у звязку з актуалiзацiєю процесiв iдентифiкацiї та необхiднiстю вiдреагувати на виниклi емоцiї.

Розглянемо кiлька варiантiв роботи з "порожнiм стiльцем":

а) протагонiст може уявляти, нiбито його партнер сидить на порожньому стiльцi навпроти нього. Вiн розмовляу й спiлкується з уявною людиною, часом мiняється з нею мiсцями, ролями. Протагонiст може спiлкуватися i сам iз собою;

б) члени групи звертаються до "порожнього стiльця", уявляючи на ньому протагонiста, структуруються в залежностi вiд його проблеми та особливостей того матерiалу, який представлено в попередньому фрагментi роботи групи, особливостей попереднiх ситуацiй його поведiнки. При цьому практикуються висловлення, адресованi "другому "Я", а також на адресу його "двiйника", тобто як звертання до ... так i вiдповiдi за ... В даному випадку звертання до "порожнього стiльця", як правило, має аргументований характер, тобто враховує особливостi поведiнки протагонiста, вже представленої в групi. При цьому протагонiст може бути або присутнiм у групi, або ж поза групою (а iнколи й "за дверима");

в) звертання до "порожнього стiльця" доцiльно використовувати ситуативно з метою опрацювання актуального матерiалу, емоцiйної напруженостi, створеної поведiнкою певного члена групи, та зниженням такої напруженостi, можливо, спричиненої його демонстративним випадом проти когось iз учасникiв АСПН.

10. "Високi стiльцi". Протагонiст сидить на стiльцi, поставленому на пiдвищеннi, й звiдти намагаються висловлювати тi чи тi фрази тим, хто його оточує. iнший варiант цiєї вправи - "нагору". Один iз членiв групи стоїть на "височинi". До нього по черзi пiдходять люди з запитанням: "Чому тобi добре нагорii". Член групи, який стоїть високо, вiдповiдає. Якщо протагонiст вiдчувау труднiсть при вiдповiдi, той, хто запитував, висловлює свої припущення. Рукостискання реципiєнта в даному випадку є ознакою прийняття iнформацiї. Вправа завершується психологiчним аналiзом усього матерiалу.

5. Методи невербальної взаємодії

Враховуючи, що АСПН зорiєнтовано на варiант групової психокорекцiї, за якої виявляються передумови особистiсних проблем суб'єкта, що, як правило, повязанi зi сферою несвiдомого, великої ваги набувають рiзнi невербальнi вправи та методики. Адже саме невербальна поведiнка чи не найбiльше здатна цiлiсно виражати психологiчний змiст як свiдомого, так i несвiдомого, втiленого в нiй.

Функцiї невербальних технiк величезнi, серед них видiляються головнi: зближення членiв групи; взаємопiзнання; експлiкацiя таких аспектiв психiки людини, якi важко вербалiзувати.

Позитивною якiстю цього методу є забарвленiсть взаємодiї учасникiв навчання та велика спонтаннiсть, правдивiсть особистiсних проявiв.

Невербальнi методи - ефективний засiб оптимiзацiє соцiально-перцептивної сфери особистостi, оскiльки спрямовується увага на "мову тiла", а також на характеристики психiки, якi можна розглядати в просторi й часi.

Невербальнi методи використовуються, бiльшою чи меншою мiрою, в усiх рiзновидах групової корекцiї та психотерапiї.

Технiки невербальної взаємодiї застосовуються всiма вiдомими спецiалiстами соцiального навчання: Б. А. Барашем, Ю. Н. В’юнковою, Ю. М. Тмельяновим, Г. О. Ковальовим, X. Мiккiним, Ю. Б. Некрасовою, Л. А. Петровською, Н. Д. Твороговою, П. Г. Тюрiним та iн.

Засобом невербальної комунiкацiї є експресiя руху, яка передбачає актуалiзацiю таких способiв вияву емоцiй, як мiмiка та жест.

До засобiв невербальної комунiкацiє вiдносять рухи тiла, дистанцiю, паузу. Люди рiзняться здатнiстю розумiння (та контролю) комунiкативностi - своєї та iнших людей, здатнiстю експресiї та iмпресiї. Часто несвiдомим може бути той чи iнший жест або рух, значення якого суб'єкт не розумiє; iнодi людина реагує невербально (наприклад, червонiє) й не в змозi блокувати виникнення такої реакцiї, хоча й усвiдомлює її наявнiсть, та iн.

Незважаючи на численнi дослiдження, початi з 1924 р., до цих пiр немає задовiльної класифiкацiє експресивних рухiв.

У психотерапевтичнiй практицi використовується три рiзновиди невербальної технiки: психомалюнок, музикотерапiя, технiка руху. В АСПН в основному використовується лише двi з них - психомалюнок i психогiмнастика.

Психогiмнастика - допомiжний метод АСПН, який спирається на невербальну експресiю, перш за все на мiмiку та жести, взагалi на рух. Це дає можливiсть учасникам АСПН глибше заглянути в переживання iнших i наблизитися до розумiння цих переживань. Головна мета психогiмнастики - зняття фiзичних блокiв та "тискiв".

У групi АСПН пiдтримується свобода невербальних способiв самовираження, й психогiмнастика часто має характер спонтанної гри. З почуттям свободи рухiв повязана й свобода прояву емоцiй та свобода внутрiшнього свiту суб'єкта. Одна й та сама ситуацiя в психогiмнастицi викликає рiзнi, iндивiдуально неповторнi реакцiї, кожний поводиться вiдповiдно до своєї особистостi, в цiлiсних її проявах.

Є кiлька способiв використання психогiмнастики в АСПН. Деякi вправи можна використати з метою розслаблення й створення невимушеної, вiльної вiд зайвого самоконтролю обстановки. Цьому сприятимуть вправи: "Звернути на себе увагу", "Людина та її тiнь", "Настрiй", "Автопортрет" та iн.

Психогiмнастику в АСПН застосовують ще й тодi, коли треба прояснити взаємовiдносини в групi, або ж коли в групi є небезпека домiнування дезiнтеграцiйних процесiв. Можна запропонувати "виразити почуття" (невербально) тому з членiв групи, хто був "центром" ситуацiї. Це, як правило, психологiчно допомагає суб'єктовi й чiткiше вимальовує психологiчну обстановку в групi та сутнiсть емоцiйного сприймання одним одного.

Важливий матерiал об'єктивує вправа "Перехрестя шляхiв".

Учасники АСПН по черзi отримують завдання поставити на уявному перехрестi членiв групи, якi асоцiюються з особами, задiяними в певному, вiдомому їм конфлiктi, що розглядається в групi. Вiдстань, на якiй опиняються "учасники" конфлiкту в тiй чи тiйїх розстановцi, дає пiдстави робити висновки про емоцiйне ставлення до них. У членiв групи суттувим є не лише сам факт вирiшення конфлiкту, а й певне об’єктивування сутi внеску в цю справу кожного з учасникiв.

Теми психогiмнастичних врав можуть бути дуже рiзноманiтними, зокрема: повсякденна життева ситуацiя - "Вихiд iз дому", "Свято", "Чуйне ставлення до кого-небудь" або "Яким я є", "Яким я хотiв би бути" та iн.;

вправи, що об'єктивують внутрiшню суперечнiсть суб'єкта й конфлiкти - "Вручити подарунок", "Заборонений плiд", "Перехрестя шляхiв", "Подолати труднощi", "Зустрiч на вузькiй стежцi" та iн.;

вiдносини в групi - "Показати своє ставлення до iнших", "Вибiр членiв сім’ї", "Перебування на безлюдному островi";

фантазiя та казки - "Ким iз казкових персонажiв ти мiг би бутиi", "Бал-маскарад", "Що б ти робив, якби був чаклуном", "Ким би ти хотiв стати, якби чаклун урахував твої бажання", "Добрий чаклун", "Злий..."

Джерелом психогiмнастичних вправ може бути ставлення до групи АСПН, до самого процесу навчання. Наприклад, теми: "Почуття, з якими я йшов на заняття", "Ставлення до навчання та групи", "Що робила б група, якби не було керiвника" та iн.

Виконання психогiмнастичних вправ здiйснюуться рiзними шляхами: можна дати тему одному членовi групи, а вiн реалiзує її самостiйно або з чиєюсь допомогою. Тема може стосуватися цiлої групи або ж окремих її членiв.

Пiсля "програвання" теми бажано, щоб учасники обмiнювалися враженнями. Особливо цiкавими у тi тенденцiї поведiнки, якi дають про себе знати як на вербальному, так i на невербальному рiвнях. Отриманий у процесi психогiмнастики матерiал пiддається аналiзовi.

Опишемо кiлька психогiмнастичних вправ.

1. Подолання труднощiв. Члени групи по черзi зображають, як вони переборюють життєвi труднощi (як фiгурально можна сконструювати стiлець при допомозi ящика чи iншого предмета) на вузькiй стежцi. Накреслюється стежка, якою йде людина до певної мети й натикається на перепону. Група спостерiгаує як кожен долає перепону.

2. Заборонений плiд. Учасники АСПН по черзi показують, як вони поведуться в ситуацiї, коли їхнi бажання не збiгаються iз зовнiшнiми нормами поведiнки. Роль "забороненого плоду" може бути надана будь-якому предметовi, що якось приваблює. "Заборонений плiд" кладеться на стiлець, що стоїть у центрi кiмнати. Член групи повинен пiдiйти до стiльця й вирiшити, що вiн зробить iз "забороненим плодом".

3. Моя сiмя. Учасник АСПН вибирау собi сiмю iз членiв групи. Далi розмiщує їх так, щоб фiзична дистанцiя мiж ними приблизно вiдповiдала ступеневi емоцiйної близькостi мiж членами сім’ї. Далi важливо "описати", за якими психологiчними якостями вибиралися "члени сім’ї" - це послужить основою саморефлексiї тим, хто потрапив до числа вибраних.

4. "Скульптор". Члени групи роблять своу тiло "пластичним", наче глина, яка пiддасться лiпленню. Змiст "лiплення" може бути рiзним. Можна зобразити члена групи "до початку занять i тепер", або - його минуле i майбутну, його внутрiшнiй конфлiкт.

5. Моя група. При виконаннi даної вправи можна змоделювати динамiку групового процесу у вiдповiдностi до розвитку емоцiйної близькостi.

6. Використання вправ у АСПН

Специфiчною особливiстю функцiювання психокорекцiйної групи є вiдсутнiсть однозначного алгоритму процесу. В розпорядженнi квалiфiкованого керiвника завжди має бути набiр вправ, якi вiн може використати в зручний для цього момент.

Загальнi теми.

1. Передати пантомiмою конфлiкт, згоду, нерозумiння та iн. Способи зображування iнтерпретуються та обговорюються в групi.

2. Вручити подарунки, якi принесуть радiсть данiй людинi.

3. "Мотивований бiг" ("бiжу в магазин", "бiжу вiд грози" тощо.

4. Привернути до себе увагу групи.

5. Людина та її тiнь (виконується в парi),

6. Настрiй.

7. Показати учасникам АСПН психологiчний портрет значущих людей у життi.

8. Йти назустрiч вiтровi.

9. Йти до бажаної мети.

10. Йти так, щоб кого-небудь не розбудити.

11. Йти на груповi заняття, йти iз занять.

12. Бiг: назад - так, щоб не впасти; вперед - так, щоб не наскочити на iнших.

13. Бiг: бiг, що змiнюється ходою, з мотивом, який частiше за все має соцiометричне значення - йти з симпатичною чи несимпатичною тобi людиною; йти з веселою людиною i з тим, хто нагадує кого-небудь iз життя; з тим, хто завдає прикростi и т.д.

14. Зустрiч з людиною, яку давно не бачили.

15. Хто я - яким мене бачать iншi - яким я хотiв би бути. ("Зiпсований телефон").

16. Рукостискання по колу.

17. Дограти почату партнером дiю.

18. Передати почуття по колу: що передали, що повернулося.

19. Людина - дзеркало.

20. Рух зi змiною темпу (ритму).

21. Скульптор - глина.

22. Виправдати позу.

23. Із заплющеними очима сiсти на стiлець.

24. Перетягування каната.

25. Змусити партнера звiльнити стiлець, вийти з телефонної будки.

26. Скульптура - iдеальне ставлення до людини.

27. Впiзнати члена групи: по волоссю, по руках тощо

Типовi людськi конфлiкти.

28. Вибрати одну з двох можливостей.

29. Вiдмовитися вiд чогось важливого.

Ставлення до групи.

30. Показати своє ставлення до iнших у групi.

31. Показати iншим, чому вони нам симпатичнi чи несимпатичнi.

Фантазiєя та казки.

32. "Безлюдний острiв": уяви, що всi опинилися на безлюдному островi. Що ти робив би

33. Якою твариною ти хотiв би бути.

34. Бал-маскарад.

35. Вибрана казка.

36. Що ти робив би, якби був добрим чи злим чарiвникомi

Ми описали невербальнi вправи, проте це лише частина з безлiчi варiантiв. Щоб досягти бажаного ефекту, потрiбно: на початковому етапi роботи з групою допомогти її членам подолати стереотипний пiдхiд до навчання, тобто директивне керiвництво поведiнкою та чiтко окресленi результати. Завдання ведучого - стимулювати присутнiх до творчої вiдкритої участi в усьому, що вiдбуватиметься в ситуацiє "тут i тепер".

Керiвник зважує доцiльнiсть тих чи iнших вправ у той чи той перiод роботи групи. Деякi вправи можуть спричинити зворотну дiю, якщо iндивiд та група не готовi до їх сприймання та виконання. Керiвник має чiтко уявляти, з якою метою використовується вправа, якi груповi та iндивiдуально-психологiчнi процеси каталiзуються цiєю вправою. Чи готовi члени групи до виконання такої вправи. Чи готовий сам керiвник виконати її. Чи склалася в групi атмосфера такої довiри, щоб ця вправа спрацювала й чи вистачить часу для виконання вправи та її обговорення. Лише знаючи вiдповiдi на всi цi питання можна розпочинати справу.

Вправи - це не iнструменти, якими можна довiльно користуватися. Ми з недовiрою ставимося до керiвникiв, якi застосовують вправи одну за одною лише для пiдтримки iнтенсивностi групового процесу. Необхiдно памятати, що невдало введена вправа може значно посилити дєзiнтеграцiйнi процеси замiсть того, щоб сприяти глибшому й вiдкритiшому спiлкуванню та згуртуванню членiв групи.

Найбiльша цiннiсть утiлення вправ у груповий процес полягау в їх обговореннi, в психологiчному аналiзi, а не лише в емоцiйному задоволеннi від їх виконання. Доцiльно концентрувати увагу на тому, який резонанс викликає в iнших поведiнка одного з членiв групи, як впливають на кожного з учасникiв навчання присутнi колеги i, навпаки, як вiн сам впливає на iнших. При обговореннi виконання вправи бажано придiлити максимальну увагу аналiзовi емоцiйно-почуттувих реакцiй учасникiв навчання, відокремити їх вiд розмiрковувань про емоцiї та уявлення. Треба памятати, що в групi вiдсутнi покарання та заохочення, тому апробацiя нових форм поведiнки має позначатися спонтаннiстю й бути вiльною вiд тривог.

В групi АСПН використовуються вправи, якi у спiльними для всiєї трснiнгової практики. Вони досить унiверсальнi й мало залежать вiд теоретичної професiйної орiунтацiї керiвника, частина ж методичних прийомiв, особливо з глибинно-психоаналiтичною орiєнтацiєю, є специфiчними для АСПН, наприклад цiлiсний психоаналiз комплексу тематичних малюнків,

iнтервю з метою добору.

Емоцiйне та iнтелектуальне розумiння суперечностей у важливою умовою для кардинальних змiн. Проте цього мало. необхiднi ще й безпосереднi цiлі суб’єкта, спрямованi на змiни власних навичок та вмiнь. Самоусвiдомлення важливих особистiсних аспектiв має спонукати суб'єкта до дiй у вiдповiдностi до "контракту", який укладаються в групi. Нова поведiнка не може ввiйти в набiр правил спiлкування людини без достатнього тренування, без перебудови стереотипiв. У цьому випадку, коли група допомогла виявити якiсь деструкцiє в поведiнцi, з якими самому суб'єктовi важко справитися (наприклад, прикриває рота рукою), тодi укладаються "контракт", аби допомогти членам групи перемагати внутрiшню протидiю змiнам у самому собi.

"Контракт" може мати вiдношення й до "ситуативної" поведiнки в групi Наприклад, у випадку активних заперечень iнформацiї, що йде вiд групи укладається "контракт": сприймати iнформацiю мовчки, реагуючи на неї без роздумiв та емоцiйно-почуттувої оцiнки в ту хвилину.

Член групи може також укласти "контракт" iз керiвником. Наприклад, якщо хтось просить не залучати його до активної роботи, то можна взяти це до уваги.

Оцiнка своєї участi в психокорекцiйнiй групi.

Мета: виконання цього завдання сприяє глибшому усвiдомленню своєї поведiнки в групi у вiдповiдностi з нормами оптимального функцiювання. Подальше обговорення результатiв на основi пропозицiй, наведених у бланку, дає можливiсть учасникам групової психокорекцiї з’ясувати для себе найбiльш бажанi форми поведiнки в групi АСПН.

Цю вправу доцiльно реалiзувати на початковому етапi роботи групи.

Бланк оцiнки своєї участi в психокорекцiйнiй групi

Прiзвище __________________ Дата _______

Проаналiзуйте свою участь у групi АСПН, оцiнiть її в балах, користуючись шкалою вiд 1 до 6 з урахуванням наведених нижче тверджень.

Характеристика самоаналiзу своєї участi в групi АСПН

1. Я уникаю можливостей ставити запитання iншим, а виступаю прямими зверненнями до них.

2. Я пiдтримую iнших в групi.

3. Я здатний на конфронтацiю.

4. Я уникаю довгих розповiдей.

5. Я розмiрковую про результати, якi хочу отримати в групi.

6. Я здатний на вiдвертiсть у стосунках з iншими членами групи.

7. Я не залежу вiд натиску групи на мене або окремих її членiв i роблю те, що вважаю за потрiбне.

8. Я довiряю iншим членам групи.

9. Іншi готовi довiряти менi.

10. Я активний учасник групового процесу, а не спостерiгач.

11. Я вiдкрито проявляю свої почуття та реакцiє на те, що вiдбуваються в групi.

12. Я можу розумiти в групi психологiчний змiст, а не лише текст висловлювань.

Пiдпис ____________

У процесi функцiювання групи приблизно в серединi робочої стадiї (4-8 занять при двотижневому безперервному циклi занять вiдчуваються напруженiсть. Враховуючи це, можна якийсь день занять провести на природi. При цьому виконувати деякi вправи, двi з яких опишемо.

Режим мовчання. Мета: звiльнити членiв групи вiд необхiдностi вербального спiлкування й тим самим забезпечити глибший самоаналiз.

П р о ц е д у р а : в процесi прогулянки в групi проголошується "режим мовчання". Це означає, що учасники звертатимуться один до одного лише в разi крайньої необхiдностi. Звичайна ж iнформацiя передаються за допомогою жестiв, мiмiки або пози. Тривалiсть мовчання має бути не меншою, нiж пiвгодини, максимум - 1 година. Весь час група проводить разом: у ходьбi, спiльнiй роботi чи просто сидячи на травi. Дозволяється бiгати, грати, збирати ягоди, але все - без вербального тексту.

Призначення такої гри подвiйне. По-перше, кожен її учасник у незвичнiй ситуацiї спiльного перебування без права на словеснi контакти починау по-новому сприймати себе й iнших. Ситуацiя сприяє роздумам i проникненню в глибини власного душевного життя. Внутрiшнє життя, своє та iнших учасникiв, вiдкривається для суб'єкта як нова реальнiсть, що заслуговує на спецiальне дослiдження й роздуми.Іiгрове мовчання сприяє розширенню свiдомостi й розвитковi зрiлостi.

По-друге, за перiод мовчання у кожного члена групи накопичується гостра потреба в спiлкуваннi, вiн бiльшою мiрою починау цiнувати його пiзнавальну цiннiсть i значення для збагачення власного .досвiду.

Скульптура. Мета: розвинути iнтерес у групi до психологiчного змiсту особистостi певної особи, дати можливiсть членам групи виразити його творчими засобами, опосерсдконано виявити ставлення протагонiста до свого "портрета" й до iнших людей.

П р о ц е д у р а: прогагонiстовi пропонують стати, лягти або сiсти на помiст або стiл (на його вибiр i УЯВИТИ себе "глиною". Будь-хто з бажаючих може виступити в ролi скульптора й "вилiпити" психологiчний портрет людини. Ведучий пiдкреслюу: "Вилiпiть його таким, щоб скульптура передавала якiсь iстотнi його риси й стиль поведiнки". Грубi дотики до "глини" забороненi. Бажаючи надати "скульптурi" тієї чи iншої форми-пози, скульптор це робить лише легенькими дотиками. "Матерiал" - "глина" при цьому податливий i терплячий до певних незручностей.

"Скульптор" не повинен допускати спроби принизити протагонiста. Сам вiн зобовязаний захистити протагонiста вiд реакцiє групи. Проте характерно, шо в разi ворожого, насторожепого ставлення до "скульптора" протагонiст наперед приписує: йому такi намiри, шо викликає мязову скутiсть, тодi як "скульпторовi", якому довiряють, легше впоратися iз завданням, навiть якщо образ вийшов дещо незвичайним, що дає: пiдстави для жартiв в аудиторiї.

Контрольні питання:

1. Групова дискусія

2. Психомалюнок

3. Рольова гра

4. Психодрама

5. Методи невербальної взаємодії

6. Психогімнастика як допоміжний метод АСПН

7. Характеристика самоаналізу участі у групі АСПН

8. Використання вправ у АСПН.

Blog

Содержание