Л. М. Олійник доцент кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної освіти Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, кандидат педагогічних наук
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- План роботи, 1824.62kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 667.89kb.
- Проект Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», 923.18kb.
- Програми з російської мови загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих, 2117.07kb.
- План роботи кафедри педагогіки І психології на 2012 рік ухвалено, 1468.56kb.
- Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2022.42kb.
- Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2145.15kb.
- Попова Ольга Іванівна, доцент кафедри української мови Інституту філології Бердянського, 70.97kb.
- Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
- Протокол засідання журі III етапу Всеукраїнської олімпіади з педагогіки І психології, 40.39kb.
3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи АСПН
Представленi в попередньому параграфi положення зорiєнтованi на спільне їх виконання керiвником разом iз членами групи АСПН. Проте iснують методичнi положення, якi в бiльшiй мiрi адресованi керiвниковi. Їх можна подiлити на вербальнi й невербальнi. Важлива роль у досягненнi успiху в роботi групи належить мiмiцi, жестам, тоновi голосу, емоцiйним здiбностям керiвника й багато чому iншому. Вiн повинен чiтко знати свої невербальнi можливостi. Та найголовнiшою в роботi групи АСПН є вербальна взаємодiя, яка свiдомо регулюуться керiвником. Ураховуючи специфiку поведiнки керiвника, можна видiлити кiлька вербальних прийомiв управлiння групою АСПН.
1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
2. Узагальнення матерiалу групового навчання шляхом видiлення зв’язкiв. Керiвник повинен звертати увагу членiв групи на iстотнi моменти (опосередкованим чи прямим шляхом), а також представляти дану iнформацiю у прийнятнiй формi й у зручний момент. Це вимагає вiд нього вмiння iнтерпретувати матерiал, спiввiдносити рiвень розвитку групи й кожного її члена.
3. Технiки iнтерпретацiї матерiалу навчання:
а) пiдкреслення суттєвого моменту у висловлюваннi члена групи;
б) висвiтлення керiвником iстотних аспектiв поведiнки членiв групи на пiдставi встановлення звязкiв мiж окремими актами поведiнки. Це може вiдбуватися на тлi конфронтацiї, спiвчуття, спiвпереживання, радощiв, вiдкриття нового. Головним тут є встановлення спiльного та вiдмiнного, суперечностей психiки, яких учасники навчання не можуть бачити без сторонньої допомоги. Найвищий рiвень професiоналiзму виявляє той керiвник, який поступово пiдводить члена групи до самоаналiзу своєї власної поведiнки. Керiвник не лише допомагає учасникам АСПН перетворювати себе на об’єкт дослiдження, а й формує у них здатнiсть учитися на власному досвiдi поведiнки, що є запорукою професiйної пiдготовки.
4. Розкриття логiки несвiдомого та спiввiднесення її з логiкою свiдомого. Важливо, щоб керiвник розкрив внутрiшню неусвiдомлювану суперечнiсть, що визначає особистiсну проблематику суб'єкта, показав розбiжностi мiж його бажаннями й стратегiєю поведiнки.
5. Постановки певних завдань в групi АСПН. Це може бути пропозицiя виконати яку-небудь вправу (гра, психодрама, психомалюнок, соцiограма); укладання договору з тим чи тим учасником навчання, згiдно з яким вiн повинен уникати певних форм поведiнки, або, навпаки, випробувати бажанi для себе форми в групi й поза її межами (на час навчання) з наступним обговоренням результатiв.
6. Координацiя дискусiї. Мається на увазi спрямування дискусiї керiвником у бажане русло, а також синхронізація окремих її елементiв. Керiвник зобовязаний забезпечити послiдовнiсть i завершенiсть розгляду важливих питань самопiзнання без вiдхилень до побiчних явищ.
7. Забезпечення багаторiвневостi в дослiдженнi особистiсних проблем окремих членiв групи. При цьому важливо встановити взаємозв’язок мiж проявами поведiнки кожного учасника занять та динамiкою групи, рiвнем її iнтеграцiї й особистiсним розвитком кожного присутнього.
8. Чiткiсть i послiдовнiсть у керiвництвi, яка не допускає свавiлля й водночас забезпечує спонтаннiсть поведiнки членiв групи АСПН.
9. Розкриття учасниками навчання внутрiшнiх особистiсних причин, якi породжують труднощi в спiлкуваннi та внутрiшнi суперечностi.
10. Умiння працювати iз захисною "поведiнкою": нейтралiзувати ситуативнi (периферiйнi) захисти й актуалiзувати базовi (особистiснi) прояви.
Керiвник не повинен давати захиснi реакцiї в групi, бо вони можуть спровокувати посилення "захисту" учасникiв АСПН i ускладнити їхнє просування до бiльш вiддалених i важливих цiлей навчання. Крiм того, захиснi тенденцiї ускладнюють керiвниковi адекватне сприйняття взаємин у групi.
Керiвник групи АСПН повинен володiти прийомами, якi б одночасно каталiзували iндивiдуально-особистi змiни учасникiв навчання і просували взаємини в групi до багаторiвневої iнтеграцiї як важливої передумови позитивних результатiв навчання.
4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
Розвитковi згуртованостi групи сприяє вiдкрите, щире висловлення почуттiв i думок з приводу того, що вiдбуваються в групi. При цьому важливо, щоб учасники навчання не боялися висловлювати як позитивнi, так i негативнi реакцiї на те, що вiдбувається. Правдивий обмiн iнформацiєю, почуттями, а також правильна реакцiя керiвника на критичнi зауваження дуже багато вважать для розвитку вiдчуття належностi до групи. Згуртованiсть у нiй забезпечує таку атмосферу, коли вiдкрите висловлювання емоцiй не порушує почуття близькостi й емоцiйної теплоти, коли присутня психологiчна захищенiсть, а це знiмає напруженiсть, сприяє глибшому взаєморозумiнню.
"Розморожування". Ефективнiсть навчання великою мiрою визначаються тим, як "скидаються маски" й послаблюється стереотипнiсть поведiнки, а також як сприймаються принципи навчання в групi АСПН. Процес посилення бажання й готовностi до навчання можна назвати "розморожуванням". Його запорукою виступають такi з ранiше названих принципiв: прийняття в групi, звертання один до одного на "ти" й на ім’ям, вiльне розташування по колу. зручна поза, розслаблення, вiдсутнiсть системи покарань i заохочень. Усi перелiченi фактори послаблюють систему звичних стереотипних форм поведiнки й вiдкривають можливостi для ефективного навчання.
Психологiчна безпека. АСПН проходить ефективнiше за наявностi в групi психологiчної безпеки. Ситуацiя невимушеностi, незвичнiсть обстановки, своєрiднiсть принципiв функцiонування групи, новий досвiд - усе це справляє значне емоцiйне навантаження на учасникiв групи. Втiм, деяка напруженiсть, що посилює вразливiсть, сприяє ефективному навчанню; коли ж iнтенсивнiсть її занадто велика, це активiзує ситуативний "психологiчний захист" i перешкоджає продуктивному включенню в процес групового навчання. Важливо забезпечити спонтаннiсть поведiнки присутнiх. Атмосферу психологiчної безпеки створює дотримання етичних норм роботи групи.
Атмосфера довiри й пiдтримки. Для встановлення психологiчного клiмату довiри в групi необхiдно, щоб кожен її член вiдчув реальну можливiсть бути самим собою, переконався в тому, що його тут нiхто не збирається оцiнювати й змiнювати. В атмосферi довiри людина бiльше схильна до вiдвертостi й щиростi, повiдомлення iншим ризикованої для свого "Я" iнформацiї, нiж у випадку очiкування суворих оцiнок i осуду. Для створення такої атмосфери доводиться з самого початку переборювати протидiю, яка спричинюється внутрiшньою тривогою членiв групи. Керiвник повинен прагнути об'єктивувати й дослiдити цi страхи. З цiєю метою можна запропонувати учасникам вибрати партнерiв, з якими вони могли б поговорити про свої тривоги безпечнiше, нiж розповiдати про свої турботи всiй групi. Якщо почуття довiри не буде розвинуто в групi, то в процесi навчання можуть виникнути серйознi проблеми.
Взаємна довiра виробляється в умовах, коли є можливiсть висловлювати свої почуття, незалежно вiд того, позитивнi вони чи негативнi, й не боятися критики. На противагу цьому прихована ворожiсть i пiдозрiливiсть, небажання говорити про свої почуття є показником вiдсутностi довiри. Інодi це виявляється в спробах учасникiв заховатися за абстрактними роздумами, в довгих обговореннях проблем iнших членiв групи, а також у небажаннi сконцентрувати увагу на собi. На початкових стадiях роботи групи учасники АСПН чекають, що керiвник вирiшить за них, що їм потрiбно робити и дослiджувати. Саморозкриття в цей перiод має поверховий i спланований характер, вiдкрита поведiнка майже вiдсутня.
Розвиток здiбностi учасникiв АСПН до "прийняття" одне одного є важливим фактором у створеннi атмосфери довiри. Навчаючись "прийняттю", члени групи менше критикують, виправляють висловлювання iнших, менш оцiнюють одне одного. Для встановлення атмосфери довiри необхiдно, щоб хтось першим пiшов на ризик або зробив жест довiри. Коли ризикованi дiї будуть пiдтриманi щирим прийняттям, вдячнiстю й допомогою, це посилить вiдчуття близькостi в групi, сприятиме зростанню довiри. Згуртованiсть може бути посилена з допомогою такої вправи: всi учасники почергово випробовують свої можливостi керувати групою.
Група АСПН передбачає недирективну позицiю тренера, яка стимулює спiвпрацю, активiзує обговорення питань, пiднятих членами групи з власної iнiцiативи. Крiм того, в групi не повинна переважати взаємодiя "керiвник - член групи". Найкращим варiантом є взаємодiя "учасник - учасник". Створення згуртованостi членiв групи й атмосфери взаємної довiри може стати запорукою вирiшення суперечностей i конфлiктiв. При цьому бажано домагатися як усвiдомлення всiма учасниками джерел i самого факту конфлiкту, так i вiдвертої проробки в групi виниклих суперечностей.
Органiзовуючи групу АСПН, керiвник не ставить головною метою зробити її привабливою для тих, хто навчаються. Але практика показує: якщо людина починає вiдчувати, що її сприймають такою, якою вона є, якщо на заняттях встановлюєься атмосфера пiдтримки, близькостi, довiри, емоцiйного тепла, то у неї виникає вiдчуття дiлової привабливостi групи, що позитивно позначається на результатах навчання.
Спонтаннiсть групового процесу. В групi АСПН важливо досягти як спонтанностi, так i керованостi актуальними взаєминами й подiями. Бiльше того, керiвництво процедурою АСПН має на метi забезпечення спонтанностi мiжособових стосункiв, що являють собою конкретно-змiстовий аспект процесу групового навчання. Управлiння груповим процесом -це передусiм управлiння динамiкою АСПН.
Керiвник групи повинен мати теоретичну концепцiю розумiння механiзмiв даного навчання й розвинених здiбностей процесуальної психодiагностики особистiсних причин труднощiв у спiлкуваннi. У звязку з цим виникає необхiднiсть уточнення уявлень про вiдсутнiсть формалiзованих i стандартизованих проявiв управлiння групою АСПН, особливо на перших заняттях. Вiдчуття невизначеностi може виникнути й у керiвника-початкiвця, якому ще важко синтезувати в одне цiле тактичну й стратегiчну лінії в управлiннi групою АСПН.
Необхiдно вiдрiзняти недирективну позицiю керiвника, вiдсутнiсть авторитарних розпоряджень вiд поведiнки свавiлля, некерованої стихiї, яка загальмує групову динамiку, спрямовану на iнтеграцiю. Важливо, щоб керiвник чiтко уявляв собi основнi стратегiчнi лiнiї розвитку групи, а також тi методичнi прийоми та засоби, якi допоможуть досягти iндивiдуалiзованого ефекту-навчання кожного учасника АСПН.
На самому початку занять доцiльно лише в загальних рисах обговорювати можливий ефект роботи групи АСПН, але орiєнтованi цiлi в iндивiдуально-особистому й професiйно-педагогiчному планах визначити необхiдно. Якщо в групi немає чiтких цiлей, разом обговорених i поставлених, то може з’явитися недоброзичливiсть у вiдносинах мiж її членами, яка призведе до розколу, а то й до розпаду групи. Надзвичайно важливо, щоб учасники АСПН мали змогу задовольнити свої груповi й професiйно-педагогiчнi бажання та цiлi. Група дiятиме успiшнiше, якщо учасники навчання не прагнутимуть вирiшення всiх своїх соцiальних проблем, певних утилiтарних цiлей; не розраховуватимуть на те, що зумiють перетворити себе на готову, завершену "модель".
Керiвник групи зобовязаний допомогти учасникам АСПН зрозумiти, що процес їхнього самовдосконалення неперервний, i навчання в групi лише сприятиме самопiзнанню, поглибленню власної компетентностi в питаннях психодiагностики та прийомiв оптимiзацiї психологiчних здiбностей до спiлкування й пiзнання iнших. Все це допомагає не лише досягти певного результату в групi, а й оволодiти здатнiстю набувати новi рефлексивнi знання шляхом аналiзу ситуацiй спiлкування в подальшому життi. Навчання в групi АСПН може ускладнюватися рiзними формами поведiнки його учасникiв, про якi - нижче.
1. Спроби давати поради. В групi прийнято говорити про свої переживання, емоцiї, почуття, спричиненi поведiнкою того чи iншого її члена, але небажано давати поради. З цiєю метою можна обговорити питання: "Чим вiдрiзняється зворотна iнформацiя вiд поради","Чим вiдрiзняється поняття "надати допомогу" вiд "дати пораду" в звичному розумiннii".
2. Гостра реакцiя деяких членiв групи на негативнi емоцiї, якi переживає хтось iнший (сльози). Можна знизити рiвень напруження жартом, наданням пiдтримки iншому. Інколи це робиться у спосiб, який називаються "накладанням повязки". Керiвниковi групи слiд диференцiювати зовнiшнi вияви жалю ("накладання повязки") й справжню турботу i спiвчуття (емпатiї). Члени групи повиннi зрозумiти, що "накладаючи повязку", вони, можливо, пiклуються головним чином про себе. Це потребує вiд керiвника досвiду, високої емоцiйної чутливостi та iнструментальних засобiв роботи.
3. Можливiсть недоброзичливої поведiнки, коригування якої в групi є досить важкою справою. Адже ворожiсть i недоброзичливiсть рiдко виявляються вiдкрито, здебiльшого це вiдбувається не прямо, а окiльно, завуальовано (гострi зауваження членiв групи, колючий жарт, тактика "шпичакiв", пропуски засiдань групи, запiзнення, демонстрацiя нудьги, усунення вiд роботи групи з виглядом безмежної ввiчливостi та доброзичливостi, яка заважає реалiзацiї принципiв щиростi: фiлософствування, роздумiв на вiльнi та буденнi теми й т.д.). Активiзацiя роботи опозицiйно настроєних членiв групи повязана з труднощами й вимагає вiд ведучого великої майстерностi. Подолання надмiрної "захисної" активностi здiйснюється деякими учасниками АСПН краще тодi, коли вони не проявляють опорiв у разi отримання зворотної iнформацiї. Якщо людина бурхливо реагує на зворотний звязок, то з нею можна "укласти контракт" про вiдтягування в часi реакцiї на почутi неприємнi висловлювання. Якщо в групi будуть дослiдженi причини напруженостi, тривоги, невдоволення, то ворожiсть може бути зменшена.
4. Прояв залежностi одних членiв групи вiд iнших породжується комплексом неповноцiнностi. Той чи інший член групи нерiдко не лише по-дитячому тримається за руку iншого члена групи, але й пiдпадає пiд його сильний вплив, що не є прогресивним. Ця залежнiсть нерiдко є свiдченням недостатньої соціальної зрiлостi суб'єкта. Й такому членовi групи буває нелегко допомогти. Наприклад, людина просить допомоги - група дає зворотну iнформацiю, але вона неспроможна самостiйно її проаналiзувати и зробити висновки. Тому найчастiше вiд неї можна почути вiдповiдь: "Так, але..." При цьому спiвчуття, яке їй висловлює група, мало допомагає, бо вона не вмiє скористатися одержаною iнформацiєю й навiть порадою, оскiльки, незалежно вiд змiсту рекомендацiй, намагаються довести, що їй це не пiдходить. Важливо навчитися вiдсторонюватися вiд таких хворобливих потреб пiдтримки.
5. Тенденцiя до теоретизування, фiлософствування проявляється найчастiше на першому етапi, коли зберiгаються сприйняття АСПН як традицiйної форми навчання, коли домiнує прагнення показати себе "з хорошого боку" перед викладачем i студентами. Це нерiдко вiдволiкає вiд плiдної роботи, й iнодi доводиться докладати багато зусиль, аби змусити таких учасникiв занять повiрити в серйознiсть того, що вiдбуваються в групi. Трапляуться, що пiд кiнець роботи групи саме вони жалкують з приводу швидкого закiнчення занять.
6. Тенденцiя до "навiшування ярликiв" на окремих членiв групи ("фiлософ", "осел", "монополiст", "оповiдач" тощо). Оскiльки на заняттях надається свобода для демонстрацiї своєї поведiнки, це справдi може викликати подiбнi асоцiацiї. Й керiвниковi слiд пам’ятати: завдання групи не в закрiпленнi у людини стереотипу неефективного способу спiлкування, а в наданнi їй допомоги в конструктивних змiнах i розвитку. Не можна також забувати, що кожна людина є чимось бiльшим, нiж, скажiмо, "оповiдач", "групова мати" тощо, потрiбно допомогти учасникам АСПН побачити це.
Активне соцiально-психологiчнс навчання ускладнюють i такi моменти:
- "захиснi" реакцiї, якi особливо пiдсилюються за вiдсутностi (або послаблення) почуття психологiчної захищеностi й безпеки в групi;
- недостатнiсть психологiчних знань для розумiння емпiрiчного матерiалу;
- протидiя послабленню внутрiшнiх бар’єрiв, стереотипiв;
- пошук швидких, легких, готових вiдповiдей на складнi психологiчнi проблеми й питання;
- розбiжностi мiж очiкуваннями суб'єкта (члена групи) й тим, що вiн отримує в нiй (нерiдко це можуть бути утилiтарнi настанови: озброїтися системою комунiкативних засобiв з метою кращого впливу на iнших для досягнення своєї мети).
Груповий процес спрямований на пошук причин особистiсних проблем у самому суб'єктi, характерi його життєвого досвiду. Сподiвання, з якими суб'єкт приходить у групу, можуть бути просто нереальними. Зокрема, покладаються надiї на те, що все буде зроблено "за мене" i "я вийду готовеньким". Члени групи часто не розумiють, що шлях удосконалення процесу спiлкування надзвичайно складний, оскiльки повязаний з особистiсними змiнами, якi вимагають значних зусиль з боку самого суб'єкта.
5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН
Керiвник повинен володiти цiлою низкою якостей:
- бути спроможним визнати в групi свої помилки й прорахунки (якщо такi трапляються) i йти на такий самий ризик, якого вiн очiкує вiд членiв групи;
- в разi необхiдностi йти на конфронтацiю з членом групи;
- дiяти на основi розвиненої iнтуіцiї;
- бути щирим у спiлкуваннi з членами групи;
- дослiджувати свiй внутрiшнiй свiт;
- висловлювати застереження та сподiвання стосовно розвитку групового процесу;
- робити те, на що вiн очiкує вiд iнших членiв групи.
Керiвниковi важливо володiти здатнiстю емоцiйної включеностi в процес завдяки розвинутiй сензитивностi. Вкрай необхiдною є також здатнiсть "бути з членами групи", тобто в кожний момент групового процесу знати, в якому емоцiйному станi перебуває той чи інший член групи. Керiвник зможе входити в тiснiший емоцiйний контакт з iншими, якщо буде здатним на професiйнi реакцiї в групi й утримуватиметься вiд суто людських. Керiвниковi важливо перед початком занять у групi проводити деякий час на самотi. Пiдготовка до заняття може являти собою роздуми про членiв групи АСПН i способи розвитку процесу групового навчання.
Далi видiлимо ще ряд важливих професiйних особливостей керiвника групи АСПН, якi базуються на його особистiсному потенцiалi.
Турботливiсть. Керiвник повинен бути щиро зацiкавленим у психологiчнiй безпецi тих, хто навчаються. Недопустимим є зловживання своїм становищем для задоволення в процесi АСПН власних деструктивних тенденцiй "Я", що тягне за собою використання членами групи "захисних засобiв" для утвердження свого "Я". Головною метою керiвника має бути зосередження уваги на потребах учасникiв АСПН. Турботливiсть передбачає увагу, довiру, вмiння щиро i всебiчно оцiнювати iндивiдуальнiсть кожної людини, її особистi якостi.
Переконання. Деякi, керiвники тренiнгових груп не вiрять у те, що заняття можуть викликати iстотнi позитивнi змiни, однак продовжують займатись цiєю практикою. На наш погляд, щира переконанiсть в ефективностi групової роботи стимулює учасникiв навчання до роботи, збуджує потяг до творчостi, глибшого самопiзнання та самовдосконалення.
Вiдвертiсть. Щирiсть (вiдкритiсть) ведучого перед самим собою та учасниками навчання у вiдповiдь на новi (не завжди приємнi) переживання, сприйняття цiнностей, якi вiдрiзняються вiд його власних. Мова йде не про розкриття керiвником таємниць своєї особистостi, а про щире сприймання своїх почуттiв, що резонують на подiї в групi. Якщо керiвниковi притаманна щирiсть i вiдкритiсть, такi цiнностi стосункiв швидко розвиваються й у групi: учасники не бояться розкривати, в свою чергу, щирi почуття у вiдповiдь на ситуацiю "тут i тепер". Однак саморозкриття має бути спонтанним i доцiльним, ним не можна манiпулювати, перетворювати на методичний прийом. Перешкодою на шляху становлення вищеназваних цiнностей може стати надмiрна емоцiйна вразливiсть того чи того члена групи й залежнiсть керiвника вiд позитивної iнформацiї на свою адресу, очiкування похвали. Це все - прояви "захисної" поведiнки, вiд якої керiвник повинен бути спроможний вiдмовитись, а в разi прояву "захистiв" дослiджувати їх разом iз групою.
Психологiчна сила керiвника не означає тиску на учасникiв АСПН i манiпулювання ними для досягнення особистих суб’єктивно значущих цiлей. Скорiше це повинна бути динамiчна й життєдiйна його якiсть. Головним чином вона проявляється в здiбностi керiвника до адекватної психодiагностики. Довiра до керiвника базується на тому, що вiн вiдповiдає вимогам високого професiоналiзму й справляє враження людини, яка знає, що робить, знає груповий процес, розумiє адекватно себе й iнших, умiє надавати психологiчну допомогу. Бажано, щоб особистiснi якостi керiвника не дратували присутнiх, не розчаровували, не стомлювали.
Життєвий досвiд. Якщо керiвник не бере активної участi в соцiальному життi та громадськiй дiяльностi, якщо вiн не пережив сам рiзноманiтнi емоцiйнi стани, то йому важче буде спiвпереживати учасникам навчання в тому, що йому самому невiдоме. Життєвий досвiд у поєднаннi з психологiчними знаннями значною мiрою зумовлює успiх керiвництва групою.
Самопiзнання (знання самого себе). Керiвник не зможе допомогти iншим, якщо не буде адекватно усвiдомлювати себе, своє "Я", включати в роботу певнi свої особистiснi якостi, цiнностi, почуття, мотиви, потреби та iнше. Керiвники з нерозвинутим самопiзнанням або тi, якi страшаться заглянути в глибини власної психiки, не можуть досягти ефекту в псикокорекцiйнiй групi. Усвiдомлення керiвником самого себе й вiдсутнiсть стурбованостi та зайнятостi собою пiд час групових занять є необхiдною умовою оволодiння майстернiстю групової психокорекцiї.
Почуття гумору. Дуже цiниться вмiння керiвника влучно й доречно пожартувати. Не може зняти, знизити чи послабити напруженiсть у групi. Важливо такi моменти використовувати для пiдсилення iнтеграцiйних групових процесiв.
Винахiдливiсть. Постiйно пiдтримувати в роботi групи творчий iмпульс може виявитися нелегкою справою для керiвника-початкiвця. Аналогiчнi труднощi часом вiдчуває й керiвник iз великим досвiдом, якщо йому дуже часто доводиться займатися груповою корекцiєю. Деякi прийоми обертаються для нього на заскорузлi гальма в його творчостi. Тому необхiдно уникати застиглих вправ та прийомiв, якi втратили життєвiсть, а також вiдмовитися вiд запрограмованої презентацiї себе. Бажано шукати новi прийоми, шляхи одержання нових вражень i стимулiв самопiзнання та самовдосконалення. Особливо необхiдним є творчий iмпульс керiвниковi груп АСПН, вся робота якого зорiєнтована на глибинно-психологiчне пiзнання труднощiв спiлкування суб'єкта (учасника навчання). Вмiння й навички, необхiднi керiвниковi, набуваються в процесi навчання, хоч кожного разу груповому процесовi притаманна неповторнiсть, а управлiння групою межує з мистецтвом розумiти те, що вiдбуваються в групi, розумiти час, мiсце й ту мить, коли певний прийом буде найбiльш ефективним.
Етичнi вимоги до керiвника АСПН. Показником професiоналiзму в керiвництвi групою у дотриманні етичних норм.
1. Необхiднiсть самому пройти групову психокорекцiю в ролi члена групи.
2. Чiтко розумiти закони, яким пiдлягають груповi процеси та iндивiдуально-особистiснi змiни.
3. Володiти методичними основами психологiчного впливу на iншу особу, що в першу чергу передбачає розумiння "психологiчних захистiв".
4. Не допускати залучення в групу людей, схильних до психiчного захворювання.
5. Попереджувати майбутнiх учасникiв навчання про тi емоцiйнi навантаження, якi вони можуть переживати в процесi психокорекцiї, а також про передбачуванi результати; роз’яснювати такi форми поведiнки, якi допоможуть швидко просуватися в навчаннi.
6. Члени психокорекцiйної групи повиннi усвiдомлювати, що вiд них залежить успiшнiсть навчання, й цьому сприяють:
- саморозкриття й самоаналiз;
- експериментування з новими формами поведiнки в мiжособових стосунках у групi;
- пiзнання своїх здiбностей на теренi соцiальної перцепцiї;
- вiльне висловлювання своїх почуттiв i думок, якi виникають "тут i тепер";
- активне слухання iншої людини, бажання побачити, зрозумiти її психологiчний свiт; сприймання членiв групи такими, якими вони є;
- вияв доброзичливостi й чуйностi один до одного в процесi навчання;
- здатнiсть iти на конфронтацiю при загальнiй повазi;
- готовнiсть i бажання випробувати новi форми поведiнки; бажання розвитку саморефлексiї та сензитивностi.
7. Уникати занадто ризикованих форм роботи в групi, для виконання яких в учасникiв недостатньо пiдготовки й досвiду або якi викликають глибокi дезiнтеграцiйнi ефекти.
8. Захищати право членiв групи на вибiр, блокувати груповий тиск i спроби приниження гiдностi того чи іншого члена групи. Керiвник повинен нiвелювати таку деструктивну активнiсть.
9. Умiти науково й логiчно обгрунтовувати необхiднiсть використання певного прийому в групi. Бути компетентним у своїх дiях. Умiти єднати психодинамiчну теорiю з практикою. Створювати свiй неповторний стиль з опорою на теоретичнi засади АСПН i власний особистiсний потенцiал, на новiтнi науковi досягнення в цiй галузi.
10. Бути готовим до того, що у зв’язку з тенденцiєю iдентифiкацiї його можуть ототожнювати з кимось iз батькiв. У звязку з цим дану проекцiю не слiд трактувати як пряму iдеалiзацiю керiвника чи закоханiсть у нього. Цi почуття мають бути дослiдженi в групi й пов’язанi з iншим груповим матерiалом того чи іншого члена групи. Такий зв’язок допоможе виявити загальнi тенденцiї поведiнки.
11. Зберiгати в таємницi вiд стороннiх змiст групового матерiалу занять. Можна розповiдати лише про методику й процесуальну сторону подiй.
12. Уникати нав’язування своїх цiнностей i переконань учасникам навчання. Поважати їхню здатнiсть до незалежностi та самостiйностi мислення при аналiзi одержаної в групi iнформацiї. Керiвник зобов’язаний блокувати спроби членiв групи нав’язати свою волю iншим учасникам навчання й застерегти вiд надання неадекватної допомоги.
13. Бути уважним до виявлення в окремих членiв групи ознак психологiчного виснаження. Перевантаження потрiбно упереджувати, слiдкувати за режимом роботи й вiдпочинку. Якщо ж у ходi занять виявляється хворобливий симптом у поведiнцi, то таких людей необхiдно термiново усунути вiд занять (у тактовнiй формi) i придiляти їм увагу поза групою. За психологiчну безпеку учасникiв психокорекцiйної групи керiвник несе вiдповiдальнiсть.
14. Непомiтно стимулювати здiйснення аналiзу групового матерiалу учасниками навчання. В кiнцi кожного заняття бажано видiляти час для висловлення присутнiми своїх думок про заняття, про те, що їх задовольнило, а що нi, що непокоїть, що хотiлося б змiнити, яку проблему хотiлося б поставити на обговорення.
15. Готувати учасникiв навчання до реалiзацiї здобутого в самому життi, де можливi негативнi реакцiї та новоутворення в поведiнцi, бо вони будуть незвичними та суперечитимуть їхнiм егоїстичним iнтересам. Проблеми, якi можуть виникати, доцiльно обговорювати в групi, апробуючи новi форми поведiнки та шляхи їх вирiшення. Пояснити учасникам групової корекцiї, що дана група є своєрiдною навчальною лабораторiую самопiзнання, а норми її функцiювання є часто значно гуманнiшими й вiдкритiшими, нiж цього потребує життя. Пряме перенесення групових норм та принципiв у життя недопустиме.
16. Планувати додатковi (пiсля завершення роботи групи) засiдання групи для того, щоб разом обмiнятися думками про труднощi, з якими учасники навчання зустрiлися в життi. Керiвник покликаний каталiзувати в групi взаєморозумiння, взаємодопомогу й пiдтримку.