Л. М. Олійник доцент кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної освіти Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, кандидат педагогічних наук

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 2. Класифікація психодіагностичних методик 1. Об'єктивний підхід – 2. Суб'єктивний підхід – Таблиця 1Класифікація психодіагностичних методик Коротка характеристика 3. Проективний підхід – 3. Загальна характеристика проективних методик: переваги і недоліки Методики вивчення продуктів творчості 4. Показники якості психологічного обстеження. Валідність, Достовірність, Надійність, Репрезентативність, Адаптованість методики до особливостей менталітету суспільства Етапи психодіагностичного процесу за Й. Шванцаре 5. Поняття інтелекту. Проблеми тестування інтелекту. А. Анастазі. 6. Тести здібностей. Таблиця 3. Класифікація людських здібностей

Подобный материал:

• План роботи, 1824.62kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 667.89kb.
• Проект Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», 923.18kb.
• Програми з російської мови загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих, 2117.07kb.
• План роботи кафедри педагогіки І психології на 2012 рік ухвалено, 1468.56kb.
• Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2022.42kb.
• Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека, 2145.15kb.
• Попова Ольга Іванівна, доцент кафедри української мови Інституту філології Бердянського, 70.97kb.
• Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
• Протокол засідання журі III етапу Всеукраїнської олімпіади з педагогіки І психології, 40.39kb.

Тема 2


Основні психодіагностичні методики, які дозволяють визначити індивідуальні характеристики особистості


План

1. Принципи психологічної діагностики.

2. Класифікація психодіагностичних методик

3. Загальна характеристика проективних методик: переваги і недоліки

4. Показники якості психологічного обстеження.

5. Поняття інтелекту. Проблеми тестування інтелекту.

6. Тести здібностей.


1. Принципи психологічної діагностики:

• психологічне обстеження людини повинно бути системним, тобто включати до себе вивчення всіх сторін психіки;
  
• психодіагностичні дослідження організується із врахуванням віку і рівня психічного розвитку дитини, який передбачає психолог.
  
• діагностичні завдання повинні бути доступними для особистості. У ході обстеження необхідно запропонувати завдання, яке людина може успішно виконати, а при аналізі результатів приймається до уваги, із завданнями для якої вікової групи працювала людина успішно.
  
• необхідна строга науковість у підборі психодіагностичних методик для кожної вікової групи, тобто використовувати ті завдання, які можуть виявити, які сторони психічної діяльності необхідні для виконання даного завдання і яким чином можна продіагностувати порушення у людини, яку досліджує психолог.
  

При організації процедури дослідження особистості необхідно виконувати наступні умови:

• процедура дослідження повинна будуватися відповідно із особливостями вікових особливостей особистості; для того, щоб мати змогу оцінити рівень розвитку психічної діяльності людини, необхідно включити її до активної діяльності, що є ведучою для її віку;
  
• методики повинні бути зручними у використанні, володіють можливостями стандартизації та математичної обробки даних;
  
• аналіз отриманих результатів повинен бути кількісно-якісним;
  
• вибір якісних показників не повинен бути випадковим, він відображати рівні сформованості психічних функцій, порушення яких є характерним для особистості із відхиленнями у розвитку;
  
• для отримання достовірних результатів важливо встановити продуктивний контакт та взаєморозуміння із психологом та особистістю, яку він досліджує;
  
• для оптимізації процедури дослідження необхідно продумати порядок надання діагностичних завдань.
  

2. Класифікація психодіагностичних методик

Психодіагностичний метод конкретизується в трьох основних діагностичних підходах, які практично охоплюють всю безліч наявних діагностичних методик.

МЕТОДИ

Схема 1. Психодіагностичні методи


1. Об'єктивний підхід – діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Цей підхід до діагностики проявів людської індивідуальності привів до утворення двох типів методик (тестів), відоме зіставлення яких стало традиційним. Це − тести особистості і тести інтелекту. Перші спрямовані на вимірювання неінтелектуальних особливостей особистості, другі – на встановлення рівня інтелектуального розвитку.

2. Суб'єктивний підхід – діагностика здійснюється на основі відомостей, що повідомляються про себе, самоопис особливостей особистості, поведінки в тих або інших ситуаціях. Суб'єктивний підхід представлений перш за все численними особистими опитувальниками.

Таблиця 1


Класифікація психодіагностичних методик

Критерії	Назва методики	Коротка характеристика методики
За типом застосування тестових завдань	Опиту вальні	Використовуються питання, що адресуються особистості, яку діагностують
	Стверджувальні	Використовуються судження або твердження, з якими особистість, яку діагностують, повинна погодитись або ні
	Продуктивні	Застосовують власну творчу продукцію особистості, яку діагностують: (вербальну, невербальну) образна, матеріальну
	Дієві	Завдання виконати деякий комплекс практичних дій
	Фізіологічні	П/діагностика на основі аналізу мимовільних фізичних або фізіологічних реакцій організму
За адресою тестового матеріалу, який використову- ється	Свідомі	Апелюють (звертаються) до свідомості людини, яку діагностують
	Несвідомі	Спрямовані на несвідомі реакції людини
За формою пред’явлення тестового матеріалу особистості, яку досліджують	Бланкові	Тестовий матеріал у письмовій або іншій знаковій формі (малюнок, схема тощо)
	Технічні	Тестовий матеріал в аудіо-, відео-або коноформі, або ч/з інші технічні пристрої
	Сенсорні	Тестовий матеріал у вигляді фізичних стимулів, безпосередньо адресованих органам чуття
За характером даних, що використовуються для висновків за результатами п/діагностики	Об’єктивні	Використовуються показники, що не залежать від свідомості чи бажання людини, що діагностується або експериментатора
	Суб’єктивні	Використовуються показники, що залежать від свідомості чи бажання людини, що діагностується або експериментатора (інтроспекція)
Присутність у методиці тестових норм	Не мають тестових норм
	Мають тестові норми
За внутрішньою структурою методики	мономірні	В них діагностується та оцінюється якась одна якість або властивість
	багатомірні	Спрямовані для п/діагностики або оцінки одразу декількох одно- чи різнотипних психологічних якостей особистості
За типом аналізу експериментальних даних	кількісний	Якість, яку діагностують, описується ч/з відомі наукові поняття
		Якість, яку діагностують, описується ч/з відносну ступінь розвитку у даної людини, порівняно з іншими людьми

3. Проективний підхід – діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовні нейтральним, немов байдужим матеріалом, що стає через його відому невизначеність (слабоструктурованості) об'єктом проекції.

Найчастіше у педагогічній практиці використовуються:

1. особистісні опитувальники;
   
2. проективні методи;
   
3. тести інтелекту;
   
4. репертуарні методи;
   
5. тести досягнень;
   

Особистісні опитувальники

Кожний з таких опитувальників спирається на які-небудь теоретичні положення про особистість та її прояви. Виходячи з цих положень будується передбачувана модель досліджуваного феномену, відбирається ряд діагностичних ознак (наприклад, психічна неврівноваженість, асоціальність, інтровертованість, сензитивність), формується набір питань про поведінку або переваги обстежуваного, що дозволяють оцінити ступінь вираженості вказаних ознак. Звичайно в опитувальниках для підрахунку кількості балів використовується такий критерій, як частота прояву тієї або іншої ознаки.

Класичними методиками подібного типу прийнято вважати:

MMPI (мінесотський багатопрофільний особистісний опитувальник; 16 PF  (16 особистісних чинників – Р. Кеттелл); ПДО (патохарактерологічний діагностичний опитувальник на виявлення акцентуації характеру).


Таблиця 2.

Концептуальні припущення про особистість	Особистість: Сукупність особливостей поведінки (Кеттелл); Безліч клінічних типів (Хатуей і ін.); Система акцентуації (Леонгард Д.);  Сукупність Я-станів (Е. Берн); Системна якість індивіда, що визначає його включеність до суспільних відносин (Петровській А. В.).
Модель особистості	Моделі особистості за: Кеттеллом Р.; Леонгардом К.; Берном Е.; Петровським А. В.
Прояви особистості	Прояви особистості: Риси (16 чинників); Відповідність клінічним типам; Акцентуація; Я-стани; Системні якості.

Психодіагностичні методики, які найчастіше застосовуються у педагогічній практиці

3. Загальна характеристика проективних методик: переваги і недоліки

Теоретичні джерела проективного методу: психоаналіз, холістична психологія, експериментальні дослідження New Look

Проективний метод спрямований на дослідження особистості. На розвиток проективного методу істотно вплинув класичний психоаналіз, холістична психологія та експериментальні дослідження New Look. Ці напрями в психології прийнято вважати теоретичними джерелами проективного методу

Психоаналіз як головне теоретичне джерело вніс до проективних методик основні пояснювальні категорії: "принцип проекції" як "захисний механізм", "несвідоме".

Проективні методики, з погляду психоаналізу, спрямовані на діагностику причин дезадаптації особистості, несвідомих потягів, конфліктів і способів їх вирішення(механізмів захисту). Умовою будь-якого проективного дослідження є невизначеність тестової ситуації. Це сприяє зняттю тиску реальності, і особистість за таких умов проявляє не конвенційні, а властиві їй способи поведінки. Процес взаємодії особистості з малоструктурованим стимульним матеріалом носить характер проектування, тобто виносить зовні несвідомі потягі, інстинкти, конфлікти тощо.

Холістична психологія внесла до проективного методу розуміння особистсті як цілісної, унікальної системи. Отже, пізнання суб'єктивного внутрішнього світу особистості повинне виключати її вивчення шляхом виявлення деяких загальних закономірностей та їх зіставлення із "середньою особистістю" (як в стандартизованих методах). Відносини особистості та її соціального оточення є процес структуризації "життєвого простору" з метою створення і підтримки "особистого світу". Проективний експеримент моделює ці відносини людина, яку досліджує у невизначеній ситуації одержує свободу у виборі елементів "життєвого простору" і способів їх структуризації.

Експериментальні дослідження New Look внесли до проективного методу нові пояснювальні категорії: "контроль" і "когнітивний стиль", а також розуміння процесу сприйняття як селекції (вибору) щодо стимулів: 1) релевантних (відповідних), 2) тих, що суперечать і 3) загрожуючих потребам індивіда. Проективна продукція, або, іншими словами, "відповідь" респондента на поставлену задачу, з погляду New Look, розглядається як результат складної пізнавальної діяльності, в якій воєдино спаяні як когнітивні (пізнавальні), так і афектно-мотиваційні компоненти особистості, тобто "когнітивний стиль" і "контроль".

Проективні методики спрямовані на вимірювання властивостей особистості і особливостей інтелекту.

Особливості проективних методик:

1. Особливості стимульного матеріалу (його неоднозначність, невизначеність, малоструктурованість, що є необхідною умовою реалізації принципу проекції. В процесі взаємодії особистості із стимульним матеріалом відбувається його структуризація, в ході якої особистість проектує особливості свого внутрішнього світу: потреби, конфлікти, тривогу тощо).

2. Особливості поставленої перед респондентом задачі (відносно неструктурована задача, яка допускає необмежену різноманітність можливих відповідей, – одна з основних особливостей проективних методик. Тестування за допомогою проективних методик – замасковане тестування, оскільки респондент не може здогадатися, що саме в його відповіді є предметом інтерпретації експериментатора. Проективні методики менше містять фальсифікації, ніж опитувальники, побудовані на відомостях про індивіда).

3. Особливості обробки і інтерпретації результатів. (Деякі методики не містять математичного апарату для об'єктивної обробки отриманих результатів, не містять норм).

Ці методики перш за все характеризують якісний підхід до дослідження особистості, а не кількісний, як психометричні тести. І тому ще не розроблені адекватні методи перевірки їх надійності і надання їм валідності.

В деяких методиках розроблені паралельні форми (Метод чорнильних плям Хольцмана як приклад рішення проблеми надійності). Для більш точного дослідження дані, отримані за допомогою проективных методик, слід співвідносити з даними, отриманими за допомогою інших методів.

Класифікація проективних методик

1. Методики доповнення . Стимульний матеріал:
   
   • набір слів-стимулів. Від респондента вимагається назвати слова, які "спадають на думку у зв'язку з почутим словом (асоціативний тест К.Г. Юнга).
     
   • Набір незакінчених речень або нескінчена розповідь, які вимагають завершення ("Незавершені речення ").
     
   • Питання, на яке необхідно дати певну кількість відповідей ("Хто Я?").
     
2. Методики інтерпретації . Стимульний матеріал – набір картинок, фотографій. Від респондента вимагається скласти розповідь (ТАТ, САТ) по запропонованих картинках; відповісти на питання на запропоновану ситуацію на картинках (Тест фрустрації Розенцвейга, Тест Шахраюючи); відібрати приємні-неприємні картинки-фотографії (Тест Сонді).
   
3. Методики структуризації . Малоструктурованний стимульний матеріал (Тлумачення випадкових форм Г.Роршаха).
   
4. Методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовної поведінки).
   
5. Методики вивчення продуктів творчості . Предметом інтерпретації є малюнок, який малює респондент ("Будинок. Дерево. Людина", "Дерево", "Людина", "Два будинки", "Малюнок сім'ї", "Піктограма" " Автопортрет", "Картина світу", "Вільний малюнок", "Неіснуюча тварина").
   

4. Показники якості психологічного обстеження.

Будь-яке психологічне дослідження або діагностика може проводитися добре або погано з різних причин. Для оцінки якості діагностичних процедур використовується ряд показників:

Валідність, Достовірність, Надійність, Репрезентативність, Адаптованість методики до особливостей менталітету суспільства

Валідність – це характеристика ступеню, в якому тест вимірює те, для чого він призначений. Наприклад, якщо тест орієнтований на вимірювання психічної стійкості, то він повинен вимірювати тільки цю особливість і ніяку іншу. Одним із способів встановлення валідності  є порівняння показників за психологічним тестом  з експертними оцінками даної якості (або якостей) у випробовуваних.

Достовірність -  стійкість вимірювальної процедури. Вона відрізняється від валідності в ситуаціях, коли випробовуваний намагається навмисно спотворити  відповідь або характеристику, яку вимірюють, лінійно пов'язану з якою-небудь іншою характеристикою. Для підвищення достовірності використовуються різні прийоми  типу: введення додаткових шкал (брехні, корекції); використовування ознак, незалежних від діагнозу тощо.

Достовірність – це стійкість вимірювальної процедури, зокрема, до фальсифікації, тобто навмисному спотворенню

Надійність оцінює узгодженість показників, отриманих на тих самих випробовуваних при повторному тестуванні тим самим тестом або еквівалентною його формою. Іншими словами, тест повинен відтворювати через певний час один і той же результат на фіксованій вибірці випробовуваних за умови, що за цей час, згідно теоретичним уявленням, дана характеристика значно не змінюється.

Існує три основні методи оцінки надійності:

- Повторне тестування (ретестова надійність);

- Паралельне тестування (еквівалентна надійність);

- Розщеплювання (узгодженість).

В першому випадку проводиться повторне тестування тим самим тестом одних і тих самих випробовуваних. В другому – використовуються дві еквівалентні форми тесту. Для оцінки узгодженості тест розщеплюється на дві частини і проводиться обстеження однієї групи двома частинами тесту.

Репрезентативність – здатність вибірки випробовуваних бути представницькою, тобто достатньо точно (адекватно)відображати характеристики того контингенту випробовуваних, що був обстежений. Якщо ви маєте тестові норми, отримані на старшокласниках, то їх не можна застосовувати для оцінки (наприклад, особистісних особливостей) дорослих людей,

Етапи психодіагностичного процесу за Й. Шванцаре

1. Формулювання проблеми на підставі вивчення всіх відомостей про індивіда (анамнез, спеціальні медичні висновки, відомості про індивіда з погляду його успішності у навчальному закладі тощо.).
   
2. Формулювання гіпотез і вибір діагностичних методів.
   
3. Проведення тестування; аналіз отриманих даних.
   
4. Формулювання висновків (наприклад, про рівень психічного розвитку).
   
5. Відповіді на питання, поставлені на першому етапі.
   
6. Формулювання заходів, що є бажаними на підставі психологічного висновку.
   

тести.

Особистісні тести

В психології виділяють наступні напрями дослідження особистості:

L – дані (Life record data)	інформація про особистість може бути отримана шляхом реєстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті;
Q – дані (questionnaire data)	інформація про особистість може бути отримана за допомогою опитувальників і інших методів, що основані на прийомі самооцінювання;
T – дані (Tests data)	інформація про особистість може бути отримана за допомогою об'єктивних тестів.

Слід також відзначити проективний метод дослідження особистості.

Тести на вивчення особистості поділяються на тести дії і ситуаційні тести . Тести дії є процедурами, що орієнтують респондента на виконання будь - якої задачі. Мета цих тестів замаскована, індивід не усвідомлює, який аспект його дій оцінюється. Задачі, що пред'являються, структуровані: в цьому їх принципова відмінність від задач, що використовуються в проективних методиках. Більшість тестів сприймається випробовуваним як перевірка здібностей, при якій він повинен прагнути дати "правильну відповідь" (на відміну від проективных методик, в яких будь-яка відповідь "добра").

Існує декілька підходів у межах тестів дії: дослідження когнітивного стилю (типових способів сприйняття, вирішення проблемних ситуацій, мислення, запам'ятовування), дослідження естетичних смаків, гумору, оцінка прислів'їв, оцінка інтересів і установок.

Ситуаційні тести припускають приміщення випробовуваного в ситуацію, дуже близьку до реального життя або імітуючи її. Наприклад, випробовуваному пропонують ряд завдань, що викликають тривожність, і об'єктивно реєструють виконання цих завдань (в тестах на стрес).

Критерійно-орієнтовані тести (КОТ)

Критерійно-орієнтовані тести відрізняються від традиційних тестів тим, що в традиційних оцінка здійснюється шляхом співвідношення індивідуальних результатів з груповими (орієнтація на статистичну норму), а в критерійно-орієнтованих – оцінка здійснюється шляхом співвідношення індивідуальних результатів з деяким критерієм. Критерієм виступає рівень володіння навичкою, уміннями, знаннями.

КОТ використовуються у освіті. Мета тестування з допомогою КОТ – оцінка володіння навичкою. Підсумковий показник фіксує ступінь оволодіння навичкою і не включає індивідуальні відмінності, що є слабим місцем КОТ. Тому їх використання можливо для оцінки елементарних навичок.

Вітчизняним прикладом КОТ є Шкільний Тест Розумового Розвитку – ШТРР.

5. Поняття інтелекту. Проблеми тестування інтелекту.

"IQ не є постійною величиною і змінюється під впливом довкілля. IQ є віддзеркаленням як попередніх, так і наступних досягнень в навчанні. Інтелект не є єдина і одноманітна здатність, він складається з декількох функцій. Цим терміном зазвичай позначається комплекс здібностей, необхідних для виживання і досягнення успіхів в певній культурі".

А. Анастазі.

Тести інтелекту, або тести загальних здібностей, призначені для вимірювання рівня інтелектуального розвитку людини. Поняття інтелекту ще з часів перших інтелектуальних тестів зазнавало різних зміни з боку підходів до тестування інтелекту як психічної реальності. Ще в 20-х рр. виникла кризова ситуація в психології інтелекту. Виникло питання про існування терміну "інтелект" в статусі психологічної категорії.

Інтелект традиційно досліджувався в рамках двох основних напрямів: тестологічного і експериментально-психологічного. Суть тестологічного напряму полягає в тому, що під інтелектом розуміється те, що вимірюють тести інтелекту, а саме сукупність пізнавальних здібностей.

Криза у цьому напрямі полягає в тому, що поняття ''інтелект'' було підмінено поняттям "здібність до навчання". Неотестологічні теорії інтелекту визнають IQ-концепцію, де за IQ стоять внутрішні когнітивні процеси: сприйняття, пам'ять, мислення тощо.

Отримані за допомогою тестів інтелекту результати виражаються кількісно у вигляді коефіцієнта інтелекту (IQ).

Отже, під інтелектом як об'єктом вимірювання в психодіагностиці розуміється структура пізнавальних властивостей людини, що виникає на основі спадково закріплених завдатків, що формується у взаємодії з ними.

Поняття IQ Тести інтелекту складаються з декількох субтестів, спрямованих на вимірювання інтелектуальних функцій (логічного мислення, смислової і асоціативної пам'яті тощо). Наприклад, в Гамбургській версії тесту Векслера для дослідження інтелекту у дітей (версія 1983 року), коли весь тест проведений, його результати представляються у вигляді 11-балльних значень, по одному значенню на кожний субтест (11 субтестів). Кількісна інформація за тестом представляється у вигляді профілю результатів, що складається з результатів за кожним субтестом, виражених в бальних значеннях. Мірою оцінки тесту в цілому може бути сума цих значень або середнє значення даних всіх субтестів. Як правило, тестологи обмежуються тим, що представляють результати субтестів у вигляді балів. Векслер запропонував загальний результат представити у вигляді значення IQ.

IQ – кількісний показник інтелектуального розвитку. Він обчислюється за формулою:

розумовий вік

IQ = –------------------------------------ *100

хронологічний вік

По мірі розвитку математико-статистичного апарату інтелектуальних тестів кількісний показник IQ був замінений стандартним IQ показником. Векслер першим вводить шкалу стандартних IQ.

При інтерпретації загального результату не можна цілком покладатися на відповідний загальний показник IQ. Істотну інформацію дає інтерпретація профілю результатів за субтестами.

Слід зазначити той факт, що галузь середніх значень шкали IQ не дає уявлення про те, в яких субтестах результати вище середнього, а в яких – нижче. Так, наприклад, показник IQ в 100 балів може бути отриманий і у разі однорідного профілю досягнень (тобто коли за всіма субтестами результати вище середнього значення), і у разі, коли за одними субтестами досягнуті результати вище середнього, а по інших – нижче середнього.

IQ або будь-який інший показник необхідно завжди приводити разом з назвою тесту, в якому вони отримані. Тестові показники не можна інтерпретувати у відриві від конкретного тесту.

6. Тести здібностей.

Здібностями називають індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють її успішності у будь - якій діяльності. Здібності виявляються в діяльності, формуються в діяльності і існують відносно певної діяльності. Виділяють загальні і особистісні здібності. Загальні і особистісні здібності поділяються на елементарні і складні.

Таблиця 3.

Класифікація людських здібностей

ЗДІБНОСТІ	ЕЛЕМЕНТАРНІ	СКЛАДНІ
ЗАГАЛЬНІ	властиві всім людям основні форми здібності психічного віддзеркалення: відчувати сприймати запам'ятовувати переживати мислити	в більшій або меншій мірі властиві всім людям здібності до загальнолюдських видів діяльності : гра навчання праця спілкування
ОСОБИСТІСНІ	властиві не всім людям здібності : музичний слух точний окомір наполегливість смислова пам'ять	властиві не всім людям здібності : професійні специфічні особливі

Критерієм наявності здібностей можна рахувати рівень успішності в будь-якій діяльності в порівнянні з іншими, наприклад, менша витрата сил, швидкість. Якщо рівень успішності в діяльності однаковий у двох людей, то більш здібним з них до цієї діяльності буде той, хто володіє оригінальністю прийомів, своєрідністю способів дій. Здібність характеризується успішністю в процесі отримання знань, умінь і навичок і їх перенесення з одного класу задач на іншій. Тобто це не є одна єдина якість, а цілісний комплекс якостей. В тестуванні здібностей виділяють тести спеціальних здібностей, тести загальних здібностей (тести інтелекту), комплексні батареї здібностей.

Тести спеціальних здібностей спрямовані на вимірювання здібностей до певних видів діяльності. Використовуються при рішенні задач в області профорієнтації.

В зарубіжній літературі прийнято кваліфікувати спеціальні здібності за двома чинниками:

1. за видами психічних функцій (моторні, сенсорні)
   
2. за видами діяльності (відповідні тій або іншій професії: артистичні, художні). Відповідно до цих груп розробляються методи діагностики.
   

Комплексні батареї здібностей спрямовані на вимірювання відносно незалежних здібностей. Використовуються при рішенні задач в області освіти і профорієнтації, особливо при консультуванні з питань вибору спеціалізації в освіті або професії.


Контрольні питання:


1. Принципи психологічної діагностики.

2. Класифікація психодіагностичних методик.

3. Використання психлдіагностичних методик у педагогічній практиці.

4. Етапи психодіагностичного процесу за Й. Шванцаре

5. Показники якості психологічного обстеження.

6. Загальна характеристика проективних методик: переваги і недоліки.

7. Поняття інтелекту.

8. Проблеми тестування інтелекту.

9. Поняття здібностей.

10. Тести здібностей.