Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Вид материала

Документы

Содержание Список літератури Фізіологічний стрес Психологічний стрес Емоційний стрес Комунікативний стрес

Подобный материал:

• Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова, 3820.73kb.
• Комитета Совета Федерации по местному самоуправлению Степан Киричук. 1 Задание на лето, 84.73kb.
• Колесникова Минск Новое знание 2002 250 с. Экономическое образование Статистика;[Текст], 48.59kb.
• И. М. Смирнова при изучении геометрии в 10-11 классах на базовом уровне Издательство, 132.16kb.
• Рене декарт и его трактат, 13.42kb.
• Особенности психического развития детей, воспитывающихся вне семьи е. О. Смирнова,, 34.28kb.
• Эксклюзивное интервью 1news az с сотрудником одесского отделения Национального института, 30.62kb.
• И. М. Смирнова // Математика в шк. 1997. Пробл и суждения, 3265.5kb.
• Косово: боротьба за незалежність продовжується, 80.85kb.
• Online-семинар «Налоговые проверки в 2011 году. Как защитить свои права» Дата: 20 июля, 25.29kb.

Список літератури

1. 
   Занюк С.С. Психология мотивации. Теория и практика мотивирования. – К.: Изд-во «Эльга – Н», 2001
   
2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб: Питер, 2004
   
3. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – Спб: Питер, 2003
   
4. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских, американских традиций. – М.: «Смысл», 2000
   
5. Маслоу А. Мотивация и личность/Пер. с англ.. – Спб.: Питер, 2003
   
6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика Учебное пособие – Самара: Изд. – во Дом «Бахрах», 1998.
   
7. Роминець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995.
   
8. Хекгаузен Х Мотивация и деятельность./ Пер. с нем. – В 2 т. Т. ! . – М.: Мир, 1986.
   
9. Шапки С.А. Опросник мотивации достижения. / Психологический журнал, 200, 21 (2)
   

Стрес як психологічна проблема


Колесникова В. Ф.

(м.Київ)

Гончарук Н. В.

(м.Житомир)

Термін «стрес» (англ. — натиск, напруга) останнім часом використовується в таких дисциплінах як: медицина, фізіологія, соціологія, психологія та інших науках для позначення широкого кола станів, що виникають внаслідок різноманітних впливів та складних ситуацій.

Не дивлячись на той факт, що феномен стресу вивчається з початку XX століття, на сьогодні не напрацьовано єдиної концепції стресу, і, відповідно, існують протиріччя в поняттях.

Як приклад, тільки в книзі «Психологія стресу» Л.А.Китаева-Смика термін «стрес» зустрічається для позначення таких понять як:

1. сильна, неблагополучна, негативно впливаюча на організм дія;
   
2. сильна, неблагополучна для організму фізіологічна або психологічна реакція на дію стресора (стресор - це стимул, який сигналізує про біологічну або соціальну значущість подій)
   
3. сильні як неблагополучні, так і благополучні для організму реакції різного роду;
   
4. неспецифічні елементи фізіологічних та психологічних реакцій організму, що виникають при різного роду впливах;
   
5. неспецифічні елементи фізіологічних та психологічних реакцій організму, що виникають при будь-яких реакціях організму [3;17].
   

Це свідчить про те, що уявлення про стрес є багатозначним. У психологів навіть з’явилася тенденція використовувати термін «стрес» як синонім до терміну «тривога». Але ці терміни не можуть бути синонімами один до одного, бо їх взаємозв'язок пояснюється лише таким чином: тривога визначається тим, як людина відноситься до стресу та інтерпретує його [6;134].

В психологічному словнику за редакцією Зінченко В.П. подається таке визначення стресу: «Стрес — це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності в найбільш складних умовах, як в буденному житті, так і при особливих обставинах» [8;37].

Немов Р.С. відносить стрес до класу емоцій. Він вважає стрес найбільш поширеним видом афектів, що являє собою стан надмірно сильного та тривалого психологічного напруження, яке виникає у людини, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження [7;371].

Саме поняття «стрес» виникло в фізіології, його ввів канадський фізіолог Г.Сельє у 1936р. при вивченні адаптаційного синдрому, і він же став основоположником біологічної концепції стресу. Сельє Г. визначив стрес як неспецифічну реакцію організму на будь-яку зміну умов, що потребують пристосування. Щоб зрозуміти подане визначення, потрібно спершу пояснити, що розуміється під словом «неспецифічний». Кожна вимога, що пред’являється організму в якомусь розумінні своєрідна або специфічна. На морозі ми тремтимо, щоб виділити більше тепла; в спеку ми пітніємо і випаровування поту охолоджує нас. Іншими словами, крім специфічного ефекту, всі фактори, що впливають на нас, викликають також і неспецифічну потребу адаптуватися і тим самим відновити нормальний стан. Неспецифічні вимоги, що пред’являються впливом оточуючого середовища - і є суттю стресу. З точки зору стресової реакції не має значення, чи приємна ситуація, з якою людина зіткнулась, чи неприємна. Значення має тільки інтенсивність потреби в переструктуруванні або в адаптації, що є біологічною функцією стресу [9;44].

Ми розглядаємо стрес як надмірне психологічне та фізіологічне напруження.

Прийнято говорити про стрес як про особливий функціональний стан, яким організм реагує на екстремальний вплив, що несе в собі загрозу фізичному благополуччю, існуванню людини або її психологічному стану. Дія надмірних несприятливих подразників, що викликає стрес, називається стресором. Розрізняють фізіологічні та психологічні стресори. Перші мають безпосередній вплив на тканини тіла. До них відносяться мікроби та віруси, холод, спека, надмірне фізичне навантаження та ін. Психологічні стресори - це стимули, які сигналізують про біологічну або соціальну значущість подій. Це сигнали загрози, небезпеки, образи, необхідність рішення складної задачі [12;55].

Стрес характеризується динамікою і має свою логіку розвитку. Наслідки для організму внаслідок розвитку стресу можуть бути різними. У тому випадку, коли людина справляється із впливом стресорів, у динаміці розвитку стресу відбуваються адаптаційні процеси. При довгому і постійному стресі можуть виникнути порушення функціонування адаптаційних механізмів і з’явитися незворотні зміни: серцево-судинна патологія, різноманітні захворювання. Тому не треба забувати, що феномен стресу має великий вплив на здоров’я людини, її працездатність, добробут. Г.Сельє виділяє три основні стадії розвитку стресу:

1. стадія тривоги - на якій відбувається мобілізація адаптивних
   можливостей організму, під час якої опір стресу падає нижче норми. Вона виражається в реакціях надниркової залози, імунної системи і т.д.;
   
2. стадія резистентності, тобто опору - коли за рахунок напруження
   всього організму досягається адаптація. При цьому ознаки тривоги практично зникають, а рівень опору піднімається набагато вище звичайного.
   
3. стадія виснаження - в результаті дії стресорного подразника, запаси
   адаптаційної енергії поступово зменшуються. І знову виникають ознаки тривоги, але тепер вони незворотні й індивід гине[11;22].
   

Було доведено, що залежно від рівня адаптації до стресового впливу на другій стадії стрес як такий поділяється на еустрес (стрес, який підвищує функціональний рівень організму) та дистрес (стрес, який призводить до негативних психофізіологічних наслідків). При цьому усе залежить від рівня адаптації до стресового впливу. Якщо організм набув рівня та форм адаптації, які забезпечують тривалу стійкість організму, то це - еустрес, тобто успішний стрес. Якщо ж рівень та форми адаптації тільки стримують вплив стресора, неминуча стадія виснаження - дистрес з втратами для всього організму [11;31]. Таким чином, стрес може виявляти як позитивні, так і негативні впливи на діяльність, аж до повної її дезорганізації.

Останнім часом в науці проводяться дослідження, метою яких є зробити порівняльний аналіз дистресу та еустресу. Цей порівняльний аналіз стосується фізіологічних змін, змін пізнавальних процесів, змін в спілкуванні та діяльності, що відбуваються під час дії цих видів стресу.

Крім названих вище різновидів стресу в науковій літературі в залежності від дії стресора розрізняють фізіологічний та психологічний стрес. Вперше такий поділ зробив видатний дослідник стресу Ріхард Лазарус.

Фізіологічний стрес, на його думку, - це такий стан, що виявляється у людини та тварин на фізіологічному рівні під впливом таких стресорів, як фізичне навантаження, висока чи низька температура та інші.

Психологічний стрес - це стан надзвичайно високої психологічної напруги, який може здійснювати сильний негативний вплив на загальний стан організму, поведінку та діяльність людини під дією таких стресорів, як інформаційне перевантаження, ситуація образи та ін.

В свою чергу, Бодров В.А., Ефремов К., Судаков К.В. та інші в психологічному стресі виділяють емоційний та інформаційний стрес.

Інформаційний стрес - виникає в тому випадку, коли причина стресу така, що просто не зрозуміло як на неї реагувати. Кожний, хто хоча б раз брав на себе відповідальність, в тій чи іншій мірі знайомий з інформаційним стресом: потрібно негайно прийняти оптимальне рішення, для цього необхідно швидко та вірно оцінити наявну інформацію. Тут і виникає проблема: інформаційне перевантаження, людина не встигає впоратись з поставленим завданням, порушує термін виконання завдання, не встигає приймати правильні рішення у потрібному темпі і т.д. Відповідальність, яка лежить на особистості - це і є стресор при інформаційному стресі.

Емоційний стрес - виникає у конфліктних ситуаціях, в яких людина довгий час не може задовольнити свої біологічні або соціальні потреби. Саме в сучасному суспільстві склалися обставини, які сприяють поширенню емоційного стресу. Кожну хвилину особистість оточує велика кількість людей - з цим нічого зробити не можна. Люди знаходяться в неперервному процесі спілкування. Неминуче виникають розбіжності й образи, як результат - емоційний стрес. Найбільше навантаження відчуває некомунікабельна людина, що потрапила у великий колектив чи на роботу, котра вимагає постійних контактів з людьми. Крім того можна виділити ще й наступні різновиди стресів.

«Культурний» стрес — виникає в тому випадку, коли не можна вдарити, втекти або просто накричати на когось. Це відбувається частіше за все в тих випадках, коли безпосередня реакція не тільки не поліпшує ситуацію, що виникла, а й може ще більш її ускладнити. Такий стрес частіше за все зустрічається в ситуації спілкування з керівництвом або колегами. Природна реакція в даному випадку «заборонена» нормами трудової етики й культурними традиціями, що склалися в суспільстві.

Комунікативний стрес - складне психологічне явище, що відображається в специфічних реакціях в наслідок впливу комунікативно-інформаційних процесів на індивіда, що знаходиться в ролі реципієнта (людина, що сприймає інформацію), чи в ролі комунікатора (людина, що передає інформацію). Цей різновид стресу пов’язаний з реальними проблемами в спілкуванні, проявляється в підвищеній роздратованості, у відсутності навички захищатися від комунікативної агресії, у нездатності відмовити там, де це необхідно тощо [10;25].

Існує ще один різновид стресу - стрес бездіяльності. Він виникає в тому випадку, коли людині, яка налаштована на активну діяльність, нема чого робити, нею оволодіває нудьга. Нудьга - це теж різновид стресу, який є не менш небезпечний, ніж інші. Людина все покинула і вирішила відпочити, поїхала на дачу чи замкнулась в домі - і занудьгувала, бо нічого робити. Виявляється: що на роботі, що поза нею - ніякої радості. Такий стрес виникає у людини, яка не вміє правильно відпочивати [14;54].

Також в літературі зустрічається опис таких стресів, як міжособистісний стрес, стрес досягнень, індустріальний стрес тощо.

По типу впливу на людину стреси можна поділити на наступні види:

• системні стреси,що є результатом перенапруження переважно біологічних систем. Вони викликаються харчовим отруєнням, болем тощо;
  
• психічні стреси, які виникають при впливах стресорів, що залучають в реакцію емоційну сферу.
  

На даний час існує велика кількість концепцій стресу як у вітчизняних, так і у іноземних дослідників. В цих концепціях відображається існуюча в психологічній науці та практиці тенденція до диференціації поняття «психологічний стрес» в різноманітні типи класифікацій в залежності від галузі психологічних знань. До цих концепцій відносяться:

• когнітивна теорія психологічного стресу Р. Лазаруса;
  
• концепція професійного стресу (А.Н.Занковський, Т.Сох, W.Schorpflug та інші);
  
• соціально-психологічні теорії стресу (D. Месhаnіk, R. Dагеndог,
  В.Р.Dагеnwеnd та інші).
  

В якості приклада диференціації поняття «психологічний стрес» в різноманітні класифікації в залежності від галузі психологічних знань нижче подається класифікація стресів, що розроблена Самоукіною Н.В.

Це класифікація стресів в залежності від галузі, в якій він вивчається [10;24]:

• міжособистісний психологічний стрес - характеризується суб’єктивною оцінкою міжособистісної взаємодії, наявністю конфліктів;

• професійний або організаційний стрес — пов’язаний зі складністю, небезпекою, відповідальністю виконуваних задач;

• соціальний або суспільний психологічний стрес — пов’язаний з соціальними, соціально-економічними проблемами, безробіттям, шкідливими звичками, національними та релігійними конфліктами та війнами;

• сімейний психологічний стрес — включає всі труднощі сімейного життя; подружні проблеми, взаємодію з дітьми, родичами та інше;

• внутрішньоособистісний психологічний стрес — відображає «Я-

конфлікт», нереалізовані потреби, безцільне існування;

• екологічний психологічний стрес — виникає в наслідок несприятливих впливів навколишнього середовища: суворі кліматичні умови, скупченість проживання і т. і.

Будь-яка класифікація відображає залежність типу стресу від домінуючих факторів, що його обумовлюють. Тим не менш будь-який тип психологічного стресу включає в себе:

1. загальні фактори, що характерні для всіх видів стресу;
   
2. специфічні фактори, що характерні для даного типу стресу;
   
3. зовнішні або об’єктивні фактори, під якими виступають об’єктивно сфокусовані умови для виникнення стресу (обмеженість часу, великий об’єм навантаження інформаційного характеру і т.д.);
   
4. суб’єктивні, особистісні фактори, які в значній мірі обумовлені індивідуальними особливостями людини.
   

Такі вчені як Бодров В.А., Китаєв-Смик Л.А., Мескон М, Хедоурі Ф., Джуелл Л. визначають наступні фактори, що обумовлюють переживання стресу:

1. соціальні фактори - до цієї групи відносяться соціально-політична та

соціально-економічна нестабільність в суспільстві, різноманітні соціальні проблеми, в тому числі безробіття, соціальні конфлікти, проблеми молодих сімей [3;22];

2. соціально-політичні фактори - проблеми, що пов’язані з соціальними

та міжособистісними відносинами різного типу, позиційні та емоційні конфлікти, комунікативні проблеми, окремі несприятливі психологічні прояви малої групи [1;31];

3. особистісні фактори:

• об’єктивно-особистісні - вікові кризи, їх особливості;
  
• суб’єктивно-особистісні - особливості вищої нервової діяльності, темпераменту, наявність «минулого стресового досвіду», неадекватна самооцінка, підвищена особистісна тривожність, напруженість, агресивність, ригідність, мотиваційні особливості та інше [13;145];
  

4. фактори, що пов'язані з особливостями діяльності — учбовою, професійною та відпочинком. До цієї групи відносять:

• порушення організації праці;
  
• інформаційні перевантаження [14;55];
  
• відсутність групової єдності, тобто відсутність у людини
  

можливості відчувати себе частиною колективу;

• відсутність можливості впливати на свою роботу;
  
• характер виконуваної роботи, тобто складність поставлених
  

задач;

• рольовий конфлікт [14;60];
  
• стресогенний стиль управління - часте використання методів
  

неправомірного тиску та погроз;

• робота за графіком, що дуже часто змінюється [14;61];
  
• нецікава, монотонна робота;
  
• невпевненість у майбутньому, тобто стресором являється страх втратити роботу з причин скорочення, неадекватних показників праці, віку і т.д. [13; 144].
  

Всі вищезазначені умови являються стресорами, а не факторами, які автоматично викликають стрес. Реакції на ці стресори індивідуальні і передбачити, що та або інша ситуація виявиться причиною стресу дуже важко, бо це залежить не тільки від самої ситуації, а й від особистості, її досвіду, очікувань, впевненості в собі і т. і.

Стрес як і будь-який психічний стан людини має свої ознаки. Цей аспект проблеми стресу можна знайти в роботах Майка Джорджа, А.Юрченко та інших вчених. Ознаки стресу дуже різноманітні, бо він може викликатися самими різноманітними факторами, а також по-різному проявлятись у різних індивідів. Суб’єктивно стрес завжди переживається як певний дискомфорт. Організм немовби сигналізує нам про те, що треба щось змінити. Коли ми знаходимось в стані стресу, прості життєві задачі раптово починають сприйматися як грандіозні проблеми, і неодмінно виникають різні фізіологічні та психологічні ознаки:

• самотність - почуття відчуженості від сім'ї та друзів; або ж почуття «загубленості в натовпі»;
  
• почуття невпевненості в собі, незадоволеність собою, неповага до себе;
  
• проблеми з концентруванням уваги та запам'ятовуванням - людина легко забуває зміст нещодавніх розмов;
  
• небажання спілкуватися з людьми;
  
• втома та розлад сну;
  
• коливання настрою;
  
• підвищена роздратованість;
  
• занепокоєння;
  
• бурна активність з метою забути про проблеми;
  
• нав’язливі дії - переїдання, зловживання алкоголем, паління;
  
• поганий апетит;
  
• страх тиші;
  
• постійно не вистачає часу для виконання певної задачі;
  
• надто часто виникає почуття стомленості;
  
• неможливість зосередитись;
  
• неможливість прийняти рішення;
  
• головні болі, біль в області хребта, головокружіння та скачки тиску;
  
• безсоння;
  
• робота не приносить більше радості;
  
• почуття безпорадності та безнадійності;
  
• втрата почуття гумору;
  
• багато помилок в роботі;
  
• підкреслена увага до своєї зовнішності [5;27].
  

Якщо людина виявила наявність ознак стресового напруження організму, то необхідно визначити його причини. Зрозумівши причини стресу - їх можна усунути. Треба пам’ятати, що причини стресу усунути легше, ніж його наслідки.

В літературі зустрічається дуже великий перелік причин виникнення стресу, але до найбільш поширених відносяться:

1. людині частіше за все приходиться робити не те, що хотілося б, а те, що входить в обов’язки;
   
2. постійно не вистачає часу - людина не встигає нічого зробити;
   
3. нема з ким поговорити про свої проблеми;
   
4. людину щось або хтось постійно підганяє, вона завжди кудись поспішає;
   
5. людина не відчуває до себе поваги - ні дома, ні на роботі;
   
6. постійні борги;
   
7. поява комплексу неповноцінності;
   
8. постійне відчуття незадоволеністю життям;
   
9. постійні конфлікти вдома, на роботі;
   
10. людина не може виспатися;
    
11. людині майже нічого не подобається тощо [2;44].
    

Зрозуміло, що вище наведені не всі причини виникнення стресу. Необхідно, щоб кожна людина сама проводила аналіз свого стану і виявляла причини, які характерні тільки для її організму, з точки зору її особистісних відчуттів.

Виходячи з об'єктивної оцінки можна зазначити, що деякі життєві ситуації, що викликають стрес можна передбачити (наприклад, одруження), інші ситуації є неочікуваними (природні катаклізми, смерть близької людини). Також існують ситуації, які обумовлюються поведінкою людини, прийняттям певних рішень, певним ходом подій (розлучення, зміна місця роботи або місця проживання). Кожна з таких ситуацій теоретично може викликати душевний дискомфорт і призвести до дистресу.

В стресовому стані дуже важко відбувається цілеспрямована діяльність, переключення та розподіл уваги, може навіть наступити повне гальмування або повна дезорганізація діяльності. При цьому навички та звички залишаються без змін і можуть замінити собою свідомі дії. При стресі можливі помилки в сприйнятті, пам’яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані подразники та інше.

Однак у деяких людей незначний стрес може викликати наплив сил, активізацію діяльності, особливу ясність думок, сценічні емоції.

Але не можна визначити наперед, чи викличе дана ситуація стресове напруження у людини. Поведінка в стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

• від уміння швидко оцінювати ситуацію;
  
• від співставлення людиною своїх сил та здібностей з тим, чого від неї потребують;
  
• від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;
  
• від вольової зібраності, рішучості;
  
• від доцільності дій і розвитку витримки;
  
• від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях [4;28].
  

В якості факторів, що сприяють більшій сприйнятності до стресу, деякі дослідники називають такі індивідуальні риси характеру як авторитарність, жорсткість, неврівноваженість, емоційність, збудливість, психологічну стійкість, потребу в досягненнях та інше.

Таким чином, можна сказати, що виникнення та переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від суб’єктивних факторів, від особливостей самої людини. Але крім цього важливу роль відіграють і ситуаційні фактори:

• характер стресора - один з найбільш важливих факторів, що визначає реакції людини. Наприклад, страх втратити роботу є більш значущим стресором, ніж необхідність працювати надурочно. Але цей фактор не представляє собою якусь надзвичайну загрозу, що обумовлює виникнення стресу; до стресу може з таким же успіхом привести і набір різноманітних факторів. Невеликі буденні неприємності, що накладаються одна на одну, можуть призвести до такого ж результату, як і у випадку якоїсь однієї серйозної події [93;58];

• взаємодія стресорів і антистресорів - протистояння стресу більш успішне, якщо у людини є можливість збалансувати стресори і антистресори. Якщо ж дія стресорів перевищує дію антистресорів, то людина не може уникнути розвитку стресу;

• тривалість дії стресора - ще один ситуаційний фактор, який впливає

на індивідуальну чутливість. Відсутність у людини можливості кожного дня впливати на вимоги, що ставляться до неї професією, скоріше призведе до стресу, ніж тимчасове перевантаження;

• передбачуваність стресора - несподівані стресори скоріше викличуть негативні реакції.

Враховуючи всі зазначені фактори і надаючи їм належне значення, людина може досить легко виходити із стресової ситуації, і що є найбільш важливим, вона може контролювати таку ситуацію.