Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації / Матеріали IV науково-практичної конференції 30 квітня 2010 р

Вид материала

Документы

Содержание Інноваційність як риса сучасного керівника навчального закладу

Подобный материал:

• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної, 6413.4kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• В. С. Шовкалюк заступник директора Департаменту інноваційної діяльності та трансферу, 394.62kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Матеріали конференції будуть розміщені на web-ресурсі науково-практичних конференцій, 69.25kb.

У зв’язку з цим фахівці зі статистики пропонують розглядати валовий та чистий товарооборот. Згідно з директивами Європейського союзу за міжнародними стандартами обліку та аудиту чистий товарооборот відображає суми від продажу товарів та надання послуг у межах виконання підприємством звичайної економічної діяльності після відрахування знижок з продажу, податку на додану вартість та інших податків, безпосередньо пов’язаних із товарооборотом [2]. Таке трактування суперечить визначенням «чистого товарообороту» у статистичній науці країн СНД, проте відповідає поняттю «чистий дохід (виручка) від реалізації товарів» згідно Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо [3].

Отже, у вітчизняній науковій і практичній діяльності «чистий товарооборот» є категорією статистики, а поняття «чистий дохід (виручка) від реалізації товарів» вживається у бухгалтерському обліку. Товарооборот як статистичний показник являє собою суму всіх угод купівлі продажу товарів за даний період часу [1; 4].

У кожному окремому акті купівлі-продажу, а відповідно, і в загальному обсязі товарообороту акумулюються два компоненти: кількість проданого товару та ціна одиниці товару. Їх добуток дає суму грошової виручки (товарообороту).

Товарооборот характеризується наявністю одночасно двох ознак: об’єкта обміну та продажу як форми просування. Дуалістичний характер товарообороту виявляється в тому, що, з одного боку, він одночасно відбиває обсяг проданої (купленої) товарної маси і, відповідно, масштаб торговельної діяльності, а з іншого – розмір грошової виручки торгівлі, тобто товарооборот поєднує в собі економічні та фінансові аспекти торговельного процесу [5, с.84].

В основі формування товарообороту лежать чотири ціноутворюючих елементи: непрямі податки, витрати на виробництво товарів, витрати на продаж (включаючи транспортування товарів від постачальників до місць їх продажу) і прибуток. Усі ці елементи оплачуються споживачем за умови відповідності товарної пропозиції купівельному попиту. Тому товарооборот можна розглядати як реалізований попит. Наведені характеристики ілюструють підхід до тлумачення сутності товарообороту як економічного показника.

Оскільки ми погоджуємося з тим, що товарооборот характеризує реалізований споживчий попит, до його обсягу не доцільно включати суми авансу та попередньої оплати, оскільки в такому випадку товар ще не перейшов у власність покупця, а тому потреби останнього повною мірою не задоволені.

Товарооборот – процес купівлі-продажу, обміну товару на грошовий еквівалент [5, с.83; 6, с.215]. Абрютіна М.С. визначає товарооборот як «реалізацію товарів підприємствами торгівлі» [1, с. 88]. Під товарооборотом розуміють продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам – для подальшої переробки чи продажу [7, с.93]. Одним із визначень товарообороту, яке наведене у Великій Радянській енциклопедії, є наступне: «товарооборот – це обіг товарів, стадія процесу відтворення, яка охоплює рух товарів від сфери виробництва до сфери споживання» [8]. Подібний підхід до визначення сутності товарообороту як процесу простежується і у багатьох інших авторів як щодо загального товарообороту, так і його видів – роздрібного, оптового.

На наш погляд, визначення процесу обігу, продажу (реалізації) товарів як товарообороту не є коректним, оскільки в такому разі відбувається ототожнення останнього з товаропросуванням та товарорухом. Виходячи з цього, товарооборот слід розглядати не як продаж (реалізацію) товару, а як форму кількісного (натурального та/або вартісного) прояву просування товару в економічному просторі.

Більш узагальнюючим підходом є розуміння сутності товарообороту як економічної категорії. Економічну категорію прийнято розглядати як узагальнено – абстрактне поняття, відображення у науковій свідомості багатьох однорідних економічних, аналогічних явищ і процесів [9, с.30]. Економічні відносини, що пов’язані з обміном грошових коштів на товари, відображають економічну сутність товарообороту [7, с.93], - таке трактування наводиться колективом авторів у підручнику «Економіка торговельного підприємства».

Результатом інтегрування розглянутих підходів є наступне бачення сутності товарообороту як економічної категорії. Товарооборот – це сукупність економічних відносин, які виникають на стадіях просування товару із сфери виробництва до сфери кінцевого споживання та знаходять кількісне відображення в обсязі доходу (виручки) від реалізації як віддзеркаленні реалізованого споживчого попиту в результаті укладання угод купівлі-продажу товарів за певний проміжок часу.

Отже, товарооборот в системі показників споживчого ринку виступає в ролі макропоказника, який диференціюють за рядом ознак, виділяючи різні мікропоказники, що відбивають окремі риси руху товарної маси. Для забезпечення глибокого і всебічного пізнання категорії товарообороту необхідно обґрунтувати розширену класифікацію його видів залежно від різних ознак, оцінити відмінність/подібність відносин між окремими видами і запропонувати спосіб виміру цих відносин.

Література

1. Абрютина М. С. Экономический анализ торговой деятельности : [учебное пособие] / Марина Сергеевна Абрютина. – М. : Издательство «Дело и Сервис». 2000. – 512 с.
   
2. Рождєственська Л.Г. Статистика ринку товарів та послуг : [навч. посіб.] / Лариса Григорівна Рождєственська — К. : КНЕУ. 2005. — 419 с.
   
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати»: за станом на 25 вересня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: a.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0397-99&test=4/UMfPEGznhhdzJ.Zi.IQwPcHI4Ogs80msh8Ie6.
   
4. Статистика рынка товаров и услуг / [Беляевский И.К., Кулагина Г.Д., Данченок Л.А. и др.] ; под ред. И.К. Беляевского. – [2-е изд.] – М.: Финансы и статистика. 2002. – 656 с.
   
5. Крамченко Л.І. Статистика ринку товарів та послуг : [навч.посіб.] / Любов Іванівна Крамченко – Львів. : вид-во ЛКА. 2002. – 188 с.
   
6. Статистика ринку товарів та послуг : термінологічний словник [уклад. В.І. Карпов та ін.]. – К. : КНТЕУ, 2005. – 240с.
   
7. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства : [підр. для вузів] / Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. – К. : Хрещатик. 1999. – 800 с.
   
8. Гоголь Б. И. Экономика советской торговки. – [3-е изд.] - М. 1971. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
   
9. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження / Степан Васильович Мочерний – Львів : Світ. 2001. – 416 с.
   

Чернишов Олександр Вікторович

Магістрант Полтавського національного педагогічного унверситету ім. В.Г.Короленка м.Полтава


ІННОВАЦІЙНІСТЬ ЯК РИСА СУЧАСНОГО КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ


Події кінця ХХ та початку ХХІ століть поступово набувають історичного осмислення. Основною характеристикою ХХІ ст. є визначення світовою спільнотою гуманістичного спрямування суспільства, його розвиток та інтеграція, перехід від управління як ''інтуїції та здорового глузду'' до наукового управління, яке б сприяло розвитку всіх сфер суспільства. Іноваційний процес притаманний кожній сфері суспільного життя, і освіта не є винятком[1].

Суспільно-політичний розвиток України спрямував свій вектор у напрямку особистісної значимості людини. Основне завдання су­спільства, що прагне прогресу, полягає в сприянні розвитку кожної особистості, доведення якомога раніше її індивідуальних досягнень до максимального рівня.

Нині держава формує попит на самодостатніх, самостійних осо­бистостей, здатних успішно творити і розвиватись у сучасному світі, таких, які мають власне бачення, відстоюють його та не піддаються маніпулюванню.

Національна система освіти формує нове завдання, що полягає у ге­неруванні нових ідей модернізації освіти, які об'єктивно викликані но­вими вимогами до людини, а отже, і до її навчання та виховання, тобто до вчителя. Тенденції демократизації суспільства та певний рівень сво­боди потребують творчих пошуків керівників закладів освіти, які в швидкоплинному середовищі призводять до виникнення, форму­вання та здійснення педагогічних інновацій.

Реалізація визначених завдань можлива за рахунок здійснення інноваційності та дитиноцентризму як стилю життя людини, що має змінити інертність, необгрунтований консерватизм та залишки па­тріархальщини.

А це можливо лише за умови відповідної підготовки керівника закладу освіти. Така підготовка має здійснюватись постійно через моделювання, накопи­чення, відбір та реалізацію оптимальних умов педагогічної діяльності, завдяки яким відбувається адаптація освітнього процесу до загально­світового та державного розвитку, занурення управлінця в процес його неперервного професійного та особистісного зростання.

Одним із недостатньо розкритих аспектів є здійснення управлін­ського впливу керівників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) на інноваційні процеси, що мають свої педагогічні, психологічні й уп­равлінські особливості. Тому наразі є потреба у визначенні нових пріо­ритетів у діяльності керівників[3].

Е.М Горенков вважає, що у встановленні і розвитку інноваційного потенціалу керівник виступає в ролі особистості, професійно рефлексуючої педагогічну діяльність і самого себе в умовах школи, як цілісної педагогічної системи.

Керівникові важливо усвідомити, що будь-яка концепція зміни, в тому числі педагогічної діяльності, ґрунтується у зміні ставлення до себе самого, до своїх потреб, мотивів, цінностей.

Усвідомлений підхід керівника до змін самого себе і педагогічної діяльності припускає виконання наступних дій :

фіксація труднощів діяльності ;

перехід до рефлексивного відношення до себе і до своєї діяльності;

визначення труднощів в тому числі із-за недостатніх знань і здібностей ;

виявлення потрібних знань умінь здібностей з метою побудови найбільш досконалої діяльності;

набуття необхідних знань, умінь, розвиток здібностей для перебудови педагогічної діяльності.

В побудові процесу розвитку самого себе і керівної діяльності управлінцю потрібно постійно аналізувати стан знань, умінь, здібностей, а також формувати уявлення про прогнозування результату нового рівня розвитку аналізованих якостей особистості, знаходити адекватні способи і засоби для досягнення результату. Організм школи стає більш чутливим до індивідуальних проявів вчителів, учнів, до їх інноваційного потенціалу.

Досягнення школою інноваційних результатів передбачає посилення самовизначаючих дій її суб’єктів. Керівнику школи необхідно дотримуватись межі норми і в іноваційній педагогічній діяльності. Все це ґрунтується на знаннях про цю норму в сполученні зі свідомим індивідуальним підходом до кожного працівника школи, вчителя і учня[2].

Література

1. АматьєваО., Гавриш Н. Формування інноваційної культури педагога //Дошкільне виховання .-2002.-№10.-с.11-13.
   
2. Горенков Е.М. Введение в педагогическую инноватику.М.,2007.
   
3. Погрібна Неля Управляти школою по-новому. - К.: Шк. Світ, 2009.-112 с.- (Бібліотека ''Шкільного світу'').
   

Наукове видання


Російською, українською, англійською мовами


Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації


Матеріали IV науково-практичної конференції

30 квітня 2010 р.


Том І


Підписано до друку 20.04.2010 р.

Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Умовн. друк. аркушів 10,5

Тираж 150 екз.