Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації / Матеріали IV науково-практичної конференції 30 квітня 2010 р

Вид материала

Документы

Содержание Шляхи вирішення проблем податкового контролю Особливості автоматизації прогнозування прибутку сільськогосподарських підприємств Теоретичні та прикладні аспекти менеджменту та маркетингу Ринок винопродукції україни: передумови кризового стану Проблеми маркетингу сільськогосподарської продукції в україні

Подобный материал:

• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної, 6413.4kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• В. С. Шовкалюк заступник директора Департаменту інноваційної діяльності та трансферу, 394.62kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Матеріали конференції будуть розміщені на web-ресурсі науково-практичних конференцій, 69.25kb.

Шляхи вирішення проблем податкового контролю


Глобалізація, проявами якої є зростання обсягів світового товарообороту, руху фінансових, інформаційних та трудових ресурсів, посилення взаємозалежності національних економік з домінуванням про­відних країн світу, істотно впливає на процес трансформування нових неза­лежних держав. Формування у нашій країні економіки ринкового типу, її інтеграція у світове господарство також відбуваються під впливом глобальних тенденцій з відповідними позитивними та негативними наслідками.

Обраний Україною курс на створення ринкової економіки зумовив докорінні зміни суспільних відносин, пов’язаних з формуванням бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів як матеріальних чинників функціонування держави. Питома вага податкових внесків (податків, зборів, інших обов’язкових платежів) у загальній сумі бюджетних надходжень постійно зростає і нині становить близько 70 %. За таких умов податкові внески набули значення головного джерела формування доходної частини бюджетів та державних цільових фондів, а їх несплата значною мірою впливає на економічну та соціальну стабільність в державі. Необхідність стабілізації фінансової системи, забезпечення сталих надходжень до бюджету, забезпечення податкової дисципліни як умов якісного виконання фізичними та юридичними особами зобов'язань перед державою обумовили створення окремого напрямку державного фінансового контролю - податкового контролю.

Податковий контроль розглядається як функція чи елемент державного управління економікою та як особлива діяльність з виконання податкового законодавства України. Обидві сторони нерозривно пов’язані між собою та постійно розвиваються й удосконалюються.

На жаль, існують деякі проблеми здійснення податкового контролю в Україні, його сучасний стан характеризується складністю, нестабільністю та суперечливістю податкового законодавства, що регулює діяльність органів податкового контролю. Мають місце дублювання функцій, нечіткість визначення повноважень, недосконалість організаційної структури, системи фінансування та оплати праці працівників органів податкового контролю. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Недосконалою є і система профілактики податкових правопорушень та консультативно-інформаційного обслуговування платників податків. Потребує поліпшення система оцінки ефективності податкового контролю та його органів.

Тому виникає необхідність у більш глибокому дослідженні інструментів податкового контролю, оскільки лише дієвий податковий контроль попереджає ухилення від оподаткування та сприяє налагодженому бюджетному процесу, його успішному виконанню та завершенню.

Однією із проблем, пов’язаних із здійсненням податкового контролю є те, що існуючі умови податкового контролю не забезпечують можливості здійснювати постійний моніторинг фінансово – господарської діяльності об’єкта управління, а тому неможливо вчасно врахувати і скоригувати зовнішні і внутрішні умови його діяльності. Водночас з обов’язковістю виконання бюджету держави важливим є врахування фактичних умов, які завжди відрізняються від заданих, для того щоб мати змогу у разі потреби коригувати командну інформацію таким чином, щоб відбувалося саморегулювання в усіх підсистемах управління з досягненням в кінцевому підсумку необхідних запланованих результатів. При цьому в податкові системі саме зворотний зв’язок контролюючих органів і платників є основною умовою повного й успішного виконання завдань управління, а основним інструментом цього зв’язку є саме контроль.

Вирішити проблему зворотного зв’язку, тобто постійного нагляду за результатами діяльності платника та виконання ним податкового законодавства і залежно від цього приймання рішення в оподаткуванні, можливо тільки за умов автоматизації функції контролю. Для автоматизації функції контролю необхідна формальна постановка завдань спостереження, класифікації та ідентифікації стану об’єкта управління. Шляхом автоматизації процесу податкового контролю можна розв’язати чимало проблем, пов’язаних з ухиленням та уникненням від оподаткування. Для цього необхідно вирішити завдання зі створення електронних імітаційних моделей і моделюючих систем для прогнозування надходжень до держбюджету податків і визна­чення впливу окремих факторів (час, зміни податкового зако­нодавства, інфляція тощо) і формування таких повноцінних автоматизованих систем:

- електронного моніторингу макроекономічних показників держави для встановлення математичної залежності між ними й визначення їх впливу на податкові надходження до держбю­джету;

- електронної звітності платників податків;

- фінансового контролю та електронного аудиту (облік плат­ників податків, збір інформації, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств — платників податків, нарахування по­датків, контроль і аналіз своєчасного та повного надходження податків і платежів з метою забезпечення виконання надход­жень до бюджетів усіх рівнів).

Пріоритетом роботи органів державної податкової служби України є налагодження нових партнерських відносин між податківцями і платниками податків з пріоритетом у вирішенні питань за останніми. За цим у системі управління оподаткуванням важливості набувають функції обміну інформацією. На зміну традиційній масово – роз’яснювальній роботі та використанню силових структур для збору податків мають прийти методи науково – професійного консультування.

Одним з важливих питань удосконалення податкового контролю є послідовність використання прийомів та способів перевірки господарських операцій в процесі контролю. В наукових джерелах це питання практично не висвітлено. В результаті у практичні роботі він вирішується по-різному. Найбільш поширений такий порядок податкового контролю, коли спочатку перевіряються документи та облікові дані, а потім здійснюється аналіз показників господарської діяльності підприємства. Це не дозволяє з самого початку ревізії всебічно перевірити господарську діяльність. В результаті перевірка документів на підприємстві здійснюється з відривом від реальної дійсності. Для посилення контролю за правильністю та достовірністю господарських операцій доцільно ще на початку перевірки проаналізувати основні показники господарської діяльності підприємства, а потім здійснювати перевірку господарських операцій за документами первинної звітності. Це дозволяє глибше вивчити усі питання господарської діяльності та розкрити ріст показників.

Таким чином, для здійснення практичних реформ в галузі контролю за справлянням податків, зборів та обов'язкових платежів необхідні ґрунтовні теоретичні розробки, які повинні враховувати надбання світового фінансового знання. Потрібно продовжувати дослідження в галузі податкового контролю, а в умовах обмеженості фінансових ресурсів держави особливу увагу необхідно приділити вивченню та вдосконаленню на практиці політичних механізмів ухвалення рішень при визначенні розмірів податкового тягаря, величини і розмірів податкових пільг тощо.


Л.Г. Кургіна, аспірант^*

Національний університет біоресурсів і природокористування України


ОСОБЛИВОСТІ АВТОМАТИЗАЦІЇ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИБУТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ


Прогнозування економічних процесів, що здійснюються у ринковій економіці, для якої характерні постійні динамічні зміни та високий ступінь невизначеності, є фундаментом ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств. Прогнозування прибутку як головного стимулу діяльності сільськогосподарського підприємства відноситься до найбільш складних і недостатньо досліджених питань фінансового планування.

Вирішення проблеми управління формуванням прибутку вважається моделювання і створення автоматизованих процедур для проведення розрахунків. Саме такий підхід забезпечуватиме ефективність реалізації прикладної сторони досліджень у даній сфері. Враховуючи вимоги системного підходу до управління складними економіко-виробничими процесами, виокремлено основні складові компоненти системи управління прибутком, що у разі моделювання можуть розглядатись як етапи вирішення цієї багатопланової проблеми:

1. Наявність мети і її формування як оптимізація доходів власників.
   
2. Загальні механізми регулювання системи управління прибутком.
   
3. Організаційне забезпечення управління прибутком визначається як наявність внутрішніх структурних підрозділів з функціями розробки та реалізації управлінських рішень.
   

Повинні бути сформовані центри відповідальності: витрат, доходу, прибутку, інвестицій.

4. Формування центру інформаційного забезпечення управління прибутком і створення автоматизованих систем.
   
5. Визначення форм і методів аналізу ефективності системи управління прибутком.
   
6. Контролінг прибутку – системи прийомів і заходів з контролю за виконанням плану прибутку підприємств.
   

Передусім, слід зауважити, що сільськогосподарське підприємство самостійно опрацьовує план одержання прибутку, спираючись на договори і контракти, економічні нормативи, матеріали аналізу господарсько-фінансової діяльності у попередньому періоді. Концепція, за якою планується провести аналіз описується на підставі системності. Створення системи планування прибутку включає такі взаємопов’язані процеси: визначення обсягу операційного прибутку і встановлення чинників впливу на цей обсяг; планування розподілу та використання прибутку. Традиційними в цьому випадку вважаються такі методи і підходи: метод прямого рахунку, аналітичний і нормативний підходи, метод сумісного розрахунку.

Вимоги системності досліджень складних задач передбачають визначення поняття об’єкта досліджень, тому планування прибутку варто вважати складовою частиною фінансового планування на підприємстві, а за своїм змістом – це система заходів із забезпечення процесу формування та використання фінансових ресурсів у певних обсягах, які визначаються завданнями розвитку підприємства.

Найважливішою метою планування прибутку є правильне визначення суми прибутку, що лишається у розпорядженні підприємства, яка визначає його можливості у фінансуванні розвитку виробничої, соціальної сфер, матеріального заохочення працівників. Розрахунок впливу на прибуток окремих чинників дозволяє збільшувати випуск продукції, знижувати витрати на її виробництво і реалізацію, підвищувати якість продукції. Крім того, як платник податків підприємець зацікавлений планувати величину податку на прибуток та суму авансових платежів, що сплачуються до бюджету в наперед визначений термін. Досягнення зазначених цілей пов’язане з конкретними об’єктами планування. Звідси витікає важливість застосування прогнозного підходу і методів оцінки результатів прогнозування.

Необхідно звернути увагу на створення реально придатної для практичного використання системи, яка пов’язана із тривалим і складним збором достовірної та актуальної інформації. Особливість вітчизняної економічної системи полягає у тому, що економічні процеси, які відбуваються у нашій країні, не мають еволюційного характеру і дані минулих років не використовуються для прогнозування на майбутнє, по-друге, багато економічних показників взагалі отримати неможливо. Тому виникають особливі труднощі, під час збирання необхідної інформації. Правильно інтерпретувати зібрану інформацію можливо лише за умови її своєчасної обробки. Така обробка проведена нами з перспективою бути пов’язаною зі статистичним та економіко-математичним аналізом даних на комп’ютері.

Автоматизований синтез алгоритму комплексу розрахунків реалізується у такій послідовності: запровадження запиту; аналіз сукупності вхідних параметрів; виведення результатів розрахунків згідно з обраним режимом функціонування системи. Автоматизація дозволяє користувачу суттєво збільшити кількість розглянутих варіантів порівняно з традиційною практикою, коли кількість варіантів, які враховуються при проектуванні прибутку рідко перевищувала два.

Таким чином, використання можливостей колективного інтелекту в системі, по-перше, забезпечує надійність інформації для вироблення рішення, по-друге, сприяє зменшенню можливої негативності наслідків реалізації рішення, чим безумовно підвищує якість прийнятого рішення. Можливості прийняття рішень на основі альтернативності, прозорості процедур, визначають ще одну функціональну здатність нашої системи – до безупинного навчання користувачів з метою підвищення їхньої кваліфікації.


ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ


Зайцева Надія Олександрівна

Одеський державний економічний університет, м. Одеса


РИНОК ВИНОПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ: ПЕРЕДУМОВИ КРИЗОВОГО СТАНУ


Функціонування ринку продукції виноробства України можна вважати прикладом того, в якому стані сьогодні знаходиться одна з колишніх провідних галузей промисловості країни. Тому дослідження даного ринку є вельми актуальним.

На можливі передумови кризового стану виноробства звертали увагу провідні українські вчені (А. М. Авідзба [1], О. С. Луканін [2], І. Г. Матчіна [3] та ін.).

Мета дослідження – дослідити стан виноробства в Україні, зосередившись на часовому інтервалі 2004 – 2008 років.

Стан виробничого потенціалу галузі певною мірою характеризують обсяги виробництва винопродукції.

В цілому по Україні з середини ХХ ст. виробництво вина виноградного змінювалося нерівномірно і постійної тенденції не спостерігалося. В 2005 році у порівнянні з 2004 роком обсяги виробництва виноградного вина в Україні зросли на 6,5 %; в 2006 році порівняно з 2005 роком – на 4,3 %; в 2007 році порівняно з 2006 роком – на 14 %; в 2008 році у порівнянні з 2007 роком – на 7,7 %. Отже, найбільше зростання обсягів виробництва виноградного вина відбулося в 2007 році. У 2008 році в порівнянні з 2004 роком обсяги виробництва зросли на 36,4 %.

Особливе положення склалося з виробництвом шампанського. Починаючи з кінця 90-х років ХХ ст. виробництво шампанського зростало. Обсяги виробництва шампанського зростали і у 2004-2006 роках, зокрема у 2005 році – на 10 %, у 2006 році – на 2,3 %. У 2007 р. не було зростання обсягів виробництва шампанського у порівнянні з 2006 р., а в 2008 році відбулося навіть їхнє падіння на 11,1 %. Обсяги виробництва повернулися на рівень 2004 року. Одна з причин цього процесу полягає у зростанні виробництва коньяку в Україні, для чого необхідно більше сировини.

В 1998 р. виробництво коньяку склало 0,793 млн. дал і скоротилося в порівнянні з 1984 роком на 29,6 %. Виробництво коньяку у 2004-2008 роках постійно зростало, причому у 2005 році зростання відбулося на рівні 20 %, у 2006 році – 16,7 %, у 2007 році – 28,6 %, у 2008 році – 8,3 %.

Динаміку виробництва кожного з наведених вище видів виноробної продукції у загальному обсязі наочно ілюструє рис. 1. На рис. 1 можна побачити, як збільшилася частка обсягів виробництва коньяку у загальному обсязі виробництва продукції виноробства. Для виявлення причин такої ситуації необхідно розглянути кон’юнктуру ринку продукції виноробства в Україні.




Рис. 1. Динаміка виробництва видів продукції виноробства


При дослідженні кон’юнктури ринку звертають увагу перш за все на ступінь збалансованості попиту і пропозиції. Динаміка виробництва, імпорту, експорту та внутрішнього споживання наведена на рис. 2.



а) вина виноградні, б) шампанське

в т.ч. кріплені



в) загальний обсяг продукції виноробства

Рис. 2. Динаміка виробництва, імпорту, експорту та внутрішнього споживання продукції виноробства в Україні за 2004-2008 роки:

ряд 1 – обсяг виробництва, ряд 2 – обсяг імпорту, ряд 3 – обсяг експорту, ряд 4 – обсяг внутрішнього споживання

Ринок винопродукції в основному сформований внутрішнім виробництвом. З наведених даних видно, що сукупна пропозиція продукції виноробства і пропозиція вина виноградного значно перевищують попит на ці товари. Більш-менш збалансованою є лише ситуація з шампанським, що стало наслідком не стільки зростання споживання цього виду вина, скільки скорочення його виробництва підприємствами.

З даних, проілюстрованих на рис. 2 (а – в), можна зробити не дуже втішний висновок: оскільки імпорт продукції закордонного виноробства перевищує експорт української, наші вина або є зовсім не конкурентоспроможними на світовому ринку, або їхня конкурентоспроможність обмежена. Причиною такого стану вітчизняного виноробства є те, що понад 50 % вин, які випускаються в Україні, – вина комерційні – кріплені спиртом не виноградного походження, а в усьому світі споживачі надають перевагу сухим, трохи менше – напівсухим і напівсолодким столовим винам як найкориснішим для травлення і здоров’я. Наприклад, щорічно споживання кріплених вин у країнах колишнього СРСР скорочується, зокрема, у Молдові такі вина вже не випускають. Однак українські виробники за старою звичкою заповнюють склади кріпленими винами, посилаючись на традиційно сформований смак і попит споживача.

Як наголошує І. Г. Матчіна, мінімальні темпи зростання цін на шампанське у порівнянні з цінами на вино і коньяк не викликали стрімкого зростання попиту на дану продукцію і переключення уваги населення на неї [3, с. 8]. Відтак ціни на коньяк не є стримуючим фактором для споживачів, проте це стосується тільки населення з високими доходами. Напевно, саме на цей сегмент і стали орієнтуватися виробники винопродукції, що підтверджується темпами зростання випуску продукції. Проте із приходом кризи в Україну очікується зменшення сегменту преміум-коньяків.

Отже, справа в тому, що виробляти міцні й десертні вина в нас простіше, ніж сухі, і вигідніше з погляду і підприємства, і держави. Та найголовніше – сортовий склад сировинної бази виноградарства, виробничі потужності більшості українських виробників первинного виноробства не можуть виготовляти конкурентоспроможні сухі вина. Галузь усе ще оснащена морально й фізично застарілим обладнанням випуску 60-70 рр. минулого століття для виробництва лише міцних і десертних вин.

Інша важлива обставина стосується кредитно-фінансової політики держави. Неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток виноградарства, навіть за планового виділення 1 % збору на його розвиток, спричинила зменшення за останні роки продуктивних площ виноградників зі 110 тис. га до 93 тис. га, а за деякими розрахунками – до 50 тис. га.

Згідно з наявними даними, близько 86 % виноматеріалів і 88 % коньячних спиртів вітчизняні виробники імпортують. За висловом О.С. Луканіна, «ми сьогодні розвиваємо виноробство Молдови (до 44 % молдавського експорту) і Грузії (до 50 % грузинського експорту) Азербайджану, Вірменії, Іспанії, Франції, а власне – руйнуємо» [2, с. 6].

Досвід останніх десятиліть засвідчує, що не все привезене з-за кордону підходить умовам України. Багато допоміжних матеріалів розроблені, випускаються, або можуть випускатися українськими виробниками, створюючи державі й робочі місця, й прибуток.

Література

1. Авидзба, А. М. Программа развития виноградарства и виноделия в Украине до 2025 г. / А. М. Авидзба // Виноградарство и виноделие: Сб. науч. тр. HИВиВ «Магарач». – Том XXXIX. – Ялта : HИВиВ «Магарач», 2009. – 127 с.
   
2. Луканін, О. С. Стан українського виноробства: аналіз і висновки // Виноград. Вино. – 2008. – № 4. – С. 6–7.
   
3. Матчина, И. Г. Конъюнктура рынка винодельческой продукции Украины / И. Г. Матчина, Д. Б. Волынкина // Виноделие и виноградарство. – 2007. – № 6. – С. 8–9.
   

Степанець Алла Вікторівна

ННЦ « Інститут Аграрної Економіки», м. Київ


ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ


На ринку України вирощування основної частини аграрної продукції відбувається стихійно, без маркетингового аналізу та прогнозу ринкової кон'юнктури. Значні обмеження в можливостях використання основних положень маркетингу мають малі та середні виробники, які суміщають функції власника, керівника, виконавця робіт та реалізатора продукції. Вони не обізнані з основами маркетингу, не взмозі утримувати маркетингові служби і не здатні на практиці використовувати можливості маркетингової політики. Специфіка їх розвитку визначається високим рівнем ризику, відсутністю доступу до інформації та ринкової інфраструктури. Актуальність цього питання вимагає більш детального аналізу питань маркетингу та розробки пропозицій щодо вдосконалення каналів реалізації аграрної продукції.

Маркетинг - поняття складне та багатопланове і це пояснює відсутність можливості дати в одному визначенні його повну характеристику. Одним із найбільш відомих визначень маркетингу є визначення Ф. Котлера: «Маркетинг - вид людської діяльності, спрямованої на задоволення нестатків і потреб через обмін» [1, С.47]. Американська асоціація маркетингу дає наступне визначення:

«Маркетинг являє собою підприємницьку діяльність, що пов’язана знаправленням потоку товарів та послуг від виробника до покупця чи споживача»[ 2, С.9.]. Існує також визначення, що «маркетинг є системою заходів, що охоплює рух продукту від виробника до споживача через канали розподілу» [3,С.337].

Маркетинг включає вибір найдоцільніших технологій зі зберігання, транспортування, реалізації продукції, включаючи питання цінової політики, фінансування послуг, вивчення попиту на продукцію, пошук кращих ринків її збуту, вивчення можливостей конкурентів, тощо.

Операційний маркетинг спирається на програму руху товарів, ціноутворення, продаж і комунікації, внаслідок чого цільова програма споживачів повинна дізнатися і оцінити відмінні якості запропонованої продукції (товарів) і ті пропозиції, на які вони претендують. Стратегічний маркетинг опирається на чітко сформульовану програмну заяву фірми і заохочує керівників постійно думати на перспективу; веде до чіткої координації зусиль, які організовує фірма та до встановлення чіткої системи показників з метою подальшого контролю; та робить господарство більш підготовленим до раптових змін [ 4, С.198].

В основі маркетингової діяльності аграрних господарств мають враховуватися срецифічні особливості галузі, пов`язані з її структурою та біологічною організацією. Оскільки існує наявність тривалого часового проміжку між періодом виробництва аграрної продукції та періодом споживання продовольства, тому працівники маркетингових служб повинні вміти спрогнозувати запити і попит споживачів. Також більшість виробників володіють обмеженою інформацією про ринок продукції його кон`юнктуру і ціни, що призводить до неефективного розподілу продукції за маркетинговими каналами. Далі, сільське господарство характеризується багаточисельністю дрібних господарюючих суб`єктів - виробників, кожен з яких не в змозі одноосібно впливати на ціну, а може лише пристосуватися до неї, що унеможливлює застосування більшості стратегій ціноутворення, пропонованих маркетологами.

Аналіз свідчить, що в сільській місцевості набули розвитку наступні форми малого підприємництва: фермерські господарства, особисті селянські господарства, обслуговуючі кооперативи, сільські заготівельні пункти та дорадчі служби. Найбільш актуальними проблемами їх діяльності є наступні: адміністративний тиск; обтяжлива система оподаткування; дефіцит обігових коштів; відсутність дієвої фінансово-кредитної та ресурсної підтримки; низький рівень знань та професійних навичок працівників; низька продуктивність праці як наслідок відсутності та недоступності нових високоефективних технологій; незадовільне забезпечення правовою та економічною інформацією, в тому числі брак оперативної інформації про ринки збуту та актуальні ціни на сільгосппродукцію [5,с.55].

Далі розглянемо результати проведених нами маркетингових досліджень реалізації худоби. Аналіз свідчить, що якщо виробник реалізує худобу переробному підприємству або посереднику, то ціни

встановлюються саме заготівельними організаціями та переробниками, при цьому виробник не має важелів активного впливу на ринковесередовище , тому ефективність його роботи по вирощуванню худоби залежить, в основному, від обгрунтованості і реальності таких цін. Якщо виробник має проблеми зі збуту худоби, то він також може скоротити її обсяги і розпочати виробництво нових видів, на які є попит.

Також, для підвищення ефективності своєї роботи, прибутковості господарства і зниження цін на продукцію виробник може по-перше, взяти на себе функції транспортування власної худоби безпосередньо переробникам чи споживачам (без посередника); та, по-друге, увійти в кооператив чи асоціацію сільгоспвиробників, які, на основі розробленої спільної маркетингової політики та комплектування великих партій товару, зможуть впливати на ціни реалізації.

В економічній літературі пропонується варіант розширення функцій сільгоспвиробників з транспортування, збереження, переробки і реалізації продукції. Така горизонтальна інтеграція дозволяє формувати на базі фермерських господарств нові підприємницькі структури-агрофірми, які будуть застосовувати стратегії маркетингу для розвитку господарств [ 4, C.211].

Висновки:

1) Основними елементами комплексної системи удосконалення маркетингу сільськогосподарської продукції є створення і функціонування сільських дорадчих служб, кредитних спілок та маркетингових та інформаційних систем.

2) Існує потреба в створенні в сільській місцевості обслуговуючих кооперативів, а також кооперативів із заготівлі та реалізації продукції, де працюватимуть самі селяни. Необхідно побудувати в кожному районі окреми ринки на пайові вклади селян з відповідними виставковими павільйонами, демонстраційними майданчиками, службами сервісу, де право продажу мали б тільки товаровиробники.

3) Створення оптових ринків сприятиме удосконаленню процесу реалізації продукції; більш ефективному використанню каналів збуту; протистоянню несправедливій конкуренції; задоволенню потреб споживачів щодо якості та кількості продукції; розширенню послуг по її збуту ; а також підвищенню ефективності галузі сільського господарства

Література:

1. Котлер Ф. Основі маркетинга. Пер. с англ./Об.ред. и вступ. Ст. Е.М.Пеньковой.-М.:Прогресс,1990.-736с. 2. Цыпкин Ю.А., Люкшинов А.Н., Эриашвили Н.Д. Агромаркетинг и консалтинг: учеб. пособие для вузов / Под.ред.проф.Ю.А.Цыпкина.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000 . - 637 с. 3. Всемирная история экономической мысли: В 6-ти т./МГУ им. М.В.Ломоносова. - М.: Мысль, 1994-Т.5.-558с. 4. Даниленко А.С. Розвиток підприємництва в АПК України (теоретико-прикладні аспекти)-Львів: ІРД НАН України, 1997.-224с. 5.Мале підприємництво в сільській місцевості: реалії, проблеми, перспективи: Матеріали громадських слухань/Редакція та упорядкування В.Биковця та О.Цепка, Київ, 24 жовтня 2003р-Київ, 2003-64с.

Македон Вячеслав Владиславович

Дніпропетровський університет економіки та права

м. Дніпропетровськ