Наказ моз україни від 21 жовтня 2011 р
| Вид материала | Документы |
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Міністерство транспорту україни наказ від 10 лютого 1998 року, 3872.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
Не застосовують.
Діти.
Не застосовують.
Особливості застосування.
Препарат застосовують тільки за призначенням лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не впливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Посилює проникнення антибіотиків, хіміотерапевтичних препаратів у вогнище запалення.
Наказ МОЗ України від 21 жовтня 2011 р. № 685
ЕНКАД®
розчин для ін'єкцій 3,5 %, по 3 мл в ампулах № 10 UA/5196/01/01
ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" Україна, м. Харків
Побічна дія. При застосуванні Енкаду можливі явища індивідуальної непереносимості. При субкон’юнктивальному введенні Енкаду можуть з’являтися набряки і гіперемія кон’юнктиви, які усуваються інстиляціями кортикостероїдів. Можливі також збільшення та болючість привушних та шийних лімфовузлів. У такому разі подальше лікування слід здійснювати на фоні антигістамінних препаратів. При внутрішньом’язовому введенні Енкаду можливі підвищення температури, біль у суглобах та алергічні реакції, що потребує відміни препарату.
Протипоказання. Гострі запальні процеси та захворювання вірусної етіології, новоутворення, серцево-судинні захворювання у стадії декомпенсації, порушення функцій нирок та печінки, сечокам’яна хвороба, алергічні захворювання у стадії загострення, вагітність, період лактації. Не рекомендується призначати особам похилого віку. Застосування Енкаду методом фонофорезу протипоказане також при гіпотонії ока, відшаруванні сітківки та інших захворюваннях, при яких протипоказане лікування ультразвуком. Дітям до 3 років препарат не призначають.
Особливості застосування. З обережністю призначають особам похилого віку.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не встановлені. Препарат можливо застосовувати на фоні використання антигістамінних засобів та кортикостероїдів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Гострі запальні процеси та захворювання вірусної етіології, новоутворення, серцево-судинні захворювання у стадії декомпенсації, порушення функцій нирок та печінки, сечокам’яна хвороба, алергічні захворювання у стадії загострення. Не рекомендується призначати особам літнього віку. Застосування препарату ЕНКАД® методом фонофорезу протипоказане також при гіпотонії ока, відшаруванні сітківки та інших захворюваннях, при яких протипоказане лікування ультразвуком.
Побічні реакції.
При застосуванні препарату ЕНКАД® можливі явища індивідуальної непереносимості.
З боку органів зору: при субкон’юнктивальному введенні – набряки і гіперемія кон’юнктиви, які усуваються інстиляціями кортикостероїдів.
З боку імунної системи: збільшення та болючість привушних та шийних лімфовузлів (подальше лікування слід здійснювати на фоні антигістамінних препаратів); алергічні реакції, у тому числі шкірні висипи та гіперемія, що потребують відміни препарату.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка.
Загальні розлади: підвищення температури, біль у суглобах.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказано.
Діти. Дітям до 3 років препарат не застосовують.
Особливості застосування. Перед застосуванням препарату обов’язково роблять внутрішньошкірну пробу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату субкон’юнктивально можливе тимчасове затуманення або інші розлади зору. Якщо виникли ці явища, пацієнт має зачекати, поки зір не відновиться, перш ніж керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не встановлені. Препарат можна застосовувати на фоні використання антигістамінних засобів та кортикостероїдів.
Наказ МОЗ України від 21 жовтня 2011 р. № 685
ЕПІРАМАТ®
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг № 28 (14х2), № 60 (10х6) у блістерах UA/5391/01/01 таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг № 28 (14х2), № 60 (10х6) у блістерах UA/5391/01/02 таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг № 28 (14х2), № 60 (10х6) у блістерах UA/5391/01/03 таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг № 28 (7х4), № 60 (10х6) у блістерах UA/5391/01/04
Тева Фармацевтікал Індастріз Лтд. Ізраїль ПЛІВА Хрватска д.о.о., Хорватія;
"ПЛІВА Краків" Фармацевтичний Завод АТ, Польща Хорватія/
Польща
Протипоказання.
- Гіперчутливість до топірамату 200 мг: барвник спеціальний червоний АС (Е 129) або до будь-якого компонента;
- вагітність, період потенційної вагітності, якщо тільки не застосовуються ефективні засоби контрацепції, період годування груддю.
Побічні реакції.
Дуже поширені (> 1/10):
Загальні: запаморочення, втомлюваність, безсоння, нервозність, головний біль, нудота.
З боку ЦНС: атаксія, порушення мовлення, парестезія, афазія.
Психічні розлади: психомоторне знесилення, порушення пам‘яті, анорексія, порушення концентрації уваги, стан тривоги, депресія.
З боку органа зору: порушення зору, диплопія.
Порушення метаболізму та розлади травлення: втрата маси тіла.
Поширені (> 1/100):
Загальні: скелетний біль, алергічна реакція, безсоння.
З боку кровотворної системи: анемія, носова кровотеча, пурпура, тромбоцитопенія, лейкопенія.
З боку ЦНС: ністагм, тремор, порушення координації, порушення ходи, погіршення смаку.
Порушення метаболізму та розлади травлення: метаболічний ацидоз.
З боку ШКТ: абдомінальний біль, запор.
З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція.
Психічні розлади: астенія, тривожне збудження, агресивність, емоційна нестабільність, порушення уваги, зниження лібідо, апатія, ейфорія, психоз або психотична поведінка.
З боку сечовидільної системи: нетримання сечі, нефролітіаз.
З боку репродуктивної системи: менструальні розлади, імпотенція.
Непоширені (< 1/100):
З боку ЦНС: гіпокінез, ступор.
З боку ШКТ: діарея, блювання, сухість у роті.
З боку шкіри та підшкірних тканин: фолікуліт, свербіж.
З боку дихальної системи: задишка.
Психічні розлади: галюцинації, розлад особистості, суїцидальні думки, спроби самогубства.
Рідкісні (< 1/1000):
З боку кровотворної системи: нейтропенія.
З боку органа зору: гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома, біль в очах.
Гепатобіліарні розлади: збільшення печінкових ферментів.
У пацієнтів, що лікувалися топіраматом як допоміжним засобом, зафіксовано приблизно 1 випадок тромбоемболічних наслідків на 100 пацієнтів. З них більшість лікувалась більше півроку і мала більше одного фактору ризику. Зв'язок з топіраматом не може бути встановлений.
Оскільки топірамат найчастіше застосовувався спільно з іншими протиепілептичними препаратами, важко визначити, які саме препарати пов'язані з побічними реакціями.
Побічні реакції, що спостерігалися у дослідженнях монотерапії, були здебільшого аналогічні тим, які спостерігалися впродовж досліджень допоміжної терапії. За винятком парестезії та втоми, ці побічні реакції були зареєстровані з тотожною або більш низькою частотою в дослідженнях лікування монотерапією. У подвійних сліпих клінічних випробуваннях клінічно істотними побічними ефектами, коефіцієнт захворюваності на які перевищував або дорівнював 10 % у дорослих пацієнтів, які лікувалися топіраматом, входили парестезія, головний біль, втома, запаморочення, сонливість, втрата маси тіла, нудота і анорексія.
Клінічні дані повідомляють про рідкісні випадки збільшення ферментів печінки, метаболічний ацидоз і окремі випадки гепатиту та печінкової недостатності, так само, як і наявність судом після відміни топірамату (навіть у пацієнтів без епілепсії в анамнезі), що були зафіксовані у пацієнтів, які застосовували топірамат. Клінічні дані свідчать про те, що топірамат був пов'язаний зі скороченням у сироватці рівня бікарбонату в середньому на 4 ммоль/л. Олігогідроз, часом із супровідними симптомами гарячки та раптових напливів, рідко зустрічався при застосуванні топірамату. Більшість із цих доповідей стосувалися дітей. Про спроби самогубства повідомлялося нечасто.
Окремі повідомлення були також отримані про бульозні висипання на шкірі та слизових (у тому числі мультиформна еритема, пухирчатка, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз). Більшість із цих випадків відбулися з пацієнтами, які приймали також інші препарати, теж асоційовані з бульозними висипаннями шкіри та слизових.
Були рідкісні повідомлення про гостру міопію та вторинну закритокутову глаукому у пацієнтів, що лікувалися топіраматом. Симптоми включають раптовий початок зниження гостроти зору та/або очного болю, як правило, протягом 1 місяця від початку терапії топіраматом. Діти, як і дорослі, теж зазнали цих побічних реакцій.
Клінічні дані свідчать про дуже рідкісні випадки скороминущої сліпоти. Однак казуальний зв'язок з терапією топіраматом встановлений не був.
У подвійному сліпому клінічному дослідженні лікування мігрені топіраматом, випадків побічних реакцій, пов'язаних з дозуванням, було, в цілому, менше, ніж у дослідженнях лікування епілепсії, оскільки дози при терапії мігрені були нижчими.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Результатом застосування деяких протиепілептичних препаратів впродовж першого триместру вагітності була висока частотність мальформацій плода (мальформації кінцівок та черепно-лицеві, параліч серця).
Комбіноване лікування підвищує ризик розвитку мальформацій, і тому важливо проводити монотерапію в будь-якому можливому випадку.
Топірамат чинив тератогенну дію на деякі види під час досліджень (миші, щури та кролики). У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар’єр.
Спеціальна консультація повинна надаватись жінкам, які намагаються або можуть завагітніти. Жінки дітородного періоду повинні користуватися адекватним засобом контрацепції. Необхідність протиепілептичного лікування повинна бути розглянута, коли жінка планує завагітніти.
Період годування груддю
Топірамат виділяється в грудне молоко. Обмежена кількість спостережень у хворих вказує на співвідношення 1:1 молоко/плазма. Враховуючи потенційно шкідливий вплив на немовлят, годування груддю не рекомендується, якщо матері необхідна тривала терапія топіраматом.
Епілепсія
Немає даних щодо застосування Епірамат-Тева під час вагітності. Однак препарат Епірамат-Тева можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь від його застосування для матері перевищує можливий ризик для плода.
У клінічних даних є повідомлення про випадки розвитку гіпоспадії у немовлят чоловічої статі, які піддалися впливу топірамату в утробі матері, при одночасному застосуванні іншого протиепілептичного засобу або без нього. Причинного зв'язку з топіраматом встановлено не було.
Однак, якщо профілактику нападів порушено або перервано, це може нести значний ризик для матері так само, як і для плода, − ризик, можливо, більш тяжкий, ніж ризик
розвитку вад. Під час вагітності протиепілептичну терапію слід призначати, враховуючи вищенаведене.
Профілактика мігрені
Терапія профілактики нападів мігрені: топірамат протипоказаний вагітним та жінкам дітородного віку, якщо останні не застосовують ефективного методу контрацепції.
Діти.
Існує обмежена інформація щодо застосування препарату дітям віком до 12 років, тому не рекомендується застосовувати препарат зазначеній категорії пацієнтів.
Особливості застосування.
Порушення функцій нирок
Топірамат та його метаболіти у незміненому вигляді виділяються, в основному, нирками. З обережністю треба застосовувати препарат пацієнтам із середнім або тяжким порушенням функції нирок. Завдяки зменшеному виведенню можливе накопичення топірамату, тому знадобиться більше часу, ніж зазвичай, для досягнення стабільного стану. Регулювання доз повинно відбуватися повільніше, ніж зазвичай.
Гідратація
При застосуванні Епірамат-Тева дуже важливо вживати відповідну кількість рідини, що може знизити ризик нефролітіазу. Терапія з топіраматом може зменшити пітливість, перш за все у педіатричних хворих. Фізичне навантаження або підвищена температура тіла під час лікування з топіраматом може збільшити ризик побічних реакцій, пов’язаних з підвищенням температури тіла.
Нефролітіаз
При застосуванні препарату може збільшуватися ризик утворення каменів у нирках та появи пов‘язаних із цим симптомів (ниркова коліка, біль у боці та в ділянці нирок), особливо у хворих зі схильністю до нефролітіазу (утворення каменів у минулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія). Однак жоден із цих факторів ризику не може достатньою мірою прогнозувати утворення каменів під час терапії топіраматом. Крім того, ризик може бути підвищений у пацієнтів, які застосовують супутні лікарські засоби, що сприяють розвитку нефролітіазу (ацетазоламід, триамтерен, вітамін С > 2 г/добу). Застосовуючи топірамат, треба уникати вищезгаданих засобів та кетогенних дієт, оскільки вони можуть фізіологічно сприяти збільшенню ризику утворення каменів у нирках.
Порушення функції печінки
Хворим з порушенням функції печінки препарат потрібно призначати з обережністю через можливе зменшення кліренсу топірамату.
Гостра міопія, що супроводжується вторинною закритокутовою глаукомою
При застосуванні Епірамат-Тева був зареєстрований синдром, який включав гостру міопію, асоційовану із вторинною закритокутовою глаукомою. Лікування включає якнайшвидше припинення застосування Епірамат-Тева і застосування відповідних заходів для зниження внутрішньоочного тиску.
Метаболічний ацидоз
При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов’язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (тобто зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня за відсутності респіраторного алкалозу). Зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібування топіраматом печінкової карбоангідрази. Рівень зниження концентрації, як правило, незначний або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л при застосуванні дорослими пацієнтами в дозі 100 мг на день та близько 6 мг/кг маси тіла на день при застосуванні дітям. У деяких випадках у пацієнтів спостерігалось зменшення концентрації нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або методи лікування, які призводять до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських засобів), можуть бути додатковими факторами, які посилюють бікарбонатзнижувальний ефект топірамату.
Хронічний метаболічний ацидоз збільшує ризик утворення каменів у нирках.
У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призвести до уповільнення росту.
Вплив топірамату на зростання та наслідки для кісток систематично не вивчалися як у дітей, так і у дорослих пацієнтів.
У зв’язку з цим при лікуванні топіраматом рекомендується здійснювати необхідні дослідження, в тому числі визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу рекомендується знизити дозу або поступово припинити застосування топірамату.
Розлади настрою/депресія
Під час терапії з Епірамат-Тева спостерігалося збільшення проявів розладу настрою (включаючи агресивну поведінку), психотичні реакції та депресія. Тому за пацієнтами потрібно спостерігати на виявлення ознак депресії, та за потреби звернутися за належним лікуванням.
Спроби самогубства
У подвійному клінічному дослідженні з топіраматом за затверджених та дослідницьких показаннях до застосування, суїцидальні спроби траплялися нечасто. Згідно з належною клінічною практикою, пацієнти з депресією та/або суїцидальною поведінкою в анамнезі повинні перебувати під постійним наглядом, особливо на початку лікування. Пацієнти (та їх доглядальники) повинні негайно звернутися за медичною допомогою, якщо виникають суїцидальні думки.
Профілактика мігрені у дорослих
При довготривалій терапії профілактики мігрені з Епірамат-Тева хворі повинні регулярно зважуватись та спостерігатись на наявність постійної втрати маси тіла. Якщо буде зафіксована значуща втрата маси тіла, треба розглянути доцільність припинення застосування препарату.
Втрата маси тіла
Втрата маси тіла або відсутність добору маси тіла спостерігалася в клінічних дослідженнях з топіраматом у дітей, що ростуть. Рекомендовано спостерігати за їхньою масою тіла, поки продовжується терапія з топіраматом. У пацієнтів із втратою маси тіла впродовж лікування рекомендоване посилене харчування.
Препарат містить лактозу, що слід враховувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
При застосуванні Епірамат-Тева здатність реагувати може бути знижена. Препарат діє на центральну нервову систему та може викликати запаморочення, нудоту та інші подібні симптоми, тому може знижувати увагу до необхідних моторних активностей. Це треба враховувати при керуванні автомобілем або роботі з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Додавання карбамазепіну або вальпроєвої кислоти, або ламотриджину не впливає на їх рівноважні концентрації в плазмі. У деяких пацієнтів, які приймають топірамат і фенітоїн, може спостерігатися підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Тому концентрація фенітоїну в плазмі пацієнтів із симптомами токсичності фенотоїном повинна бути під постійним контролем лікаря.
При одночасному застосуванні з фенітоїном чи карбамазепіном концентрація топірамату в плазмі знижується через індукцію метаболізму. Призначення чи відміна фенітоїну чи карбамазепіну до терапії з топіраматом може потребувати регулювання дози останнього. Регулювання треба робити титруванням до настання клінічного ефекту.
Додавання чи відміна вальпроєвої кислоти або ламотриджину не спричиняє клінічно значущих змін у концентрації топірамату в плазмі крові. Були отримані рідкісні звіти про енцефалопатію з чи без гіперамонемії у пацієнтів, що лікувалися топіраматом, одночасно приймаючи вальпроат чи інший протиепілептичний засіб.
Інші види взаємодії
Дигоксин
При одночасному застосуванні топірамату з дигоксином концентрація останнього в плазмі зменшується на 12 %, тому при призначенні топірамату хворим, які лікуються дигоксином, необхідно ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці під час та після закінчення лікування топіраматом.
Пероральні протизаплідні засоби
У ході досліджень взаємодії при одночасному застосуванні перорального протизаплідного засобу, що містить 1 мг норетистерону та 35 мкг етинілестрадіолу, одночасно з топіраматом (50-200 мг/день) не спостерігалося будь-яких статистично значущих змін в AUC топірамату чи компонентів перорального протизаплідного лікарського засобу. Статистично значуще зменшення AUC етинілестрадіолу спостерігалось при застосуванні топірамату в дозах 200, 400 та 800 мг/день (18 %, 21 % та 30 % відповідно), що призначався в додатковій терапії до вальпроєвої кислоти, в той час як не було впливу на значення норетистерону. Клінічна значущість цього явища не відома.
Існує ризик зниження ефективності контрацептивів та виникнення профузних кровотеч у пацієнток, які приймають контрацептиви із вмістом естрогену разом з топіраматом. Пацієнтки, які приймають пероральні контрацептиви із вмістом естрогену, повинні повідомляти про будь-які зміни у менструальному циклі своєму лікареві.
Гідрохлоротіазид
Результати досліджень одночасного застосування гідрохлоротіазиду та топірамату показали, що при одночасному їх застосуванні збільшується площа під кривою концентрації топірамату на 30 %. Клінічна значущість цих змін не відома.
Призначення гідрохлоротіазиду пацієнтам, які приймають Епірамат-Тева, може вимагати корекції дози топірамату. Топірамат не впливав на фармакокінетику рівноважних концентрацій гідрохлоротіазиду при їх одночасному застосуванні.
Результати клінічних лабораторних досліджень показали зниження рівня калію в сироватці крові при застосуванні топірамату або гідрохлоротіазиду, яке було більш суттєвим при комбінованому застосуванні топірамату та гідрохлоротіазиду.
Метформін
Інтерактивне дослідження показало стабільний стан фармакокінетики у плазмі здорових добровольців, що приймали одночасно метформіну 500 мг двічі на добу та топірамату 100 мг двічі на добу. Результати цього дослідження показали, що середнє значення Сmax та середнє AUC0-12h побільшали на 18 % та 25 % відповідно, тоді як середнє значення CL/F зменшилось на 20% при одночасному прийомі метформіну з топіраматом. Клінічна значущість ефекту топірамату на фармакокінетику метформіну не ясна. Коли призначають або відміняють топірамат пацієнтам під час терапії з метформіном, треба приділити значну увагу постійному спостереженню, щоб гарантувати адекватний контроль їх діабетичного стану.
Взаємодія з алкоголем
При вживанні алкоголю під час застосуання топірамату пригнічувальний ефект на центральну нервову систему збільшується. Тому не рекомендується застосовувати топірамат у комбінації з алкоголем або іншими депресантами центральної нервової системи.
Піоглітазон
Сумісне застосування піоглітазону з топіраматом не впливає суттєво на фармакокінетику останнього. Епірамат-Тева спричиняє спад концентрації піоглітазону на 15 %, а концентрації активної речовини (але менш сильнодіючої) гідроксі- та кето-метаболітів піоглітазону − на 16 та 60 % відповідно. Клінічна значущість цих даних невідома. При одночасному призначенні Епірамат-Тева та піоглітазону необхідно ретельно обстежити пацієнта, щоб гарантувати адекватний контроль його діабетичного стану.
Дилтіазем
Топірамат у дозі 15 мг/добу зменшує концентрацію дилтіазему та метаболіту дезацетил дилтіазему на 25 % та 18 % відповідно, але не змінює концентрацію метаболіту N-диметил дилтіазему. Вплив топірамату може бути більшим при застосуванні препарату у вищих дозах. Лікування з дилтіаземом збільшувало концентрацію топірамату на 20 %. Ефект дилтіазему може бути вищим, якщо застосовувати топірамат у комбінації з іншими протиепілептичними засобами.
Глібенкламід (глібурид)
Супутня терапія топіраматом при повільному титруванні впродовж понад 5 тижнів та підтримуюча терапія в дозі 150 мг/добу протягом 1 тижня викликали зниження AUC24 на 25 %, а також невелике зниження загальної концентрації активних метаболітів, 4-транс-гідроксиглібуриду (М1) та 3-цис-гідроксиглібуриду (М2). Не виключено, що ефект топірамату сильніший при вищих дозах. На стабільність фармакокінетики топірамату не вплинуло одночасне застосування глібуриду. Коли топірамат додається до терапії з глібуридом або глібурид додається до терапії з топіраматом, необхідно постійно ретельно обстежувати пацієнта, щоб гарантувати адекватний контроль його діабетичного стану.
Літій
У здорових добровольців спостерігалося зниження до 18 % AUC літію під час прийому топірамату в дозі 200 мг на добу. У пацієнтів із біполярними розладами фармакокінетика літію залишалась незміненою при лікуванні топіраматом у дозі 200 мг на добу, тоді як при застосуванні топірамату в дозі 600 мг на добу спостерігалося збільшення AUC літію до 26 %. Зважаючи на це, рекомендується проводити моніторинг рівня літію при одночасному застосуванні разом із топіраматом.
Додаткові взаємодії
Топірамат не змінює концентрацію амітриптиліну. Однак топірамат збільшує на 20 % рівень концентрації активного метаболіту амітриптиліну − нортриптиліну. Клінічна значущість цих даних невідома.
Топірамат не змінює концентрацію галоперидолу. Однак топірамат збільшує на 31 % рівень концентрації активного метаболіту галоперидолу. Клінічна значущість цих даних невідома.
Не існує фармакокінетичних взаємодій між топіраматом та пропранолом, дигідроерготаміном або пізотифеном.
Топірамат не змінює фармакокінетику суматриптану (введеного підшкірним шляхом або перорально).
Недосліджувані взаємодії
Топірамат пригнічує фермент CYP2C19 і може впливати на інші речовини, які метаболізуються цим ферментом, наприклад, діазепам, імізин, моклобемід, прогуаніл, омепразол. Однак ці дані не вивчалися.
Одночасний прийом інгібіторів карбоангідрази (наприклад, сультіаму, зонізаміду) та топірамату не вивчався в клінічних дослідженнях. Комбіноване застосування цих компонентів може збільшувати побічні ефекти завдяки пригніченню карбоангідрази.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Профілактика мігрені у вагітних та жінок репродуктивного віку, якщо тільки вони не застосовують ефективні методи контрацепції.
Побічні реакції.
Побічні реакції позначені «*» за ступенем тяжкості були від незначного до помірного, а за частотою виникнення розподілені наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо — не можна оцінити на базі доступних даних.
Найчастішими небажаними реакціями з частотою появи > 5 % та більше, ніж у групі, в якій застосовували плацебо, у щонайменше 1-му показанні у подвійних сліпих контрольованих дослідженнях із застосуванням топірамату були: анорексія, зниження апетиту, брадифренія, депресія, порушення мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгезія, гіпестезія, летаргія, порушення пам’яті, ністагм, парестезії, сонливість, тремор, диплопія, помутніння зору, діарея, нудота, підвищена втомлюваність, дратівливість та зменшення маси тіла.
Діти. Побічні реакції, що спостерігалися у дітей частіше (з частотою у ≥ 2 рази), ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, розлади поведінки, агресія, апатія, первинне безсоння, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, летаргія, порушення циркадного ритму, погіршення сну, посилення сльозовиділення, синусова брадикардія, незвичні відчуття, порушення ходи.
Небажані реакції, що спостерігалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія та труднощі з навчанням.
Інфекції та інвазії.
Дуже часто: назофарингіт*.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи.
Часто: анемія.
Нечасто: лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія.
Рідко: нейтропенія*.
Порушення з боку імунної системи.
Часто: гіперчутливість.
Невідомо: алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви*.
Порушення метаболізму.
Часто: анорексія, зниження апетиту.
Нечасто: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія.
Рідко: гіперхлоремічний ацидоз.
Психічні порушення.
Дуже часто: депресія.
Часто: брадифренія, безсоння, порушення мови, тривожність, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресія, зміни настрою, ажитація, коливання настрою, депресивний настрій, гнів, незвична поведінка, схвильованість, злість.
Нечасто: суїцидальні думки, спроби самогубства, галюцинації, психотичні порушення, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, недостатність спонтанного мовлення, порушення сну, вплив на лабільність, знижений статевий потяг, відчуття занепокоєння, тривога, плач (крик), дисфемія, ейфоричний настрій, параноя, персеверація мислення, напади паніки, плаксивість, порушення здатності читати, первинне безсоння, сплощення емоційного афекту, незвичне мислення, втрата статевого потягу, байдужість, безсоння середнього ступеня тяжкості, порушення концентрації уваги, раннє пробудження, панічні реакції, піднесений настрій.
Рідко: манія, аноргазмія, розлади панічного типу, розлади статевого збудження, відчуття відчаю*, незвичний оргазм, гіпоманія, зниження відчуттів при оргазмі.
Порушення з боку нервової системи.
Дуже часто: парестезії, сонливість, запаморочення.
Часто: порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, розлади психомоторних функцій, судоми, порушення координації, тремор, летаргія, гіпестезія, ністагм, дисгезія, порушення рівноваги, дизартрія, інтенційний тремор, седація.
Нечасто: пригнічення свідомості, великий епілептичний напад, комплексні часткові напади, порушення мовлення, психомоторна гіперактивність, синкопе, сенсорні розлади, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторюваність мови, гіпокінезія, дискінезія, постуральне запаморочення, порушення сну, відчуття печіння, втрата чутливості, паросмія, мозочковий синдром, дизестезія, гіпогезія, ступор, незграбність, аура, агезія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, пресинкопе, дистонія, формікація (відчуття повзання мурашок).
Рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія (втрата нюху), есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на подразники.
Порушення з боку органів зору.
Часто: нечіткість зору (затуманення зору), диплопія, розлади зору.
Нечасто: зниження гостроти зору, скотома, міопатія*, незвичні відчуття в очах*, сухість очей, фотофобія, блефароспазм, посилення сльозовиділення, фотопсія, мідріаз, пресбіопія, порушення поля зору.
Рідко: одностороння сліпота, короткочасова сліпота, глаукома, порушення акомодації, зміна візуального сприйняття глибини, мерехтлива скотома, набряк повік*, нічна сліпота, амбліопія.
Невідомо: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості очей*.
Порушення з боку органів слуху та лабіринту.
Часто: вертиго, дзвін у вухах, біль у вухах.
Нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, відчуття дискомфорту у вухах, порушення слуху.
Порушення з боку серцево-судинної системи.
Нечасто: брадикардія, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.
Рідко: феномен Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Часто: задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея.
Нечасто: задишка, зумовлена фізичним навантаженням, параназальна синусова гіперсекреція, дисфонія.
Порушення з боку травного тракту.
Дуже часто: нудота, діарея.
Часто: блювання, запор, біль у верхній частині живота, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку, парестезії слизової оболонки порожнини рота, гастрит, абдомінамний дискомфорт.
Нечасто: панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у нижній частині живота, гіпестезії у порожнині рота, гінгівальна кровотеча, здуття, дискомфорт в епігастральній області, абдомінальна чутливість, гіперсекреція слини, біль у порожнині рота, неприємний запах з рота, глосодинія.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини.
Часто: алопеція, висипання, свербіж.
Нечасто: ангідроз, гіпестезія обличчя, кропив’янка, генералізований свербіж, макулярні висипання, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, набряк обличчя.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона*, мультиформна еритема*, незвичний запах шкіри, періорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка.
Невідомо: токсичний епідермальний некроліз* (синдром Лайєлла).
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини.
Часто: артралгія, спазми м'язів, міалгія, м'язові посмикування, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудях.
Нечасто: набряк суглобів*, скелетно-м'язова нееластичність, біль у боку, м'язова втома.
Рідко: відчуття дискомфорту у кінцівках*.
Порушення з боку нирок і сечовивідної системи.
Часто: нефролітіаз, полакіурія, дизурія.
Нечасто: камені у сечі, нетримання сечі, гематурія, біль при сечовипусканні, ниркова коліка, біль у нирках.
Рідко: камені у сечовивідних шляхах, нирковоканальцевий ацидоз*.
Порушення з боку репродуктивної системи і молочних залоз.
Нечасто: еректильна дисфункція, статева дисфункція.
Загальні порушення.
Часто: підвищена втомлюваність, пірексія, астенія, дратівливість, розлади ходи, незвичні відчуття, нездужання.
Нечасто: гіпертермія, відчуття спраги, грипоподібне захворювання*, повільність, відчуття периферичного холоду, відчуття сп'яніння, відчуття тривоги.
Рідко: набряк обличчя, кальциноз.
Дослідження.
Дуже часто: зниження маси тіла.
Часто: збільшення маси тіла*.
Нечасто: наявність кристалів у сечі, порушення ходи, зниження кількості лейкоцитів.
Рідко: зниження рівня бікарбонату у крові.
Соціальна поведінка.
Рідко: нездатність до навчання.
* - побічні реакції, що виникають при застосуванні протиепілептичних засобів відповідно до постмаркетингових досліджень. Їх частота визначалась на основі клінічних даних.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Досліджень, в яких топірамат застосовували для лікування вагітних жінок, не проводилося. Однак у період вагітності топірамат слід застосовувати лише після інформування жінки про відомі ризики неконтрольованої епілепсії, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Топірамат протипоказаний для профілактики мігрені у період вагітності та жінкам репродуктивного віку, якщо вони не застосовують ефективні методи контрацепції. Обмежені дослідження продемонстрували значне проникнення топірамату у грудне молоко, тому слід вирішити питання щодо доцільності припинення годування груддю або припинення/відкладання прийому препарату, враховуючи ступінь його важливості для матері.
Діти.
Монотерапія епілепсії. Застосовують дітям віком старше 6 років.
Додаткова терапія (парціальні напади з або без вторинної генералізації і первинні генералізовані тоніко-клонічні напади чи напади, асоційовані з синдромом Леннокса-Гасто). Застосовують дітям віком старше 2 років.
Мігрень. Топірамат не рекомендований для лікування або профілактики мігрені у дітей через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.
Особливості застосування.
Протиепілептичні препарати слід відміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів.
Головним шляхом виведення топірамату та його метаболітів у незміненому стані є екскреція нирками. Швидкість виведення з нирками залежить від функції нирок і не залежить від віку. У хворих з помірно або сильно вираженими порушеннями функцій нирок для досягнення сталих концентрацій у плазмі крові може знадобитися від 10 до 15 днів порівняно з 4-8 днями у хворих із нормальною функцією нирок.
Як і при будь-якому захворюванні, схему добору дози слід орієнтувати на терапевтичну ефективність (тобто ступінь зниження частоти нападів, відсутність побічних ефектів) і враховувати те, що хворим із порушеннями функції нирок для встановлення стабільної концентрації топірамату у плазмі крові для кожної дози може знадобитися триваліший час.
У випадках, коли медичні показання вимагають термінової відміни топірамату, рекомендоване ретельне спостереження за станом пацієнтів.
При призначенні топірамату у деяких пацієнтів може підвищитися частота нападів або виникнути новий тип нападів, внаслідок передозування, зменшення концентрації у плазмі крові супутньо призначених протиепілептичних лікарських засобів, прогресування захворювання або внаслідок парадоксального ефекту.
Протягом застосування топірамату дуже важлива адекватна гідратація (збільшення об’єму вживаної рідини). Гідратація може зменшити ризик розвитку нефролітіазу. Належна гідратація перед і протягом таких видів діяльності, як фізичні навантаження або перебування в оточенні з підвищеною температурою може зменшити ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних з перегріванням.
Олігогідроз
Повідомлялося про розвиток олігогідрозу (зниження потовиділення) в зв’язку із застосуванням топірамату. Зниження потовиділення та підвищення температури тіла найчастіше розвивається у дітей при високій температурі оточуючого середовища.
Розлади настрою/депресія. Під час лікування топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.
Суїцид/суїцидальні думки. Необхідна уважність щодо ознак суїцидальних думок і поведінки у пацієнтів і розгляд відповідного лікування. Пацієнтам (і особам, які їх доглядають) необхідно рекомендувати звертатися за медичною допомогою при появі ознак суїцидальних думок або поведінки.
Нефролітіаз. У деяких хворих, особливо у схильних до нефролітіазу, може підвищитися ризик утворення каменів у нирках і виникнення пов’язаних з ними ознак та симптомів, таких як ниркова коліка, біль у нирках або біль у попереку. Фактори ризику розвитку нефролітіазу включають утворення каменів в анамнезі, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурію. Жоден із цих факторів ризику не дозволяє достовірно передбачати утворення каменів під час лікування топіраматом. Крім того, у групі підвищеного ризику можуть бути пацієнти, які приймають супутні препарати, що спричиняють розвиток нефролітіазу.
Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функцій печінки топірамат слід призначати з обережністю, оскільки кліренс топірамату у них може бути зменшений.
Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома. При призначенні топірамату був зареєстрований синдром, що полягав у гострій міопії, що супроводжувалася вторинною закритокутовою глаукомою. Синдром включав гострий напад зниження гостроти зору та/або очний біль. Офтальмологічні прояви можуть включати міопію, зменшення глибини передньої камери ока, гіперемію (почервоніння) очей та підвищення внутрішньоочного тиску. Також може спостерігатися мідріаз, або його прояви можуть бути відсутніми. Описаний синдром може бути пов’язаний із супрациліарним випотом, що спричиняє зсув кришталика та райдужної оболонки і розвиток вторинної закритокутової глаукоми. Як правило, симптоми виникають після 1-го місяця первинної терапії топіраматом. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у пацієнтів до 40 років, вторинна закритокутова глаукома, пов’язана із застосуванням топірамату, виникала як при лікуванні дітей, так і дорослих. Лікування передбачає припинення застосування топірамату якнайшвидше, за рішенням лікаря, та вживання відповідних заходів для зниження внутрішньоочного тиску. Ці заходи зазвичай призводять до зменшення внутрішньоочного тиску. Підвищення внутрішньоочного тиску будь-якої етіології при відсутності лікування може призвести до серйозних ускладнень, у тому числі до втрати зору. Необхідна оцінка можливості призначення лікування топіраматом пацієнтам з порушеннями з боку органів зору в анамнезі.
Метаболічний ацидоз. Призначення топірамату може супроводжуватися гіперхолеремічним, не пов’язаним з дефіцитом аніонів, метаболічним ацидозом (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові нижче нормального рівня при відсутності респіраторного алкалозу). Залежно від причин виникнення подібного стану, рекомендується проводити відповідні дослідження, включаючи визначення рівнів бікарбонатів у плазмі крові. При наявності ознак метаболічного ацидозу (наприклад, дихання Куссмауля, диспное, анорексія, нудота, блювання, надмірна втома, тахікардія або аритмія) слід обов’язково контролювати рівень бікарбонатів у плазмі крові. У разі виникнення та збереження симптомів метаболічного ацидозу, слід розглянути рішення щодо зниження дози топірамату або припинення лікування (відміну препарату слід здійснювати поступово). Зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові є наслідком інгібування топіраматом печінкової карбоангідрази. Зазвичай зниження концентрації бікарбонатів відбувається на початку лікування, хоча може спостерігатися у будь-який період лікування топіраматом. Рівень зниження концентрації, як правило, незначний або помірний. Рідко у пацієнтів спостерігалося зниження концентрації нижче 10 ммоль/л. Деякі захворювання або заходи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні порушення, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських засобів), можуть бути додатковими факторами, що посилюють вплив топірамату на зниження концентрації бікарбонатів. Хронічний метаболічний ацидоз збільшує ризик утворення каменів у нирках і може потенційно призводити до остеопенії. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призвести до уповільнення росту. Залежно від стану здоров’я, при призначенні топірамату рекомендується відповідне оцінювання, що включає визначення серологічних рівнів бікарбонатів. При виникненні і збереженні метаболічного ацидозу рекомендується розглянути зниження дози або припинити застосування топірамату (з поступовим зменшенням дози).
Харчові добавки. Якщо пацієнт втрачає масу тіла під час лікування топіраматом слід рекомендувати підтримуючу дієту або посилене харчування.
Порушення когнітивної функції. Порушення когнітивної функції при епілепсії має мультифакторну етіологію та може бути спричинене епілепсією як такою або застосуванням протиепілептичних засобів. Повідомлялося про порушення когнітивної функції у дорослих внаслідок застосування топірамату, що вимагало зниження дози або відміни препарату. Однак, даних щодо порушення когнітивної функції у дітей недостатньо та роль терапії топіраматом у розвитку даного порушення ще потребує вивчення.
Непереносимість лактози. Таблетки топірамату містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносності галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід призначати препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Топірамат впливає на центральну нервову систему і може спричиняти сонливість, запаморочення, а також спричиняє порушення зору та/або нечіткість зору (помутніння зору). Зазначені побічні ефекти можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів, які керують автотранспортом, або для тих, хто працює з технікою, особливо у тому випадку, коли пацієнт ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.