Наказ моз україни від 21 жовтня 2011 р

Вид материала

Документы

Содержание Побічні реакції. Застосування у період вагітності або годування груддю. Особливості застосування. Спеціальні застережні заходи Моніторинг кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів Переривання курсу терапії з причин, не пов’язаних з гематологічними показниками Зниження кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів Негайна відміна терапії Лепонексом

Подобный материал:

• Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
• Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
• Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
• Міністерство транспорту україни наказ від 10 лютого 1998 року, 3872.77kb.
• Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
• Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
• Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
• Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
• Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
• Головна стаття, 939.51kb.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до клозапіну або до будь-якого іншого компоненту препарату;
  
• неможливість регулярно контролювати показники крові у пацієнта;
  
• гранулоцитопенія або агранулоцитоз в анамнезі (за винятком розвитку гранулоцитопенії або агранулоцитозу внаслідок хіміотерапії, перенесеної раніше);
  
• порушення функції кісткового мозку;
  
• епілепсія, що не піддається контролю;
  
• алкогольний або інші токсичні психози, лікарські інтоксикації, коматозні стани;
  
• судинний колапс та/або пригнічення ЦНС будь-якої етіології;
  
• тяжкі порушення з боку нирок або серця, міокардит;
  
• гострі захворювання печінки, що супроводжуються нудотою, втратою апетиту або жовтяницею; прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність;
  
• паралітична непрохідність кишечнику;
  
• Лепонекс^® не cлід призначати одночасно з препаратами, які, як відомо, можуть спричинити виникнення агранулоцитозу; не слід також одночасно застосовувати депо-нейролептики.
  

Побічні реакції.

При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки.

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Часто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, лейкоцитоз.

Нечасто: агранулоцитоз.

Рідко: лімфопенія.

Дуже рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитоз, анемія.

Гранулоцитопенія та/або агранулоцитоз є можливими ускладненнями терапії Лепонексом^®. Хоча агранулоцитоз в більшості випадків минає після відміни лікування, він може призвести до сепсису та виявитися смертельним. Більшість випадків агранулоцитозу (приблизно 70 %) розвиваються протягом перших 18 тижнів терапії. Для попередження розвитку агранулоцитозу, небезпечного для життя, необхідно швидко відмінити прийом Лепонексу^®. Тому потрібно регулярно контролювати кількість лейкоцитів крові. Можуть розвиватися лейкоцитоз та/або еозинофілія невідомої етіології, особливо протягом кількох перших тижнів терапії.

Порушення обміну речовин

Часто – дуже часто: збільшення маси тіла (4-31 %), яке може бути суттєвим.

Рідко: порушення толерантності до глюкози, цукровий діабет навіть у тих пацієнтів, які раніше в анамнезі не мали гіперглікемії або цукрового діабету.

Дуже рідко: тяжка гіперглікемія, яка іноді призводить до кетоацидозу або гіперосмолярної коми навіть у тих пацієнтів, які раніше в анамнезі не мали гіперглікемії або цукрового діабету; гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.

Порушення психіки

Рідко: занепокоєння, збудження.

З боку нервової системи

Дуже часто: сонливість та седативний ефект (39-46 %), запаморочення (19-27 %, з запамороченням або без нього).

Часто: нечіткість зору, головний біль, тремор, ригідність м’язів, акатизія, екстрапірамідальні симптоми, епілептичні напади, судоми, міоклонічні посмикування.

Рідко: сплутаність свідомості, делірій.

Лепонекс^® може спричиняти зміни показників ЕКГ, включаючи комплекси спайків та хвиль. Препарат знижує судомний поріг залежно від дози та може спричинити міоклонічні судоми або генералізовані напади. З більшою вірогідністю ці симптоми розвиваються при швидкому збільшенні дози та у пацієнтів з епілепсією, яка була раніше. В таких випадках необхідно зменшити дозу та, за необхідності, призначити протисудомну терапію. Слід уникати призначення карбамазепіну через його потенціал пригнічувати функцію кісткового мозку. При призначенні інших протисудомних препаратів слід розглянути можливість фармакокінетичної взаємодії. Були повідомлення про судоми з летальним наслідком.

Екстрапірамідні симптоми легші та менш часті, ніж ті, що розвиваються при прийомі стандартних нейролептиків. Гостра дистонія не була підтверджена як небажаний ефект терапії Лепонексом^®.

Дуже рідко повідомлялося про появу пізньої дискінезії у пацієнтів, які отримували лікування Лепонексом^® разом з іншими нейролептиками, отже причинний зв’язок не можна встановити. При прийомі Лепонексу^® покращувалися симптомі пізньої дискінезії, що розвивалися на тлі прийому інших нейролептиків.

Нечастими були повідомлення про злоякісний нейролептичний синдром у пацієнтів, які отримували монотерапію Лепонексом^® або разом з препаратами літію, або з іншими препаратами центральної дії. В таких випадках препарат потрібно негайно відмінити та розпочати інтенсивну терапію. Основними симптомами злоякісного нейролептичного синдрому є ригідність, гіпертермія, зміни свідомості та вегетативна лабільність.

З боку серця

Дуже часто: тахікардія (25 %, особливо протягом перших кількох тижнів лікування).

Дуже рідко: зупинка серця.

Можуть часто розвиватися зміни показників ЕКГ (пригнічення сегменту ST, згладжування та інверсія Т-хвилі, порушення провідності). Були отримані окремі повідомлення про аритмію, перикардит (з перикардіальним випотом або без нього), кардіоміопатії та міокардит (з еозинофілією або без неї), деякі з яких виявилися смертельними. Клінічні симптоми можуть нагадувати симптоми інфаркту міокарда або грипу. Отже, слід розглянути можливість діагнозу міокардиту у пацієнтів, які застосовують Лепонекс^®, у яких розвивається тахікардія в стані спокою, що супроводжується аритмією, задишкою або симптомами серцевої недостатності, а при підтвердженні цього діагнозу лікування слід відмінити.

Дуже рідкісними були повідомлення про кардіоміопатію. При діагностуванні кардіоміопатії Лепонекс^® необхідно відмінити.

З боку судинної системи

Часто: артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, синкопе.

Рідко: тромбоемболія, включаючи смертельні випадки та випадки, які виникають у комбінації з некрозом органів (наприклад кишечнику); судинний колапс у результаті тяжкої гіпотензії, особливо у зв’язку з різким підвищенням дози, з потенційно серйозним наслідком зупинки серця або дихання.

Частота та ступінь тяжкості гіпотензії залежить від швидкості та кількості підвищеної дози.

З боку дихальної системи

Рідко: аспірація їжі (потрапляння в дихальні шляхи).

Дуже рідко: пригнічення/зупинка дихання. Були повідомлення про пневмонію, яка розвивалася протягом застосування препарату Лепонекс^® (зв’язок незрозумілий).

З боку травної системи

Дуже часто: запор (14-25 %), гіперсалівація (31-48 %).

Часто: нудота, блювання, сухість у роті.

Рідко: дисфагія.

Дуже рідко: збільшення слинної залози, непрохідність кишечника, паралітична кишкова непрохідність, затримка калу.

З боку печінки, жовчовивідних шляхів та підшлункової залози

Часто: підвищення печінкових ферментів.

Рідко: гепатит, жовтяниця, гострий панкреатит.

Дуже рідко: фульмінантний некроз печінки.

Якщо у пацієнта розвивається жовтяниця, Лепонекс^® слід негайно відмінити.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже рідко: шкірні реакції.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Часто: нетримання сечі, затримка сечі.

Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, ниркові порушення, ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи

Дуже рідко: пріапізм, імпотенція, зміни в еякуляції, дисменорея.

Загальні порушення

Часто: стомленість, підвищення температури тіла, доброякісна гіпертермія, порушення регуляції потовиділення та температури тіла.


Лабораторні показники

Рідко: підвищення рівня креатинфосфокінази.

Дуже рідко: гіпонатріемія.

Смертельні випадки впродовж лікування

Відомо, що у пацієнтів із психічними захворюваннями, які застосовують стандартні нейролептики, може трапитися раптова смерть невизначеної етіології, але також вона може наступити у пацієнтів, які не отримують лікування.

Подібні епізоди мали місце при застосуванні препарату Лепонекс^® навіть у пацієнтів молодшого віку. Можливо, причина полягає у небажаних ефектах Лепонексу^® на серцево-судинну систему (зміни ЕКГ, аритмія, кардіоміопатія, міокардит).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних щодо застосування даного препарату вагітним жінкам.

Дослідження фертильності та ранніх етапів ембріонального розвитку на щурах показали вплив на імплантацію та розвиток плода при застосуванні доз, починаючи з 20 мг/кг. Вплив на щурів був вище приблизно у 6 разів, ніж вплив на людей після прийому дози 0,74 мг/кг. Повідомлялося про аборти, у 5 кролів, які отримали дозу 20 мг/кг. були також повідомлення про вплив на постнатальний розвиток, але їх значення для оцінки небезпеки для людини невідоме.

Контрольованих досліджень за участю людей не проводили і тому безпека застосування препарату Лепонекс^® для вагітних жінок не встановлена. Отже, препарат слід призначати вагітним жінкам тільки у тому випадку, коли очікуваний ефект лікування для матері чітко перевищує можливий ризик для плода.

У результаті переходу з іншого нейролептика на прийом Лепонексу^® можливе відновлення нормальної менструальної функції. Отже, жінки репродуктивного віку повинні користуватися відповідними контрацептивними засобами.

У ході досліджень на тваринах клозапін був виявлений у грудному молоці. Тому матері, які застосовують Лепонекс^®, не повинні годувати груддю.


Діти.

Безпека та ефективність лікування препаратом Лепонекс^® для дітей не встановлені, тому препарат не застосовують дітям та підліткам.


Особливості застосування.

Потенційними тяжкими небажаними ефектами терапії Лепонексом^® є гранулоцитопенія та агранулоцитоз, які розвиваються із встановленою частотою 3 % та 0,7 % відповідно. Агранулоцитоз може загрожувати життю.

Частота агранулоцитозу та коефіцієнт смертності у пацієнтів, у яких розвивається агранулоцитоз, суттєво знизилися з моменту впровадження моніторингу кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів. Тому запобіжні заходи є обов’язковими.

Через ці ризики застосування препарату Лепонекс^® обмежується тільки пацієнтами з шизофренією або пацієнтами з психотичними розладами, які розвиваються в ході хвороби Паркінсона, – пацієнти, які продемонстрували відсутність відповіді або з неадекватною реакцією на інші нейролептики або у яких розвиваються тяжкі екстрапірамідні побічні ефекти (зокрема пізня дискінезія) при прийомі інших нейролептиків.

Лепонекс^® можна також призначати пацієнтам з шизофренією або шизоафективними розладами, яким, виходячи з їх історії хвороби або поточної клінічної картини, загрожує довгостроковий ризик рецидиву суїцидальної поведінки.

Застосування Лепонексу^® в усіх зазначених групах пацієнтів проводиться при дотриманні таких умов: перед початком терапії Лепонексом^® повинні бути нормальними кількість лейкоцитів (≥3,5 х 10⁹/літр [3500/мм³]) та лейкоцитарна формула, пацієнти повинні проходити моніторинг кількості лейкоцитів і, якщо можливо, абсолютної кількості нейтрофілів через регулярні проміжки часу протягом усього періоду лікування (щотижня протягом перших 18 тижнів, потім принаймні раз на місяць) і протягом одного місяця після повної відміни Лепонексу^®.

Пацієнтам з патологічними змінами крові в анамнезі, індукованими прийомом медикаментів, у жодному разі не можна призначати Лепонекс^®.

Лікарі, які призначають цей препарат, повинні повністю дотримуватися всіх необхідних заходів безпеки.

На кожній консультації необхідно нагадувати пацієнту, який застосовує Лепонекс^®, про необхідність негайного звернення до лікаря при виникненні будь-якої інфекції. Особливу увагу потрібно приділяти грипоподібним або іншим симптомам, таким як підвищення температури тіла або біль у горлі, що вказують на можливий розвиток інфекції. В таких випадках слід негайно зробити загальний клінічний аналіз крові.

Спеціальні застережні заходи

Гематологія

Враховуючи ризик агранулоцитозу необхідно обов’язково дотримуватися наступних запобіжних заходів:

Одночасно з Лепонексом^® не повинні застосовуватися лікарські препарати, які мають виражену пригнічувальну дію на функцію кісткового мозку. Крім того, необхідно уникати одночасного застосування Лепонексу^® з депо-нейролептиками, які у зв’язку зі своєю потенційною мієлосупресивною дією повільно виводяться з організму в надзвичайних ситуаціях, наприклад, у разі гранулоцитопенії.

Пацієнтам, які мають в анамнезі первинні порушеня з боку кісткового мозку, Лепонекс^® слід призначати лише в тому випадку, коли очікуваний ефект терапії перевищує ризики. Такі пацієнти перед початком лікування повинні пройти обстеження у гематолога.

Перед призначенням Лепонексу^® пацієнтам з низькою кількістю лейкоцитів внаслідок доброякісної етнічної нейтропенії необхідно отримати згоду гематолога.

Моніторинг кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів

За 10 днів до початку лікування Лепонексом^® необхідно виконати підрахунок кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули, щоб впевнитися в тому, що препарат будуть отримувати тільки пацієнти з нормальними показниками кількості лейкоцитів (≥3,5 х 10⁹/літр [3500/мм³] і абсолютної кількості нейтрофілів (≥2,0 х 10⁹/літр [2000/мм³]). Кількість лейкоцитів і, якщо можливо, абсолютну кількість нейтрофілів потрібно контролювати щотижня протягом перших 18 тижнів, у подальшому – не менше одного разу на місяць протягом усього періоду лікування і протягом одного місяця після повного припинення застосування Лепонексу^®. Під час кожного візиту необхідно нагадувати пацієнту про необхідність негайного звернення до лікаря при виникненні перших ознак інфекції, підвищення температури тіла, болю в горлі або інших грипоподібних симптомів. В таких випадках потрібно негайно підрахувати лейкоцитарну формулу крові.

Переривання курсу терапії з причин, не пов’язаних з гематологічними показниками

Тим пацієнтам, у яких терапія Лепонексом^®, що тривала понад 18 тижнів, була перервана більше ніж на 3 дні, але менше ніж на 4 тижні, показаний щотижневий контроль кількості лейкоцитів протягом додаткових 6 тижнів. За умови, що не відзначається відхилень показників від норми, подальший контроль може здійснюватися не частіше, ніж один раз у 4 тижні. Якщо ж терапія Лепонексом^® була припинена на 4 тижні або більше, протягом наступних 18 тижнів лікування необхідний щотижневий контроль.

Зниження кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів

Якщо у перші 18 тижнів лікування Лепонексом^® кількість лейкоцитів знижується до 3,5 х 10⁹/літр (3500/мм³) та 3,0 х 10⁹/літр (3000/мм³) та/або абсолютна кількість нейтрофілів знижується до 2,0 х 10⁹/літр (2000/мм³) та 1,5 х 10⁹/літр (1500/мм³), аналізи гематологічних показників повинні проводитися щонайменше 2 рази на тиждень. Така сама схема застосовується, якщо після 18 тижнів терапії показники кількості лейкоцитів знижуються до 3,0 х 10⁹/літр (3000/мм³) та 2,5 х 10⁹/літр (2500/мм³) та/або абсолютна кількість нейтрофілів до 1,5 х 10⁹/літр (1500/мм³) та 1,0 х 10⁹/літр (1000/мм³).

Крім того, якщо відзначається істотне зниження кількості лейкоцитів порівняно з початковим рівнем, необхідно провести повторне визначення кількості лейкоцитів і лейкоцитарної формули. «Значне зниження» визначається як однократне зниження кількості лейкоцитів до 3,0 х 10⁹/літр (3000/мм³) або більше, або загальне зниження до 3,0 х 10⁹/літр (3000/мм³) або більше протягом трьох тижнів.

Негайна відміна терапії Лепонексом^®

Якщо протягом перших 18 тижні терапії кількість лейкоцитів менше ніж 3,0 х 10⁹/літр (3000/мм³) та/або абсолютна кількість нейтрофілів менше ніж 1,5 х 10⁹/літр (1500/мм³), або якщо після перших 18 тижнів терапії кількість лейкоцитів менше ніж 2,5 х 10⁹/літр (2500/мм³) або абсолютна кількість нейтрофілів менше ніж 1,0 х 10⁹/літр (1000/мм³), Лепонекс^® негайно відміняють. Підрахунок кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули слід виконувати щодня, а пацієнт уважно спостерігається щодо виникнення у нього грипоподібних симптомів або інших симптомів, що вказують на наявність інфекції. Після відміни Лепонексу^® гематологічний контроль повинен продовжуватися до повернення показників до початкового рівня.

Якщо після відміни Лепонексу^® спостерігається подальше зниження кількості лейкоцитів нижче 2,0 х 10⁹/літр (2000/мм³) або абсолютної кількості нейтрофілів нижче 1,0 х 10⁹/літр (1000/мм³), лікування цього стану необхідно проводити під керівництвом досвідченого гематолога.

Якщо це можливо, пацієнт повинен бути поміщений в спеціалізований гематологічний бокс, і йому можуть бути показані захисна ізоляція та введення гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора або гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Терапію колонієстимулюючим фактором рекомендується припиняти після збільшення кількості нейтрофілів до рівня, що перевищує 1,0 х 10⁹/літр (1000/мм³).

Через ризик септичного шоку антибіотикотерапія повинна бути розпочата негайно у випадку розвитку інфекції.

Пацієнтам, яким Лепонекс^® відмінили через дефіцит лейкоцитів (див. вище), не можна призначати Лепонекс^® повторно. Для підтвердження результатів аналізів крові рекомендується провести підрахунок кількості через два дні поспіль. Однак, Лепонекс^® слід відмінити вже після отримання результатів першого аналізу крові.

За призначенням лікаря рецепти щодо отримання Лепонексу^® повинні бути помічені як «повний аналіз крові».

Застосування Лепонексу^® повиннно бути відміненим, якщо кількість еозинофілів перевищує 3,0 х 10⁹/літр (3000/мм³); відновлювати лікування слід тільки після зниження кількості еозинофілів менше 1,0 х 10⁹/літр (1000/мм³).

У випадку розвитку тромбоцитопенії слід припинити застосування Лепонексу^®, якщо кількість тромбоцитів знижується нижче 50 х 10⁹/літр (50000/мм³).

Інші запобіжні заходи

Кардіотоксичність

Пацієнти із серцевими захворюваннями в анамнезі або з виявленими під час медичного обстеження відхиленнями у серцево-судинній системі повинні звернутися до спеціаліста щодо подальшого обстеження, яке повинно включати ЕКГ. Такі пацієнти повинні застосовувати Лепонекс^®, тільки якщо очікувана користь виражено перевищує ризики. Лікар повинен розглянути необхідність проведення ЕКГ до лікування.

Під час проведення терапії Лепонексом^® може розвитися ортостатична гіпотензія з або без непритомності. У рідкісних випадках (приблизно у одного на 3000 пацієнтів) колапс може бути тяжким та може супроводжуватися зупинкою серця та/або дихання з можливим летальним наслідком. Такі реакції розвиваються найчастіше на початковому етапі підвищення дози препарату у зв’язку зі швидким підвищенням дози. У дуже рідкісних випадках вони навіть мали місце після першої дози препарату. Подібні ускладнення виникають більш часто при одночасному застосуванні бензодіазепінів або інших психотропних засобів. Отже, на початку терапії Лепонексом^® необхідний ретельний медичний нагляд.

Контроль артеріального тиску у положенні стоячи та лежачи необхідно проводити протягом перших тижнів лікування у пацієнтів з хворобою Паркінсона.

Тахікардія, що виникає у спокої і супроводжується аритмією, задишкою або симптомами серцевої недостатності, може виникати в окремих випадках протягом перших двох місяців лікування і дуже рідко – після цього. Якщо ці симптоми виникають, особливо в період підвищення дози, потрібно розпочати діагностичні засоби як можна швидше, щоб виключити міокардит. Симптоми міокардиту, спричиненого застосуванням клозапіну, можуть також нагадувати симптоми інфаркту міокарда або грипу.

Були повідомлення про смертельні випадки.

При підозрі на міокардит або кардіоміопатію застосування Лепонексу^® потрібно негайно відмінити, а пацієнт повинен відразу звернутися до кардіолога.

Такі самі ознаки та симптоми можуть також розвитися і на пізніх етапах терапії та можуть бути пов’язані з кардіоміопатією. В подібних випадках показане проведення подальших обстежень. При підтвердженні діагнозу кардіоміопатії застосування Лепонексу^® слід відмінити. Пацієнтам з клозапініндукованим міокардитом або кардіоміопатією не можна знову призначати клозапін.

У деяких випадках міокардиту (приблизно 14 %) та перикардиту/перикардіального випоту одночасно повідомлялося про розвиток еозинофілії; проте невідомо, чи є еозинофілія надійним провісником розвитку кардиту.

Під час терапії Лепонексом^® необхідно вести пильний нагляд за пацієнтами з епілепсією, оскільки були повідомлення про дозозалежні пароксизми. В таких випадках дозу слід знизити та, при необхідності, призначити протисудомну терапію.

У пацієнтів з пароксизмами в анамнезі або з порушеннями з боку серцево-судинної системи або нирок (N.B.: тяжкі порушення з боку печінки, нирок та серцево-судинної системи є протипоказаннями) лікування слід розпочинати з однократної дози 12,5 мг в перший день, а збільшення дози слід проводити повільно та з невеликим приростом дози.

Пацієнти з існуючим захворюванням печінки в стабільному стані можуть застосовувати Лепонекс^®, але необхідно регулярно перевіряти функцію печінки. Під час лікування Лепонексом^® у будь-якого пацієнта, у якого розвиваються симптоми можливого захворювання печінки (наприклад, нудота, блювання, втрата апетиту), слід негайно зробити аналіз печінкових проб. У разі клінічно значущого підвищення цих показників або появи симптомів жовтяниці, лікування Лепонексом^® потрібно припинити. Відновити лікування можна лише за умови нормалізації показників функції печінки. В таких випадках необхідний ретельний моніторинг.

Були повідомлення про випадки цукрового діабету та тяжкої гіперглікемії, які іноді призводили до кетоацидозу або гіперосмолярної коми, навіть у пацієнтів, які раніше в анамнезі не мали гіперглікемії або цукрового діабету. Не було встановлено причинного зв’язку з Лепонексом^®, хоча у більшості пацієнтів рівні глюкози в крові поверталися до норми після відміни Лепонексу^®. В деяких випадках повторне призначення препарату супроводжувалося рецидивом гіперглікемії. Дія Лепонексу^® на метаболізм глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом, який був раніше, не досліджувалася. У пацієнтів, які застосовують Лепонекс^® та у яких розвивається гіперглікемія з такими симптомами, як полідипсія, поліурія, поліфагія або слабкість, слід розглядати можливість порушення толерантності до глюкози. У пацієнтів із вираженою гіперглікемією, пов’язаною з лікуванням, слід розглянути можливість припинення застосування Лепонексу^®.

Під час терапії Лепонексом^® пацієнти можуть відчувати транзиторне підвищення температури тіла вище 38 °С, з піком захворюванності у перші 3 тижні лікування. Це підвищення температури, як правило, доброякісне. Іноді це може бути пов’язано зі збільшенням або зменшенням кількості лейкоцитів у крові. Пацієнти з підвищеною температурою повинні бути ретельно обстежені, щоб виключити можливість інфекції, що лежить в основі цього явища, або розвиток агранулоцитозу. У пацієнтів з високою температурою в якості можливої причини слід розглядати можливість розвитку злоякісного нейролептичного синдрому.

Лепонекс^® може викликати седативний ефект і збільшення маси тіла, тим самим підвищуючи ризик розвитку тромбоемболії, тому необхідно уникати іммобілізації пацієнтів.

Лепонексу^® притаманні антихолінергічні властивості, що можуть спричиняти небажані ефекти на весь організм. Ретельний моніторинг необхідний при збільшенні передміхурової залози та закритокутової глаукоми. Ймовірно, через свої антихолінергічні властивості Лепонекс^® може призводити до порушення перистальтики кишечнику різної тяжкості: від запору до калової пробки, кишкової непрохідності та паралітичної непрохідності кишок. Рідко ці випадки можуть бути смертельними.

З особливою обережністю необхідно лікувати пацієнтів з наявністю в анамнезі захворювань товстої кишки або хірургічного втручання в нижній частині черевної порожнини, які отримують супутні препарати, що напевно можуть стати причиною запору (особливо препарати з антихолінергічними властивостями, наприклад різні нейролептики, антидепресанти та антипаркінсонічні засоби), оскільки такі препарати можуть погіршити ситуацію. Надзвичайно важливим є визначення та лікування запору.

З особливою обережністю необхідно призначати Лепонекс^® одночасно з іншими бензодіазепінами (або іншими препаратами центральної дії).

У пацієнтів, які застосовують Лепонекс^®, може виникати ортостатична гіпотензія. Рідко були отримані звіти про тахікардію, що може бути стійкою. Пацієнти літнього віку, особливо з порушеною серцевою функцією, можуть бути більш схильними до цих ефектів, ніж інші особи.

Деякі пацієнти літнього віку можуть бути особливо схильними до антихолінергічних ефектів Лепонексу^® (наприклад, затримка сечовиділення та запор).