Наказ моз україни від 21 жовтня 2011 р
| Вид материала | Документы |
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Міністерство транспорту україни наказ від 10 лютого 1998 року, 3872.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
У ході досліджень репродуктивних функцій у тварин не виявлено будь-якого ризику для ембріонів. Однак під час вагітності не слід застосовувати препарат Бепантен® Плюс на великих поверхнях, оскільки дані щодо контрольованих досліджень у вагітних жінок відсутні.
Препарат можна застосовувати жінкам в період годування груддю, але не наносити під час годування (перед годуванням немовляти слід видалити залишки крему серветкою, помити соски).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не впливає.
Діти. Препарат застосовують дітям старше 1 року.
Побічні ефекти. Алергійні реакції, в тому числі алергійні реакції шкіри, такі як контактний дерматит, алергійний дерматит, свербіж, еритема, екзема, висип, кропив’янка, подразнення шкіри, пухирці.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії.
Хлоргексидин не сумісний з омилювальними речовинами та іншими аніонними сполуками. Бепантен® Плюс не рекомендується застосовувати одночасно з іншими антисептиками, щоб запобігти їх взаємному впливу (протидії або інактивації).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до декспантенолу та/або хлоргексидину, або до будь-яких інших компонентів препарату.
Заборонено наносити на перфоровану барабанну перетинку.
Особливі застереження.
Слід уникати контакту з очима, вухами та слизовими оболонками.
Бепантен® Плюс не рекомендується застосовувати для обробки подразнень шкіри, імовірність інфікування яких є низькою (наприклад, при сонячному опіку). В таких випадках рекомендується застосовувати Бепантен® крем.
Якщо симптоми зберігаються або стан погіршується, слід звернутися до лікаря.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У ході досліджень репродуктивних функцій у тварин не виявлено будь-якого ризику для плода. Однак під час вагітності не слід застосовувати препарат Бепантен® Плюс на великих поверхнях, оскільки дані щодо контрольованих досліджень у вагітних жінок відсутні.
Препарат можна застосовувати жінкам в період годування груддю, але слід запобігати застосуванню на великі поверхні шкіри. Якщо препарат застосовують для лікування тріщин сосків, перед годуванням груддю його слід змити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не впливає.
Діти. Препарат застосовують дітям старше 1 року.
Побічні ефекти.
Розлади з боку імунної системи та шкіри і підшкірних тканин. Алергійні реакції, в тому числі алергійні реакції шкіри, такі як контактний дерматит, алергійний дерматит, свербіж, еритема, екзема, висипання, кропив’янка, подразнення шкіри, пухирці. Гіперчутливість, анафілактичні реакції та анафілактичний шок (що потенційно загрожує життю) з відповідними лабораторними та клінічними проявами, що включають синдром астми, реакцій від легкого до помірного ступеня, що потенційно вражають шкіру, дихальну систему, шлунково-кишковий тракт та серцево-судинну систему, включають такі симптоми, як висипання, кропив’янка, набряк, свербіж та некардіогенний набряк легень.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Хлоргексидин не сумісний з омилювальними речовинами та іншими аніонними сполуками. Бепантен Плюс не рекомендується застосовувати одночасно з іншими антисептиками, щоб запобігти їх взаємному впливу (протидії або інактивації).
Наказ МОЗ України від 21 жовтня 2011 р. № 685
ЛЕПОНЕКС®
таблетки по 100 мг № 50 UA/9717/01/02 таблетки по 25 мг № 50 UA/9717/01/01
Новартіс Фарма АГ Швейцарiя Новартіс Фармасьютикалс ЮК Лтд Великобританiя
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до клозапіну або до будь-яких інших інгредієнтів препарату;
- неможливість регулярно контролювати стан крові у хворого;
- токсична або ідіосинкратична гранулоцитопенія або агранулоцитоз в анамнезі (за винятком розвитку гранулоцитопенії або агранулоцитозу внаслідок хіміотерапії, що застосовувалася раніше);
- порушення функції кісткового мозку;
- епілепсія, що не піддається контролю;
- алкогольний або інші токсичні психози, лікарські інтоксикації, коматозні стани;
- циркуляторний колапс і/або пригнічення ЦНС будь-якої етіології;
- тяжкі захворювання нирок або серця (в т.ч. міокардит);
- гострі захворювання печінки, що супроводжуються нудотою, анорексією або жовтяницею; прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність;
- паралітична непрохідність кишечнику.
Побічні реакції.
Побічні реакції клозапіну найчастіше базуються на його фармакологічних властивостях, за винятком агранулоцитозу.
При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використовувалися такі градації: "дуже часто" – (³1/10), "часто" – (від ³1/100 до <1/10), "нечасто" – (від ³1/1000 до <1/100), "рідко" – (від ³1/10000 до <1/1000), "дуже рідко" – (< 1/10000).
З боку кровоносної та лімфатичної систем
Часто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, лейкоцитоз.
Нечасто: агранулоцитоз.
Рідко: анемія.
Дуже рідко: тромбоцитопенія, тромбоцитемія.
Порушення обміну речовин
Часто: збільшення маси тіла.
Рідко: порушення толерантності до глюкози, погіршення стану у пацієнтів, хворих на діабет.
Дуже рідко: кетоацидоз, гіперосмолярна кома, гостра гіперглікемія, гіперхолестеролемія, гіпертригліцеридемія.
Порушення психіки
Рідко: неспокій, збудження.
З боку нервової системи
Дуже часто: сонливість/седативний ефект, запаморочення.
Часто: нечіткість зору, головний біль, тремор, ригідність м'язів, акатизія, екстрапірамідні симптоми, епілептичні напади, судоми, міоклонічні посмикування.
Рідко: сплутаність свідомості, делірій.
Дуже рідко: пізня дискінезія.
З боку серцево-судинної системи
Дуже часто: тахікардія.
Часто: зміни в ЕКГ, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, непритомність.
Рідко: серцево-судинна недостатність, аритмії, міокардити, перикардити, тромбоемболія.
Дуже рідко: кардіоміопатія.
З боку дихальної системи
Рідко: аспірація їжі (потрапляння в дихальні шляхи).
Дуже рідко: пригнічення/зупинка дихання.
З боку травної системи
Дуже часто: запор, гіперсалівація.
Часто: нудота, блювання, сухість у роті, підвищення печінкових ферментів.
Рідко: дисфагія, гепатит, холестатична жовтяниця, панкреатит.
Дуже рідко: блискавичний некроз печінки, парез/непрохідність кишечнику/затримка калу, збільшення навколовушних залоз.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже рідко: шкірні реакції.
З боку сечостатевої системи
Часто: нетримання сечі, затримка сечі.
Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, пріапізм.
Загальні порушення
Дуже часто: стомленість, доброякісна гіпертермія, порушення потовиділення/терморегуляції.
Часто: нейролептичний злоякісний синдром.
Дуже рідко: раптова смерть.
Лабораторні показники
Рідко: збільшення креатинфосфокінази.
Ортостатична гіпотензія може виникати при лікуванні препаратом, є поодинокі ознаки, що можуть пов'язати ці явища із застосуванням препарату Лепонекс®. Пацієнти літнього віку, які вже мають порушення з боку серцево-судинної системи, можливо, частіше перебувають у групі ризику виникнення цих побічних явищ.
Також у пацієнтів літнього віку можуть спостерігатися такі побічні ефекти на цей препарат, як затримка сечі та запор.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
При дослідженні репродуктивності у тварин будь-яких ознак порушень фертильності або негативного впливу клозапіну на плід виявлено не було. Однак безпека застосування препарату Лепонекс® у вагітних жінок не встановлена, тому препарат слід призначати вагітним жінкам тільки у тому випадку, коли очікуваний ефект лікування чітко перевищує можливий ризик.
Дослідження, проведені у тварин, дають змогу припустити, що клозапін екскретується у грудне молоко; а тому матері, які отримують Лепонекс®, не повинні годувати груддю.
Діти.
Безпека і ефективність лікування препаратом Лепонекс® дітей не встановлені, тому препарат не застосовують дітям.
Особливості застосування.
У зв'язку з тим, що Лепонекс® може спричинювати агранулоцитоз, обов'язковою умовою є дотримання нижчезазначених заходів безпеки.
Одночасно з препаратом Лепонекс® не повинні застосовуватися лікарські препарати, які мають виражену пригнічувальну дію на функцію кісткового мозку. Крім того, слід уникати одночасного застосування антипсихотичних препаратів тривалої дії у формі депо, які у зв'язку зі своєю потенційною мієлосупресивною дією не можуть бути швидко виведені з
організму в необхідних ситуаціях (наприклад, при виникненні гранулоцитопенії).
Пацієнтам, які мають в анамнезі первинне захворювання кісткового мозку, Лепонекс® можна призначати лише в тому випадку, коли очікуваний ефект терапії перевищує ризик розвитку небажаних реакцій. Такі пацієнти перед початком лікування препаратом повинні бути ретельно обстежені гематологом.
Особливу увагу слід приділяти хворим, які мають низьку кількість лейкоцитів внаслідок доброякісної етнічної нейтропенії. Лікування препаратом Лепонекс® у таких випадках може бути розпочато після отримання згоди гематолога.
Регулярний контроль кількості лейкоцитів і абсолютної кількості нейтрофілів. За 10 днів до початку лікування препаратом слід визначити кількість лейкоцитів і лейкоцитарну формулу, аби впевнитися в тому, що препарат будуть отримувати тільки хворі з нормальним рівнем показників (кількість лейкоцитів ³ 3500/мм3 і абсолютна кількість нейтрофілів ³ 2000/мм3). Після початку терапії препаратом кількість лейкоцитів і, якщо можливо, абсолютну кількість нейтрофілів слід контролювати щотижня протягом 18 тижнів, у подальшому – не рідше одного разу на місяць протягом усього періоду застосування препарату і через 1 місяць після повного припинення застосування препарату.
Під час кожної консультації лікар повинен нагадувати хворому про необхідність негайного звернення до лікаря при виникненні будь-якої інфекції, підвищення температури тіла, болю в горлі або інших грипоподібних симптомів. У разі виникнення будь-яких симптомів інфекції слід негайно визначити лейкоцитарну формулу крові.
Зниження кількості лейкоцитів і/або абсолютної кількості нейтрофілів. Якщо у перші 18 тижнів лікування препаратом Лепонекс® кількість лейкоцитів знижується до 3500 – 3000/мм3 і/або абсолютна кількість нейтрофілів знижується до 2000 – 1500/мм3, контроль цих показників слід проводити мінімум 2 рази на тиждень.
Після 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс® гематологічний контроль з частотою мінімум 2 рази на тиждень необхідний у тому випадку, коли кількість лейкоцитів знижується до
3000 – 2500/мм3 і/або абсолютна кількість нейтрофілів – до 1500 – 1000/мм3.
Крім того, якщо у будь-який період терапії препаратом відзначається істотне зниження кількості лейкоцитів порівняно з вихідним рівнем, слід провести повторне визначення кількості лейкоцитів і лейкоцитарної формули. Зниження кількості лейкоцитів вважають «істотним» при його одноразовому зменшенні до 3000/мм3 і нижче або у разі сумарного зменшення на 3000/мм3 або більше протягом трьох тижнів.
При зниженні кількості лейкоцитів у перші 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс® до < 3000/мм3 і/або абсолютної кількості нейтрофілів до < 1500/мм3, а в період після 18 тижнів терапії препаратом відповідно до < 2500/мм3 і/або до < 1000/мм3, препарат слід негайно відмінити. У цих випадках необхідне щоденне дослідження кількості лейкоцитів і лейкоцитарної формули і пильне спостереження за хворими щодо виникнення у них грипоподібних симптомів або інших ознак, що вказують на наявність інфекції. Гематологічний контроль проводиться до повної нормалізації гематологічних показників.
Якщо після відміни препарату Лепонекс® спостерігається подальше зниження кількості лейкоцитів нижче 2000/мм3 і/або абсолютної кількості нейтрофілів нижче 1000/мм3, лікування цього стану слід проводити під керівництвом досвідченого гематолога. Якщо можливо, хворий повинен бути переведений до спеціалізованого гематологічного відділення, в окремий бокс, і йому може бути призначено введення гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулювального фактора або гранулоцитарного колонієстимулювального фактора. Терапію колонієстимулювальним фактором рекомендується припиняти після збільшення кількості нейтрофілів до рівня, що перевищує 1000/мм3.
Хворим, які припинили прийом препарату через лейкопенію і/або нейтропенію, не можна призначати препарат повторно.
Для підтвердження значень гематологічних показників рекомендується зробити наступного дня повторний аналіз крові, однак Лепонекс® слід відмінити вже після отримання результатів першого аналізу.
Контроль крові протягом перших 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс®
Кількість кров’яних клітин
Дії
Лейкоцити/мм3 (/л) Абсолютна кількість нейтрофілів/мм3 (/л)
≥ 3500(> 3,5 х 109) ≥ 2000 (> 2,0 х 109) Продовження лікування препаратом Лепонекс®.
3000-3500
(3,0 х 109 – 3,5 х 109) 1500-2000
(1,5 х 109 – 2,0 х 109) Продовження лікування препаратом Лепонекс®, дослідження крові двічі на тиждень до стабільності чи збільшення.
< 3000 (< 3,0 х 109) < 1500 (< 1,5 х 109) Негайно припинити лікування препаратом Лепонекс®, дослідження крові щоденно до зникнення гематологічного відхилення, контроль інфікування.
Контроль крові після 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс®
Кількість кров’яних клітин
Дії
Лейкоцити/мм3 (/л) Абсолютна кількість нейтрофілів/мм3 (/л)
≥ 3000(> 3,0 х 109) ≥ 1500 (> 1,5 х 109) Продовження лікування препаратом Лепонекс®.
2500-3000
(2,5 х 109 – 3,0 х 109) 1000-1500
(1,0 х 109 – 1,5 х 109) Продовження лікування препаратом Лепонекс®, дослідження крові двічі на тиждень до стабільності чи збільшення.
< 2500 (< 2,5 х 109) < 1000 (< 1,0 х 109) Негайно припинити лікування препаратом, дослідження крові щоденно до зникнення гематологічного відхилення, контроль інфікування.
Переривання терапії у зв'язку з негематологічними причинами. Тим пацієнтам, у яких терапія препаратом Лепонекс®, яка тривала понад 18 тижнів, була перервана більше ніж на 3 дні (але менше 4 тижнів), показаний щотижневий контроль числа лейкоцитів і, якщо можливо, нейтрофілів у крові протягом додаткових 6 тижнів. Якщо при цьому гематологічних змін не відзначається, подальший контроль гематологічних показників може здійснюватися не частіше ніж один раз у 4 тижні. Якщо ж терапія препаратом була припинена на 4 тижні і більше, у наступні 18 тижнів лікування необхідний щотижневий гематологічний контроль.
У разі розвитку еозинофілії припинити прийом препарату Лепонекс® рекомендується у тому разі, коли кількість еозинофілів перевищує 3000/мм3, а відновлювати лікування можна тільки після зниження кількості еозинофілів менше 1000/мм3.
У разі розвитку тромбоцитопенії рекомендується припинити прийом препарату, якщо кількість тромбоцитів знижується нижче 50000/мм3.
При прийманні препарату Лепонекс® може розвинутися ортостатична гіпотензія, що супроводжується або не супроводжується непритомністю. Рідко (приблизно в одного із 3000
хворих, які отримують Лепонекс®) можливий розвиток тяжкого колапсу, який може супроводжуватися зупинкою серця і/або дихання. Імовірність розвитку таких ускладнень вища під час початкового підбору дози препарату, коли її збільшують надто швидко. Дуже рідко ці ускладнення розвивалися навіть після першого приймання препарату. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом потрібне пильне медичне спостереження за хворими. Тахікардія, що виникає у спокої і супроводжується аритмією, задишкою та симптомами серцевої недостатності, може рідко виникати як протягом першого місяця приймання препарату Лепонекс®, так і наприкінці терапії. Поява цих симптомів потребує термінової діагностичної оцінки на наявність міокардиту. У разі підтвердження цього діагнозу прийом препарату слід припинити.
Контроль артеріального тиску у положенні стоячи та лежачи необхідно проводити протягом перших тижнів терапії у хворих на хворобу Паркінсона.
У хворих із судомами в анамнезі при наявності серцево-судинних захворювань або хвороби нирок доза препарату, що призначається першого дня, не повинна перевищувати 12,5 мг одноразово; подальше збільшення дози слід проводити повільно, малими «кроками».
Пацієнти із супровідними захворюваннями печінки стабільного перебігу можуть отримувати Лепонекс® , але потребують регулярного дослідження показників функції печінки в процесі терапії. Якщо під час лікування препаратом розвиваються симптоми, які можуть вказувати на порушення функції печінки (нудота, блювання і/або анорексія), слід негайно зробити аналіз печінкових проб. У разі клінічно значимого підвищення цих показників або появи симптомів жовтяниці, лікування препаратом Лепонекс® слід припинити. Відновити лікування можна лише за умови нормалізації показників функції печінки. Після відновлення лікування необхідно продовжувати регулярно контролювати показники функції печінки.
Пильне спостереження показано за пацієнтами зі збільшенням передміхурової залози і хворими на закритокутову глаукому. Під час терапії препаратом можливе скороминуще підвищення температури тіла до 38 °С і більше, причому частота цього явища найвища у перші 3 тижні лікування. Це підвищення температури має, звичайно, доброякісний характер. Іноді воно може супроводжуватися збільшенням або зменшенням кількості лейкоцитів у крові. Хворих із підвищеною температурою необхідно пильно обстежити для виключення наявності інфекційного захворювання або розвитку агранулоцитозу. У разі високої температури слід пам'ятати про можливість розвитку злоякісного нейролептичного синдрому.
Оскільки Лепонекс® може спричинювати седативний ефект і збільшення маси тіла, що підвищує ризик розвитку тромбоемболії, слід уникати імобілізації хворих.
Зрідка відзначається поява гіперглікемії високого ступеня, яка іноді призводить до кетоацидозу у хворих, які мають первинну гіперглікемію в анамнезі. Дія препарату на рівень глюкози хворих на діабет не була вивчена. Можливі зміни толерантності до глюкози супроводжуються у пацієнтів появою полідипсії, поліурії, поліфагії та слабкістю. Під час стійкого прояву симптомів гіперглікемії прийом препарату Лепонекс® слід припинити.
Лепонекс® не рекомендовано застосовувати пацієнтам літнього віку, які страждають на деменцію.
Жінки дітородного віку. У деяких жінок, які лікувалися антипсихотичними препаратами, відмінними від препарату Лепонекс®, може розвинутись аменорея. Повернення нормальної менструації може бути результатом переходу з інших антипсихотичних препаратів на Лепонекс®. Адекватні консервативні міри повинні бути забезпечені жінкам дітородного віку.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У зв'язку зі здатністю препарату Лепонекс® виявляти седативний вплив і знижувати поріг судомної готовності пацієнтам слід уникати керування автомобілем і механічними пристроями, особливо у перші тижні лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасно з препаратом Лепонекс® не можна застосовувати препарати, які мають істотний пригнічувальний вплив на функції кісткового мозку.
Лепонекс® може посилювати центральну дію алкоголю, інгібіторів МАО та препаратів, що пригнічують ЦНС (засоби для наркозу, антигістамінні препарати та бензодіазепіни).
Особливої обережності слід дотримуватись у тих випадках, коли лікування препаратом Лепонекс® призначають хворим, які отримують (або нещодавно отримували) бензодіазепіни або будь-які інші психотропні препарати, оскільки при цьому підвищується ризик розвитку колапсу, який в деяких випадках може бути тяжким і призводити до зупинки серця і/або дихання.
Через можливість адитивної дії слід з обережністю застосовувати одночасно препарати, які мають антихолінергічний, гіпотензивний ефекти, а також препарати, що пригнічують дихання.
Оскільки клозапін значною мірою зв'язується з білками плазми, призначення препарату Лепонекс® хворим, які приймають будь-який інший препарат, який має високе зв'язування з білками (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення концентрації цього препарату у крові і внаслідок цього - до виникнення характерних для нього побічних реакцій. І, навпаки, при застосуванні препаратів, які значною мірою зв'язуються з білками плазми, внаслідок витіснення клозапіну із зв'язку з білками можуть розвинутися властиві йому побічні ефекти.
Оскільки метаболізм клозапіну опосередкований, головним чином, цитохромом Р450 1А2 і, можливо, меншою мірою - цитохромом Р450 2D6, одночасне застосування препаратів, які мають спорідненість з одним або обома ферментами, може призвести до збільшення концентрації в плазмі клозапіну і/або препарату, який приймають одночасно. Однак при спільному застосуванні з клозапіном трициклічних антидепресантів, фенотіазинів та антиаритмічних засобів І С класу, які характеризуються зв'язуванням з цитохромом Р450 2D6, клінічно значущих взаємодій до цього часу не відзначено. Проте теоретично можливо, що клозапін може підвищувати концентрації цих препаратів у плазмі, у зв'язку з чим не виключено, що їх слід у таких випадках застосовувати в менших дозах, ніж звичайно рекомендується.
Застосування циметидину або еритроміцину одночасно з високими дозами препарату Лепонекс® призводило до збільшення концентрацій клозапіну в плазмі і розвитку побічних явищ.
Ципрофлоксацин може призвести до підвищення рівня клозапіну в плазмі, в результаті чого можуть виникнути побічні ефекти.
Повідомлялося про підвищення рівнів клозапіну в сироватці крові у хворих, які отримували Лепонекс® одночасно з флувоксаміном (до 10 разів) або з іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, такими як пароксетин, сертралін, флуоксетин або циталопрам (до 2 разів).
Лікарські препарати, яким властиво підвищувати активність ферментів системи цитохрому Р450, можуть знижувати концентрації клозапіну в плазмі. Відміна карбамазепіну, який приймали одночасно, призводила до підвищення рівня клозапіну в плазмі. Показано, що одночасне застосування фенітоїну призводило до зниження концентрацій клозапіну в плазмі, що супроводжувалося зниженням ефективності препарату.
Одночасне приймання літію або інших препаратів, що впливають на функції ЦНС, може підвищити ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому.
Завдяки своїй норадренолітичній дії, Лепонекс® може ослаблювати гіпертензивну дію норадреналіну або інших препаратів з переважною a-адренергічною дією і усувати пресорну дію адреналіну.
Застосовувати Лепонекс® у комбінації з іншими нейролептиками не рекомендується.