Уклад.: Б. В. Новіков, І.І

Вид материала

Документы

Содержание Формування творчості майбутніх вчителів на основі розвитку критичного мислення Оптимізація музичного навчання: інтеграція знань і творчих навичок Педагогічні технології у контексті вивчення іноземних мов Мистецтво як дійовий імпульс творчості Математичні методи в розробці сільськогосподарської техніки Лабораторно-польові дослідження якісних показників роботи експериментального вібраційно-дискового апарата для сівби дрібного нас

Подобный материал:

• В. Д. Косенко © Авторські права, 5389.02kb.
• Новіков Б. В., Сініок Г. Ф., Круш, 8270.65kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Ауки та освіти україни харківський національний університет радіоелектроніки “проблемно-орієнтовані, 184.05kb.
• [Текст] : бібліогр покажч. / Волин обл б-ка для юнацтва; [уклад. Н. А. Ількевич]. Луцьк, 340.08kb.
• Метод поради до відзначення 80 річчя від дня народження Майї Фролової / кз „Обласна, 236.66kb.
• Єднання в ім’я майбутнього : методичні поради до 90-річчя Соборності України / Сумська, 194.88kb.
• До курсового проектування за курсом "Моделювання І прогнозування стану навколишнього, 1003.34kb.
• Амятников, оставивший неизменными традиции и уклад жизни населения, сегодня притягивает, 202.43kb.
• Н. Б. Давидова І 58 Інвестиційна діяльність будівельної галузі (2000-2008 рр.) [Текст]:, 190.12kb.

Красовська Л.І. (м. Кривий Ріг)

Креативність у системі підготовки фахівців вищою школою

Професійна підготовка фахівців, що здійснюється вищою школою, має на меті навчити людину жити у потоці інформації, створюючи умови для її безперервного саморозвитку. Саме це забезпечує виконання функціонального призначення даної ланки освіти. Тому так важливо домагатися від освіти фундаментальності, організації процесу професіоналізації людини як взаємодії з відкритим інтелектуальним середовищем. Лише за таких умов можна вести розмову про формування та розвиток інтелектуального, кадрового потенціалу суспільства, збереження інтелектуальної активності спеціаліста вищої кваліфікації протягом усієї професійної діяльності.

Підготовка такого професіонала є процесом, який має бути креативним відносно позицій суб’єктів навчання, вільного входу до інформаційного поля суспільства та виходу з нього, використання способів інтелектуальної взаємодії, спрямованих виключно на саморозвиток, самовдосконалення людини.

Фахівець, здатний приймати та реалізовувати нове, діяти не стандартно, працювати у вільному від упередженості інтелектуальному середовищі, забезпечує розвиток суспільства.

Креативність, на нашу думку, відрізняється, перш за все, якісними ознаками, за якими в процесі викладання мають створюватися передумови для формування у спеціалістів готовності до прийняття професійних, етичних рішень у ситуаціях суспільної, економічної, політичної невизначеності, постійного культурного взаємовпливу. При такому підході невизначеність сприймається як нове, яке потребує дослідження, викликає інтерес, хвилює емоційно. Бачення нового в даному випадку є несумісним зі стереотипизованими формами мислення, результати якого можуть визначати розвиток суспільства тривалий час.

Сутність такого викладання ми пропонуємо розглянути на основі відокремлення показників за трьома аспектами:

• методичний аспект, сутність якого полягає в систематизації інформації з урахуванням її мінливості, оновлення; структуруванні матеріалу, адаптації його до умов навчальної діяльності; виявленні певних невідповідностей у системі навчальної інформації, демонстрації її обмеженості рамками навчального процесу; виявлення можливостей нових підходів до систематизації, узагальнення;
  
• технологічний аспект, пов’язаний з необхідністю орієнтованості викладача в сучасних системах викладання; впровадження нових педагогічних технологій за умов їх пристосування до потреб конкретної системи навчання; оновлення педагогічних технологій сучасними прийомами, підходами;
  
• психологічний аспект, що передбачає формування динамічності, гнучкості мислення; адекватність відображення ситуацій, суб’єктів діяльності; прийняття актуальної ролі студента в навчальному процесі; відкритість нововведенням, відсутність опору змінам.
  

Означений підхід визначається впровадженням у навчальний процес і відповідних прийомів, серед яких: прийом діалогу, за яким при обговоренні матеріалу, висловлюванні різних думок треба дотримуватись єдиного – продовжувати діалог, знаходити спільне, окреслити площину поєднання інтересів; прийом протиставлення, за яким при будь – якій точці зору відшукується протилежна; прийом абсурду, що передбачає встановлення всіх можливих і неможливих на перший погляд залежностей між явищами, фактами, процесами.

Таким чином, креативність має стати ознакою, змістом процесу підготовки фахівців, позицією суб’єктів даного процесу.


Кухар Л. (м. Київ)

Імідж вищого навчального закладу: умова і результат якісного навчання

З кожним роком кількість вищих навчальних закладів та факультетів зростає з неймовірною швидкістю. Перед пошукачами постає головне питання: який ВУЗ обрати для отримання освіти? Перші думки, які виникають при оцінці навчальних закладів, базуються на тій інформації, котру знаємо ми чи наші знайомі. А ця інформація безперечно є іміджевою.

Імідж факультету можна розглядати з двох сторін: з одної –це певний образ, який склався про даний факультет, з іншої сторони – це певне відношення до факультету, це емоції, що виникають при його згадуванні. Свідоме формування будь-якого іміджу, в тому числі і іміджу факультету починається з визначення місії і бачення фірми, – послідовне дотримання яких принесе успіх на кожному етапі розвитку факультету.

Потрібно сказати, що позитивний імідж факультету формується і може успішно існувати, якщо він носить цілісний характер, тобто будується по принципу системності. Імідж факультету складається з певних елементів (значущих характеристик). По-перше, імідж послуги, що надається (освіта, спеціальність), тобто це та перевага, яку забезпечує цей товар, сюди також належить наукова діяльність, друга вища освіта, тощо. По-друге, високий рівень корпоративної культури, тобто внутрішній імідж. Носії корпоративної культури є важливими інформаторами для потенційної аудиторії факультету про її внутрішню атмосферу, її продукт і реальну ситуації, що склалася на факультеті. По-третє, при формуванні іміджу факультету не останню роль відіграє його керівник, тобто декан. Він є обличчям факультету, комунікативним символом для аудиторії. По-четверте, при оцінці іміджу факультету, відбувається певна ідентифікація саме з цим факультетом. Це відбувається на рівні образного сприйняття через знакову комунікацію. Сюди відносимо особливості зовнішнього сприйняття ВУЗу, до якого входить факультет, історична спадщина ВУЗу , місце розташування, наявність парку, архітектурних цінностей, символічне оформлення факультету.

Імідж факультету не складається раз і назавжди. Процес його формування має постійний характер.


Манчинський Ю. О. (м. Харків)

Підвищення інформативності навчання під час виконання лабораторних робіт

Лабораторна робота являє собою, по сутності, невелике наукове дослідження, що містить як творчі, так і рутинні компоненти. Ефективною у методичному розумінні є такий спосіб виконання роботи, коли рутинні операції зведені до необхідного мінімуму. Відповідно можна збільшити творчу компоненту загального часу виконання роботи.

Особливу увагу при цьому треба приділяти постановці задачі дослідження і аналізу отриманих результатів.

Обробка результатів дослідження останнім часом здійснюється за допомогою застосування обчислювальної техніки, що суттєво зменшує відповідний час обробки результатів. Час, необхідний для безпосереднього виконання лабораторної роботи, також можна зменшити за рахунок того, що під час її виконання робити тільки частину експериментів з метою опанування студентами методики їх виконання. Решта роботи повинна виконуватися завчасно і на момент виконання лабораторної роботи вже повинна бути готовою. Ці роботи можуть виконуватися або навчальним персоналом кафедри, або самими студентами в рамках студентської наукової роботи. Та частина експериментів, яка виконується безпосередньо під час лабораторної роботи, повинна долучатися до вже готових результатів і оброблятися за допомогою обчислювальної техніки.

При використанні запропонованого способу стає можливим виконання лабораторних робіт, які становлять реальний інтерес. Звичайно такі роботи не виконуються через брак часу.

Так, наприклад, під час виконання лабораторної роботи по пошуку оптимальних технологічних параметрів сільськогосподарської машини з математичним описом технологічного процесу у вигляді поліному другого порядку можна робити експерименти тільки у одній точці їх плану, за рахунок чого можна суттєво зменшити час експериментів.

Скориставшись комп’ютерною програмою для пошуку екстремуму функції, знайдемо параметри, при яких має місце досягнення максимуму критерію ефективності технологічного процесу.

Таким чином досить складна лабораторна робота при застосуванні запропонованої методики може бути виконана на протязі 2-х академічних годин, що неможливо при реалізації плану експериментів у повному обсязі. Ця робота є рутинною і не надає студентові ніяких нових знань у порівнянні з виконанням експериментів у одній точці плану, тому запропоновану методику виконання лабораторних робіт можна вважати доцільною.

Запропонований спосіб виконання лабораторних робіт може бути кваліфікований як поєднання фактичного та демонстраційного принципу під час організації навчального процесу. Такий спосіб здається особливо перспективним при виконанні лабораторних робіт під час яких здійснюється велика кількість вимірів.


Огурцова О.Л. (м. Київ)

Креативна технологія навчання студентів ділової англійської мови з використанням Інтернет-ресурсів

У наш час набувають популярності технології навчання спрямовані на розвиток у студентів критичного мислення та компетенції навчатися протягом життя. Необхідність у таких технологіях можна пояснити бурхливим розвитком інформаційних та комунікаційних технологій у XXI столітті. За даними UNESCO на 1998 рік світова база знань подвоюється щороку. Отже, природно, що благополуччя людини у сучасному світі залежить вже не від обсягу інформації, якою вона володіє, а від вміння працювати з інформацією, приймати рішення і навчатися протягом життя.

Головна мета освітнього процесу сьогодні полягає у тому, щоб розробити методики та технології навчання, які передбачають використання нових інформаційних технологій і спрямовані насамперед на розвиток навичок роботи з інформацією, критичного мислення, креативного підходу до вирішення проблем. Саме такі технології здатні підготувати студентів до інформаційного суспільства, зробити їх активними здобувачами знань.

Подібна технологія навчання студентів економічних спеціальностей ділової англійської мови розробляється та впроваджується на базі факультету менеджменту та маркетингу НТУУ „КПІ”. Основу методики складає поєднання проектної методики навчання та навчання через ділову гру (методика була розроблена О.Б.Тарнопольським) з використанням Інтернет-ресурсів як інформаційної підтримки.

Така організація навчального процесу повністю відповідає одному із найсучасніших підходів до навчання іноземної мови, так званому „конструктивістському підходу” та вимогам часу, які викладені вище. У рамках конструктивістського підходу середовище у якому навчаються студенти має такі характерні ознаки:

• активність (студенти самостійно знаходять та обробляють інформацію потрібну для певного проекту чи ділової гри);
  
• конструктивність (нові ідеї, знання додаються до вже існуючих для вирішення тієї чи іншої проблеми у ході ділової гри чи роботі над проектом);
  
• кооперативність (студенти планують свою роботу над проектом та виконують її у міні-групах. Навчання сприяє соціалізації);
  
• інтенціональність (у процесі ділової гри та роботі над проектами студенти свідомо прагнуть досягнути певної мети);
  
• діалогічність (студенти з допомогою викладача самостійно створюють нове знання у процесі діалогу);
  
• контекстуальне (проектні завдання та завдання для ділових ігор моделюють реальний світ та мають проблемний характер);
  
• рефлективність (студенти аналізують процес пізнання та прийняті рішення)
  

Створення подібного інтерактивного навчального середовища дозволяє перетворити навчання студентів ділової англійської мови в активний цікавий процес, який моделює реальний світ та підвищує процесуальну мотивацію студентів, робить їх активними здобувачами знань, розвиває навички навчатися протягом життя.

Але у наш час, як вважає автор, і в цьому полягає наукова новизна технології навчання ділової англійської мови, у рамках даного підходу, необхідно забезпечити студентів постійним доступом до інформації англійською мовою, найкращим джерелом якої є Інтернет, потрібної для виконання проекту чи ділової гри.

Автентичність завдань у рамках конструктивістського підходу та робота з Інтернет-ресурсами може значно прискорити формування у студентів іншомовної комунікативної компетенції та навичок роботи з інформацією, які необхідні у сучасному світі.


Омельяненко С.В. (м. Кіровоград)

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ НА ОСНОВІ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

На основі аналізу програм реформування освіти в Україні можна зробити висновки про якості, які необхідно формувати у випускників вищих педагогічних закладів з тим, щоб вони мали змогу успішно включитися в організацію навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх закладах. Серед них, на нашу думку, найважливішими є: здатність адаптуватися у ситуаціях, які постійно змінюються; вміти відшуковувати шляхи раціонального розв’язання педагогічних завдань; вміти критично працювати з інформацією для розв’язання нових проблем, тобто вчитель має бути здатним до творчості протягом всієї професійної діяльності.

За нашим переконанням досягти спрямованості процесу навчання на творчий розвиток особистості майбутнього вчителя можна на основі застосування технологій, орієнтованих на визначення провідною навчально-пізнавальної діяльності студентів, а не викладання. Однією із таких технологій є технологія, що передбачає розвиток критичного мислення. Розвинуте критичне мислення є основою для творчості, адже критично мислять ті, хто мають свідомі та фундаментальні переконання, здатні самостійно аналізувати інформацію, робити власний вибір та переконливо обґрунтовувати свої погляди, а творча особистість повинна володіти проблемним баченням, здатністю до виявлення суперечностей, потягом до пошуку нової інформації, її критичної оцінки.

Основою застосовуваної нами технології є діалогічність навчання, тобто ця технологія містить неперервну дискусію, в ході якої висуваються певні судження, обмірковується контекст, і весь процес підлягає подальшому оцінюванню.

При обговоренні педагогічних праць видатних вчених минулого, сучасних педагогічних статей ми дотримуємося такої послідовності роботи: 1) знайомство з текстом як відображенням ціннісних орієнтацій і досягнень попередніх поколінь, як посередником між культурою та індивідом; розкриття смислових одиниць тексту; 2) постановка студентами запитань, які виникли у них в ході ознайомлення із текстом; 3) спільна робота над текстом: формулювання меж неузгодженості між учасниками діалогу, пошук взаєморозуміння, стимуляція інтелектуальних навичок через діалогічну взаємодію, засвоєння засобів мислительної діяльності (логічних основ, понять, алгоритмів, правил), побудова спільної форми мислення (розвиток ідей один одного, надання контраргументів, альтернативних гіпотез та ін.); 4) фокусування на окремих проблемах з метою розв’язання практичних завдань; 5) позитивна оцінка синтезу між критикою і творчістю на індивідуальному і колективному рівнях, заохочення смислоутворюючих тенденцій особистості, що стимулюють уміння мислити.

У процесі обговорення способів розв’язування тих чи інших педагогічних завдань ми пропонуємо майбутнім учителям відповідати на такі питання: які міркування ви можете навести щодо підтвердження своєї думки, хто погоджується (або не погоджується) з цією думкою, як ви визначаєте поняття, яке щойно використали, що випливає з того, що ви щойно сказали, ви впевнені, що не суперечите собі, яку альтернативу має це формулювання та ін.

Завершальним етапом роботи є проведення аналізу заняття, в ході якого визначається і те, які стратегії мислення використовували студенти для розв’язання проблеми, що вони дізналися про своє мислення, які із запропонованих ідей можна використовувати у практичній діяльності.

Наші спостереження показали, що організація навчання майбутніх учителів за технологією розвитку критичного мислення, сприяє розвитку відкритості до інших думок, допитливості, незалежності мислення, самоневдоволеності та здатності породжувати нове, що є ознаками творчого мислення.


Петрова С.О. (м. Київ)

Необхідність розробки та застосування креативних технологій впровадження способів покрашення освітнього процесу

Сучасний стан освітнього процесу характеризується, з одного боку, інертністю в діяльності як організаційних структур, так і безпосередньо викладачів, тобто інертністю управлінського і педагогічного процесів, а з іншого – експоненціальним зростанням кількості і якості найрізноманітніших інноваційних методик та технологій (інформаційних, педагогічних, комунікативних, проектних та ін.), спрямованих як на покращення професійної підготовки майбутніх фахівців, так і на розвиток їх особистісних якостей.

Суспільна думка щодо вимог до освіти, зокрема – до вищої, співпадає з думкою фахівців в цій галузі (підтвердженням цьому є і ця конференція). Але за наявності великої кількості можливостей, різноманітні креативні інноваційні технології не дуже часто (у відсотковому порівнянні) знаходять своє втілення у реаліях сьогодення. Лише невелика кількість учасників освітнього процесу (найчастіше це ті, що ведуть наукову роботу) займаються теоретичними дослідженнями в галузі інноваційних технології освіти та презентують результати, ще менша кількість втілює розроблене в практику та ділиться власним досвідом. Чому ж, при майже всезагальному усвідомленні необхідності кардинальних змін, не відбувається реальний перехід до нової системи освіти?

Справа в тім, що, погоджуючись з необхідністю впровадження та навіть із самим впровадженням концептуальних змін, більша частина педагогів та організаторів сфери освіти не сприймають таке впровадження як власну діяльність і, більш того, створює неабиякий опір. Це становить суспільну загрозу, бо разом із знаннями та професійними навичками (які часто не відповідають навіть потребам сьогодення, не кажучи вже про можливості майбутнього), студенти переймають і культуру ставлення до професійної діяльності. Досить розповсюдженою є ситуація, коли діяльність факультету, який готує професіоналів в галузі управління, організована всупереч до тих знань, які пропонуються студентам. В цьому випадку, навряд чи є можливість підготувати справжніх професіоналів. Хіба що, можливо, хтось має вроджений дар до управління, або хтось, всупереч системі, застосує самоосвіту. У будь-якому випадку, це не робить честі ані факультету, ані системі освіти взагалі. Очевидно, що виховати особистість, підготувати професіонала, здатного до ефективного впровадження інновацій (а саме цього вимагає сьогодення) неможливо за умови відсутності відповідних якостей у викладачів та організаторів освітнього процесу.

Але ж, неможливо за допомогою примусу впровадити креативні технології в процес навчання, як неможливо примусити до творчості. Навіть якщо вдасться примусити викладача застосувати креативні технології, поступово відбудеться виродження цього процесу, яке може призвести до непередбачуваних наслідків.

Таким чином, постає проблема пошуків шляхів впровадження у всезагальне використання в освітньому процесі інноваційних методик та технологій. Користуючись мовою маркетингу, можна сказати, що потрібно ввести новий товар (нові технології освітнього процесу) на ринок споживання, цільова аудиторія якого – викладачі та організатори освітнього процесу. Вони мають „зажадати” та придбати цей товар, а згодом і зробити його товаром повсякденного споживання та першої необхідності.

Порівняно з бізнесом, де невдало проведена маркетингова кампанія може призвести до відторгнення товару або бренду з ринку, що призведе до втрати великої суми грошей або банкрутства, провал подібної кампанії у сфері освіти призведе до негативних соціальних результатів і може закрити дорогу до впровадження інновацій в освіту на багато років, а це обов’язково відіб’ється на загальному розвитку суспільства.

Отже, необхідно зробити наголос на креативності та технологічності процесу зміни самої системи освіти, що дозволить, з одного боку, застосувати творчій підхід, а з іншого – зробить такі зміни поступовими, планомірними, раціональними та керованими.

Плєшкова Н .В. (м. Кіровоград)

Творчий навчальний діалог у контексті сучасних демократичних освітніх практик професійної підготовки вчителя

Одним із стратегічних напрямків реформування системи освіти в Україні є удосконалення змісту освіти, зокрема професійної підготовки спеціалістів та їхнього професійного потенціалу. Якісна професійна підготовка майбутніх педагогів для інформаційного суспільства вимагає максимальної уваги до логіки побудови та організації навчального процесу. Навчальний процес потребує такої побудови, щоб студент не лише засвоїв конкретні знання та вміння, а й оволодів способами їх застосування у різних ситуаціях, навчився робити самостійні висновки, корегувати навчальний процес, виявляти творче мислення та гуманізувати професійні стосунки.

Особливої актуальності та звучання набуває питання демократичних практик у контексті процесу професійної підготовки студентів педагогічних навчальних закладів, інтелектуалів, які формуватимуть моральне обличчя та менталітет прийдешніх поколінь. Демократія – це уміння слухати та чути, уміння вести діалог та знаходити конструктив.

Антропоцентрична спрямованість сучасної освіти та курс на демократизацію освітніх практик зумовлює нагальну потребу організації підготовки майбутніх вчителів на засадах рівності позицій та толерантності. Важливою передумовою є забезпечення атмосфери особистісного та професійного зростання студентів.

На думку автора даної статті, педагогічний простір навчального діалогу є сприятливим середовищем, яке уможливлює реалізацію вище окреслених вимог та освітніх орієнтирів.

Під навчальним діалогом автор розуміє тип навчальних практик, що передбачає рівність позицій учасників у навчально-виховному процесі, відкритість, толерантність, творчий підхід, готовність до співпраці.

В конструктивному діалозі закладена ідея інтелектуального зросту, оскільки через нього ми вчимося слухати і чути один одного, оцінювати та переоцінювати власну думку, співставляти, аналізувати. Учасники діалогу збагачують одне одного.

Діалог дисциплінує своїх учасників та вимагає від них дотримання певних позицій: відкритість та бажання вислухати думки, протилежні до власної; незгода з позицією іншого не має перетворюватися на особистісне неприйняття цієї людини; намагання та готовність зрозуміти та збагнути позиції інших та інші варіанти бачення; готовність змінювати точку зору, якщо доведення не на її користь переконливі; прийняття найкращого серед можливих запропонованих рішень, після того, як ретельно були проаналізовані всі докази.

У науковій педагогічній літературі виділяють 5 засадничих позицій навчального діалогу:

• Визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів, що є сутністю суб’єкт-суб’єктних відносин.
  
• Домінанта інтересів педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів.
  
• Модальність висловлювання та персоніфікація повідомлення.
  
• Поліфонія взаємодії та надання вчителем розвиваючої допомоги.
  
  Критерієм діалогічності навчання є розвиваюча допомога вчителя, спрямована на поштовх до розумової роботи, а не на надання готових рецептів рішення питань та проблем.
  
• Двоплановість позиції педагога у спілкуванні. Суттєвою особливістю педагога при діалогічному навчанні є його здатність до самокритичності та самоаналізу у ході ведення. Тобто у цьому процесі він веде діалог ще і сам із собою.
  

Діалогізована педагогічна позиція – це тип професійного спілкування у навчальному процесі, який передбачає збалансовану бінарну взаємодію між її учасниками, орієнтований як на особистісне так і на професійне зростання кожного в ньому задіяного, ґрунтується на принципах довіри, відкритості, зацікавленості та особистісної орієнтації.

Перспективою подальших наукових розвідок у вивченні питання діалогу у навчальному середовищі та у процесі професійної підготовки вчителів автор вважає дослідження психологічних механізмів творення та педагогічних умов функціонування внутрішнього та зовнішнього діалогу. Цікавим в даному контексті є також проблема оцінювання за умов діалогового спілкування в навчальному середовищі, а також переоцінка ролі вчителя.


Побережна Г.І., Щериця Т.В. (м. Київ)

ОПТИМІЗАЦІЯ МУЗИЧНОГО НАВЧАННЯ: ІНТЕГРАЦІЯ ЗНАНЬ І ТВОРЧИХ НАВИЧОК

Бурхливий розвиток життя, культурних реалій, мистецтва, науки, техніки, інформатики активізує інноваційні процеси у сфері освіти, зокрема й музичної, що закономірно підвищує вимоги до професійної підготовки студентів-музикантів. Професія вчителя музики є синтетичною за своєю природою, і підготовка до неї потребує від студентів музично-педагогічних факультетів наявності неабияких знань та різноманітних умінь: грати, співати, диригувати, аналізувати музичний твір, розповідати про музику. Для виконання цих задач існує розгалужена система традиційних музичних дисциплін, яка за вимогами часу доповнюється новими дисциплінами. Але ж кількісне зростання має свої обмеження, тому, зрозуміло, без інтеграції навчальних курсів у смислові блоки і їх якісного реформування не обійтись. На цьому шляху варто привітати створення експериментальних комплексів курсів, запроваджених в різних педВУЗах України. Одним з перших став курс “Загальна теорія музики”, розроблений викладачами кафедри теорії та історії музики НПУ ім. М.П.Драгоманова. Він об’єднав на історико-стильовій основі предмети теоретичного циклу – сольфеджіо, гармонію, поліфонію, аналіз музичних творів. В центр уваги поставлено вивчення не розрізнених елементів музичної мови, а її цілісних одиниць – інтонаційних систем, що являють собою єдність змісту і форми, яка обумовлена світоглядом конкретної епохи і втілена її художньою практикою. Такий підхід уможливлює акцентування проблем, пов’язаних з еволюцією музичного мислення і музичної мови, формуванням культурних цінностей і адекватністю їх сприйняття.

Інтеграція теоретичних знань та спрямованість їх на музичну практику зумовили методичне ноу-хау курсу – систему спеціальних творчих завдань, які можуть стати поштовхом до їх варіабельного застосування і в традиційному викладанні теоретичних предметів на різних рівнях музично-педагогічної освіти. Це вокальна та інструментальна імпровізація, варіювання та жанрово-стильова трансформація тематизму, стильове аранжування, створення невеличких закінчених творів. Головною умовою їх успішного винання є поетапне і послідовне поєднання дидактичних функцій (засвоєння граматичних основ, правил, стильових та жанрових закономірностей) з художньо-естетичними (створення художнього образу, вміння спілкуватися певною музичною мовою). Не менш важливою має стати і мотиваційна сторона: панування творчої атмосфери в групах, дух змагання, підтримки індивідуальних досягнень, проведення наприкінці семестру творчих концертів. Ефективність творчих завдань полягає в тому, що вони підсумовують знання та активізують мислення студентів.

Викладення теоретичного матеріалу курсу ґрунтується на сучасних науково-світоглядних концепціях буття людини і Всесвіту, осягненні закономірностей музично-історичного процесу в широкому контексті культурних універсалій. Зокрема, дифференція основних етапів розвитку світової музичної культури здійснюється за символіко-числовим принципом з урахуванням історично-специфічної взаємодії змісту та форми в мистецтві, феноменології музики як перехрестя мікро- і макрокосму.

Творче опрацювання мінливої музичної лексики дозволяє студентам здійснювати порівняльний аналіз творів різних видів мистецтва з точки зору їх епохальної тотожності, спорідненості або несумісності, а також здійснювати аксіологічний аналіз художньо-культурного явища в контексті домінуючої тенденції історичної доби.

Інтеграція знань і творчих навичок гарантовано оптимізує навчання, допомагає у формуванні об’єктивних критеріїв оцінки художніх якостей музичних творів, поглиблює сприйняття музики різних епох. Трансформація музичної освіти в цьому напрямку відповідає актуальним вимогам часу.


Попович О.В. (м. Маріуполь)

Культура дитинства: партитура креативності

Як і будь-який феномен людської культури – дитинство, власне культура дитинства, конче необхідно потребує сьогодні свого філософського осмислення. Культура дитинства – це є таке підґрунтя, на якому зростає креативність та творчість. Якщо творчість психологи та культурологи визначають як перетворення предметної дійсності культури та самого себе, то вчені, що досліджують проблеми креативності, визначають креативність як таку властивість психіки людини, що надає перетворювальної спрямованості її активності.

Проблема креативності, на наш погляд, сьогодні висувається на передній план наукового дослідження самим процесом оновлення сучасного суспільства. І ось чому:

• По-перше, креативність дітей, а потім і дорослих людей є суттєвим резервом людської цивілізації. Адже розвиток культури – це не що інше як наслідок величезної кількості творчих актів, здійснюваних в історії людства спершу дітьми, а вже потім й дорослими. І в той же час, культура є продуктом креатива та творчості, у тому числі й культура дитинства.
  
• По-друге, тільки креативність здатна забезпечити можливість появи нового знання.
  
• По-третє, творчість, будучи невід’ємною складовою людської духовності, є умовою особистісної свободи людей.
  
• По-четверте, креативність виступає соціальним механізмом, що протистоїть регресивним напрямкам у розвитку суспільства.
  

Розробці даної проблеми присвятили свої праці численні закордонні та вітчизняні вчені: Е.П. Торранс, В.Я. Пропп, Д.Б. Богоявленська, Л.С. Виготський, В.М. Дружинін, В.В. Давидов, В.Т. Кудрявцев, О.Є. Сапогова та ін. Для нашого розгляду принциповим є той факт, що можна вважати благодатним періодом щодо розвитку креативності? Такі відомі вчені як Л.С. Виготський, В.М. Дружинін та В.Т. Кудрявцев визначають дошкільний вік як сензитивний період щодо розвитку креативності.

У ракурсі нашого огляду особливий інтерес становить розгляд проблеми формування креативності у контексті культурно-історичної парадигми Л.С.Виготського, де вона набула своєї реалізації щодо вивчення ролі існуючих в культурі форм організації людського досвіду у розвитку вербальної креативності дитинства. Виходячи з аналізу вказаної літератури, можна стверджувати, що креативність розкривається завдяки поняттю “вербальна креативність”. Адже, як доведено у психологічній науці, вербальна креативність відображає специфіку активізації креативності завдяки опосередкуванню мови та проявляється як інтеріоризація літературного досвіду в індивідуальній свідомості (в нашому випадку – дитячій свідомості), де продуктом виступає самостійно створений текст. Як свідчать дослідження таких вчених як В.В. Давидов, В.Т. Кудрявцев, О.М. Поддьяков, креативність позначають фактором, який стимулює розвиток перетворювальної активності, де власна активність суб’єкта виступає в ситуації невизначеності. Якщо виходити з положення, яке сформулювали Л.С. Виготський та Л.О. Венгер, що розвиток психіки наприкінці дошкільного віку здійснюється вербально опосередковано, то фольклор як носій, де закодовані універсальні позаісторичні психологічні реалії, які можуть задавати особливий семантичний і символічний простір, що структурує свідомість людини і ймовірно сприяє становленню та розвитку креативності.

Суттєву роль в розвитку креативності відіграє вербальний розвиток дитини. Розвиток креативності в онтогенезі передбачає таку динаміку: від мотиваційної готовності щодо перетворювальної активності і до операційної готовності щодо здійснення перетворювальної активності, а у подальшому – і щодо інтеграції перетворювальної активності , що проявляється у будь-якому доступному виді діяльності.

З певної партитури креативності, з якої ми намагалися зробити спробу змоделювати процес креативності, креативність постає як складний новотворчий процес, який здійснюється в рамках культури дитинства. В даних тезах ми дійшли до висновку, що креативність – це така цінність, яка є одним з головних завоювань дитинства. В свою чергу, креативність Homo sapiens є суттєвим резервом людської цивілізації і її актуалізація може стрімко підвищити якість будь-яких суспільних реформ.

В той же час, розвиток активної творчої особистості є однією з найважливіших проблем сучасної педагогічної теорії і практики. Це обумовлено тим, що підвалини дорослих творчих проявів закладаються в роки дитинства, коли творчі зусилля ще значною мірою мимовільні й життєво необхідні, а головні етапи становлення особистості дитини невіддільні від розвитку її творчих можливостей.


Рацул А.В. (м. Кіровоград)

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Необхідність постійного вдосконалення системи і практики навчання обумовлена соціальними змінами, які відбуваються в суспільстві. Питання підвищення якості освіти та рівня вихованості учня були і залишаються пріоритетними в сучасній методиці викладання іноземних мов.

Реформування шкільної освіти і втілення нових педагогічних технологій в практику навчального процесу потрібно розглядати як найважливішу умову інтелектуального, творчого та морального розвитку учня. Саме він стає основою педагогічного процесу, сутністю, глибинним поняттям навчання і виховання.

Іноземні мови, як навчальний предмет, мають великі можливості для створення умов культурного та особистісного розвитку школярів. Соціальне замовлення суспільства у сфері вивчення іноземних мов вимагає, насамперед, завдання розвитку особистості учня, підвищення гуманістичного змісту навчання, набагато більшої реалізації виховного, освітнього і розвиваючого потенціалу навчального предмета стосовно індивідуальності кожного учня.

Невипадково, що головною метою вивчення іноземних мов на сучасному етапі розвитку освіти є особистість учня, який здатний і бажає брати участь у міжкультурній комунікації на мові, яку він вивчає, і вдосконалює свої вміння в іншомовній лінгвістичній діяльності.

Завдання, які стоять перед сучасною школою полягають, насамперед, у втіленні та ефективному використанні нових педагогічних технологій, серед яких ми можемо виділити: особистісно-орієнтовану технологія; навчання у співробітництві; проектну технологію; сугестивну технологію; інформаційні технології.

Педагогічні технології або методи навчання являють собою компонент системи навчання, компонент навчально-виховного процесу поряд із цілями, змістом, організаційними формами і засобами навчання.

Специфікою предмета „іноземна мова” є той факт, що ми навчаємо не стільки знанням, скільки способам мовленнєвої діяльності. Саме цією специфікою обумовлюється той факт, що, обираючи ті або інші педагогічні технології, ми повинні враховувати необхідність: надання усної практики кожному учню групи на всіх етапах формування навичок та умінь; враховувати при цьому індивідуальні здібності та можливості учнів; передбачати можливість ефективного зворотного зв’язку, тобто керування навчальним процесом.

Усі вони (педагогічні технології) тією чи іншою мірою, особливо метод проектів, є проблемними методами (технологіями). Це означає, що основою навчання, розвитку і вдосконалення умінь мовленнєвої діяльності повинна бути проблема. Американський психолог і педагог Джон Дьюї підкреслює, що, „де немає питання або проблеми для розв’язку, або де немає ускладнення, яке необхідно подолати, потік думок йде навмання... Проблема встановлює мету думки, а мета контролює процес мислення”. Мова йде про критичне мислення, уміння працювати з інформацією.

На наш погляд, усе це можна робити на основі інформації на будь-якому носію, залучаючи поступово, якщо необхідно, додаткову інформацію та залучаючи учнів до пошуку такої інформації. Ось так поступово ускладнюючи проблемні ситуації і стимулюючи висловлення власних думок, ми формуємо самостійність мислення, роблячи свій посильний внесок в інтелектуальний і моральний розвиток особистості дитини засобами іноземної мови.

Головна думка вищесказаного полягає в тому, щоб надати урокам іноземної мови, усій системі навчання іноземній мові основну спрямованість – уміння працювати з іншомовною інформацією, формувати критичне мислення.


Резникова А. (г. Киев)

Тренинг как активная форма обучения персонала

Начало ХХІ столетия в Украине характеризуется бурным развитием многих сегментов рынка. Увеличение спроса на высококвалифицированных специалистов обусловили стремительное расширение рынка услуг бизнес-образования и, в частности, рынка краткосрочных программ обучения.

Тренинг – это экспресс-обучение. Основные преимущества тренинга заключаются в том, что он позволяет в сжатые сроки выработать и закрепить необходимые навыки, отработать применение какой-то конкретной технологии. Главное отличие тренинга от любой другой формы обучения – активность всех участников, при этом особое внимание уделяется получению практических навыков, необходимых в работе.

Условно разделяют две группы тренингов: личностные и профессиональные, или бизнес-тренинги. Первая группа тренингов направлена на работу над личностью и её развитие (так, например, овладение навыками общения, управление эмоциями, развитие творческого потенциала, противостояние конфликтам, работа со страхами). Бизнес-тренинги направлены на овладение определёнными деловыми навыками и приобретение умений в конкретной сфере деятельности (искусство продаж, управление коллективом, проектная деятельность).

Тренинги готовят Вас к уверенности и компетентности, давая Вам в руки конкретный инструмент – схемы поведения в типичных ситуациях и алгоритмы, по которым Вы сможете разобрать любую ситуацию, не вписывающуюся в типовые рамки. Фактически, Вы, в качестве участника, прорабатываете преподаваемый материал, проигрывая реальные ситуации.


Холодинська С.М. (м. Маріуполь)

МИСТЕЦТВО ЯК ДІЙОВИЙ ІМПУЛЬС ТВОРЧОСТІ

Сьогодення потребує здатності творчо підходити до будь якої справи, всебічного, універсального творчого потенціалу особистості. Тому дійсно вища освіта має будуватися так, щоб не звужувати людину, не утискати її тісними рамками професії, не обмежувати її спеціальністю. Вона має підносити людину до знання у загальнонауковому, загальнотеоретичному і загальнокультурному діапазоні, забезпечувати повноцінний, поступальний розвиток особистості.

Адже сьогодні ми можемо і не знати, які конкретно нові проблеми, навіть і цілі галузі науки та діяльності виникнуть найближчим часом, щоб навчити вже зараз готовим відповідям на них або алгоритмам дій в них. Тому треба вчити тому, на основі чого виникають ці невідомі ще проблеми та вироблятимуться засоби їх вирішення, забезпечувати готовність зустріти їх.

Навіть більш того, треба вчити не лише не ховатися від нового, не застерігатися його, не лише чекати на нього, але активно шукати його і знаходити, свідомо будуючи та спрямовуючи такий пошук, а ще передбачати нове, звідки б воно не з’явилося. А це значить вчитися універсальності мислення та почуттів, здатності до всілякої діяльності, до зміни роду занять.

Висококваліфікований спеціаліст – не ізольований, однобічний, слабо включений в єдине суспільне, культурне ціле. Він знає набагато більше, ніж потребує дана професія. Саме тому він здатен вірно і своєчасно оцінити місце і роль своєї справи в системі виробництва, пізнання, культури, історичну тенденцію своєї справи та виробити творчий підхід до неї.

Але часто буває, коли навіть погоджуються з тим, що природознавця тепер не можна лишати без літератури, мистецтва, естетики, філософії тощо, то думають так: «Це потрібно, мовляв, для більшої освіченості, розширення кругозору, підвищення культурного рівня тощо. Щось подібне до гри на музичному інструменті. Грає на арфі – добре, а на скрипочці – ще краще, бо можна з собою взяти в гості та заграти для запрошених. Щоб всім було приємно. А хто не вміє – теж нічого, матиме інше хоббі.» Але ж в тому й сіль, що мистецтво потрібно, скажімо, інженеру як інженеру – без нього не буде він творчим у своїй рідній галузі. Представникам різних наук ніяк не обійтись сьогодні без розвиненої фантазії, продуктивної уяви як форми пізнання та творчої діяльності, без почуттів-теоретиків, інтуїції. А творча уява виробляється за участю мистецтва, поезії, літератури. Для гуманітарія не менш важливими є сьогодні природознавство, техніка, технологія, економіка.

Відомо, що мистецтво є формою творчої діяльності людини. З’ясування природи мистецтва та активності його естетичного впливу на людину відкриває шлях до виховання глибокої у своїх думках і почуттях особистості.

Можна показати, який потенціал естетичного впливу містить в собі навіть один художній твір. Візьмемо для прикладу “Лісову пісню” Лесі Українки. Твір має інтегральний характер, зазнав багатьох втілень в синтетичних жанрах мистецтва (опері, балеті, кінематографі) і міжвидових інтерпретацій.

У поемі-драмі відтворений непорушний закон буття: рух від життя через смерть до нового життя. Існування природи саме по собі не дає відповіді про зміст буття, воно демонструє плинність і мінливість його в постійній суперечності нескінченної відмінності форм і те, що життя людства – усього лише один з проявів буття та частина Великої природи, над якою не владне небуття, бо воно відносне. Сили творіння та руйнування злиті в єдине гармонійне ціле. Трагічність людського кохання дає осягти минущість і разом з тим життя: “...ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос”.

У зіткненні фантастичного та реального світів розгортається драма. Мавка без Лукаша – прекрасна, але холодна фантастична істота, безплідна мрія. Лукаш одухотворяє її, надає високий сенс її життю. Лукаш без Мавки загубив би свій талант, своє творче натхнення. Через багатоплановість, поліфонічність п’єси розкривається історична істина: тільки тоді життя стане вільним і щасливим, коли зникнуть міщанство і користолюбність, коли людина скине соціальні пута й розкриє всю багатогранність свого творчого генія.

Такий художній твір безумовно може стати могутнім і дійовим імпульсом творчості особистості.


Якимова І.В. (м. Київ)

Креативні технології у бізнес-освіті: проблеми та перспективи

Розглядаючи питання креативних технологій освітнього процесу неможливо не звернути увагу на розвиток бізнес-освіти, оскільки сьогодні методи та принципи останньої все частіше впроваджуються та інтегруються у діяльність вищих навчальних закладів. Зокрема, типові для бізнес-навчання методи ділових ігор, майстер-класів тощо, все активніше використовуються при викладанні економічних та соціологічних спеціальностей у ВУЗах. Така інтеграція значною мірою зумовлюється необхідністю підготовки високопрофесійних кадрів, починаючи зі студентської лави та супроводжуючи цей процес постійним підвищенням рівня кваліфікації та знань.

Галузь бізнес-консультування є досить молодою, особливо в Україні, проте швидкість її розвитку зростає: за даними експертів темпи приросту обсягів продажу консалтингових послуг останнім часом коливаються у межах 10-15% на рік. Така увага до консалтингових послуг, а також до тренінгів як складової даного напрямку, пояснюється глобалізаційними процесами у світовій економіці, яка значною мірою впливає і на економіку України. В результаті цього українські підприємства починають відчувати тиск з боку іноземних суб’єктів у вигляді посилення конкуренції у всіх галузях народного господарства. За таких умов проблема кваліфікованого персоналу стає найбільш актуальною у діяльності багатьох підприємств, оскільки саме даний вид ресурсу дозволяє створити значні конкурентні переваги у будь-якій сфері. Загалом, попит обумовлений зростанням рівня складності керування, комерційного та технічного ризику у сучасному бізнес-середовищі, ефективністю конкуренції, швидкістю оновлення освітніх, наукових та управлінських технологій. Крім того, важливе значення має невизначеність, оскільки саме в такі моменти підприємці відчувають потребу у порадах спеціалістів-консультантів, а також у професійно підготовлених кадрах, знання яких адаптовані до мінливих ринкових умов.

Навчальне консультування є найстарішим видом консалтингу в нашій державі, який раніше називали підвищенням кваліфікації керівного складу. Відмінність різних видів навчання від управлінського консалтингу полягає у тому, що тренер не рекомендує менеджерам управлінські рішення різних проблем, а лише передає їм свої знання про те, як їх треба приймати, і надає інформацію з відповідної проблематики. Навчання в дії, а саме – активно-ігрові методи (ділові ігри, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри і метод майстер-класу) є найбільш ефективними і перспективними, тому що надають не тільки інформацію щодо проблеми, яка цікавить, а й змушують менеджера самостійно приймати рішення в екстремальних ситуаціях, програючи різні варіанти результату проблеми.

Особливе місце на ринку бізнес-навчання займають тренінги – короткострокові навчальні програми, що спрямовані на оновлення старих та отримання нових знань за умов обмеженості часу. Споживачі віддають перевагу даному виду бізнес-навчання, оскільки воно є максимально ефективним у ситуаціях, коли необхідно достатньо швидко змінити ситуацію, у якій минулого рівня підготовки персоналу вже не досить; при цьому навчити персонал, виробити необхідні для успішної діяльності способи та навички, при можливості без відриву від виробництва; одразу ж застосовуючи отримані знання та вміння на практиці для вирішення проблем та досягнення цілей власної компанії.

Питання розвитку бізнес-навчання є особливо актуальним з призми вищої освіти, оскільки зважаючи на досвід західних країн ми бачимо досить стрімку тенденцію об’єднання ВНЗ, наукових та бізнес шкіл для досягнення спільних результатів.

7. Дизайн: теорія і практика
   

Завгородній О.І. (м. Харків)

МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ В РОЗРОБЦІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

Сільськогосподарське виробництво має справу з матеріалами, що характеризуються різноманітними властивостями. Значення параметрів, якими оцінюються вказані властивості, часто змінюються в широких діапазонах тому при розробці сільськогосподарської техніки слід враховувати не окремі значення цих параметрів, а відповідні закони розподілу. Це спричиняє деякі особливості вивчення технологічних процесів сільськогосподарського виробництва, зокрема їх математичного моделювання та оптимізації. Покажемо це на прикладі очищення отворів решіт зерноочисних машин.

Процес очищення визначається не тільки інтенсивністю звільнення отворів решета від застряглих зернин очисником, а й інтенсивністю забивання отворів. Від того, як співвідносяться між собою вказані величини і буде залежати результуючий ефект. Схильність отворів решета до забивання можна оцінити параметром  – початковою швидкістю забивання. Якщо очисник не працює (виключений), то процес забивання описується простим рівнянням [1,2]:



де  – коефіцієнт забивання (відношення числа забитих до числа всіх отворів решета), а зірочкою підкреслено той факт, що очисник не працює.

Інтенсивність очищення будемо оцінювати часом знаходження застряглих зернин в отворах решета: чим меншим виявиться цей час, тим інтенсивніше очищення. Але для різних зернин вказаний час різний і змінюється в чималому діапазоні значень (від одного до кількох десятків періодів роботи очисника). Його інтегральну функцію розподілу позначимо стандартним чином – .

Розглянемо тепер схему забивання отворів при включеному очиснику.
Нехай, розпочинаючи з деякого моменту , за час коефіцієнт забивання змінився на деяку величину ( рис.1).

Так, як забивання відбувається в той момент, коли отвір решета не перекритий робочим органом очисника – величину можна знайти з диференціального співвідношення :

. 



Рис.1. Схема розрахунку процесу забивання отворів решета з включеним очисником

За час роботи очисника одержаний приріст коефіцієнта забивання зменшиться і його доля в момент буде дорівнювати (див. рис.1):

.

Повне значення коефіцієнта забивання буде складатися із всіх таких доль, одержаних на відрізку . Отже, залишається провести інтегрування виразу  на вказаному відрізку:

.

Як бачимо, в інтегральному рівнянні  враховується функція розподілу часу знаходження застряглих зернин в отворах решета, що дає більш точний результат, порівняно з використанням лише точених характеристик. Це рівняння є рівнянням Вольтерра другого роду. Воно застосовується при дослідженнях стану отворів решіт, обладнаних очисником, як основне рівняння забивання.

Література:

1. 
   Завгородний А.И. Очистка решет в зерноочистительных машинах. – Киев: изд-во УСХА, 1992. – 180с.
   
2. Заика П.М., Ридный В.Ф., Миняйло А.В. К исследованию процесса забиваемости решет // Применение новейших математических методов и вычислительной техники в решении инженерных задач задач: Сб. науч. тр. МИИСП, М., 1978, Т.15, вып.10. – С.79-84.
   

Заїка П.М., Кириченко Р.В. (м. Харків)

ЛАБОРАТОРНО-ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ РОБОТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВІБРАЦІЙНО-ДИСКОВОГО АПАРАТА ДЛЯ СІВБИ ДРІБНОГО НАСІННЯ

Традиційно насіння дрібнонасіннєвих культур (конюшини, люцерни, моркви та інші) висівають зернотрав’яними та овочевими сівалками з апаратами котушкового типу рядковим способом з різними схемами сівби. Сьогодні актуальним є широкорядний спосіб сівби насіння моркви, який дозволяє виконувати міжрядний обробіток і зменшити потребу в гербіцидах.

На кафедрі сільськогосподарських машин ХНТУСГ ім. П. Василенко був виготовлений вібраційно-дисковий висівний апарат для дрібнонасінневих культур.

Вібраційно-дисковий висівний апарат складається з циліндра та вікном для викидання насіння, основи, з закріпленим на ній хвилеподібним кільцем, висівного диска з виступами, приводного вала та бункера для насіння. Висівний апарат встановлений під кутом рівним або більшим за кут природного укосу насіння, при цьому місце завантаження насіння знаходиться в нижній частині циліндра, а вікно для його викидання – у верхній. Висівний диск, встановлений вільно на штирях приводного вала, і за допомогою виступів спирається на кільцеву хвилеподібну доріжку, притискається до неї пружиною та регулювальною гайкою.

Робота висівного апарата здійснюється таким чином. При обертанні висівного диска, за рахунок проходження виступів по профілю хвилеподібного кільця, виникають коливання диска. Насіння з бункера надходить до нижньої частини циліндра, заповнює висівну канавку і транспортується в зону викидання і далі по насіннєпроводу в сошник, при цьому „зайве” насіння, яке не потрапило у висівну канавку, скочується під дією власної ваги до місця завантаження. Мала амплітуда та високочастотні коливання диска сприяють повному заповненню та рівномірному розподілу насіння в висівній канавці, а також надійному їх вивантаженню без пошкоджень. Для забезпечення широкорядного висіву з міжрядям 45 см та якісного розміщення насіння по глибині висівний апарат встановлений на секцію сівалки ССТ-12Б.

Завданням польових дослідів було встановити спроможність роботи висівного апарата в виробничих умовах при сівбі дрібного насіння.

Досліди закладалися на підготовлених до сівби та вирівняних ділянках прямокутної форми площею 40м², в 3-х кратній повторності. Сівбу здійснювали на окремих ділянках, розташування яких на дослідному полі визначалось за допомогою рандомізірованного методу. Висівалося насіння моркви, люцерни та ріпаку.

При виконанні польових дослідів порівнювали якісні показники висіву експериментальним (експ.) вібраційно-дисковим висівним апаратом та серійною (серій.) овочевою сівалкою СО-4,2 з котушковим висівним апаратом за наступними показниками: середній інтервал між сходами x, мм; середнє квадратичне відхилення , мм; коефіцієнт варіації , % та польова схожість. Результати досліджень приведені в таблиці.

Дослідженнями встановлено, що експериментальний вібраційно-дисковий висівний апарат за якісними показниками переважає котушковий висівний апарат серійної овочевої сівалки СО-4,2.

Таблиця – Результати польових досліджень

Показник	Культура	морква		люцерна		ріпак
	Вис. апарат	серій.	експ.	серій.	експ.	серій.	експ.
Фактична норма висіву:	шт./п. м.	56,2	46,9	69,1	64,0	54,5	47,7
	кг/га	1,8	1,5	2,7	2,5	4,0	3,5
Польова схожість	%	75,4	82,3	79,3	86,4	86,2	92,0
Розподілення сходів по довжині рядків:	x, мм	23,6	25,9	18,2	18,1	21,2	22,7
	, мм	19,2	14,2	18,6	9,2	16,9	14,5
	, %	81,1	54,6	102,2	51,1	79,7	63,8