Geum.ru

Уклад.: Б. В. Новіков, І.І

Вид материалаДокументы

Содержание


Креативні технології в умовах трансформації вітчизняної освіти
Морально-ціннісний аспект учнівської творчості
Подобный материал:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33
Дражнікова Ю.В. (м. Київ)

Психологічний аспект пізнавальної активності у процесі навчання

Пізнавальна активність трактується як складна, системна властивість суб’єкту, що інтегрує важливіші якісні характеристики типового для нього прояву пізнавальної діяльності: пізнавальну самостійність, пізнавальну ініціативність, а також повноту й мобільність його знань, умінь і навичок у сфері реалізації цієї активності.

Пізнавальна самостійність як структурний компонент пізнавальної активності виявляється за ступенем прояву уміння розпізнавати, визначати і розв’язувати протиріччя, що виникають у процесі пізнавальної діяльності. Пізнавальна ініціативність – за вираженим бажанням студента виконувати нові завдання без примусу з боку викладачів, свідомим потягом особистості до самоосвіти, збільшення обсягу знань. Повноту й мобільність знань, умінь та навичок виявляють за наявністю або відсутністю прогалин у знанні програмного матеріалу, здатності переносити алгоритм розв’язання одного завдання на інше, ступенем оволодіння знанням.

Системність знань і умінь є провідним критерієм сформованості пізнавальної активності, що складає її характеристику як цілісності. Розвиток цих інтегративних якостей сприяє розширенню професійної активності до репродуктивної, пошукової і творчої. Розвиваючи ці якості слід пам’ятати про психологічні аспекти у процесі навчання.

До активності підштовхує сам характер запланованої роботи, яка дає можливість індивіду само актуалізуватися. Водночас людина стимулюється передбачуваним результатом роботи, якщо він у великій мірі є для неї привабливим.

До активності людину збуджують певні стимули, мотиви, у кожної людини своя стимульна група факторів, що мають на неї мотивуючий вплив. Це пов’язано з тим, що кожна людина є носієм певного типу темпераменту, нервової систем, що зумовлює специфіку її сприйняття, обробки та обміну інформацією з навколишнім світом.

Стимульна група має бути основою для побудови індивідуального підходу в навчанні. Знаючи основні стимули, викладач може правильно розподілити зусилля у своїй роботі, психологічно грамотно ставлячи перед учнями, студентами ті задачі, які їм зрозумілі, цікаві та по силі виконати.


Зуєв В.М. (м. Київ)

КРЕАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ

У ХХІ столітті здатність до творчості є дійсною засадою життя людини у швидкозмінних і швидкоплинних процесах розвитку світу. Тому творчий розвиток особистості є одним з пріоритетних напрямів трансформації сучасної освіти. З огляду на це в процесі модернізації освіти повинні створюватися умови для розвитку інтелекту і творчих якостей індивіда, підготовки його до життя у відкритому суспільстві, самостійної співдії з динамічним світом. Адже нашому сучасникові нині потрібні вміння швидко (а іноді й миттєво!) порівнювати, аналізувати, логічно та чітко прораховувати кожен крок своєї діяльності, швидко приймати ефективні та обґрунтовані рішення, робити правильні висновки, оцінювати інформацію, використовуючи не тільки свій власний досвід, але й мудрість поколінь, пристосовуючи її до наявної реальності. У сучасній освіті саме креативні освітні технології виявляються важливим фактором постійного духовно-творчого удосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини.

Домінуючі у вітчизняній освіті традиційні технології передбачають набуття знань, умінь і навичок, і мають на меті навчити індивіда, що треба думати для того, щоб отримати інформацію, надану педагогом, завдання якого – викладання матеріалу. Водночас технології креативного мислення передбачають необхідність показати тим, хто навчається, як мислити, для того щоб знайти власні шляхи розв’язання проблем у різних життєвих ситуаціях. Саме тому особливо актуальним стає теоретичне опанування та практичне впровадження креативних освітніх технологій, до яких, насамперед, слід зарахувати: особистісно орієнтовані; вальфдорську педагогіку; технологію саморозвитку; технологію розвивального навчання; технологію формування творчої особистості; технологію колективної творчої діяльності; сучасні інформаційні технології й цілу низку інших технологій, спрямованих на „створення ситуації успіху” та інтеграцію різних видів діяльності. Такі технології передбачають, що суб’єкт самостійно виробляє і зберігає в пам’яті стратегії та підходи до здобуття, оцінки й використання інформації. Відтак, між традиційними і сучасними креативними технологіями наявна істотна різниця. Вона полягає насамперед у тому, що за умови використання креативних технологій:
  • інформація виявляється не остаточним результатом і метою навчання, а є її засадою і засобом упровадження;
  • навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, а узасадничує розвиток здібностей тих, хто навчається, самостійно просуватися в інформаційному просторі;
  • навчання ґрунтується на порівнянні інформації та поглядів учасників навчального процесу з метою досягнення розуміння того, що знання не обмежується сумою інформації і не є скінченим, а виявляється процесом узалежнення різних знань;
  • педагог не випереджає декларацією власних ідей мисленєвої ініціативи тих, хто навчається тощо.
  • З огляду на це для повноцінного розвитку особистості необхідно забезпечити, крім інших, і оптимальні педагогічні умови, серед яких – подальша модернізація вітчизняної системи освіти, котру мають забезпечити якісні зміни у розумінні людини і її духовних, етичних, інтелектуальних потреб та більш активне використання у навчально-виховному процесі креативних освітніх технологій.

Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Її можна розглядати і як передумову для будь-якої творчої діяльності, умотивованої прагненням індивіда до самовираження та самоствердження.


Иванова Е.Ю. (г. Харьков)

К понятию качества образования в замкнутой системе лицей-университет

Ситуация, которая сложилась сегодня в социально-педагогическом просторе Украины, неминуемо приводит систему обучения в отдельно взятом учебном заведении к процессу пересмотра концепции обучения. Главным камнем преткновения остается классно-урочная система как практически единственная форма организации учебной деятельности. Но, если нельзя изменить форму, возможно изменить содержание. Сравнительный анализ качества образования традиционных уроков и уроков с использованием личностно ориентированного обучения в замкнутой системе показал, что эффективность технологии личностно ориентированного обучения приводит к более высоким результатам качества образования. Факторами, которые обеспечивают эффективность качества образования, являются:
  • Диагностично поставленные цели при личностно ориентированном обучении позволяют создать положительную мотивацию учения, вызвать интерес учащихся и включить их в активную работу.
  • Содержание урока, с использованием технологий личностно ориентированного обучения – это освоение способов познания, способов самосовершенствования.
  • Стимулирующее средство урока с применением технологий личностно ориентированного обучения – возможность самоопределения, самосовершенствования и самореализации учащихся, личностных и качественных приращений.
  • Преимущественные технологические приемы личностно ориентированного урока. Выработка цели совместно с учащимися, постановка проблемы, исследовательская работа с целью нахождения решения проблемы, поиск смысла, диалог, игра, чередование форм работы учащихся, сотрудничество.
  • Главный результат повышения качества образования при проведении уроков с применением технологии личностно ориентированного обучения – системные, глубоко осознанные как самоценность знания, способность ученика переносить знания в новые ситуации, широта их применения, уровень самостоятельности учащихся в познавательной деятельности, приращения в личностном развитии.

Все вышеперечисленное становится возможным в такой замкнутой системе как лицей-университет. Опыт работы Государственного университетского лицея при Харьковском Национальном университете им. В.Н. Каразина подтверждает, что качество образования старшеклассников в такой замкнутой системе становится выше при применении технологии личностно ориентированного обучения.

Анкетирование учащихся лицея позволило получить нам следующие результаты:

На вопрос: “Что является самым важным на сегодняшний день для лицеиста?”, были получены следующие данные: 42% – знания и всестороннее саморазвитие;

28% – творчество и самовыражение;

15% – уверенность в себе;

12% – общение с друзьями и 2% -разное.

На вопрос: “Основными источниками знаний вы считаете?”, были получены такие данные:

52% – лицей;

25% – периодические издания;

21% – Интернет и 2% – разное.

Студенты Харьковского Национального университета им. В.Н. Каразина, которые окончили лицей, считают, что самой важной движущей силой к получению знаний, от которой зависит качество образования, является желание что-то знать.


Каташинська І.В. (м. Київ)

Використання креативних технологій в процесі вивчення іноземних мов

Педагогічною метою використання креативних технологій навчання є, насамперед, розвиток особистості студента, підготовка до самостійної продуктивної діяльності в умовах інформаційного суспільства, що передбачає: інтелектуальний розвиток (конструктивне, алгоритмічне мислення завдяки особливостям спілкування з комп’ютером; креативний розвиток (творче мислення) за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності; розвиток комунікативних здібностей на основі виконання спільних проектів; професійний розвиток (формування уміння приймати оптимальні професіональні рішення у складних ситуаціях під час комп’ютерних ділових ігор і роботи з програмами тренажерами); розвиток навичок дослідницької діяльності (при роботі з моделюючими програмами й інтелектуальними навчальними системами); формування інформаційної культури, умінь здійснювати обробку інформації (при використанні текстових, графічних і табличних редакторів, локальних і мережних баз даних).

Ефективність креативних технологій в навчальному процесі безпосередньо пов’язана з орієнтиром на різноманітні модальності особистості. Саме тому, говорячи про категорію креативності ми звертаємось до тих технологій, які здатні впливати на всі органи почуттів й сприйняття особистості, в найоптимальнішому для неї режимі.

Технології мультимедіа (від англійського терміну multimedia – багатокомпонентне середовище) – об’єднання кількох засобів подання інформації в одній комп’ютерній системі: тексту, звуку, графіки, мультиплікації, відео, ілюстрацій (зображень), просторового моделювання. Навчання англійській мові за допомогою мультимедійних засобів навчання дозволяє:
  • Продуктивно використовуючи стандартний аудиторний навчальний час, вдосконалювати різні аспекти мовної діяльності – фонетичний – CD “London Linguaphone Course” (1-3 рівні), граматичний – CD “ English Grammar by Murphy”, “Matrix”, лексичний – проекція інформації фахового наповнення з мультимедійних енциклопедій (“Britannica”, “Encarta Deluxe”) англійською мовою, сприйняття та розуміння мови на слух – перегляд відеофільмів та уривків з фільмів англійською мовою;
  • Забезпечити ефективне вивчення та стабільний інтерес до іноземної мови у студентів різного рівня мовної компетенції – за допомогою багаторівневих CD-курсів (“Tell Me More” – 1-4 рівні,), водночас залучаючи їх до багатоаспектної взаємодії: суб’єкт – суб’єкт, суб’єкт – ПК, суб’єкт –ПК – суб’єкт;
  • Оптимізувати розуміння незнайомої лексики за допомогою автоматизованих словників – “ABBYY Lingvo 9”, програм автоматизованого перекладу “Promt”, “X-Translator”, “Magic Goody”;
  • Здійснювати проміжний та підсумковий контроль володіння певним обов’язковим обсягом знань, сформованості мовних навичок та вмінь за допомогою блоку тестування вищезазначених курсів, CD “TOEFL”, “Intell” та інших;
  • Створити позитивні, сприятливі до навчання іноземні мові умови за допомогою: інформаційної насиченості мультимедійних засобів, можливості зміни соціальної ролі, певної самостійності в навчальній взаємодії;
  • Спричинити поштовх до самостійного як навчального, так і наукового пошуку засобами іноземної мови з метою використання отриманої інформації для вдосконалення фахової компетенції, розробки творчих проектів, написання рефератів, курсових, дипломних робіт різного рівня освітньої кваліфікації.

Тож, узагальнюючи вищезазначене, можемо зробити висновок, що використання мультимедійних технологій задля навчання іноземній мові дає можливості: 1) розвитку внутрішнього досвіду учасників навчального процесу в опорі на притаманні їм модальності; 2) формування вмінь та навичок інформаційної та комунікативної взаємодії; 3) оптимального використання навчального часу викладачем та винаходу оригінальних методів викладання; 4) збільшення обсягу навчального матеріалу для творчого засвоєння і використання його студентами; 5) формування дослідницьких, пошукових умінь, умінь приймати оптимальні рішення тощо; 6) підготовки особистості „інформаційного суспільства”.


Коваль О.А. (м. Київ)

Соціально-технологічний підхід у дослідженнях трансформацій освіти

Інтерес до дослідження технології діяльності та самодіяльності сьогодні перетворивсь на надзвичайно актуальне практичне завдання і, як наслідок, вийшов на передній план в соціологічній науці. Соціологія має стати методологічною основою теоретичних та практичних розробок креативних технологій в різних галузях людської діяльності. Ідея застосування соціально-технологічного підходу до дослідження трансформаційних процесів у суспільстві виникла під впливом методології, яка орієнтує на вивчення культури як цілісного феномену. Цій підхід, тісно пов'язаний з цивілізаційним, системним підходом, водночас, має свої особливості, оскільки базується не просто на осягненні усієї сукупності наукового знання, щодо певного об’єкту, і не просто на узагальненні емпіричного досвіду, а на трансформації знань фундаментальної науки на конкретно-історичну мову соціальної практики. Це стає можливим завдяки системному врахуванню наслідків науково-технічного прогресу, синтезу технічного та гуманітарного знань.

Становлення інформаційної цивілізації, як об’єктивної стадії суспільно-історичного процесу, пов’язаної з виходом людства на якісно новий рівень розвитку продуктивних сил, потребує формування соціально-технологічної культури як синтезу культури технічної та культури гуманітарної. Для сучасного суспільства є характерним серйозне відставання духовно-культурного розвитку від темпів технічного прогресу. Зокрема, у освітньому просторі України спостерігається певна розбалансованість соціальних, економічних, організаційних та інформаційних систем. В умовах всеохоплюючої інформатизації стала очевидною деформованість та недоступність для багатьох людей перш за все духовно-культурної сфери, а це створює небезпеку подальшого наростання соціальної напруженості та можливість соціальних катаклізмів. Ось чому важливим є пошук шляхів оптимізації освітнього простору, як простору безпосередньої взаємодії суспільства та особистості, енергія цієї взаємодії йде від соціуму, породжується рівнем його суспільної самосвідомості та спрямована на реалізацію сутнісних сил особистості. Поки що суб’єктом освітньої діяльності є матеріально, соціально та духовно принижена особистість, творчий потенціал якої спрямований на виживання в умовах переважно ворожого життєвого середовища.

Розвиток соціально-технологічної культури буде сприяти формуванню людини як творчої особистості, свідомого творця ноосфери. Тому в основу загально цивілізаційних проектів трансформації освіти треба покласти технології творчого саморозвитку особистості, креативні освітні технології. Вони мають бути спрямованими на розвиток інтересу людини до власного духовного світу, як основи успіхів у новому інформаційному суспільстві. Треба розробити систему духовного “оздоровлення” людини, своєрідну технологію духовного розвитку, яка б своєю теоретичною обґрунтованістю та практичною ефективністю принципово відрізнялася від розробок по типу “ як досягти успіху та завоювати друзів за п ять днів”.

Глибинні трансформації суспільного життя передбачають конституювання в науці особливого, соціально-технологічного напрямку досліджень, тобто сфери знань, що відповідала б на питання “як робити?”, обґрунтовувала б раціональні засоби виявлення та використання скритих потенціалів у просторі української освіти, шляхів отримання оптимального економічного, соціального та духовно-морального результату.

В умовах трансформаційної кризи надзвичайно загострились проблеми, пов’язані не стільки з формуванням нової соціальної політики в галузі освіти (необхідність її вже усвідомлено, навіть задекларовано її основні напрями у вигляді певних намірів), скільки з її реальним втіленням на практиці. Будь–які радикальні перетворення мають власну, часто надто велику, людську ціну. Саме тому такою важливою стає технологічна складова процесу соціальних трансформацій. Чим більш цивілізованими, тобто усвідомленими, науково-обґрунтованими, будуть методи, засоби та процедури, що характеризують діяльність суб’єкта управління, тим більш ці проекти будуть орієнтованими на дійсне включення людини (ректора, завідувача кафедрою, викладача, методиста, студента) в процес створення нових форм власного соціального життя.


Ковригіна М.І. (м.Київ)

Креативні технології паблік рілейшнз для освітніх закладів

Визначальною перевагою в сучасному постіндустріальному суспільстві при виборі продукту стає його інформаційна, а не матеріальна складова – його унікальна торговельна пропозиція (УТП). В більшості випадків УТП не має під собою унікальної матеріальної цінності, вона вигадується, є своєрідним креативним продуктом. Саме тут нам слід звернутись до Public Relations як стратегічної складової комплексу просування (продвижение), формування і збереження довіри суспільства до компанії та її продукції.

Використовуючи Public Relations, по-перше, необхідно правильно оцінити ситуацію, що склалась, потім визначитися з власними намірами. ВУЗові необхідно поширити про себе інформацію тим, кому вона може бути цікава (потенційним абітурієнтам). У цьому випадку навчальний заклад має визначити власну унікальну ідею, що дозволить відрізнити його від численних конкурентів, чітко її сформулювати (як місію ВУЗу, наприклад) і тільки тоді цілеспрямовано поширювати. Спеціалісти радять більше уваги приділяти просуванню (продвижению) конкретної професії, а не факультету або навчального закладу в цілому, вказуючи на пряму користь від отриманої освіти.

Повідомлення про діяльність навчального закладу та його студентів повинні будуватися також з урахуванням дезінформації й упередження, що у неї вже маються. Планування і вибір можливих видів діяльності в ході PR-кампанії ВУЗу мають базуватися на конкретних цілях, що треба досягти. Від рішення цих питань залежить і вибір набору PR-інструментів та засобів масової інформації, що будуть задіяні у PR-кампаніях.


Копилець Є.В. (м. Кобеляки)

МОРАЛЬНО-ЦІННІСНИЙ АСПЕКТ УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Переважна більшість публікацій теоретиків та практиків оновлення вітчизняної освіти, присвячених проблемам формування творчої особистості школяра, містить обґрунтування і опис методик використання в навчанні пізнавальних завдань пошуково-дослідницького характеру. Однак розуміння творчості як продукування нових духовних, соціальних і матеріальних цінностей (В.А.Роменець, В.С.Шубинський) дає підставу відмовитися від „монополії” на неї інтелектуальної діяльності.

На думку ряду провідних представників української педагогіки (В.І.Лозова, О.В.Сухомлинська та ін.), нині надзвичайно актуальним є перехід до ціннісного навчання, спрямованого передусім не на засвоєння знань, а на формування аксіологічного світогляду. У зв’язку з цим доречно згадати твердження В.А.Роменця, що незрівнянно вище від інтелектуального і естетичного видів творчості стоїть творчість моральна. „Маючи самостійне значення як вище вираження процесу соціалізації людини, моральна творчість є непорушним ґрунтом розумової та естетичної діяльностей людини і становить їхній остаточний сенс” [1, с.193].

Прийняття постулату про первинність і першорядність творчості моралі стосовно інших її видів органічно пов’язане з такими стратегічно важливими питаннями сучасної освіти, як:

реалізація ідеї підпорядкування при доборі змісту освіти навчальних цілей виховним та відмова від усталеної практики, коли „ми... „реалізуємо” принцип науковості і лише потім вирішуємо: що ж шкільна географія (історія, біологія... – Авт.) може за допомогою свого змісту дати справі виховання і розвитку учнів?” [2, с.27];

перенесення акценту з опанування школярами у ході навчання загального значення цінностей того чи іншого об’єкта або явища на виховання у них відповідного особистісного сенсу (О.М. Леонтьєв), визнання свідченням високого рівня сформованості ціннісних орієнтацій не вербального вираження особистісного ставлення, а вчинку;

переорієнтація дидактики на забезпечення досягнення органічної єдності всіх 4 освітніх елементів – знань, інтелектуальних та практичних умінь і навичок, що містять досвід відомих способів діяльності, досвіду творчої діяльності, досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу й діяльності (І.Я.Лернер, М.М. Скаткін) при визнанні пріоритетності ціннісної складової змісту освіти, розробка та впровадження методик і технологій виховання ціннісних орієнтацій у процесі вивчення шкільних предметів.

З огляду на вищезазначене, увага до морального аспекту учнівської творчості є надзвичайно актуальною потребою вітчизняної школи, а розробка відповідних технологій – неодмінна умова успішної реалізації ціннісного змісту освіти.

Література:

  1. Роменець В.А. Психологія творчості. – 2-ге вид., доп. – К.: Либідь, 2001. – 288 c.
  2. Рыжаков М.В. Обучение географии и воспитание личности: от совершенствования к обновлению // География в школе. – М., 1990. – №5. – С.27-30.